Церква Божої Слави

Слава Богу за кожного з вас, за те, що ви є тут сьогодні Також вітаємо всіх, хто приєднався і дивиться це служіння онлайн, або буде дивитися його у записі І також хочу сьогодні особливо привітати всіх батьків, бо сьогодні День батька, свята батька в нашій країні, тому всі, так сказати, причетні і сьогоднішні батьки, і ті, хто ще в майбутньому стануть батьками, я вас вітаю, бо це дійсно таке і почесна, і відповідальна роль, бо наш Бог, він також називає себе батьком. Тобто Бог-отець, він є батьком для всіх людей, для всього створіння. І ми лише намагаємось бути схожими на нього, я думаю, і мами, і татусі. Тобто ми намагаємося бути схожими на нашого небесного батька, на ті якості, які він має, тому що він якраз є прикладом найкращого батька, того, якого ми всі потребуємо в нашому житті, незалежно, чи ми вже дорослі, такі в віці, чи ми ще маленькі, підлітки або молоді. І сьогодні я маю надію, що Бог буде до нас говорити і деякі речі нам відкривати. І назва сьогоднішньої проповіді, якщо можна, на екран. «Принось, виконуй, поклади». «Принось, виконуй, поклади». Три таких заклики. Я маю надію, що кожен з вас побачить себе в цих закликах і зрозуміє, що вам треба приносити до Бога, що вам треба виконувати, і в чому вам треба на Нього, як на свого Небесного Батька, покладатися. Але хочу розпочати з одного такого запитання. Чи знаєте ви, що найбільше подобається Богу? Хто знає, що найбільше подобається Богу? Варіанти. Слухняність. Добре. Що ще? Що? Хвала. Що ще? Люди подобаються, його створіння. Що ще? Які ще варіанти є? Ну, хтось… Відкрите серце, добре. А те, що ви сьогодні в Церкві Божій, як ви думаєте, це Богу подобається чи ні? Подобається. Ну, вже про це говорили. Те, що ви сьогодні співали, хвалили Бога, хоча я впевнений, що всі прийшли з різним настримом. Хтось був налаштований, хтось в процесі, якби, налаштовувався прославляти Бога. Як ви думаєте, коли ми прославляємо Бога, ну і коли є настрій і нема настрій, це Богу подобається чи ні? Подобається. А коли ми намагаємось Богу служити, щось виконувати, те, що Бог нам відкрив, попросив, як ви думаєте, це Богу подобається чи ні? Подобається, і цей варіант, може, я пропустив, не прозвичав, але Богу подобається, коли ми Йому служимо. Насправді, я думаю, немає такого якогось одного варіанту, що найбільше подобається Богу. Але чому я вас запитав? Тому що я сьогодні хочу якраз говорити про те, що Богу подобається. І я вірю, що це важливо саме зараз, в цей час, і я впевнений, що для когось це буде дуже важливим, тому що Господь буде щось вам промовляти. І для того, щоб ми могли про це порозмірковувати і більше це для себе зрозуміти, давайте ми разом відкриємо Псалом 50. Я буду сьогодні з двох псалмів, два уривки читати, але перший уривок у нас буде з 50-го псалма. В перекладі Єнка це 49-й псалом, тому якщо у вас інший переклад, у мене буде текст сучасного перекладу, це 50-й з псалом. І ми прочитаємо 14-й і 15-й вірші з 50-го псалму. Там написано, принось Богові в жертву подяку і виконуй дані тобою Всевишньому обітниці. Тоді покличеш до мене в день скорботи, я тебе визволю і ти мене прославиш. Знаєте, це псалом Асафа, тобто не Давида, а Асафа. Був такий псалмопівець, був такий лівіт, який написав теж досить багато псалмів, які ми читаємо в книгі псалмів. І цей псалом цікавий тим, що тут Асаф звертається до Божого народу як пророк від Божого лиця. Тобто він каже, що через нього Бог каже до свого народу. Тобто це не просто такий псалом звичайної хвали Богу, чи псалом молитва, а псалом якийсь, як Давід Плачу, коли він виливав своє серце. Це саме звернення Бога до свого народу, і Бог вказує своєму народу на певні речі, які вони робили не дуже правильно. І він спочатку цього псалма каже, що ви приносите мені жертви, але я їх не потребую. Я їх не їм, я, ну, навіть те, що ви там робите всепалення, все, що ви мені приносите, воно і так моє, бо я це все створив. Бог про це говорить. І потім, після цього, він якраз звертається і він каже те, що ми тільки що прочитали, що приносите мені в жертву подяку і виконуйте дані тобою обітниці. І перше, на що я хочу звернути вашу і мою увагу, це якби буде такий перший пункт цієї проповіді, що Бог очікує, що Богу подобається, щоб ми приносили йому жертву подяки. Як ви думаєте, чому не просто подякували, не просто приносили йому хвалу, а саме жертву подякували? Не завжди хочеться дякувати, знаєте, що такого особливого? Чому Бог каже саме про жертву? Тому що коли нам щось дарують, в нашому житті відбувається щось приємне, для нас що природнє подякувати людині, яка нам зробила гарний подарунок, так чи ні? Особливо, якщо ми цього очікували, це день народження, чи яке свято, чи ми довго чекали, щоб придбати цю річ, і людина дізналася, і вона нам взяла, купила і подарувала найкраще, що можна було з того, що ми хотіли. І тоді в нашому серці, ну, природній виникає бажання подякувати цій людині, або якщо ми про це просили Бога, і Бог нам дав, подякувати Богу. Але коли в нашому житті, навпаки, щось відбувається неприємне, щось стається те, що ми не хотіли, щоб з нами трапилося, то для нас, якраз от в цей момент, поки ще нічого не змінилося на краще, для нас дякувати Богу – це неприроднє, так сказати, неестественно, так? І от якраз про цю жертву, я впевнений, Бог і говорить в цьому уривці святого письма через Асафа, що коли в нашому житті ще нічого не змінилося, ще нічого не покращилося, але ми вибираємо дякувати Богові, оце і є жертва подяки, яка приємна Богу. Розкажу вам таку невеличку історію про жертву подяки на недільній школі. Йде урок в недільній школі. Вчителька читає дітям вірш псалмів. «Принось Богові в жертву подяку, виконуй дані тобою в семишньому обітниці». Вчителька закриває Біблію, дивиться на дітей і запитує. «Дітки, як ви думаєте, що це означає? Чому подяка тут називається жертвою? Як ця жертва подяки виглядає в реальному житті? Всі діти так принишкали, бо питання таке досить складне, всі переглядаються, ну хто ж буде найсміливіший, хто підніме руку, хто буде відповідати. Тобто в класі тиша. І тут раптом маленький Петрик піднімає руку і каже, я знаю, я можу розказати. Розкажи нам, Петрику, як ти це розумієш, усміхається вчителька. Жертва подяки, серйозно відповідає хлопчик, це коли моя мама спалює в духовці курку або пересолює суп, а мій тато все це з’їдає, усміхається і каже, дякую, Люба, це було неймовірно смачно. Про що була ця історія? Вона про те, що подяка без усиль – це не жертва. Тобто, коли ми дякуємо за щось приємне – це не жертва. Так, це теж вдячність і добре казати іншим людям «дякую», «спасибі». Це нормально, але подяка, яка від нас не вимагає ніяких зусиль, це не жертва. Це не оця подяка, не ця жертва подяки, про яку ми тільки що читали в цьому псалмі. Справжня жертва чогось коштує. Принести жертву подяки – це здатність прославляти Бога і бути вдячним тоді, коли обставини далекі від ідеального. Я скажу, що тоді, коли обставини взагалі не ідеальні в нашому житті. Коли ми хочемо, щоб було все навпаки, а все якраз не так, як ми хочемо. Знаєте, це дуже схоже на те, що відповів Йов своїй дружині після усіх втрат, які він пережив. Пам’ятаєте, що вона йому пропонувала або до чого вона його, так сказати, підштовхувала? Коли він втратив спочатку більшість свого майна, коли він втратив своїх дітей, а потім ще захворів невеликовною хворобою. Пам’ятаєте, в чому була її пропозиція, що вона йому пропонувала? Хто пам’ятає? Прокляні Бога, Бог тебе покирає, ти вже нарешті, я так сказати, благополучно помреш, не будеш мучитися. І я хотів би з вами прочитати частину 10-го вірша, що Йов відповів. Це другий розділ книги Йова, і буде зараз у вас цей вірш на екрані. 10-й вірш. Як ви гадаєте, чи приніс Йов у цій ситуації, коли він так відповів своїй дружині, чи приніс він жертву подяки Богу? Як ви думаєте, це для нього була жертва, чи це було, як би так сказати, естественно так відповісти? Ні. В його житті що, все було добре? Ні. В нього щось могло змінитися, ну, в короткочасній перспективі, на краще? Так? Прийшли лікарі, сказали, йов, зараз ми тобі, у нас з’явилися нові там пігулки, таблетки, нове лікування від проказу, зараз ми тобі назначимо лікування експериментальне, і через тиждень все, проказа зникне. Так? Було таке в його житті? А можливо, хтось прийшов і сказав, та йов, зараз Бог відновить, народиш нових дітей, ми тобі гроші дамо, кіз, овець, олів, знову бізнес свій розвиниш. Було це, так? Хтось йому пропонував на той момент допомогти? Ніхто, так? Від слова зовсім. Знаєте, можливо, у вас вже виникло запитання, а навіщо Богові такі жертви? Чому Він бажає, щоб ми хвалили Його не тільки за благословіння, але й тоді, коли цих благословінь взагалі не видно? Знаєте, в цьому я бачу один дуже важливий аспект, про який Асав говорить далі в цьому псалмі – це довіра. Бо коли ми вчимося, ми докладаємо зусиль, щоб дякувати Богові, коли ще в нашому житті нічого не змінилося на краще, це і є якраз проявом довіри або нашої віри в Бога. Тобто ми цим кажемо Богові, Бог, я вірю, що хоча зараз в моєму житті все погано, але я вірю, що ти це можеш змінити на краще. Це і є прояв віри. Бо коли ми тільки робчимо, плачемо, це, я би сказав, естественно, коли тобі погано плакати, коли тобі боляче жалітися, але коли ми щось робимо наперекор цьому, це якраз і є проявом нашої довіри Богу. І саме довіряючи Богу і дякуючи Йому, ми можемо кликати до Нього та бачити Його визволення і Його допомогу. Бо то коли ти не довіряєш на якийсь людині, чи ти будеш просити в неї про допомогу? Ні. Ні, ну коли ти не довіряєш людині, ти не поділишся з нею своєю потребою. І знаєте, це дуже схоже і на наші стосунки з Богом. Тобто коли ми в чомусь не довіряємо Богу, то ми не будемо про це у Бога просити. Але коли ми віримо, що навіть хоча в нашому житті зараз все погано, але ми віримо, що Бог може це змінити, тоді ми приходимо до Нього і ми можемо у Нього про щось попросити. Знаєте, є ще дещо, про що говорить Господь через Асафа в цьому псалмі. Він каже про наші обітниці і що нам, що треба зробити з ними? Пообіцяти і забути, виконувати. Тому, друге, про що я хотів би сьогодні говорити, якщо можна, Бог закликає вас і мене сьогодні виконувати дані нам обітниці. Тому, друге, що я хочу вас заохотити, підбадьорити, якщо ти щось обіцяв Богу, хоч один раз згадай сьогодні і постарайся це виконати. Я вірю, що Бог, він буде протягом цієї проповіді якісь речі вам нагадувати, мені нагадувати. Бо ми всі, як люди, ми любимо пообіцяти і що? І забути. Але Бог, він не такий. Він закликає і каже, виконуй дані тобою обітниці. Знаєте, про одну таку обітницю говорить в новому заповіті апостол Петро. Давайте ми разом її прочитаємо. Її часто це місце читають якраз перед хрещенням, але сьогодні я хочу його вам і собі нагадати. Це перше Петра, третій розділ, 21-й вірш. 1 Петра, 3 розділ, 21 вірш. Там написано, Петро казав, що те, що відбулося в часину, це був прообраз. І от якраз він каже, цей прообраз хрещення не позбавлення тілесної нечистоти, а обітниця доброго сумління Богові. І нині вас спасає через воскресіння Ісуса Христа. Як ви думаєте, в чому суть доброго сумління? Ну, хтось може пощупати совість іншої людини. Можете пощупати моє сумління? Я не можу пощупати ваше. А як можна сумління побачити? Що воно добре? Так, сумління неможливо побачити, поки немає проявів цього сумління, поки немає вчинків. Тому добре сумління завжди проявляється у чому? У добрих вчинках. Коли ми щось Богові пообіцяли, іншій людині щось пообіцяли, пастору, лідеру, якомусь служителю щось пообіцяли, своєму сусіду щось пообіцяли, і що? І забули. Ні, коли ми пообіцяли і потім це виконуємо. Це є добре сумління. Ми не просто, як кажуть, балаболи, там щось гарне, як у нас перед виборами, всі обіцяють, ну, ледь там золоті гори, потім вибори минули, когось обрали, не обрали, і ті, що обрали, забувають про свої обіцянки, а ті, кого не обрали, вони 100% взагалі думають, так, не проголосував за мене, взагалі нічого не буду робити. Знаєте, Бог закликає вас і мене проявити це добре сумління. Не тільки тоді, коли ми обіцяємо Богові це на хрещення, чи в якихось інших таких особливих подіях, що стосуються церкви і нашого хождіння з Богом, а кожного дня нашого життя. Бо добре сумління потрібно вам і мені не один раз на рік, не два рази. Ми ж хочемо, щоб в нашій країні щось мінялося. Ми хочемо, щоб люди, які сьогодні при владі, які займають якісь посади, щоб вони мали це добре сумління. Хочемо, так? Нам самим треба бути спочатку цими людьми, бо з нас, Ісус каже, ви сіль землі, ви місто, яке стоїть на горі, ви є світлом для цього світу. Люди на нас дивляться і вони або боруть з нас приклад добрий, що ми живемо по доброму сумлінню, або вони кажуть, а, от такі вірючі, така церква, а що з мене взяти, я взагалі невіруюча людина. Знаєте, насправді легко критикувати інших, хто щось робить для Господа, і про це трохи далі Бог теж говорить через Асафу в 50-му Салмі. Знаєте, проте Господь нас покликав не до критики, немає такого дару критики чи служіння критики. Бог нас покликав, щоб ми виконували дані нами обітниці, щоб ми жили по сумлінні. Знаєте, подумайте, отут вже таке практичне до вас завдання, подумайте, що ви нещодавно обіцяли з Богом. Я вам дам трошки часу. От подумайте. Що ви нещодавно обіцяли Богу? Подумайте. Згадали щось, так? Що ви, можливо, там кожен ранок будете раніше ставати на молитву, так? Чи що ви почнете там якійсь людині свідчити, служити? Чи те, що ви будете регулярно читати Біблію, ще щось робити? Якщо Бог вам щось зараз нагадав, Ну, навіть не те, що я перераховував. Якщо ви це згадали, виконуйте це. Виконуйте це. Знаєте, проте є ще дещо, про що говорить Асаф у цьому псалмі. Він каже, що ми можемо кликати до Господа, і він що? Він нас почує, він нам допоможе. Що можна, так, повернути цей перший уривок? Там написано, коли ми приносимо Богу в жертву хвалу, коли ми виконуємо дані нами обітниці, то що? Тоді ми можемо кликати до Нього в день скорботи. І що Бог обіцяє? Я тебе визволю, і ти мене що знову прославиш? Це вже не буде жертва подяки. Ти вже прославиш за те, що Бог в твоєму житті зробив щось добре, щось змінилося на добре. Але це буде теж підбадьоренням, благосовінням для тебе. Це буде теж зміцненням твоєї віри. Знаєте, я розкажу вам ще одну таку кумедну історію. я думаю, можливо, ви її в якомусь варіанті чули колись. Київ, година пік, чоловік на ім’я Сергій страшенно спізнюється на дуже важливу співбесіду. Він заїжджає на парковку біля бізнес-центру, але вона забита в щент, він покрутився там, виїжджає знову на вулицю, намотає вже п’ятий круг по тому кварталу, де йому треба припаркуватися, і ніде немає жодного місця. Ну, водії, хто хоч раз їздив в центр, я думаю, ви з такою ситуацією стикалися. І тут він сидить за рулем, він розуміє, що зараз він спізниться на цю співбесіду, а ця робота, вона така багатообіцяча, вона може настільки його життя змінити, настільки бути для нього таким благосивінням, що він дуже хоче її отримати. І він піднімає вічі свої очі до небес і починає палком молитися. Він каже, Господи, благаю Тебе, якщо Ти прямо зараз знайдеш мені вільне місце для паркування, я обіцяю тобі, що почну ходити до церкви кожну неділю, я перестану сваритися з моєю дружиною, я буду жертвувати десяту частину від всього, що ти мене даш, і навіть кину палити. І буквально тієї секунди, щойно він промовляє останні слова, він бачить, що перед капотом його машини починає така дорога машина, ну, як би, блимати фарами і виїжджати. Вона виїжджає, звільняється він на місце, він туди швиденько раз завертає, паркується, полегшено видихає і каже, все, Господи, відбій, не треба, я вже сам знайшов. Чи буває так у нашому житті? Звичайно, ще так. Коли нам важко, ми готові пообіцяти Богові, ну, майже все, що завгодно, ми схожі дуже на цього Сергія, тільки щоб отримати допомогу або порятунок. Але як тільки відповідь приходить, часто у вигляді якогось здалого збігу обставин, ми думаємо, що нам просто, я так сказав, поталанило, пощастило. Ми це або собі приписуємо, що ми такі от щаслівчики, або що такий вдалий збіг обставин. І ми скасовуємо свої обітниці і забуваємо навіть подякувати Богу. Знаєте, навіть якщо здається, що паркувальне місце звільнилося само, або якась ситуація, проблема в вашому житті отак от просто сама собою вирішилася, варто зупинитися і подякувати Богу. Якщо ви про це молилися Богові, це не випадковість, це не збіг обставин, це не просто ви такий щасливчик, красавчик чи вдала людина. Знаєте, все, що нам треба навчитися, це довіряти Богу і кликати до Нього, коли нам важко. Як каже Асаф, в день скорботи. Коли на нашій душі оці кішки шкребуть і здається, що нічого не вирішиться. Знаєте, саме про це каже теж в одному з псалмів, це 55-й псалом, Давід. Це буде останній вірш на сьогодні. Давайте ми подивимось. 55-й псалом, а 23-й вірш. Це отой третій заклик, про який ми сьогодні згадували. Він каже, поклади на Господа свої турботи, і Він буде опікуватися тобою. Він повік не допустить, аби праведник захитався. Про що говорить Давид? Він каже, коли в твоєму житті все погано, то що? Хлопні двері, скажи, так, я так і знав, що Бог мене не любить, Бог мені не допомагає, нічого не вирішиться. Що він каже? До чого він закликає? На кого покладатися? Він каже, поклади на Господа свої турботи. Чи відбувається те, про що каже Давид автоматично, як ви думаєте? Чи можемо ми само собою в чомусь довіритися Богу? Чи відбувається це автоматично? Чи це якесь зусилля покласти на Бога свої турботи? Це зусилля? Так, це зусилля. Це вибір довіряти Богові, коли в твоєму житті трапилося щось погане, коли в твоєму житті якась ситуація, яка ще далека від вирішення. І Бог сьогодні закликає тебе, поклади на нього свої турботи, довірся йому. Особливо, якщо ти вже багато разів намагався змінитися, багато разів намагався вирішити якусь ситуацію або проблему в своєму житті. Бог каже, ти вже це пробував, ти вже в цьому розчарувався, ти вже це робив не один раз і результат був той самий, тобі нічого не вийшло. І Бог каже тобі, зроби щось інакше, покладись на мене, довірся мені. І знаєте, чи відбудеться це по щелчку нашого пальця? Ні. Це процес. Спочатку ми приносимо жертву хвили, ми вчимося Богу дякувати не тільки за щось добре, але і тоді, коли в нашому житті ще багато якихось ситуацій, проблем, які не вирішилися. Ми приносимо Богу життю хваливу. Потім ми вчимося виконувати ті обітниці, ті обіцянки, які ми давали Богу або іншим людям, тому що Бог закликає і каже, виконуй дані тобою обіцянки. І тоді, коли ми навчилися Богу віддякувати в якихось важких обставинах, коли ми навчилися проявляти наше добре сумління в тому, що ми виконуємо те, що ми обіцяли, тоді в нас з’являється віра, тоді в нас виникає справжня довіра і ми можемо покластися на Бога і довірити Йому вирішення тих найскладніших ситуацій або проблем, які в нашому житті. Тому Бог сьогодні підбадьорює вас довіритися йому, шукати його, виконувати те, що ви розумієте. Бог вас сьогодні кличе робити і молитися, довіряти йому в тих ситуаціях, проблемах, які ще в вашому житті не вирішилися. Я хотів би разом з вами на завершенні цього служіння помолитися, давайте ми встанемо для молитви, запрошую наших чоловіків. Я хотів би, щоб ми зробили оцю дуже важливу, але інколи дуже складну річ, щоб ми поклалися на Бога, щоб ми звернулися до Нього і попросили про Його допомогу. Особливо, якщо ви розумієте, що щось в вашому житті, воно вже давно не вирішується, не змінюється Бог каже, поклади на мене свою турботу Довірся мені, поклич до мене цей день скорботи І я тобі допоможу Давайте ми помолимося Господь Ісус, ми дякуємо тобі Ми дякуємо тобі за цей чудовий псалом, який ми сьогодні читали Ми дякуємо, Господи, за те, що через нього ти закликаєш нас, щоб ми приносили тобі жертву подяки. Не тільки коли в нас все добре, а й тоді, коли в нашому житті щось не так. Ти закликаєш нас, щоб ми проявили свою довіру, щоб ми почали шукати тебе. Ти також підбадьорюєш нас, щоб ми виконували ті обіцянки, ті обітниці, які ми дали тобі або іншим людям. Ти хочеш, щоб наше добре сумління, воно стало видимим для інших. І я прошу, Боже, благослови кожну людину на цьому місці, кожного мого брата і сестру, кожну людину, яка дивиться цей служений онлайн, благослови нас виконувати. Не бути тільки людьми, які щось обіцяють і не роблять, а бути тими людьми, хто пообіцяв і зробив. Хто служить тобі, хто намагається бути підбадьореним і благословінням інших. І я, Господи, також молюсь за кожного, хто є на цьому місці, в кого є якісь невирішені ситуації в його житті, в кого є якась хвороба, якась залежність, якийсь гріх, від якого вони не можуть позбавитися. Боже, допоможи покластися на Тебе, довіритися Тобі, бо тільки Ти по-справжньому можеш допомогти нам і змінити наше життя. Хай Твій Дух Святий, Він зараз торкнеться кожного, хто є в цьому залі. Хай Твій Дух Святий колокнеться кожну людину, яка дивиться це служіння онлайн. Хай Твій Дух Святий допоможе нам покладатися на Тебе і побачити, Боже, Твої відповіді. Ми, Боже, вклоняємось Тобі, вилучаємо Тебе. І за все, Господи, Тобі дякуємо. В ім’я Сина Твого, Ісуса Христа. Амінь. Давайте ще один крик. Дякуємо тобі ще раз, Господи. Ти достойний всіх хвали. І, Боже, допоможи нам приносити в жертву хвалу, приносити в жертву подяку. Кожного дня нашого життя дякувати, коли в нас все добре, і дякувати, коли в нашому житті щось десь не так. Хай, Боже, в цьому наша віра вона зміцнюється. І хай в цьому, Господи, ми навчимося по-справжньому довірятися і побудатися на Тебе. І за все ми дякуємо Тобі, наш Небесний Батько, ім’я Ісуса Христа. Амінь. Сідайте, будь ласка, дорога церква, ще буквально на пару хвилин. Дякую вам, дорогі ловіти. Хочу на завершення нагадати про ті події, які у нас будуть найближчим часом на цьому тижні. І зараз по завершенні цього служіння ви, як завжди, можете принести свої десятини, пожертви. Також нагадую, що сьогодні одразу, як служіння закінчиться, ми їдемо до Пустоварівки, тому не буде сьогодні чайування, смаколиків, то є ми їдемо туди на їх річницю, тому всі, хто планував їхати, ми вас забираємо, і я там скажу, хто з ким їде. Тобто ми одразу вирушаємо. Також завтра в понеділок о 19.00 молитвовне служіння, теж приходьте. У нас якраз починається, от з понеділка, якщо можна, через одну об’яву, у нас починається арпікнік. Тому теж вас захочу, хто прийде на молитву, давайте особливо молитися. 22 червня, це вже цей понеділок, тут в парку в нашому на Потапова біля дитячої площадки. У нас початок о 15.00, але ми там о 14.00 збираємо, щоб готувати там, батут будемо збирати, ну все-таки готувати. Тобто буде з понеділка по п’ятницю з 3 до 7.30, тобто у нас буде кожного дня там різні активності, Будуть і майстер-класи, поробки, бульбашки, аніматори, ігри для дітей, ляльковий театр. Буде цікаво, хто хоче просто підійти, допомогти, підтримати, підходити з 3 до 19.30, а завтра, хто може з братів, на 2 години підходити, будемо збирати батут. Також на тижні домашні групи, не пропускайте, спитайте, коли буде. І ще таких два анонси, що через два тижні, ну, вже менше, вже через тиждень, з 29 червня по 3 липня у нас буде денний табор подорож пілігрімів в Пустоварівці, і також з 15 по 18 липня, це в наступному місяці, у нас буде наш наметовий табір на Київському морі, тому плануйте, хто хоче, щоб ваші діти, підлітки поїхали, захочете їх, хто хоче допомогти, послужити, теж ми приймаємо. На цьому наше служіння, воно закінчується. Я вам бажаю Божого миру, Божої присутності, Божої допомоги в вашому житті. І всі, хто їде по Савароку, підійдіть, після служіння, хто ще не знає, на якій машині їде, підійдіть до мене, я вам підкажу, і ми одразу вирушаємо. З миром Божим, бути благословенні!

Я проголошу Його ім’я, я проголошу ім’я Ісуса над серцями, душами людей, бо цим я звільняю мир принос, скажу Ісус. Голошу ім’я Ісу, щоб спинити страх, залежність, гріх. Є життя, свобода і надія, скажу Ісу. Душі щастя майдан, нехай звучить сім’я. Крістем ряву завадити, вича порога. Для сім’ї країни скажу святе ім’я Ім’я Ісуса над всіми тими обставинами Над поробою, над сумнівами, над страхами Ім’я Ісуса, воно сьогодні всілює Ім’я Ісуса сьогодні проганяє всякий страх Ім’я Ісуса приносить мир попри всі обставини які є в твоєму житті. Якщо Ісус – твій Господь, якщо ім’я Його в твоєму житті, то диявол, темрява, всі демони, вони тікають геть. Ім’я Ісуса на цьому місці, ім’я Ісуса в твоєму житті сильніше всього, що не від Бога, бо перед ним, перед іменем Ісуса Христа схилиться всякі коліна, На небі і на землі, перед іменем Ісуса Христа, схиляться всі царі і все, що сьогодні повстає проти тебе. Господь Ісус, ми дякуємо тобі сьогодні, як церква твоя. Я дякую тобі сьогодні, як твоя дитина. Я дякую за те, що ти прийшов на цю землю, щоби зруйнувати всі наміри диявола, пекла і всякої злої сили. Ти сьогодні приходиш на це місце. Ти сьогодні приходиш в моє життя, в життя моїх братів і систем, щоби зруйнувати всякі наміри ада, всякі наміри диявола, і щоби постановити своє царство, вічне царство. Яке починається тут на землі І яке ніколи не закінчується Бо воно є вічно І ми сьогодні проголошуємо Господь Ісус, Твоє царство на нашу землю Бо при всі ці обставини Попри цю війну, яка ще триває Ми проголошуємо Твоє царство Твій мир Свободу від цього зла І ми проголошуємо Те, що все це Що робить наш ворог Ці обстріли, ці вбивства Це зло і насильство. Вони не вкрадуть у нас віру, не вкрадуть у нас відносини з тобою. І ми побачимо мир на нашій землі. Ми побачимо зцілення і відновлення душ людей. Ми побачимо покаяння і навернення до тоби багато-багато-багато людей в нашій країні. Хай мир твій приходить зараз до всіх, хто переживає розпач, до всіх, хто переживає зараз страти. для всіх, хто зараз в тісних обставинах. Хай мир Твій, Він зміцнить наших військових, які захищають нас, людей на цій землі, від того зла, яке могло би прямо зараз відбуватися тут, в нашому місці. І, Господи, ми дякуємо за те, що Ти є Бог, за яким є останнє слово. Тому ми довіряємо Тобі і наше життя, і це служіння, і майбутнє нашої країни ми довіряємо в Твої руки. І просимо, хай воля Твоя, яка є на небі, вона здійсниться в нашому житті. Хай воля Твоя, яка є на небі, вона здійсниться в житті людей навколо нас. Хай воля Твоя, яка є на небі, вона змінює те, що сьогодні не відповідає Твоїй волі і тому, що Ти бажаєш робити в нашому житті і в житті людей навколо нас. Дякуємо Тобі за все, наш Небесний Батько. Клоняємось Тобі, вилучаємо Тебе, бо Ти є наш Бог. Ти є наш Бог. Дякуємо Тобі. В ім’я Ісуса Христа ми молилися. Амінь. Давайте ми зараз ще помолимося за наших діток. Хлопка, виходь. Сьогодні ти один, але ми помолимося за тебе. Господь Ісус, ми дякуємо тобі за наших дітей, дякуємо за Луку, просимо поблагослови його на недільній школі, благослови інших діток, яких сьогодні немає, Боже, хай твоя благодать, твій мир, твоя присутність, вона буде з нашими дітьми, і благослови, Боже, також вчителя на недільній школі, хто сьогодні буде проводити, хай також твоя благодать буде на цій людині, Боже, дякуємо тобі за все, в ім’я Ісуса Христа, амінь. Амінь. Біжі лука. Сідайте, дорога церква. Дякую вам, дорогі левіти, за ваше чудове служіння, що ви допомагаєте нам проголошувати ім’я Ісуса в нашому житті, бо це є важливо. Ми інколи багато різних речей проголошуємо для себе, для тих людей, які нас оточують. Не завжди ці речі правильні, не завжди вони нас збудовують і надихають, дуже часто навпаки вони нас десь не надихають, а визивають якісь наші сумніви, тривоги. Тому хай Бог благословить вас і мене сьогодні дійсно перебувати в цій Божій присутності, проголошувати Боже ім’я в своє життя і в ті обставини, які вас і мене оточують. Особливо в ті обставини, які сьогодні не надихають вас, вони вас не збудовують, вони десь пригнічують вас, бо це, можливо, якась хвороба, це, можливо, якісь проблеми, які не вирішуються дуже довго. Тому хай Бог сьогодні надихне і вас, і мене, дійсно, бачити, що у ньому, в його імені є відповіді. І назва сьогоднішньої проповіді, якщо можна, цей слайд на екран, «Валеріанка для праведника». «Валеріанка для праведника». Ви зрозумієте, чому така назва, трошечки далі. Хочу вас запитати, чи стикалися ви колись з заздрістю та роздратуванням? Хто стикався? Хто стикався? Всі, так? Ну, хтось частіше, хтось більш схильний заздрити чи дратуватися, хтось такий більш спокійний і, можливо, ваша ця спокуса відідує не так часто, Але, в принципі, якщо покласти руку на серце, ми всі час від часу комусь заздарили або заздаримо, і ми час від часу дратуємося, коли якісь обставини відбуваються неприємні в нашому житті, коли якась людина щось робить стосовно нас, що нам неприємно, вона нас дратує. Можливо, ми вже не один раз казали цій людині, що нам це не подобається, а людина продовжує це робити. Інколи ми самі є цією людиною, стосовно когось, хто нас оточує. А задавалися б ви таким питанням, чи є взагалі ліки від зазрасті і як перестати непокоїтися, коли, наприклад, якась людина така нормальна і в неї щось все добре, то в принципі навіть можна сказати, можна з приємністю йому позазрити. А коли людина, яка чинить якийсь, ми знаємо, вона хабарник, чи вона користується своєю владою, вона чинить якесь зло, а при цьому в неї все добре. І ми думаємо, ну як так? Чи можна якось на це питання для себе відповісти? Як ви думаєте? Як ви думаєте? Складно, так? Складно. Розкажу вам один анекдот. Приходить чоловік до свого пастора на консультацію, І бідкається. Каже, пастор, біда. Сусід купив нову автівку, в мене серце коле. Колега по роботі отримав велику премію, в мене тиск скаче. Зазріч мене живцем з’їдає. Може, дасте мені якусь таку духовну пораду або, можливо, порадити якісь ліки, які можуть від цього допомогти? Пастор посміхнувся і каже, є чудові ліки. Ось тобі моя порада. Кожен ранок щиро молись за свого сусіда. І знай, що коли Бог тебе благословить або здоров’ям, або благословить тебе грошима, то в цей самий час Бог благословить твого невіруючого сусіда новою автівкою. Цей чоловік пайорзав на своєму стільці, так дуже подумав і каже, зіткнув, каже, знаєте що, пастор, не треба мені ваші ліки. Я краще якось сам помучусь, ніж цей безбожник знову на дурняки розкошувати буде. Знаєте, насправді нас глибоко обурює, Ну, це так і є. Коли люди, які чинять якесь зло і беззаконня, вони, ну, в короткочасній перспективі, ми дивимося на них, і в них все добре. Кого це обурює? Ну, давайте будемо чесні всі. Мене це обурює. Ми не розуміємо, в нашій голові оці пазлики не складаються, і тому ми дуже часто схожі на цього чоловіка. Ми не хочемо молитися за цих людей, Ми не хочемо благословляти їх, бо, ну як так, ми думаємо, ну ця людина робить зло, а я ще буду за нею молитися, щоб в нього було все добре, щоб Бог його спас. Знаєте, саме для таких моментів, коли наше серце починає боліти через чужі успіхи, Господь залишив нам в своєму слові дуже дієвий рецепт. У Псалмі 37 Давид пропонує вам і мені реальні ліки від цього духовного вірусу. Давайте ми разом подивимося 37-й Псалом. Ми не прочитаємо повністю весь цей Псалом, але більшу частину цього Псалму я сьогодні хотів би разом з вами прочитати і трошечки над ним порозмірковувати. 37-й Псалом, і ми прочитаємо перший і другий вірш. В перекладі Гієнка, там може бути або 36, або 38 Псалом, подивіться. Я буду читати сучасну перекладу. 37 Псалом, перший-другий вірш, і у вас буде цей текст зараз на екрані. Там написано. Псалом Давида. Нехай тебе не дратують ті, що чинять зло. Повніться до когось свого сусіда сказати. Нехай тебе не дратує ті, хто чинить зло. Не заздри тим, що чинять беззаконня. Бо як трава, вони незабаром будуть скошені і зів’януть немов зелені пагани. Знаєте, перше, що я бачу, і це порада, яку дає вам і мені Давід, а я думаю, що він теж стикався з цим, якщо б він з цим не стикався, він би про це не писав у своєму псалмі, Бог його надихнув, це така коротенька проповідь Давіда, яка навіть виконувалася у храмі і співали. І перше, що я бачу, важливо для вас і для мене, нам треба звільнитися від заздрості та гнів. Вам і мені треба звільнитися від заздрості та гнів. Ви скажете, ну пастор, це нереально. Ти ж сам питав, хто з вас хоч раз заздрився, всі заздрили. Хто з нас хоч раз на когось гнівався, всі гнівалися. Як від цього звільнитися? Я вам скажу, насправді це буде час від часу в нашому житті відбуватися. Ми будемо комусь заздрити і ми будемо на когось гніватися. Але одна справа якби з цим погоджуватися і в цьому перебувати довгий, тривалий час в цьому жити, а інша справа намагатися якнайшвидше від цього звільнятися. Від зазрості, від гніву, від роздратування, від того, про що каже тут Давід. Але чи реально це? Чи можна не відчувати роздратування і чи можна позбавитися від зазрості та гніву? Знаєте, коли ми бачимо, що ті, хто чинять зло, вони процвітають, в них все добре, їх спіймали, вони кому-нужно заплатили, їх відпустили, то в серці хочеш-не хочеш, виникає спочатку роздратування, потім гнів, ти думаєш, ну як так? Ну, скільки можна? Скільки буде ще цих круп, скільки буде ще цих інвалідів-прокурорів, скільки буде ще цих ТЦКшників і інших-інших-інших людей, які чинять зло, і тим самим провокують інших людей теж чинити зло. Бо кожна людина, яка сьогодні чинить зло, вона що сіє? Вона чує зло. Людина, яка робить щось добре, вона що сіє? Вона сіє добро. Те, що людина сіє, потім і проростає в житті її особистої і в житті оточуючих. Але псалмопівець наголошує, їхній успіх цих людей, які сьогодні чинять зло і нібито в них все добре, він тимчасовий. Він каже, що вони скоро зів’януть, як трава. Ну, хто з вас на вулиці бачив траву? Всі бачили, так? Вона що? Схильна. До чого? Якщо сонце припікає, от зараз почали в парках косити траву, вона швидко, траву яку скосили, вона раз, висохла, зів’яла і все. Це вже таке сіно, воно перетворилося. Вона вже не жива. І псалмоспівець, він каже, що люди, які сьогодні чинять зло, вони схожі на цю скошену траву. Вони нібито зелені сьогодні, а завтра дивишся, вони вже зів’яли і їх нема. Якщо ви не хочете бути схожими на це, то не робіть зло. Знаєте, але чому оце розуміння, чому варто розуміти, що все це тимчасово, весь цей успіх цих людей, він тимчасовий? Тому що коли ми це розуміємо, це допомагає нам не витрачати наші емоційні сили на роздратування і гнів стосовно цих людей. Бо все, що нас дратує, це все тимчасово. Скажіть комусь своєму сусіду, те, що тебе дратує, це тимчасово. Ви скажете, пастор, ну, добре, щоб воно дуже було таке тимчасово. Але насправді, от все, що тебе сьогодні дратує, все, що лишає тебе миру, воно тимчасово. Ти будеш озиратися на це через місяць, через два, через рік, будеш думати, ну, як так? Як я міг повестися на це? Як я міг дозволити дияволу, щоб він в мене крав мир, щоб я втратив там на тиждень, на два, на місяць, на півроку, щоб я засумнювався, втратив віру, жив у хвилюваннях. І знаєте, ну це ми розуміємо після, коли вже ці обставини минають. Коли ми проходимо якісь обставини, нам здається, що це ніколи не мине. Що людина, яка сьогодні чинить гріх, вона завжди, в неї все буде добре. Що наші обставини, які нас придавили, що вони так от будуть тривати, тривати, тривати, нічого не зміниться. Але Боже слово, воно каже, що воно тимчасове. Воно схоже на цю траву. Знаєте, навіть люди, які нас сьогодні вибішують, бо чинять зло і не мають покарання, вони теж тимчасово в вашому і в моєму житті. Навіть люди, які вас сьогодні вибішують, вони теж тимчасово в вашому і в моєму житті. Мабуть, ви сидите і думаєте, що на словах це звучить непогано. А ось в житті все набагато складніше. Знаєте, насправді в житті все, так, набагато складніше. Набагато складніше не реагувати на те зло, яке відбувається навколо нас. Набагато складніше не зазрити тим людям, які сьогодні успішні, попри те, що вони в церкву взагалі не заходять і про Бога взагалі не думають, і не думають, що щось змінити в своєму житті. І щоб вас трошечки розгружити, я розкажу вам ще один анекдот. Два брати йдуть з церкви після служіння, вони розмовляють про свої справи, про ту проповідь, яку чули, вони такі натхнені, і тут повз них по вулиці пролітає такий сучасний споркар, вони озираються, бачать там за рулем місцевого такого ТЦКшника, про якого всі знають, що він хабарник, що він чинить багато зла. І один з цих братів, він такий зупиняється, він скрізь такий зжавшись з дуби, каже, ну як мене це все достало. Мене просто розбирається такий правильний гнів. Чому Господь взагалі це допускає? Як цю людину взагалі земля носить? А на що другий брат, він, як би, теж зупинився і каже, а якщо би за рулем цієї машини був на цей ТЦКшник, а сидів би ти, то що б тоді би ти сказав? Каже, ну, тоді би я б подякував Богу за його благословіння. І знаєте, на що це схоже? Ми дуже схильні знаходити правильні виправдовування для наших якихось недоліків, коли ми гніваємось, коли ми дартуємось, коли ми бажаємо іншим людям зла. Але ми не дуже хочемо ставати на місце тієї людини, яка сьогодні ще живе без Бога, яка сьогодні ще просто вона так чинить, тому що вона не знає, що їй треба робити. Нам дуже складно сказати, що я заздрю, бо ми ж віруючі. А тому називаємо це праведним гнівом або таким святим роздратуванням. Знаєте, ми переконуємо себе, що нас хвилює Божа честь. Хоча насправді нас просто мучить те, що у когось іграшки трошки краще, ніж у нас. Хто в дитинстві заздрив, коли в садочку комусь батьки купували якусь іграшку, ляльку, або якийсь танчик, або якусь машинку, якої у вас не було? Було таке, що ви заздрили? Думали, чому цій дитині батьки купили, а мені не купили? Ну ви знаєте, чому вам не купили, то що в батьків або грошей не було, або можливості не було, або цю іграшку, наприклад, цій дитині привезли звідкись за кордону, а ваші батьки не мали можливості поїхати відряджень за кордон або ту саму Москву, тому у вас просто цієї іграшки не було. І коли ми виростаємо, ми починаємо так само, як дорослі, заздрити комусь іншому, у кого іграшки краще, або є така іграшка, якої в нас немає. Знаєте, трохи далі, в цьому псалмі ми читаємо про ще деякі поради від Давида. Я думаю, що все це він переживав на власному досвіді, тому варто їх подивитися. 37-й Псалом, і ми прочитаємо з 3 по 6 вірші, і зараз вони будуть у вас на екрані. Давид пише, «Надійся на Господа і чини добро. Живи на землі та зберігай вірність. Веселися в Господі, і Він задоволніть бажання твого серця. Доручи Господу свою дорогу, покладайся на Нього, а Він буде діяти. Він виявить твою праведність, наче світло, і твою справедливість, наче полудень. Знаєте, друге, про що я бачу тут, каже вам і мені Девід, він каже, що нам потрібно не мститися, а довіряти Богу. Не мститися іншим, а довіряти Богу. Знаєте, Девід пропонує змінити фокус. Замість того, щоб засереджуватися на вчинках беззаконників, він радить, надійся на кого? На себе. На те, що тобі на цьому тижні заплатять зарплату і ти нарешті порішаєш хоча б частину своїх проблем, ті, що стосуються фінансів. Він каже, надійся на Господа. І що чи не? Що чи не? Можна, да, обидвам повернути? Надійся на Господа, чи не що? Добро. Добро. Знаєте, коли ви перекладаєте відповідальність за покарання інших людей з себе на Бога, то у вас вивільняється багато часу і сил, щоб робити щось добре. Коли ви вносите в своєму розумі, ви продумуєте, що цій людині сказати, як цій людині показати, що вона неправа, а як цій людині зробити так, щоб вона відчула, що вона робить зле, що мені погано, іншим людям погано. Поки ви все це виношуєте в своїй голові, все це продумуєте і плануєте, як цій людині показати, що вона неправа, що вона грішна. Тобто, ваш час зайнятий не тим, щоб робити для інших добро. Ваш час зайнятий судом, щоб ця людина отримала з вашої точки зору те заслужене засудження і щось для себе зрозуміло. Але знаєте, коли ми передаємо суд в руки Божі, то в нашому житті нам самим стає набагато спокійніше і у нас вивільняється багато часу, багато сил, щоби думати не про те, як людині якось помститися і зробити щось погане, а про те, як іншим людям ми можемо послужити і зробити щось добре для них. Насправді Бог не закликає нас опустити руки і нічого не робити Навпаки, Бог закликає тут через Давіда робити добро Робити добро В очікуванні того, що Бог вже сам розбереться з цією людиною І покаже, в чому вона неправа Проте ви скажете, що вже втомилися боротися за мир в своєму серці Якщо так, я розкажу вам ще одну цікаву історію Один чоловік так втомився від стресу, тривог та несправедливості світу, що вирішив знайти абсолютний спокій. Він чув, що в одному монастирі, далекому в горах, є такий суперспокійний монах, який багатьом людям вже допоміг. І він купив квиток на літак, полетів туди, приїхав в цей монастир, розпитав, де знаходиться цей монах, а він якраз в цей момент пішов молитися там в гори. Він знайшов його на цьому узлісі цієї гори, якраз під час молитви підійшов до нього і питає, «Отче, навчіть, як вам вдається зберігати такий залізобетонний спокій, коли навколо криза, несправедливість, а люди роблять казне що? Які ваші ліки?» Монах розплющив очі, тепло посміхнувся і каже, «Це дуже просто, сину мій. Коли мені стає важко, я беру залізну коробку, уявляю, що в ній лежать всі мої проблеми, закриваю її на міцний замок і ховаю глибоко в печері. Чоловік зрадів, каже, о, чудовий психологічний метод, я теж так спробую. Минає тиждень, знову чоловік прибігає до цього монаха, весь микається, око сіпається, він задихається від люті і каже, отче, нічого ваші ліки мені не допомагають. На що монах питає, ну, а ти зробив так, як я тобі казав? Ти взяв цю залізну коробку, ти заховав її в печері, і цей чоловік каже, так, я все зробив, як ви мені порадили. Взяв цю коробку, замкнув її на ключ, уявив, що я туди покрав всі свої проблеми, всі свої негради, заховав в печері, і потім шість днів сидів біля цієї печері, щоб ніхто туди не заліз, щоб ніхто цю коробку не вкрав. Монах зіткнув, похитав головою і каже, ех, сину мій, Твоя помилка в тому, що ти довірив свої проблеми коробці, а не Богу. Я, коли закриваю коробку, то віддаю ключ Богу. Знаєте, не всі, навіть супер-духовні поради, вони спрацюють в вашому житті. Чому? Тому що дуже часто ми, навіть роблячи ці поради, ми все одно залишаємо ключ у себе. Ми не віддаємо Богу насправді наші проблеми. Ми не віддаємо Богу те, що нас сьогодні дратує, те, що викликає гнів. Ми не довіряємо Богу ці обставини в нашому житті. Ми так само їх тримаємо, навіть якщо ми уявили, що ми їх поклали в цю таку залізну коробку. Справжність спокій, про який пише Давид у Псалмі 37, починається не тоді, коли ми просто ховаємо свої проблеми або намагаємося заспокоїти нерви. Він приходить тоді, коли ми повністю передаємо ключі від нашого життя нашому Творцю. Знаєте, якщо ти сьогодні в своєму житті не маєш миру, якщо я в своєму житті сьогодні не маю миру, бо якісь обставини мене вибили, якась людина мене вибила з себе, щось відбувається, ну, те, що мене не надихає, а навпаки, ну, руйнує мою віру, Це означає тільки одне, що я в цих обставинах, в цій хворобі, я не віддав ключі Богу, я їх залишив у себе. Я, можливо, про це молився, я, можливо, когось просив за це молитися, я, можливо, як цей чоловік спитав у когось навіть поради і мені дали якусь гарну пораду, і я її, можливо, навіть виконував. Але навіть роблячи це, я все одно залишився чергувати біля цієї печери. Я все одно залишився наглядачом на ці проблеми. Я все одно намагаюся все це проконтролювати і сам вирішити. Ну, давайте будемо чесними. Якщо ви за весь цей час, до сьогоднішнього дня, не змогли себе зцілити від цієї хвороби, якщо ви не змогли змінити ту людину, яка є в вашому житті, і ви не можете від неї позбутися, це може бути взагалі частина вашої родини, і ця людина завжди буде в вашому житті. Якщо ви не змогли цю людину змінити до сьогодні, то давайте будемо чесні, ви не зможете цього зробити і завтра, і післязавтра, і через рік. І поки ви намагаєтесь це робити своїми силами, поки ви тримаєте цей ключик в своїх руках, нічого не зміниться. Нічого не зміниться. Знаєте, одну просту річ я от розумію, я в ній переконуюсь кожного дня в своєму житті. Все, що я не зробив сьогодні, а відклав на завтра, скоріше за все, я це ніколи не зроблю. Скоріше за все, все, що ви відклали на завтра, не довірили Богу. Скоріше за все, ну як це не печально, але ви це не зробите. Знаєте, надія на Бога – це не просто якийсь психологічний трюк. Надія на Бога – це не просто прийти в неділю в церкву. Це дуже добре, що ви і я сьогодні в церкві, тому що коли ми в Божій присутності, а не просто дивимося онлайн, чи взагалі навіть не дивимося служіння, це коли ми приходимо сюди, чи приходимо зранку до Бога молити, і ми дійсно довіряємо Богу, самих себе, всі ті обставини, які є в нашому житті, оце є надія на Бога. Надія на Бога – це рішення, твое особисте рішення довірити фінал вашої і моєї історії, яка ще не закінчилась, довірити цей фінал в руки Божої. І ось що про це пише Давид в продовженні цього псалма. Давайте ми подивимося з 7 по 11 віршин. Він каже, будь спокійним у Господі. Скажіть до когось свого сусіда, будь спокійним у Господі. Класне побажання, якщо б так все було просто. І надійся на нього. Нехай тебе, знову, Давід повторює, нехай тебе не дратує те, що комусь щастить на його дорозі. Нехай тебе не дратує те, що сьогодні у когось при владі, хто покликаний піклуватися про людей, а він краде, він чинить зло. Нехай тебе не дратує. Так, ти не можеш, якщо ти знаєш про це, на це ніяк не відреагувати, але нехай це не стане просто тим, чим ти весь час живеш, смокчиш, весь час крутиш свої голови, нехай тебе не дратує, що комусь сьогодні щастить. Навіть людині, яка має злі намери. Дивіться, не тільки нас повинно не дратувати, коли у добрих людей все добре, це взагалі треба радіти за таких людей, як Ісус сказав, що плачете з плачущими і радітеся тими, кому радісно. Але нехай тебе не дратує, навіть коли людина має злі наміри. Стримайся від люті і не гнівайся, не гарячкуй, бо це лише провадить до зла. Адже всі, що чинять злочин, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю. Ще недовго, скажіть собі, ще недовго, Ще недовго. А недовго – це означає що? Дуже швидко. Ще недовго і не стане нечистивого. Поглянемо на його місце, а його там нема. Його там не буде. Поглянеш, а його вже немає при владі. Поглянеш, а він вже в СІЗО сидить. Не стане нечистивого. Поглянемо на його місце, а його там не буде. Лише лагідні успадкують землю і будуть насолоджуватись великим миром. І третє, що я бачу в цьому тексті Святого Письма, що нам треба зробити. Нам треба знайти радість та спокій у Господу. Радість і спокій у Господі. Я підкреслюю, що у Господі. Ви не знайдете радісті, спокій десь там, в цьому світі. Навіть ми інколи не знаходимо радісті, спокій, коли ми приходимо в церкву на служині. Чому? Тому що ми не переживаємо цієї зустрічі з Господом. Але коли ми переживаємо особисту зустріч з нашим Творцем, тоді ми знаходимо радість і спокій, попри все, що нас сьогодні оточуємо. Коли ми відмовляємось від контролю над покаранням кривдників, це допомагає нам виселитися у Господі. Тобто ми вже не радіємо тому, що ця людина отримала якесь заслужене покарання. Ми радіємо, що наше ім’я записано в книгі життя. Пам’ятаєте, коли учні повернулися після проповіді Івангелія, Ісус їх посилав на проповідь Івангелія, і вони були дуже натхненні, дуже радісні. Чому? Хто пам’ятає? Чому вони раділи? що навіть демони, навіть бєси повінуються що? В ім’я Ісуса Христа. Чи була їхня радість, можна сказати, ну, нормальна, ну, як би, правильна? Чи була вона правильна? Ну, правильно радіти, коли інші люди, там, зцілюються, звільнюються, да? Вони були в залежності, і Бог їх звільнив. А Ісус їм що сказав? Пам’ятаєте? Не радійте, тому що бєси повінуються вам. А радіти чому? що ваше ім’я записано на небесах. Знаєте, не те, що Ісус сказав, що це неважливо, погано, коли люди сілюються, звільнюються. Він сказав, це все, навіть це добре, що відбулося через ваше служіння, навіть все це добре, всі ці чудеса, які відбулися в моє ім’я, вони все одно тимчасові. І вони мають значення тільки тут, на землі. А найголовніше, що повинен вас і мене надихати і викликати в вашому житті радість, те, що ми маємо спасіння і маємо стосунки з нашим Творцем. Тому третє важливе, про що каже тут Девід, знайди радість та спокій у Господі. Знаєте, знову ж таки, це не якесь життя в вакуумі або в якійсь такій вимушеній нірвані. Ви і я, ми не зможемо жити в вакуумі. Все одно нас буде торкатися те, що відбувається в нашій країні, те, що відбувається в вашій родині, все одно у вас буде торкатися те, як ви себе почуваєте, чи ваше тіло здорове, чи ви хворієте. Ви будете все це відчувати на собі, це буде на вас впливати, на ваш настрій, на вашу віру, на те, що ви сумніваєтеся, чи ви навпаки, ви впевнені, що у вас все буде добре. Але чи легко довіряти Богу, коли ще нічого не змінилося? Коли ще нічого не змінилося в вашому житті або навколо вас? Чи легко довіряти Богу? Важко, важко. І про що це говорить? Що треба махнути рукою і сказати, та пастор, все це не працює, це не для мене. Про що це говорить? Це треба зрозуміти, що з неба просто так на вас і на мене мир не впаде. З неба просто так на вас і на мене радість не впаде. Ви не будете радіти, коли вам погано, але ви зможете радіти, якщо в цих обставинах, коли вам погано, коли ви хворі і розбиті, ви все ж таки пересилите себе і прийдете до Бога, в Його присутність, почнете молитися. Так, можливо, в один момент ви не відчуєте якогось покращення. Можливо, в один момент проблема вас не залишить, або людина, яка вас вже дістала, вона нікуди не дінеться. Але якщо ви прийдете до Бога, ви будете надіятися на Нього, як закликає Давід в цьому тексті Святого Письма, ви побачите, як ваше життя приходить вірога, як ваше життя приходить радість, як відновлюється ваша надія. Але це все буде залежати не від зовнішніх обставин і навіть не від того, як ви себе почуваєте, а від того, наскільки ви наблизились, я наблизився до Бога. Знаєте, коли ви знаєте, що остаточна справедливість за Богом, ви можете віддати йому свої проблеми, можете покластися на нього. І в результаті він потурбується про вас і виведе вашу правду як світло. Знаєте, ми всі знаємо, що для нас найкраще, що для нас є оцею правдою, але коли ми самі намагаємося цієї правди, так сказати, своїми силами досягнути, то вона від нас весь час якось утікає. Але коли ми надіємося на Бога, то вже Бог виводить нашу правду. Те, що для нас, ми розуміємо, буде добре, Він виводить це як світло, Він це вже робить в нашому житті. Знаєте, як саме приходить мир? Він не приходить, він приходить через лагідність. Коли ми смиряємось і обираємо довіру до Бога в складних обставинах. Давід каже, що лагідні що наслідують? Лагідні наслідують землю. Яку землю? Для народу Божого, для євреїв це була земля абітована. Але Давід вже жив в цій землі абітованій. Він вже жив, коли існувала, ну, Ізраїль існувала як держава, він був царем цієї держави, але він каже, що люди, які лагідні, люди, які смиренні, які надіються на Бога, вони що отримують? Вони отримують свою землю від Бога. Вони отримують те, що Бог їм пообіцяв, вам особисто пообіцяв, мені пообіцяв. Але для цього треба все ж таки зробити певні кроки, докласти певні зусилля, надіятися на Бога, який цю землю вам і мені дає. І тому Давід каже, не гарячкуй, стримайся від люті, не гнівайся. Чому? Тому що все це нам заважає наслідувати оцю Божу землю. Все це вам і мені заважає дійсно отримати те Боже благословіння, яке Бог хоче вам і мені дати. Як це реалізувати в нашому житті? Як отримати цю обіцяну землю? Тільки через віру. через живі стосунки з Богом. Я не можу це зробити за вас, ви не можете це зробити за мене, але ви сьогодні можете прийняти рішення. Я буду шукати Бога в моїх обставинах. Я буду довіряти Богові в моїй хворобі. Я буду просити Бога, попри те, що я зараз не бачу, як це вирішити, я буду все одно просити Його, щоб Він мені допоміг, і щоб Він вирішив цю проблему. Знаєте, через віру, те, що Бог викоренив зло. Через віру те, що це не буде по вашим силам. Ви побачите, як Бог наближає той мир, ту радість, яку ви сьогодні потребуєте. Знаєте, а ще Давид, він каже вам і мені, що тільки смиренні, тільки люди лагідні, які покладаються на Бога, вони наслідують ту землю, яку Бог вам і мені пообіцяв. Якщо ми в це віримо, то це знання, воно буде давати нам внутрішній спокій. Попри ті обставини, які ще не вирішилися, попри ті проблеми, які ще є в вашому житті. І на завершенні проповіді хочу вам розказати про одного молодого хлопця. Цей хлопець не якийсь вимушлений герой, а реальна людина, що зараз переживає дуже складні обставини в своєму житті. Данилу Єфімову всього 21 Із цих 21 років він вже третій рік у російській тюрмі. Він народився в Сніжному, це Донецька область на Донеччині, і це місто було окуповане ще у 2014 році. Певний час він і його родина, вони поживали під окупацією, але цей хлопець, він навчався онлайн в українській школі, тому, в принципі, ну, як би, так сказати, йому мозки не промили, Тобто він залишився таким нормально адекватним людиною. І в 1923 році він і його родина, якраз йому було 18 років, вони вирішили виїхати з окупації через Росію. На той час його старший брат, він вже жив в Туреччині, вони вирішили виїхати в Росію, потім полетіти в Туреччину і потім з Туреччини вже переїхати в Україну. І в грудні 23-го року, коли вони з родиною вже були у Волгограді, планували звідти летіти в Стамбул на перевірці, коли перевіряли паспорта, в нього був український закордонний паспорт, і ці хезбешники, хто перевіряв, вони зацікавилися ним, почали перевіряти його мобільний телефон, допитувати, і знайшли в телефоні, що він зробив декілька донатів на фонд Притули. Його за це заарештували, судили і дали, як ви думаєте, скільки років? 12 років. За декілька донатів, по-моєму, 5200 гривень він перерахував. Ну, все разом. Хто з вас хоч раз донатив на якийсь фонд, ну, там, чи комусь допомагав, якимось волонтерам, військовим? Знаєте, ми всі, якщо б ми опинилися на його місці, ми могли би отримати оці, як мінімум, 12 років. У 2024 році російський суд засудив його до ув’язнення. А зараз, на той час йому було 18 років, зараз він вже три роки перебуває у в’язниці. але попри це Данило, він багато читає, читає Біблію, цитує її на пам’яті, допомагає в тюремному храмі, прибирає, бере участь у службах, робить ікони. Знаєте, до храму він ходить разом зі священником Константином Максимовим, його росіяни теж затримали в Токмаку, на окупованій частині Запоріжжя в 23-му році. Його звинуватили, що він шпигун, що він передає координати російських ППО українським військовим. І цьому священнику дали 14 років колонії. І під час побачень з рідними ув’язненим дозволяють кілька днів пожити в гуртожитку при тюрмі. І на такому побаченні у травні батьки передали Данилові листи, які йому написали з України, там була про нього стаття на граматському, і в цій статті журналіст запропонував всіх, хто хоче підтримати, написати лист для цього Данила, і підписники, читачі, вони написали аж 250 листів, які потім передали батькам цього Данила, і частину цих листів вони при побаченні передали своєму сину. Тобто вони не стали їх надсилати, тому що, скоріше за все, їх би просто там десь знищили, навіть не передали. У відповідь Данило написав лист усім, хто його підтримав. І оцей лист я хотів би вам сьогодні зачитати. Здравствуйте всі, хто мене знає. Я дуже зворушений вашими словами, вашою тривогою і підтримкою. Дякую вам за це. Обіймаю всіх у відповідь. Насправді все добре. Це пише людина, яку засудили за декілька донатів, молодий хлопець, який вже третій рік сидить в колонії. Насправді все добре. Якщо розуміти, навіщо відбувається ця ситуація, життя стає значно легше. В Євангелії Господь каже, що багатьма скорботами нам належить увійти в Царство Небесне. І це лише тому, що людина настільки травмована гріхом, що лише через певні обставини і милість Бога може відкрити її очі на власні пороки, аби вона змогла очиститися. Бог є любов. Зрозуміте, це пише людина, яка, на мій погляд, ні за що, її кинули у в’язницю, і якщо ви загулюєте, почитаєте, які там умови, як ставиться для наших ув’язнених, ви зрозумієте, що там життя дуже-дуже нелегке. У нього прораховане кожне волосіння на голові людини, і жодне не впаде без його волі. Кого любить Господь, того карає, б’є кожного сина, якого приймає. Він допускає випробування для людини тільки з любов’ю, не для того, щоб її зламати, а щоб вона, очистившись, спаслася. Це пише молодий хлопець, 21 рік. Господь хоче навчити нас усіх жаліти одне одного, любити, підтримувати, терпіти. А те, де і як він приводить людину до цього, безумовно, влаштовано ним премудро. Тому слава Богу за все. Нам усім ця ситуація послана для того, щоб зміцнити нас духом. І цю неприємність ми переживемо. Тримайтеся все мене. Я справді дуже зворушений вашою підтримкою. Я прочитав кожен лист, якби міг, обійняв би кожного. Дякую вам за це величезне тепло і любов. Я дуже вдячний до сліз. Таке відчуття, ніби мені пишуть усі рідні. Пробачте, якщо я когось образив цим листом. Прошу ваших молитв за мене грішніх. Нехай Господь береже всіх вас. Дякую за підтримку. Все буде добре. Чому я вирішив на кінець прочитати листа цього хлопця? Тому що насправді, давайте будемо чесними, багато з нас ми не переживаємо те, що переживає цей хлопець або інші наші цивільні військові, які потрапили в полон або які вже засуджені, вони сидять в в’язниці і вони поки що не знають, коли це все закінчиться. Знаєте, навіть якщо війна закінчиться, це ще мене якийсь певний час, щоб усіх цих людей знайти і визволити з тих в’язниць, з тих катівень, з тих місць, де вони знаходяться. Про когось відомо, як про цього хлопця, і, можливо, буде простіше якось його домогтися, щоб його звільнили, а про когось взагалі невідомо, де він, що з ним. І знаєте, ці люди, вони реально знаходяться в фізично скрутних обставинах. І цей хлопець в цих обставинах, він знайшов Бога. Він знайшов, що тільки в Бозі він може мати той мир і спокій. І він підбадьорує тих людей, надихає тих людей, які сьогодні знаходяться на волі, у нас все добре, якщо не рахувати якихось наших життєвих трудностей. І ми інколи дозволяємо оцім нашим обставинам нас помістити в язницю, в таку духовну в’язницю, яка нас контролює, яка нас руйнує, яка нас заставляє гнівитися, дратуватися і в цьому всьому болоті жити. Але знаєте, що я бачу в цьому прикладі, в житті цього хлопця, що він, попри те, що він знаходиться фізично в ув’язненні, він духовно вільний. Він знайшов там мир, він знайшов там Бога і він навчився там в цих обставинах, дуже важких обставинах, довіряти Богу і радітися того, що в нього є, Що в нього є живі стосунки з Богом. Знаєте, для вас і для мене, коли ми дозволяємо, щоб наші проблеми нас вибили, дозволяємо, щоб вони нас в цю зневіру десь втоптали, для вас і для мене взагалі тут не можна знайти якихось виправлень. Чому ми в цих наших обставинах все ж таки не звертаємось до Бога? Чому ми в цих обставинах не покладаємо свою надію на Бога? Тому що в нас набагато простіше якісь обставини. І знаєте, що я хотів би на завершенні цієї проповіді зробити? Я хотів би просто такий заклик дати, щоб зараз, коли ми будемо молитися, просто прийміть рішення, шукати Бога. От в тому, що ви зараз переживаєте. Не тільки зараз на служенні, тому що це служення закінчиться, ми знову повернемось на наші роботи, в наші родини, в наші якісь обставини. знову ми будемо хвилюватися про те, що в нас там щось болить, що ще не вирішено. Але прийміть рішення, що ви кожного ранку, з яким би ви настав не прокинулись, навіть якщо ви прокинулись, ну, хворі, розбиті, що ви кожного ранку будете приходити до Бога і будете шукати в Нього оцей мир, оцей спокій, ту радість, яку тільки Він може дати. І прийміть рішення не погоджуватися з тим, щоб обставини, які б вони не були, щоб вони руйнували ваше життя. І щоб через те, що ваше життя, воно десь отруєне, зруйноване, і ви тим самим теж руйнували когось з тих, хто вас оточує. Давайте ми разом встанемо для молитви. Ми зараз звернемось до Бога. Тому що все, про що ми сьогодні читали в цьому чудовому салмі, Все, про що я сьогодні ділився, воно не спрацює в вашому моєму житті, якщо ми про це не попросимо Бога. Якщо ви і я, ми не будемо про це просити далі, коли ми підемо з цього місця. Тому давайте ми приймемо рішення, що заздрість, роздратування, гнів, їм не місце в нашому серці. Навіть якщо ви це сьогодні відчуваєте, попросіть у Бога сили, щоби це залишили. Щоби не заздрити тим, у кого сьогодні все добре, хоча ця людина, вона чинить якісь беззаконні. Прийміть рішення, щоб просити у Бога радість попри обставини, які сьогодні намагаються зруйнувати вашу бірку. Прийміть сьогодні рішення, що ви будете надіятися на Бога, навіть тоді, коли все каже, що «та, змирись, просто вже не намагайся цього змінити». приміть для себе це рішення я буду надіятися на я буду шикати в нього допомоги Давайте ми за це зараз помовимося Господь Ісус ми дякуємо тобі ми дякуємо за те що ти є той хто звільняє нас від рабства від рабства гріхам від рабства цих проблем хороб обставин які намагаються сьогодні нас віддалити від тебе. Господь, ми сьогодні приймаємо це рішення надіятися на тебе, не дозволяти гніву, не дозволяти роздратуванню, не дозволяти чомусь, що не від тебе, руйнувати наше життя. Ми сьогодні приймаємо рішення довіряти тобі, що ти любиш нас, що кожна наша волосинка, вона порахована. Дай нам, Господи, не перебувати в цих в’язницях, дай нам бути схожими на цього хлопця, який ув’язнений, але він свободний, він вільний, бо він довірив своє життя тобі. Бо він в цих обставинах проживає кожен день з тобою, попри те, що над ним знущається, попри те, що він фізично обмежений в своєму пересуванні і не має свободи, але він вільний в тобі. І, Господи, дай нам бути вільними попри всі обставини, попри все, що відбувається в нашому житті. Дай нам прийняти це рішення, довірити своє життя, довірити свої обставини Тобі. І, Господи, дай нам це робити кожен день, кожного ранку, кожен раз, коли ми стикаємось з якоюсь несправедливостю, кожен раз, коли ми боремось з цим праведним гнівом стосовно тих людей, у кого сьогодні все добре, хоча ці люди живуть без Тебе. Господи, я сьогодні приймаю рішення довірити своє життя Тобі. Я сьогодні приймаю рішення не радіти тільки від того, що в мене все добре, а радіти тому, що моє ім’я записано на небі, що я маю стосунки з Богом, який мене створив, який заради мене віддав найдорожче свого Сина Ісуса Христа. Я сьогодні приймаю це рішення довіряти Богу. Бога. Надійтеся на Тебе, мій Творець. Я сьогодні приймаю це рішення. Я прошу поблагослови мене триматися цього рішення. Поблагослови мене. Надійтеся на Тебе кожного дня. Особливо, коли мені дуже важко. Дуже важко. Дякую Тобі за все. Мій Небесний Батько. І вклоняюсь Тобі за всю Твою милість, за всю Твою доброту, за всю Твою любов, за все Твоє опікування щодо мене слава тобі ім’я ісуса христа амінь давайте церкви ще поклонимось слава тобі наш господь та поможи нам співати алілуя перед всіма тими обставинами перед всіма ворогами, попри все, що сьогодні ще не відбувається в нашому житті, згідно твоєї волі. Допоможи нам в цьому проявляти свою віру і надійтися на тебе. Просимо тебе в ім’я Ісуса Христа. Амінь. Амінь. Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дякую вам, дорогі левіти, за те, що ви допомагаєте нам наближатися до Бога, прославляти Його, тому що Він достойний всієї слави, Він достойний, щоб ми співали Алілуя попри обставини, попри тих ворогів, які ще намагаються десь наше життя знищити або причинити нам якусь шкоду. Хотів би на завершення нагадати про ті події, які в нас будуть сьогодні, які будуть в найближчий час. Зараз по завершенню цього служіння ви і я можемо послужити Богові нашими десятинами, пожертвуванням, подякувати Богові за те благосвіння фінансове, яке Він нам дає. Також одразу по завершенні цього служіння у нас буде чайвання, чай, кава, смаколики. Це важливий час, щоб один з одним поспілкуватися. Я вас просто підбадьорюю, залишайтеся, тому що, якщо ми хочемо, щоб у нас були нові люди, то з ними треба спілкуватися. Якщо приходить нова людина, то дуже добре, якщо ви її заброшите на цечування, порозмовляєте, розпитаєте, ну, які потреби у людини, за що можливо молитися. Бо якщо людина вже приходить до церкви, це означає, що вона десь вже замислюється, що щось в своєму житті вона не може, ну, змінити сама, не може розібратися сама, вона починає шукати Бога. І багато людей, ну, зрозуміло, що вони один раз прийшли, потім на довгий час вони знову порівняють свої якісь проблеми, обставини, через якийсь довгий час знову вертається до церкви. Але, знаєте, для того, щоб людина не залишила церкву, щоб вона побачила, що там за нею хвилюється, там є хтось, хто за нею переживає, ну, буде добре, якщо ви, я, ми, коли люди нові приходять, що ми запросимо, поспілкуємося. І це якраз така можливість. Тому я вас підбадьорюю, залишайтеся, навіть якщо немає когось нового, поспілкуйтеся з кимись братів і сестер, теж спитайте, чи все в них добре, можливо, за щось молитися, просто порозмовляйте про життя. Завтра в понеділок о 19.00 молотовне служіння, ми продовжимо молитися за припинення війни, за мир для нашої країни, за спасіння для людей, ну і за інші потреби, які є у нас, як у церкви. А на тижні домашні групи теж не пропускайте, приходьте, це важливий час, щоб і поспілкуватися разом, і помолитися один за одного, і один одного підтримати. Також в нас в наступну неділю, цього слайду немає, перед пікніком, нагадаю, що ми після нашого служення їдемо в Пустоварівку, в них буде річниця церкви, Тому всі, хто хоче поїхати, хто ще не казав, то скажіть, будь ласка, щоб ми могли всіх забрати. Тобто ми одразу після нашого служення туди поїдемо і потім назад всіх повернемо, коли там вже все пройде, всі ці західи. А також вже через тиждень з 22 по 26 червня тут у нас в парку на Потапово Ми плануємо робити з понеділка по п’ятницю такий арт-технік, заходи, там будуть ігри, будуть майстер-класи, поробки, будуть там бульбашки, буде такий батут для діток, ще на тижні хочемо зробити один-два рази ляльковий театр. Тому всі, хто хоче допомогти в проведенні цих заходів, це буде по часу з 3 до 7 вечора, можливо трошки раніше і трошки пізніше, в залежності від того, як ми будемо розкладатися і потім збиратися. І всі, хто хоче допомагати, підходьте до Юлі, вона як би координує це, тому будь-яка допомога, навіть присутність, щоб спілкуватися з батьками, з дітьми, щось там десь подивитися, щоб був порядок, це все допоможе в проведенні цього арт-пікніку. Також вже через два тижні, з 29 червня по 3 липня у нас починається денний табір в Пустоварівці, тому теж прохання моліться за це, за тих діток, які там будуть, за всіх, хто буде допомагати з нашої церкви, з церкви Пустоварівки в проведенні цього табору, щоб теж Бог поблагосовив, щоб там все було добре, щоб всі ці діти, які і приходять до церкви, там багато дітей. Минулого року були діти, які просто приїхали відпочити до своїх бабусів, дідусів, чи батьки з ними разом приїхали, і вони теж приходили на цей табір, і деякі з цих діток вже потім приходили в церкву на недільну школу. Тому теж моліться за цей табір. І через Це вже майже через місяць. У нас буде також наш табір церковний на Київському морі. Це з 15 по 18 липня. Це якраз середина липня. Тому теж всіх запрошуємо. Підлітків, тоєсть 10 плюс вік. У нас буде такий чудовий час на Київському морі. Буде наметовий табір, тому теж будемо раді всіх бачити. І якщо вам потрібна молитовна підтримка, якась проста підтримка, то також можете звертатися до мене, до моєї дружини, якщо ви хотіли би, щоб ми за вас десь помилилися чи просто чомусь підтримали. На цьому наше служіння закінчується. Хай Господь поблагословить вас триматися за Нього і попри всі обставини, хай Бог допоможе вам і мені, надіятися на Нього, щоби побачити Божу милість, Божий мир в своєму серці.

Сідайте, будь ласка, дорога церква. Ми зараз будемо молитися за другу потребу. Ігор, він поділиться під бадьоренням і помолиться за цю потребу. Доброго ранку, церква. Я радий кожного бачити на цьому місці, де ми можемо прославити нашого Бога, звертатися до Нього в молитві, просити. І це чудовий час. Я хочу, щоб ми разом з вами відкрили нашу Біблію і хотів би підбадьорити і себе, і вас такими словами. Це книга пророка Даниїла. Якщо ми відкриємо, ми будемо читати 10-ту голову, я буду читати у ривки. Там Даниїл просить в Бога, щоб він йому відкрив те видіння, яке й дав розуміння на видіння. І другий вірш. В той час я, Даниїл, був у жалобі три тижні буквальних днів. «Улюбленої їжі я не їв, м’яса та вина навіть не брав у рот, не намашувався пахощами аж до закінчення трьох тижнів днів». І далі, 12-те я пропускаю, і ангел, тоді він промовив до мене, «Не бійся, Даниїле, адже я з першого дня, коли ти вирішив зрозуміти, упокорившись перед своїм Богом, твої слова були почуті, і з приводу твоїх слів я прийшов». І я хочу, щоб ми зрозуміли концепцію, яка тут закладена. Деколи ми, оскільки ми зараз маємо молитовне служіння, і деколи в нас ми довго молимося і відповіді на нашу молитву не отримуємо. В даному випадку це було три тижні у Даниїла, але в нас може таймінг цей період бути різний. В когось три дні, в когось три тижні, в когось десять днів, в іншого і рік, і більше. Тобто є якийсь період часу, коли ми не отримуємо відповіді від Бога на наші молитви. І ми це можемо бачити, що це відбувалося з Даниїлом. І концепція, яка тут лежить в основі цього, зверніть увагу, як ангел каже, не бійся, адже з першого дня, коли ти вирішив зрозуміти, упокорившись перед своїм Богом, твої слова були почуті. І знаєте, наша проблема, наша молитва, вона вже має відповідь в Бога з тих пір, поки ми рішили в своєму серці взивати до Нього Поки ми рішили упокоритися, в той момент, коли ми рішили це робити, проблема вже має відповідь, в Бога вже вона є Просто на нашій стороні ми не отримуємо його І тут дуже важливий момент, в чому полягає суть нашої молитви. Нам потрібно продовжувати робити то, що ми рішили. Продовжувати цей марафон, продовжувати цю молитву, продовжувати робити ту справу, яку ми рішили відкрити перед Богом. Якщо ми не отримуємо відповіді, відповідь обов’язково прийде. І загадка в тому, ми не знаємо коли. І ми можемо перестати це робити. І є ще інше місце, я не буду зачитувати, відкривати. Непрестанно моліться, ви знаєте, так? Непрестанно. Для чого це сказано? Тому що ми не знаємо відповіді. І я хотів би, щоб ми молилися за наших пасторів, за наших служителів, тому що Бог дав їх в наше життя. І деколи буває, що ми молимося і не отримуємо цю відповідь, ми молимося і не бачимо якогось результату, але це не значить, що його немає. І тому сьогодні ми будемо продовжувати, навіть якщо ми будемо дякувати за ці відповіді, які ми вже отримували по відношенню до наших пасторів, служителів, і будемо просити про те, що ми, може, не бачимо. І так, ми будемо молитися за пастора Пилипа Савочку, захист здоров’я сім’ї та його служіння, будемо просити благословіння Миколи Савочку і Дух Ради, і благословіння пастора нашої помісної церкви. Я би, звісно, це все поміняв містами. Спочатку за нашу церкву молитися, а потім далі. Це вже таке, формальність. Давайте почнемо молитися. Господи Боже, ми звертаємось до Тебе, Господь. Ми сьогодні прийшли, Боже, щоб відкривати перед Тобою свої нужди, Господи. І ти знаєш, що ми часто не знаємо навіть за що молитися, у нас є просто якісь імена, фамілії, але ти, Господи, знаєш їхнє життя, Господь, ти знаєш їхнє ходження, ти знаєш їхнє проблеми, Господь, ти знаєш, чим вони живуть, як вони живуть, як вони ходять перед тобою, перед іншими людьми. І ми віддаємо їх в Твої руки, Господь. Їхні сім’ї, їхнє здоров’я, їхнє служіння, Господи. І просимо, щоб ти поставив свій захист, Господь. Ми просимо, щоб ти поставив, Боже, свою охорону, Господь. Щоб ті перепони, які є в житті наших єпископів, наших служителів, і помісної церкви, і церкви спасіння, ми просимо, Господь, щоб ти дав відповідь, Господь, щоб ти покрив, Господь, своєю милостю. Тому що ми зараз проживаємо нелегкі часи, Господь. Є велика спокуса відсторонитися, переїхати подальше і бути десь далі від того всього, що відбувається, Господь. Але чомусь ти поставив тут тих людей, щоби в цей час світили, Господь, в Україні, Господь. І ми просимо, Господь, щоб ти дав особу благодать, щоб ти своїм Духом Святим покрив, Господь, всі нужди, Господь, і щоб ти воздав, Боже, щоб ти просто приніс в їхньому житті великі пліди, Господь. Ми просимо, Господь, пошли, Боже, свою милість, пошли свою благодать, Господь. Ми деколи не знаємо, Господь, навіть за що молитися, Господь, але ти знаєш, ти Духом Святим знаєш, Господь І ми віддаємо, Господь, і нашого пастора, його сім’ю, Господь, в твої руки, Господь Ми просимо, Господь, також благословив особливої благодати, Господь, пастору Олександру, Господь Ми просимо, Господь, щоб ти проявив, Господь, свою благодать в його житті, Господь Щоб ти поставив свою охорону, Господь, щоб ти поставив свій захист, Господь, щоб ти відкрив небеса, Господь, над фінансами, Господь, щоб ти, Боже, відкрив нові можливості, Господь, на прибуток, Господь, нові можливості, Господь, на те, щоб не бідувати тут в Україні, Господь, і щоб мати життя, Господь, достойне, щоб хватало на життя, Господь, і на плани, Господь, і на віддих, Господь. Ми просимо, дай захист, дай здоров’я, Господи. Ти знаєш, що служіння тобі займає сили, Господь. І ми шукаємо ці сили в тобі, Господь. І ми просимо, щоб ти давав, Боже, свої сили, Господь. Щоб ти своїм духом святим наповнював, Боже. І навіть якщо ми не досипаємо, Господь, навіть якщо в нас немає сил, Боже, зранку піднятися, щоб ти своєю силою, Боже, піднімав нас зранку, Господь, на служіння, Боже, тобі. Тому що твоя церква нікуди не ділася, вона ще на цій землі, Господь. І ми просимо, щоб ти давав нам сили, Господь, щоб ти давав нам, Боже, щоб ти давав пасторам, Господь, які нас підкріплюють, Боже, щоб ти особливо, Господь, зробив свій захист, Господь, від всіх атак, які приходять в їхній сім’ї. Благослови дітей, Господь, їхні навчання, благослови, Господь, благослови і дружин, Господь, і послуг, Господь. Пастор Олександр, дружина, і єпископ, і послуг, і послуг, і колеса, Господь, щоб вони були опорою, підтримкою, Господь. В ім’я Ісуса Христа, я тебе прошу. Дорога церква, ми зараз будемо молитися за третю потребу, останню на сьогодні, і, якщо можна, да, її показати, за недільну школу та дитяче служення, за підліткове та молодіжне служення і за організацію та проведення таборів. А перед тим, як ми будемо молитися за цю потребу, я хотів би разом з вами подивитися один вірш з книги «Дії святих апостолів». Це другий розділ, він у вас, ми його кожен раз, коли надсилаємо молотовні потреби, в понеділок, він якраз в самому кінці цих молотовних потреб. Це як такий ключовий вірш цього місяця, але я хотів би разом з вами, щоб ми його подивилися і трошечки над ним порозмірковували. Дії 2.17, і він у вас є також на екранах. Там написано. І буде останніми днями, каже Бог, я вилю від духа мого на всяке тіло. І будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни. Знаєте, звідки взагалі цей текст Святого Письма? Перед цим в 16-му вірші апостол Петро каже, що це пророцтва пророка Йоїля. Тобто це дослівно, це цитата з цього пророцтва, що Бог пообіцяв, що в останні дні Він зілє Духа Святого на всяку плоть, тобто на кожну людину. Але на що звертає увагу тут апостол Петро і через нього, через пророка Єїля звертає вашу мою увагу Бог? Хто тут, так сказати, особливо виокремлюється серед взагалі всіх людей? Спочатку Бог каже, що він зілля духа на всіх людей, а потім він когось виокремлює, Тобто перераховує. Кого ви бачите? Кого? Ваші сини, ваші дочки. Хто? Юнаки і старці. А як ви думаєте, чому Бог, можна сказати, таку дискримінацію робить? Спочатку каже, що я вилю Духа Святого на всіх людей, а потім певні категорії з цих всіх людей, він окремо їх перераховує. Як ви думаєте, чому так? Що-що? Хто там казав? Діти, підлітки і люди похилові. Ми так створені. У нас навіть в країні до 18 років людина, яка має паспорт нашої країни, вона не може обирати владу, впливати. В неї є паспорт, навіть 14 років дає. Але по-справжньому тих, кого ми називаємо діти, підлітки, юнаками, вони не впливають, від слова зовсім, на політику нашої держави. І вони пожинають, от зараз наші діти, наші підлітки пожинають вибір тих людей, які за них обирали сьогоднішню владу. І вони при цій владі живуть. І так само, хоча люди вже старшого віку, похилого віку, як ми кажемо, вони мають право обирати, впливати, але часто вони стикаються просто з невагою на такому побутовому рівні, коли вже до них ставляться, ну ти вже своє життя прожив, ну що ти тут щось там ще хочеш, якісь там плани будуєш, та вже дай пожити якби молодим. І знаєте, Бог, знаючи цю нашу людську таку спорчену психологію, або таке наше ставлення, що ми деякими категоріями людей схильні зневажати, він особливо підкреслює, він навпаки, можна сказати, піднімає певні категорії людей, каже, діти, підлітки, юнаки, молоді люди і люди похилого віку для мене вони важливі. Вони так само впливають і вони повинні впливати. І я, вибачте, сьогодні теж трошки займуся дискримінацією, я не буду багато казати про важливість, в прикладу, людей старшого віку, а я просто підкреслю, якщо на цьому робить акцент Бог, який створив вас і мене. І він окремо підкреслює, каже про цю категорію людей, люди, які вже на пенсії, які вже, можна сказати, прожили більшу частину своєї життя. І Бог каже, що ці люди для мене дуже важливі, і я буду особливо навіть до них звертатися, так, щоб вони розуміли певні речі через сни, через такі, можна сказати, надприродні такі речі. І в чому важливість людей старшого віку, що вони можуть молитися і вони можуть давати гарні, мудрі, добрі поради, то є, давати добрий приклад. А в чому, як ви думаєте, все ж таки важливість оцього молодого покоління, як ми часто їх називаємо? В чому важливість? Тобто Бог навіть більшу частину з цього вірша, він саме переруховує різні категорії тих, хто буде по-чесному майбутнім нашої країни, інших країн. В чому їхня важливість, як ви думаєте? В чому? Що? Ну тут навіть Бог каже, що вони будуть робити. Бог навіть каже, що вони будуть робити. Що вони будуть робити? Вони будуть пророкувати. Про що, як ви думаєте? Про щось своє, щось там вигадаючи. Олександр, до речі, дуже важливу річ сьогодні підмітив, і ми за це молилися, і я думаю, що це нам треба просто взяти на замітку, щоб за це молитися. В чому була перевага, можна сказати, христоцентрична або богоцентрична система, яка була побудована в тогочасному Ізраїлі, коли були пророки, були священики, були судді, тому що всі ці люди могли безперешкодно прийти до будь-якого царя і сказати, царь, ти чиниш беззаконня, якщо ти в цьому не покаєшся, Бог тебе покарає. І оце пророкування, коли людина щось від лиця Божого каже іншій людині. Людині у владі, своєму сусіду, своїм одноліткам, своїм батькам. І Бог каже, що покликання, і він це буде робити, покликання молодого покоління, покликання тих, кого ми сьогодні називаємо дітьми, підлітками, юнаками, їхнє покликання стати цими пророками для нашої країни. І як ви думаєте, звідки ці пророки візьмуться? З космосу Нелотам прилетить, або, як ми часто очікуємо, за границею нам поможуть разом з гуманітарною допомогою нам якихось скількись пророків. Звідки вони візьмуться, як ви думаєте? Вони повинні тут вирости. В нашій країні, в нашій церкві, в наших служеннях. Оці пророки майбутні, сини, дочки і юнаки, які побачать видіння. Ну, не просто видіння, там, переграють в комп’ютерні гри, і потім вночі, там, не знаю, Майнкрафт чи там Браустар, чи щось таке. Видіння наймайбутнє, що робити, як робити, що треба в нашій країні міняти. І я хочу вам сказати, всі, хто у нас є сьогодні, наша молодь, підлітки, ви по-справжньому майбутнє нашої церкви, нашої країни, тому що про це Бог каже. Ви по-справжньому майбутнє. Ви впливаєте сьогодні не тільки на своє життя, на своє життя, ну, перш за все, але ви впливаєте на своїх однолітків. Ви будете в майбутньому впливати на всіх тих, з ким ви будете разом навчатися в інститутах, універах, десь підете працювати. І ви є майбутнє взагалі для нашої країни, тому що Бог бачить у вас оцих майбутніх пророків, щоб ви самі збудували свої стосунки з Богом, бо пророк, він має сам стосунки з Богом, перш за все, бо інакше йому не буде про що іншим людям казати. А потім, коли в нього є цей зв’язок з Богом, як читав Ігор, коли у Даніила був зв’язок з Богом, він отримав спочатку від Бога для себе якісь відповіді, а потім він йшов до царів, потім він писав це в Божому слові, те, що ми читаємо, і ці вже пророцтва, вони вже торкалися інших людей і торкаються нас через тисячі років після життя Даніила. Але спочатку він сам мав ці живі стосунки. І тому, вертаючись до того, звідки взяти ці живі стосунки, от наше відповідальне всіх тих інших, всіх, на кого тут Бог обіцяє, що я зілю Духа Святого на всяке тіло, на кожну віруючу, скажи своєму сусіду, на тебе, на тебе, на тебе, на тебе, да. Бог не перекладає відповідальність, не каже, та хай тепер ти молить, оце вже розбирається, всі халепують цими беззаконніми, що в нас чиниться, а ви вже, так сказати, плевіть по течі. Ні, на тобі відповідальність, на мені відповідальність за майбутнє наших дітей, щоб вони стали оцими божими пророками. І от вертаючись, як ми це можемо робити? Ми, як церква, ну, кожна церква, наша церква, інші церкви, на своєму рівні ми можемо щось робити для наших дітей, підлітків, молоді, вже, ну, тих, хто переходять до росту життя. Ми можемо допомагати їм яким? Пережити особисту зустріч з Богом, збудувати свої особисті стосунки з Творцем Неба і Землі. І це ми можемо робити через певні служіння, бо церква кожна обирає, які служіння робити. Щось робити, щось не робити. Ми робимо те, що ми можемо. Давайте будемо чесними. Але навіть тому, що ми можемо, ми обираємо. Чи ми робимо щось для дітей, для підлітків, для молоді, чи ми просто тільки для себе проводимо служіння, щоб нам було добре і там, ну, якось, щоб свій духовний стан підтримати. І тому ми плануємо, я вже трошечки про це говорив, а зараз хотів би просто цих декілька анонсів показати. Ми плануємо з 22 по 26 червня тут у нас, в нашому парку Патапова, зробити такий арт-пікнік, то є з 3 до 6-7 вечора такий просто час, де діти могли б якісь пограти ігри, активності, там, мульні бимбошки позапускати. В нас, я попросив Лесю, Жефі, вони нас благословили, ми хочемо купити такий батут для дітей, щоб зібрати, поставити, то, що я бачив, діти на ура, ну, понятно, до певного віку, для них це пострибати, ну, і всякі такі ми хочемо робити активності, кожного дня хочемо робити якийсь цікавий такий майстер-клас, для того, щоб, ну, якщо ви, хто тут живе в цьому районі, хто гуляє в цих парках, ви можете бачити, Багато дітей гуляють, і маленькі діти, мамочки з колясками, і просто діти зараз канікула почали бігати, і просто як церква трошечки послужити нашому району, зробити їм якийсь такий безпечний, гарний досуг, це те, що ми можемо. Потім друге, ми це робимо в принципі кожен рік і ми плануємо в цьому році це продовжувати. З 29 червня, це останні дні червня, і перше, друге, третє липня ми плануємо такий п’ятиденний табір в Пустоварівці. Тобто ми вже багато років там робимо ці табори, в минулому році у нас десь до 30 дітей приходило на цей табір, і ми плануємо в цьому році теж зробити такий самий табір на 5 днів. Він буде називатися «Подорож пілігріма», тому що він буде побудований кожен день, буде це якась така частина розділу цієї чудової християнської книги. Тому, чому я вам це показую, навіть якщо ви не будете в цьому приймати ніякої участі, ви можете, як мінімум, молитись. Молитися, щоб Бог поблагословив те, що у нас там молитвна потреба. Організацію, проведення всіх якихось моментів, які ми плануємо, які можуть виникнути, які ми не плануємо. Тобто, щоб Бог все це влаштував. І третє, з 15 по 18 липня, це аж через місяць, трошки більше, ми плануємо також на митовий табір наш для наших дітей, підлітків, молоді, на Київському морі. Тому це теж чотириденний ми плануємо на 4 дні, теж за що треба молитися, за проведення програми, за гарну погоду. Минулого року ми заїжджали, була злива і у нас більше півдня пропала, виїжджали теж лило як з ведра, навіть за погоду. Ну, я до чого вам кажу, що навіть за погоду треба молитися. Біблія каже, що Ілля був людина схожа на нас, але він помолився, і три роки не було дещо. Ми не будемо молитися за три роки, нам не треба. Але на ці дні я вас так би просив, щоб ви молились, щоб була гарна погода, і щоб ми могли оці, так сказати, плани втілити. Тому що все це, що я вам зараз показую, оці слайди, анонси, воно здається, ну, так, ми зробимо це 5 днів, 4 дні, тиждень, але насправді кожна така невеличка річ, вона впливає. Знаєте, є речі, які погано впливають, я трошечки теж відрефлексую з приводу одної події, яка була на цьому тижні, ви 100% це чули, читали, про що це обговорювали, коли у нас тут в Києві на Чоколівському бульварі на мерседесі водій влетів в пішохідний підземний перехід і вбив чотирьох людей, ще декілька людей по калічу. І знаєте, ну так, трапляється час від часу такі от речі, коли там хтось десь перевищив швидкість, порушив правила, і було б непогано, щоб кожен раз страждала тільки та людина, яка це робить, але, на жаль, зазвичай та людина, яка це робить, виживає, а гинуть зовсім інші люди. Але проблема навіть не в цьому, що стільки людей загинуло, що це зараз відбулося під час війни, коли взагалі багато цього зла, людей гине, а те, що людина, яка це вчинила, вона або в минулому, або навіть станом на зараз, вона є пастором церкви. Тобто ця людина, яка вбила чотирьох людей, вона була пастором церкви в селі під Олешками. Це зараз окупована частина Херсонської області. Скоріше за все, він сюди в Київ приїхав як переселенець. Не знаю, у мене немає інформації, чи він зараз несе служення, чи немає, але як мінімум в минулому він був пастором церкви. І знаєте, в чому проблема? Знаєте, проблема, якщо би, наприклад, його там серце прихватило, його там, ну, буває таке, людині стало зле, і вона може, він був тверезий, і він просто перевищив швидкість. І як мінімум за минулий рік в нього 5 подібних правопорушень, то є він 5 разів притягався до адміністративної відповідальності, штраф 340 гривень, а взагалі на цьому мерседесі, ну можливо це не він, там до нього, там по-моєму щось біля 40, там 39 чи щось таке, ну саме порушення правил дорожнього руху. Про що це говорить? Це говорить про вплив. Що ми або дійсно віруючи в Ісуса Христа, який і в церкві, і поза церквою, ми однакові, і ми поступаємо по закону, дотримуємося закону, ми намагаємося все зробити, щоб ніхто від нашого життя не постраждав, а як мінімум отримав благосовіння. Або ми можемо бути нібито в церкві, а поза церквою нести зло і беззаконня. Людина, яка покликана від Бога, була, я не знаю, хто він зараз станом на сьогодні, як мінімум була покликана, щоб через нього спасалися інші люди, через його вчинок загинули інші люди. І це прикро. Я просто впевнений, що ви і я, ми не хочемо бути такою церквою, не хочемо бути такими віруючими. Я думаю, що ми хочемо, щоб через нас діти, підлітки, взагалі інші люди не спасалися, а не гинули. Це наше покликання. Це до чого нас Бог покликав. І давайте ми встанемо і ми за це помолимось. Помолимось, щоб Бог через нас спасав інших людей, щоб Бог поблагосилив нас через проведення всіх тих таборів, всіх тих активностей, все, що ми плануємо, щоб Бог нам допомагав впливати, мати цей добрий вплив, щоб наші сини, дочки, це наступне покоління, щоб воно ставало пророками, божими пророками в нашій країні і приносило божий, добрий вплив. і навпаки проганяло це зло, яке і так достатнє без всіх цих трагедій, без всіх цих ситуацій, які відбуваються навколо нас. Господь Ісус, ми дякуємо Тобі, ми дякуємо за це пророцтво Юлія, коли Ти сказав, що і буде в останні дні. Я злю духа свого на всяке тіло, на кожну людину. Ми сьогодні ті люди, на яких ти бажаєш зливати свій святий дух, для того, щоб ми виконували твою волю тут, на землі. І ми сьогодні особливим чином ці молитви згоди молимось за наступне покоління, за наших дітей, за підлітків, за молодь в нашій країні, щоб кожен з них мав живі стосунки з тобою, щоб кожен з них міг сам отримувати у тебе відповіді і потім ставати тим Божим пророком, тим Божим посланцем для своїх однолітків, для тих, з ким він разом вчиться, для тих, з ким він разом буде працювати, для свого оточення. Ми благословляємо Твоє святе ім’я на наших дітях. Хай вони не спокусяться всім цим злом, яке сьогодні нас оточують. Хай вони не розчаруються із-за того, що є стільки багато беззаконня навколо нас сьогодні. Хай вони, бачачи тих людей, які називаються виріючими, а чинять зло, вони не спокусяться і не відійдуть від Тебе. Але, Боже, поблагослови нас сьогодні як церкву робити все, що від нас залежить. Робити ці табори, арпікніки, якісь різні служіння, які би допомагали нашим дітям наближатися до Тебе і мати живі стосунки з Тобою. Боже, благослови цей арпікніг, який ми плануємо перед останнім тиждень червня. Боже, дай, щоб усі ці організаційні моменти, все, що треба, дозвіл від Радміністрації, якісь інші моменти, щоб все це було вирішено і щоб у всьому-всьому, Боже, було Твоє благословення. Ми молимо за цей табір, який ми плануємо в Пустоварівці наприкінці червня, початку липня. Бог благослови, всі, хто буде приймати в цьому таборі участь, хто буде його організовувати, проводити, допомагати, всіх дітей, які прийдуть на цей табір, просимо благословіння того, просимо з гарну погоду, просимо, щоб не було дощів і щоб все, що ми плануємо там робити, ми змогли з твоєю допомогою зробити. І просимо також за наш табір, який ми плануємо на Київському морі, в середині липня, Боже, благослови, благослови теж, щоб все, що треба там організувати, підготувати, щоб все це, Боже, було Твоїм благословінням. Ми молимося, як Ілія, просимо теж за гарну погоду, щоб не було дощу, щоб ми могли теж добре провести там час. Хай, Боже, в цьому, Боже, буде Твоє благословіння. І ще раз, Господи, ми просимо, хай піднімаються в нашій країні це нове покоління, покоління, яке буде пророкувати, покоління, яке буде стверджувати Твоє правосуддя і Твій закон в нашій країні і в нашому суспільстві. Хай піднімаються ці нові Твої пророки, Даніли і схожі на них. Боже, і бласуй нас, як старше покоління, як мам, як батьків, як бабусів, дідусів. Побласуй нас бути добрим прикладом, добрим прикладом молитви, підтримки і підбадьорення. Щоб ми молилися і надихали, надихали нашу молодь слідувати за Тобою. І за все, Господи, ми Тобі дякуємо. В ім’я Сина Твого, Ісуса Христа, ми молюємося. Амінь. Давайте ми будемо перебувати ще на наших ногах. Ми зараз будемо приймати хлібовломлення, але перед цим я хотів би буквально пару віршів прочитати з Івангелія. Для чого ми це робимо? Чому ми виконуємо цю заповідь? В Івангелії від Матвія, 26 розділі, Ісус перед тим, як його видали насмерть, він проводив зі своїми учнями пасхальний седер. І ось, що там відбулося, з 26-го вірша написано. Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив і дав учням і сказав, прийміть їжте це, це тіло моє. Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав, Пити з неї всі, бо це кров моя нового заповіду, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Дві речі Ісус заповів нам робити на згадку про Нього. Їсти цей пасхальний хліб, ці опресники, на згадку того, що Він заплатив за вас і за мене ціною свого життя. І це для нас сьогодні підбадьорення, що в нас не буде другого життя, іншого життя. В нас є оце одне життя. І ми можемо його або посвятити Богу і на служіння йому, як це зробив наш Господь Ісус Христос, або можемо просто прожити, як вийде, як вийде, проплисти якось по течі. І друга річ, завдяки кому? взагалі ми можемо щось робити добре, служити Богу і бути для інших людей благословінням. Тільки завдяки тому прощенню, яке ми отримуємо в Ісусі Христі. Тому другий символ, друге нагадування, це була чаша з вином, як символ тої крові, яку Ісус пролив за вас і за мене на Христі. Тому давайте зараз разом ми будемо поклонятися, співати Богу, і і ми з Олександром будемо розносити хліб, сік. Виберіть, перебувайте в молитві, і потім разом ми будемо звершувати хліболомлення. На згадку того, що тільки через Ісуса Христа ми маємо прощення наших гріхів, ми маємо примирення з Небесним Батьком, і тільки у ньому ми отримаємо силу, щоби жити дійсно так, щоби бути для інших людей благословлені. Хай Бог нас в цьому благословить. В той вечір Ісус, взявши хліб, і поблагословивши, переламив, дав учням і сказав, прийміть, їжте, це тіло моє. Давайте ми разом будемо їсти цей хліб і згадувати, що Ісус, Він віддав своє життя за вас і за мене. Потім, узявши чашу і віддавши подяку, подав їм і сказав, пийте з нею всі, бо це кров моя нового заповіду, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Давайте разом будемо пити цей сік і згадувати, те, що через хвороб Христа є прощення наших гріхів. Небесне Батько, ми ще раз дякуємо Тобі за Сина Того Ісуса Христа. Ми дякуємо за те, що Ти так полюбив цей світ, що віддав свого Сина єдинородно, щоб кожен, хто повірив в Нього, не загинув, але мав життя вічне. І ми ще раз в тій молитві вдячності ми дякуємо Тобі, наш Господь Ісус Христос, за Твою жертву, за пролоту кров’ю і за Духа Того Святого, який ти злив на кожну людину, віруючи в тебе, щоб ми змогли мати добрий вплив і бути благословінням для інших. І ми молилися до тебе, Боже, зараз з дячністю, наш Небесний Батько, в ім’я Твого Сина, Ісуса Христа. Амінь. Амінь. Передайте ваші стаканчики на край ваших рядів. Зараз вас їх зберуть. Присідайте, будь ласка, ще буквально ненадовго. Дякую вам, дорогі ловіти, за ваше служіння. І на завершення цього служіння хотів би нагадати про всі ті найближчі події, анонси, що у нас будуть сьогодні, також найближчі місяці. Зараз по завершенні цього служіння, як завжди, ми можемо подякувати Богові, принести свої десятини, пожертвувати. Це така важлива частина того служіння, яке ми звершуємо для Бога. Тому що навіть от ті вже анонси, забігаючи наперед, про які я казав перед тим, як ми молилися за цю третю потребу, за наших дітей, підлітків, молодь, вони всі потребують якраз вашої моєї участі. І якраз в участі оцієї фінансової, тому що багато речей, якийсь реквізит, призи, те, що потрібно для таборів, для різних речей, що ми плануємо там зробити, воно потребує перед цим, щоб його придбали. А щоб його придбали, нам треба гроші, і саме цим ми можемо послужити Богу. Також нагадую, що по завершенню служення у нас чай, кава, смаколики, можливість поспілкуватися, привітати один одного. Я бачив, що там Олександр тортика приніс, трошечки теж анонс такий. Олександру було вчора день народження, буде можливість його привітати. Тому теж не тікайте, це важливий такий час для такого спілкування і взаємного підбадьорення В понеділок о 19.00 ми продовжуємо молитися, це те, що я казав Можливо, вас там не перерахували в цьому переросту Яїля Але молитва – це покликання для кожного віруча, це те, чим ми, ви і я, впливаємо 100% На тижні домашні групи теж спитайте, де колись буде група, не припускайте, це важливий такий час, щоб бути разом. А наступну неділю у нас, як завжди, служіння о 10.00. Забігаючи наперед, бо ще не зробили цей слайд, такий анонс, що 21 червня буде річниця у нашій дочірній церкві в Пустоварівці, і Анна Миколаївна, їхня церква, вони запрошують. Тому ви подумайте, ми плануємо після нашого служіння, я надіюсь, що буде всім вистачить транспорту, ми плануємо туди поїхати, щоб разом розділити цей час і привітати наших братів і сестер. Ми вас відвеземо, привеземо, так що не хвилюйтеся за це. І анонси про ті події, про які я вже казав, що в нас буде з 22 по 26 червня, це передостанній тиждень червня, у нас буде арпікнік тут в парку на Потапова, тому якщо ви хочете якимось чином в цьому прийняти участь, можете до Юлії підійти, вона такими організаційними моментами займається, спитати. Я думаю, що всім, хто захоче прийняти участь, знайдеться якась частинка. А потім наступне – це те, де, як мінімум, ви можете молитися, а можливо, якщо ви себе бачите, як служити, то можете теж запропонувати себе допомогу. З 29 червня по 3 липня буде табір впуск товарівців, тому, як мінімум, за це прохання молитися. І якщо ви хочете чимось допомогти, теж можете мені пропонувати, підходити, спитати, в чому треба допомога. І наступне, що з 15 по 18 липня у нас також буде наш табір на Київському морі. Там ще є як мінімум одна вакансія, щоб допомагати на кухні готувати. Тому якщо ви хочете і відпочити, і послужити, то ми вас будемо раді в нашому такому дружньому колі бачити. І якщо вам потрібна молитовна підтримка, якась консультація, теж можете звертатися до мене особисто або до моєї дружини. На цьому наше служіння, воно закінчується, але хай Бог нас благословить, щоб ми були тими людьми з природства Єїля, які і самі пережили злиття Духа Святого, які мають добрий вплив на наступне покоління і взагалі щось міняють навколо себе в гарну сторону. З миром Божим! Будьте благословенні!

Дорога церква, всі, хто приєдналися і дивляться це служіння онлайн або будуть дивитися його у записі, ми вас теж вітаємо з цим чудовим святом, святом П’ятидесятниці, святом Зішестя Духа Святого, тому що це дуже важливе свято. Бо хто би що не казав, але Бог, Він завжди виконує свої обіцянки. І це була одна з обіцянок. І перед своїм вознесінням на небеса Ісус, Він пообіцяв щось своїм учням. Він сказав, що ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете моїми свідками в Іерусалимі, Юдеї і навіть до краю землі. І знаєте, те, що Ісус пообіцяв, саме це і відбулося на п’ятидесятий день, коли народ ізраїльський, він святкував це свято п’ятидесятниці, Це свято першоплодів, коли Бог заповів, щоб вони приносили цей перший сніп, дякували Богові за його благословіння. Це також свято, коли Бог дарував Божий закон через Моїсея на горі Сінаї, то є свято, коли Бог дарував вам і мені заповіді і настанови. І Бог, він так зробив, що кожне свято, про яке ми читаємо в Біблії, воно має подвійне значення. Тобто воно мало значення для ізраїльського народу, і воно також сьогодні має велике значення для всіх віруючих в Бога, всіх віруючих в Ісуса Христа як Господа, як Спасителя. Свято Пасхи, коли Бог вивів свій народ з Єгипту, звільнив його від рабства фізичного, і Свято Пасхи, воскресіння Ісуса Христа, коли Ісус Христос, він вивів свій народ, вивів тих людей, які увірують в нього з рабства гріха, з цього рабства гріховного. І так само Бог зробив і зі святом П’ятидесятниці, п’ятидесятий день після Пасхи, коли до цього це була також заповідь, щоб дякувати Богові за плоди, за Його благосовіння, дякувати Богові за Його слова. І в цей день, саме в цей день, Дух Святой зійшов на учнів Ісуса Христа, і також були перші плоди у вигляді тих людей, трьох тисяч людей, які покаялися, які примирилися з Богом. Це теж свято таких першоплодів і свято народження церкви. І те ж саме свято Сукот, свято, яке нагадує про те, що народ ізраїльський, коли він вийшов з Египту, вони 40 років блукали по пустелі, не тому, що Бог так хотів, а тому, що вони одразу, коли дійшли до землі обіцяної, вони туди не увійшли, вони побоялися цих велетнів і того, що треба було цю землю завойовувати. і тому їм прийшло ще 40 днів поблукати, як нагадування про ці блукання, про те, що вони в цей час не мали таких будівель, як ми з вами, таких домівок комфортних, вони жили в цих шатрах, шалашах, і тому Бог сказав, що святкуйте, як нагадування, що всі ви, і ми в тому числі, ми тут на землі, ми странники, ми пришельці, ми тимчасово, Ми живемо в цих тимчасових хижах, які називаються наші тіла, але це свято, воно також виконується, це єдине свято, яке буде святкуватися також на небесах, в царстві небесної. Коли ми всі потрапимо вже в наші небесні оселі, це свято, воно отримає своє довершення. Ми дійдемо до тої обіцяної землі, ми залишимо все це тимчасово і ми дійсно побачимо Бога, який він є. І сьогодні я хотів би звернутися до Божого Слова перед тим, як ми подивимося, я хотів би попросити вас, щоб ви перевірили про всяк випадок ваші мобільні телефони, ну не те, що вони у вас є, я впевнений, що в більшості у вас вони є, а те, що вони у вас зараз або вимкнені, або на беззвучному режимі, або в режимі польоту. І назва сьогоднішньої проповіді – «Що нам робити?». Чи виникало у вас коли-небудь таке питання – «Що мені робити?». Виникало? У когось виникало? Можна ваші руки побачити? Дуже часто. Коли воно зазвичай в нас виникає? Коли ми зайшли в житті, щось трапилося, і ми зайшли в якийсь такий глухий кут або, як ми кажемо, тупік, і ми вперлися в якісь обставини, щось не міняється, щось не виходить, ми не розуміємо, що нам далі робити, і ми задаємося питанням собі. Якщо ми, віруючи людина, ми задаємо це питання Богу, і ми питаємо, Бог, що мені робити? Ми задаємо самі собі, що мені робити, щоб це якось змінилося, щоб якось з цього глухого кута вийти. Я розкажу вам одну історію. Чоловік заблукав в глухому лісі, він взагалі такий був професійний мандрівник, любив відправлятися кудись в якийсь похід, брав з собою намет, брав з собою якісь необхідні речі, і він вирішив один піти вгори. І хто хоч раз ходив в гори, в похід, то ви знаєте, що в принципі не рекомендується ходити одному, бо так часто трапляється, який би ти не був професіонал, скільки би ти разів до цього не ходив, щось піде не так. Перестане робити навігація, компас забув вдома, десь заблукав, і все, ти один, немає кому тобі прийти на допомогу. І так трапилося в житті цього чоловіка, що він заблукав, він три дні проходив по лісу, в нього закінчилась їжа, розрядилися всі його гаджети, павербанки, не було зв’язку, і він дійшов до якоїсь такої скелі у лісі і вперся в цю скелю і зрозумів, що все, він взагалі не розуміє, куди йому далі йти. І все, що він в цих обставинах для себе зазумів, що він може зробити, він впав на коліна і почав молитися до Бога. І він почав кричати, волати і казати, Бог, якщо ти є, якщо ти мені допоможеш вибратися з цієї халепи, я обіцяю тобі, що я буду справжньою віруючою людиною і я буду тобі служити. І тільки він завершує цю молитву, як з лісу виходить лісник і каже до цього чоловіка, чого ти тут валаєш, пішли зі мною, тут 5 хвилин до дороги, я тобі покажу шлях. Ну, він, як би, чоловік швиденько зібрав свої речі, пішов за цим лісником, то вів його на дорогу, і чоловік підводиться, ну, то есть, радіє і каже, господи, все, відміняється, дякую, я вже сам якось розібрався, тут лісовик прийшов. І ви скажете, ну в чому суть цієї історії? Вона виглядає кумедно, як анекдот. Суть в тому, що коли цей лісник раптово зник, і чоловік зрозумів, що він так само один на десятки, на сотні кілометрів, і йому ще прийшлося по цій дорогі на один десяток кілометрів пройти до найближчого поселення, він зрозумів, що в радусі як мінімум 100 кілометрів немає ніякого лісництва. І що саме Бог йому допоміг вибратися з цієї халепи. І знаєте, я вам не обіцяю, що я вам сьогодні дам відповіді на всі ваші запитання, що вам робити, але я постараюся з Божою допомогою на деякі ваші питання сьогодні відповісти. Але для цього давайте разом подивимося одну дуже цікаву історію. Історію сьогоднішнього свята. Історію, яка відбувалася вже майже 2000 років тому назад в Єрусалимі. Як ви пам’ятаєте, тоді учні Ісуса Христа, вони зібралися в горниці, вони очікували того, що Ісус пообіцяв, що вони приймуть силу, коли зійде на них Дух Святий, і вони всі разом перебували в молитві. Настав цей 50-й день, день П’ятидесятниці, учні були в горниці, вони молилися, але вони чули, що за стінами будівлі суне натовп людей, натовп поломників, які йшли у храм для того, щоб принести жертви, щоб принести цей перший сніг, щоб подякувати Богові. І раптом, коли вони все ще перебували в молитві, вони почули, що подув сильний вітер. І вони всі почали промовляти на різних мовах. Я думаю, що вони самі були в шоці, тому що вони цих мов не знали, і вони навіть не розуміли, що говорить і за що прославляє Бога сусід. І знаєте, якщо це було для учнів Ісуса Христа, думаю, таким чимось неочікуваним, чимось, що їх шокувало, то наскільки це було шокуючим, неочікуваним для тих людей, які проходили по всіх будинках, і вони починали чути кожний на своїй мові про великі і чудні діла Божі, про які казали апостоли. І знаєте, спочатку зупинилася одна людина, яка хотіла послухати, а за що ж там прославляється якась невідома її людина, Бога, на його мові. Потім зупинився ще один, ще один, і під стінами цієї будівлі вже зібрався цілий натовп. Учні почули, що натовп гуде, що там люди питають, а що ж відбувається. і тоді вони спустилися з цієї горниці, вийшли до цих людей на вулицю, і Петро почав проповідувати. І саме частину цієї проповіді Петра я хотів би разом з вами сьогодні подивитися. Ось, що ми читаємо в книзі «Дій святих апостолів» в другому розділі з 22-го вірша. Я буду читати в сучасному перекладі, і у вас зараз будуть ці вірші на екрані. З 22 по 24 вірші давайте разом прочитаємо. Петро каже, мужі ізраїльські, браті і сестри, браті і сестри з України, послухайте оці слова. І Ісуса Назарянина, мужа, про котрого вам зацвічив Бог, могутніми проявами, чудесами і ознаками, які Бог чинив через нього серед вас, як самі знаєте. Його виданого згідно з Божим задумом і передбаченням ви вбили, прибивши до Христа руками беззаконників. Та Бог його воскресив, звільнивши від мух смерті, бо не під силу було їй втримати Його. Що ви знаєте про проповідь Петра на День П’ятидесятниці? Що ви знаєте про проповідь Петра? Можливо, хтось в вас взагалі ніколи не чув, що саме Петро проповідував в День П’ятидесятниці, але саме так і відбулося. Тобто він, як та людина, який Ісус Христос довірив бути каменем, бути фундаментом церкви, Він взяв на себе цю відповідальність, він проявив ініціативу, і коли люди зупинилися, коли люди задавалися питанням, що відбувається, хтось там вже почав сміятися і казати, що вони понапивалися, і Петру пішло навіть спочатку цей міф одразу зруйнувати, каже, зараз 9-та година ранку, навіть професійні алкоголіки, вони не встигають напитися до цього часу. І він каже, вони не п’яні, це саме те, що пообіцяв Бог, це виконання Божого пророцтва. Але про що саме проповідував Петро? По-перше, він сказав про здійснення пророцтва, яке Господь раніше пообіцяв здійснити. А по-друге, в цій невеличкій проповіді він прямо наголошує, що Ісус є Месією і обіцяним Богом Спасителем. І чому він про це каже? Чому він в цьому впевнений? Він каже, що те, що він Месіє, воно підтверджується його земними чудесами, розп’яттям та його перемогою на смерті через Воскресіння. Знаєте, саме ці три речі дуже важливі для нас. В них є суть сьогоднішнього свята і того, що Бог зробив для вас і для мене. Нам треба це розуміти, бо це не тільки свято для апостолів, які жили в той час, це не тільки свято для тих людей, які стали свідками того, що відбувалося тоді, і завдяки цій проповіді вони покаялися, вони отримали спасіння. Нам треба розуміти, перше, що Ісус є Спасителем, якого Бог засвідчував магутніми проявами, чудесами, ознаками під час Його земного служіння. Чому це важливо? Чому важливо розуміти, що Він є Спасителем? Чому? Як ви думаєте? Тому що немає іншого імені під небом, і про це говорить нам Боже Слово, яким би ми могли спаситися, крім імені Ісуса Христа. І вам, і мені, незалежно скільки в нас стаж вже того, що ми віруючі, що ми ходимо в церкву, нам треба бути на всі 101% впевненими, що Ісус є мій особистий Спаситель. Ви впевнені сьогодні в цьому? Ви можете про це засвідчити іншим. Знаєте, це те, що потребуєте ви, і це те, що потребують ці люди, яких сьогодні ще немає в церкві. Зрозуміти, що Ісус є Спасителем. Друге, про що проповідував в цій коротенькій проповіді апостол Петро, він сказав, що розп’яті Ісуса та його смерть не були випадковістю чи перемогою зла. Знаєте, учні Ісуса Христа, навіть учні Ісуса Христа, до певного часу вони не розуміли, чому це відбулося з Христом, чому його віддали в руки грішників і чого його розп’яли як останнього злодія, розбійника на Христі. Але все це, і про це говорить Петро, це не було відповідковістю Це не тому, що диявол такий сильний і зло, воно сильніше добра і перемагає добро в цьому світі А тому, що це був Божий план і Божий промисіл, щоб Ісус, Він пішов на хрест за тебе і за мене Щоби наші гріхи, скажи, мої гріхи, не гріхи тих людей, їхні теж, щоби наші гріхи вони розп’яли Христа, прибили його руки, прибили його ноги до Христа. Знаєте, ми не завжди розуміємо, давайте будемо чесними, ми не завжди розуміємо, чому зло відбувається в нашому житті тут на землі. І я вам скажу, що багато речей ви і я, ми не зрозуміємо. Багато речей, вони нам відкриються тільки на небесах. Інколи з часом, як це трапилося з учнями Ісуса Христа, як ми сьогодні вже знаємо, інколи ми з часом розуміємо, чому перемогло зло. Ну, тимчасово. Тому що, коли Ісуса вбили і поклали Його в труну, всі думали, що зло, воно що? Воно перемогло. Про це думали учні. В цьому були, певні, фарисеї. Про це думали римляни. Але коли Ісус на третій день воскрес, то картина, вона якби склалася з цих пазлів, і всі зрозуміли, ті, хто хотів зрозуміти, що насправді зло програло, насправді переміг Бог, тому що це був його план, щоб Ісус був розп’ятий, а потім воскрес. І третє, про що говорить тут Петро, що Ісус, Він воскрес. Він воскрес. Смерть не змогла втримати Ісуса. Бог воскресив Його з мертвих, звільнивши Його від мук і довівши Його владу над гріхом і смертю. Знаєте, якщо б не було Воскресіння, то вас і мене не було б тут, на цьому місці. Якщо б не було Воскресіння, то не було б відповіді смерті. А що далі? Бо кожна людина, вона рано чи пізно, вона стає на цей поріг переходу в вічність. І в неї виникає питання, а що після смерті? І якщо немає Воскресіння, якщо б не було Воскресіння, то не було б відповіді на це питання. У вас і в мене є відповідь, є надія. Навіть якщо ми не доживемо до того часу, коли Ісус зійде другий раз на землю і написано, що будуть віруючі, вони восхищені, вони не побачать смерті. Навіть якщо ми перейдемо таким звичайним, в розумінні людей, способом через те, що наша хіжа, наша плоть, вона помре. Тобто, смерть для нас – це не крапка, це не зачинений на ключ двері, це двері, які причиняються куди? У вічність, до Бога, там, де немає зла, там, де немає страждання, сліз, війн і всього того, що сьогодні навколо нас відбувається. Знаєте, добре, що на цих віршах, які ми тільки що прочитали, проповідь Петра не скінчилася Те, про що він казав, настільки зачепило слухачів, що у них виникли запитання І саме про це ми читаємо в продовженні цієї історії з 36-го вірша Давайте подивимось, 36-й і 37-й вірші, і вони зараз у вас будуть на екрані Петро каже, тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив його Бог. Цього Ісуса, якого ви розп’яли. Скажи своєму сусіду, якого ти розп’яв. Скажіть, скажіть, якого ти розп’яв? Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові і іншим апостолам, що ж нам робити, мужі-брати? Про що говорить в цих віршах апостол Петро? Він ще раз наголошує, що Ісус є Господь і Месія. Знаєте, він до цього це вже казав декілька разів. Він це підтверджував з Божого Слова, він показував, як сповнились пророцтва, як Давід пророкував про Христа, і як це виконалося, що Давід, він помер, його гріб є, але Христос, про якого він пророкував, він знав, що Бог пообіцяв йому з його роду поставити Христа, що він помер, але смерть його не змогла втримати, і він воскрес. Петро про це не один раз в своїй проповіді вже сказав. А ще він каже, що кожна людина, яка чинила гріх в своєму житті, тим самим розпинала Христа. Знаєте, ми думаємо сьогодні, що те, що ми саме зараз в цьому поколінні покаялися, прийшли до Бога, що ми чимось краще тих людей, які жили за часів Христа, за часів апостолів, що вони були більш грешні, тому що саме вони це зробили. Вони сказали, що його смерть на нас і на наших дітях, що вони попросили у Пілата тоді, щоб він видав його на розп’яті. Ми думаємо, що ми чимось їх краще. Ну, бувало у вас таке? Ну, в мене бувало, можливо, ви про це не думали. Але, знаєте, кожна людина, незалежно від того, в якому часі ми живемо, проміжку, від того моменту, коли Ісус помер на Христі і до сьогоднішнього часу. Кожна людина, яка зробила хоч один грішок, є тут люди, які один гріх зробили? Є? Думаю, трошки більше. Кожна людина, яка зробила хоч один грішок, вона цим гріхом розп’яла Христа. І тому Петро, він так і каже, він не те, що вас і мене хоче образити, він каже, що ви і я, ми розп’яли Христа. Своїми гріхами, своїм невірством, своїми сумнівами, тим, що ми, нам багато разів хтось там свідчив про Бога, каже, та не їсть по ушам, та знаєш, що ми не твій Бог, та що ти мені розказуєш? Кожен з нас, він розпинав Христа. І тут виникає логічне запитання, а що нам з цим робити? Саме це запитання, воно виникло у слухачів проповіді Петра. Вони запитали, а що нам робити, мужі, браття? Знаєте, я в цьому бачу дуже важливий момент. Коли ми щиро запитуємо Бога, коли в нас є правильне запитання, ми обов’язково що? Ми отримуємо відповідь. Коли ми не запитимо, ми думаємо, що ми все знаємо, ми самі цими гусами, що нас не треба вчити, ми вже всі дорослі, незалежно від віку, то тоді Бог, скільки б він нам не стукав, не хотів щось нам відкрити, ми не почуємо його. Але коли в нас виникають правильні запитання, що мені робити, Боже, що мені треба змінити, обов’язково Бог дасть відповідь тобі і мені. Скажіть своєму сусіду, Бог обов’язково дасть тобі відповідь, Бог дасть тобі, але тобі треба задавати правильні питання, бути щирим перед Богом, питати у Бога, що мені робити. Не бути схожими на того чоловіка, який заблукав в лісі, про якого розказали, що коли прийшла відповідь, він це сприйняв як, ну, воно само собою, так якось відбулося. Тільки коли він зрозумів, що це дійсно відбулося Боже диво, він повірив, що Бог є. Знаєте, саме це зробили люди, що слухали Петра. Вони спитали, що ж нам робити. І саме відповідь на це питання ми читаємо з 38-го вірша. Давайте разом подивимося 38-й і 39-ї вірші. Там написано. А Петро сказав їм, покайтеся і нехай охреститься кожний з вас в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І приймете дар Святого Духа, адже для вас, скажіть своєму сусіді, для тебе, для тебе, для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь Бог наш. Перше, про що говорить апостол Петро, це покаяння та хрещення. Покаяння та хрещення. Знаєте, наші стосунки з Богом, вони починаються з покаяння, з визнання, що я грішник. Є тут грішники чи немає? Є, слава Богу, прощені грішники, надіюсь. Саме з того, що ви і я, ми визнаємо, що мені потрібно прощення, мені потрібна спасіння, з цього починаються наші стосунки з Богом. До тих пір, поки ми вважаємо, що в нас все добре, я нещодавно казав, коли ми приходимо до лікаря, нас щось болить, але ми кажемо, що в мене все добре, самий талановитий лікар вам не допоможе. Ні в чому. Поки ви йому не розкажете, що вас турбує, що саме у вас болить, як давно у вас болить, і тоді він, як людина, яка навчалася, яка має певні знання, вона вам з Божою допомогою зможе допомогти. Так само і з Богом. Коли ви і я, ми визнаємо, що я грішна людина, я потребую Божого прощення, мені треба покаятися, от з цього починаються наші стосунки з Богом. Покаяння та хрещення. Бо хрещення, воно також, воно видимим образом, воно стверджує і свідчить іншим, що ми вибрали йти за Богом. Ми вибрали посвятити своє життя Богу і це наш початок, початок наших стосунків з ним. Друге, про що говорить в цих віршах апостол Петро, це можливість отримати дар Святого Духа. Після покаяння, і про це говорить там Боже слово, ви і я, ми можемо отримати дар Святого Духа. Ми потребуємо цього. Як би ви не крутили право-вліво, ви і я, ми без силі, без Божої присутності в нашому житті. Учні Ісуса Христа, вони не могли виконувати те служіння, яке Бог їм довірив, до тих пір, поки Дух Святий не злинув на них. Але коли Дух Святий на них зійшов, не дивлячись на всі обставини, які їх оточували, на гоніння, на те, що багато людей їх не приймали, переслідували, вони мали силу, щоб свідчити іншим. Вони мали силу, щоб молитися за інших. Вони мали силу, щоб звершувати чудеса. І Бог прикладав, докладав спасаймих до своєї церкви. І третє, про що говорить в цих віршах апостол Петро, він говорить, що саме через те, що відбулося, саме через те, що Дух Святий він зійшов тоді на учнів і сьогодні він сходить на кожну людину, яка прагне, яка шукає його, саме через це виконалась Божа обітниця. Чому це важливо? Бо час від часу обставини, диявол, навіть ми самі починаємо сумніватися, що Бог виконає ту чи іншу обітницю в нашому житті. Але про що говорить тут Петро? Для кого була ця обітниця, для кого інші обітниці, про які ми читаємо в Божому Слові? Вони для якихось особливих людей, правда ж? Для людей безгрішних, досконалих, які ніколи жодного разу нічого поганого не зробили, так? Правда ж? Ні. Про що говорить апостол Петро? Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх, скажіть, для всіх, для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь Бог нас. Знаєте, в цьому я бачу для себе велике підбадьорення, що всі Божі обітниці, як говорить нам Боже Слово, вони да і амінь у Христі Ісусі. Всі Божі обітниці стосовно того, що Бог пообіцяв, що ми приймемо силу, коли Дух Святий на нас зійде і будемо Його свідками, і що Бог пообіцяв нас захищати, допомагати, зцілювати, звільнювати, працювати з нами до дня приходу Ісуса Христа. всі ці Божі обітниці для вас, для наших дітей і для всіх тих людей, хто ще далеко від Бога, кого ще немає сьогодні в церкві, кого, можливо, сьогодні запрошували, а вони не прийшли, для всіх, кого лише покличе Господь. І знаєте, саме за це я хотів би сьогодні за завершення цього служіння помолитися. Перше, помолитися, щоб кожен з нас він мав живі стосунки з Богом. Щоби, якщо ви відчуваєте, що вам треба сьогодні покаяння, вам треба сьогодні примирення з Богом, вам треба сьогодні звінитися від якогось цього глядача, щоб ви могли це зробити, не трималися, не відкладали на завтра. Знаєте, багато людей, чому їх сьогодні немає тут, навіть на свято Трійці, хоча, можливо, вони думали там прийти, але погода сьогодні така погана, навіть обстрілів не було, але, ну, так сказати, Погода не льотна, краще вдома, відіспатися, відлижатися. Їх немає сьогодні. Але Бог хоче, щоб у вашому і моєму житті не було ніяких перешкод, щоб нічого вам і мені не заважало приходити до Христа чистим серцем, чистим сумлінням і просити Його про ту допомогу, про той захист, про ту підтримку, якого ми потребуємо. Сьогодні я хочу також молитися про те, щоб ви і я, ми прийняли цей дар Святого Духа. Знаєте, сама ця назва, що це дар, про що це говорить? Про що це говорить? Це треба заробити. Треба рік проходити в церкву, як мінімум, да? Причинення прийняти, наставництво прийти. Ні, це говорить, що це подарунок. Коли вам дарують подарунок, що від вас залежить? Або прийняти цей подарунок, да, подякувати, хто вам дарує, або відмовитися, тоді він не буде вашим подарунком. Оце все, що від вас залежить. І я сьогодні хочу молитися разом з вами, щоб ми цей дар прийняли. Це найкращий подарунок, який ми взагалі можемо отримати від Бога після спасіння, після порощення наших гріхів. Це дар Святого Духа. І третє, про що я хочу молитися, щоб ми не сумнівалися, що всі Божі обітниці, все, що Бог вам і мені пообіцяв, Навіть якщо зараз обставини, вони кажуть, протилежні, кажуть, це ніколи в твоєму житті не станеться, ця людина ніколи не спасеться, ти від цієї хвороби ніколи не позбавишся, ці обставини ніколи не зміниться. Знаєте, я хочу сьогодні з вами погодитися в одній простій молитві, щоб ви і я, ми сьогодні повірили, що ця обітниця про Божу підтримку, про те, що Божа сила буде проявлятися в вашому житті для вас, для ваших дітей і навіть для всіх тих людей, кого Бог ще тільки покличе. Тільки покличе. Через вас, через когось іншого. Давайте ми разом станемо зараз для молитви. Я хотів би запросити також наших левітів, щоб вони нас вели поклонінні. Давайте ми зараз звершимо цю молитву. Вона дуже важлива. Як я вже казав, три молитви. Покаяння, щоб нічого не було між вами і Богом. Щоб ви і я, ви прийняли цей дар Це найкращий подарунок І знаєте, якщо ви цього не переживали То свята 50-ти, свята 30-ти Це чудовий день, щоб пережити Пережити це в своєму житті І щоб Бог вас сьогодні, мене сьогодні Він ствердив, що всі Його обітниці Все, що Він вам пообіцяв Воно да і амінь У Христі Ісусі Давайте ми церква помолимось Дякуємо тобі, дякуємо тобі, наш Боже, за те, що ти все зробив для того, щоб ми мали стосунки з тобою Ти послав сина свого Ісуса Христа, який жив на цій землі, який проповідував Євангелію, який пішов на хрест, помер, але на третій день воскрес Смерть не змогла втримати Його І саме в воскресінні Ісуса Христа Є ствердження того, що ти як Бог полюбив нас Що ти як Бог викупив нас І що сьогодні ти приймаєш Кожного, хто щиро звертається до тебе І я сьогодні разом з тими, хто присутні на цьому служенні Я сьогодні разом з тими, хто дивиться нас онлайн Або буде дивитися в записі Я прошу, Господи, хай нічого не мішає нам мати стосунки з Тобою. Хай ніякий гріх, ніякі з мені обставини, хвороби чи щось інше, вони не закривають Тебе в нашому житті. Господи, прости всякий гріх, який, можливо, сьогодні є в житті мого брата або сестри. Дай нам, Господи, бути сьогодні щирими і не намагатися бути кращими, ніж ми є, Але визнавати перед тобою, я грішник, я потребую тебе, потребую твої допомоги, Боже, щоби жити свято, жити з тобою, щоби не грішити, але своїм життям, своїми ділами прославляти тебе як свого Спасителя. Я дякую тобі, Ісус, за те, що ти є Господом і Спасителем. Немає іншого імені під небом, яке дане людям, крім імені Ісуса Христа, в якому ми мали б спасіння. В твоєму імені ми маємо спасіння і дар вічного життя. І я сьогодні прошу тебе, хай це свято стане особливим для кожного, хто є на цьому місці. Хай ці свято, дішестя Духа Святого, воно стане дійсно святим, коли ми приймемо від Тебе цю силу, цей подарунок, і будемо жити не самі, будемо жити не своїми силами, але силою того, хто воскресив Христа змертвих. Ця сила сьогодні на цьому місці. Цю силу дає Бог через хрещення Духом Святим. Бо Ісус сказав, ви приймете силу, коли Дух Святий з’їде на вас. і будете моїми свідками. Господи, дай нам шукати цієї сили, мати цю силу і свідчити про твою силу іншим людям. І сьогодні я також в цій молитві згоден. Прошу за кожного того, хто присутній. Кожного, хто має якісь сумніви, якісь переживання, якісь проблеми, які загнали в цей глухий кут, цей тупік. Кожного, хто зараз сумнівається, а чи для мене ця обітниця, А чи зробить це Бог в моєму житті? Ти сказав, адже для тебе. Адже для тебе ця обітниця. Для тебе і твоїх дітей. І для всіх тих, хто сьогодні ще далеко. Для всіх, хто сьогодні ще далеко від Бога. Далеко від церкви. Але ця обітниця, ті обітниці, які Бог дав вам, вони для тебе. Обітниця про спасіння. Обітниця про зцілення. Обітниця про звільнення від тенет, якихось обставин, хвороб і всіх тих випробувань, які ми переживали Адже для тебе, для тебе ця обітниця І хай, Боже, кожне Твоє слово, яке ти вже сказав в наше життя Кожне Твоє слово, яке ти ще нам скажеш, хай воно виповниться В ім’я Ісуса Христа І ми дякуємо Тобі, Боже, дякуємо за те, що Ти прийшов на це місце, прийшов в моє життя, щоби сповнити мене радістю в Тобі, щоби сповнити мене силою в Тобі, щоби сповнити мене надією і живою вірою в Тебе. Дякую Тобі, Бог Отець, Син і Дух Святий за все. Амінь. Давайте церкву ми ще поклонимо з Господом. Скажіть зараз, Господь, скеля моя, Господь, моя підтримка, все, що потрібно, я маю в Тобі. Якщо ти маєш сьогодні Христа в своєму житті, ти маєш все, що тобі потрібно. Господь – твоя скеля, Господь – твоя підтримка, Господь не залишить тебе, Господь виповнить всі свої обітниці в твоєму житті, бо ти вибрав слідувати за Христом, бо ти вибрав прийняти Його дар, дар Святого Духа, бо ти вибрав прийняти Його як свого Господа Спасителя. І коли ти приймаєш Христа, разом з ним ти приймаєш все, що є у Бога, прощення, зцілення, звільнення, Божу підтримку і благодать, все, що тобі потрібно, ти приймаєш разом з Христом в своє життя. І коли ти маєш Його як свого Господа і Спасителя, ти маєш в Йому житті все, що тобі потрібно. Ми дякуємо тобі, Боже, за милість. Ми дякуємо, Боже, за прощення твоє. Ми дякуємо, Господи, за твою присутність в нашому житті. Ми дякуємо, Господи, за всі твої обітниці, які вже виповнилися, які ще тільки виповняться. Ми дякуємо Тобі, Боже, за охорону і захист. Ми дякуємо, Господи, за мертві, які прийдуть на нашу землю. Ми дякуємо, Господи, за те, що Ти понад всіх земних богів, людей, які мають якусь владу. Ти понад усе. Ти царь над царями. Ти є Бог над богами. Ти понад усе в моєму житті. Проголоши це. Скажи, Бог понад усе в моєму житті Бог є сильним Його рука не скоротилася, щоби спасати Його рука не скоротилася, щоби допомагати тобі і мені Він такий самий, вчора, сьогодні і навіки вічно Славимо тебе, Боже, славимо тебе Величаємо тебе в це свято І дякуємо, Господи, за те, що ти зробиш набагато більше ніж ми просили у Тебе сьогодні, ніж ми можемо уявити, бо Ти є Бог, у Тебе є все, вся влада, вся сила і все, що ми потребуємо сьогодні, живучи тут на цій землі. Все, що я маю, я маю, Ісус, у Тобі. І дай мені, Господи, славити Тебе, хай мої уставини будуть повні хвали, повні хвали за все, що Ти зробив, За все, що ти робиш, і за все, що ти тільки зробиш в моєму житті. Славлюй тебе. Дякую тобі. Дякую тобі, Небесний Батько. В ім’я Сина Того, Ісуса Христа, ми молилися. Амінь. Амінь. Сідайте, будь ласка, Долега Церква. Дякую вам, дорогі левіти, за ваше служіння, за те, що ви допомагаєте також нам зустрічатися, входити в Божу присутність, залишати всі ті переживання, всі ті обставини, які, можливо, ще сьогодні тільки в процесі, вирішення в процесі. Але Божа відповідь вже йде. Божа відповідь вже йде для тебе, для мене, для нашої країни. Божі відповіді, вони йдуть. Всі Божі обідниці, вони так і амінь. Хорсті Ісусе. І на завершенні цього служіння хотів би нагадати про ті події, які в нас будуть сьогодні, які будуть найближчим часом на наступному тижні. Зараз, по завершенні цього служіння, ви можете подякувати Богові через свої десятини, пожертви, як це робили, і, я надіюсь, роблять сьогодні, віруючи в Ісуса Христа, як тоді євреї, ізраїльтяни, вони приносили, як подяку Богові, цей перший сніп, який вони пожали, подякував Господу, приносили жертви, якісь інші пожертвування. Так і сьогодні ми маємо можливість подякувати Богові вже своїми десятинами пожертвувань. Також одразу після служення у нас буде чевання, смаколики, тому теж не тікайте, це така важлива частина і нашого служення, і якщо ви подивитесь на Писання, кожне свято, яке Бог заповідав народу ізраїльському відмічати, воно також супроводжувалося тим, що люди, які відмічали це свято, вони накривали стіл і в залежності від того, яке саме було свято, там трошки, можливо, відрізнялося те, що було на столі, але суть була в тому, що кожне свято, воно супроводжувалося також таким сімейним, родинним застолям, коли всі збиралися, дякували Богу, разом їли якісь наїдки і прославляли Господа в своєму житті. Також сьогодні о 12.30 в нас буде чудова святкова програма для наших підлітків, для молоді, тому всі, хто вже є, ми раді бачити, ті, хто ще підійде, теж будемо раді бачити. А в понеділок о 19.00 ми збираємось тут для молитви, за припинення війни, за мир для нашої країни і за те, щоб Бог робив свої діла в нас, в церкві і навколо нас. На тижні домашні групи не пропускайте, спитайте, де, коли буде група. Це теж важливий час, щоб бути разом. А в наступну неділю у нас буде молотомне служіння, а також служіння, коли ми будемо звершувати хліболомлення. Тому приходьте самі, подивіться, якого сьогодні немає, запросіть. Це теж важливий час, щоб і молитися за нашу країну, за людей, які ще на спасенні, і також самим переживати цю Божу присутність. Також нагадую, що в нас відкрилося сторіночки в Інстаграмі, на Тік-Тоці, тому якщо ви користувач соцмереж, то підписуйтесь, ми намагаємось там теж розміщати якісь анонси, ті фото, відео з подій, тому це можливість теж і самим бути в курсі якихось подій, і для тих, хто в вашому оточенні не вірує, чи хто користується соцмережами, щоб вони бачили теж, що відбувається в церкві. І якщо вам потрібна молотовна підтримка або якась інша підтримка, то можете також звертатися до мене особисто або до моєї дружини. Ми теж з радістю постараємось і підтримати вас, помилитися і чим можемо послужити. На цьому наше служення, воно закінчується. Хай Господь вас поблагословить. І я ще раз вам хочу нагадати, що адже для тебе Бог залишив всі ці обітниці, саме для тебе, не для твого сусіда, для твого сусіда в нього свої обітниці, а для тебе Бог залишив ті обітниці, які потрібні самі тобі, для тебе, для твоїх дітей і для всіх тих людей, якого ще Бог тільки покличе. З миром Божим! Будьте благословенні!

І назва сьогоднішньої проповіді, те, про що я хотів би з вами говорити – «Не ваша справа». Не ваша справа. Якщо пам’ятаєте, на початку цього місяця, коли у нас було молитовне служіння, і ми говорили, що цей місяць в об’єднанні церков спасіння, він названий місяцем Святого Духа, оскільки якраз в наступну неділю ми будемо святкувати свята Трійці, а вчора в Ізраїлі вони святкували свята П’ятидесятниці, Шавот, коли Бог дарував Божий закон Тору Моїсею, а для нас, як для християн, це подвійне свято, тому що це не тільки дарування Божого Слова, а ще і дарування нам, як церкві, як віруючим, Духа Святого, тої сили, яку Бог бажає вам і мені дати. І якщо ви були на тому служінні, то ви пам’ятаєте, що я тоді читав якраз два вірші з книги «Дії святих апостолів», і саме з них я хотів би сьогодні знову розпочати. Книга «Дії», перший розділ, 7-й і 8-й вірші. Я буду сьогодні читати з перекладу Огієнка, зазвичай я беру сучасний переклад, але в цей раз я так передивився всі місця, мені якраз те, як переклад Огієнка найбільше сподобалося, оці моменти, ті акценти, на які я хотів би саме сьогодні звернути увагу, у нього вони якраз дуже гарно підкреслені. Тому, якщо у вас є можливість вибрати переклад на телефоні або є Біблія якраз в цьому перекладі, то я буду читати саме з цього перекладу. І давайте разом подивимось сьомий і восьмий вірші і зараз вони у вас також будуть на екрані. Ісус каже, а він їм відказав, це до учнів, то не ваша справа, скажіть своєму сусіду, то не твоя справа, скажіть, скажіть, то не твоя справа, знати час та добу, що отець поклав владі свої. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усі юдеї та в Самарії та аж до останнього краю землі. Я думаю, ви пам’ятаєте, я тоді задавав питання, чи хотіли б ви знати, коли саме час, день, коли припиниться ця війна. І майже всі, я думаю, всі підняли руки, бо ми цього хочемо. Так само, як учні Христа, вони хотіли знати, коли ж нарешті Ізраїль, він звільниться від римської окупації і він отримає свою державність і можливість жити вільно, поклонятися Богу, служити Богу. І тому вони запитували перед тим, якщо ви прочитаєте з самого початку, вони запитували у Христа, не в цей час ти відновиш царство Ізраїля, даш можливість Ізраїлю відновитися як державі, як країні і здобути свою незалежність. І саме на це Ісус і відповідає. Він каже, не ваша справа. Не ваша справа знати часи, строки, дні, коли Бог буде робити те чи інше. Але Ісус також дає відповідь. Він каже, а в чому ж наша справа? Тому що виникає, якщо Бог нам каже, що щось знати – то не наша справа, то, значить, є якась саме наша справа, саме твоя, моя, і Бог хоче, щоб ми це знали. І Ісус, Він якраз на це і звертає вашу і мою увагу. Він каже, що ваша справа знати, що коли Дух Святий зійде на вас, ви приймете силу, ви приймете силу, і не просто якусь абстрактну силу, а силу для того, щоб здійснювати те, для чого Бог вас і мене покликав, бути його свідками. І Ісус навіть їм окреслює такі, скажімо, географічні кордони. Він каже, в Єрусалимі усі юдеї, Самарії та аж до останнього краю землі. І я тоді запитував вас, і ви відповіли, що так, Україна, якщо так рахувати, в той час всі ці події відбувалися в Ізраїлі, то чи входить Україна аж до останнього краю землі? І, в принципі, всі погодились, що Україна, по ідеї, можливо, хоча інколи так трактують, Україна, Україна входить, цей перелік інших країн, де тоді ще не проповідувалося Євангелія, і ми також покликані в цьому приймати участь. Але, знову ж таки, повертаючись до «не ваша справа», як це стосується вас і мене? В чому саме ваша і моя справа, якщо брати цю історію? Що ви і я покликані робити? І саме про це я хочу сьогодні говорити. Але для того, щоб ми зрозуміли і контекст цього покликання, і зрозуміли особисто кожен для себе, в чому твоя, в чому моя справа, в чому твоя і моя частка в тому, що Господь хоче робити, я хотів би нагадати наше церковне бачення на цей 2026 рік. Якщо можна, да, цей наступний слайд. По суті, воно складається з таких от трьох пунктів невеличких. Перший пункт, він звучить так. Я, от можете на себе показати, я, я, да, приводжу до Христа мінімум одну людину. Це перший пункт нашого церковного бачення, що кожен з нас, не тільки я як пастир, не тільки Юля як лідер прославлення, чи хтось там з дитячого, чи з підліткового служіння, а я особисто покликаний привезти до Христа мінімум одну людину. Другий пункт, домашня церква, домашня група, там, де ми живемо, де ми збираємось, усі знають про Христа. Тобто про що це говорить? Що ті люди, які живуть поруч з нами, наші сусіди, наші співробітники, там, де ми працюємо, ті наші знайомі, можливо, це не прямо сусіди, а люди, з якими ми пересікаємось, десь біля парадного, в магазині, ми з ними час від часу якісь маємо стосунки. Ці люди знають про Христа, знають, що я віруючий, знають, що я хожу в церкву, і ми молимося за цих людей, і ми намагаємось цим людям, коли є нагода, засвідчити, допомогти і послужити. І третій пункт нашого церковного бачення – церква відкриває мінімум одну церкву. І, можливо, хтось подумав про себе, що особисто вас це не стосується. Можете руки не піднімати, але я думаю, що у нас виникає, можливо, не стосовно кожного з цих пунктів, але можливо ви думаєте, ну, мене цей пастор не стосується. Я не бачу себе якимось евангелістом, не бачу себе дійсно способним, щоб комусь отак от доступно розказати про Бога, запросити в церкву. Я боюся, я не знаю, що казати, що робити. Ну, в принципі, я вам скажу, це нормально. Якщо у вас виникають такі думки, навіть не стосовно всіх трьох пунктів, а навіть по якомусь одному пункту, це нормально. Але я хочу вам сказати, що саме про вас, саме про вас говорить Господь, своєму слові, що ви покликані бути його свідками в Єрусалимі, тобто в Києві, в Україні, в Йудеї, в Самарії, в Росії, Тому що євреї з самарянами так не дуже підтримували гарний сусенок. І аж до краю землі. Ну, край землі він може бути, дивлячись, яку сторону ви направитесь в різних, так сказати, сторонах. І знаєте, хочу з вами ще подивитися два вірша з Євангелія від Луки, щоб ви зрозуміли, що Ісус не говорить тут про якихось особливих людей, що саме вони покликані, тільки пастира, тільки лідери домашніх груп, чи люди, які вже в якомусь служинні. Євангеліє від Луки, 10 розділ, перші і другі вірші. Я теж читаю з перекладом Огієнка. Там написано. Після того призначив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця, куди сам мав йти. І промовив до них, хоч жниво велике, та робітників мало, тож благайте господаря жниви, щоб робітників вислав на жниво своє. Хочу вас запитати, в принципі, це буде вам нескладно відповісти, а хто послав оцих 70 учнів на проповідь Івану? Хто їх послав? Ісус. Це говориться про Христа, що саме Він відібрав цих 70 і послав їх на проповідь Євангелія. А хто був уважний? Куди саме Він їх послав? Куди саме Він їх послав? Куди? Куди? Туди, куди Він сам міг йти. Але Ісус що був? Один. І Він не міг розірватися. Він не міг бути одночасно в Єрусалимі і в Самарії. Він не міг бути одночасно в Капернаумі і, наприклад, в Назареті. Він не міг бути одночасно в двох місцях. Він міг бути тільки в одному місці, в один час, бо Він на той час був людиною в плоті і крові. І тому, кого Він обрав? Віруючих, тих людей, які послідували за ними. І я хочу звернути увагу, що це не були 12 апостолів. Це до того, що ми інколи думаємо, що Бог обирає тільки якихось особливих. Особливі вже були. Вже були обрані, вже було на той час 12 апостолів. Ісус вже їх посилав на служіння, вони вже проповідували Евангелія, вони вже зцілювали людей, виганяли демонів, вони вже це робили. Ісус кого обрав? Ще інших людей. Для чого він це зробив? Як ви думаєте? Що-що? Більше, краще, так? Ну так, в принципі це логічно, щоб масштабувати те служіння, яке він робив. Але другий мотив, і я в цьому впевнений, він хотів показати, що його покликання, проповідь Евангелія, це не тільки для якоїсь вузької категорії людей, для якихось обраних, це для всіх. Я не знаю, наскільки на той час було учнів, послідовників Христа, які за ним слідували. На свято П’ятидесятниці ми читаємо, що було 120 учнів зібрано. Тут ми читаємо про 70. Можливо, це були всі ті учні, які на той час слідували, можливо, це була частина, їх було більше трошки, але він обрав саме тих, хто могли залишити в той момент свої родини, дітей. Він не посилав, можливо, маму, у яких були маленькі діти, не посилав інших людей, які по якимось причинам їм було б важкувато це служіння робити. Але те, що я бачу в контексті цієї історії, що Ісус бачить тебе, бачить мене, він бачить нас дійсно тими людьми, хто може піти і свідчити іншим людям. І це не тільки для якихось обраних, не тільки для тих, хто вже якесь служіння несе в церкві, а це саме для тебе. Скажіть, це для мене. Скажіть, скажіть, я інколи прошу вас казати сусіду, а це, скажіть, це для мене. Це для мене. Знаєте, ще один момент. Ви думаєте, ну, добре, пастор, я згідний, що це покликання проповідувати Євангеліє, свідчити іншим, це для всіх віруючих. Я одразу скажу, для всіх. Навіть якщо ви це не можете робити, так сказати, повний час, 24 дроб 7, але ви це можете робити 100%. Якийсь час, певний час, виділяючи, ви це можете робити. Але ви, можливо, думаєте, ну, з чого почати? Як взагалі, якби це, якщо я це не роблю, якщо я це давно не робив, якщо я це робив і десь розчарувався, як знову розпочати? Ісус тут показує нам навіть такі кроки. Він каже, що? Молить кого? Благайте Господаря Жниви, щоб що зробив? Щоб робітників вислав на Жниву сферу. Він каже, перше з чого почніть, почніть з молитви. Все починається з молитви. Якщо ми щось робимо для Бога і хочемо, щоб це відбувалося з Богом, то з чого нам треба почати? З молитви. Нам треба попросити свого керівника, свого директора, свого, тут Ісус каже, господаря, того, хто є господарем на цій житті, попросити, щоб він вислав робітників. І потім кого Ісус висилає? Тих, хто молився, щоб господарь вислав їх як робітники. Тобто все починається з молитви. Тому я хочу вас підбадьорити. Не тільки заплануйте когось запросити на наступне свято, то що буде в неділю, свято 30, а я вас до цього підбадьорюю, і ми за це будемо в кінці молитися, але я вас підбадьорюю продовжити посилено молитися за ту людину, кого ви плануєте запросити, за тих людей. Тобто я вас хочу підбадьорити, щоб це була не одна людина. За тих людей, двоє, троє, четверо, які, можливо, ви ще не бачите, як їх запросити. Вони вас не слухають, вони, можливо, не сприймають те, що ви кажете. Можливо, вони там колись послухали, сказали, бічіпуйся, я зараз в цю церкву не піду Але просто цих людей собі раз, два, три, чотири, п’ять порахуйте і моліться за них посилено І моліться не просто тільки за цю людину, а моліться, щоб ця людина прийняла вас як цього робітника Тому що Ісус розглядає всіх тих людей, які сьогодні поза церквою, він їх розглядає як жниво. А вас і мене він розглядає як тих робітників, хто буде над цим жнивом працювати, збирати це жниво. Тому тут подвійна молитва. Молитва за людину, щоби Бог працював її серці, щоби Бог ці обставини, які вона переживає, просто відкрив, що людині потрібен Бог, потрібне покаяння, потрібне почнення гріху, і щоби Бог вас зробив цими робітниками. Тому що коли ці учні 70, вони почали за це молитися, то наступне, що Ісус зробив, Він їх послав на проповідь Євангелія. Тому другий момент, після молитви, почніть свідчити. Тому що інколи ми молимось, але ми нічого не кажемо людині. Але саме зі свідчення, саме з того, що ми розказуємо про те, що Бог зробив для нас, що Бог може зробити для іншої людини, саме з цього починається зацікавленість, тоді у людини виникає запитання, а що їй робити? Пам’ятаєте, з чого почалося покаяння на свято П’ятидесятниці? Хто пам’ятає цю історію? З чого почалося? Вони були разом, вони що робили? Грали в ігри настольні, так? Вони молилися, а потім що почалося, коли Дух Святий на них зійшов? Що почалося? Ну, про що? Почали говорити на різних мовах, але ж не просто там були мови, щоб похвалитися. Вони почали говорити про великі і чудні Божі діла. І як ви думаєте, які великі і чудні Божі діла, про які саме вони говорили? Про ті діла, про ті дива, які відбулися в особистому їхньому житті. Що Бог їх спас, що Бог когось цілив, когось звільнив від демонів, Комусь подарував надію, звільнив від депресії, показав, як далі жити. У когось стосунки відродилися, родина відродилася. Кожен свідчив про те диво, яке Бог зробив для нього. Марія Магдалина, я думаю, свідчила про те, як Ісус її звільнив від демонів. Петро свідчив, можливо, про те, що Бог його звільнив від депресії, коли він відрікся, коли він думав, що він такий нікчема і нічого не здатен. Кожен свідчив про щось своє. І люди, які їх оточували, вони чули ці свідчення на своїй мові і чули про те, в чому вони потребували. Тому що хтось потребував сілення, хтось потребував звільнення, у когось були залежні родичі, у когось родина розвалювалася. І вони все це чули. І третє, треба почати служити тим людям, які поруч з вами. В принципі, ми всі знаємо, якщо ви мене запитаєте, а в чому повинно проявитися служіння. Кожній людині, в залежності від її потреб, це буде когось просто провідати, поспілкуватися, вислухати цю людину, бо вона десь переживає, за щось хвилюється. Комусь допомогти фізично, щось зробити, якщо людина захворіла, не може вийти в магазин або в аптеку, сходити, щось купити, занести. Тобто для кожної людини це буде своє служення. І ви, оскільки ви знаєте цю людину особисто, ви будете розуміти, як цій людині послужити. Насправді у вас, у мене є можливість виконати, в принципі, кожен з тих пунктів, які є баченням нашої церкви Навіть пункт про місіонерство Як саме, тому що ми плануємо в наступному місяці наприкінці тут у нас в парку зробити арт-пікнік для тих людей, які тут, мами, дітки, які тут живуть, хто гуляє Ми плануємо також на початку липня, це буде кінець червня, початок липня, ми плануємо табір в Пустоварівці, це вже взагалі справжні місіонерства, ви можете поїхати, там п’ятиденний табір ми плануємо послужити, чимось допомогти. Ми плануємо також табір для наших дітей, тобто на митовий. Тому, в принципі, є можливість і особисто комусь послужити, і прийняти участь в тих служіннях, в тих заходах, які ми, як церква, плануємо. Але є ще продовження цієї історії. Про неї ми читаємо в 17-му вірші. Оцей історії, яку ми тільки що прочитали, що Ісус послав 70 учнів в кожне місце, в кожне місто, куди він сам хотів піти. 17-ти вірш, давайте ми подивимось, Луки 10, 17, там написано, а ті 70 повернулися з радістю, кажучи, Господи, навіть демони коряться нам у ім’я Твоє. На що ви звернули увагу в цьому вірші? На що ви звернули увагу? Що? Ці учні повернулися, вони кудись ходили, вони були в церкві, були з Христом, вони кудись пішли, вони повернулися і повернулися які? Втомлені, пригнічені, в депресії, з претензію Ісусу, на що ти нас туди посилав? Що? Так, так? Вони повернулися з радістю. Чому? Чому? Тому що щось вони пережили в своєму житті, те, що раніше вони не переживали. А чому вони це пережили? Чому вони це пережили? Чому? Тому що вони зробили те, до чого Ісус їх покликав. Вони просто зробили те, для чого Ісус їх покликав. Ісус їх послав на пропитівальне і вони пішли. І коли вони пішли і почали свідчити іншим людям, то що почало відбуватися? Навіть демони, вони виходили з людей в ім’я Ісуса Христа. Знаєте, якщо вам і мені, я не кажу тільки про вас, якщо вам і мені не вистачає сьогодні радості, то чого нам не вистачає? Ми щось не робимо, те, до чого нас Ісус покликав. Тому що, коли ми робимо те, до чого Ісус нас покликав, ми свідчимо іншим людям, ми молимось за цих людей, ми служимо їм, то що в нас буде відбуватися? Ми будемо бачити, як люди спасаються. Знаєте, чому ми часто, ну от ми сидимо, У нас є певна кількість людей, які приходять на кожне служіння, і ми не бачимо нових людей, або бачимо рідко, або бачимо настільки, скільки ми хотіли би бачити. Чому? Дуже просто. Тому що ми або не свідчимо, або свідчимо, що ми це переживали. Інколи буває, що ти настільки за певних обставин в своєму житті, ти втомлений, ти розбитий, ти десь розчарований. І тут ти розумієш, що хтось, ти знаєш, брат, сестра, хтось знайомий, ти розумієш, що в нього теж якась проблема, треба подзвонити, помолитися, можливо провідати. І якщо ти переступаєш через свою розбитість, через свою втому, через свою депресію, і ти телефонуєш, ти молишся, ти провідуєш, то потім що ти відчуваєш? Ти відчуваєш радість, ти відчуваєш наповність, куди ж твої вже всі негаразди, вони поділися, вони, можливо, ще на той момент навіть ще не вирішилися, але всередині ти відчуваєш радість. Чому? Тому що ти зробив те, до чого покликав тебе Господь. І коли ти це робиш, ти також довіряєш Богу, що Господь попіклується про мої потреби, що Господь вирішить мої проблеми, Господь мене зцілить, Господь мене звільнить, Господь дасть мені якийсь вихід і розуміння, що робити. І знаєте, я в цьому не один раз, так сказати, переконувався в своєму житті. Я думаю, ви це переживали. І знаєте, я хочу вас підбадьорити, давайте ми це будемо практикувати, щоб ми були і жили в радості, а не в депресії, не в томі, не були весь час розбиті. Знаєте, Бог, Він покликав вас і мене свідчити людям і піклуватися. І знаєте, це не біг на таку коротку дистанцію. Ми інколи думаємо, от я запросив на свята Тридцять, людина не прийшла, ну і все. Тобто я до наступного, до Різдвачі, до Пасхи, я про цю людину не молюся, не запрошую, я про неї забув. Знаєте, так не працює. Це як з дітьми. У нас, слава Богу, Юлія і Бог були своїми трьома чудовими синами. І ми вкладаємося в них від самого їхнього народження. І слава Богу, і я дуже вдячний Богу, що я вже можу бачити певні плоди. Те, що наш старший син Богдан, він вже закінчив школу на відміну, він вступив в університет, він служить в церкві, прийняв крещення, він служить вже в церкві. Те, що середній син Єрема, молодші Лука, вони теж навчаються в християнській школі. І хтось, можливо, думає, і нам інколи люди задають, а нащо ви на це стільки грошей витрачаєте? Я вам чесно скажу, за ці гроші, які ми вже витратили, і ще поки давчиться Ярема, давчиться Лука, можна було б купити, як мінімум, Богдану і Яремі квартиру однокімнатну. І хтось каже, краще б ви їм квартири купили. Я вам скажу, краще, щоб вони були з Богом, служили Богу і мали з ним живі стосунки, Бог благосовить їх квартирами, машинами, те, в чому вони потребують. Але якщо людина не має спасіння, Ісус каже, краще без руки або без ноги попасти в Царство Небесне, без квартири, без машини, ніж з квартирою, з машиною, з руками, ногами і піти в пеку. Тому я вас підбадьорюю, як з дітьми, так і з людьми невіруючими. Ми не на коротку дистанцію біжимо. Моліться, навіть якщо людина вас сьогодні не приймає. Свідчить їй, і Писання каже, щоб ми свідчили і вчасно, і коли нам каже, що не вчасно. Тому що людина може і не сприйняти, але воно все одно там, ну, потрошечку, потрошечку десь там відкладається на закорках. І в свій час, як тривога прийде до цієї людини, вона згадає, що ви їй казали про Бога, про церкву, що треба молитися, і людина почне молитися. І людина, можливо, вас позвонить і скаже, а можна я з тобою прийду в церкву? І закінчую цю проповідь. Я хочу разом з вами подивитися ще один вірш з книги «Дії святих апостолів». Це 5 розділ, 42 вірш. Перед цим Петро, Іван, вони зробили диво, вони сілили людину, потім їх за це судили, побили, і вони повернулися до інших, до церкви, до учнів. І ось що написано, 5 розділ, 42 вірш. Там ми читаємо. і щоденно у храмі і по домах безупинно навчали і звіщали Євангелію Ісуса Христа. На що ви звернули увагу? Що вони, не тільки Петро Іван, а всі учні, всі послідовники Христа, що вони робили? Щоденно у храмі, по домах, що робили? Безупинно. Безупинно. А в сучасному перекладі вони не переставали, написано, перекладено. Знаєте, що хоче диявол, щоб відбулося в вашому житті? Щоб ми в якийсь момент, там сьогодні паста так надихнув, прокачав, ми думаємо, буду молитися, запрошу, засвідчу. А потім що? Зупинилися, перестали це робити. Знаєте, багато дуже гарних речей ми починали в своєму житті робити, правда ж? Починали. Зарядку починали робити, біблію обіцяли, буду кожен день два-три розділи читати, починали молитися кожен ранок, починали комусь служити, свідчити. Багато гарних речей ми починали. А потім що? Зупинилися, перестали. А тут, ну, те, що я хочу, щоб ми це прийняли. Чому це працювало тоді? Тому що вони це робили щоденно, і вони що? Не зупинялися. Отакі були неправильні віруючі, так? Вони що жили в іншому світі, їм працювати не треба було, їм гроші були не потрібні, у них родин не було, та повірте, у них проблем було більше, ніж у вас і у мене. Вони ще жили, Ізраїль був під окупацією римською, їм так само треба було податки платити римлянам, вони так само не відчували себе вильними, Тобто їх так само там десь пригнічували, переслідували римляни, і їх ще як християн переслідували ортодоксальні євреї. Але що вони робили? Вони продовжували щоденно збиратися по домах, домашніми групами, у храмі, і вони без перестанку, безупинно, вони навчалися, ну, самі навчалися, і свідчили іншим. Іншим проповідував Іван Іванович. І знаєте, якщо ви сьогодні сидите тут, ну і давайте ми будемо чесними, якщо ви розумієте, що десь у чомусь ви просто зупинились, так були обставини, у нас у всіх є свої обставини, є якісь виправдання, чому ми це перестали робити. Ну, ми ж люди серйозні, ми не просто якісь легковажні. Щось там один раз пішло не так, один раз прокинулося і не було натхнення помолитися, там, почитати Біблію, другий раз, а потім воно входить що? У звичку. Знаєте, звички бувають і добрі, і не дуже добрі. Тому я вас хочу підбадьорити. Знаєте, сьогодні є можливість розпочати знову молитися до господаря жнив, щоб він вислав робітників. Сьогодні є можливість для вас і мене сказати, Господь, я цей робітник. Не тільки пастор, не тільки якийсь лідер. Я цей робітник. Я розумію, що ти покликав мене. І сьогодні Бог хоче, щоб ви і я, ми сказали, я буду служити, я буду піклуватися не тільки про себе, ну нормально піклуватися, ми піклуємося з Юлією, на цьому у нас ще таке було свято, ми відсвяткували на минулому тижні 20 років, як Бог благословив нас створенням нашої родини. І знаєте, я дуже вдячний Юлії за всю ту підтримку, за любов, за терпіння, за той вклад, який вона вносить в нашу родину, в наших дітей. І я розумію, що все це, 20 років, у когось 30, 40, 50, у когось більше стаж. Знаєте, все це потребує щоденного вкладу. Якщо ти в якийсь момент зупиняєшся, то що починається? Сварки, неустройство і все, так сказати, як Біблія каже, все худоє. Але якщо ти продовжуєш збудовувати свою родину, свої стосунки, і ми це ж робимо, ми ж не хочемо жити, щоб в нашій родині щось було таке, весь час якесь негаразди то. Тобто ми хочемо, щоб наша родина, наші стосунки, наші стосунки з дітьми, з онуками, з правниками, вони були найкращі. І знаєте, так само Бог хоче, щоб у нас було таке самобажання і стосовно інших людей, і стосовно тих, хто ще не спасений. Тому що якщо ви за них не будете молитися, а можливо ви єдина людина в оточенні цієї людини, хто дійсно має живі стосунки з Богом, і якщо ви не засвідчите, якщо ви не приймете для себе виклик, що я буду молитися саме за цього сусіда, за цього співробітника, за цього мого знайомого, можливо ніхто за нього більше не буде молитися. Богу треба буде шукати когось там ще, когось посилати в його життя, щоб інша людина почала молитися, служити, свідчити Можливо, ви єдина ця людина І Бог покладає на вас надію, і на вас, і на мені ця відповідальність, щоб молитися і свідчити Як я вже казав, чому це важливо? Тому що багато разів, і ви, і я, я дуже багато разів, щось починав робити добре, комусь починав свідчити, за когось починав молитися, а потім переставав. Переставав. Ну, каюсь перед вами. Багато разів так робив. Але церква і віруючі Ісуса Христа, вони безупинно навчали і звіщали Євангелію Ісуса Христа. Тому Ісус каже тобі сьогодні, почни молитися, почни свідчити і служити, та не зупиняйся в цьому. знаєте ви скажете Ну а що такого магічного да там святий Трійці чи в якомусь іншому святі коли народилася я вам запитаю якби ну зустрічне питання задав коли народилася церква Ісуса Христа коли Ну вважається свято народження церкви Ісуса Христа коли коли ви якось не впевнений в день п’ятидесятниці А чому Бог це не зробив за один день до дня п’ятидесятниці чи на наступний день Якщо це не важливо, якщо свята не важливі, якщо якісь дати не важливі, чому він це не зробив? Тому що Бог, він показує важливість свята. Він показує, що певний день, коли ти приймаєш рішення, він дуже важливий. Сьогоднішній день дуже важливий, тому що ви можете прийняти рішення, я буду молитися, я буду свідчити, я буду служити. І якщо ви приймете це рішення, в вашому житті настануться свята П’ятидесятниці. У вас буде подвійне свято. До цього це було свято дарування Тори, а воно стало святом Дня народження Церкви, Дня народження Сходження Духа Святи. Я знаю, що так само і відбудеться в наступну неділю, якщо ви запросите людину, якщо я запрошу цю людину, вона просто прийде на свято, а для неї станеться подвійне свято, то що вона покається, народиться згори і отримає живі стосунки з Богом. Розумієте? Важливість днів, важливість свят – це можливість, щоб людину запросити. У нас люди в країні, вони достатньо набожні, вони приходять в церкву, як мінімум, два-три рази, якраз на Різдво, на Пасху і на Трійцю. Запросіть людину, для неї буде можливість виконати, так сказати, поставити галочку, що вона прийшла в церкву на свято. І для неї це буде можливість зустрітися з Богом. А для вас і для мене це буде можливість виконати оце доручення. Прийняти силу від Бога і бути Його свідками. І піти туди, куди Ісус сам хоче піти. Ісус хоче піти до вашого сусіда. Ісус хоче піти до вашого співробітника. Але Він зараз розраховує на вас і на мене, як тоді Він розраховував на цих 70 учнів. Бо Ісус де зараз? На небі. А ми де? А ми тут на землі. І Ісус делегує вам і мені цю відповідальність. І давайте ми разом станемо зараз для молитви. Я хотів би запросити наших левітів, щоб вони нас також вели в цьому поклонінні. За ці три речі я хочу помолитись. Перше, щоб ми самі молили господаря жених, щоб він вислав робітників на свої жнува. Щоб ми прийняли це покликання від Бога, що Господь розглядає вас і мене саме цим робітником, тої людини, яка покликана свідчити вашому сусіду, вашому якомусь старому другу, знайомому. І що Ісус покликав вас і мене до добрих справ, які ви знаєте, Бог вам відкриє. Ми покликані робити для цих людей, яких Господь хоче сьогодні спасти через вас і через мене. Давайте ми за це, церква, помовимося. Господь Ісус, ми дякуємо тобі. Ми дякуємо тобі за цю історію, яку ми читали в книгі «Дій святих апостолів». Коли ти сказав, що не ваша справа знати певні речі, коли зупиниться ця війна, коли відбудуються наші країни, коли все буде добре, так як ми би цього хотіли. Але ваша справа, ваша справа знати, що Бог покликав вас бути свідками. І ми сьогодні приймаємо, Боже, приймаємо це покликання від Тебе, що Ти бачиш нас тими людьми, тими людьми, які дійсно виконуються покликання, стануть цими робітниками на жнивах, стануть, Боже, тими людьми, хто прийде і розкаже своєму сусіду, своєму співробітнику або знайомому, що Ісус є Спасителем, що Ісус звільняє від гріха, від залежності, від всякого демонічного впливу, що в Ісусі є надія. Ісус, ми сьогодні просимо Тебе, зроби нас цими робітниками, Зроби нас людьми нерозчарованими Не людьми, які живуть в депресії Думають, як би самим тільки вибратися з цих обставин А людьми, які радіють Радіють тому, що покликані Тобою Тому, що можуть іншим розказувати про Тебе Тому, що можуть бачити Твої великі і чудні діла В житті інших людей І, Господи, ми хочемо, як ці учні Повернутися наступну неділю Чи через неділю з радістю Тому що ми побачили, як люди спасаються, як люди звільняються, як ти робиш, Боже, дива в життя тих людей, які сьогодні живуть в якійсь залежності чи гріху. Ісус, зроби мене такою людиною. Ісус, допоможи мені молитися і допоможи мені не зупинятися робити це щоден і в церкві, і в дому, скрізь де я знаходжуся. Допоможи мені зрозуміти, що це не біг на якусь коротку дистанцію Це як з дітьми, що треба роками, роками вкладатися, наставляти, вчити, свідчити, молитися Господи, дай нам бути такими людьми, які будуть готові вкладатися Не тільки в своїх дітей, але в інших людей Тому що вони твої діти, ти їх створив Ти хочеш, щоб вони спаслися Ти хочеш, щоб наша країна через це мінялася Тому що кожна спасена людина, вона змінює нашу країну, наше майбутнє. Зникає зло, корупція, беззаконня, комовство. Коли людина приходить до Тебе, людина порастає грішити. І тим самим приходить благословіння в її життя і в життя нашої країни. І Господи, допоможи нам зробити це свято в наступну неділю, свято Тридця, подвійним святом. Щоб це було свято народження людей згори, щоб це було свято для інших людей, які ще не знають Тебе, зустрічі з Тобою. І щоб це було свято для нас, коли ми будемо радіти, що навіть демони повінуються нам в ім’я Твоєї Ісус. Дай нам, Боже, це побачити. Хай, Боже, цей зал буде наповнений спасеними людьми. Хай цей зал буде наповнений людьми, які переживають цю особисті зусіль з тобою, переживають цю радість від того, що вони виконують Твоє доручення. Господи, дай нам радіти, що Ти не тільки довіряєш нам це велике служення, свідчити іншим про Тебе, але те, що ми це робимо, і робимо це безперестанно. перестану, не зупиняючись, щоден, поблосив Боже кожного мого брата і сістрої, поблосив кожну людину, хто дивиться онлайн, робити це і не зупинятися. Молитися, свідчити і служити іншим. Господи, ми вклоняємось Тобі, і ми посвячуємо Тобі цей наступний тиждень, щоби усилено молитися за тих людей, кого ми можемо запросити. Щоби засвідчити і запросити людину на службі, щоби разом з нею, з цією людиною, прийти і відсвяткувати. Це свято Трійця. Свято зі Шестя Духа Святого. Свято народження згори. Свято народження Твоєї Церкви. Вклоняємось в Тобі, наш Небесний Батько. І дякуємо Тобі за те, що Ти це зробиш. В ім’я Сина Твого, Ісуса Христа ми молимось. Амінь. Давайте церкву ми ще поклонимо з Розкою. Ви нам свободу, життя тобі, та співати му, я б робила, і не тільки ти, честь тій. Ми розкажемо, що тільки ти, не всіх, але тільки ти, щоб ми знали тебе, любили тебе і служили тобі. І хай, Боже, наша хвала, вона буде проявлена в молитві, свідченні іншим людям і в добрих справах, до яких Ти нас покликав. Хай наша хвала, вона буде практичною, хай наша хвала, вона буде видимою в нашому житті, щоб люди, які поруч з нами, вони теж отримали бажання, бажання від Тебе бути з Тобою, бути в церкві Твої. покайтеся своїх гріхах, знати Тебе і служити Тобі. Хай, Боже, наше життя і наше слідування за Тобою, воно надихає інших людей також послідувати за Тобою, також довірити Тобі своє життя. І ми ще раз кажемо, Ісус, тільки Ти гідний всієх волинь, тільки Ти гідний того, щоб ми служили, довіряли і дійсно свою любов показували в добрих справах до інших людей. Дякуємо тобі, наш батько. Дякуємо тобі, Ісус Христос. Дякуємо тобі, Дух Святий, за твою присутність тут, на цьому місці. Дякуємо тобі. Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дякую вам, дорогі реліфіти, за ваше служіння. На завершення цього служіння хочу нагадати про всі ті найближчі наші події, заходи, які будуть у нас сьогодні, будуть на наступному тижні. Як завжди, по завершенню цього служіння Ви і я, ми можемо послужити Господу своїми десятинами, пожертвами Тому що це теж дуже важлива частина того служіння, яке ми робимо для Бога Коли ми дякуємо Йому за Його забезпечення, за те, що Він нам дає роботи дає нам пенсії, дає нам інші якісь благословіння, і матеріальні, і нематеріальні, і частково ми дякуємо Богові, коли ми вірні в своїх десятинах пожертвах. Також по завершенні цього служення чаювання смаколики, теж не тікайте, це теж важлива частина служення, поспілкуватися, когось підбадьорити і помолитися. А також після чаювання 12.15 наша підліткова група, тому всі, хто є, вже запрошую, і будемо раді бачити тих, хто ще підійде. В понеділок о 19.00 молитовне служіння, ми продовжуємо молитися за нашу країну, за припинення війни, за мир, за спасіння для людей і за інші потреби. На тижні домашні групи, запитайте, де коли буде проходити група, не пропускайте. І в наступну неділю, вже в наступну неділю, свято 30, це 31 травня, я вас ще раз підбадьорюю, запросіть у тих людей, яких Бог поклав вам на серце. Не тільки запросіть, моліться посилено весь цей тиждень і разом з цією людиною найкраще домовитися, зустрінтися, зайдіть і разом з цією людиною прийдіть на служіння. Хай це буде не тільки для вас свято особисто, хай це стане також святом для цієї людини, святом народження згори, святом спасіння, тому що Бог він спасає. Бог використовує такі дати, такі свята, щоб людина змогла народитися згори, щоб щось в житті людини змінилося. І також я, ну, такий, як би, анонс, нагадування, що в нас буде також особлива така програма свято на нашому молодіжно-підлітковому служінні, теж після свята 30, теж у нас буде приурочене цьому свято, тому всі, хто тут є, наші підлітки, молодці, теж запрошуйте своїх друзів. Якщо у вас є діти, онуки, запрошуйте, ми готуємо таку цікаву програму, там буде для всіх цікаво і для невіруючих, і тих, хто щось вже знає про Бога. Тому свята третє буде і таке недільне наше служіння особливо, і буде ще програма молодіжна, підліткова. А також нагадую, що в нас є нові сторіночки в соцмережах Instagram, TikTok, тому теж підписуйтесь, якщо ви користувач, користуйтесь гаджетами, це теж можливість і самому бачити певні події, що в нас відбуваються, і інші ваші друзі, знайомі будуть бачити, коли ви там будете тиснути сердечка. І якщо вам потрібна молитва, якась консультація, підтримка, теж можете звертатися до мене, до моєї дружини. Ми з задоволенням чим зможемо, підтримуємо, разом з вами помолимось. На цьому наше служіння закінчується. Хай Господь вас поблагословить своїм миром, своєю присутністю і відновитися після цієї такої неспокійної ночі. З миром Божим! Будьте благословлені!

я теж вас всіх радий бачити, дорога церква також ми вітаємо всіх, хто приєднався дивіться, це служіння онлайн або буде потім його дивитися у запусті, ми любимо вас хай Бог вас поблагословить там, де ви є і буде з вами і я вдячний Богові за Те, що Він дає нам цю можливість збиратися в неділю, вранці, виділяти цей час, щоб самим вклонятися Богу, щоб відкривати свої серця, щоб Дух Святий міг нам сьогодні послужити. І я хотів би запросити сюди наперед нашу дорогу сестру пасторану Миколайну Гайдаренко, вона сьогодні поділиться з нами Божим Словом. Доброго ранку. Я кажу, ми вже їдемо сьогодні, і він каже, ну давай будемо благословити дорогу. Поблагословили він, я, все, і виїжджаємо до Білої Церкви, і машина загорається, чек у нас. І от, знаєте, і додому вертатися, не вернеться, і їхати сюди. Він каже, що ж це воно таке робиться, давай будемо по вірі. Він каже, ти знаєш, як загорівся чек, краще їде машина. Я кажу, слава Богу. Я вам хочу сказати, незалежно від чого, завжди будуть якісь такі, знаєте, ну такі камінці десь під ноги нам кидає обставини, але не здаваться. Бог приходить туди, де люди не здаються, а ми знаємо, що ми їхали на служіння. Тому я хочу прославити Бога, слава Богу, доїхали, слава Богу, ми сьогодні тут, і слава Богу за кожного з вас. Господь нас обільно благословляє, незалежно від чого, що б не відбувалося в нашому житті, пам’ятати, якщо Бог піде вперед, хай вона скакає, та машина, хай заграються чеки, все одно ми доїдемо туди, де Бог чекає, тому що це не наше було бажання, це було бажання Бога, щоб ми були разом сьогодні, амінь, амінь. І я сьогодні хочу якраз поговорити про віру. Ми неодноразово говорили про віру. І я сижу сама собі думаю, ну що можна ще сказати. Ми вже ж на пам’ять цитуємо, що віра того, що ми почуємо, того, що ми бачимо, яке ми рішення приймаємо. Але одне для себе зрозуміло, я проповідь і так і назвала, що перемога приходить під час битви. Не можна, знаєте так, я вірю, значить все, все буде в шоколаді, і я перемогла, і куди б я не йшла, буде все добре. Ні, віра наша буде випробуватися кожного дня, кожної секундочки. І часто ми навіть один одному задаємо таке питання. Мені теж буквально недавно задали таке питання. А що краще, віра в душі чи діла? І ви знаєте, я собі ж, треба ж грамотно відвідати, починаю шукати, думаю, бо я знаю цю людину, і що краще по Біблії відповідаю. Як почну розказувати те, що я знаю, не почує. І ми прийшли до того, що слава Богу, що віра і діла, вони йдуть поруч. І знаєте, коли я готувала цю проповідь, ми ще сиділи із Марією, вона мені позвонила, і вона каже, а про що ви хочете попроповідувати про віру? Вона, як мені її не хватає? Де її взяти? Я кажу, ти знаєш, як я розкажу, я тобі скину, почуєш, може я щось грамотне тобі відповім. І згадала я дитинство своє, знаєте, можливо, хтось це зараз не робить, у нас сучасні батьки, а я точно, якаюся, але діти вірили мені в усьому. Я кажу, спати не будете, бабай прийде. Де я того бабая взяла? Я не знаю. І вони як миші, зразу раз і спать усі. Може вони там під одіялом шушукаються, але бабая боялись. Мені мама казала, якщо ти цей кусочок хліба не доїси, він буде вночі бігати за тобою. Я теж саме своїм казала. Кажу все. А як казала про Новий рік і про те, що Дід Мороз принесе, вірили в Діда Мороза, Йолка тільки ночі отак. киталися, бо ж ждали подарунки. Вірили в манну кашу, що якщо зі себе, я розсіж здоровим. Все, що завгодно. І я сама собі думаю, як оцеї дитячої віри нам сьогодні не хватає. Тому що ми ж вже доросли, ми ж вже грамотні, ми ж Слово Боже читаємо. І сьогодні Господь показує неодноразово, вірніше, нагадує через Слово Боже, що я віра лукава. Коли ми багато знаємо, багато говоримо, і нічого при цьому не робимо. Є віра, яка на рівні нашого розуму, мудрості такої людської, а є віра серцем. Це коли ми приймаємо Господа, що б там не відбувалося, і за цим всім ідуть діла. Хочу сказати, що Господь на разу не програв не одну війну. І сьогодні Господь вчить кожного з нас. Я хочу зразу прочитати Слово Боже, а потім буду ділитися далі. І Слово Господнє говориться, це буде євреїв сьомий розділ і двадцять п’ятий вірш. Тому, може, він завжди спасати тих, хто через нього до Бога приходить, бо він завжди живий, щоб за них заступитися. Бог не програв не одну війну. Він сказав, що я буду тримати тебе в руках. Він тримає. Він сказав, коли буде тяжко, зви мене, і я тебе понесу на руках. Бог виграв. Якщо ми це зрозуміємо, то нам буде набагато легше. І Слово Божек пише, 1 Івана 5.4, що кожен, хто народився від Бога, перемагає світ. Коли я зачитала це місце Святого Письма, я сама собі думаю, ну нічого собі перемогти світ, ми ж не боги, правда? Але Бог чомусь говорить, перемагає та людина світ. І знову ж, це ж духовне, віра наша перемагає, це не ми бігаємо з мечем по світу і перемагаємо. Що таке віра взагалі? Віра – це міст нашого матеріального життя з духовним. Віра – це наша не просто сила, а це зброя, якою ми перемагаємо. І сьогодні перед нами, як віруючими людьми, завжди стоїть питання. Якщо віра без діл мертва, ми повинні щось робити. Тому що не може людина просто жити і нічого не робити. Ми вже неодноразово розуміли і читали, що Ісус був на землі, він не просто як представник Бога був. От він прийшов, подивіться на мене, представник Бога. Ні, він прийшов, а за ним йшли діла. Він зцілював, спасав, він допомагав, він годував, він не залишив ні одну людину. І знову ж, віра приходить і перемога приходить не тоді, коли Господь бачить, що нам погано. Господь помагає тоді, коли в людини є віра. От того, що мені погано і я не вірю, Бог прийде до мене помагати? Ні, він приходить на віру. І сьогодні від нас чекає, щоб ми, за нами йшли діла. Що таке діла? Ми розуміємо, це служить другим людям, це любити, це прощати, це нести слово Євангелія, це бути відкритим для тих людей, хто сьогодні шукає Господа як спасителя свого. І в мене таке, знаєте, виникло для себе ж питання. Думаю, якщо Господь такий, знаєте, Він же хоче, щоб ми щось робили. Я згадала себе, що я стала щасливою тоді, і віра моя кріпла тоді, коли я починала служити. Служила в ріпцентрі, служила тут в постоваровці, служила людям настільки я можу. Слухайте, коли ми починаємо служити, що ми робимо? Ми ж починаємо Слово Боже висвобождати. Через кого воно висвобождається? Через нас самих. Куди ми ведемо людей? До Бога, до світла. Як ви думаєте, людина світлі, а ти задній? Ні, і ти ж йдеш до світла, і твоя віра росте в цю минуту, і ти щасливий. Це є плодим. Коли ти бачиш, як Господь спас людину, і ти бачиш після твоєї слова Божого, де ти ніс свідоцтво, людина прийшла, покаялась, прийняла водне хрещення, стала, як кажуть, дитиною Божою, що ще треба для повного щастя? Тому перший принцип для кожної з нас, наша віра, це коли за нами йдуть добрі діла. Не може віра сама по собі гулять, а діла йдуть самі по собі. Тому що життя наше схоже на вишиванку. Я розказую, чому це порівняння. У мене недавно мамина картина впала. Мами вже давно немає, і я посчитала, що цій картині майже 100 років. І вона в такій рамці дуже тяжка. І вона така, знаєте, колись фанеру таку ставили ззаду, щоб картину цю повісити. Це не тільки картина, якщо сейчас легенькі повісить, вона собі як висить, от вітру хитається. І от вона падає, і розбивається стекло, і я беру, я дивлюся, я завжди любувалася, якщо хтось старі картини бачив, там отака, знаєте, дівчина Оленя за роги держить. Я не знаю, може, десь у когось такі є, а в мене дві мамини такі картини є. Я їх бережу, дуже вони для мене цінні. Одна висить, а друга ж це ж шлепнулася. І я, знаєте що, подивилась, на тій стороні стільки вузликів, вона з цієї сторони така красива, такі там хрестики малесенькі, а скільки заді вузликів. І я кажу, господи, це ж життя, це прожите наше життя. Оце скільки приходить до нас всяких проблем, скільки приходить випробували, але ж, знаєте, ми інколи цінуємо тільки те, що ми бачимо. Коли приходять якісь обставини не дуже добрі, нам легше крикнути, легше розсердитися, ніж набратися терпіння. Нам легше, знаєте, сказати, все, я на тебе відійду, щоб сказати, я тобі простив. І коли ти дивишся, оцей вузлик, оцей вузлик, оце наше життя, Ми його проходимо, ми його не бачимо, не бачать наші сусіди, але ми ж його знаємо і бачить Господь. Кожний вузик, можливо, це чиясь сльоза, можливо, це якесь було непорозуміння, можливо, це якась втрата. А треба було вистояти до кінця, щоб ця картина була до кінця вишита. Я зараз розумію свою маму, коли були зімні вечори довгі, мама шила ці картини. І коли навіть світла не було, вона знову вишивала. І вона каже, ти знаєш, колись мене не буде, а ти мене згадаєш. Ісус війшов до свого Господа. Сьогодні Дух Святий на землі, але Слово Вічне. І ми його згадуємо кожен день. І знаєте, що мені сподобалась одна історія, я хочу поділитися. Один такий мудрець, може він і хороший спеціаліст, скажімо так, точить карандаши сидить, можливо, хтось її читав, але я її перечитую, ну, не менше вже десяти разів. Проходять якийсь час, і я знову її читаю. І от він робив ці олівці, і пачка олівців лежить перед ним, і він бере один і каже, «Знаєш, олівець, я хочу тебе в світ віддати, щоб ти пішов десь у світ і щось корисне приносив. Але перше, що я тебе прошу, ніколи не забувай, що тут твоє місце, ти з цієї пачки вийшов». І він далі говорить, перше, що я тобі говорю, що ти повинен бути в чиїхось руках. І ти будеш малювати ті картини, в чиїх руках ти будеш. І стержень твій буде зламуватися, бо він буде малювати. Але, говорить, його будуть точити. І не завжди буде приємно, але розумій, бережи свій стержень, що всередині, це твоє серце. Бережи віру. Якщо ти себе віддаси в руки Бога, то ти будеш малювати ті картини, які Бог каже тобі, ти будеш свою долю малювати, коли буде тобі тяжко, коли тобі буде боляче, тебе буде життя точить, тебе буде та точилка різать, не здавайся, тому що те, що зовні, воно тимчасове, а Господь вічний, не здавайся. Дуже часто люди здаються, так, сьогодні війна, сьогодні дуже багато неприємностей, сьогодні люди вірять все, що завгодно, і я дивлюся, мені скинули, ну, одне відео, ми молилися за воїнів, дивлюся в них у тих ниточок красних, думаю, краще б прив’язали хрестик, а вже хоч би він напоминав, що Господь був розп’ятий на кресті за вас. Ну, що та красна ниточка? А потім, коли я поспілкувалася, і каже, в нас тут один такий віруючий є, він сказав, нам страшно всім стало, він каже, давайте пов’яжемо ниточки. Ну, і як вам помогло? Каже, а ви знаєте, що? Ідуть, думаю, господи, хоч би ця ниточка ніде не згубилася. Слухайте, от яка віра в ниточку? Яка віра в них була в ниточку? Всі вернулися, трьох сотик навіть не було. А якби цей віруючий, який ниточку вірить, сказав про Господа? І щоб вони просто стали проголошувати, що мій Бог живий, а мій Бог живий. Як потрібна ця віра? Коли ми молимося, дивіться, коли людини віри немає, вона стає рабом. Ну, стопроцентний раб. Ти ж не можеш не вийти з хати. Я не хочу нікого заслужувати. Зараз багато таких людей є, які сидять і бояться днем ходити по вулиці. Ждуть вечора і перебіжками кудись біжать, тому що такі обставини, то зловили там, то зловили там, а страх вліз, і людина – раб. І ви знаєте, він вже знутрі рве людину. Це коли я спілкувалася, людина каже, а я вмирати не хочу. Знаєте, і страх стає хазяїном, і страх уже тобі приготовив духовну смерть. Тому що Бог каже, я тобі даю віру. І коли Господь зцілював, Він каже, віра спасла тебе. Не віра предків, не моя віра. У нас повинні бути стосунки у кожного з Господом. Свої стосунки, міцні стосунки. Скільки б я вірою не молилася, не розрушала той страх, ти повинний зустрітися з своїм страхом, з твоїм ворогом. І там, коли буде битва, перемогти. Тому що Бог уже переміг. І тільки та людина, яка вірить в цьому, вона переможе. І знову ж я хочу сказати, що поки люди шукають опору в людях, вони ніколи не будуть надіятися на Господа. От коли вже рухнуть все. Мене знайома пішла і каже, хочу взяти третю групу, щоб оформили, щоб зятя не взяли в армію. Я кажу, та й що, в нього кроме зятя дочка ще є, син є. А при чому тут зятя? А, ні, як в нас буде в сім’ї третя група, я доб’юся. От вона надіялася, занесла одну суму, занесла другу суму, коротше, вже вилізла до тисячі доларів у неї. Все вона носить, надіється. І тут його на виїзді на Ленське забирають. І все, він вже поїхав. І вона тепер каже, ну тож треба така я була недалека. Скільки грошей потратила? Я хочу сказати, поки ти надієшся на людину, опора тебе людина, ніколи Бог не буде опорою. абсолютно ніколи Бог не буде опорювати. Бог не запізнюється, коли ти починаєш взивати до Бога. Бог приходить у свій час, коли серце твоє готове прийняти Його і почути Його. Ну, не може людина вірити в людину і одночасно вірити Господу. Такого не буває. Взагалі такого не буває. Я не буду багато говорити, але в мене син теж ходив там весь час, знаєте, як на колядки ходив в воєнкомат, щоб йому там, ну, зняли, що він в розшуку. Хоча він вже працює, вже все нормально, все. І останній раз, коли він вже йшов, я взяла, брала піст, я молилася, і в мене страху не було. Я просто знала, що там, де ноги святих стають, там земля свята. Звоню, кажу, що ти так рано прийшов? Кажу, тобі на 9, а ти вже 8. Каже, так треба. Ну, думаю, так треба. А самі Бог дає відкриття. Там, де стають ноги святих, там земля свята. І ті, хто Я навіть їх наче як бачу, що ті, хто буде йти по цій землі, вони мають говорити те, що Бог їм вже положив на серце. Тому я хочу сказати, наша віра, вона землю освячує тим, що там, де ноги стають святих, там свята земля. І куди б ми не йшли, що б ми не робили, дозвольте пройтися з вірою по тій землі, по тій території, яку Господь нам дав. Там земля свята. І хто вже стане туди? Людина там не може зло робити. Тому що Бог сказав. А якщо Бог сказав, то чого я маю сумніватися в цьому? Як свій Господь сказав, що Він моє опори. Коли я почала тоді, ви знаєте, давно 90-ти Псалом не проголошувала. Я його раніше взагалі цитувала на пам’ять. А то, ви знаєте, навіть з голови випали дві фрази. Я тоді відкриваю Біблію і починаю проголошувати. Ви знаєте, я ще раз для себе зрозуміла. Віра від того, що ми чуємо. Тільки ти починаєш чути голос Божий, а він говорить весь час до нас, ти переможець. Ми ж не воюємо самі. Але я хочу прочитати, що відбувається з нами, коли Господь каже, коли ми віруємо. В Якова, я відкрила, це я зараз скажу, третій розділ і тринадцятий вірш. Слово Боже говорить, хто мудрий і розумний між нами, нехай він покаже діла свої влагідні мудрості добрим поводженням. Чого я звернулася знов до цих слів? Що як важливо, щоб хтось з нас ще підкреплював, той, хто має вже таку, знаєте, провірену віру в своєму житті. Щоб Господь нас супровождав. Чому важливо служити іншим людям? Знаєте що? Ми для них великий приклад. Дуже великий приклад. Тому що вони нас сканірують 24 години. Що ми робимо? Куди ми йдемо? І наскільки сильна наша віра? Ви знаєте, Я ділилася трохи, в нас позавчора потікла вода, і от ми вже все передумали, ми вже все поміняли, вже все, вроді би, готове, приїжджаємо, прориває в другому місці, причому в металі. І нам нічого не залишається, магазин працює в сквері до п’яти годин, Льоня вже і пальцем закривала, там 50 літрів, і вже треба кудись вилиться. І от ми починаємо молитися. І я кажу, господи, я вірю, що ми зараз приїдемо, і ми не будемо цілий бак той купляти, ми купимо те, що нам треба, і все буде добре. Ми прилітаємо, ви знаєте, магазин мався закриватися. То хлопець щось затримався, я вірю. Він затримався, тому що молитва, якою ми вже молилися, вона пішла впереді нас. Якщо Бог іде впереді, все, навіть ніякого сумнення не повинно бути. І хай Господь кожного разу нам це нагадує. Я казала і буду повторювати не один раз, а багато разів, що тільки там, де Господь, там є те, що Бог приготував для нас. Але перевірить кожну з нас. Віра завжди буде випробована. І свобода починається не від того, що ми бачимо, а свобода починається і віра тільки всередині серця. І що б мені хто не казав, що я попав у такі обставини, поєтому моя віра нижче коліно пустилася, руки, знаєте, вже як у Роангутана висять отам, вже і віра моя там по полу скакає. Ні. Обставини, якщо ти віриш в Бога, вони не можуть у тебе вкрасти віру. Якщо ти перестаєш читати Слово Боже, як ти перестаєш молитись, якщо ти не приближаєшся до Господа, да, плоть стає така, знаєте, дрябла, і вона вже таке. Не вашим, не нашим, я б завжди казала. І Ісус показав інший шлях. Знаєте, коли ми народжуємося, я не знаю, я не пам’ятаю себе, народилась точно знаю, бо я жива стою тут. Ми починаємо ходити, ми бігаємо, ми десь шкоднічаємо, ми виходимо заміж, ми народжуємо дітей, все. У нас є період. І наближається кожен день, все ближче, ближче до Господа. І саме головне, саме, блаженна та людина, яка в цей час знайшла Господа, дорогу до Бога. І ця дорога називається віра. Без віри нічого не буде. Я кожного разу, знаєте, коли в Києві якось так, ні, пройшов десь, кудись побіг, все, а тут так, машина не їде, і ти стоїш і думаєш, ну, слава Господу, нас велосипед подарували. Кажу, Льоні, будемо їздити на велосипеді. Але інколи такі речі треба робити, а їх не виходить. І Бог виходить. Ні разу такого не було, щоб ми молилися і щоб не відбувалося те, що Господь приготував нас. І кожен повинен мати свою віру, я казала, не віру предків, не віру предків, тому що та віра, вона була їхня, вони мали свої стосунки з Богом, а ми повинні вистраювати свої стосунки. І рабство починається тільки тоді, коли люди починають жити в страху. Слово Боже говорить, коли син, це буде Івана 8 розділ 36 вірш, коли син зробить вас вільним, то справді ви будете вільні. Наша віра повинна бути активна. Хто-небудь вірив так, пасивно? У мене було таке. Я вірю, але я жду Галіна Андріївна прийде, як помолиться, буде все хорошо в мене. І сижу, жду. Це все рівно, що, знаєте, лежиш і По щучому вілені, по моєму хотінні, хай лампочка, я так не хочу холодно до виключателя рукою доставати, може вона сама включиться, не включиться, не включиться, тому віра повинна бути активна. Не просто так, ну, це таке положення у мене зараз, ну, умирати, так умирати. І дзвонить мені ще, знаєте, якась така несищена неділя в нас, дзвонить одна сестра із церкви і каже, ви знаєте, що у мене захворів родич, в нього вже дуже такий поганий діагноз, а ще в нього і почалися ускладнення, і лікарі сказали, готовься. що ви посовєтуєте? Я кажу, поїхати покаять його. Ну, що ще можна? О, я думала, що ви будете молитися за зцілення. Ні, я кажу, я духовне зцілення бажаю. Щоб він зцілився духовно. Щоб його душа, яка сьогодні вона вже на волосиночки в цьому світі, вона не йшла в Бога. А вона каже, так у мене віри стільки немає. Так і баж, треба віри. Якщо ти хочеш, щоб він спався, якщо ми хочемо, щоб наша дитина була здорова, що ми робимо? Скажуть, три рази молиться в день, будемо молитися. Скажемо, їхати в якесь місто на лікування, будемо їхати, тому що ми хочемо спасти. Ісуса бажання не пропало спасати людей. І тільки наша віра, наші молитви можуть підняти. Вона каже, ну, ладно, а ви куди їдете? А ми ж якраз їдемо за цими гайками всякими. Я кажу, давайте будемо молитися. Ми помолилися, попросили Бога вибачення. Я не знаю, чим воно скінчилося, тому що він дуже в тяжкому стані, але я знаю одне, що там, де Господь, там свобода. Господь переміг смерть. І він сьогодні печеться за кожного із нас. І нам сьогодні, дивіться, оце в цьому, що я розказую, було служіння. Якщо ми несемо слово Євангелія, якщо ми співчутливі, якщо ми комусь допомагаємо, це наші діла. Ми ж розуміємо, що річка сама себе не поїть, і плоди самі з себе не їдять. І колись була весна, а вона затяжна, всі знають, що такі заморозки були. А в нас зацвіли черешні, ну вони так кожен рік давали добрий урожай. І я дивлюся на них, а цвіт просто осипався. Встаємо, а в нас було 3 градуси мороза, і все лежить на землі, всі тибронічки, все. Але я себе піймала на такому. Воно не перестало бажання жити, це дерево. Воно пускало листя, в цьому році немає цвіту, але і листя ніде не ділося. Якщо ми будемо довіряти Богу, ми не залишимося в зимі. Ми ніколи не будемо, знаєте, як людишка замерша, ми будемо жити, ми будемо йти за Господом. І ще раз повторюю, якщо ми довіряємо Господу, ми ніколи не залишимося в зимі. Бог відроджує нас, коли ми починаємо служити іншим людям. Бог відроджує нас, коли ми несемо слово Євангелія. Бог йде поруч, тому що Він вложив в нас цю віру по благодаті. Це Його дар, щоб ми не гордилися нічим. Віримо ми, не віримо, але цей дар віри є в кожної людини. Да, по-різному ми приймаємо цю віру, тому я ще і ще раз для себе, бігали ми коло тої черешні, декілька раз дивилися льоня, ну все, не буде в цьому році вишить, не буде цих черешень, я кажу, нічого, буде щось інше, цвітуть яблуні, дуже гарно, але природа для нас це великий показник. Те, що я раніше не бачила в місті, я сьогодні бачу в селі. І це для мене було відкриття. Дерво хоче жити. Якщо я хочу мати майбутнє, я повинна вірити, я повинна взятися за руку, за Господа і вірою йти. Тому що, знаєте, в нас одна каже, тобі добре. Я кажу, звісно, мені добре. Вона, ну, в тебе вже діти повиростали. Я кажу, так, повиростали. О, я й забула, що це ж ти ще й похоронила. І так, знаєте, спокійно. Я дивлюсь на це. Люди не вміють співчувати. А коли не вміють співчувати, вони Бога не знайшли. А коли Бога не знайшли, в них віри нема. Вони отак живуть дня в день. Я хочу нагадати кожному із вас і собі. Є три речі, які ніколи не повернуться і не повторяться. Це година, це час, це слово і це нагода, можливості. Якщо сьогодні у нас Бог дан нам час, тримайтеся за Бога, тримайтеся за те слово, яке живе і діюче. використовуйте його як можна більше. І нагода служити. Служити Богу. Служити людям. Служити, коли настане день, щоб ми не прийшли просто перед ним встали, ну ось я. Боже, ти ж оціни мене по моїм ділам, по всьому. А Бог каже, що повинно одне з другим. І віра, і плоди, все повинно разом бути. Ну не може просто так людина жити сама для себе. Ну, ні, ну може є і така категорія людей, які живуть самі для себе, я таке теж чула, каже, я заміж не виходила, я дітей не маю, я прожила для себе, я щаслива. Ну, в неї щастя так вимірюється, а в мене щастя по-іншому вимірюється. Я думаю, що в кожної з нас щастя своє. І саме основне, коли є Господь на троні серця. І я просто сьогодні хочу ще і ще раз сказати, що Бог для нас був прикладом, великим прикладом. Як ви думаєте, він був щасливий? На Голгофі щасливий був. Але я хочу сказати, щастя було, він не проявив щастя, а він зробив щасливими нас. Тому що він нас не оставив сиротами, він дав Духа Святого, він дав слово поради нам, яке живе і діюче. І він вернувся, звідки прийшов? Він пішов до Господа. Наша дорога, вона кожен день приближається. І коли ми стаємо на драбину, ми ж Інколи така драбина ця висока, що ми не бачимо, чи там є щаблі дальше чи ні, але треба не бояться йти. Віра в тому і заключається. Страх краде, а віра робить нас вільними. Хай нас ніякий страх не вкраде тої віри, яке подарує нам майбутнє. І мені сьогодні хочеться просто побажати, щоб ми не просто були віруючі люди, щоб ми не були просто християни, а хай наша віра це буде свідством життя. Тому що, як я казала, люди дивляться на нас густами, щоб ми сповідували Бога як царя неба і землі, який сьогодні хоче спасати людей. І щоб люди дивилися на нас і бачили, що спосіб нашого життя, він незмінний, який був вчора, такий і сьогодні, і до кінця днів наших. Тому хай Господь нас обільно-обільно благословляє. І слова обадрення. Це євреїм 6 розділ і 10 вірш. Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любову, яку показали в ім’я його, ви, що святим послужили та служите. І далі трошки, 15. І терпляче довго отак Авраам одержав обітницю. Ми хочемо мати обітницю від Бога, а Бог каже, що не полишу вас, що вистояв до кінця, ви будете мати царство Боже на небі. Хай це дає нам віри. Тому що віра – це та сила, та зброя, яка так потрібна нам, щоб в битві, коли пускаються руки, бути переможцем. Тому що Бог переміг світ. Я благословляю, дорога церква, миру вам і віри в того, хто є і той, хто гряде. Амінь. Дякую вам, Анна Ніколайна, за це чудове слово. В цьому церкві станемо для молитви. Я хотів би запросити наших левітів також, щоб вони нам послужили. Дійсно, без віри Боже Слово каже, що ми не можемо догодити Богу. І, в принципі, це те, що нам потрібно, бо можна, так, жити без віри, Люди не вірять, чи якось з цим справляються, вірять там всякі ці червоні мотузички, щось ще інше. Ну, вони все одно в щось вірять, але нам варто, як дітям Божим, дійсно мати віру Божу. Якщо ми маємо стосунки з нашим Творцем, то нам треба шукати того, що Він нам, як Небесний Батько, пропонує і хоче нам дати. Тому давайте ми зараз помолимось, помолимось, щоб Господь, Він дійсно нашу віру спрямував на ці добрі діла, на ці добрі задуми, думки, щоб ми всі свої плани зараз теж перевірили в світлі Божих планів, світло Божої волі. І щоб ми попросили у Бога, там, де треба, де ми відчуваємо себе слабкими, попросили сили. Там, де ми відчуваємо сьогодні зневіру, а я думаю, що багато з нас час від часу це відчувають або навіть вже якийсь час в цьому живуть. Давайте попросимо зміцнення нашої віри. Там, де ми не відчуваємо взагалі розуміння, що нам робити, як нам робити, давайте попросимо, і Боже Слово нас заохочує, попросимо Бога мудрості, що чинити, які кроки приприймати, щоб ми не витрачали ці гроші, не надіялися на людей, а дійсно поклали сьогодні свою надію на Бога. Давайте ми звернемось до Господа. Господь Ісус, ми дякуємо тобі, ми дякуємо за те, що ти є нашим пересвященником, ти все зробив для того, щоб ми мали спасіння, ти все зробив для того, щоб ми мали стосунки з твоїм Небесним Батьком, ти все зробив, щоб ми були викуплені, прощені і щоб ми не жили, як люди, які ще сьогодні не знають тебе. І ми сьогодні в цій молитві згоди, ми просимо Боже, даруй нам віру від Тебе, віру Божу, віру, яка зможе посунути гори, сумніви, гріха, зневіри, всього, що навіть Тебе в нашому житті. Ми сьогодні, Господи, просимо у Тебе мудрості, мудрості на всі наші обставини, на всі наші плани і рішення. Господи, поблагослови нас мудростю від Тебе, розумінням від Тебе, що робити, як робити, щоби наші вчинки, наші діла, вони принесли благословіння. Благословіння в наше життя, благословіння в наші родини, благословіння в життя тих людей, кому ми захочемо послужити, допомогти і засвідчити про Тебе. Ми просимо, Господи, давай нам правильні слова, давай нам мудрість в використанні того часу, який ти нам дав. Даруй нам, Боже, твої благодаті, щоб кожну нагоду, і яка нам здається доброю, і яка нам здається якоюсь недоброю для нас, використовувати так, щоб потім сказати, слава Богу. Я довіряв Богу, і Господь допоміг мені. Я покладався на Господа, і Господь провів мене через ці обставини. Я занепадав, я десь відчувався розбитим і знемодженим, але Господь зміцнив мене, Господь зцілив мене. І, Господи, ми приходимо до Тебе щиро, як той батько, який привів до Тебе одержимого сина і сказав, Господи, віруй, допоможи моєму невірству. Ми кажемо, Господи, у всіх тих обставинах, де сьогодні дійсно ми відчуваємо себе, що ми в сумнівах, ми не віримо, що дійсно це зміниться, що це вирішиться. Господи, допоможи нам дійсно повірити Тобі. Ти не засудив цього батька, ти допоміг і звільнив його сина, і ти не засуджуєш нікого з нас сьогодні. І все, чого ти бажаєш, щоб ми прийшли до тебе щиро, з відкритим серцем, з довірою, що тільки ти обертаєш все, все недобре в нашому житті на добро. І ми дякуємо тобі, дякуємо тобі за те, що ти вчиснеш через всі ці обставини, через все, що ми проходимо, ти вчиснеш довіряти тобі по-справжньому. І ми дякуємо за те, що ти допоможеш нам мати віру, а не страх, мати живу віру, живі стосунки, а не просто якісь хаотичні, що ми тільки коли тривога звертаємось до тебе. допоможи нам жити з Тобою повсякчас, кожного дня, у всіх обставинах. І дай нам, Господи, також шукати від Тебе силу, щоби свідчити іншим людям про те, що є Бог на небі. Є Бог, який чує і допомагає. Є Бог, який відповідає і спасає. І, Господи, хай ця сила від Тебе допоможе нам свідчити в наших родинах, там, де ми живемо, для сусідів, Свідчити там, де ми працюємо, Господи Свідчити, де ти, Боже, нас посилаєш В нашому місці, в Україні І навіть, як ти заповів, до краю землі, Господи Допоможи нам бути твоїми свідками Дякуємо тобі, Господи Величаємо тебе і вклоняємо ще раз ці молитві В ім’я Сина Твого, Ісуса Христа Амінь Давайте церквами ще поклонуємося Богу Голошу ім’я Ісу, над серцями і душами людей. По цей ім’я звільняєм, скажу Ісу. Голошу ім’я Ісу, щоб спинити страх, залежність, гріх. Як життя, свобода і надій, Ісу. І щастя, в ряву завади, в обличчя ворога. Скажу святе ім’я Ім’я могутнє, ім’я велике, ім’я святе Пітьму руйнує, темряві світить, життя дає Господь Ісус, ми дякуємо за те, що Твоє ім’я є великим Твоє ім’я є святим, Твоє ім’я руйнує всяку темряву І Твоє ім’я дає життя Ми проголошуємо Твоє життя в нас самих, в наших родинах, в нашій країні. Життя в ім’я Ісуса Христа, спасіння в ім’я Ісуса Христа. Хай, Боже, Твоє життя переповнює нас і хай через нас це життя оживляє, повертає віру, надихає людей навколо нас. Ми просимо Тебе, Небесний Батько, ім’я Сина Твого, Ісуса Христа. Амінь, амінь. Сідаєте, будь ласка, дорога церква. Дуже дякую вам, дорогі левіти, за ваше служення. Слава Богу за цю можливість, яку Господь дає нам, за те, що ми можемо вклонятися Йому, можемо величати Його. І коли ми це робимо, його життя, воно нас наповнює. Я думаю, що в вічності на небесах те, що бачив апостол Іван, коли ці хоровіми, коли ці всі ангели небесних хори, коли старці, вони непростанно хвалять Бога, вони вклоняються йому і ти думаєш, ну як так можна весь час жити і тільки робити, що хвалити Бога. Але виявляється, якщо вони це роблять всю вічність, їм це не набрдає, їх це надихає, то це дійсно щось в цьому є. Можливо, ми просто тут на землі трошечки не розуміємо важливість хвали, хоча, я думаю, кожен з вас переживав і переживає, що коли ми приходимо, що б там не бувалося, вночі там може бахало, бухало, ви невиспаний, ви взагалі в такому стані напівдепресивному чи напівживому, і ви приходите в церкву, починаєте хвалити Богу, і це все, як би, оце все, що вас пригнічувало, руйнувало, крало вашу віру, воно просто вас як би лишає. Приходить дійсно така наповненість, якась бадьорість, ти не спав і ще не вкладався, але Бог тебе і фізично відновлює. І це дійсно те, що робить, ну от, коли ми перебуваємо в Божій присутності, те, що робить хвала, те, про що ми часто читаємо в Біблії, мріємо, що, а от було б добре, щоб ми в моєму житті так було. Але давайте це практикувати. Я вірю, що і в нашому житті так буде. Ми будемо відчувати Боже відновлення, Боже зцілення, Божу допомогу, коли ми дійсно хвалимо того, хто нас створив і покладаємось на ту силу, яка є в імені Ісуса Христа. І зараз у нас будуть об’яви, але перед об’явами я хотів би такий момент просто чисто технічний сказати, що от просто деякі вже підходили, хтось там питав, чому так, що так, як так трапилося, що вночі в нашій церковній групі випадково, там вже різні версії були, але перший там був дзвонок від Саши Бернацького, нашого гітаріста, який зараз мобілізувався. Я так думаю, що з-за того, що в нього дуже поганий зір, він не побачив, що телефон заблокований, поклав в кишеню, і випадково вайбер, де він нещодавно писав церковну групу, просто натиснувся дзвонок. Я що рекомендую? Я розумію, що можуть бути різні такі ситуації, що хтось випадково, хтось невипадково. Ну, в групі в церковні кожен може написати, подзвонити, і зрозуміло, що краще це не робити вночі. Якщо у вас дійсно якась гаряча така молитовна потреба, то напишіть. І всі, хто наприклад, цей час не спить, вони побачить, що прийшло помідовлення, і вони разом з вами помоляться, але точно не дзвоніть, бо ті люди, які на ніч не вимикають звук, а я вам рекомендую, просто рекомендую, як пастор і просто як людина, щоб ви могли відпочивати, виключайте, як мінімум, на ніч на телефонах звук, щоб вам, коли дзвонять, ну, це як на служині, якщо ви не виключаєте, ви самі відволікаєтесь, ви відволікаєте всіх інших братів і сестер. Ну, є час, коли треба на телефоні вимкнути звук, і це нормально. А я вам ще більше рекомендую, якщо вам ночі телефон не потрібен, просто взагалі його вимкніть, а вранці вимкніть, і ви побачите вранці, вам всі повідомлення прийдуть, побачите, що вам хтось там телефонував, ви пропустили, передзвоните, якщо пропустили, нічого цьому теж страшного немає. Тому я просто вам раджу, ми всі люди, ми розуміємо, хтось може там, і не треба ще таке прохання, якщо хтось так трапилося, щось написав не те, щось позвонив, не треба прямо теж групу писати і питати, чому той, напишіть особисто, це особиста людина, щось там якесь в неї трапився, і напишіть, спитайте, може дійсно щось у людини просто не побачила. Це теж нормально. І людині буде приємно, що ви не в групу пишете при всіх, а ви особисто її перепитуєте, що трапилося. І якщо ви берете слухавку, коли хтось дзвонить, то у всіх інших відображається, що нібито ви дзвоните і на вас можуть. Ну, так от теж казали, що той позвонив, той позвонив, хоча ці люди не дзвонили насправді, не просто, ну, як би, прийняли виклик і тому світилося, що вони, як би, ну, розмовляють, учать. Ну, це такі, я розумію, ми всі люди, да, можемо десь помилятися, тому давайте в цьому будемо більш уважними. І до об’яв. Зараз наприкінці цього служення ви можете послужити Богові з вашими десятиними пожертвами. Також на онлайн-тестляції у нас є QR-код, там, де можна перейти за посиланням і одразу пожертвувати онлайн на наш церковний рахунок, на церковну картку. Також по завершенню служення у нас чаєвання, чай, кава, смаколики. Не тікайте, це теж важливий час для спілкування. Одразу після чого 12.15 у нас підліткова група, наше підліткове служіння, тому радіть тих, хто вже є, хто ще підійде, будемо теж раді бачити В понеділок о 19.00 ми збираємось тут для молитви за Україну, тому давайте далі молитися за припинення війни, за мир Божий, за Божий захист для наших військових і для всіх людей по всій Україні А на тижні домашні групи не пропускайте, подивіться, кого немає, спитайте, як справи, це завжди приємно. А в наступну неділю, як завжди, о 10.00 наше недільне служіння, і я нагадую, що наприкінці місяця, 31 травня, ми будемо святкувати свято П’ятидесятниці, свято Тридця, Зішеця Духа Святого. Давайте продовжувати молитися, щоби Бог нам показав тих людей, яких Він хоче, щоб ми запросили, кому Він хоче, щоб ми послужили, засвідчили. Тому що в цьому суть цього свята. Щоби люди спасалися, а щоб ми, як віруючі, мали силу від Бога. Ну, робити Боже справи. І також нагадую, що у нас є сторіночки нові в соціальних мережах, в Інстаграмі, в Тік-Токі. Тому теж, якщо ви користувач, підписуйтесь. У нас там новини, якісь фото, відео з тих подій, які були. І це можливість теж свідчити вашим друзям, знайомим. І якщо вам потрібна молитва, консультація, підтримка, можете також особисто до мене звертатися, до мене, до моєї дружини. На цьому наше служіння, воно закінчується. Я вам бажаю Божого миру, Божої благодати і Божої допомоги у всьому. Амінь.