Ви колись відчували, що у вас перехоплює подих від життєвих проблем? Якщо так, то ви не самотні. Це не секрет, що в цьому світі повно і хорошого, і поганого.
Цар Давид, чиє життя описане в різних частинах Старого Завіту, дуже звик до проблем — ворогів, що постійно загрожували йому, і до реальності неминучої смерті.
Але, натхненний Святим Духом, він писав:
“Обсісти праведника можуть негаразди, але Господь спасе його від них”. Псалом 34:20
Якщо й існує щось, на що ви можете покластися — це те, що Бог живий, діючий і постійно присутній у вашому житті… навіть у найважчих обставинах вашого життя.
Але хто цей “праведник”, про який говорить Давид у цьому псалмі, тоді як інші місця в Біблії кажуть, що “немає праведного, немає жодного”? (Римлян 3:10, Псалом 13:3). Існує спосіб, щоб зрозуміти це, здавалося б, суперечність:
Праведність не можна досягти, але її можна здобути.
Якщо ми віримо в Бога, а також у Його Сина Ісуса Христа (Який приніс Себе в жертву, щоб ми могли жити), то віримо, що Його праведність переходить так само і на нас.
Простіше кажучи, праведник це той, хто покладається на праведність Бога.
Здається несправедливим, чи не так? Але це благодать. Тільки благодаттю, через віру, я і ви можемо вважатися праведними. Ви не можете заслужити чи купити це.
Тому, коли ми стикаємося з труднощами, то можемо очікувати, що Бог виявить Себе безліччю різних способів. Не тому, що ми праведні самі по собі, а тому, що Він – Сам по Собі праведний. І Його праведність не має меж. Як же Бог виявляє Себе?
Він веде. Він заспокоює. Він виправляє. Він перенаправляє. Він нагадує нам про істину. Він береже нас. Він дає нам мудрість і проникливість. Він надихає інших допомагати нам. Він спонукає нас допомагати іншим. Він дає нам світ серед негараздів. Він підтримує нас, щоб твердо стояти у вірі. Він діє, діє і діє різними незбагненними способами.
І саме тоді, коли ви могли б поставити запитання про те, чи не є ваша потреба неприємністю для Бога, пам’ятайте: Божа присутність невичерпна і Його ресурси безмежні.
Це добре, коли ви потребуєте Бога щохвилини щодня. Щоб дихати, щоб вижити і щоб процвітати.
Проблеми, звичайно, прийдуть. Але Бог вас ніколи не залишить.
Той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.— Филип’ян 1:6
Три роки поспіль мій син приймав участь у сольних фортепіанних концертах. Минулого року під час одного такого концерту я споглядала, як він піднявся сходами на сцену, як розпочав грати… Зігравши дві пісні, він сів біля мене й сказав: “Мамо, цього року піаніно стало меншим”. Я сказала: “Ні. Піаніно таке ж саме, як і минулого року. Але ти став більший! Ти ростеш”.
Духовне зростання – як і фізичне – теж зазвичай відбувається повільно і потребує часу. Це постійний процес уподібнення Ісусу, що стосується глибокої трансформації нашого мислення (Рим. 12:2).
Коли Дух Святий працює в нас, ми гостріше відчуваємо гріх у своєму житті. Сповнені бажання прославляти Бога, ми докладаємо більше зусиль для позитивних змін. Інколи ми досягаємо в цьому успіху, але в інших випадках зазнаємо невдач, незважаючи на всі наші зусилля. Ми починаємо опускати руки, коли нам здається, що ми не досягаємо жодних змін. Ці невдачі ми схильні вважати за відсутність прогресу, але часто вони є ознакою того, що процес змін насправді триває.
Для духовного зростання потрібна дія Святого Духа, бажання змінитись і час. Нехай Бог дасть вам сили не зупинятись у духовному рості і вірити, що “Той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса” (Фил. 1:6).
Дорогий Боже, дай мені, будь ласка, бажання зростати духовно. Хочу славити Тебе своїм життям і пізнавати радість праці Святого Духа в мені.
Духовне зростання – це процес.
Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт
Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні! — Псалом 148:3
Сонце заходить за обрій. Люди часто зупиняються, роблять паузу в роботі, щоб подивитись на це диво, зробити фотознімки, або просто помилуватись чудовим видовищем.
Нещодавно я з дружиною споглядав захід сонця, що сідало за Мексиканську Затоку. Навколо були натовпи людей – по більшості незнайомці, що зібрались на березі помилуватись цим вечірнім явищем. І в той момент, як сонце слизнуло за край обрію, натовп вибухнув оплесками.
Чому люди так реагують на подібні речі? Книга Псалмів містить ключову відповідь. Псалміст пише, що Сам Бог наказує сонцю славити свого Творця (Пс. 148:3). І коли промені сонця осяюють землю, це спонукає людей славити Бога.
Мало що так сильно промовляє до нашого серця, як та краса, що нам її являє природа. Краса природи не лише спроможна зупинити нас у наших справах, привернувши нашу увагу, але може й спрямувати наш погляд на Творця самої цієї краси. Чудеса безмежного Божого творіння здатні спонукати нас зупинитись і згадати те, що має найбільше значення. Зрештою вони нагадують нам, що існує Творець – Той, Хто стоїть за чудовим сходом сонця вранці і вражаючим його заходом увечері. Біблія говорить, що Бог так полюбив створений Ним світ, що Сам прийшов на землю спасти й відновити його.
Господи, я насолоджуюсь тим світом, що Ти створив у всій його різноманітності та кольоровості. Ти є великий. І все, що Ти створив, відображає Твою велич!
Насолоджуйтесь творінням, як Бог насолоджувався ним, коли створив Всесвіт.
Автор: Джеф Олсон
А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе… — Івана 14:3
“Ніщо не замінить рідну домівку!” Ця фраза відображає глибоко вкорінене бажання мати місце, де можна спочити, де на тебе чекають. Про бажання мати свою оселю Ісус згадував у колі Своїх друзів після останньої з ними вечері, коли попереджав їх про наближення Своєї смерті й про воскресіння. Він пообіцяв, що хоча й залишить їх, але одного дня повернеться за ними. А поки що піде приготувати їм оселю – місце вічного перебування з Ним. Небесну домівку.
Цю оселю для Своїх учнів і всіх нас Ісус приготував тим, що спочатку виконав усі вимоги Божого Закону, а потім умер безгрішним на хресті. Він запевнив Своїх учнів, що якщо перетерпить усе заради створення небесної оселі для них, то неодмінно повернеться за ними і вже ніколи не полишить їх самих. Отже, учням не потрібно було боятися або непокоїтись за своє життя чи то на землі, чи то на небі.
Ці слова Ісуса можуть стати для нас джерелом великої втіхи і впевненості, адже ми віримо, що Він готує для нас домівку. Пам’ятаймо, що в наших серцях Він також створив Собі оселю (Ів. 14:23). Господь пішов попереду нас на небо, щоб там приготувати нам місце. Яку б домівку ми не мали тут, на землі, ми належимо Ісусу. Він підтримує нас Своєю любов’ю, огортає Своїм миром. З Ним маємо рідну оселю, яку ніщо не замінить.
Господи Ісусе Христе, якщо ми інколи почуваємося безхатніми, нагадуй нам, що у Тебе є наша рідна оселя. Навчи це почуття приналежності Тобі нести всім, кого зустрічаємо.
Ісус готує нам місце для вічного життя.
Автор: Емі Бушер Пай
Намагаючись прийняти ідеальне рішення, ми часто застрягаємо в нерішучості. І хоча ми завжди повинні молитовно розпізнавати наші наступні кроки відповідно до Божого Слова і Його шляхів, іноді ми надто все ускладнюємо.
У своєму першому листі до Коринтян апостол Павло розглядає питання про їжу, про те, що вони повинні або не повинні їсти. Тож Павло зняв частину тиску з християн, сказавши:
“Отже, чи їсте, чи п’єте, чи що робите, все робіть на славу Божу”.
1 Коринтян 10:31
Хоча цей уривок спочатку стосувався їжі, принцип можна застосувати до будь-якої сфери життя. Який би вибір ви не зробили, робіть його на славу Божу. Таким чином, ви збережете свою совість чистою.
Готуєте ви їжу чи укладаєте ділову угоду. Займаєтеся спортом чи будуєте будинок. Керуєте командою чи виховуєте дітей. Підраховуєте цифри чи піклуєтесь про вразливих.
Незалежно від того, що ви робите, вашим основним бажанням має бути любов до Бога та інших, і кожне рішення має бути прикладом цієї любові. Тому сьогодні запитайте себе: Чи вшановує це рішення Бога? Чи цей вибір сповнений чесності? Чи можуть інші бачити, як Його характер сяє в моєму житті? Чи мої рішення наблизять людей до Бога, чи віддалять їх від Нього?
Незалежно від того, в якій ситуації ми перебуваємо, Бог дав нам Своє Слово, Свого Духа і Своїх людей, щоб допомогти нам розпізнати наш наступний правильний вчинок. Тому, приймаючи рішення, намагаймося вшановувати Бога, наскільки це можливо, а потім довіряймо Йому наш вибір.
Уявіть собі, що ви одягаєте сорочки співчуття, терпіння і прощення. Це може здатися смішним, але Колосян 3:12 говорить нам «зодягатися» в риси, які відповідають нашій ідентичності у Христі. Іншими словами, нам потрібно зодягатися у вчинки й ставлення, які роблять нас більш схожими на Ісуса з кожним днем.
Тож, як нам це зробити? Один зі способів почати — подумати про те, що заважає вам жити більш схожими на Ісуса, а потім почати замінювати ці речі протилежними діями.
– Якщо ви саркастичні й різкі, замість цього скажіть щось добре.
– Якщо ви схильні здаватися суворими, зробіть щось, що вимагає м’якості.
– Якщо ви затаїли образу, висловіть прощення.
Роблячи це, беріть участь у заходах, які розвивають вас духовно. Це може бути спілкування з друзями, які будуть підтримувати вашу підзвітність, заучування Святого Письма, яке ви можете застосувати у своєму житті, або розвиток співчуття через служіння у вашій громаді. Чим більше ви навмисно здійснюватимете вчинків, які ведуть до смирення, співчуття і доброти, тим більше ці риси стануть природною частиною вашого життя.
І коли ви будете розвивати в собі якості, згадані в Колосян 3:12, зміни, які це спричинить, будуть найбільш очевидні в тому, як ви ставитеся до інших людей. Апостол Іван сказав, що ми не можемо стверджувати, що любимо Ісуса, якщо ненавидимо одне одного (1 Івана 4:20), тому життя, яке відображає Ісуса, буде втіленням любові. А згідно з 1 Коринтян 13:4-7, любов «довго терпить, любов милосердна… Не спалахує гнівом, не задумує лихого… Все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить».
Життя, позначене Божою любов’ю, демонструє все те, про що говорить апостол Павло в Колосян 3:12.
Отже, якщо ми хочемо жити так, як Ісус, нам потрібно прийняти нове життя, яке Він нам дав, і прийняти Його безумовну любов. Тільки тоді ми зможемо почати відображати Його любов до інших, показуючи людям співчуття, доброту, смирення, лагідність і терпіння.
Отже, що вам потрібно зробити сьогодні, щоб зодягнутися в ці риси характеру? Зверніть увагу на одну чи дві проблеми, які стоять у вас на заваді, і складіть план, як усунути їх зі свого життя, замінивши їх діями, що наближають вас до Ісуса.
Ви коли-небудь замислювалися над тим, як ваше життя приносить задоволення Богові? З усього Святого Письма ми дізнаємося про те, як ми можемо використовувати своє життя, щоб догодити Богові. Насправді, ми були створені для Божого задоволення.
Оскільки ми отримали нове життя у Христі та відчули Божу благодать, ми повинні прагнути догодити Богові. Оскільки Він дав нам усе в житті, ми повинні віддати Йому все, чим ми є.
Автор послання до Євреїв говорить нам про два різні способи догодити Богові. Перший спосіб описаний в Посланні до Євреїв 13:15. Автор говорить, що наша перша жертва Богу – це прославлення Його. Це те, що Біблія називає "поклонінням."
Поклоніння – це орієнтація всього нашого життя на те, щоб жити в благоговінні перед тим, ким є Бог і що Він зробив для нас. Ми можемо поклонятися Богу не тільки піснями, які ми співаємо, але й тим, як ми живемо.
Послання до Євреїв 13:16 говорить нам про ще один спосіб догодити Богові: любити інших. Коли ми любимо інших, ми відображаємо любов, яку Бог має до них. Ось чому важливо, як ми ставимося до людей.
Наші вчинки є відображенням того, як Бог нас полюбив. А оскільки Бог нас полюбив, ми повинні робити добро тим, хто нас оточує.
Це два способи, якими ми можемо приносити задоволення Богові – поклоняючись Йому і люблячи інших. Це схоже на те, що Ісус називає найбільшою заповіддю в Матвія 22:36-40. Він підсумовує її, кажучи нам любити Бога і любити інших. Ми любимо Бога, поклоняючись Йому і прославляючи Його. Ми любимо інших, роблячи їм добро і ділячись з ними.
А як у вас виходить любити Бога і любити інших? Чи проводите ви щодня час у Святому Письмі та молитві, прославляючи Бога за те, ким Він є? Якщо ми не любимо Бога в першу чергу, ми не зможемо по-справжньому любити інших людей у нашому житті.
Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає. — Псалом 33:19
Того ранку, коли народився мій син Аллен, лікар сів на стілець біля мого ліжка й сказав: “Щось негаразд…” Наш синок, такий здоровий зовні, мав життєзагрозливий дефект і потребував негайної хірургічної операції.
Коли лікар каже, що з вашою дитиною “щось негаразд”, все в житті змінюється. Страх перед невідомим майбутнім може зламати ваш дух, і ви ледве рухаєтесь вперед, відчайдушно потребуючи Божої допомоги. “Чому люблячий Бог попустив це? – думаєте ви. – Чи Він справді турбується про мою дитину? Чи Він зі мною?” Ці та інші думки похитнули мою віру того ранку.
Потім прийшов мій чоловік Хірам і почув цю сумну новину. Коли лікар пішов, він сказав: “Джолін, давай помолимось”. Я кивнула, і він взяв мою руку. “Дякуємо Тобі, Отче, за те, що Ти дав нам Аллена, – молився він. – Він є твій, Боже. Не наш. Ти полюбив його ще до того, як ми дізналися про його існування. І він належить Тобі. Будь з ним там і тоді, де і коли ми не можемо бути. Амінь”.
Хірам завжди був небагатослівним. Але того дня, коли моє серце було розбите, дух був зламаний, а віра ослабла, Бог дав йому такі слова, яких я не змогла б сказати. В ті хвилини я, міцно тримаючи руку чоловіка, в глибокій тиші, ковтаючи сльози, відчула, що Бог дуже близький.
Як Бог через інших людей зміцняв вас, коли ваш дух був зламаний? Псалми можуть допомогти вам помолитись, якщо ви не можете знайти потрібні слова.
Найкращий друг – той, хто молиться за вас.
Автор: Джолін Філо
Автор 27-го псалма свідомо зосереджує увагу на одному з найважливіших аспектів нашого духовного життя. Крізь усе Писання ми дізнаємося про важливість Божої присутності.
Саме в Божій присутності ми знаходимо силу і надію (Псалом 27:1). Також у Божій присутності наші вороги втрачають свою владу над нами (Псалом 27:2-3).
У Псалмі 27:4 автор висловлює своє бажання перебувати в домі Господньому, споглядати Божу красу і бути в Його присутності в храмі. У Старому Завіті Божа присутність перебувала насамперед у храмі. Але, проводячи час з Богом, псалмоспівець знаходив надію і відновлення для своєї душі.
Завдяки Ісусу Божа присутність більше не обмежується храмом. Його присутність тепер доступна нам через Духа Святого, який живе всередині віруючих. Тепер ми маємо доступ до Божої присутності в будь-який час.
Подібно до того, як автор псалма бажав перебувати в Божій присутності, ми також повинні прагнути бути з Богом якомога більше. Саме в Божій присутності ми знаходимо надію, радість, красу і відновлення наших стомлених душ.
Важливо, щоб ми проводили час з Богом кожного дня. Ми можемо робити це, регулярно читаючи Святе Письмо і роздумуючи над прочитаним. Ми також можемо проводити час у молитві, розмовляючи з Богом про те, що відбувається в нашому житті. Ще один спосіб проводити час у Божій присутності — це просто, виконуючи щоденні завдання кожного дня, усвідомлювати, що Він є з вами.
