«Не будь рабом свого „Я“» — недільна проповідь від 19 липня 2026 року

Давайте ми встанемо для молитви, будемо починати наше служіння. Я радий вас всіх вітати після такої неспокійної ночі. І я також вітаю всіх, хто дивиться і буде дивитися нас онлайн. Хай Господь вас поблагословить. І давайте ми помолимось, запросимо, щоб Господь, Він був тут з нами, щоб Він нам давав свій мир, свій спокій, свою радість. Дякую вам, дорогі ловіти, за ваше служіння, за те, що ви допомагаєте нам теж славити Господом. Я радий вітати всіх, хто є тут сьогодні цим ранком на цьому служінні. Ми також вітаємо всіх тих, хто дивиться це служіння зараз онлайн, або буде дивитися його у запису, хай Господь вас поблагословить, хай Божа рука, Божа милість, Божа присутність буде в вашому житті, тому що Господь, Він милостивий. Знаєте, коли сьогодні вийшов зранку з дому, бо дим від пожежі, там, де у нас недалеко прилетіло, то його там було видно, а коли вийшов на двір, Я спочатку трошки не зрозумів, думаю, ну розкидано отак от по дорозі, по тротуару, навколо машин, ну як шматки вугілля. Ну я так спочатку подумав, що це вугілля. А потім ми поїхали, ну щоб вже виїжджати з нашого комплексу, я дивлюсь по всьому комплексу, де ми їдемо, такі от лежать шматки вугілля, і потім вже зрозумів, що це не вугілля, а це от такі шматки пополу, ну просто вони такі от великі, об’ємні, виглядають як вугілля, те, що в магазині продається. І це просто від великої пожежі, я так розумію, що її майже затушили, але від диму, від цього вітру, я не знаю, чи до Києва воно долетіло, але тут за кільцевою дорогою, в передмісті, все усієно цим пополом. І я зрозумів, що відбувається, коли, я думаю, ви всі про Помпеї чули, ці історичні, зараз, коли там десь вулкани вибухають, і воно буває, навіть небезпека не від тих лави, яка розпечена тече, а від того, що якщо поруч є якесь містечко, місто, і туди суне цей дим, попіл, Тобто він може просто вкрити, засипати людей, дома. Тому я так про себе подумав, що слава Богу, що Господь милостивий, він берігає навіть від цього попілу, що він просто так розкиданий не суцільним таким шаром, щоб все там засипало, але трошки воно було. Тому давайте далі молитися, я до чого, молитися, щоб все це зло, все це припинилося, щоб ніхто не страждав, ніхто не втрачав життя, ніхто не втрачав свої домівки, ніхто не втрачав там своє майно або щось, бізнеси якісь, ну там де щось виробляться, щоб вони не втрачали теж свої там склади, куди там вличають і різні виробництва. І я хотів би зараз запросити на це місце, в нас в гостях сьогодні наш дорогий служитель, пастор Ганна Ніколаєвна, вона поділиться Божим словом. Ми раді вас вітати. Слава Господу! Знаєте, ми менше бачимо, над нами просто літає, а ми чуємо, що воно пролетіло, але Бог береже нас, тому я кажу, переїжджайте по стовару. Благословенно Богом селом. Бог живий, реальний. Я не кажу, що його тут немає, просто там він трохи жаліє нас більше, в якому плані. Мімо нас летить. І я дякую Богу за кожного, що Господь зберіг нас сьогодні, до сьогоднішнього дня, що я можу сьогодні бути теж на цьому місці. Слава Боже, хай прибуде з нами, не тільки там. Це був, звісно, гумор, але це є й правда, тому що ми спали сьогодні спокійно. Ми чули, що летіло, але ми, як вже в’їхали в Київ, побачили трагедію цих вибухів, тому що дим дійсно накривав це все. І сьогодні я хочу, цей місяць ми говоримо взагалі про характер християнина. Ми живемо не на небі, а живемо на землі, і тому я точно хочу сказати, як людина, яка віруюча, що ми не застраховані, абсолютно не від чого. І все, про що я буду говорити, це скоріше для нас, Тому що невіруючі люди, вони Слово Боже не читають, але має жива Біблія, яка має бути прикладом для них, читаючи Слово Боже, вчитись самим і надихати їх до цього. І я веду розмову до чого? Що ми, як люди, дуже любимо свої ідеї, свої плани. І ми їх строїмо, ви знаєте, кожного дня, ще одне не закінчив, уже друге. Плани строїш. Я не знаю, я навчилася їх будувати більше всіх, бо ще додавався город. І дякую, що я навчилася трохи справлятися з ними. І коли ми їхали сюди, вчора у нас збирати почали урожай, вже почалася жнива. І буквально за 20 метрів від нас приїхав комбайн, і він починає збирати урожай. Я молюся, молюся, а відповіді я розумію, я не получаю, в мене просто, вроді б я, знаєте, так м’ячик кидаю в стінку, тому що бувають, коли молитви, я стою, я переживаю таке щось, що мені хочеться не замовкати. Пішов Льоня, каже, я вас сьогодні нічого не буду робити Ми розуміємо, ми штунди, завжди в посередню чергу до нас їдуть Але ми ніколи, але Бог ніколи не запізнюється Я вам хочу сказати, і урожаї ми збираємо, і все в нас є, і в достатку, що ми можемо благословляти інших людей Тому я хочу сказати, світ сьогодні кричить, ти хазяїн свого життя, роби, що хочеш Що там тобі Бог той поможе? Так, частину відповідальності лежить на нас, як на людей, які живуть на землі. Ми відповідаємо за себе, за своїх дітей, за свою сім’ю, за роботу, за те, як ми себе поводимо серед інших людей. Але те, що касається духовності, то це велика помилка, це капкан. Коли ти починаєш за Бога вирішувати, що треба робити сьогодні або що треба робити завтра. І є така помилка, коли люди спочатку будують дах, а тоді кажуть, Боже, благослови, ми забули фундамент поставити. Це дуже часто в моєму житті теж таке було, коли я собі, знаєте, вийшла і зразу вперед, за ордена, і там вирішую всі свої проблеми, а потім воно нічого не виходить. І тоді кажу, господи благослови, ну поїзд поїхав вже, вже ж ти сам собі наміркував, наробив. І коли читаєш Іоанна 10.10, там чудово написано так, що коли Господь спілкувався з народом Божим, він таку річ говорив, що є той, хто прийшов вкрасти, вбити і знищити. І я себе подумала, який же ворог живе рядом зі мною, а скоріше в мені, який теж хоче знищити. І це наше я. Коли Господь приготував нам благословіння, і ти тільки запустив переді себе, від кого не залежить взагалі нічого, воно в певній мірі, як я казала, щось ми маємо відповідальне за що. І приходять в наше життя розочарування. Дуже часто, я буду говорити за себе, Бог дає і ставить нас на якомусь розпутті. Це дороги, яку треба правильно вибрати. І основні дві дороги – це те, що ми знаємо, наше «Я» і Господня дорога. І коли ми йдемо по цій дорозі, поки ми дивимося на Господа, все чудово. Тільки стоїть подивитися на те, що в нашому житті щось не вийшло, ми цю хвилину втрачаємо Бога. І що починається? Приходить сумнів, приходить страх. І ми перестаємо взагалі вже дивитися на того, хто сьогодні казав, я буду супроводжувати тебе напроти зі життя. І ти починаєш вирішувати сам. І це знову велика помилка. Тому що віра приходить тоді, коли нема контролю я. Тільки контролює наше я, наша віра десь зникає, а без цього ж нічого не вийде. Так, ми можемо щось в певний час робити, але обов’язково, поки все в нас добре виходить, ми славим Бога. Тільки приходить в нас випробування таке серйозне, ми вже забуваємо, що щось в нашому житті може бути не так. І недооцінювати ворога нашого, який називається я, ми не можемо. Причина в тому, що він, знаєте, самородок, вирощений всередині нас, він знає нас краще, ніж хто. І він дуже часто являється цим ключом, який відкриває нам дорогу, не ту, що Господь показав. Якось у нас у четвер було таке зібрання. І в нас приїхала переселенка з Донецька. Її там будинок розбомбили, і вона приходить завжди задоволена. А цей раз вона прийшла, що ми не говоримо, нам мовчки щось сумочку крутить. І потім в нас стояла така тема, як дізнатися, чи працює в тобі Господь, чи Він є на троні серця твого. А вона говорить, який там Бог, хату розбомбили, ну в неї своя тема була. А потім каже, ну добре, добре, то розкажіть, як визнати мені, чи в мене є Господь на троні серця, хто хазяїн надо мною. І ми почали таку розмову. Я згадала одну історію, коли до одного священника прийшов молодий християнин, який служив Богу, нес слово Боже і каже, Господь, я скільки служу, а чогось Господь не хоче послужити мені. Він каже, ти розкажи, як ти служиш йому. Він каже, несу слово Боже, слово Євангелія. Якщо треба бабушці сумку перенести і перевезти її через дорогу, кидаю все, біжу. як треба підвезти, підвезу. І він скільки казав «я», «я», «я», що він каже, в мене тільки залишилось, тобі медаль повісить, ти молодець. Якщо на троні твого серця тільки ти «я», і я такий класний, то Бога там точно немає, тому що Господь, він каже, ви храм, а якщо ви храм, то на троні серця повинен бути саме я. І я хочу зараз звернутися до Слова Божого. Так, починається. І перед тим, як я буду готувати Слово Боже, хочу сказати, що ми часто стаємо, знаєте, рабами свого «Я». Як Господь нас випробовує? Випробовує нас Господь тоді, коли нікого поруч немає, особливо віруючи. Я зайшла цей раз у четвер в АТБ, ми поїхали цукор купляти. І, знаєте, людина заходить, як вона дивиться? Ну, на рівні очей, правда ж? Курі дивляться під ноги, щоб клювати, а люди ж, як правило, дивляться, що так. І от я зайшла і думаю, я повинна на полочці дуже багато цукру вилежати, я те беру і гружу. А рядом продавець, працівник викладує мівіну, там що ж таке. І от вона мені таким ніжним голосочком каже, що ви берете там цукор, вам що, не видно. Він лизун, дивіться, скільки його лежить. І в мене піднімається волна, щоб їй сказати щось, я розумію, що затронули моє я. Леня стоїть рядом, я кажу, ну взагалі, люди дивляться на рівні очей, вони ж кажуть, ну я можу вам помогти, і я в цю поличку заложила сахаром, і вона тоді мені каже, вибачте мене, ви не обіжайтеся на мене. І дивіться, як Господь випробовує нас, коли нас ніхто не бачить, що з нас полізе. А мене, повірте мені, зразу таке, я ж Божа дитина, хто ж підняв перст на Божа дитя. І я Видержала екзамен Кажу, дякую Богу Дивіться, є такий закон Що коли ми приходимо в неділю Ми ж усі святи Ми гарно посміхаємося один до одного Нам гарно бути в цьому Тому що там, де двоє-троє, сам Господь А він нас чекає, він нас любить І в нього все, він хоче, щоб ми Якраз сюди приходили, бо тут ми перебуваємо В щасливому стані Але найвеликий урок Коли ми закриваємо двері церкви і виходимо, тоді вже випробування, як ми в черзі ведемо себе, як ми в транспорті ведемо, як ми говоримо вдома з дружиною, як ми говоримо з чоловіком. І взагалі наша поведінка. Отут починається справжня наша ям. У мене знайома мені позвонила і каже, давай будемо молитися. Одна дівчинка дуже захотіла поїхати в країну на практику, але там, де дуже багато темношкірих, а вона сама така, як я, викрашена, з голубими очима. І тут вона через дві неділі дзвонить і каже, спасайте, хто може. Це їй було бажання. Вона не молилась, вона просто дуже хотіла самостійності, вона дуже хотіла поїхати в іншу країну. І тут вона дзвонить, що на неї полюють. Вона вже шапочку вділа, вона вже темні очки вділа, вона вже юбку поп’яти вділа. А тоді вона говорить, я хочу додому. Слухайте, як важливо спочатку молитися, хоча я дівчинка віруюча, молитися, просити у Бога мудрості, батькам розуміння, що куди їде дитина, практика – хороше діло. знаєте, всі ж рвуться за кордон, побачать, як там живуть. Бо всі ж кажуть, що там краще, чим тут. А я кажу, краще там, де Господь. Все. Бо другого немає. Ну, такого міста в світі немає ніде, де можна жити краще. Краще там, де Господь. І хуже там, де ти їдеш поїзд, який називається «Я». Краще запізниться на цей поїзд. Краще на нього не сідати. І І я думаю, зараз хочу прочитати, ще раз як для підтвердження, де в Іоанна 10.10 написано, злодій тільки на те закрадається, щоб красти, убивати та нищити. Наш ворог, це наше я. Я вам перед тим, як я буду ділитися, Слово Боже, хочу сказати, що я взагалі це тягар, сильніший тягар. Коли ти думаєш, що ти саме розумний, коли ти думаєш, що ти все можеш все зробити, в мене така помилка була. І я дякую Богу, що хоч, як правильно сказати, щоб не обідати себе. Пройшли роки, і я навчилася. Тільки ті, що я сама, я пішла, я сама. А тоді от цього я сама прихожу і думаю, добре, що я не вмерла. Тому що я сама – це той тягар, який ми кидаємо. Знаєте, дайте вам кирпичину, кілограм десять, і хай поносить людина день його. Та ти тоді зрозумієш, що воно тобі не під силу. Але Льоня мене навчив. Він каже, хочеш, іди роби сама. І після того раз я сама, два сама, і в мене пропало бажання. Думаю, ні-ні-ні, будемо вдвох тепер. У мене кожна людина хоч виглядить такою, знаєте, сильною, гарною, красивою, щоб впечатляти усіх, щоб усі подумали, що ти взагалі гвоздь програми, що без тебе життя не життя. І моя знайома розказала історію своєї подруги. Я її знаю тільки так, по розмовах. Буквально в минулому році, зараз ще й програма є, можна себе нарисувати, якщо треба талію, зробити талію, якщо треба морщини вбрати, вбере морщини. І от вона вирішила вийти заміж. Їй 52 роки. Це непогано. Алілуя, слава Богу. Краще бути замужем, ніж одиноким там десь страдати. Вона розвелася з чоловіком 20 років назад. Алілуя, кажу, дзвонить мені, кажу, хай, давай молиться. Вона каже, я теж молюся. І тут вона з цією програмою зробила з себе 20-літню дівочку. Що воно вийшло? Щас розказую. І ще ж такий парень знайшовся, якому 70 років, теж спадня зробив себе в 30-летньому. І от вони назначили весною в травні місяці у Львові зустрітися в кафе. І вона каже, наряд оділа, губи нарисувала, а морщин дівати нема ж куди. Каже, якраз 12 годин, і вона сидить в кафе, і більш нікого немає. І ще напроти мужчина прийшов, каже, ну, пеньок якийсь прийшов. А то, що вона, дівушка молода, вона цього ж не бачить. І от, каже, дивлюся, він весь час на бобільник дивиться, на годинник дивиться, туди-сюди. І я ж, каже, дивлюся, вже півчаса кавалєра немає, запізнюється. Вона, каже, підходить він до мене, каже, дівушка, А ви не бачили отакої дівушки? Показує мобільний там, де сняти. А вона каже, дивлюсь, я. Я каже, дивлюсь на нього. Розстерялась, чувствую, що почервоніла, та й кажу йому, а ви такого мальчика? А він каже, це я. Коротше говоря, знакомство состоялось. Вони, конечно, разбілись, попили каву, посмеялись один над одним, та й каже, от як людина хоче понаравитися, а Бог дивиться зовсім на інші речі, знаєте, коли він, коли, ви пам’ятаєте, Самуїл прийшов в дім Єсея, він вибирав царя, виявили красавця такого, стоїть, ну, кращого царя ж не може бути, він каже, і то не так, і то не так. приходить Давид. О, каже, це той. Бог же дивиться на наше серце. Бог дивиться. Світ дивиться, щоб була кар’єра цієї людини. Дивиться, як він жив до цього. Який харизма яка. А Бог дивиться на любов. А Бог дивиться на серце. На троні серця, хто у нього там. І часто люди, що вони роблять, коли Ісус йшов, за ним йшов натовп. Ми ж, як віруючі, що кажемо, Господи, Господи, ти ж єдиний Бог. Ми устами говоримо, правда ж, а робимо, що хочемо. По принципу цього світу. Тут один закон працює. Роби, що хочеш. І саме цікаве, ми думаємо, ну сьогодні я ще послужу собі, а вже завтра Богу. Ми недооцінюємо того, що наше життя може закінчитися в одну хвилину. Що завтра може не настати. І я хочу зараз прочитати. Знайомий для нас, як нагадування, як для себе. Це буде Матфія. Шостий розділ. Так, точно, шостий розділ. 24-й вірш. Ніхто двом панам служити не може, бо одного зненавидить, а другого буде любити. Або буде триматись одного, а другого знедхує. Не може Богові служити мамоні. Я говорю про те, що для себе ми не можемо. Якщо Господь сказав, я тебе не покину, вір, якщо Господь, як буде мені тяжко, понесу тебе на руках, вір. І тоді, коли прозвучала ця фраза, Бог вас несе на руках, вона каже, добре, ви таке кажете, це переселенки. На яких руках? Діти мене залишили, ми її переїхали ближче до Києва. Внук, скажімо так, залежний. І вона живе в будинку, ми їздили, Наташа поїхала зробити таку перевірку. Ну, старенький, має завалитися. Так здають люди, виїжджають. І вона як кажуть, коли розбитого корита, вона не знає, як же це Бог її любить, як Бог її тримає. І коли ми за неї почали молитися, вона вийшла і каже, я дуже хочу, щоб ви помолились за мене. Ми всі стали вкруг і просто, напросто сказали одну таку річ. Тобі треба прийняти Господа по-настоящому. Прийми Бога, відречись від свого я. Я кажу слово Боже, зречися себе. А вона каже, що я буду безхребетна. Я кажу, яка тебе схребетна. Це, слава Богу, це тільки сильна людина, яка має віру. Вона каже, а я вірю Господу моєму. А я вірю, він умирав за мене. А я вірю, він мене не залишить. І вона почала плакати. Ми її обняли. Почали за нею молитися. Я кажу, от прийми його. Щоб не відбувалося. Ти вір, що він поруч. А вона каже, а якщо я зараз умру? Я говорю, так ти з ним умреш. Страшно вмерти без нього. тому що двері ада пропасу ця ада вона відкрита вона не закривається вона працює точно так же в духовному світі як і Господь він працює на спасіння одна знищення я кажу відречися від свого я вона весь час да я когда я была дай вона на російській мові я не проти російській мові я її люблю цю мову тому що вона її Бог розуміє так як і мою мову розуміє і Слава Богу так ми говоримо рідною нашою мовою. Хтось говорить, але, що вона звучить від серця, Бог її чує. Бог благословляє. І слава йому за це. Довіра Богу – це не втрата особистості, а це те, що ми довіряємо своє життя кому Богу. Він сидить за рулем, він везе нас по тому шляху, який так потрібний нам. Інколи ми думаємо, Бог запізнюється. Не запізнюється він. Це ми не витримуємо. Нам же хочеться в один день Щоб вирішувалися усі проблеми Нам хочеться, щоб я подумала Вирішила, і в мене ремонт вже зроблений Кстати, хто хоче ремонт, помогте робити Приїжджайте до мене Бо я думаю, вже півроку думаю Але Бог не благословляє поки Помошникам, а я ж сама вже все Я сама не буду І Псалом 36, 5 розділ На Господа здай дорогу І на нього надії вклади І він зробить Ви коли-небудь бачили, як дерево ростеє? Я не бачила. Я тільки знаю, що воно росте в саду у мене. Отак тихо працює Господь. Він ніде не дівається. Він працює в житті кожної людини. Він збагачує її. І як би нам хотілося, щоб можливо було все по-нашому. Але Господь точно знає, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаєте, коли він вибрав царя Давида, готував його. Кого він йому послав? Галіафа. Щоб випробувати його. Якщо Бог хоче щось проявити свою силу, свою славу, він обов’язково щось нам дає, щоб випробувати нас. Дивіться, коли він послав Галіафа, які слова у Давида звучали? Хто пам’ятає? Що він йде зі зброєю, а Давид з іменем Господа. Що б не відбувалося, набирайте терпіння, довготерпіння. Все в нашому житті буде рівно так, як прописано в Слові Божому. А всякий гріх йде на казання. І я для себе якось чоловіком роздумувала над такою темою, що якби людина вірила Богу, отак, знаєте, довіряла Богу по-настоящому, вона б виконувала буквально все те, що говорить Господь. Тому що Слово Боже, воно живе, воно діюче, і в ньому працює сам сила Духа Божого. Коли людина сумнівається, все, ми втрачаємо цей зв’язок між Богом. Я вже говорила, коли ми, ось ця жінка, яка в нас із Донецька, вона каже, перша маршрутка, яка приїхала за них вивозить, вона підірвалась, всі загинули. А я кажу, чого ж ти сіла вдругу? А вона каже, та я вірила, що мене довезуть. Слухайте, як ми віримо людині, Як ми не віримо Богу інколи. І думаємо, що тільки ця маршрутка мене довезе, це спасе. Перша проїхала, зірвалася зразу. Її не стало. Там було всього два волонтери і дві людини, які забирали їх, вивозили. Вона виїхала з сім’єю. Тому це для нас такий приклад, що ми повинні перед тим, як довірити людині, подумати, людина тимчасова, Бог печеться про вічність, йому цінно, щоб ми могли в вічності бути на небі і виконати волю Божу на землі Все, що цінне для Бога, Він його підтримає. І ми пройдемо шлях, да, будуть випробування, будуть якісь такі речі в нашому житті, що потрібно буде і переживати, можливо, будуть це сльози, можливо, це будуть якісь незрозуміли для нас речі, але Бог дає рівно стільки, стільки ми можемо витерпіти. І Слово Боже говорить, це буде Римлянам 12 і другий вірш. Бог просто вже просить до нас через Слово Боже, що не стосуйтесь до віку цього, але перемініться від нової вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість. Мені подобається одне, що Господь дає нам слово Це зерно Але сіяти треба нам Господь за нас його не буде сіяти Бог дає нам день І чим ми його засіємо От ти ми себе і нагодуємо за цей день Бог дає нам серце Що там буде жити От те нам буде і керувати А можна, щоб там жила любов А може там хай живе Та сверхість насила Духа Святого яка буде нам давати мудрость. А можна зробити таку коморку, де там буде живити, як кажуть, смерть, яка буде знищувати нас. Це образи, це непрощення, це все те, що руйнує наше життя. Тому що я, воно відображає нашу плоть. Чим духовно людина сильніша, я буду мовчати. Це перший такий, знаєте, екзамен для нас. Мені одна людина каже, ви знаєте, що я не разу вже розмисляла над цим словом, і не разу я чула проповіді, не разу я вже зверталась до цього. Але ви мені розкажіть, куди тоді діть я? Яку відріктися від нього надо? Це той дух, який нас паралізує, паралізує наші думки. Коли ми кажемо, якаюсь і відрікаюсь від всякого я, яке працює на знищення в моєму житті. Тоді можна сказати, якщо не я, хто ж піде за мене щось зробить? Правильно, роби ти, бо це відповідальність твоя. Я тобі даю твій учасник, учасничок твого життя, де знаходяться діти, чоловік, внуки, правнуки, велика сім’я, невелика сім’я, але на кого ти надійся? Бог каже, поклади надію на мене. І ти побачиш, який великий Господь. І Він звершить все. Тому Господь сьогодні за нас. А я? Ми знаємо, що я. Треба розмірковувати нас Словом Божим. Тому що в Луки 6,46 пишеться, що устами ми сповідуємо багато про Бога. Пам’ятаєте цю історію, коли йде на тупі, кричить, Господи, Господи. Він каже, чого ви кричите? Ну, чого ви кричите, бігайте за мною. Якщо ви не виконуєте того, що я вам кажу. Слава Богу за Бога, який Бог сьогодні нас учить. І я ще раз скажу, що думки, треба думати, навчитись думати, як думає Господь, тому що цінність саме там. Не так, як ми себе презентуємо перед Богом. Знаєте, ми ж приходимо, як ми приходимо на роботу і кажемо, я вмію то, я вмію то, я вмію то, а в кінці дня кажуть, ви нам не підходите. Чого? Бо ми наякали стільки всього, а та людина, яка розуміє, яку ми працю повинні виконувати, вона каже, ви мені не підходите. Навіть іспитательну сроку вам давати ніхто не буде. Все і так ясно, що ви кроме табличку на два не знаєте, а на сім ви вже її забули. Все. Господь сьогодні дивиться на те, що цінне для нього. І я сьогодні хочу сказати, довго не буду говорити, я знаю, що сьогодні була безсонна ніч, щоб вас не убаюкать. Найважче в духовному житті перемагати не когось, а свою гордість, свої бажання. Тому давайте не зраджувати Господу. Давайте жити так, як вчить нас Господь, щоб мати майбутнє тут, на землі, щоб Господь нам був скорим помічником. І вибадрення. Псалом 34, 9. Слово Боже каже, скоштуй і побачиш, який добрий Господь. Сьогодні Господь пропонує себе. Кого ми виберемо? наше я чи Господа. Тому що все в цьому світі тимчасове. Господь вічний. І хай це вічне. Воно прокладує дорогу в нашому житті. Іти за Богом, нагадуючи, що там, де Господь, там сілення, там звільнення, там любов. Саме головне, не бути рабом нашого я. Воно ніде не дінеться. В яму його не закопаєш. Тому я знаю, дорога церква, що виклик дуже великий. І ми встаємо ранці, і хай перша молитва буде така, Господи, де ти бачиш мене сьогодні, а не та? Господи, що я должна сьогодні зробити? Бог, як знає, що ти маєш робити, він і поблагословить тебе. Тому хай сьогоднішня молитва, якою ми будемо молитися, буде благословінням для нас, де ми приймемо рішення, Господь, яка яся, відрікаюсь, всяких своїх думок, від того я, від того земного. Я приймаю тебе в своє серце. Будь моїм Господом, будь моїм спасителем. Віддайте Богу всі переживання, віддайте Богу всі печалі. Він заспокоїть нашу душу. Що таке душа? Це наш характер, наші амбіції, які так заважають чути голос Божий. Тому церква рідна, любима церква, Божої слави, я вас благословляю. Хай Господь береже всіх нас і відкриває кожного дня дорогу до неба. Амінь. Дякую вам, Анна Миколаївна. Давайте ми станемо церква для молитви. Ми на завершення помолимось. Ми попросимо, щоб Бог дійсно нам допоміг ходити не за тілом, не бути рабом свого я, але дійсно думати про духовне, думати про Боже і слідувати за Господом. Господь Ісус, ми дякуємо тобі, дякуємо тобі за це слово, дякуємо за те, що ти промовляєш до кожного з нас. І ти не хочеш, щоб ми були рабами свого я, рабами якихось своїх емоцій, почуттів, які нас можуть увести від тебе. Але ти хочеш, щоб ми дійсно підкорювали самих себе, підкорювали своє я і посвячували своє життя тобі, як своєму Господу, як своєму Спасителю. І я сьогодні молюсь за кожного, хто є присутній на цьому місці, за кожного, хто дивиться це служення онлайн і буде дивитися у запису, поблагослови, поблагослови казати, не моя воля, але твоя, хай здійсниться в моєму житті. Поблося Ви, Боже, не бути рабами своїх якихось почуттів, думок, які не Твої, які не Божі, які, говорить, я зможу, я сам, я справлюся. Господи, дай нам дійсно упокорюватися перед Тобою і казати, з Богом я зможу, в Бозі я все зможу. Господь – моя допомога, Господь є моя твердиня, це є та міцна фортеця, та міцна башта, куди я можу утікти від всіх негараздів, які є в цьому світі, і я буду врятований. І, Господи, я благословляю Тебе в своєму житті, я благословляю Тебе в житті моїх братів і сестер, щоб ми обирали Тебе своїм фундаментом, своєю фортецею, тим, хто є нашим путівником, хто направляє нас на нашому земному шляху. І, Господи, ми кажемо сьогодні, що з Богом я все зможу. Господь є моя сила, Господь є моє виправдання, Господь є моє спасіння. І тільки в Бозі є перемога. Моя перемога над цим світом, над гріхом, над моїм я. Господь є моя перемога. І, Господи, ми благословляємо Тебе, вклоняємось Тобі і кажемо, Господь, Ти є царем мого життя, Ти є тим, кого я потребую сьогодні, і за Тобою я хочу слідувати усі дні мого життя. І за все, Господи, ми тобі дякуємо. Дякуємо за милість твою, дякуємо за прощення твоє, за викуплення, за все, що ти зробив для нас. Ми вдячні тобі сьогодні. І ми молились до тебе, наш Небесний Батько, в ім’я Сина Твого Ісуса Хреста. Амінь. Звучить пісня. і слави. І ми ще раз кажемо тобі, Боже, ти є тим, кого ми потребуємо сьогодні. Ти є тим, хто дійсно може допомогти нам і врятувати нас від цякого зла. Тому ми кличемо разом з ангелами Святий Боже, Святий Кріпкий, допоможи нам. Допоможи нам мінятися в твій образі, в той, хто подобав. Допоможи нам слухатися тебе і виконувати Твою волю в своєму житті. І допоможи нам дочекатися, допоможи нам дочекатися всіх Твоїх відповідей. Все, в чому ми сьогодні потребуємо допомоги, ми хочемо дочекатися саме від Тебе, саме від Тебе. І ми дякуємо Тобі, наш Небесний Батько, у мій ім’я Ісуса Христа. Амінь, амінь. Сідайте, будь ласка, дорога церква, ще ненадовго. А ми зараз також хочемо помолитися, благословити Олексія. Він на цьому таборі, який в нас був, він прийняв хрещення, тому ми як церква хочемо тебе, Льоша, сюди запросити. І ми, по-перше, тебе вітаємо ще раз. Хто не був, я думаю, наступного разу ми підготуємо, покажемо і фото, і відео зробимо про наш табір. Льоша якраз на таборі закінчив наставництво, тому він дуже хотів цього, тому постарався і якраз на таборі вже все, так сказати, завершив. І в останній день, це якраз вчора було, в суботу, у нас буквально перед обідом, перед тим, як ми вже збиралися, ми провели водне хрещення. Так що, Льошо, таке було особливо. На природі, на Київському морі, там такі краєвиди, якщо буде можливість показати трошки цих пейзажів, дійсно, це було таке красиво, неймовірно. Я хотів би вас як церква запросити, щоб ми встали для молитви, щоб ми помолилися за Олексія, поблагосовили його, і щоб ви звершили те, як церква, те, що ми можемо і повинні робити. Господь Ісус, ми дякуємо Тобі за Олексія, дякуємо Господи за Його серце, за Його бажання своє життя посвятити Тобі І Боже, ми просимо, щоб як Ти це заповів у своєму слові, те, що Він зробив, що Він пообіцяв Тобі служити в добрій, чистій совісті І ми благословляємо його сьогодні як церква, щоб в усі дні свого життя він міг як твій син, він міг як та людина, яка прийнала рішення слідувати за тобою, щоб він міг дійсно слідувати в усьому за тобою і виконувати твою волю в своєму житті. І ми благословляємо, щоб він мав перемогу, перемогу над всім тим, що сьогодні десь заважаємо в житті, над якимись спокусами, над гріхами, над якимись слабкостями, поблагослови його мати силу в тобі і благослови його бачити, бачити твою руку, твоє благовоління і твою благодать над собою і в усьому, що він буде робити. І ми благословляємо Його сьогодні в ім’я Сина Твого Ісуса Христа і молимо сьогодні ще раз як церква, щоб воля Твоя, яка є блага, яка угодна, яка є досконала, щоб вона звершувалася через Нього і в Його житті в ім’я Ісуса Христа. Амінь. Ще раз, Леша, тебе вітаємо. Хай Бог тебе благословить. Сідайте, будь ласка, дорога церква. Знаєте, що мене особисто надихає, що коли ти дійсно чогось хочеш, Якщо ти десь, буває так, десь не зовсім обставини складаються, десь щось затягнув, якщо ти дійсно цього бажаєш, доклади зусилля і обов’язково ти побачиш Боже благословіння і Божу руку в своєму житті. Це стосується того, що Льоша хотів прийняти хрещення, і дуже виходило в нього попасти, якраз буде водне хрещення в кінці цього місяця в церкві Спасіння, але в нього якраз там назначена операція, і він буде якраз в цей час в лікарні, і тому він доклав всі зусилля, щоб якраз там, поки ми були якраз біля води, була можливість це звершити, це зробити. І давайте ми ще помолимось за оцю операцію, яка в нього буде, бо, ну, теж я вірю, що Бог хоче поблагосовити, щоб Божа милість, Божа благодать і те зцілення, яке Він потребує, щоб воно теж було в Його житті. Давайте ще раз, я вибачаю, що вас так всіли встали, але давайте ми встанемо, помолимось. Господь Ісус, я дякую Тобі за те, що Ти є Богом, який зцілюєш нас, який відновлюєш нас. І ми просимо, Боже, Твої благодаті на це лікування, на цю операцію, яка повинна бути у Льоші, Боже, поблагосови, поблагосови його особисто, щоб він бачив Твоє піклування в своїм житті, поблагосови руки цих лікарів, які будуть робити цю операцію. Хай, Боже, через це дійсно Він отримає те фізичне сілення, те фізичне відновлення, якого Він потребує, і хай через це буде прославлене Твоє святе ім’я. І ми молились до Тебе, Небесний Батько, ім’я Сина Твого, Ісуса Христа. Амінь. Сідайте, будь ласка, сідайте. Ще буквально на декілька хвилин. На завершення цього служіння хотів би нагадати про ті найближчі події, які в нас будуть. Зараз після служіння ви можете послужити Богу своїми десятинами, своїми пожертвами. Також одразу після служіння в нас буде чаювання, смаколики. Теж не тікайте, це важливий час, щоб поспілкуватися, десь підбадьорити один одного. А також після цього у нас о 12.15 буде наша підліткова молодіжна група, а завтра в понеділок о 19.00 ми збираємось тут на молитву, ми продовжимо молитися за пропинення цієї війни, за Божий мир для нашої країни. Також на тижні домашні групи, теж я вас підбадьорюю, не пропускайте, спитайте, де коли буде група. І в наступну неділю, як звичайно, о 10.00 тут наше служіння. і також нагадую, що у нас є сторіночки нові в інстаграмі, в тіктокі, якщо ви користувач соцмереж, підписуйтесь, ми стараємось там розміщати анонси, якісь фото, відео з тих подій, які були, і це можливість також свідчити іншим людям, які у нас є в друзях. І якщо вам потрібна якась молитовна підтримка, консультація, ви теж можете звертатися до мене особисто або до моєї дружини. І ще хотів би привітати, у нас було декілька ім’янінників, просто один з цих ім’янінників, я так маю надію, він дивиться наш онлайн, це Льоша Авдєєв, в нього на минулому тижні було День народження, Льоша, ми тебе вітаємо, благословляємо, також у моєї мами, у Ігоря було День народження, теж вітаємо і благословляємо. Хай Господь вас всіх поблагословить, і хай Господь зверне на вас своє лице і дасть вам свій мир. І фізичний мир, і мир в вашому серці. З миром Божим! Будьте благословенні!