Церква Божої Слави

“Дозволь мені до народу промовити”. — Дії 21:39
Павло пішов до храму на юдейську церемонію очищення (Дії 21:26). Однак деякі юдеї, які вважали, що він навчає проти закону, намагалися вбити його (в. 31). В ситуацію швидко втрутились римські солдати; вони заарештували Павла, зв’язали і вивели з території храму під вигуки натовпу: “Геть із ним!” (в. 36).

Як апостол відреагував на це? Він запитав командувача війська, чи може “до народу промовити” (в. 39). Коли римський офіцер дав дозвіл, Павло, закривавлений і в синцях, звернувся до розлюченого натовпу і поділився своєю вірою в Ісуса (Дії 22:1-16).

Це було дві тисячі років тому – давня біблійна історія, яку нам, можливо, важко пов’язати з сучасним життям. Втім нещодавно був заарештований чоловік на ім’я Пітер. Він відвідав свого друга, якого ув’язнили за віру в Ісуса в країні, де віруючих регулярно переслідують. Самого ж Пітера кинули в темну тюремну камеру і під час допитів зав’язали йому очі. Коли пов’язку з очей зняли, він побачив перед собою чотирьох солдатів зі зброєю, націленою на нього. Яка була реакція Пітера? Він побачив у цьому “прекрасну можливість поділитися своєю вірою”.

Ці історії вказують на важливу істину. Навіть якщо Бог дозволяє нам переживати важкі часи, наше завдання залишається незмінним: “Євангеліє проповідуйте!” (Мр. 16:15). Бог буде поряд з нами і дасть нам мудрість та силу ділитися нашою вірою.

Чи зазнавали ви або ваші знайомі переслідування за віру в Христа? Як ви будете сьогодні проповідувати Євангеліє?
Дорогий Ісусе, будь ласка, даруй мені відвагу представляти Тебе з любов’ю і мудрістю.
Автор: Давид Бренон

Старий Заповіт рясніє пророцтвами про майбутні події. А записані в книзі Ісаї — це погляд на майбутню надію…

«Народ, який ходить у темряві, побачить велике сяйво, – над тими, котрі живуть у країні смертної тіні, засяє світло».
Ісаї 9:1

У вірші, що передує цьому, текст пояснює, що колись у майбутньому ці «люди, що ходять у темряві», з «Галілеї поган» (або народів), будуть залиті світлом. (Слово «погани» – це термін для позначення неєвреїв, які представляють еклектичну суміш інших народів).

Ізраїль був обраним Богом народом, через який мав народитися Спаситель світу. Але навіть Аврааму, котрий вважається батьком єврейського народу, Бог сказав, що через його нащадків будуть благословенні всі сім’ї та народи землі (див. Буття 12:2-3; 22:18).

Коли Ісус, Месія, з’явився на сцені, Його відкинув власний народ — здебільшого тому, що Він не був таким, як вони собі уявляли. Однак Його напрочуд прийняли багато колись невірних язичників.

Бог розповідає про це в Ісаї 49:6, коли говорить про пророкованого Спасителя:

«Мало того, що Ти будеш Моїм Слугою, аби відродити племена Якова і навернути залишок Ізраїлю. Ось Я Тебе ставлю Світочем інших народів, і щоб через Тебе Моє спасіння поширилось аж до країв землі!»
Ісаї 49:6

А в Новому Завіті Матвій цитував Ісаї 9:1-2, коли писав про служіння Ісуса біля Галілейського моря, де жило багато язичників. Він розумів це як виконання Божих слів через пророка Ісаю.

Це прекрасне нагадування про те, що незалежно від того, хто ви є, де живете, як виглядаєте, яка ваша історія чи спадщина, якою б глибокою не була темрява навколо вас, прийшло велике світло. Воно пронизує темряву, викорінює тіні й приносить життя всьому, до чого торкається.

Це велике світло — Ісус, і тільки в Ньому наша надія.
Колись ми були в темряві, а тепер маємо світло.

“Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій”. — Еклезіястова 4:9
Учасник Лондонського марафону на власному досвіді переконався, чому важливо не бігти великий забіг наодинці. Після місяців виснажливої підготовки чоловік хотів фінішувати сильним. Але коли він спотикнувся на фінішній прямій, то виявив, що зігнувся від виснаження і ледь не втратив свідомість. Аби він не впав на землю, двоє інших марафонців підхопили його під руки – один зліва, а інший справа – і допомогли завершити дистанцію.

Подібно до того бігуна, автор книги Еклезіястова нагадує нам про декілька важливих переваг, які ми отримуємо від того, що інші біжать разом із нами життєвий забіг. Соломон прийшов до висновку, що “краще двом, як одному” (Екл. 4:9). Він пролив світло на переваги спільних зусиль та взаємної праці. Соломон також писав, що результатом партнерства може стати “хороша заплата за труд” (в. 9). У важкі часи товариш має бути поруч, бо тоді “підійме одне свого друга” (в. 10). Коли ночі темні й холодні, друзі можуть притулитися один до одного, щоб зігрітись (в. 11). А під час небезпеки вони разом стануть проти нападника (в. 12). Ті, чиї життя переплетені разом, можуть мати велику силу.

З усіма нашими слабкостями та недоліками ми потребуємо міцної підтримки й безпеки в спільноті віруючих у Христа Ісуса. Отож, будемо разом іти вперед під Його проводом та керівництвом!

Чому спілкування з іншими християнами таке важливе в життєвому забігу? Як ви можете покращити якість вашого спілкування з Богом?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені будувати здорову громаду в Христі.
Автор: Марвін Уїльямс

“Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме”. — Івана 14:23
Зими в Нідерландах рідко приносять багато снігу, але буває досить холодно. Коли мій чоловік, Том, ріс там, його батьки запровадили сімейне правило: “Не виходь на лід, поки він не стане достатньо товстим, щоб витримати вагу коня”. Оскільки коні залишали сліди своєї присутності, Том і його друзі вирішили взяти гній з дороги. Вони кинули його на тонкий лід і наважилися вийти на льодову поверхню. Вони не постраждали, їх ніхто не виявив, але в глибині душі вони знали, що проявили непослух.

Послух не завжди є природним. Вибір підкорятися чи не підкорятися може випливати з почуття обов’язку або страху перед покаранням. Ми також можемо вирішити підкорятися з любові та поваги до тих, хто має над нами владу.

В 14-му розділі Євангелія від Івана записані слова, які Ісус сказав Своїм учням: “Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме… Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів” (вв. 23-24). Послух – не завжди легкий вибір, але сила Духа, що живе в нас, дає нам бажання і здатність виявляти цей послух Богу (вв. 15-17). З допомогою Святого Духа ми можемо виконувати заповіді Того, Хто любить нас найбільше.

Чи проявляли ви свідомий непослух Богу? Чому для вас важливо слухатися Бога навіть тоді, коли це важко або незручно?
Люблячий Боже, будь ласка, зміни моє вперте серце, аби воно слухалося Твоїх настанов. Допоможи мені відкласти свої власні плани і вірно слухатися Тебе.
Автор: Сінді Хесс Каспер

“Вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє”. — Повторення Закону 30:19
Натан виріс у християнській родині, але ставши студентом коледжу, почав віддалятися від своєї дитячої віри, захоплюючись випивкою та вечірками. “Однак Бог повернув мене до Себе, коли я цього не заслуговував”, – засвідчив він. Згодом Натан провів літо, розповідаючи про Ісуса незнайомцям на вулицях великих міст США. Зараз він займається молодіжним служінням у своїй церкві. Мета Натана – допомогти молодим людям уникнути марнування часу і почати жити для Христа.

Ізраїльський лідер Мойсей також турбувався про наступне покоління. Знаючи, що незабаром йому доведеться залишити керівництво, Мойсей передав народу добрі Божі заповіді, а потім перерахував результати послуху та непослуху: за послух – благословіння і життя, а за непослух – прокляття і смерть. “І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє… бо ж [Господь] життя твоє” (Повт. 30:19-20). Мойсей закликав народ любити Бога, “слухатися голосу Його та… линути до Нього” (в. 20).

Гріх приносить відповідні наслідки. Якщо ж ми присвячуємо своє життя Богу, Господь неодмінно змилується над нами (вв. 2-3) і відновить нас (в. 4). Ця обітниця виконувалась протягом усієї історії ізраїльського народу. Сьогодні, завдяки хресній жертві Ісуса Христа, ми маємо вільний доступ до спілкування з Богом. Ми теж маємо вибір і вільні обирати життя.

У якій сфері вашого життя вам найважче йти Божим шляхом? Як ви можете заохотити наступне покоління обирати життя?
Дорогий Ісусе, дякую, що Ти знайшов спосіб повернути мене до спілкування з Тобою.
Автор: Карен Пімпо

Чи знаєте ви людину, яка постійно ділиться чимось з оточенням?

Вони щедрі на слова, безкорисливі щодо часу та щедрі щодо грошей. І все-таки здається, їм завжди є віддати щось ще.

Автор книги Приказок, яким традиційно вважається цар Соломон, сказав:

“Бажання справедливих приносять їм благословення, бажання злих приносять Божий гнів”.
Приказки 11:25

Цар Соломон розумівся на щедрості. Щобільше, Писання каже нам таке: “Цар Соломон став найбагатшим і наймудрішим серед усіх царів світу”. (1 Царів 10:23). Але він також був щедрий: витратив роки свого життя на фінансування та будівництво храму в Єрусалимі, а також ділився здобутими знаннями з іншими людьми.

Деякі з найнещасніших людей землі є також і егоїстичними. Але якщо ви будь-коли виявляли щедрість у своєму житті — давали гроші, ділилися своїм досвідом, приділяли час, відкривали свій дім або надавали духовну, емоційну та фізичну підтримку, — ви знаєте з досвіду: той, хто оновлює інших, сам буде оновлений.

Звичайно, ми не повинні давати, щоб отримувати. І ми також повинні застосовувати Божу мудрість, коли йдеться про встановлення кордонів та запобігання вигоранню. Але Ісус – Цар перевернутого Царства, в якому:

Останній буде першим.
Найбільший буде слугою.
Той, хто віддає своє життя, врятує його.

Ісус навіть розповів історію про бідну жінку, яка дала найбільше, бо віддала все, що мала (Марка 12:41-44).

Щоб бути щедрим, не обов’язково бути багатим, достатньо мати серце, яке готове служити.

Тому сьогодні замість дефіцитного мислення маймо мислення достатку. Наш Бог має необмежену силу, владу і ресурси.

“Людина ласкава душі своїй чинить добро”. — Приповістей 11:17
Двоє друзів прийшли купити ноутбук у магазині електроніки, як раптом побачили знаменитого баскетболіста Шакіла О’Ніла. Знаючи, що той нещодавно втратив сестру і колишнього товариша по команді, вони висловили йому свої співчуття. Після того, як двоє чоловіків повернулися до своїх покупок, Шакіл підійшов до них і сказав, аби вони вибрали найкращий ноутбук, який тільки зможуть знайти. Потім він купив його для них просто тому, що вони побачили в ньому людину, яка переживає важкі часи; він був зворушений їхньою добротою.

За декілька тисячоліть до цієї зустрічі Соломон написав: “Людина ласкава душі своїй чинить добро” (Пр. 11:17). Якщо ми зважаємо на потреби інших і робимо все можливе, щоб допомогти їм та підбадьорити їх, ми самі отримуємо винагороду. Це необов’язково має бути ноутбук або якісь матеріальні речі; у Бога є різні способи благословляти, які цей світ не може виміряти. Лише одним віршем вище в цьому ж розділі Соломон пояснив: “Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть” (в. 16). Божі дари набагато цінніші, ніж гроші, і Він щедро відміряє їх у Своїй досконалій мудрості.

Доброта і щедрість є частиною Божого характеру, і Йому подобається бачити ці риси в наших серцях та життях. Соломон добре підсумував, сказавши: “Хто поїть інших, – напоєний буде і він” (в. 25).

Як Бог виявив до вас доброту? Яким чином ви можете показати Його любов іншим?
Дорогий Боже, я дякую за Твою доброту. Будь ласка, допоможи мені стати більш схожим на Тебе, щоб і я міг ділитися Твоєю любов’ю у житті.
Автор: Джеймс Бенкс

Зрозуміло! Ось відредагований переклад:

Ми не були створені для того, щоб проходити через життя, несучи важкі тягарі, які нас обтяжують.

На щастя, нам не потрібно це робити.

«Всі втомлені та обтяжені, приходьте до Мене, і Я дам вам відпочинок. Візьміть Моє вчення і навчайтеся в Мене, бо Я — лагідний й покірливий, і ви знайдете відпочинок душам своїм. Бо вчення, що Я даю вам — легке, і тягар, що кладу на ваші плечі — неважкий».
Матвія 11:28-30 UMT

Коли Ісус прийшов на землю, Він узяв наші тягарі на Себе. Навіть коли ми були далеко від Бога, Ісус поніс покарання за наші гріхи та переніс наші страждання. І завдяки цьому, ми маємо Спасителя, який розуміє нас і співчуває нам.

Цей Спаситель зустрічає нас у нашому безладі та запрошує знайти спокій у Ньому. Цей Спаситель — це Бог з нами.

«Благословен Господь! День у день несе Він тягарі наші, Бог, Спаситель наш!»
Псалми 68:19 UMT

Цей псалом написав цар Давид за сотні років до приходу Ісуса. Але навіть тоді Бог показував людям, що Його характер постійний, і Він надійний.

Бог оберігав Ноя, коли земля була затоплена (Буття 8:1), і уклав заповіт з Авраамом, щоб благословити, захистити та примножити його нащадків (Буття 17:4-7). Він піклувався про ізраїльтян, коли вони блукали пустелею (Повторення Закону 2:7), і втішав Давида, коли люди намагалися його вбити.

Бог ніколи не переставав бути вірним Своїй суті. Він — наша постійна допомога в часи потреби. Він — наше джерело сили. Він — наш Утішитель і наш Заступник. Бог, якого прославляє Давид у Псалмі 68, є нашим Богом. Він Той, хто постійно піклується про нас, схиляючись, щоб зустріти нас у нашому безладі та вивести нас з розбитості.

Він щодня несе наші тягарі.

Чи будемо ми все ще стикатися з важкими обставинами? Так. Але нам ніколи не доведеться проходити через них на самоті. Спаситель світу поруч. Бог з нами.

“Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав”. — 1 Петра 4:10
Коли Кристал почала працювати в кав’ярні, вона обслуговувала клієнта на ім’я Іббі. Оскільки чоловік мав проблему зі слухом, він зробив своє замовлення, набравши повідомлення на телефоні. Дізнавшись, що Іббі є постійним клієнтом, Кристал вирішила обслуговувати його краще, вивчивши в достатній мірі мову жестів, аби він міг робити свої замовлення без запису.

У такий спосіб Кристал показала Іббі, яку любов і служіння апостол Петро заохочує нас усіх виявляти один до одного. У своєму листі до християн, які були розсіяні по світу, апостол вказує, що вони повинні мати “щиру любов один до одного” і використовувати свої дари для служіння іншим (1 Петр. 4:8, 10). Якими б навичками та здібностями Бог нас не наділив, це все дари, які ми можемо використовувати для блага інших. Якщо ми це робимо, наші слова та вчинки можуть принести славу Богу.

Слова Петра були особливо важливими для тих, кому він писав, бо віруючі переживали час болю та ізоляції. Він заохочував їх служити один одному в час скрути, щоб допомогти вистояти у випробуваннях. Хоча ми можемо й не розуміти той біль, який відчуває інша людина, Бог допоможе нам виявити співчуття, а також милостиво і радісно служити один одному своїми словами, ресурсами та здібностями. Нехай Бог допоможе нам служити іншим, тим самим відображаючи Його любов.

Чи відчували ви прояв такої гостинності, до якої заохочує Петро? Кому б ви могли послужити сьогодні своїми словами, вміннями та ресурсами?
Небесний Отче, будь ласка, допоможи мені служити іншим усім тим, що Ти мені дав.
Автор: Кірстен Холмберг

Слова Павла в 2 Коринтян 12:10 є парадоксом. Ми не часто думаємо про труднощі в житті як про ознаку сили чи радості. Наша культура часто вшановує фізично й розумово сильних людей, і легко піднести успішних і талановитих.

Але Павло каже, що Бог діє по-різному серед тих, хто йде за Ним. Замість того, щоб шукати тих, хто від природи талановитий і сильний, Бог любить використовувати тих, хто слабкий і скромний.

Наш природний успіх і таланти можуть стати на заваді Божій роботі в нашому житті, але коли ми слабкі й безпорадні, ми повинні покладатися лише на Божу силу.

Ось чому Павло каже, що він насолоджується труднощами, переслідуваннями та труднощами, тому що саме в такі моменти Бог може бути його силою та радістю. Бог формує характер у часи труднощів.

Павло не був природним обдарованим оратором чи письменником, і все ж Бог працював могутньо в його слабкості, щоб створити потужні промови та листи, які є частиною Святого Письма. Божа сила діяла через слабкість Павла, щоб досягти того, що Павло не міг зробити сам.

Ця перспектива змінює наше життя. Саме в моменти тривоги, слабкості чи труднощів Бог бажає бути нашою силою. Саме в часи переслідувань і труднощів Бог виконує частину Своєї найглибшої роботи в нашому житті. Якщо ми перебуваємо в стосунках з Ним і залежимо від Його сили, тоді Він буде з нами у часи слабкості. Він обіцяє бути нашою силою в труднощах.