Ми живемо в епоху глобальної невизначеності, коли серце кожної людини, що перебуває в епіцентрі випробувань чи війни, пронизане одним і тим самим запитанням: «Коли?». Коли настане фінал? Коли прийде видиме звільнення? Це бажання зазирнути за завісу майбутнього, дізнатися чіткі терміни та хронологію Божих дій є абсолютно природним для людської природи. Проте істина Слова Божого переносить наш фокус із пасивного очікування дат на активне виконання місії.
Напередодні величного свята П’ятидесятниці — Трійці, коли ми згадуємо не лише дарування Закону (Шавуот) Мойсею на Синаї, але й подвійне благословення Нового Завіту — зішестя Святого Духа, ми маємо чітко розмежувати те, що належить виключній владі Творця, і те, що делеговано нам як Його Тілу на землі.
Звертаючись до тексту Першого розділу Книги Дій святих апостолів, ми бачимо учнів, які щойно пройшли через кризу розп’яття та тріумф воскресіння Христа. Їхнє мислення все ще залишається в рамках національно-політичного визволення. Вони запитують: «Чи не в цей час відбудуєш Ти царство Ізраїлеві?». Вони прагнуть знати кінець римської окупації та відновлення суверенної державності. Відповідь Христа звучить радикально, майже суворо, протвережуючи їхнє сприйняття:
Якщо ми чесно запитаємо себе сьогодні: «Чи хотіли б ми точно знати день і годину, коли закінчиться ця виснажлива війна в Україні?». Кожен із нас підняв би руку. Ми прагнемо контролю над часом, бо контроль дарує хибне відчуття безпеки. Проте Слово Боже каже нам прямо в очі: «То не твоя справа».
Знати точні часові межі глобальних історичних подій, геополітичних зрушень чи остаточних Божих судів — це сфера, яку Небесний Отець запечатав Власною суверенною владою. Коли ми витрачаємо свій емоційний та духовний ресурс на спроби вирахувати дати, ми марнуємо потенціал, призначений для виконання покладеного на нас мандату.
Бог ніколи не залишає людину у вакуумі бездіяльності. Закриваючи двері до таємниць Свого розкладу, Він навстіж відчиняє двері для нашої практичної відповідальності. Якщо знати часи — це не наша справа, то в чому ж тоді полягає наш прямий обов’язок? Відповідь міститься в наступному вірші:
Для того, щоб біблійна концепція «бути свідками» не залишалася абстрактною теологічною теорією, вона має втілитися в чітких, вимірних кроках помісної церкви. Наше спільне бачення на цей 2026 рік є прямим відображенням доручення Христа:
Цілком природно, якщо при погляді на ці цілі всередині виникає страх, невпевненість або думка: «Я не вмію гарно говорити, я боюся відмови, це не для мене». Навіть учні Христа відчували подібне. Але саме тому Ісус не посилає нас на це служіння власними силами.
Щоб довести, що місія благовістя належить усій громаді, а не лише елітному колу лідерів, звернімося до Євангелія від Луки:
Попереду на нас чекають великі духовні події та практичні можливості: святкування Трійці 31 травня, літні місіонерські табори в Пустоварівці, арт-пікніки для сімей у парках міста та дитячі намети. Це готові майданчики для нашої праці.
Залишмо таємниці майбутнього та терміни завершення часів Богові — це Його суверенна справа. Натомість зосередьмося на тому, що доручено нам. Почнімо ревно молитися за конкретних двох-трьох людей із нашого оточення, готуймо свої серця, щоб запросити їх до Божого дому, і дозвольмо Святому Духу наповнити нас силою для зміни цього світу. Наша справа — сіяти та свідчити, а перемога завжди приходить безпосередньо на місце битви!
І назва сьогоднішньої проповіді, те, про що я хотів би з вами говорити – «Не ваша справа». Не ваша справа. Якщо пам’ятаєте, на початку цього місяця, коли у нас було молитовне служіння, і ми говорили, що цей місяць в об’єднанні церков спасіння, він названий місяцем Святого Духа, оскільки якраз в наступну неділю ми будемо святкувати свята Трійці, а вчора в Ізраїлі вони святкували свята П’ятирісятниці, Шавот, коли Бог дарував Божий закон Тору Моїсею, а для нас, як для християн, це подвійне свято, тому що це не тільки дарування Божого Слова, а ще і дарування нам, як церкві, як віруючим, Духа Святого, тої сили, яку Бог бажає вам і мені дати. І якщо ви були на тому служенні, то ви пам’ятаєте, що я тоді читав якраз два вірші з книги «Дії святих апостолів», і саме з них я хотів би сьогодні знову розпочати. Книга «Дії», перший розділ, 7-й і 8-й вірші. Я буду сьогодні читати з перекладу Огієнка, зазвичай я беру сучасний переклад, але в цей раз я так передивився всі місця, мені якраз те, як переклад Огієнка найбільше сподобалося, оці моменти, ті акценти, на які я хотів би саме сьогодні звернути увагу, у нього вони якраз дуже гарно підкреслені. Тому, якщо у вас є можливість вибрати переклад на телефоні або є Біблія якраз в цьому перекладі, то я буду читати саме з цього перекладу. І давайте разом подивимось сьомий і восьмий вірші і зараз вони у вас також будуть на екрані. Ісус каже, а він їм відказав, це до учнів, то не ваша справа, скажіть своєму сусіду, то не твоя справа, скажіть, скажіть, то не твоя справа, знати час та добу, що отець поклав владі свої. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і моїми висвітками будете в Єрусалимі і в усі юдеї та в Самарії та аж до останнього краю землі. Я думаю, ви пам’ятаєте, я тоді задавав питання, чи хотіли б ви знати, коли саме час, день, коли припиниться ця війна. І майже всі, я думаю, всі підняли руки, бо ми цього хочемо. Так само, як учні Христа, вони хотіли знати, коли ж нарешті Ізраїль, він звільниться від римської окупації і він отримає свою державність і можливість жити вільно, поклонятися Богу, служити Богу. І тому вони запитували перед тим, якщо ви прочитаєте з самого початку, вони запитували у Христа, не в цей час ти відновиш царство Ізраїля, даш можливість Ізраїлю відновитися як державі, як країні і здобути свою незалежність. І саме на це Ісус і відповідає. Він каже, не ваша справа. Не ваша справа знати часи, строки, дні, коли Бог буде робити те чи інше. Але Ісус також дає відповідь. Він каже, а в чому ж наша справа? Тому що виникає, якщо Бог нам каже, що щось знати – то не наша справа, то, значить, є якась саме наша справа, саме твоя, моя, і Бог хоче, щоб ми це знали. І Ісус, Він якраз на це і звертає вашу і мою увагу. Він каже, що ваша справа знати, що коли Дух Святий зійде на вас, ви приймете силу, ви приймете силу, і не просто якусь абстрактну силу, а силу для того, щоб здійснювати те, для чого Бог вас і мене покликав, бути його свідками. І Ісус навіть їм окреслює такі, скажімо, географічні кордони. Він каже, в Єрусалимі усі юдеї, Самарії та аж до останнього краю землі. І я тоді запитував вас, і ви відповіли, що так, Україна, якщо так рахувати, в той час всі ці події відбувалися в Ізраїлі, то чи входить Україна аж до останнього краю землі? І, в принципі, всі погодились, що Україна, по ідеї, можливо, хоча інколи так трактують, Україна, Україна входить, цей перелік інших країн, де тоді ще не проповідувалася Евангелія, і ми також покликані в цьому приймати участь. Але, знову ж таки, повертаючись до «не ваша справа», як це стосується вас і мене? В чому саме ваша і моя справа, якщо брати цю історію? Що ви і я покликані робити? І саме про це я хочу сьогодні говорити. Але для того, щоб ми зрозуміли і контекст цього покликання, і зрозуміли особисто кожен для себе, в чому твоя, в чому моя справа, в чому твоя і моя часка в тому, що Господь хоче робити, я хотів би нагадати наше церковне бачення на цей 2026 рік. Якщо можна, да, цей наступний слайд. По суті, воно складається з таких от трьох пунктів невеличких. Перший пункт, він звучить так. Я, от можете на себе показати, я, я, да, приводжу до Христа мінімум одну людину. Це перший пункт нашого церковного бачення, що кожен з нас, не тільки я як пастир, не тільки Юля як лідер прославлення, чи хтось там з дитячого, чи з підлікового служення, а я особисто покликаний привезти до Христа мінімум одну людину. Другий пункт, домашня церква, домашня група, там, де ми живемо, де ми збираємось, усі знають про Христа. Тобто про що це говорить? Що ті люди, які живуть поруч з нами, наші сусіди, наші співробітники, там, де ми працюємо, ті наші знайомі, можливо, це не прямо сусіди, а люди, з якими ми пересікаємось, десь біля парадного, в магазині, ми з ними час від часу якісь маємо стосунки. Ці люди знають про Христа, знають, що я віруючий, знають, що я хожу в церкву, і ми молимося за цих людей, і ми намагаємось цим людям, коли є нагода, засвідчити, допомогти і послужити. І третій пункт нашого церковного бачення – церква відкриває мінімум одну церкву. І, можливо, хтось подумав про себе, що особисто вас це не стосується. Можете руки не піднімати, але я думаю, що у нас виникає, можливо, не стосовно кожного з цих пунктів, але можливо ви думаєте, ну, мене цей пастор не стосується. Я не бачу себе якимось евангелістом, не бачу себе дійсно способним, щоб комусь отак от доступно розказати про Бога, запросити в церкву. Я боюся, я не знаю, що казати, що робити. Ну, в принципі, я вам скажу, це нормально. Якщо у вас виникають такі думки, навіть не стосовно всіх трьох пунктів, а навіть по якомусь одному пункту, це нормально. Але я хочу вам сказати, що саме про вас, саме про вас говорить Господь, своєму слові, що ви покликані бути його свідками в Єрусалимі, тобто в Києві, в Україні, в Йудеї, в Самарії, в Росії, Тому що євреї з самарянами так не дуже підтримували гарний сусенок. І аж до краю землі. Ну, край землі він може бути, дивлячись, яку сторону ви направитесь в різних, так сказати, сторонах. І знаєте, хочу з вами ще подивитися два вірша з Євангелія від Луки, щоб ви зрозуміли, що Ісус не говорить тут про якихось особливих людей, що саме вони покликані, тільки пастера, тільки лідери домашніх груп, чи люди, які вже в якомусь служині. Івангелія від
Луки, 10 розділ, перші і другі вірші. Я теж читаю з перекладом Гієнка. Там написано. Після того призначив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця, куди сам мав йти. І промовив до них, хоч жниво велике, та робітників мало, тож благайте господаря жниви, щоб робітників вислав на жниво своє. Хочу вас запитати, в принципі, це буде вам нескладно відповісти, а хто послав оцих 70 учнів на проповідь Івану? Хто їх послав? Ісус. Це говориться про Христа, що саме Він відібрав цих 70 і послав їх на проповідь Євангелія. А хто був уважний? Куди саме Він їх послав? Куди саме Він їх послав? Куди? Куди? Туди, куди Він сам міг йти. Але Ісус що був? Один. І Він не міг розірватися. Він не міг бути одночасно в Єрусалимі і в Самарії. Він не міг бути одночасно в Капернаумі і, наприклад, в Назареті. Він не міг бути одночасно в двох місцях. Він міг бути тільки в одному місці, в один час, бо Він на той час був людиною в плоті і крові. І тому, кого Він обрав? Віруючих, тих людей, які послідували за ними. І я хочу звернути увагу, що це не були 12 апостолів. Це до того, що ми інколи думаємо, що Бог обирає тільки якихось особливих. Особливі вже були. Вже були обрані, вже було на той час 12 апостолів. Ісус вже їх посилав на служіння, вони вже проповідували Евангелія, вони вже зцілювали людей, виганяли демонів, вони вже це робили. Ісус кого обрав? Ще інших людей. Для чого він це зробив? Як ви думаєте? Що-що? Більше, краще, так? Ну так, в принципі це логічно, щоб масштабувати те служіння, яке він робив. Але другий мотив, і я в цьому впевнений, він хотів показати, що його покликання, проповідь Евангелія, це не тільки для якоїсь узької категорії людей, для якихось обраних, це для всіх. Я не знаю, наскільки на той час було учнів, послідовників Христа, які за ним слідували. На свято П’ятидесятниці ми читаємо, що було 120 учнів зібрано. Тут ми читаємо про 70. Можливо, це були всі ті учні, які на той час слідували, можливо, це була частина, їх було більше трошки, але він обрав саме тих, хто могли залишити в той момент свої родини, дітей. Він не посилав, можливо, маму, у яких були маленькі діти, не посилав інших людей, які по якимось причинам їм було б важкувати це служіння робити. Але те, що я бачу в контексті цієї історії, що Ісус бачить тебе, бачить мене, він бачить нас дійсно тими людьми, хто може піти і свідчити іншим людям. І це не тільки для якихось обраних, не тільки для тих, хто вже якесь служіння несе в церкві, а це саме для тебе. Скажіть, це для мене. Скажіть, скажіть, я інколи прошу вас казати сусіду, а це, скажіть, це для мене. Це для мене. Знаєте, ще один момент. Ви думаєте, ну, добре, пастор, я згідний, що це покликання проповідувати Евангелієм, свідчити іншим, це для всіх віруючих. Я одразу скажу, для всіх. Навіть якщо ви це не можете робити, так сказати, повний час, 24 дроб 7, але ви це можете робити 100%. Якийсь час, певний час, виділяючи, ви це можете робити. Але ви, можливо, думаєте, ну, з чого почати? Як взагалі, якби це, якщо я це не роблю, якщо я це давно не робив, якщо я це робив і десь розчарувався, як знову розпочати? Ісус тут показує нам навіть такі кроки. Він каже, що? Молить кого? Благайте Господаря Жниви, щоб що зробив? Щоб робітників вислав на Жниву сферу. Він каже, перше з чого почніть, почніть з молитви. Все починається з молитви. Якщо ми щось робимо для Бога і хочемо, щоб це відбувалося з Богом, то з чого нам треба почати? З молитви. Нам треба попросити свого керівника, свого директора, свого, тут Ісус каже, господаря, того, хто є господарем на цій житті, попросити, щоб він вислав робітників. І потім кого Ісус висилає? Тих, хто молився, щоб господарь вислав їх як робітники. Тобто все починається з молитви. Тому я хочу вас підбадьорити. Не тільки заплануйте когось запросити на наступне свято, то що буде в неділю, свято 30, а я вас до цього підбадьорюю, і ми за це будемо в кінці молитися, але я вас підбадьорюю продовжити посилено молитися за ту людину, кого ви плануєте запросити, за тих людей. Тобто я вас хочу підбадьорити, щоб це була не одна людина. За тих людей, двоє, троє, четверо, які, можливо, ви ще не бачите, як їх запросити. Вони вас не слухають, вони, можливо, не сприймають те, що ви кажете. Можливо, вони там колись послухали, сказали, бічіпуйся, я зараз в цю церкву не піду Але просто цих людей собі раз, два, три, чотири, п’ять порахуйте і моліться за них посилено І моліться не просто тільки за цю людину, а моліться, щоб ця людина прийняла вас як цього робітника Тому що Ісус розглядає всіх тих людей, які сьогодні поза церквою, він їх розглядає як жниво. А вас і мене він розглядає як тих робітників, хто буде над цим жнивом працювати, збирати це жниво. Тому тут подвійна молитва. Молитва за людину, щоби Бог працював її серці, щоби Бог ці обставини, які вона переживає, просто відкрив, що людині потрібен Бог, потрібне покаяння, потрібне почнення гріху, і щоби Бог вас зробив цими робітниками. Тому що коли ці учні 70, вони почали за це молитися, то наступне, що Ісус зробив, Він їх послав на проповідь Євангелія. Тому другий момент, після молитви, почніть свідчити. Тому що інколи ми молимось, але ми нічого не кажемо людині. Але саме зі свідчення, саме з того, що ми розказуємо про те, що Бог зробив для нас, що Бог може зробити для іншої людини, саме з цього починається зацікавленість, тоді у людини виникає запитання, а що їй робити? Пам’ятаєте, з чого почалося покаяння на свято П’ятидесятниці? Хто пам’ятає цю історію? З чого почалося? Вони були разом, вони що робили? Грали в ігри настольні, так? Вони молилися, а потім що почалося, коли Дух Святий на них зійшов? Що почалося? Ну, про що? Почали говорити на різних мовах, але ж не просто там були мови, щоб похвалитися. Вони почали говорити про великі і чудні Божі діла. І як ви думаєте, які великі і чудні Божі діла, про які саме вони говорили? Про ті діла, про ті дива, які відбулися в особистому їхньому житті. Що Бог їх спас, що Бог когось цілив, когось звільнив від демонів, Комусь подарував надію, звільнив від депресії, показав, як далі жити. У когось стосунки відродилися, родина відродилася. Кожен свідчив про те диво, яке Бог зробив для нього. Марія Магдаліна, я думаю, свідчила про те, як Ісус її звільнив від демонів. Петро свідчив, можливо, про те, що Бог його звільнив від депресії, коли він відрікся, коли він думав, що він такий нікчема і нічого не здатен. Кожен свідчив про щось своє. І люди, які їх оточували, вони чули ці свідчення на своїй мові і чули про те, в чому вони потребували. Тому що хтось потребував сілення, хтось потребував звільнення, у когось були залежні родичі, у когось родина розвалювалася. І вони все це чули. І третє, треба почати служити тим людям, які поруч з вами. В принципі, ми всі знаємо, якщо ви мене запитаєте, а в чому повинно проявитися служіння. Кожній людині, в залежності від її потреб, це буде когось просто провідати, поспілкуватися, вислухати цю людину, бо вона десь переживає, за щось хвилюється. Комусь допомогти фізично, щось зробити, якщо людина захворіла, не може вийти в магазин або в аптеку, сходити, щось купити, занести. Тобто для кожної людини це буде своє служення. І ви, оскільки ви знаєте цю людину особисто, ви будете розуміти, як цій людині послужити. Насправді у вас, у мене є можливість виконати, в принципі, кожен з тих пунктів, які є баченням нашої церкви Навіть пункт про місіонерство Як саме, тому що ми плануємо в наступному місяці наприкінці тут у нас в парку зробити арт-пікнік для тих людей, які тут, мами, дітки, які тут живуть, хто гуляє Ми плануємо також на початку липня, це буде кінець червня, початок липня, ми плануємо табір в Пустоварівці, це вже взагалі справжні місіонерства, ви можете поїхати, там п’ятиденний табір ми плануємо послужити, чимось допомогти. Ми плануємо також табір для наших дітей, тобто на митовий. Тому, в принципі, є можливість і особисто комусь послужити, і прийняти участь в тих служеннях, в тих заходах, які ми, як церква, плануємо. Але є ще продовження цієї історії. Про неї ми читаємо в 17-му вірші. Оцей історії, яку ми тільки що прочитали, що Ісус послав 70 учнів в кожне місце, в кожне місто, куди він сам хотів піти. 17-ти вірш, давайте ми подивимось,
Луки 10, 17, там написано, а ті 70 повернулися з радістю, кажучи, Господи, навіть демони коряться нам у ім’я Твоє. На що ви звернули увагу в цьому вірші? На що ви звернули увагу? Що? Ці учні повернулися, вони кудись ходили, вони були в церкві, були з Христом, вони кудись пішли, вони повернулися і повернулися які? Втомлені, пригнічені, в депресії, з претензію Ісусу, на що ти нас туди посилав? Що? Так, так? Вони повернулися з радістю. Чому? Чому? Тому що щось вони пережили в своєму житті, те, що раніше вони не переживали. А чому вони це пережили? Чому вони це пережили? Чому? Тому що вони зробили те, до чого Ісус їх покликав. Вони просто зробили те, для чого Ісус їх покликав. Ісус їх послав на пропитівальне і вони пішли. І коли вони пішли і почали свідчити іншим людям, то що почало відбуватися? Навіть демони, вони виходили з людей в ім’я Ісуса Христа. Знаєте, якщо вам і мені, я не кажу тільки про вас, якщо вам і мені не вистачає сьогодні радості, то чого нам не вистачає? Ми щось не робимо, те, до чого нас Ісус покликав. Тому що, коли ми робимо те, до чого Ісус нас покликав, ми свідчимо іншим людям, ми молимось за цих людей, ми служимо їм, то що в нас буде відбуватися? Ми будемо бачити, як люди спасаються. Знаєте, чому ми часто, ну от ми сидимо, У нас є певна кількість людей, які приходять на кожне служіння, і ми не бачимо нових людей, або бачимо рідко, або бачимо настільки, скільки ми хотіли би бачити. Чому? Дуже просто. Тому що ми або не свідчимо, або свідчимо, що ми це переживали. Інколи буває, що ти настільки за певних обставин в своєму житті, ти втомлений, ти розбитий, ти десь розчарований. І тут ти розумієш, що хтось, ти знаєш, брат, сестра, хтось знайомий, ти розумієш, що в нього теж якась проблема, треба подзвонити, помолитися, можливо провідати. І якщо ти переступаєш через свою розбитість, через свою втому, через свою депресію, і ти телефонуєш, ти молишся, ти провідуєш, то потім що ти відчуваєш? Ти відчуваєш радість, ти відчуваєш наповність, куди ж твої вже всі негаразди, вони поділися, вони, можливо, ще на той момент навіть ще не вирішилися, але всередині ти відчуваєш радість. Чому? Тому що ти зробив те, до чого покликав тебе Господь. І коли ти це робиш, ти також довіряєш Богу, що Господь попіклується про мої потреби, що Господь вирішить мої проблеми, Господь мене зцілить, Господь мене звільнить, Господь дасть мені якийсь вихід і розуміння, що робити. І знаєте, я в цьому не один раз, так сказати, переконувався в своєму житті. Я думаю, ви це переживали. І знаєте, я хочу вас підбадьорити, давайте ми це будемо практикувати, щоб ми були і жили в радості, а не в депресії, не в томі, не були весь час розбиті. Знаєте, Бог, Він покликав вас і мене свідчити людям і піклуватися. І знаєте, це не біг на таку коротку дистанцію. Ми інколи думаємо, от я запросив на свята Тридцять, людина не прийшла, ну і все. Тобто я до наступного, до Різдвачі, до Пасхи, я про цю людину не молюся, не запрошую, я про неї забув. Знаєте, так не працює. Це як з дітьми. У нас, слава Богу, Юлія і Бог були своїми трьома чудовими синами. І ми вкладаємося в них від самого їхнього народження. І слава Богу, і я дуже вдячний Богу, що я вже можу бачити певні плоди. Те, що наш старший син Богдан, він вже закінчив школу на відміну, він вступив в університет, він служить в церкві, прийняв крещення, він служить вже в церкві. Те, що середній син Єрема, молодші Лука, вони теж навчаються в християнській школі. І хтось, можливо, думає, і нам інколи люди задають, а нащо ви на це стільки грошей витрачаєте? Я вам чесно скажу, за ці гроші, які ми вже витратили, і ще поки давчиться Ярема, давчиться Лука, можна було б купити, як мінімум, Богдану і Яремі квартиру однокімнатну. І хтось каже, краще б ви їм квартири купили. Я вам скажу, краще, щоб вони були з Богом, служили Богу і мали з ним живі стосунки, Бог благосовить їх квартирами, машинами, те, в чому вони потребують. Але якщо людина не має спасіння, Ісус каже, краще без руки або без ноги попасти в Царство Небесне, без квартири, без машини, ніж з квартирою, з машиною, з руками, ногами і піти в пеку. Тому я вас підбадьорюю, як з дітьми, так і з людьми невіруючими. Ми не на коротку дистанцію біжимо. Моліться, навіть якщо людина вас сьогодні не приймає. Свідчить їй, і Писання каже, щоб ми свідчили і вчасно, і коли нам каже, що не вчасно. Тому що людина може і не сприйняти, але воно все одно там, ну, потрошечку, потрошечку десь там відкладається на закорках. І в свій час, як тривога прийде до цієї людини, вона згадає, що ви їй казали про Бога, про церкву, що треба молитися, і людина почне молитися. І людина, можливо, вас позвонить і скаже, а можна я з тобою прийду в церкву? І закінчую цю проповідь. Я хочу разом з вами подивитися ще один вірш з книги «Дії святих апостолів». Це 5 розділ, 42 вірш. Перед цим Петро, Іван, вони зробили диво, вони сілили людину, потім їх за це судили, побили, і вони повернулися до інших, до церкви, до учнів. І ось що написано, 5 розділ, 42 вірш. Там ми читаємо. і щоденно у храмі і по домах безупинно навчали і звіщали Євангелію Ісуса Христа. На що ви звернули увагу? Що вони, не тільки Петро Іван, а всі учні, всі послідовники Христа, що вони робили? Щоденно у храмі, по домах, що робили? Безупинно. Безупинно. А в сучасному перекладі вони не переставали, написано, перекладено. Знаєте, що хоче диявол, щоб відбулося в вашому житті? Щоб ми в якийсь момент, там сьогодні паста так надихнув, прокачав, ми думаємо, буду молитися, запрошу, засвідчу. А потім що? Зупинилися, перестали це робити. Знаєте, багато дуже гарних речей ми починали в своєму житті робити, правда ж? Починали. Зарядку починали робити, біблію обіцяли, буду кожен день два-три розділи читати, починали молитися кожен ранок, починали комусь служити, свідчити. Багато гарних речей ми починали. А потім що? Зупинилися, перестали. А тут, ну, те, що я хочу, щоб ми це прийняли. Чому це працювало тоді? Тому що вони це робили щоденно, і вони що? Не зупинялися. Отакі були неправильні віруючі, так? Вони що жили в іншому світі, їм працювати не треба було, їм гроші були не потрібні, у них родин не було, та повірте, у них проблем було більше, ніж у вас і у мене. Вони ще жили, Ізраїль був під окупацією римською, їм так само треба було податки платити римлянам, вони так само не відчували себе вильними, Тобто їх так само там десь пригнічували, переслідували римляни, і їх ще як християн переслідували ортодоксальні євреї. Але що вони робили? Вони продовжували щоденно збиратися по домах, домашніми групами, у храмі, і вони без перестанку, безупинно, вони навчалися, ну, самі навчалися, і свідчили іншим. Іншим проповідував Іван Іванович. І знаєте, якщо ви сьогодні сидите тут, ну і давайте ми будемо чесними, якщо ви розумієте, що десь у чомусь ви просто зупинились, так були обставини, у нас у всіх є свої обставини, є якісь виправдання, чому ми це перестали робити. Ну, ми ж люди серйозні, ми не просто якісь легковажні. Щось там один раз пішло не так, один раз прокинулося і не було натхнення помолитися, там, почитати Біблію, другий раз, а потім воно входить що? У звичку. Знаєте, звички бувають і добрі, і не дуже добрі. Тому я вас хочу підбадьорити. Знаєте, сьогодні є можливість розпочати знову молитися до господаря жнив, щоб він вислав робітників. Сьогодні є можливість для вас і мене сказати, Господь, я цей робітник. Не тільки пастор, не тільки якийсь лідер. Я цей робітник. Я розумію, що ти покликав мене. І сьогодні Бог хоче, щоб ви і я, ми сказали, я буду служити, я буду піклуватися не тільки про себе, ну нормально піклуватися, ми піклуємося з Юлією, на цьому у нас ще таке було свято, ми відсвяткували на минулому тижні 20 років, як Бог баласовив нас створенням нашої родини. І знаєте, я дуже вдячний Юлії за всю ту підтримку, за любов, за терпіння, за той вклад, який вона вносить в нашу родину, в наших дітей. І я розумію, що все це, 20 років, у когось 30, 40, 50, у когось більше стаж. Знаєте, все це потребує щоденного вкладу. Якщо ти в якийсь момент зупиняєшся, то що починається? Сварки, неустройство і все, так сказати, як Біблія каже, все худоє. Але якщо ти продовжуєш збудовувати свою родину, свої стосунки, і ми це ж робимо, ми ж не хочемо жити, щоб в нашій родині щось було таке, весь час якесь негаразто. Тобто ми хочемо, щоб наша родина, наші стосунки, наші стосунки з дітьми, з онуками, з правниками, вони були найкращі. І знаєте, так само Бог хоче, щоб у нас було таке самобажання і стосовно інших людей, і стосовно тих, хто ще не спасений. Тому що якщо ви за них не будете молитися, а можливо ви єдина людина в оточенні цієї людини, хто дійсно має живі стосунки з Богом, і якщо ви не засвідчите, якщо ви не приймете для себе виклик, що я буду молитися саме за цього сусіда, за цього співробітника, за цього мого знайомого, можливо ніхто за нього більше не буде молитися. Богу треба буде шукати когось там ще, когось посилати в його життя, щоб інша людина почала молитися, служити, свідчити Можливо, ви єдина ця людина І Бог покладає на вас надію, і на вас, і на мені ця відповідальність, щоб молитися і свідчити Як я вже казав, чому це важливо? Тому що багато разів, і ви, і я, я дуже багато разів, щось починав робити добре, комусь починав свідчити, за когось починав молитися, а потім переставав. Переставав. Ну, каюсь перед вами. Багато разів так робив. Але церква і віруючі Ісуса Христа, вони безупинно навчали і звіщали Євангелію Ісуса Христа. Тому Ісус каже тобі сьогодні, почни молитися, почни свідчити і служити, та не зупиняйся в цьому. знаєте ви скажете Ну а що такого магічного да там святий Трійці чи в якомусь іншому святі коли народилася я вам запитаю якби ну зустрічне питання задав коли народилася церква Ісуса Христа коли Ну вважається свято народження церкви Ісуса Христа коли коли ви якось не впевнений в день п’ятидесятниці А чому Бог це не зробив за один день до дня п’ятидесятниці чи на наступний день Якщо це не важливо, якщо свята не важливі, якщо якісь дати не важливі, чому він це не зробив? Тому що Бог, він показує важливість свята. Він показує, що певний день, коли ти приймаєш рішення, він дуже важливий. Сьогоднішній день дуже важливий, тому що ви можете прийняти рішення, я буду молитися, я буду свідчити, я буду служити. І якщо ви приймете це рішення, в вашому житті настануться свята П’ятидесятниці. У вас буде подвійне свято. До цього це було свято дарування Тори, а воно стало святом Дня народження Церкви, Дня народження Сходження Духа Святи. Я знаю, що так само і відбудеться в наступну неділю, якщо ви запросите людину, якщо я запрошу цю людину, вона просто прийде на свято, а для неї станеться подвійне свято, то що вона покається, народиться згори і отримає живі стосунки з Богом. Розумієте? Важливість днів, важливість свят – це можливість, щоб людину запросити. У нас люди в країні, вони достатньо набожні, вони приходять в церкву, як мінімум, два-три рази, якраз на Різдво, на Пасху і на Трійцю. Запросіть людину, для неї буде можливість виконати, так сказати, поставити галочку, що вона прийшла в церкву на свято. І для неї це буде можливість зустрітися з Богом. А для вас і для мене це буде можливість виконати оце доручення. Прийняти силу від Бога і бути Його свідками. І піти туди, куди Ісус сам хоче піти. Ісус хоче піти до вашого сусіда. Ісус хоче піти до вашого співробітника. Але Він зараз розраховує на вас і на мене, як тоді Він розраховував на цих 70 учнів. Бо Ісус де зараз? На небі. А ми де? А ми тут на землі. І Ісус делегує вам і мені цю відповідальність. І давайте ми разом станемо зараз для молитви. Я хотів би запросити наших левітів, щоб вони нас також вели в цьому поклонінні. За ці три речі я хочу помолитись. Перше, щоб ми самі молили господаря жених, щоб він вислав робітників на свої жнува. Щоб ми прийняли це покликання від Бога, що Господь розглядає вас і мене саме цим робітником, тої людини, яка покликана свідчити вашому сусіду, вашому якомусь старому другу, знайомому. І що Ісус покликав вас і мене до добрих справ, які ви знаєте, Бог вам відкриє. Ми покликані робити для цих людей, яких Господь хоче сьогодні спасти через вас і через мене. Давайте ми за це, церква, помовимося. Господь Ісус, ми дякуємо тобі. Ми дякуємо тобі за цю історію, яку ми читали в книгі «Дій святих апостолів». Коли ти сказав, що не ваша справа знати певні речі, коли зупиниться ця війна, коли відбудуються наші країни, коли все буде добре, так як ми би цього хотіли. Але ваша справа, ваша справа знати, що Бог покликав вас бути свідками. І ми сьогодні приймаємо, Боже, приймаємо це покликання від Тебе, що Ти бачиш нас тими людьми, тими людьми, які дійсно виконуються покликання, стануть цими робітниками на жнивах, стануть, Боже, тими людьми, хто прийде і розкаже своєму сусіду, своєму співробітнику або знайомому, що Ісус є Спасителем, що Ісус звільняє від гріха, від залежності, від всякого демонічного впливу, що в Ісусі є надія. Ісус, ми сьогодні просимо Тебе, зроби нас цими робітниками, Зроби нас людьми нерозчарованими Не людьми, які живуть в депресії Думають, як би самим тільки вибратися з цих обставин А людьми, які радіють Радіють тому, що покликані Тобою Тому, що можуть іншим розказувати про Тебе Тому, що можуть бачити Твої великі і чудні діла В житті інших людей І, Господи, ми хочемо, як ці учні Повернутися наступну неділю Чи через неділю з радістю Тому що ми побачили, як люди спасаються, як люди звільняються, як ти робиш, Боже, дива в життя тих людей, які сьогодні живуть в якійсь залежності чи гріху. Ісус, зроби мене такою людиною. Ісус, допоможи мені молитися і допоможи мені не зупинятися робити це щоден і в церкві, і в дому, скрізь де я знаходжуся. Допоможи мені зрозуміти, що це не біг на якусь коротку дистанцію Це як з дітьми, що треба роками, роками вкладатися, наставляти, вчити, свідчити, молитися Господи, дай нам бути такими людьми, які будуть готові вкладатися Не тільки в своїх дітей, але в інших людей Тому що вони твої діти, ти їх створив Ти хочеш, щоб вони спаслися Ти хочеш, щоб наша країна через це мінялася Тому що кожна спасена людина, вона змінює нашу країну, наше майбутнє. Зникає зло, корупція, беззаконня, комовство. Коли людина приходить до Тебе, людина порастає грішити. І тим самим приходить благословіння в її життя і в життя нашої країни. І Господи, допоможи нам зробити це свято в наступну неділю, свято Тридця, подвійним святом. Щоб це було свято народження людей згори, щоб це було свято для інших людей, які ще не знають Тебе, зустрічі з Тобою. І щоб це було свято для нас, коли ми будемо радіти, що навіть демони повінуються нам в ім’я Твоєї Ісус. Дай нам, Боже, це побачити. Хай, Боже, цей зал буде наповнений спасеними людьми. Хай цей зал буде наповнений людьми, які переживають цю особисті зусіль з тобою, переживають цю радість від того, що вони виконують Твоє доручення. Господи, дай нам радіти, що Ти не тільки довіряєш нам це велике служення, свідчити іншим про Тебе, але те, що ми це робимо, і робимо це безперестанно. перестану, не зупиняючись, щоден, поблосив Боже кожного мого брата і сістрої, поблосив кожну людину, хто дивиться онлайн, робити це і не зупинятися. Молитися, свідчити і служити іншим. Господи, ми вклоняємось Тобі, і ми посвячуємо Тобі цей наступний тиждень, щоби усилено молитися за тих людей, кого ми можемо запросити. Щоби засвідчити і запросити людину на службі, щоби разом з нею, з цією людиною, прийти і відсвяткувати. Це свято Трійця. Свято зі Шестя Духа Святого. Свято народження згори. Свято народження Твоєї Церкви. Вклоняємось в Тобі, наш Небесний Батько. І дякуємо Тобі за те, що Ти це зробиш. В ім’я Сина Твого, Ісуса Христа ми молимось. Амінь. Давайте церкву ми ще поклонимо з Розкою. Ви нам свободу, життя тобі, та співати му, я б робила, і не тільки ти, честь тій. Ми розкажемо, що тільки ти, не всіх, але тільки ти, щоб ми знали тебе, любили тебе і служили тобі. І хай, Боже, наша хвала, вона буде проявлена в молитві, свідченні іншим людям і в добрих справах, до яких Ти нас покликав. Хай наша хвала, вона буде практичною, хай наша хвала, вона буде видимою в нашому житті, щоб люди, які поруч з нами, вони теж отримали бажання, бажання від Тебе бути з Тобою, бути в церкві Твої. покайтеся своїх гріхах, знати Тебе і служити Тобі. Хай, Боже, наше життя і наше слідування за Тобою, воно надихає інших людей також послідувати за Тобою, також довірити Тобі своє життя. І ми ще раз кажемо, Ісус, тільки Ти гідний всієх волинь, тільки Ти гідний того, щоб ми служили, довіряли і дійсно свою любов показували в добрих справах до інших людей. Дякуємо тобі, наш батько. Дякуємо тобі, Ісус Христос. Дякуємо тобі, Дух Святий, за твою присутність тут, на цьому місці. Дякуємо тобі. Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дякую вам, дорогі реліфіти, за ваше служіння. На завершення цього служіння хочу нагадати про всі ті найближчі наші події, заходи, які будуть у нас сьогодні, будуть на наступному тижні. Як завжди, по завершенню цього служіння Ви і я, ми можемо послужити Господу своїми десятинами, пожертвами Тому що це теж дуже важлива частина того служіння, яке ми робимо для Бога Коли ми дякуємо Йому за Його забезпечення, за те, що Він нам дає роботи дає нам пенсії, дає нам інші якісь благословіння, і матеріальні, і нематеріальні, і частково ми дякуємо Богові, коли ми вірні в своїх десятинах пожертвах. Також по завершенні цього служення чаювання смаколики, теж не тікайте, це теж важлива частина служення, поспілкуватися, когось підбадьорити і помолитися. А також після чаювання 12.15 наша підліткова група, тому всі, хто є, вже запрошую, і будемо раді бачити тих, хто ще підійде. В понеділок о 19.00 молитовне служіння, ми продовжуємо молитися за нашу країну, за припинення війни, за мир, за спасіння для людей і за інші потреби. На тижні домашні групи, запитайте, де коли буде проходити група, не пропускайте. І в наступну неділю, вже в наступну неділю, свято 30, це 31 травня, я вас ще раз підбадьорюю, запросіть у тих людей, яких Бог поклав вам на серце. Не тільки запросіть, моліться посилено весь цей тиждень і разом з цією людиною найкраще домовитися, зустрінтися, зайдіть і разом з цією людиною прийдіть на служіння. Хай це буде не тільки для вас свято особисто, хай це стане також святом для цієї людини, святом народження згори, святом спасіння, тому що Бог він спасає. Бог використовує такі дати, такі свята, щоб людина змогла народитися згори, щоб щось в житті людини змінилося. І також я, ну, такий, як би, анонс, нагадування, що в нас буде також особлива така програма свято на нашому молодіжно-підлітковому служенні, теж після свята 30, теж у нас буде приурочене цьому свято, тому всі, хто тут є, наші підлітки, молодці, теж запрошуйте своїх друзів. Якщо у вас є діти, онуки, запрошуйте, ми готуємо таку цікаву програму, там буде для всіх цікаво і для невіруючих, і тих, хто щось вже знає про Бога. Тому свята третє буде і таке недільне наше служіння особливо, і буде ще програма молодіжна, підліткова. А також нагадую, що в нас є нові сторіночки в соцмережах Instagram, TikTok, тому теж підписуйтесь, якщо ви користувач, користуйтесь гаджетами, це теж можливість і самому бачити певні події, що в нас відбуваються, і інші ваші друзі, знайомі будуть бачити, коли ви там будете тиснути сердечка. І якщо вам потрібна молитва, якась консультація, підтримка, теж можете звертатися до мене, до моєї дружини. Ми з задоволенням чим зможемо, підтримуємо, разом з вами помолимось. На цьому наше служіння закінчується. Хай Господь вас поблагословить своїм миром, своєю присутністю і відновитися після цієї такої неспокійної ночі. З миром Божим! Будьте благословлені!
