Подяка – це пам’ять серця

Запрошую всіх, давайте ми встанемо для молитви. Слава Богу, я вітаю вас всіх на цьому місці. Хай Бог благосовить нас сьогодні дійсно бачити Його, поклонятися Йому і за все Йому дякувати. Господь Ісус, ми дякуємо Тобі за Твою велич, за Твою милість, Боже. Дякуємо за те, що Ти прийшов в цей світ, щоб ми могли пізнати Тебе. Ми дякуємо Тобі за цю можливість бути тут цим ранком. Дякуємо, Боже, за те, що в нас є світло. Дякуємо, Боже, за те, що сьогодні тихо, немає цих обстрілів. І ми просимо благослови нашу землю Твоєм миром, благослови нас Твоєм миром, благослови наших військових Твоїм захистом. І за все, Боже, ми Тобі дякуємо і вклоняємось Тобі цим ранком. В ім’я Господа Ісуса Христа. Амінь. Ми дякуємо Тебе на цьому місці. Ми дякуємо Тобі ще раз, Ісус Христос, за те, що Ти прийшов в цей грішний світ. Ти народився в цьому глюву, Тебе поклали в ясла, звідки їла худоба. Ти прийшов в світ, який і в той час, і зараз він був недосконалий, якому було багато зла, багато насильства. Але Ти прийшов, щоб народ, який був в темряві, побачив світло велике. І ми сьогодні так само потребуємо Твого світла, Твого світла в нашому житті, Твого світла для нашої країни, для нашої народу. Ми прошимо, хай народ, який сьогодні у темряві, особливо наші сусіди, вони побачать світло велике, щоб все те зло, яке спонукає їх чинити зло на нашій землі, вбивати, зруйнувати, грабувати, хай це зло Боже буде зруйноване Тобою. Ми просимо про милість Твою, ми просимо про навернення нашого народу до Тебе. Ти бачиш, скільки внутрі нашої країни, всередині нашої країни, скільки багато горя і зла. Ти бачиш, скільки багато гріха і зловживань. І ми просимо, хай цей гріх, хай ця темрява, вона просто тікає перед Твоїм світом. І хай Боже прийде навернення і покаяння всіх тих, хто сьогодні ще не знає Тебе. Ми просимо, щоб ці свята церкви, вони дійсно стали чимось особливим для нашої країни, щоб люди і наші військові на передовій, і люди, які зараз далеко в тилу, за сотні, за тисячі кілометрів від лінії фронту, щоб всі почали кликати Тебе і шукати Тебе. Ми знаємо, що як ти не один раз робив чудеса для Ізраїлю, і сьогодні ти робиш для них чудеса, даруючи їм перемогу, даруючи їм мир посеред ворогів. Боже, ми віримо, що так само ти даш нам мир, ти даш нам перемогу над всім тим злом, і зовнішнім, і всім тим злом, яке всередині нашої країни. І ми, Боже, довіряємо Тобі далі це служення, довіряємо наше життя, Боже, наших рідних, наших близьких. Ми просимо благослови нас, чути Тебе, бачити Тебе і розуміти, що саме Ти очікуєш від нас сьогодні. Які подарунки ми повинні принести тобі, як тоді ці мудреці, вони отримали відкриття і вони зрозуміли, що треба принести найдорогоцінніше, щоб в них було золото, ладан і смирну. І тим самим вони забезпечили тебе, забезпечили батьків Ісуса Христа, щоб вони могли утікти в Єгипет, коли Єрод знищував немовлят. Боже, ми дякуємо за те, що так само сьогодні ти очікуєш від нас цього подарунку, подарунку нашого життя, щоб ми дійсно довірили його тобі, і подарунку, щоб ми принесли тобі ті добрі справи, ті дійсно то поклоніння від щирого серця, якого ти сьогодні очікуєш. Дякуємо тобі за все, наш Небесний Батько, дякуємо тобі, Ісус Христос, і дякуємо тобі, Дух Святий, який є на цьому місці. Амінь. І давайте ми зараз ще помолимось за наших діток, виходьте сюди, давайте церкву протягнемо на наші руки, благословимо тих дітей, які є сьогодні. Господь Ісус, ми дякуємо тобі за кожну дитину, яка є сьогодні на цьому служінні, благослови їх, благослови недільну школу, благослови вчителів Божа, хай Боже милість твоя буде на них, на їхніх родинах, в ім’я Господа Ісуса Христа. Амінь, амінь. Сідайте, дорога церква. Дякую вам, дорогі левіти, за ваше служіння. Хай Бог вас благословить. Слава Богу за кожного, хто є на цьому місці. Давайте ми повернемося до свого сусіда, привітаємо, скажемо слава Богу за тебе. І я не знаю, чи завжди ми це відчуваємо, що хтось дякує Богу за нас, але я так вірю, що дійсно є люди, які вдячні Богу за те, що ви є в їхньому житті. Є люди, які дякують Богу за вас, дякують за вашу підтримку, за ваше добре слово, за вашу, можливо, щиру посмішку, за те, що ви є в їхньому житті, тому хай Бог вас всіх благословить. І у нас сьогодні в гостях наш дорогий служитель Анна Миколаївна Дар’янка, наш пастор з Пустоварики. Ми запрошуємо вас і давайте ми будемо. Приготуємо свої серця і перевіримо заодно, поки Анна Миколаївна відкриває свої телефони, щоб вони у вас були вимкнені на беззвучному режимі, щоб у вас ніхто не потурбував і щоб ми були зосереджені сьогодні на Божому Слові. Слава Господу, дорога церква. Я вітаю вас. Сьогодні стільки звучало вже подяк, коли співали лівіти пасторські, як ти сказав. І я не відхожу від цієї теми. Я теж буду говорити про подяку Богу. Тому що цей місяць взагалі, це місяць подяки, ми так багато дякуємо, по-перше, Різдво в цьому місяці, по-друге, кінець року, можливо, хтось вже чекає, щоб він закінчився, а можливо, хоча ще, щоб час трошки притримався в цьому році. Я сьогодні буду говорити про подякування. Ми дуже багато вживаємо це слово і не раз на годину, а може, знаєте, їдеш в трамвай і кажеш, дякую, що ви мені там вступили в місце, дякую, що позвонили, дякую, що, Боже мій, я не запізнилась на роботу, дякую, що я сьогодні тут на цьому місці. І це дякую може звучати безкінечно. І вранці нам особливо, християнам, знаєте, є за що подякувати, тому що ми знаємо ту істину, яку Бог дав. Ми кажемо, дякую, Боже, що я проснувся. Я сьогодні хочу сказати, дякую, Боже, за вашу церкву, за нашу церкву, за те, що ми сьогодні на цьому місці, тому що це місце, яке Господь приготував, щоб народ Божий збирався. Неділя – це день для Бога. І час, який Бог дає нам, це щоб ми зібралися, як народ Божий, і ще раз віддали йому хвалу, подяку, поклоніння, тому що він єдиний заслуговує такої уваги. І ми, така, знаєте, Україна дуже вдячна. Перед тим, як я вже перейду до Слова Божого, я хочу, мабуть, ми всі читали, що ми любимо дякувати, а до подяки конверт вложити. І таки знаєте, а потім коли висвітлюють людей, які там чимодани вже не конверти, ми думаємо, ну як же вони називаються, ну то ж надо. Але багато дякує, так, знаєте, можливо вони і не требують, а просто ми привикли до дякую положити конверти. І тут треба ще розібратися в цьому. Тому я хочу сказати, у нас є звичайна наша культура дякувати. Я знаю, що народ Божий – це зовсім не той народ, який там в конвертах носить, щось там придумує. Ми вдячні тому, що нас Господь нашов у цьому світі. Ми вдячні тому, щоб Бог проявив любов до нас. Вдячні тому, що Господь і сьогодні трудиться над нашими серцями, щоб вони мали ту любов, яку має Господь до нас. І що таке подяка? Я хочу просто поговорити ще раз з вами, що таке подяка? Але перед тим, як я буду з вами ділитися, я хочу, щоб ми сьогодні витягли записник пам’яті наших сердець. І коли я буду ділитись Словом Божим, запишіть в цей час, відкрійте своє серце, запишіть, про що ми зможемо подякувати в кінці служіння. За хороше, за повчальне, можливо, за якесь трагічне, але ми, народ Божий, ми знаємо ту істину, яку Господь відкрив нам. І тому, я думаю, що нам буде за що сказати дякую. То що таке подяка? Це пам’ять серця. Перш за все, це пам’ять серця. Коли ми дякуємо, маючи культуру, таку, знаєте, дякувати, ми просто вистраюємо такі взаємовідносини один з одним, нам приємно, коли нас дякують, коли ми щось допомогли, щось зробили і хтось нам каже, о, яка ти молодець, о, як класно, і нам хочеться, щоб іще, іще говорили. І тут вистраюються такі взаємовідносини між людьми. Але коли ми дякуємо Богу, то тут відкриваються вікна небесні. І я хочу саме поговорити за це, за подяку Богу. Тому що подяка Богу – це зовсім інша, не земна. Тому що земне те, що ми бачимо, і дякувати дуже легко. А подякувати тому, якого треба знайти через Духа Святого, через якесь серце своє пропустити – це інше вже. Тому Господь сьогодні вчить нас дякувати. І цьому треба вчитися. В 1 Солоніанам 5 розділі пише, слово Господнє пише, за все дякуйте Богу, бо така воля для кожного із нас. Господь хоче, щоб ми дякували там ключове слово за все І у нас у четвер була домашня група І в однієї сестри така точнісінько трагедія Ну, можливо, різні обставини Вона втратила двох синів І було 5 років якраз І вона говорить, Миколаївна, можна я конфети роздам? Їй хочеться, щоб хтось сказав царство небесне Їй хочеться, щоб пом’янули І ми мами, ми батьки, нам цього дуже хочеться, тому що коли ми розділяємо з кимось свою втрату або якусь радість, ми розуміємо, що ми не одні. І потім у нас був такий розговор, розмова така була, вона каже, я все розумію, я стільки років хожу в церкву, але чому? От воно чому виходить? І знаєте, коли ця біль чому? Вона притискає людину. Треба, щоб хтось був поряд, який може розділити це все. І ми коли почали говорити, знаєте, перше були сльози. Через 10 хвилин в неї в очах загорілося життя, бажання жити, і вона почала сміятися. І ви знаєте, що відбувалося? Ми відкрили книгу пам’яті, пам’ять серця. І вона згадала своїх хлопчиків, які були маленькими, які її казали мама, які її обнімали, яких вона вчила, як вона водила їх в садочок. І вона почала посміхатися. Слухайте, дьявол, він завжди буде наступати на саме болюче. Він буде нагадувати нам, щоб ми повернулися в іншу сторону. З однієї сторони Господь стоїть, з іншої сторони обставини. Ми посередині стоїмо. І у нас вибір. Зачастую ми дивимося на Господа, ну мільком, а на проблему ми дивимося 24 години в сутки. І як ви думаєте, що візьме верх? Господь чи проблема? Проблема. А Бог каже, зверніть увагу на мене, а потім на проблему. І коли ми звертаємо увагу на Бога, проблема що? Вона повинна, тому що десь розтворитися, тому що Боже Слово, воно сильніше всього. І я ще раз хочу зачитати, подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі. В духовному світі подяка, вона задіє велику силу Божу, тому що коли все добре і дякувати, дуже хорошо. І, знаєте, спілкуватися з людьми, у яких все добре, приємно. А от попробуйте поспілкуватися з людьми, у яких якась прийшла проблема. Можливо, це діти. Тому що молодь сьогодні виховується зовсім по-іншому. Вона виховується на Фейсбуці, на Інстаграм. Все, що інтернет працює, можливо, це якісь непорозуміння в сім’ї. Можливо, ще щось не так, як треба. Але я хочу вам сказати, що Бог, Він ніде не дівся. І коли між дітьми і батьками виникають якісь проблеми, зачастою батьки говорять, ну, ви знаєте, я нещасна людина, народила дітей, але я не змогла їх виховати, або ще щось не так. І з’являється ропот, з’являються скарги, з’являється все. І така людина буде дякувати? Вона ніколи не буде дякувати. Вона ніколи не скаже дякую. Тому що на троні її серця зовсім інше. Оця біда, оці печалі, вони зайняли своє місце в серці і людина і хотіла б. І я хочу сказати, що краде подяку? Оцей ропот краде подяку. Що краде подяку? Незнання істини. Краде подяку. І людина ніколи не скаже, я дякую тобі. А Псалом 102, з першого вірша, там написано, приходьте до Бога, тому що Господь чекає. Він хоче нам допомогти, але не завжди ми приймаємо цю допомогу. І коли ми читаємо Слово Боже, Господь звертається до кожної з нас, Він каже, прийдіть до мене. Коли Він запрошує прийти до нього, це говорить про те, що у Бога є вирішення всіх проблем. Тому що людина сама по собі, вона вирішити проблему не може. Але для мене було відкриттям те, що коли приходить проблема, вона чогось нас вчить. І теж треба дякувати Богу. Зі мною ділився брат один, він говорить, я так дякую Богу, що я навчився не матюкатися Слухайте, вроді би просте, але воно йому заважало, він каже, для связки слов у мене це було завжди Куди б я не пішов, що б я не розмовляв, як би я з ким не вів бесіди, обов’язково вискакує на те, що треба Бог допомагає це нам вирішувати. Часто людина хворіє, і у нас відійшла вічність, ну, хто знає, так, сестра Світлана. І буквально за два дні вона дзвонила, і ми з нею говорили. До цього в неї був сильний страх, я вам хочу сказати. Коли ми приходимо до Бога, ми повинні згадувати, що погане від нас відклеїлося, що ми, так скажемо, відійшло від нас. До цього вона дуже боялася, як вона залишить свою дитину, який 15 років, як вона дитя буде жити саме. Потім вона боялася, а що буде далі, кому ці будинки достануться. І в останні дні, буквально за два дні вона втелефонує і говорить, Миколаївна, я готова пристати перед Богом. Я не боюся страху. Я, каже, реально хочу до нього. І весь час, коли їй було боляче, ви знаєте, ми приїжджали до неї, вона весь час молилася. Вона каже, я хочу знайти Бога. Я за 10 років в церкві, коли ходила, я знала про нього, але я всередині його не могла зрозуміти, який він. Чи він добрий, чи він злий, чи він хоче, щоб моя дитина сирота була. І буквально ввечері, знову ж, вона в сім годин ранку померла, ввечері набирає мені сестра з церкви, вона була коло неї. Вона каже, Миколаївна, знов хоче свята з вами говорити. Я знов піднімаю трубку і починаю з нею говорити. Вона каже, Миколаївна, я ісповідала все, що знала, я відпустила все, я чоловіка отдаю в Божі руки, я дитину отдаю в Божі руки, я готова. І потім в неї почала пропадати мова, вона перестала говорити, вона просто вже шипіла. В 7 годин її не стало. Слухайте, як важливо, що ми знаємо істину. Бог ніде нас не обманув. Він взагалі чеснішої Бога і людини, Бога людини не має. Тому що він сказав, що ви прийшли з праху, колись вам треба померти буде. Він сказав, що я не полишу вас. Він не лишає. Він сказав, що кров’ю своєю я омив ваші гріхи, очистив, освятив. Воно так і є. Він сьогодні каже, я стою, стукаю в двері до кожного. Він не обманув. Бог чесний. Бог про все попереджує. Тому у нас є за що сказати дякую. У нас є за що сказати дякую. Дивіться, якщо б ми сьогодні, нам хтось запропонував, ну, хай би тисячу доларів, що б ми сказали? Візьми собі, або викинь, або мені не потрібно. Я б сказала, ну, звісно, давайте. Я б знайшла, куди їх пристроїть. Я думаю, що якщо нас хтось благословляє, дає ці гроші, ми б не відмовилися, ми б наоборот сказали, а що ми, як ми можемо тобі віддячити, як ми можемо, ну от благодарить, як кажуть, віддячити. Господь сьогодні дав те, що не можна купити за долари. Це наше життя. Це той час, який не продається ні в одному супермаркеті, ніде. Що ми можемо сказати сьогодні нашому Богу? Мабуть, те ж саме. Господь, ми дякуємо Тобі, що ми маємо сьогодні сім’ю, що я маю сьогодні дітей, що я маю сьогодні братів і сестер, що я маю духовну сім’ю, яка сьогодні поряд зі мною, яка сьогодні в радості і в горі зі мною. Слухайте, слово «дякую» – це повага. І знову ж, коли ми розмовляли з цією сестрою, вона мені каже, ну от розкажіть, як його можна дякувати? Я вже знаєте, як у того дітя малим на пальці перейшла. Говорю, коли ти була мала, і тебе хтось обіжав, до кого ти бігла? До мами. Ти довіряла їй і знала, що вона зарані тебе обцілує, тебе пожаліє і тобі буде комфортно Що ти відчувала? Зарані подяку, я пам’ятаю за себе, коли мені було дуже тяжко Я шукала людину, з якою я можу поговорити Я зарані йшла з довірою, що я поговорю, мені стане легше І я коли йшла від тої людини, я казала, дякую Слухайте, як мало треба. Коли ми приходимо до Бога, який дав життя, ми приходимо сльозами своїми, він каже, як перлинки зберу ваші сльози і не відпущу, поки не відповім на кожну вашу сльозу. Слухайте, це довіра Богу, ми виражаємо цим любов до Бога, коли ми йдемо до Нього і знаємо, є той, хто мене втішить, є той, хто мене сьогодні обніме, є той, хто мене не полишить. Господь сьогодні, звертаючись до нас, просто, знаєте, він той Бог, який сказав і виконав. І коли ми знаємо, що ми проходимо долини смертної тіні, щось, якісь неприємності, я більше говорю про неприємності, бо за добре нас не треба просити дякувати. Ми знаємо, що Господь відкриває джерела. Він дає нам ту духовну воду, яка омиває, очищає нас всередині. Господь сказав, що будеш переходити через води, не потопляти. Він отримується свого Слова. Нам тільки одне треба зрозуміти. Слово дякує відкриває небеса. А з небес на нас зливається потоками живої води сила його. Без його сили ми в цьому світі не справимося. Тому що все, що відбувається навколо нас, воно сьогодні добре. А завтра ми не знаємо, тому що ми люди вчорашнього дня і сьогоднішнього. І навіть до кінця дня ми не знаємо, що може відбуватися з нами. і я хочу зачитати вам зараз філіппійцям а філіппіан четвертий розділ із четвертого вірша там написано радійте в господи завсіди і знову кажу радійте ні про що не турбуйтесь а в усьому нехай виявляється борові ваші бажання молитвою і проханням сподякам і далі восьмий вірш нас на Наостанку, браті, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне, хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це. Чого ви від мене і навчилися, і прийняли, і чули, та бачили, робіть те, і Бог миру буде з вами. Я вам хочу сказати, кожна людина, яка вона несе позитив і робить добро, вона буде пожинатися добро. І сьогодні Слово Боже говорить, що якщо будуть, прийміть постанову, якщо у вас будуть позитивні думки, то ви будете жити так, як ви думаєте. Не може людина любити і не любити ближнього. Якщо всередині, в думках у нас неповага, непрощення, гнів, ропот, ти ніколи не зможеш любити і ніколи не будеш дякувати. Тому що, коли людина гнівається, що вона робить? Вона утверджує в своє життя, що от в неї в житті так, от вона нещасна, от у неї нема судьби, її ніхто не любить, все. І тільки тоді, коли людина вдячна, Бог умножає це, благословляє. Я хочу таку маленьку історію розказати. Один віруючий чоловік, він жив у селі за 18 кілометрів від іншого села. І маршрутки не ходять, нічого не ходить. І в нього був кінь. От він збирав свою сім’ю, а сім’я восьмеру дітей і жінка, і вони їхали за ці 10 кілометрів чи 15 в інше село. І тут він залишає коня, вранці встає, а коня немає. Він каже, ну то ж надо, кінь був і нема коня. Приходить сусід, каже, а де ж твій Бог? А ти його кожен день дякуєш, кожен день кажеш слава Богу. Він каже, за все слава Богу. Бог дає, чомусь учить, чомусь хоче ще навчити нас. І я продовжую дякувати Богу. І от він встає в 4 ранку і йде, збирає всіх дітей, йде пішки в церкву. Виходить той сусід і знов сміється Але проходить певний час І він вранці просинається Від того, що такий гул стоїть Він виходить, а кінь привів табун конів Ця історія вона учить Що коли ми дякуємо Бог благословляє Коли Господь бачить Наше чисте серце вдячне Господь буде завжди Благословляти Тому що Бог вірний Він не полишає І коли, в мене така ще невеличка історія була, не хочеться дуже такого, знаєте, згадувати щось поганого, але була така історія, коли я спілкуюсь з людиною, і людина в гніві, замість того, щоб сказати, я дякую Богу, що ви така хороша, Анна Ніколана, я дякую Богу, що я в таку церкву хожу, я дякую Богу, людина виходить та каже, ну, лучше в преісподню. Слухайте, і як ви думаєте, і сповниться це бажання? Ну що людина, я ще раз хочу, дьявол нічого не може без дозволу робити Даже у невіруючих людей, поки вони вже самі там кажуть, от я вже согласен, туди так туди Господь береже кожну людину, тому за кожне праздне слово ми дамо відповідь Нам треба думати, що ми говоримо, але подяка – це та сила Божа, яка допомагає нам, за якою ми будемо проходити всі земні шляхи, і Бог нас не полишить. Як я вже казала, інколи приходить в наше життя хвороба, і ми думаємо, оце хожу-хожу в церкву, а давління 200 лупить і лупить, оце хожу-хожу в церкву і не виздоравливаю. А я хочу вам сказати, слава Богу, інколи Господь допускає в наше життя якесь випробування через якусь хворобу, щоб ми приблизилися до Бога. І коли ми начнемо дякувати, Господь скаже, слава Богу, я так давно чекав цієї хвилини, тому що я хочу зберегти твою душу. Ми ж усі знаємо, що плоть з праха в прах. Але в цей період, як я вже говорила за сестру Світлану, спаслася її душа. Вона сказала, я не боюсь смерті, я готова йти. Тому сьогодні я хочу ще прочитати. Ми живемо всі на краю вічності, але Господь чекає від нас подяки. І хочеш бути щасливим, почни робити щастя іншим. І буде щасливим. Я не один раз недавно перекладувала бумаги і знайшла ті анкети, які заповнювали хлопці, коли були в центрі реабілітації. Їх отака там пачка. Багатьох я вже не пам’ятаю. Але в одній анкеті я її так перекидаю і дивлюся. Дякую церкві, дякую тьоті Ані. коротше говоря дякую дякую дякую і я дивлюся Вінниця я вже не пам’ятаю цього але написано Вася з Вінниці отак вони заповняли анкети Слухайте він ще тільки прийшов бо я дивлюся число коли він поступив і там же було підписано і там же ж така річ була одразу Слухайте він з вірою прийшов він Він вже з подякою прийшов, знаючи, що йому буде тут краще, тому що Господь буде за нього, як кажуть, переживати. І я з вами хочу прочитати 99-й псалом. Я потужна сила радості, щоб дякувати, потрібна щира віра. І тільки тоді оця сила почне діяти в нашому житті. І з другого вірша. І з роду в рід. Це скарб. Це скарб Божий, який сьогодні просить через Слово Боже, звертається до нас, щоб ми могли дякувати, розуміючи, що тільки в Господі буде полнота радості, що тільки в Господі буде те, що не може нам дати цей світ. І як зберегти оце слово «дякую», коли дьявол напгадує нам щось погане, щось те, що, знаєте, нам боляче робить. Згадуйте слово Боже. І як звернутися до Господа? Подяка – це язик любові, єдиний язик любові, коли ми стоїмо перед Богом, відкриються нам вікна небесні. Це язик любові. Думай про людей добре І буде все добре Дивіться, часто людям Будучи навіть з Господом Я знову ж говорю Тільки свої приклади Навіть учора була розмова Тут ми говоримо, говоримо Слово Боже, і тут вона починає розказувати Який поганий світ Ми його змінити не можемо Але я дякую за цей світ, бо я живу в ньому Я дякую тому, що У мене сьогодні ще один день є Коли я можу бачити рідних Я не можу змінити світ, світ цей створив Господь, людей створив Господь, життя дав людям Господь. Я можу замість Бога щось зробити? Ні. І мені дуже вчора не витримала, кажу, слухай, да давай не будемо книгою скарг, давай будемо книгою подяки. Ну скільки ж можна жаліться? Треба бути книгою подяки. Я пам’ятаю, колись я прийшла, робила в кафе Леся на політехі, там практику проходила, і там була завжди книга скарг. І до нас приходив один чоловік, його була задача, до чого-небудь докопатися, щоб обов’язково жалобу написати туди, скаргу. І ми вже боялися, ми вже діжурили, бо вона, як, висіла свободно, можна підійти, знаєте. Потім ми перевісили за спинами і от він стояв і кричав, дайте мені, бо борщ соляний. І ми стоїмо і думаємо, давати, не давати, а ми ж учні на практиці там. І думаємо, ну даси ще цю книгу скарг, потім шеф-повар тебе визве на ковір і будеш розказувати. І от що ми робили? Тільки він з’являвся, ми всі тікали. Хто куди? Хто побіг, десь там якусь поваріжку забув, хтось, колпака треба було діяти, щось, ну, шукали. Але я вам хочу сказати, будуть такі люди сьогодні, будуть такі люди, але ми їм повинні, знаєте, не просто розказати, а повинні за них молитися, тому що других ліків просто немає. Я якось говорила сама для себе, думаю, сижу, а після цієї розмови прийшла, так сижу і думаю Знаєте, стоїть тільки запустити думку, думаю, це ж у мене теж двох синів не стало, і теж, і це ж і так І знаєте, як воно підлавлює дьявол, давай, Аня, подумай, може і правду Бог там тебе якось обійшов мимо не допускати, не на одну хвилиночку, тому що всяка думка, яка появилася в нашому розумі, ми так і будемо жити, вона дає той курс, направляє, і ти вже починаєш думати по-іншому. А в Якова написано в первому розділі з другого по третій вірш, майте повну радість, коли впадаєте всілякі випробування. Будуть випробування, і не один раз будуть випробування, бо ніде не написано, що ти християнин, І навіть коли ти надінеш отакий бейжик, де всі бачать, що ти віруюча людина, легше жити не стане. Ми проходимо від етапу до етапу. Пройшли ми один екзамен, перед нами вже інший екзамен. Здали цей екзамен, інший. Якщо не здали цей екзамен, будемо проходити його, знаєте, так як в школі. І п’ять копійок ложиш у туфлі, і шпаргалку сюди пишеш, і під подушку ложиш, і приходиш і не здаєш екзамен. І думаєш, о, яка вчителька погана, завалила, завалила, така умна була і завалила. А ти просто його і не старався навіть, ти думав, що тебе пронесе, ну це ж не буває так, нічого. Ні, один раз може і пройде, один раз у мене пройшло таке, я щось таке наговорила, що мені тільки поставили тройку, що я говорила. Ну я сама вийшла, я сама не пам’ятаю, що я говорила, ну активно участвувала в такій бесіді, мене питали, я щось відповідала. слава Богу за Бога. З Господом, знаєте, Бог з лукавими по лукавству. Але Господь чекає і сьогодні, щоб ми навчились дякувати. Дякувати за кожного, хто сьогодні тут сидить. Я думаю, що поруч, хто рядом з вами, це ті люди, з якими вам приємно спілкуватися. І, скоріше всього, пасторі, знаєте, в нього дуже така, знаєте, гарна є привичка. Він завжди каже, поверніться, скажіть. І в нас в церкві дуже люблю. Тільки пастор сказав, 5 хвилин треба чекати, поки вони переобнімаються, всі заспокоїться. І це подяка, це пошана один до одного. Це коли ми шануємо кожну людину, тому що не можна, знаєте, обнімати, а сам собі думати. Її обнять би, хай би задушить її, чи обнять би її від любви. Так от хочу сказати, якщо ви любите, то будете так легенько обнімати, щоб людині ще хотілося ще раз пообніматися і сказати дякую, що ти є зразу. І знаєте, на завершення, ви ж пишете там пам’ять, за що будете дякувати, пишете, пам’ять серця. І я хочу зараз разом з вами 106-й псалом ще прочитати. Давайте згадаємо ще раз, за що ми можемо дякувати Господу. Слово Боже пишеться з першого Дякуйте Господу, бо добрий Він, бо навики Його милосердя Ми дякуємо за Бога, який прийшов у цей світ, який помер, який воскрес Коли ми молимося, коли ми хворіємо, ми призиваємо Його кров Христову Є за що сказати дякую, є за що сказати дякую І блудили вони по пустині, дорогою, голою, а сіло міста не знаходили Скільки ми ходили в своєму житті не тими дорогами, які треба. Господь сказав, я простив гріхи молодості вашої, я багато чого простив. Коли Господь прощає, хто може нам сказати, що ти неправильний? Бог сказав, ти дитина моя, що ще краще можна почути? Восьмий вірш. Нехай же подяку складають Господи за милість Його, за чудо Його синам людським. Яке сьогодні чудо в нашому житті? Як ви думаєте? Яке чудо в мене сьогодні, у кожної з вас, на цю хвилину? Яке чудо? Алілуя! Ми живі, ми з Богом, Господь з нами, Господь на чертам наше вже ім’я надлання. Ми сьогодні на цьому місці, щоб ще раз доказати, що ми його діти, тому що церква – це місце, де збирається народ Божий, щоб здати йому хвалу. І далі, 10-й вірш, ті, хто перебував у темряві, в смертній тіні, то в’язані біди та залізи. Слухайте, він висвободив кожного з нас від гріха. Хтось був залежний, можливо, цигарети, можливо, хтось, я знаю людину, яка, знаєте, село це таке велике місто, де чутно все, хто що з комусь сказав. І я вам хочу сказати, що багато людей по сей день в темряві От вони кажуть, знаєте, я як не вкраду, що б ви мені не говорили Я, Миколаївна, як не вкраду, я петом і не йду до Бога Бо в мене стільки роботи, в мене три корови І дивіться на людей, вони в темряві А ми сьогодні в цьому світі вийшли, і Господь є світлом для нас Господь сьогодні Поруч з нами Він сьогодні тут, Духом Святим На цьому місці І далі, 14 Він вивів і Стемрєвий, і Мороку Їхні ж кайдани з Трощів Сьогодні я вірю, що Якщо запитати Чи ти вільний в Ісусі Христі Я думаю, що кожен з вас скаже так Господь мене освободив От тих кайданів Ми зараз молимося У нас дуже так багато діток прийшло в церкву. І для нас це дуже велике благословіння, що діти прийшли. І в нас не вистачає служителів, все. Але, ви знаєте, в них зараз така атмосфера, ми зараз розбили такий, знаєте, як кажуть, діжурство, ну, хай буде на російському мові діжурство, чергування, щоб із ними бути, все. Вони прибігають на всі репетиції, вони готові ми, ми їм вчора заказали бейжики, вони вже сьогодні будуть стояти в групі вітання з тими бейжиками. Слухайте, вони частина церкви. І попробуйте їм сказати, що ти сьогодні не будеш уже чергувати, буде хтось інший. Ні, вони виструїлися, і ми хочемо всі. І ти радієш від того, що їм тут добре. І кажу, за що ви хочете подякувати? І в нас така дівчинка, вона сама старша між ними, і вона каже, а можна я перше скажу? Я кажу, ну давай. Каже, я хочу подякувати Богу, що є церква у Пустоваровці. Слухайте, сама шикарна реклама – це діти. Сьогодні вони будуть листівки такі робити, запрошення батьків на Різдво Ми закупили всяку таку, знаєте, наклеїки, мішуру, все Вони самі там щось будуть придумувати, не знаю Але вони кажуть, а якщо вся сім’я прийде, стільчиків хватить? І вони такі наївні, я кажу, ми встанемо, ви сядете І ваші батьки не будуть стояти Слухайте, це благословіння І ми весь час просили, щоб Господь давав нам людей в церкву А коли прийшли діти, ми якось так, знаєте, зразу, ну це ж діти, ну що, ну діти, оце і є благословіння. Бог відповідає на ваші молитви. І ми сьогодні дякуємо, знаєте, той раз вони прийшли, я ж вважаю, 13 душ вийшло, а ті, що малі, сидять, вони вперлися, от мам не хочуть йти і сидять. Але це діти, і я, ви знаєте, в мене щастя більше немає, я кожен день дякую, встаю з молитвою і кажу, Боже, я дякую за цих дітей, а то в нас є там такий штатський, як він каже, ми на нього кажемо, цар і священник, пастор його знаю, він ходить вже другий рік, і ми над ним квокчим-квокчим, а якось знаєте, ну діти, слухайте, діти це благословіння, це майбутнє церкви. радійте кожній дитині яка і ведіть дітей у церкву тому що майбутнє в них буде прекрасне майбутнє вони пізнають Бога який обіцяв що він не покине і який буде там де не буде мами і папиннику приводьте внуків ведіть я зараз усім кажу мене питають а з внуками приходить можна беріть і сусідів і внуків всіх приходьте приводьте слухайте це велике благословіння да ми трошки не справляємося І це не секрет. Служителів не вистачає. І коли приходять отакі і такі, ти хочуть малювати, а ти хочуть іграшками грати, а ти, старший, кажуть, сидіть тихо. Строять їх. Але так класно, коли ти, я так, знаєте, підходжу, думаю, піду послухаю, що ж там воно хоч робиться. Але йти не треба. Через сценку чутно все, що відбувається. Слава Господу, слава Господу, знаєте, я ще похвастаюсь трошки, вони приходять на 12 годин, ми їх годуємо, і там хтось старший, це ж вже з бейжиком, чай робить, і вони це чаюють, потім діжурний, хто миє посуду, і ви знаєте, я радію, думаю, яка я щаслива, я побачила це, я побачила це, про що ми молилися, тому слава Богу за Богом. І далі останнє, 16. Бо він поламав мідні двері і засуви залізні зрубав. Благословений Господь Бог Ізраїль з віку і на віку і весь народ нехай скаже Амінь. Слава Богу за Богом. Я хочу сказати, що Господь, в числах написано, що в любих обставинах Він вірний, якщо ми будемо вірні Йому. Якщо в нас серце сьогодні відкрите, щоб сказати дякую, більшої подяки для Бога і радості на небесах немає. Тому що вдячна людина, вдячна Богу. Це сама, знаєте, людина, яка зрозуміла, що Бог для неї – це все. Я не знаю, як для кого, але в мене якийсь новий етап в житті з’явився з появою цих дітей. Я всім розказую, я всім щось питаю розказати. І ви знаєте, церква жила. Тож ми приходили і, знаєте так, молимося за відпавших. Слава Богу. Молимося за тих, хто десь загубився. Алілуя. А тепер тільки приходимо, Господи, дякуємо. Це всі, знаєте, бачать, всі розібрали якесь діддома. Кожен щось служить, кожен щось розказує. Ну, я не знаю, і я просто, от не перестаю, мене просто радість накриває. І, як я вже казала, щоб бути щасливим і дякувати, думай про всіх людей добре, і ти будеш людиною позитивною. Якщо ми будемо за кожну людину думати, добре, ми будемо позитивною людиною. Я знаю, що мій син, він не любить, коли я щось за нього кажу. Але коли б не позвонила, я питаю, як твої діла? Він каже, великолепно. Я кажу, ну вже давай якесь інше слово. Але я знаю, що коли він говорить це вслух, Бог умножить це. Воно умножиться благословінням. Слава Богу. Тому я хочу сказати, що часто люди, навіть християни, їм тяжко любити інших. Вони борються з цим, але за це є нагорода від Бога. Тому що люди, ми ж знаєте, маємо тіло, яке завжди чомусь противиться. Ну, противиться всьому. Щоб там хто не говорив, воно все одно питається щось доказати своє. Тому тілесно бореться з усіма, хоче, щоб її любили. А віруюча людина, яку познала Бога, вона любить усіх, незалежно не від чого. Тому давайте не будемо книгами скарг, давайте ми будемо тою книгою дати одні подяки і всі подяки йому. І коли людина робить добро, їй завжди є за що дякувати. Давайте згадаємо ще на хвилиночку, кому ви останній раз говорили Слово Боже? Хто покаєвся від ваших слів? Ви прийшли додому, про що ви говорили? Що як я втомилася, як мені було тяжко? Ні, ви, мабуть, говорили, слава Богу, сьогодні покаялася людина. Слава Богу, вона сьогодні пізнала Бога. Слава Богу, вона сьогодні поруч сидить зі мною в церкві. церкві. Оце настояща радість, оце настояща подяка. Тому що в момент, коли людина кається, лікують небеса, а ми продовжуємо тоді безконечно усім розказувати, що я сьогодні прожив не просто так. Сьогодні я засвідкував. Я сьогодні хочу подякувати Богу, що людина помирала. Сьогодні вона воскресла в Господі, як той блудний син. Він був мертвий, він нашовся. Сьогодні стільки ще блудних людей, але в придвір’ї свята Різдва Христового. У нас є що сказати, є що подякувати, принести добру новину. І хай Господь нас благословить, щоб ми мали надію, віру і пам’ятали, що неділя – день для Бога. Що в цей день ми можемо прийти в Храм Божий, прославити Його, подякувати Йому і, саме головне, ще когось привезти з собою. Тому що Бог кожного дня чекає. І якщо в нас така ревність є по Богу, я закликаю вас, так як і свою церкву, приходьте, приводьте дітей, дорослих, всіх тому, що… І ви побачите, якщо ви будете щасливі, і ви побачите, як вам закінчиться день і ніч, казати, Господи, дякую. Так як я листала ці бумажки, анкети всі, я продовжувала дякувати, думаю, Господи, я дякую за цю надпись. Я навіть не звернула увагу в свій час. А сьогодні я її прочитала. Ну, щасливо. Ну, думаю, то ж надо. Така подяка Богу. Тому, якщо щаслива людина, радісна буде завжди. І пам’ятаємо для себе, що сама потужна сила, вона в Господі. Коли ми дякуємо, коли ми віддаємо хвалу, ця сила допомагає нам проходити земний шлях. І я хочу, щоб ви підняли руки. Хто написав записку вже. Відкрив пам’ять серця. За що дякувати? Ніхто. Всі слухали, ніхто не… Давайте. Я сказала, це пам’ять серця. І коли ми встанемо, будемо молитися, щоб ми змогли сказати Господу дякую. Тому що подяка. Це пам’ять серця. Подяка. Це язик любові, який з’єднує нас з Господом. І хай зараз у цій молитві язик любові до Бога. І пам’ять серця заговорять, щоб ми могли віддати хвалу, поклоніння великому Богу, який є, який сьогодні тут, і який буде завжди. Амінь. Аллилуйя. Давайте ми, церков, встанемо для молитви, ми помолимось. В цьому останньому псалмі, який ми читали, 106-й псалом, перший вірш, я ще раз зачитаю цей вірш перед молитвою, написано Дякуйте Господу, добрий був він, бо навіки його милосердя І восьмий вірш Нехай же подяку складуть Господові за милість його та за чуда його синам людським Бо носитим він спрагнену душу, а душу голодну на повним добро Давайте ми зараз подякуємо Богові за все, що він зробив в цьому році За те, що він зробив взагалі в нашому житті за ту допомогу, за ті ситуації, де Він нас рятував, де Він рятував наших близьких, наших знайомих, де Він сьогодні рятує наших військових на лінії фронту. Давайте ми зараз з вірою дійсно подякуємо Богу за мир, якого ми потребуємо як країна, за перемогу від нього. Давайте ми подякуємо Богові за це різдво, яке ми будемо святкувати на цьому тижні, за те, що дійсно Ісус Христос, Він прийшов заради нас на цю землю і не просто народився, а прожив святе життя. І потім пішов на хрест, на хрест за вас, за мене, за тих людей, кого немає зараз у церкві. Давайте ми подякуємо Богові за те, що тільки в ньому є та допомога, те спасіння, якого ми потребуємо. Господь Ісус, ми дякуємо тобі цим ранком за те, що ти прийшов, прийшов в цей світ, прийшов в цю темряву, щоб ми як народ, який теж був у темряві смертний, який блукав, щоб ми побачили світло велике. І ми сьогодні перш за все дякуємо тобі за твій дар спасіння. Ми дякуємо тобі за те, що ти як Бог не залишив нас як своє творіння. Ми дякуємо тобі за те, що ти завжди був поруч з нами, навіть тоді, коли ми не знали тебе, не шукали тебе, навіть не думали про тебе. І нас не було ні в цій церкві, ні в якійсь іншій церкві. Ми просто жили своїм життям і думали, що в нас все добре, коли це було добре. А коли було погано, ми просто навіть не знали, до кого кликати, до кого звертатися. І ми сьогодні дякуємо тобі за те, що ми знаємо, до кого нам сьогодні треба звертатися, коли в нашому житті трапляється якийсь лиха. Ми знаємо, до кого кликати, коли ми потребуємо твоєї допомоги, твоєї захисту і твоєї спасіння. Я дякую тобі сьогодні за те, що я особисто знаю, до кого звертатися і кликати, коли ми як країна потребуємо твоєї допомоги. І ми сьогодні з вірою, з вірою як діти твої, як церкви твої, ми дякуємо за твій мир і за твою перемогу. Ми віримо, що як ти не один раз допомагав напротисі всієї історії своєму народові Ізраїлю, і вони перемагали великих ворогів, вони перемагали сильних ворогів, імперії руйнувалися, а вони як народ, вони збереглися. І ми дякуємо тобі за те, що так само ти зруйнуєш, Боже, це зло, яке є сьогодні поруч з нами, ти зруйнуєш цю імперію, ти прибереш і забереш владу у цих людей, які розпочали цю війну, вони продовжують цю війну. І, Боже, ти даш нам, як країні, побачити мир від тебе, побачити перемогу, спасіння, відбудову всього, що зруйновано в нашій країні, всіх тих міст, сел, Боже, очищення нашої землі від цього того зла, від цих тих мин, від цього того залізячого бруду, який принесла ця війна. Боже, ми дякуємо Тобі за те, що Ти так само продовжуєш спасати І ми молимося за всіх наших знайомих, рідних, Боже Дітей, дорослих, кого ми особисто знаємо Боже, даруй спасіння Даруй нам, Боже, побачити радість в їхніх очах Від того, що вони пізнали Тебе Від того, що вони прийшли до Тебе І ми молимо, щоб це свято, яке наближається Свято Різдва Христового Хай воно стане різдвом по-справжньому Народженням Спасителя В серці кожної людини, за яку ми сьогодні молимось Покажи нам тих людей, кого ти хочеш Щоб ми запросили на це святкове служення В наступну неділю Боже, відкрий наші очі Щоб ми теж побачили цих людей І сказали, ідем зі мною І ти по-справжньому отримуєш радість Ти по-справжньому отримуєш відповіді На всі свої чому, навіщо Боже, ми дякуємо тобі За те, що саме в тобі є всі відповіді Саме в Тобі є спасіння і саме в Тобі є дар вічного життя. І ми ще раз дякуємо Тобі за те, що ми сьогодні тут, за те, що ми сьогодні чуємо Твоє слово, за те, що ми сьогодні можемо згадувати всі ті випадки, коли Ти, Боже, допомагав нам, рятував нас, цілював нас, відповідав на наші молитви. Ми дякуємо Тобі. І, Боже, хай ця пісня, з якою ми зараз також будемо звертатися до Тебе, хай це буде пісня подяки, пісня, коли ми скажемо, Господи, спасибі Тобі за те, що Ти є, за те, що Ти не забув про мене, і за те, що Ти завжди допомагаєш і відповідаєш на мої молитви. Я дякую Тобі в ім’я Господа Ісуса Христа. Амінь. Давайте церквами ще поклонимось, Господи. Спасіння, Творцем Спасіння в нашому житті, Творцем Спасіння в житті тих людей, які ще потрапили Дякуємо за перемогу над смертю, дякуємо за перемогу над невірою, над безнадією Дякуємо, Господи, за те, що ти даєш нам дійсно в серці любов, любов до тебе, любов один до одного І, Боже, дай нам зберегти цю вдячність, вдячність до Тебе, вдячність до кожної людини, яка чимось допомагає, підтримує нас, вдячність до кожного, хто захищає сьогодні нашу землю. Дай нам сьогодні бути вдячними тобі. І хай Боже нічого в нашому житті не вкраде цю подяку, не вкраде цієї радісті, не вкраде цієї надії і не вкраде віри Божої. Віри в те, що ти Бог, який завжди каже останнє слово і за яким, Боже, є дійсно можна заховатися. Ти є тою міцною баштою, тою скелею, тим фундаментом для нашого життя. Дякуємо Тобі, наш Небесний Батько, дякуємо Тобі, Ісус Христос, і дякуємо, Дух Святий, за Твою присутність і підтримку тут, на цьому місці. За все, Боже, дякуємо Тобі. Амінь. Амінь. Сідайте, будь ласка, дорога церква, дякую вам, дорогі ловіти, за ваше служіння. І на завершення хочу нагадати про ті найближчі події, які у нас будуть сьогодні, які у нас будуть на наступному тижні. Завтра в понеділок о 19.00 ми збираємося тут на молитву. Ми молимося за нашу країну, за мир, за божий захист на наших військових. І по завершенні ми молимось також за особисті потреби. На тиждень у нас домашні групи, тому я вас підбадьорюю, на домашній групі відсвяткуйте Різдво, оскільки в цьому році 25-те – це робочий день і не всі можуть бути в церкві, тому ми робимо наше святкове служіння у неділю. Наступну неділю у нас буде різвяна вістава, агенція свята-свята-свята, у нас будуть особливі подарунки для маленьких дітей, будуть також подарунки для всіх, хто будуть на служині, тому самі приходьте, когось запрошуйте, я вірю, що це буде такий особливий час, особливе служіння, особлива зустріч з Богом і можливість подякувати Йому за народження Його Сина Ісуса Христа. Також по завершенні цього служіння ви можете принести свої десятини пожертв, якщо у вас є на серці, і у нас одразу після служіння буде чайування, чай, кава, смаколики, тому теж не тікайте, це такий особливий час, щоб поспілкуватися, теж сказати комусь добре слово і просто випити щось гаряченьке або випити сік, якщо ви не хочете чогось гаряче. І одразу по завершенню човування, о 12.15, у нас буде підліткова домашня група, тому всі підлітки теж не тікайте. І на цьому наше служіння закінчиться, але я хочу ще подякувати нашим братам, які на цьому тижні робили цей пересцінок. Це Андрій, це Ніколай Михайлович і Саша Пачнік. Трошечки не встигли, тому що тут було прохолодно і не висохла вчора ця замазка, але я сподіваюся, що на цьому тижні вже доробимо і буде красиво, і буде тепло, тому слава Богу за всіх, хто допомагає, слава Богу за сестер, за Іну, за Юлю, які вчора прикрашали, і ця ялиночка, і ці гірлянди, так що ми потрошку створюємо цю передрізвяну святкову атмосферу, Тому хай Бог благословить, щоб головне в вашій душі була ця святкова атмосфера, радість від Бога, мир від Бога, з миром Божим, будьте благословенні і гарного вам сьогодні чудового недільного дня.