Церква Божої Слави

Складно завжди залишатися радісним, а особливо в пору змін, труднощів чи втрат. Павлу, автору послання до Филип’ян, це напевно, було знайоме. Під час написання листа до филип’ян Павло сидів у в’язниці під охороною римських вояків (Дії 28). Попри те, що Павло перебував у тяжкій життєвій ситуації, він все одно писав до церкви у Филипах і (…)

За сотні років до Ісуса Божий народ був у скруті. Вони заплуталися в житті, не могли собі допомогти і, можливо, починали сумніватися в тому, що Бог їх врятує. Чи відчували ви коли-небудь подібне? Якщо так, то ви, можливо, належите до первісної аудиторії цього вірша — вигнанців у Вавилоні. Вавилоняни забрали їхню землю і відправили їх (…)

Чи траплялося з вами щось несподіване? Можливо, це був сюрприз, який приніс вам радість, а може, це була трагедія, яка вплинула на ваше життя. Кожен з нас переживає моменти в житті, яких ми не очікуємо. Незважаючи на те, що трапляються несподівані речі, ми все одно плануємо та мріємо про те, як піде наше життя. У (…)

Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі! — Псалом 66:5 Під час конференції в Азії я лише протягом кількох годин мав дві повчальні бесіди. Спочатку один пастор розповів мені, як 11 років провів у в’язниці, аж поки не з’ясували, що він не коїв того вбивства, у якому його звинуватили. Потім декілька сімей розповіли, (…)

Ви коли-небудь ставили собі запитання: «Як жив Ісус?» «Як виглядає послух Йому?» «Як Ісус хоче, щоб ми жили?» Це чудові запитання, які допомагають зрозуміти, чого Бог очікує від тих, хто Його любить. В 1 Івана 2:4-6 сказано: «Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди. А (…)

Згадайте час, коли вам було щиро страшно. Як би ми не хотіли ніколи не відчувати страху, страх є частиною людського досвіду. Але коли ми боїмося, у нас є варіанти… Ми можемо панікувати, стресувати, бути переповненими хвилюванням, переосмислювати всі найгірші сценарії та намагатися заглушити ситуації, що викликають тривогу навколо нас, нездоровими способами … або ми можемо (…)

Померти для себе може здаватися поганою справою. Більшість людей хочуть аплодувати собі, звеличувати та просувати себе. Але в Божому Царстві вмирання для себе є необхідним. “Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене.” Галатів 2:20 (…)

Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, про що ви думаєте? Чи усвідомлювали, що ваші думки мають силу? Чи міркували про те, як з часом ви стаєте тим, про що думаєте? Пишучи з римської в’язниці до вірян у грецькому місті Филипах, апостол Павло не з чуток знав, як важливо боротися з важкими речами завдяки істинним думкам. (…)

Ми можемо бачити безліч речей: дерева, зірки, гори, океани, людей, пінгвінів, посмішку нашого найкращого друга, слонів, хмарочоси, кавові зерна, заходи сонця та тюльпани, і це лише деякі з них. Усі ці речі створив Бог. Він створив світ природи, і навіть закони, які ним управляють. Але є й речі, яких ми не бачимо: за подихом вітру, (…)

Уявіть, що ви садите насіння. Якщо ви хочете, щоб воно виросло у квітку, ви піклуєтеся про нього і надаєте все, що необхідно. Тепер подумайте про людей, які з вами у лихоліття. Ті, що підтримують вас і з ким вам подобається проводити час. Такі відносини схожі на насіння, ми повинні дбати про них, щоб вони не (…)