Церква Божої Слави

я теж вас всіх радий бачити, дорога церква також ми вітаємо всіх, хто приєднався дивіться, це служіння онлайн або буде потім його дивитися у запусті, ми любимо вас хай Бог вас поблагословить там, де ви є і буде з вами і я вдячний Богові за Те, що Він дає нам цю можливість збиратися в неділю, вранці, виділяти цей час, щоб самим вклонятися Богу, щоб відкривати свої серця, щоб Дух Святий міг нам сьогодні послужити. І я хотів би запросити сюди наперед нашу дорогу сестру пасторану Миколайну Гайдаренко, вона сьогодні поділиться з нами Божим Словом. Доброго ранку. Я кажу, ми вже їдемо сьогодні, і він каже, ну давай будемо благословити дорогу. Поблагословили він, я, все, і виїжджаємо до Білої Церкви, і машина загорається, чек у нас. І от, знаєте, і додому вертатися, не вернеться, і їхати сюди. Він каже, що ж це воно таке робиться, давай будемо по вірі. Він каже, ти знаєш, як загорівся чек, краще їде машина. Я кажу, слава Богу. Я вам хочу сказати, незалежно від чого, завжди будуть якісь такі, знаєте, ну такі камінці десь під ноги нам кидає обставини, але не здаваться. Бог приходить туди, де люди не здаються, а ми знаємо, що ми їхали на служіння. Тому я хочу прославити Бога, слава Богу, доїхали, слава Богу, ми сьогодні тут, і слава Богу за кожного з вас. Господь нас обільно благословляє, незалежно від чого, що б не відбувалося в нашому житті, пам’ятати, якщо Бог піде вперед, хай вона скакає, та машина, хай заграються чеки, все одно ми доїдемо туди, де Бог чекає, тому що це не наше було бажання, це було бажання Бога, щоб ми були разом сьогодні, амінь, амінь. І я сьогодні хочу якраз поговорити про віру. Ми неодноразово говорили про віру. І я сижу сама собі думаю, ну що можна ще сказати. Ми вже ж на пам’ять цитуємо, що віра того, що ми почуємо, того, що ми бачимо, яке ми рішення приймаємо. Але одне для себе зрозуміло, я проповідь і так і назвала, що перемога приходить під час битви. Не можна, знаєте так, я вірю, значить все, все буде в шоколаді, і я перемогла, і куди б я не йшла, буде все добре. Ні, віра наша буде випробуватися кожного дня, кожної секундочки. І часто ми навіть один одному задаємо таке питання. Мені теж буквально недавно задали таке питання. А що краще, віра в душі чи діла? І ви знаєте, я собі ж, треба ж грамотно відвідати, починаю шукати, думаю, бо я знаю цю людину, і що краще по Біблії відповідаю. Як почну розказувати те, що я знаю, не почує. І ми прийшли до того, що слава Богу, що віра і діла, вони йдуть поруч. І знаєте, коли я готувала цю проповідь, ми ще сиділи із Марією, вона мені позвонила, і вона каже, а про що ви хочете попроповідувати про віру? Вона, як мені її не хватає? Де її взяти? Я кажу, ти знаєш, як я розкажу, я тобі скину, почуєш, може я щось грамотне тобі відповім. І згадала я дитинство своє, знаєте, можливо, хтось це зараз не робить, у нас сучасні батьки, а я точно, якаюся, але діти вірили мені в усьому. Я кажу, спати не будете, бабай прийде. Де я того бабая взяла? Я не знаю. І вони як миші, зразу раз і спать усі. Може вони там під одіялом шушукаються, але бабая боялись. Мені мама казала, якщо ти цей кусочок хліба не доїси, він буде вночі бігати за тобою. Я теж саме своїм казала. Кажу все. А як казала про Новий рік і про те, що Дід Мороз принесе, вірили в Діда Мороза, Йолка тільки ночі отак. киталися, бо ж ждали подарунки. Вірили в манну кашу, що якщо зі себе, я розсіж здоровим. Все, що завгодно. І я сама собі думаю, як оцеї дитячої віри нам сьогодні не хватає. Тому що ми ж вже доросли, ми ж вже грамотні, ми ж Слово Боже читаємо. І сьогодні Господь показує неодноразово, вірніше, нагадує через Слово Боже, що я віра лукава. Коли ми багато знаємо, багато говоримо, і нічого при цьому не робимо. Є віра, яка на рівні нашого розуму, мудрості такої людської, а є віра серцем. Це коли ми приймаємо Господа, що б там не відбувалося, і за цим всім ідуть діла. Хочу сказати, що Господь на разу не програв не одну війну. І сьогодні Господь вчить кожного з нас. Я хочу зразу прочитати Слово Боже, а потім буду ділитися далі. І Слово Господнє говориться, це буде євреїв сьомий розділ і двадцять п’ятий вірш. Тому, може, він завжди спасати тих, хто через нього до Бога приходить, бо він завжди живий, щоб за них заступитися. Бог не програв не одну війну. Він сказав, що я буду тримати тебе в руках. Він тримає. Він сказав, коли буде тяжко, зви мене, і я тебе понесу на руках. Бог виграв. Якщо ми це зрозуміємо, то нам буде набагато легше. І Слово Божек пише, 1 Івана 5.4, що кожен, хто народився від Бога, перемагає світ. Коли я зачитала це місце Святого Письма, я сама собі думаю, ну нічого собі перемогти світ, ми ж не боги, правда? Але Бог чомусь говорить, перемагає та людина світ. І знову ж, це ж духовне, віра наша перемагає, це не ми бігаємо з мечем по світу і перемагаємо. Що таке віра взагалі? Віра – це міст нашого матеріального життя з духовним. Віра – це наша не просто сила, а це зброя, якою ми перемагаємо. І сьогодні перед нами, як віруючими людьми, завжди стоїть питання. Якщо віра без діл мертва, ми повинні щось робити. Тому що не може людина просто жити і нічого не робити. Ми вже неодноразово розуміли і читали, що Ісус був на землі, він не просто як представник Бога був. От він прийшов, подивіться на мене, представник Бога. Ні, він прийшов, а за ним йшли діла. Він зцілював, спасав, він допомагав, він годував, він не залишив ні одну людину. І знову ж, віра приходить і перемога приходить не тоді, коли Господь бачить, що нам погано. Господь помагає тоді, коли в людини є віра. От того, що мені погано і я не вірю, Бог прийде до мене помагати? Ні, він приходить на віру. І сьогодні від нас чекає, щоб ми, за нами йшли діла. Що таке діла? Ми розуміємо, це служить другим людям, це любити, це прощати, це нести слово Євангелія, це бути відкритим для тих людей, хто сьогодні шукає Господа як спасителя свого. І в мене таке, знаєте, виникло для себе ж питання. Думаю, якщо Господь такий, знаєте, Він же хоче, щоб ми щось робили. Я згадала себе, що я стала щасливою тоді, і віра моя кріпла тоді, коли я починала служити. Служила в ріпцентрі, служила тут в постоваровці, служила людям настільки я можу. Слухайте, коли ми починаємо служити, що ми робимо? Ми ж починаємо Слово Боже висвобождати. Через кого воно висвобождається? Через нас самих. Куди ми ведемо людей? До Бога, до світла. Як ви думаєте, людина світлі, а ти задній? Ні, і ти ж йдеш до світла, і твоя віра росте в цю минуту, і ти щасливий. Це є плодим. Коли ти бачиш, як Господь спас людину, і ти бачиш після твоєї слова Божого, де ти ніс свідоцтво, людина прийшла, покаялась, прийняла водне хрещення, стала, як кажуть, дитиною Божою, що ще треба для повного щастя? Тому перший принцип для кожної з нас, наша віра, це коли за нами йдуть добрі діла. Не може віра сама по собі гулять, а діла йдуть самі по собі. Тому що життя наше схоже на вишиванку. Я розказую, чому це порівняння. У мене недавно мамина картина впала. Мами вже давно немає, і я посчитала, що цій картині майже 100 років. І вона в такій рамці дуже тяжка. І вона така, знаєте, колись фанеру таку ставили ззаду, щоб картину цю повісити. Це не тільки картина, якщо сейчас легенькі повісить, вона собі як висить, от вітру хитається. І от вона падає, і розбивається стекло, і я беру, я дивлюся, я завжди любувалася, якщо хтось старі картини бачив, там отака, знаєте, дівчина Оленя за роги держить. Я не знаю, може, десь у когось такі є, а в мене дві мамини такі картини є. Я їх бережу, дуже вони для мене цінні. Одна висить, а друга ж це ж шлепнулася. І я, знаєте що, подивилась, на тій стороні стільки вузликів, вона з цієї сторони така красива, такі там хрестики малесенькі, а скільки заді вузликів. І я кажу, господи, це ж життя, це прожите наше життя. Оце скільки приходить до нас всяких проблем, скільки приходить випробували, але ж, знаєте, ми інколи цінуємо тільки те, що ми бачимо. Коли приходять якісь обставини не дуже добрі, нам легше крикнути, легше розсердитися, ніж набратися терпіння. Нам легше, знаєте, сказати, все, я на тебе відійду, щоб сказати, я тобі простив. І коли ти дивишся, оцей вузлик, оцей вузлик, оце наше життя, Ми його проходимо, ми його не бачимо, не бачать наші сусіди, але ми ж його знаємо і бачить Господь. Кожний вузик, можливо, це чиясь сльоза, можливо, це якесь було непорозуміння, можливо, це якась втрата. А треба було вистояти до кінця, щоб ця картина була до кінця вишита. Я зараз розумію свою маму, коли були зімні вечори довгі, мама шила ці картини. І коли навіть світла не було, вона знову вишивала. І вона каже, ти знаєш, колись мене не буде, а ти мене згадаєш. Ісус війшов до свого Господа. Сьогодні Дух Святий на землі, але Слово Вічне. І ми його згадуємо кожен день. І знаєте, що мені сподобалась одна історія, я хочу поділитися. Один такий мудрець, може він і хороший спеціаліст, скажімо так, точить карандаши сидить, можливо, хтось її читав, але я її перечитую, ну, не менше вже десяти разів. Проходять якийсь час, і я знову її читаю. І от він робив ці олівці, і пачка олівців лежить перед ним, і він бере один і каже, «Знаєш, олівець, я хочу тебе в світ віддати, щоб ти пішов десь у світ і щось корисне приносив. Але перше, що я тебе прошу, ніколи не забувай, що тут твоє місце, ти з цієї пачки вийшов». І він далі говорить, перше, що я тобі говорю, що ти повинен бути в чиїхось руках. І ти будеш малювати ті картини, в чиїх руках ти будеш. І стержень твій буде зламуватися, бо він буде малювати. Але, говорить, його будуть точити. І не завжди буде приємно, але розумій, бережи свій стержень, що всередині, це твоє серце. Бережи віру. Якщо ти себе віддаси в руки Бога, то ти будеш малювати ті картини, які Бог каже тобі, ти будеш свою долю малювати, коли буде тобі тяжко, коли тобі буде боляче, тебе буде життя точить, тебе буде та точилка різать, не здавайся, тому що те, що зовні, воно тимчасове, а Господь вічний, не здавайся. Дуже часто люди здаються, так, сьогодні війна, сьогодні дуже багато неприємностей, сьогодні люди вірять все, що завгодно, і я дивлюся, мені скинули, ну, одне відео, ми молилися за воїнів, дивлюся в них у тих ниточок красних, думаю, краще б прив’язали хрестик, а вже хоч би він напоминав, що Господь був розп’ятий на кресті за вас. Ну, що та красна ниточка? А потім, коли я поспілкувалася, і каже, в нас тут один такий віруючий є, він сказав, нам страшно всім стало, він каже, давайте пов’яжемо ниточки. Ну, і як вам помогло? Каже, а ви знаєте, що? Ідуть, думаю, господи, хоч би ця ниточка ніде не згубилася. Слухайте, от яка віра в ниточку? Яка віра в них була в ниточку? Всі вернулися, трьох сотик навіть не було. А якби цей віруючий, який ниточку вірить, сказав про Господа? І щоб вони просто стали проголошувати, що мій Бог живий, а мій Бог живий. Як потрібна ця віра? Коли ми молимося, дивіться, коли людини віри немає, вона стає рабом. Ну, стопроцентний раб. Ти ж не можеш не вийти з хати. Я не хочу нікого заслужувати. Зараз багато таких людей є, які сидять і бояться днем ходити по вулиці. Ждуть вечора і перебіжками кудись біжать, тому що такі обставини, то зловили там, то зловили там, а страх вліз, і людина – раб. І ви знаєте, він вже знутрі рве людину. Це коли я спілкувалася, людина каже, а я вмирати не хочу. Знаєте, і страх стає хазяїном, і страх уже тобі приготовив духовну смерть. Тому що Бог каже, я тобі даю віру. І коли Господь зцілював, Він каже, віра спасла тебе. Не віра предків, не моя віра. У нас повинні бути стосунки у кожного з Господом. Свої стосунки, міцні стосунки. Скільки б я вірою не молилася, не розрушала той страх, ти повинний зустрітися з своїм страхом, з твоїм ворогом. І там, коли буде битва, перемогти. Тому що Бог уже переміг. І тільки та людина, яка вірить в цьому, вона переможе. І знову ж я хочу сказати, що поки люди шукають опору в людях, вони ніколи не будуть надіятися на Господа. От коли вже рухнуть все. Мене знайома пішла і каже, хочу взяти третю групу, щоб оформили, щоб зятя не взяли в армію. Я кажу, та й що, в нього кроме зятя дочка ще є, син є. А при чому тут зятя? А, ні, як в нас буде в сім’ї третя група, я доб’юся. От вона надіялася, занесла одну суму, занесла другу суму, коротше, вже вилізла до тисячі доларів у неї. Все вона носить, надіється. І тут його на виїзді на Ленське забирають. І все, він вже поїхав. І вона тепер каже, ну тож треба така я була недалека. Скільки грошей потратила? Я хочу сказати, поки ти надієшся на людину, опора тебе людина, ніколи Бог не буде опорою. абсолютно ніколи Бог не буде опорювати. Бог не запізнюється, коли ти починаєш взивати до Бога. Бог приходить у свій час, коли серце твоє готове прийняти Його і почути Його. Ну, не може людина вірити в людину і одночасно вірити Господу. Такого не буває. Взагалі такого не буває. Я не буду багато говорити, але в мене син теж ходив там весь час, знаєте, як на колядки ходив в воєнкомат, щоб йому там, ну, зняли, що він в розшуку. Хоча він вже працює, вже все нормально, все. І останній раз, коли він вже йшов, я взяла, брала піст, я молилася, і в мене страху не було. Я просто знала, що там, де ноги святих стають, там земля свята. Звоню, кажу, що ти так рано прийшов? Кажу, тобі на 9, а ти вже 8. Каже, так треба. Ну, думаю, так треба. А самі Бог дає відкриття. Там, де стають ноги святих, там земля свята. І ті, хто Я навіть їх наче як бачу, що ті, хто буде йти по цій землі, вони мають говорити те, що Бог їм вже положив на серце. Тому я хочу сказати, наша віра, вона землю освячує тим, що там, де ноги стають святих, там свята земля. І куди б ми не йшли, що б ми не робили, дозвольте пройтися з вірою по тій землі, по тій території, яку Господь нам дав. Там земля свята. І хто вже стане туди? Людина там не може зло робити. Тому що Бог сказав. А якщо Бог сказав, то чого я маю сумніватися в цьому? Як свій Господь сказав, що Він моє опори. Коли я почала тоді, ви знаєте, давно 90-ти Псалом не проголошувала. Я його раніше взагалі цитувала на пам’ять. А то, ви знаєте, навіть з голови випали дві фрази. Я тоді відкриваю Біблію і починаю проголошувати. Ви знаєте, я ще раз для себе зрозуміла. Віра від того, що ми чуємо. Тільки ти починаєш чути голос Божий, а він говорить весь час до нас, ти переможець. Ми ж не воюємо самі. Але я хочу прочитати, що відбувається з нами, коли Господь каже, коли ми віруємо. В Якова, я відкрила, це я зараз скажу, третій розділ і тринадцятий вірш. Слово Боже говорить, хто мудрий і розумний між нами, нехай він покаже діла свої влагідні мудрості добрим поводженням. Чого я звернулася знов до цих слів? Що як важливо, щоб хтось з нас ще підкреплював, той, хто має вже таку, знаєте, провірену віру в своєму житті. Щоб Господь нас супровождав. Чому важливо служити іншим людям? Знаєте що? Ми для них великий приклад. Дуже великий приклад. Тому що вони нас сканірують 24 години. Що ми робимо? Куди ми йдемо? І наскільки сильна наша віра? Ви знаєте, Я ділилася трохи, в нас позавчора потікла вода, і от ми вже все передумали, ми вже все поміняли, вже все, вроді би, готове, приїжджаємо, прориває в другому місці, причому в металі. І нам нічого не залишається, магазин працює в сквері до п’яти годин, Льоня вже і пальцем закривала, там 50 літрів, і вже треба кудись вилиться. І от ми починаємо молитися. І я кажу, господи, я вірю, що ми зараз приїдемо, і ми не будемо цілий бак той купляти, ми купимо те, що нам треба, і все буде добре. Ми прилітаємо, ви знаєте, магазин мався закриватися. То хлопець щось затримався, я вірю. Він затримався, тому що молитва, якою ми вже молилися, вона пішла впереді нас. Якщо Бог іде впереді, все, навіть ніякого сумнення не повинно бути. І хай Господь кожного разу нам це нагадує. Я казала і буду повторювати не один раз, а багато разів, що тільки там, де Господь, там є те, що Бог приготував для нас. Але перевірить кожну з нас. Віра завжди буде випробована. І свобода починається не від того, що ми бачимо, а свобода починається і віра тільки всередині серця. І що б мені хто не казав, що я попав у такі обставини, поєтому моя віра нижче коліно пустилася, руки, знаєте, вже як у Роангутана висять отам, вже і віра моя там по полу скакає. Ні. Обставини, якщо ти віриш в Бога, вони не можуть у тебе вкрасти віру. Якщо ти перестаєш читати Слово Боже, як ти перестаєш молитись, якщо ти не приближаєшся до Господа, да, плоть стає така, знаєте, дрябла, і вона вже таке. Не вашим, не нашим, я б завжди казала. І Ісус показав інший шлях. Знаєте, коли ми народжуємося, я не знаю, я не пам’ятаю себе, народилась точно знаю, бо я жива стою тут. Ми починаємо ходити, ми бігаємо, ми десь шкоднічаємо, ми виходимо заміж, ми народжуємо дітей, все. У нас є період. І наближається кожен день, все ближче, ближче до Господа. І саме головне, саме, блаженна та людина, яка в цей час знайшла Господа, дорогу до Бога. І ця дорога називається віра. Без віри нічого не буде. Я кожного разу, знаєте, коли в Києві якось так, ні, пройшов десь, кудись побіг, все, а тут так, машина не їде, і ти стоїш і думаєш, ну, слава Господу, нас велосипед подарували. Кажу, Льоні, будемо їздити на велосипеді. Але інколи такі речі треба робити, а їх не виходить. І Бог виходить. Ні разу такого не було, щоб ми молилися і щоб не відбувалося те, що Господь приготував нас. І кожен повинен мати свою віру, я казала, не віру предків, не віру предків, тому що та віра, вона була їхня, вони мали свої стосунки з Богом, а ми повинні вистраювати свої стосунки. І рабство починається тільки тоді, коли люди починають жити в страху. Слово Боже говорить, коли син, це буде Івана 8 розділ 36 вірш, коли син зробить вас вільним, то справді ви будете вільні. Наша віра повинна бути активна. Хто-небудь вірив так, пасивно? У мене було таке. Я вірю, але я жду Галіна Андріївна прийде, як помолиться, буде все хорошо в мене. І сижу, жду. Це все рівно, що, знаєте, лежиш і По щучому вілені, по моєму хотінні, хай лампочка, я так не хочу холодно до виключателя рукою доставати, може вона сама включиться, не включиться, не включиться, тому віра повинна бути активна. Не просто так, ну, це таке положення у мене зараз, ну, умирати, так умирати. І дзвонить мені ще, знаєте, якась така несищена неділя в нас, дзвонить одна сестра із церкви і каже, ви знаєте, що у мене захворів родич, в нього вже дуже такий поганий діагноз, а ще в нього і почалися ускладнення, і лікарі сказали, готовься. що ви посовєтуєте? Я кажу, поїхати покаять його. Ну, що ще можна? О, я думала, що ви будете молитися за зцілення. Ні, я кажу, я духовне зцілення бажаю. Щоб він зцілився духовно. Щоб його душа, яка сьогодні вона вже на волосиночки в цьому світі, вона не йшла в Бога. А вона каже, так у мене віри стільки немає. Так і баж, треба віри. Якщо ти хочеш, щоб він спався, якщо ми хочемо, щоб наша дитина була здорова, що ми робимо? Скажуть, три рази молиться в день, будемо молитися. Скажемо, їхати в якесь місто на лікування, будемо їхати, тому що ми хочемо спасти. Ісуса бажання не пропало спасати людей. І тільки наша віра, наші молитви можуть підняти. Вона каже, ну, ладно, а ви куди їдете? А ми ж якраз їдемо за цими гайками всякими. Я кажу, давайте будемо молитися. Ми помолилися, попросили Бога вибачення. Я не знаю, чим воно скінчилося, тому що він дуже в тяжкому стані, але я знаю одне, що там, де Господь, там свобода. Господь переміг смерть. І він сьогодні печеться за кожного із нас. І нам сьогодні, дивіться, оце в цьому, що я розказую, було служіння. Якщо ми несемо слово Євангелія, якщо ми співчутливі, якщо ми комусь допомагаємо, це наші діла. Ми ж розуміємо, що річка сама себе не поїть, і плоди самі з себе не їдять. І колись була весна, а вона затяжна, всі знають, що такі заморозки були. А в нас зацвіли черешні, ну вони так кожен рік давали добрий урожай. І я дивлюся на них, а цвіт просто осипався. Встаємо, а в нас було 3 градуси мороза, і все лежить на землі, всі тибронічки, все. Але я себе піймала на такому. Воно не перестало бажання жити, це дерево. Воно пускало листя, в цьому році немає цвіту, але і листя ніде не ділося. Якщо ми будемо довіряти Богу, ми не залишимося в зимі. Ми ніколи не будемо, знаєте, як людишка замерша, ми будемо жити, ми будемо йти за Господом. І ще раз повторюю, якщо ми довіряємо Господу, ми ніколи не залишимося в зимі. Бог відроджує нас, коли ми починаємо служити іншим людям. Бог відроджує нас, коли ми несемо слово Євангелія. Бог йде поруч, тому що Він вложив в нас цю віру по благодаті. Це Його дар, щоб ми не гордилися нічим. Віримо ми, не віримо, але цей дар віри є в кожної людини. Да, по-різному ми приймаємо цю віру, тому я ще і ще раз для себе, бігали ми коло тої черешні, декілька раз дивилися льоня, ну все, не буде в цьому році вишить, не буде цих черешень, я кажу, нічого, буде щось інше, цвітуть яблуні, дуже гарно, але природа для нас це великий показник. Те, що я раніше не бачила в місті, я сьогодні бачу в селі. І це для мене було відкриття. Дерво хоче жити. Якщо я хочу мати майбутнє, я повинна вірити, я повинна взятися за руку, за Господа і вірою йти. Тому що, знаєте, в нас одна каже, тобі добре. Я кажу, звісно, мені добре. Вона, ну, в тебе вже діти повиростали. Я кажу, так, повиростали. О, я й забула, що це ж ти ще й похоронила. І так, знаєте, спокійно. Я дивлюсь на це. Люди не вміють співчувати. А коли не вміють співчувати, вони Бога не знайшли. А коли Бога не знайшли, в них віри нема. Вони отак живуть дня в день. Я хочу нагадати кожному із вас і собі. Є три речі, які ніколи не повернуться і не повторяться. Це година, це час, це слово і це нагода, можливості. Якщо сьогодні у нас Бог дан нам час, тримайтеся за Бога, тримайтеся за те слово, яке живе і діюче. використовуйте його як можна більше. І нагода служити. Служити Богу. Служити людям. Служити, коли настане день, щоб ми не прийшли просто перед ним встали, ну ось я. Боже, ти ж оціни мене по моїм ділам, по всьому. А Бог каже, що повинно одне з другим. І віра, і плоди, все повинно разом бути. Ну не може просто так людина жити сама для себе. Ну, ні, ну може є і така категорія людей, які живуть самі для себе, я таке теж чула, каже, я заміж не виходила, я дітей не маю, я прожила для себе, я щаслива. Ну, в неї щастя так вимірюється, а в мене щастя по-іншому вимірюється. Я думаю, що в кожної з нас щастя своє. І саме основне, коли є Господь на троні серця. І я просто сьогодні хочу ще і ще раз сказати, що Бог для нас був прикладом, великим прикладом. Як ви думаєте, він був щасливий? На Голгофі щасливий був. Але я хочу сказати, щастя було, він не проявив щастя, а він зробив щасливими нас. Тому що він нас не оставив сиротами, він дав Духа Святого, він дав слово поради нам, яке живе і діюче. І він вернувся, звідки прийшов? Він пішов до Господа. Наша дорога, вона кожен день приближається. І коли ми стаємо на драбину, ми ж Інколи така драбина ця висока, що ми не бачимо, чи там є щаблі дальше чи ні, але треба не бояться йти. Віра в тому і заключається. Страх краде, а віра робить нас вільними. Хай нас ніякий страх не вкраде тої віри, яке подарує нам майбутнє. І мені сьогодні хочеться просто побажати, щоб ми не просто були віруючі люди, щоб ми не були просто християни, а хай наша віра це буде свідством життя. Тому що, як я казала, люди дивляться на нас густами, щоб ми сповідували Бога як царя неба і землі, який сьогодні хоче спасати людей. І щоб люди дивилися на нас і бачили, що спосіб нашого життя, він незмінний, який був вчора, такий і сьогодні, і до кінця днів наших. Тому хай Господь нас обільно-обільно благословляє. І слова обадрення. Це євреїм 6 розділ і 10 вірш. Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любову, яку показали в ім’я його, ви, що святим послужили та служите. І далі трошки, 15. І терпляче довго отак Авраам одержав обітницю. Ми хочемо мати обітницю від Бога, а Бог каже, що не полишу вас, що вистояв до кінця, ви будете мати царство Боже на небі. Хай це дає нам віри. Тому що віра – це та сила, та зброя, яка так потрібна нам, щоб в битві, коли пускаються руки, бути переможцем. Тому що Бог переміг світ. Я благословляю, дорога церква, миру вам і віри в того, хто є і той, хто гряде. Амінь. Дякую вам, Анна Ніколайна, за це чудове слово. В цьому церкві станемо для молитви. Я хотів би запросити наших левітів також, щоб вони нам послужили. Дійсно, без віри Боже Слово каже, що ми не можемо догодити Богу. І, в принципі, це те, що нам потрібно, бо можна, так, жити без віри, Люди не вірять, чи якось з цим справляються, вірять там всякі ці червоні мотузички, щось ще інше. Ну, вони все одно в щось вірять, але нам варто, як дітям Божим, дійсно мати віру Божу. Якщо ми маємо стосунки з нашим Творцем, то нам треба шукати того, що Він нам, як Небесний Батько, пропонує і хоче нам дати. Тому давайте ми зараз помолимось, помолимось, щоб Господь, Він дійсно нашу віру спрямував на ці добрі діла, на ці добрі задуми, думки, щоб ми всі свої плани зараз теж перевірили в світлі Божих планів, світло Божої волі. І щоб ми попросили у Бога, там, де треба, де ми відчуваємо себе слабкими, попросили сили. Там, де ми відчуваємо сьогодні зневіру, а я думаю, що багато з нас час від часу це відчувають або навіть вже якийсь час в цьому живуть. Давайте попросимо зміцнення нашої віри. Там, де ми не відчуваємо взагалі розуміння, що нам робити, як нам робити, давайте попросимо, і Боже Слово нас заохочує, попросимо Бога мудрості, що чинити, які кроки приприймати, щоб ми не витрачали ці гроші, не надіялися на людей, а дійсно поклали сьогодні свою надію на Бога. Давайте ми звернемось до Господа. Господь Ісус, ми дякуємо тобі, ми дякуємо за те, що ти є нашим пересвященником, ти все зробив для того, щоб ми мали спасіння, ти все зробив для того, щоб ми мали стосунки з твоїм Небесним Батьком, ти все зробив, щоб ми були викуплені, прощені і щоб ми не жили, як люди, які ще сьогодні не знають тебе. І ми сьогодні в цій молитві згоди, ми просимо Боже, даруй нам віру від Тебе, віру Божу, віру, яка зможе посунути гори, сумніви, гріха, зневіри, всього, що навіть Тебе в нашому житті. Ми сьогодні, Господи, просимо у Тебе мудрості, мудрості на всі наші обставини, на всі наші плани і рішення. Господи, поблагослови нас мудростю від Тебе, розумінням від Тебе, що робити, як робити, щоби наші вчинки, наші діла, вони принесли благословіння. Благословіння в наше життя, благословіння в наші родини, благословіння в життя тих людей, кому ми захочемо послужити, допомогти і засвідчити про Тебе. Ми просимо, Господи, давай нам правильні слова, давай нам мудрість в використанні того часу, який ти нам дав. Даруй нам, Боже, твої благодаті, щоб кожну нагоду, і яка нам здається доброю, і яка нам здається якоюсь недоброю для нас, використовувати так, щоб потім сказати, слава Богу. Я довіряв Богу, і Господь допоміг мені. Я покладався на Господа, і Господь провів мене через ці обставини. Я занепадав, я десь відчувався розбитим і знемодженим, але Господь зміцнив мене, Господь зцілив мене. І, Господи, ми приходимо до Тебе щиро, як той батько, який привів до Тебе одержимого сина і сказав, Господи, віруй, допоможи моєму невірству. Ми кажемо, Господи, у всіх тих обставинах, де сьогодні дійсно ми відчуваємо себе, що ми в сумнівах, ми не віримо, що дійсно це зміниться, що це вирішиться. Господи, допоможи нам дійсно повірити Тобі. Ти не засудив цього батька, ти допоміг і звільнив його сина, і ти не засуджуєш нікого з нас сьогодні. І все, чого ти бажаєш, щоб ми прийшли до тебе щиро, з відкритим серцем, з довірою, що тільки ти обертаєш все, все недобре в нашому житті на добро. І ми дякуємо тобі, дякуємо тобі за те, що ти вчиснеш через всі ці обставини, через все, що ми проходимо, ти вчиснеш довіряти тобі по-справжньому. І ми дякуємо за те, що ти допоможеш нам мати віру, а не страх, мати живу віру, живі стосунки, а не просто якісь хаотичні, що ми тільки коли тривога звертаємось до тебе. допоможи нам жити з Тобою повсякчас, кожного дня, у всіх обставинах. І дай нам, Господи, також шукати від Тебе силу, щоби свідчити іншим людям про те, що є Бог на небі. Є Бог, який чує і допомагає. Є Бог, який відповідає і спасає. І, Господи, хай ця сила від Тебе допоможе нам свідчити в наших родинах, там, де ми живемо, для сусідів, Свідчити там, де ми працюємо, Господи Свідчити, де ти, Боже, нас посилаєш В нашому місці, в Україні І навіть, як ти заповів, до краю землі, Господи Допоможи нам бути твоїми свідками Дякуємо тобі, Господи Величаємо тебе і вклоняємо ще раз ці молитві В ім’я Сина Твого, Ісуса Христа Амінь Давайте церквами ще поклонуємося Богу Голошу ім’я Ісу, над серцями і душами людей. По цей ім’я звільняєм, скажу Ісу. Голошу ім’я Ісу, щоб спинити страх, залежність, гріх. Як життя, свобода і надій, Ісу. І щастя, в ряву завади, в обличчя ворога. Скажу святе ім’я Ім’я могутнє, ім’я велике, ім’я святе Пітьму руйнує, темряві світить, життя дає Господь Ісус, ми дякуємо за те, що Твоє ім’я є великим Твоє ім’я є святим, Твоє ім’я руйнує всяку темряву І Твоє ім’я дає життя Ми проголошуємо Твоє життя в нас самих, в наших родинах, в нашій країні. Життя в ім’я Ісуса Христа, спасіння в ім’я Ісуса Христа. Хай, Боже, Твоє життя переповнює нас і хай через нас це життя оживляє, повертає віру, надихає людей навколо нас. Ми просимо Тебе, Небесний Батько, ім’я Сина Твого, Ісуса Христа. Амінь, амінь. Сідаєте, будь ласка, дорога церква. Дуже дякую вам, дорогі левіти, за ваше служення. Слава Богу за цю можливість, яку Господь дає нам, за те, що ми можемо вклонятися Йому, можемо величати Його. І коли ми це робимо, його життя, воно нас наповнює. Я думаю, що в вічності на небесах те, що бачив апостол Іван, коли ці хоровіми, коли ці всі ангели небесних хори, коли старці, вони непростанно хвалять Бога, вони вклоняються йому і ти думаєш, ну як так можна весь час жити і тільки робити, що хвалити Бога. Але виявляється, якщо вони це роблять всю вічність, їм це не набрдає, їх це надихає, то це дійсно щось в цьому є. Можливо, ми просто тут на землі трошечки не розуміємо важливість хвали, хоча, я думаю, кожен з вас переживав і переживає, що коли ми приходимо, що б там не бувалося, вночі там може бахало, бухало, ви невиспаний, ви взагалі в такому стані напівдепресивному чи напівживому, і ви приходите в церкву, починаєте хвалити Богу, і це все, як би, оце все, що вас пригнічувало, руйнувало, крало вашу віру, воно просто вас як би лишає. Приходить дійсно така наповненість, якась бадьорість, ти не спав і ще не вкладався, але Бог тебе і фізично відновлює. І це дійсно те, що робить, ну от, коли ми перебуваємо в Божій присутності, те, що робить хвала, те, про що ми часто читаємо в Біблії, мріємо, що, а от було б добре, щоб ми в моєму житті так було. Але давайте це практикувати. Я вірю, що і в нашому житті так буде. Ми будемо відчувати Боже відновлення, Боже зцілення, Божу допомогу, коли ми дійсно хвалимо того, хто нас створив і покладаємось на ту силу, яка є в імені Ісуса Христа. І зараз у нас будуть об’яви, але перед об’явами я хотів би такий момент просто чисто технічний сказати, що от просто деякі вже підходили, хтось там питав, чому так, що так, як так трапилося, що вночі в нашій церковній групі випадково, там вже різні версії були, але перший там був дзвонок від Саши Бернацького, нашого гітаріста, який зараз мобілізувався. Я так думаю, що з-за того, що в нього дуже поганий зір, він не побачив, що телефон заблокований, поклав в кишеню, і випадково вайбер, де він нещодавно писав церковну групу, просто натиснувся дзвонок. Я що рекомендую? Я розумію, що можуть бути різні такі ситуації, що хтось випадково, хтось невипадково. Ну, в групі в церковні кожен може написати, подзвонити, і зрозуміло, що краще це не робити вночі. Якщо у вас дійсно якась гаряча така молитовна потреба, то напишіть. І всі, хто наприклад, цей час не спить, вони побачить, що прийшло помідовлення, і вони разом з вами помоляться, але точно не дзвоніть, бо ті люди, які на ніч не вимикають звук, а я вам рекомендую, просто рекомендую, як пастор і просто як людина, щоб ви могли відпочивати, виключайте, як мінімум, на ніч на телефонах звук, щоб вам, коли дзвонять, ну, це як на служині, якщо ви не виключаєте, ви самі відволікаєтесь, ви відволікаєте всіх інших братів і сестер. Ну, є час, коли треба на телефоні вимкнути звук, і це нормально. А я вам ще більше рекомендую, якщо вам ночі телефон не потрібен, просто взагалі його вимкніть, а вранці вимкніть, і ви побачите вранці, вам всі повідомлення прийдуть, побачите, що вам хтось там телефонував, ви пропустили, передзвоните, якщо пропустили, нічого цьому теж страшного немає. Тому я просто вам раджу, ми всі люди, ми розуміємо, хтось може там, і не треба ще таке прохання, якщо хтось так трапилося, щось написав не те, щось позвонив, не треба прямо теж групу писати і питати, чому той, напишіть особисто, це особиста людина, щось там якесь в неї трапився, і напишіть, спитайте, може дійсно щось у людини просто не побачила. Це теж нормально. І людині буде приємно, що ви не в групу пишете при всіх, а ви особисто її перепитуєте, що трапилося. І якщо ви берете слухавку, коли хтось дзвонить, то у всіх інших відображається, що нібито ви дзвоните і на вас можуть. Ну, так от теж казали, що той позвонив, той позвонив, хоча ці люди не дзвонили насправді, не просто, ну, як би, прийняли виклик і тому світилося, що вони, як би, ну, розмовляють, учать. Ну, це такі, я розумію, ми всі люди, да, можемо десь помилятися, тому давайте в цьому будемо більш уважними. І до об’яв. Зараз наприкінці цього служення ви можете послужити Богові з вашими десятиними пожертвами. Також на онлайн-тестляції у нас є QR-код, там, де можна перейти за посиланням і одразу пожертвувати онлайн на наш церковний рахунок, на церковну картку. Також по завершенню служення у нас чаєвання, чай, кава, смаколики. Не тікайте, це теж важливий час для спілкування. Одразу після чого 12.15 у нас підліткова група, наше підліткове служіння, тому радіть тих, хто вже є, хто ще підійде, будемо теж раді бачити В понеділок о 19.00 ми збираємось тут для молитви за Україну, тому давайте далі молитися за припинення війни, за мир Божий, за Божий захист для наших військових і для всіх людей по всій Україні А на тижні домашні групи не пропускайте, подивіться, кого немає, спитайте, як справи, це завжди приємно. А в наступну неділю, як завжди, о 10.00 наше недільне служіння, і я нагадую, що наприкінці місяця, 31 травня, ми будемо святкувати свято П’ятидесятниці, свято Тридця, Зішеця Духа Святого. Давайте продовжувати молитися, щоби Бог нам показав тих людей, яких Він хоче, щоб ми запросили, кому Він хоче, щоб ми послужили, засвідчили. Тому що в цьому суть цього свята. Щоби люди спасалися, а щоб ми, як віруючі, мали силу від Бога. Ну, робити Боже справи. І також нагадую, що у нас є сторіночки нові в соціальних мережах, в Інстаграмі, в Тік-Токі. Тому теж, якщо ви користувач, підписуйтесь. У нас там новини, якісь фото, відео з тих подій, які були. І це можливість теж свідчити вашим друзям, знайомим. І якщо вам потрібна молитва, консультація, підтримка, можете також особисто до мене звертатися, до мене, до моєї дружини. На цьому наше служіння, воно закінчується. Я вам бажаю Божого миру, Божої благодати і Божої допомоги у всьому. Амінь.