Церква Божої Слави

У 2 Тимофія ми бачимо, як Павло пише листа до Тимофія, свого друга-місіонера. Багато дослідників Біблії вважають, що це був останній лист, написаний Павлом перед смертю і що він написав його у римській тюремній камері. Розмірковуючи про своє життя і вірячи, що його смерть скоро настане, Павло пише цей вражаючий уривок:

“Я звершив добрий подвиг, свій біг закінчив, віру зберіг”.
2 Тимофія 4:7

Вірний.

Павло був вірний Богові, і Бог був вірний Павлові без кінця. Зазнав корабельної аварії. Побитий камінням. Кинутий друзями. Ув’язнений. Список того, що переніс Павло, можна продовжувати та продовжувати. Але він вистояв. Він залишився стійким у своїй відданості Христові.

Коли ви думаєте про своє життя, що ви хочете сказати наприкінці? Що ви побачите, коли озирнетесь назад?

У Павла ми бачимо приклад того, що означає триматися віри у Христа. Він знав, що означає залежати від Бога у всьому. Він черпав силу від Бога, бо без Нього не міг цього зробити.

У нашому житті ми стикаємося з моментами сумнівів і розчарувань. Тримаймося істини Слова Божого, знаючи, що Він є вірним і ніколи не залишить нас. Нехай наприкінці нашого життя про нас скажуть, що ми також здійснили добрий подвиг, закінчили забіг і зберегли віру.

Филип’ян 4:13 — це популярний біблійний вірш, який ви, можливо, бачили на вивісках, у соцмережах, на наклейках чи автомобілях. Можливо, ви чули, як хтось декламував цей вірш перед спортивною подією або під час спроби виконати складне завдання.

На жаль, цей вірш часто неправильно розуміють. Цей вірш не каже, що ми можемо досягти всього, чого хочемо. Павло не говорить про перемогу в спортивній грі чи наявність сміливості зробити щось сміливе.

Натомість Павло насправді розповідає про свій час у в’язниці. Він посилається на силу Бога, яка була з ним у цей важкий час служіння.

У Филип’ян 4:12 він каже про силу, яку він має, щоб жити задоволеним у будь-якій життєвій ситуації. Він навчився жити в достатку і без нічого. Він навчився жити з дуже невеликою кількістю їжі та ресурсів, а також з великою кількістю їжі та ресурсів.

Павло виявив, що незважаючи на його обставини, Бог продовжував давати йому силу виконувати Божу роботу. Йому ніколи не бракувало сил і ресурсів, щоб розповідати іншим про добру новину Ісуса, навіть коли він сидів у в’язниці.

Павло міг жити в будь-яку пору життя і досягти всього, що Бог просив від нього завдяки силі, яку Бог дав йому.

Отже, замість того, щоб Бог дав нам силу робити все, що ми хочемо, Він дає нам силу, необхідну, щоб витримати різні обставини та виконати місію, яку Він нам доручив. Це означає, що вам ніколи не бракуватиме ресурсів, щоб жити зростаючим і побожним життям або ділитися доброю новиною про Ісуса з іншими.

Якщо ви переживаєте період достатку чи сезон браку, пам’ятайте, що Бог є тим, хто дає вам силу витримувати кожну пору. Якщо ви опинились у складній ситуації, попросіть Бога дати вам силу, яку може дати тільки Він.

Одне з найбільших хибних уявлень про Біблію полягає в тому, що це ще одна книга.

Фактично, багато християн ставляться до Святого Письма так, ніби це просто збірка стародавніх листів і книг, які інформують нас про Бога та релігійні питання.

Хоча Біблія, безсумнівно, є збіркою стародавніх документів, вона також набагато більше, ніж це. Це саме слово Бога. Біблія натхнена Богом, а це означає, що Він говорив через людей, щоб створити ці листи та книги.

Більше того, Боже Слово живе й дієве. Святий Дух використовує Біблію, щоб говорити з нами навіть сьогодні. Це те, що відрізняє Святе Письмо від будь-якої іншої книги.

Яків каже нам у Якова 1:22-24, що сила Святого Письма приходить не лише через його слухання, але й через життя ним.

Святе Письмо має силу радикально змінити спосіб нашого життя, але ми повинні докласти зусиль, щоб спочатку прочитати його, а потім робити те, що в ньому сказано.

Яків каже, що кожен, хто читає Святе Письмо і не йде Божим шляхом, лише обманює себе. Ми думаємо, що йдемо за Богом, просто читаючи Його Слово, але Бог бажає, щоб ми жили згідно з істинами Святого Письма у своєму власному житті.

Ось що означає йти Божим шляхом, а не своїм власним.

Знайдіть хвилинку, щоб розглянути кілька способів, як ви можете почати жити згідно з істинами зі Святого Письма. Проведіть деякий час у молитві, просячи Бога відкрити вам сферу вашого життя, щоб змінити Його Словом. А потім вирішіть не просто слухати Боже Слово, але виконувати те, що Він каже, коли ви слідуєте за Ним.

Ви хочете стати новими?

У всьому світі люди прагнуть змін. Ми прагнемо позбутися старих звичок та способу мислення, якщо вони більше нам не служать. Саме з цієї причини існують тисячі книг із самодопомоги, подкастів, статей та різноманітних засобів масової інформації. Ми хочемо змінитись! І все ж таки це може здатися неможливим! Павло, один із учнів Ісуса, ділиться цією потужною істиною у Римлян 12:2:

Не підкоряйтеся світу цьому. Краще нехай ваш розум зміниться і відновиться, щоб змогли ви пізнати й прийняти волю Божу, щоб збагнули ви, що є добре, досконале й бажане Богу.

Перетворені оновленням нашого розуму. Що це означає?

Трансформація – це масштабні зміни. Вона ретельна. Закінчена. Досконала різниця. Подібно до того, як гусениця перетворюється на метелика, трансформація приносить кінець старому і початок новому.

Павло показує нам, що трансформація – це не робота, яку ми робимо зовні всередину. Трансформація відбувається зсередини назовні. Все починається з нашого розуму. А щоб наш розум змінився, нам потрібна Істина, на яку можна спиратися.

Слово Боже є цією Істиною.

“Усе Писання богонатхненне…”
2 Тимофія 3:16-17

“Бо Слово Боже — живе й діяльне, і гостріше, ніж будь-який двосічний меч. Воно здатне відтинати душу від духу, та судити найпотаємніші помисли й наміри. Воно проникає аж до суглобів, аж до мозку кісток.”
Євреям 4:12

„Не хлібом одним живе людина, а кожним словом, сказаним устами Божими”.
Матвія 4:4

Боже Слово направляє нас, коли ми заблукали, зміцнює нас, коли ми втомлені, кидає нам виклик, коли ми йдемо на компроміс, і підбадьорює нас, коли ми пригнічені. Боже Слово змінює все.

І в цей момент ви тримаєте Слово Боже у своїй руці. Трансформація у ваших руках. Уважно читайте Біблію, вникайте в її вірші, боріться її вченням і цінуйте те, що ви відкриваєте про любов і благодать Божу.

Найкраще місце, де можна вгамувати свою спрагу до новизни – це Бог і Його Слово. Боже Слово оновлює наш розум. Трансформація зсередини назовні починається тут.

Велика бо вірність Твоя! — Плач Єремії 3:23
Увійшовши до церковної зали, де урочисто звучала музика, я озирнулася навколо, щоб подивитися на людей, які зібралися на вечірнє богослужіння, присвячене зустрічі Нового року. Я згадала події минулого року, і моє серце сповнилося радістю та надією. Ми разом журилися через заблудлих дітей, смерть дорогих нам людей, втрату деякими роботи і зруйновані стосунки. Але в той же час ми пізнали Божу благодать. Ми також святкували перемоги, весілля, успішні закінчення учбових закладів, хрещення, через які до нашої церковної родини додавалися нові члени. Ми також раділи народженню немовлят, усиновленню дітей і посвяченню маленьких дітей Господу. І ще багато чого було чудового та втішного.

Розважаючи над історією нашої церкви, я, подібно до Єремії, хоча і згадувала “біду й муку” (Плач 3:19), твердо вірила, що “це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя” (Плач 3:22). Пророк покладався на вірність Господа в минулому: “Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!” (Плач 3:25).

Того вечора кожна людина на зібранні була видимим доказом того, як Божа любов преображає нас. І що б нас не спіткало у наступному році, можемо твердо покладатися на Господа і зміцняти свою надію через спогади про Божий незмінний характер.

Господи, дякуємо Тобі за те, що, використовуючи наше минуле, ти зміцняєш нашу впевненість у тому, що наша надія гарантована Твоєю вічною вірністю.
Кидаючи погляд у новий рік, не забуваймо, що Бог завжди був і буде вірним.
Автор: Сошіль Діксон

Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений. — Приповістей 15:13
Завантаживши свою машину продуктами, я обережно виїжджала з місця паркування. Раптово якийсь чоловік, не помічаючи мене, кинувся через узбіччя майже під колеса автомобіля. Я різко загальмувала. Переляканий чоловік підвів очі й зустрів мій погляд. У той момент я зрозуміла, що стою перед вибором: або сердито витріщити очі від роздратування, або простити і усміхнутись. Я усміхнулась.

На обличчі чоловіка відобразилося полегшення: його губи теж сформували ледь помітну усмішку вдячності.

В Книзі Приповістей написано: “Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений” (Пр. 15:13). Чи заохочує нас автор усміхатись у кожному випадку? Звісно, ні! Бувають моменти щирого плачу, відчаю й навіть гніву. Але у більшості моментів щоденного життя усмішка може подарувати полегшення, надію та благодать, якої ніколи не перестанемо потребувати.

Можливо, головна ідея цієї притчі – показати нам, що наша усмішка зазвичай є природним відображенням стану нашого внутрішнього єства. “Радісне серце” завжди має мир, задоволення й належить Богу, Який завжди дбає про найкраще для нас. Маючи серце, сповнене глибоким щастям, ми можемо реагувати на неприємні сюрпризи щирою усмішкою, запрошуючи цим інших до тієї надії та миру, які вони теж можуть пізнати в Господі.

Любий Отче, зроби моє серце щасливим, щоб коли сьогодні стикатимуся з різними людьми, я могла ділитися з ними тією надією, яку лише Ти можеш запропонувати.
“Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного”. — 1 Солунян 5:11
Автор: Еліза Морган

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі… щоб готових людей спорядити для Господа. — Луки 1:17
В період закінчення часів Старого Заповіту, здавалося, наче Бог збирається сховатися від людей. Протягом чотирьох століть євреї вважали, що Бог став байдужим і глухим до їхніх молитов. Залишалась одна надія: прихід обіцяного пророками Месії. На цю обітницю євреї покладали всі свої сподівання. І ось несподівано трапилося щось дуже важливе: Ангели сповістили про народження Немовляти.

Ви можете відчути бурхливу радість, прочитавши в Євангелії від Луки про реакції людей на цю новину. Події навколо народження Ісуса нагадують надзвичайно позитивний мюзикл. Сцену заповнюють різні персонажі: вкритий сивиною священик (Лк. 1:5-25), приголомшена діва (Лк. 1:26-38), престаріла пророчиця Анна (Лк. 2:36). Сама Марія не змогла втриматися від прославлення Бога прекрасним гімном хваління (Лк. 1:46-55). Навіть ще ненароджений Іван Хреститель почав битися від радості в лоні своєї матері (Лк. 1:41).

Лука попіклувався про те, щоб вказати прямий зв’язок між народженням Ісуса та старозавітними пророцтвами про Месію. Ангел Гавриїл навіть назвав Івана Хрестителя “Іллею”, якого послано приготувати шлях Господу (Лк. 1:17). Справді, щось мало статись на планеті Земля – велике й неймовірне. Щось світле й радісне трапилось у далекому куточку римської імперії серед сумних поневолених селян.

Ти прийшов – і ми радіємо! Ісусе, Ти є для нас дарунком викуплення й надії. Дякуємо Тобі.
“Одного дня в нашому світі у бідних яслах появився Той, Хто більший за увесь світ”. — К. Льюїс, з книги “Остання Битва”
Автор: pbrown-paul

В одну несподівану мить все може змінитися.

Стосунки можуть розірватися, мрія – раптово згаснути. Серце може розбитися через мільйон різних причин: горе, відмова, самотність, невизначеність, трагедія, зрада.

Коли трапляється щось жахливе і світ втрачає сенс…

Господь з людьми, в яких серця розбиті, зневіреним звитягу Він дає.
Псалом 34:19

Давид, автор Псалма 34, проповідував те, що пережив сам. Він зазнав як надзвичайних злетів, так і жорстоких падінь, але він визнавав присутність Бога посеред своїх обставин. Він знав, що Бог поруч, і що Бог може змінити будь-яку ситуацію в одну мить.

Ваше серце розбите? Ваш дух пригнічений?

Бог поруч.
Він не залишив вас боротися на самоті.
Він бачить ваше розбите серце.
Він зустрічає вас там, де ви є.
Він не забув вас.
Він не покинув вас.

Це не означає, що ви не постанете перед труднощами. Але навіть тоді, коли ваш розум метушиться, а серце сумнівається, Бог пропонує мир і близькість, які неможливо повністю пояснити.

Завдяки смерті та воскресінню Ісуса ми маємо постійний доступ до Божої присутності через Його Святого Духа. У Біблії є багато місць, де Святий Дух описується як Утішитель, готовий заспокоїти, направити, порадити й підбадьорити.

Втіха, яку ми отримуємо від Бога, – це дар Його Духа, який завжди з нами. Тому, якщо ваше серце розбите і ваш дух пригнічений, знайте, що ви в надійних руках. Бог поруч, і Він не залишить вас.

Випробування і труднощі є частиною життя, але останнє слово залишається за Богом.

Прямо зараз знайдіть кілька хвилин, щоб назвати все, що зламало ваш дух. Потім дозвольте собі просто побути в Божій присутності кілька хвилин. Коли ви будете готові, запам’ятайте сьогоднішній вірш і роздумуйте над ним протягом дня.

Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас. — Даниїла 3:17

Через травму, отриману в 1992 році, я часто страждаю від хронічного болю у плечах та шиї. Коли болі дуже сильні, то не завжди буває легко довіряти Господу і славити Його. Але коли мені дуже важко, Божа постійна присутність втішає мене. Господь зміцняє мене й запевняє у Своїй незмінній любові, безмежній силі й благодаті, яка нас підтримує. У такі моменти мене підбадьорює рішуча віра Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо. Вони поклонялися Богу й вірили, що Він із ними, навіть у ситуації, що здавалась безнадійною.

Коли цар Навуходоносор погрожував кинути до палаючої печі цих трьох юнаків (Дан. 3:13-15), якщо вони не поклоняться його золотому бовванові, ті відповіли йому з великою мужністю та вірою. Вони не сумнівалися в тому, що Господь заслуговує на поклоніння (Дан. 3:17) – навіть якщо Він і не врятує їх від лютої смерті (Дан. 3:18). І Бог не залишив їх самих у момент жорстокого випробування: Він приєднався до них в печі і захистив від вогню (Дан. 3:24-25).

Господь і нас ніколи не кине напризволяще. Він залишається із нами в часи випробувань, що можуть здаватися такими ж загрозливими, як і піч Навуходоносора. Навіть якщо наші страждання не скінчаться по цей бік вічності, Господь завжди залишатиметься могутнім, ласкавим – Тим, хто заслуговує на нашу довіру.

Господи, дякуємо Тобі за те, що Ти зажди з нами, що б нас не спіткало.
Віра – це покладання на незмінний характер всемогутнього Бога, а не на обставини.
Автор: Сошіль Діксон

Про що ви думаєте?

Думки, якими ви наповнюєте свій розум, дуже важливі, тому що те, за що ви тримаєтеся, впливає на вашу думку.

Вирішивши зосередитися на Божих обітницях, ви починаєте розпізнавати Божі благословення у нестабільні часи. Віра в те, що Бог позбавить вас від цього болю, дає вам силу продовжувати рухатися у вірі й боротися.

Ісаї 12:2 нагадує, що ми належимо Богові, який вірний у Своїх обіцянках. Тому, коли ми належимо Богові, нам нема чого боятися. Все, що нам потрібно, — це триматися з Богом і чекати на Його втручання.

Тому протягом сьогоднішнього дня поміркуйте над деякими з Божих обітниць і дозвольте їм перетворити ваш спосіб мислення:

Бог вас підтримає. (Псалом 55:23)

Божий мир захистить ваше серце. (Филип’ян 4:7)

Бог співатиме й радо прославлятиме тебе. (Софонії 3:17)

Бог зрозуміє вас і наставить на шлях, яким вам треба йти. (Псалом 32:8)

Бог – ваш притулок і сила, швидкий помічник у бідах. (Псалом 46:2)

Ви все долаєте силою Того, хто полюбив вас. (Римлян 8:37)

Бог ніколи не відступить від вас і не покине вас. (Повторення Закону 31:6)

Досконала Божа любов виганяє страх. (Іоана 4:18)

Ніщо не здатне відокремити вас від Божої любові. (Римлян 8:38-39)

Бог з вами не закінчив. Бог з вами не закінчив. Бог з вами не закінчив. (Филип’ян 1:6)