“А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх”. — Матвія 5:44
“Я знаю, що вони говорять. А я тобі кажу…” В дитинстві я тисячу разів чув цю фразу від своєї матері. Контекстом завжди був тиск з боку ровесників. Вона намагалася навчити мене не йти за натовпом. Я вже давно не хлопчик, однак бажання піти за натовпом ще й досі з’являється. Нинішнім прикладом слугує наступна фраза: “Оточуйте себе лише позитивними людьми”. І тут нам варто поставити питання: “А чи узгоджується це з вченням Ісуса Христа?”
“А Я вам кажу…” Господь Ісус неодноразово вживає цю вступну фразу в 5-му розділі Євангелія від Матвія. Йому добре відомо, про що нам постійно каже світ. Однак Він хоче, аби ми жили по-іншому. Наприклад, Ісус каже: “Любіть ворогів своїх… і моліться за тих, хто вас переслідує” (в. 44). Згодом у Новому Завіті апостол Павло також вживає це слово. Як думаєте, стосовно кого? Правильно, стосовно нас. “Ми, бувши ворогами… з Богом” (Рим. 5:10). Ісус робив те, що казав. Він полюбив нас і віддав Своє життя заради нас.
Уявіть, якби Христос оточував Себе лише “позитивними людьми”. Чи були б ми поряд із Ним? Слава Богу, Його любов не зважає на обличчя. Бог полюбив увесь світ, і ми покликані з Його допомогою наслідувати Його приклад.
Коли востаннє хтось виявив до вас любов навіть попри вашу не “позитивність”? Як ви сьогодні можете виявити любов до ворога?
Небесний Отче, я схильний оточувати себе лише тими, хто мене любить. Втім це не зовсім той спосіб життя, до якого Ти мене закликаєш. Допоможи любити навіть моїх ворогів.
“Так говорить Господь Бог: Наверніться, і відступіть від ваших божків, і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя!” — Єзекіїля 14:6
“Ти це бачиш, брате Тім?” Мій друг, ганський пастор, освітив факелом вирізьблений предмет, що стояв біля землянки. “Це ідол села”, – тихо сказав він. Пастор Сем щовівторка ввечері прибував до цього віддаленого села, аби навчати мешканців Біблії.
У Книзі пророка Єзекіїля показано, як ідолопоклонство згубно вплинуло на юдейський народ. Коли єрусалимські лідери прийшли до пророка Єзекіїля, Бог сказав йому: “Ці мужі допустили своїх божків у своє серце” (Єз. 14:3). Бог не лише застерігав від ідолів, вирізьблених з дерева та каменя. Він показував, що ідолопоклонство – то проблема серця . Ми всі з цим стикаємось.
Біблійний вчитель Елістер Бегг називає ідолом “усе, крім Бога, що ми вважаємо важливим для нашого миру, задоволення або прийняття”. Ідолами для нас можуть стати навіть добрі речі. Якщо ми шукаємо втіху і почуття гідності в чомусь іншому, крім живого Бога, то вдаємось до ідолопоклонства.
Бог закликав: “Наверніться, і відступіть від ваших божків, і від усіх ваших гидот відверніть свої обличчя!” (в. 6). Ізраїль виявився нездатним це зробити. На щастя, у Бога було рішення. В очікуванні на прихід Христа і дар Святого Духа, Він пообіцяв: “І дам вам нове серце, і нового духа дам” (Єз. 36:26). Самі ми цього не зробимо.
Де ви шукаєте втіху під час стресу? Від чого вам, можливо, треба відвернутися?
Небесний Отче, покажи мені ідолів у моєму серці. Допоможи мені їх знищити і жити у Твоїй любові.
Перебуваючи в маленькому західноафриканському містечку, мій американський пастор вчасно прибув на недільне богослужіння о 10 годині ранку. Втім у церковній залі нікого не було. Він вирішив почекати. Одну годину. Дві. Нарешті, десь о пів на першу дня, до церкви прибув місцевий пастор, а за ним почали надходити хористи та інші мешканці міста, і служіння розпочалося “у повноті часу”, як висловився мій пастор. “Нас вітав Дух, і Бог не запізнився”. Місцева культура відрізнялася від американської культури мого пастора.
Час здається відносним, однак Бог досконалий і ніколи не спізнюється. Лазар захворів і помер, втім Ісус прибув лише через чотири дні після його смерті. Сестри Лазаря не розуміли, чому Він так вчинив. “І Марта сказала Ісусові: «Коли б, Господи, був Ти отут, – то не вмер би мій брат»” (Ів. 11:21). Ми можемо вважати так само, дивуючись, чому Бог не квапиться вирішити наші проблеми. Натомість краще з вірою очікувати на Його відповіді та прояв Його сили.
Теолог Ховард Турман написав: “Ми чекаємо, Отче, коли частина Твоєї сили стане нашою силою, коли частина Твого серця стане нашим серцем, частина Твого прощення стане нашим прощенням. Ми чекаємо, Боже, ми чекаємо”. І тоді, коли Бог відповість, ми, як Лазар, дивовижним чином отримаємо благословіння того, що насправді не було затримкою.
Яких дій або якого забезпечення ви зараз очікуєте від Бога? Як очікувати з вірою?
Отче, я чекаю на Тебе. Даруй мені Твою силу і вірну надію в моєму очікуванні.
“Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть”. — Матвія 5:6
Жахливе вбивство доктора Мартіна Лютера Кінга сталося на піку американського руху за громадянські права в 1960-х роках. Однак минуло лише чотири дні, і його вдова Коретта Скотт Кінг замість нього мужньо очолила мирний марш протесту. Коретта завзято відстоювала справедливість і була відомою активісткою.
Господь Ісус сказав: “Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть” (Мт. 5:6). Одного дня Бог прийде, щоб вчинити правосуддя і відновити справедливість, а поки в нас є можливість брати участь у розповсюдженні Божої справедливості на землі, як це робила Коретта. У 58-му розділі Книги пророка Ісаї яскраво змальована картина того, що Бог закликає робити Свій народ: “Розв’язати кайдани безбожности… пустити на волю утиснених… вламати голодному хліба свого… вбогих бурлаків до дому впровадити… вкрити [нагого]… і не сховатися від [тих, хто потребує допомоги]” (вв. 6-7). Прагнення справедливості для пригноблених і знедолених є одним із способів показати Бога. Пророк Ісая пише, що народ, який прагне справедливості, подібний до ранкової зорі; наслідком цього є зцілення для народу (в. 8).
Нехай Бог викликає голод по Його правді на землі. У Біблії сказано, що шукаючи Божої справедливості, ми будемо задоволені.
Який прояв несправедливості привертає вашу увагу? Що можна зробити для поновлення справедливості?
Боже, сповни мене прагненням до справедливості. Допоможи мені брати участь у Твоїй праці по встановленню справедливості.
Моніка завзято молилась, аби її син повернувся до Бога. Вона плакала через його нечестивий образ життя і навіть розшукувала його в різних містах, де він вирішував жити. Ситуація здавалась безнадійною. Втім одного дня це сталося: її син пережив зустріч із Богом. І він став одним із найвідоміших теологів церкви. Ми його знаємо як Августина, єпископа Гіппонського.
“Аж доки… Господи?” (Ав. 1:2). Пророк Авакум плакав через Божу бездіяльність стосовно можновладців, які спотворювали правосуддя (в. 4). Згадайте часи, коли ми у відчаї зверталися до Бога, висловлюючи свій плач через несправедливість, через неефективність лікування, через фінансові труднощі, через дітей, які віддалились від Бога.
Бог чув плач Авакума кожного разу, як той плакав. З вірою чекаючи на Божу відповідь, ми можемо наслідувати приклад пророка, який перетворив свій плач на хвалу, сказавши: “Я Господом тішитись буду … радітиму Богом спасіння свого” (Ав. 3:18). Він не розумів Божих шляхів, однак довіряв Йому. І плач, і хвала є проявами віри і довіри. Ми плачемо, звертаючись до Бога на основі Його характеру, а наша хвала Йому ґрунтується на тому, Ким Він є – дивовижним, всемогутнім Богом. І одного дня, завдяки Його благодаті, будь-який плач зміниться на хвалу.
Яким є ваш плач сьогодні? Як він може перетворитися на хвалу?
Дорогий Ісусе, нагадуй мені, Хто Ти і що Ти зробив у моєму житті.
“Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!” — Псалом 119:2
“Християнська свідомість починається з болісного усвідомлення, що те, що ми вважали істиною, насправді виявилось обманом”, – написав Юджин Петерсон у своїх глибоких роздумах над Псалмом 119. Цей псалом є першою піснею з “пісень прочан” (Пс. 119–133), які паломники співали на шляху до Єрусалима. Як зазначив Петерсон у книзі “Тривала покірність в одному напрямку” , ці псалми також змальовують духовну подорож до Бога.
Ця подорож може початися лише з глибокого усвідомлення власної потреби в чомусь іншому. Петерсон каже: “Людина має відчути цілковиту відразу до нинішнього стану речей, аби знайти мотивацію піти християнським шляхом… [Людина] має насититись грішним світом, перед тим як відчути апетит до світу благодаті”.
Гріховність та відчай, які ми бачимо в навколишньому світі, можуть легко знеохотити, і наша культура часто виявляє бездушну зневагу до шкоди, заподіяної іншим людям. У Псалмі 119 відверто сказано: “Я – за мир, та коли говорю, то вони – за війну!” (в. 7).
Водночас усвідомлення, що наш біль може пробудити нас до нового початку, надає зцілення і свободу. Це можливо лише завдяки Спасителю, Який може допомогти нам залишити згубний обман і попровадити нас до шляхів миру та цілісності (Пс. 120:2). Отже, розпочинаючи цей новий рік, шукаймо Бога і Його шляхів!
Як ви призвичаїлись до згубних шляхів? Як Євангеліє закликає вас до шляхів миру?
Люблячий Боже, допоможи мені прагнути до Твоїх шляхів миру і сприяти їхньому розповсюдженню в силі Твого Духа.
“Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом”. — Римлян 9:3
“Люди протистояли наймогутнішим монархам і відмовлялись вклонятися перед ними”, – зауважила філософ і автор Ханна Арендт (1906–1975). “Втім небагато тих, – додала вона, – хто дійсно може протистояти натовпу і без зброї виступити проти заблудлих мас та їхнього безглуздя”. Будучи єврейкою, Арендт особисто бачила це у своїй рідній Німеччині. Страшно бути відкинутим громадою.
Апостол Павло зазнав такого знехтування. Він був навченим фарисеєм і рабином, однак після зустрічі з воскреслим Ісусом його життя докорінно змінилося. Павло направлявся в Дамаск, щоб переслідувати віруючих у Христа (Дії 9). Після свого навернення апостол був відкинутий власним народом. У своєму Другому листі до коринтян Павло розповів про біди, які йому заподіяли його співвітчизники, зокрема через них він зазнав “вдарів” і перебував “у в’язницях” (2 Кор. 6:5).
Водночас Павло не виявляв гніву чи гіркоти через таке знехтування, а бажав, щоб вони також пізнали Господа Ісуса. Він писав: “Маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом” (Рим. 9:2-3).
Бог прийняв нас до Своєї родини, і нехай Він також допоможе нам запросити до стосунків із Ним навіть наших ворогів.
Як ви реагували на виключення з громади? Чому так важко усвідомлювати власне виключення?
Люблячий Боже, допоможи мені попри біль та розчарування турбуватися про тих, хто мною знехтував, і вказувати їм на Тебе і на можливість бути у Твоєму Царстві.
“Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корінь Давидів, переміг”. — Об’явлення 5:5
Понад шість десятиліть журналіст новин Пол Харві був знайомим голосом на американському радіо. Шість днів на тиждень він промовляв барвистим голосом: “Вам відомі новини, і вже через хвилину ви почуєте решту історії ”. Після короткої реклами він оповідав маловідому історію про дуже відому особистість. До самого кінця тримаючи в таїні ім’я людини або іншу важливу складову, він захоплював слухачів своєю виразною паузою і слоганом: “І тепер ви знаєте… решту історії”.
Апостол Іван побачив видіння минулого і майбутнього, яке розкривається з подібною обіцянкою. Водночас його історія починається з сумної ноти. Його охопили невпинні ридання, коли він побачив, що жодне створіння на небі чи на землі не могло пояснити, куди рухається історія (Об. 4:1; 5:1-4). Однак потім він почув голос, який дав надію на “Лева, що з племени Юдиного” (в. 5). Коли ж Іван звів свій погляд, то побачив не переможного лева, а заколеного Агнця (вв. 5-6). Незвичне видовище доповнилось хвилями поклоніння навколо Божого престолу. До поклоніння двадцяти чотирьох старців трьома хорами долучилася незліченна кількість ангелів, а потім усе небо й уся земля (вв. 8-14).
Хто б міг уявити, що розп’ятий Спаситель стане надією для всього світу, славою Бога і фіналом нашої історії.
Для позбавлення від яких страхів та печалей вам потрібна надія в Ісусі? Як розмірковування над образами переможного Лева і жертовного Агнця допомагає вам у поклонінні Ісусу?
Всемогутній Боже, Ти гідний усієї сили, слави і любові.
“Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів”. — Даниїла 6:23
Повіривши в Ісуса, Тахер та його дружина Донья знали, що могли зазнати гоніння у своїй країні. І дійсно, одного дня Тахера з пов’язкою на очах та в наручниках ув’язнили і звинуватили у відступництві. Ще перед судовим засіданням він і Донья вирішили, що не зрікатимуться Ісуса.
Те, що сталося під час оголошення вироку, вразило Тахера. Суддя сказав: “Не знаю чому, однак я хочу витягти вас із пащі лева та кита”. Тахер “розумів, що то діяв Бог”; інакше він не міг пояснити посилання судді на два уривки з Біблії (див. Йона 2; Дан. 6). Тахера звільнили з в’язниці, і родина згодом переїхала до безпечного місця.
Дивовижне звільнення Тахера нагадує історію Даниїла. Він був талановитим керівником, і його мали підвищити, що сповнило його колег заздрістю (Дан. 6:4-6). Змовившись проти Даниїла, вони намовили царя Дарія видати указ, який забороняв людям молитись комусь іншому, крім царя. Цей указ Даниїл проігнорував, і цар Дарій мусив кинути його до левів (в. 17). Однак Бог “урятував Даниїла” від смерті (в. 28), так само як Він через дивовижне рішення судді врятував Тахера.
Багато християн і нині страждають за віру, а інколи їх навіть убивають. Зазнавши переслідування, ми можемо поглибити свою віру, розуміючи, що в Бога є шляхи порятунку, про які ми навіть не уявляємо. Знайте, якими б не були битви, Він із вами.
Яким є ваш відгук на історію про порятунок Тахера і Доньї? Як покладатися на Божу всемогутність?
Боже, допоможи мені довіряти Тобі, якщо перешкоди здаються нездоланними.
