Камінь без потенціалу / Олександр Колтуков

Всі ви напевно чули про таку людину, як Мікеланджело Буонарроті.

Мікеланджело – один із найгеніальніших майстрів епохи Відродження Італії – скульптор, живописець, архітектор, поет, мислитель. Сьогодні я хотів би розповісти вам історію створення однієї з найвідоміших його скульптур.

Фігури Богородиці та Ісуса були висічені з єдиного шматка мармуру скульптором у 1499 році. Замовником був французький кардинал Жан Білер де Лагрол, який був послом Франції в Римі при дворі папи Олександра VI. У договорі збереглися слова поручителя – покровителя таланту Мікеланджело, римського банкіра Якопо Галлі: «Я, Якопо Галлі, заявляю, що робота буде найпрекраснішою з усіх мармурових робіт, які тільки є сьогодні в Римі. Вона буде такої якості, що жоден майстер нашого часу не зможе створити краще».

Завдяки поруці банкіра ця коштовна робота була замовлена ​​невідомому та дуже молодому скульптору. Гонорар за цю роботу становив чотириста п’ятдесят золотих дукатів. Мало хто вірив, що 24-річний Мікеланджело впорається із цим складним завданням. Але результат був приголомшливим і перевершив усі очікування.

У травні 1497 року скульптор вирушив у каменоломні Каррари за шматком мармуру найчистішої породи майже без вкраплень та тріщин, який вибирав особисто. Скульптура була призначена для усипальниці кардинала. І згідно з договором, через рік цей витвір мав бути завершений. Але майстер не вклався в строки: дуже трудомістким виявився творчий процес і робота розтягнулася на два роки. Кардинал, побачивши незакінчений твір скульптора перед самою смертю, був у захваті і підтвердив, що Буонарроті виконав умови договору.

Існує переказ, що коли Мікеланджело йшов каменоломнею, де продавався мармур, він побачив чудовий камінь і запитав про нього.

Власник сказав:

– Якщо хочеш цей камінь, бери його даром, бо він просто валяється та займає місце. Дванадцять років ніхто навіть не питав про нього; я не бачу в цьому камені жодного потенціалу.

Мікеланджело взяв камінь, працював над ним майже два роки і створив, можливо, найпрекраснішу статую, яка тільки існує. Коли Мікеланджело закінчив роботу, він запросив до себе власника лавки, бо хотів щось показати. Власник не міг повірити своїм очам. Він сказав:

– Де ти взяв цей чудовий мармур?

– Не дізнаєшся? – сказав Мікеланджело. – Це той найпотворніший камінь, який чекав перед твоїм магазином дванадцять років.

Ви запитаєте: А в чому суть цієї історії? Вона в тому, що кожен із нас є цим каменем, у якому сам Бог побачив потенціал. Чому я так говорю? Тому що про це говорить вам і мені слово Боже.

«Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми знедоленого, але Богом обраного, дорогоцінного, і самі, як живе каміння, влаштовуйте із себе дім духовний, священство святе, щоб приносити духовні жертви, сприятливі Богу Ісусом Христом. Бо сказано в Писанні: Ось Я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний; і віруючий у Нього не посоромиться. Отже Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівельники, але який став главою кута, камінь спотикання та камінь спокуси, про який вони стикаються, не підкоряючись слову, на що вони й залишені». (1Петр.2:4-8)

Христос, як і шматок мармуру з історії, був знехтуваний людьми. Він був принижений і зневажливий. Про це говорить пророк Ісая:

«Він був зневажений і принижений перед людьми, чоловік скорботи й пережив хвороби, і ми відвертали від Нього обличчя своє; Він був зневажаний, і ми ні в що не ставили Його». (Іс.53:3)

Бог, як найбільший скульптор і архітектор, взяв цей зневажаний камінь і зробив основою Своєї церкви. Саме Христос створив увесь цей світ, і лише Він дає нам розуміння, для чого ми створені і яке наше призначення у Його Церкві.

Чи можна це зрозуміти без Христа? Ні. Тільки приходячи до Нього, ми можемо побачити, у чому наше покликання.

Є ще один цікавий факт про інший знаменитий витвір Мікелянджело – скульптуру Давида. Відомо, що з п’ятиметровим блоком каррарського мармуру працювали принаймні два попередники скульптора – Агостіно ді Дуччо та Антоніо Росселіно. Обидва вони вирішили що цей матеріал невдалий, і брила мармуру пролежала біля каменоломні загалом понад сорок років.

Мікеланджело Буонаротті, взявшись за Давида в 1501 році, заявив, що зробить свого біблійного героя з цілісного шматка каменю. Він створив “Давида” за три роки.

Буанаротті казав: Я беру камінь і відсікаю все зайве.

Ви можете сказати: Але ж це був Мікеланджело. А я вам скажу, що лише Бог дає дари та таланти. І якщо Він зміг наділити цього чудового скульптора здатністю бачити потенціал у брилі мармуру, від якої відмовилися інші відомі скульптори, Той самий Бог дасть вам і мені побачити прихований у нас потенціал.

Камінь не може сам розпізнати потенціал, що в ньому ховається. Тільки скульптор може побачити, що ж приховано у сірій та негарній брилі.

Скільки років ви вважаєте себе невдахою? Можливо 10 років.

А може, 12 років? А можливо, і 40 років, як у цій історії. Насправді терміни не важливі. Вам і мені важливо прийти до Христа і дозволити Йому створити у вашому та моєму житті шедевр.

«Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми знедоленого, але Богом вибраного, дорогоцінного, і самі, як живе каміння, влаштовуйте із себе дім духовний, священство святе, щоб приносити духовні жертви, сприятливі Богу Ісусом Христом… віруючий у Нього не посоромиться». (1Петр.2:4-6)

У що вам і мені важливо сьогодні вірити? Нам важливо вірити в Ісуса Христа як нашого Господа і Спасителя. Він є автором нашого життя, і тільки Він може розкрити нам для чого ми створені, і яке наше призначення у Його тілі. Ми можемо писати сценарій свого життя самі, а можемо дозволити його написати Великому Режисеру.

Ви можете не бачити у собі потенціал. Інші можуть вважати, що з вас нічого не вийде. Але істина в тому, що є Той, Хто створив вас і мене.

Тільки Творець каменю, може сказати для чого цей камінь підходить, а для чого ні. Дозвольте Богові створити у вашому житті той шедевр, який Він заклав із самого початку.

Нехай ваше та моє життя стануть скульптурами доброти, любові, турботи та служіння.