«Корона, яку не забере смерть» – недільна проповідь від 26 липня 2026 року

Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дякую вам, дорогі левіти, за ваше служення. Ще раз вітаю всіх, хто є на цьому місці, хто підійшов трошки пізніше. Ми Раді вас бачити. Дітки, ви можете прийти зараз на недільну школу, там буде зараз з вами займатися. Тому приходьте. Давайте, поки ми розсаджемось, повернемося до наших сусідів справа-зліва, привітаємось, скажемо, я радий бачити тебе сьогодні. Слава Богу за вас. Слава Богу, що ви тут разом з нами, хай Бог вас поблагословить І зараз, перед тим, як ми звернемось до Божого Слова У нас буде такий невеличкий ролик Минулого тижня у нас прийшов наш табір, наметовий табір на Київському морі І на сьогодні Олександр якраз підготував відео На ту неділю ми трошечки не встигали, бо тільки в суботу ми повернулись Хочу попросити, Ігор, можеш вимкнути світло, щоб ми могли подивитися. Так, дякую. Якщо готово, то можна запускати. Як завжди. Частіше всього гріх, щось неправильне, це зробити легше, ніж, наприклад, сказати правду, коли можуть тебе за це не сприйняти. Останню, якщо можна, останню вимкну, так, ага, тоді передостану, дякую, ага, дякую. Такий от у нас був табір, я теж дякую всім, хто молився, особливо дякую тим, хто робив і зробив цей табір реальним, Олександру Пасічнику, який допомагав в організації, в проведенні, Люді Мойле, Люді Пасічник, Таніт Харук, які у нас займалися кухнею, і у нас не боліла голова, що ми будемо їсти на сніданок, на обід, на вечерю. Все було дуже смачно. Дуже дякую Анатолію і Саші, які допомагали зі своїм транспортом, служили, завозили нас туди і назад. Якщо б Толік зі своєю машиною нам не допоміг, то нам би прийшлося з Сашою точно дві ходки робити, бо речей було багато і Толіка цей мінівен, якщо я правильно кажу, він дуже виручив, бо там було багато місця і якраз все влізло. У нас, як ви вже бачили, була така карта, по якій ми подорожували, і у нас тема була табору, як і в Пустовариці, «Подорож пілігріма». Тобто ми по цій книзі проходили різні такі станції, вийшли з міста погибелі, потім пройшли через вузьку браму до Христа, потім пройшли через долину Смертної Темряви, пройшли випробування цим світом на ярмарці марнотравства і врешті-решт дійшли до небес. І це дійсно, ну, такий був і непростий шлях, але я вірю, що кожен щось для себе отримав, бо ми в цей раз ми молилися, щоб була гарна погода, щоб не була дощу, бо минулого разу ми заїжджали під дощем, майже цілий день, перший день був дощ, виїжджали під дощем, не змогли багато всього зробити те, що планували. В цей раз, слава Богу, майже все ми змогли реалізувати. Єдине, що ми так гарно, мабуть, і ви так гарно молилися, що було дуже спекотно, і в день те, що ми планували, ми нічого не могли. Між обідом і вечерю майже неможливо було якісь там активності проводити. Тільки можна було там, коли спека спадала, покупатися в морі. Але слава Богу за те, що гарна була погода, не було дощу. Робили також кожного дня такі, ви теж бачили, цікаві різні поробки, які нам нагадували про ті теми дня, про вірші, які ми вчили. Оце такий старовинний рукопис, там якраз вірш, те, що сказав Іван фарисеєм і іншим людям, які приходили до нього на хрещення. Хто підказав вам тікати від майбутнього гніву, тож приносіть плід гідний покаяння. Тобто у нас навіть вийшло два таких з сувою. Один більше постраждав від пожежі, інший трошки в кращому вигляді зберігся. Тому я дякую всім вам, хто допомагав, хто милився, хто жертвував, бо це теж потребувало і певних грошей, щоб в це вкластися. І слава Богу за те, що була і гарна погода, і майже у всіх був гарний настрій. Кого може настрій був не дуже гарний Бог поправляв, виправляв. Було в цьому році дуже багато мурашок. В тому році, мабуть, їх менше було, тому що дощі були, а в цьому році просто вони скрізь снували, до декого навіть там намети заповзали, але так, в принципі, ми із цим випробуванням теж справилися. Тому, слава Богу, за все, що він робить, за те, що він дає можливості проводити табори, що ми змогли провести табір в Пустоваровці перед цим на позаминулому тижні, на минулому тижні. Це наш табір пройшов. І давайте ми звернемось до Божого Слова, а перед тим, як ми до нього звернемось, про всяк випадок перевіримо наші мобільні телефони, щоб вони у вас були на беззвучному режимі, бо я минулого разу не вимкнув, і якраз якийсь спам або реклама під час служіння позвонили. Трішилось швиденько вимикати. Якщо ви пам’ятаєте, то весь цей місяць ми говорили і він був присвячений характеру християнина, яким повинен бути характер справжньої віруючої людини. Я думаю, що у кожного з нас є свої якісь певні уявлення про те, яким повинен бути віруючий, що він повинен робити, чого він не повинен робити. І знаєте, не завжди наші уявлення, вони співпадають з Божим Словом, і дуже важливо все, що ми для себе уявили, якими ми повинні бути, якими повинен бути наш брат, або сестра, пастор, або служитель, дуже правильно перевіряти наше уявлення з Божим Словом. І знаєте, ми говорили, що найкращий приклад, або той, з кого найкраще брати приклад, яким ми повинні бути, як віруючи, чи це наш Господь Ісус Христос. В посланні до євреїв автор пише, що ми маємо взагалі навколо себе ціле облако, багато-багато людей, які жили до нас, які сьогодні живуть, і які дійсно можуть бути для нас гарним, добрим прикладом в тому, що вони роблять для Бога, в тому, що вони зробили для Бога. Але найкращий приклад, досконалий приклад – це саме Господь Ісус Христос. Бо будь-яка людина, що б вона не зробила в своєму житті, великого або маленького, вона може помилятися, вона може спотикатися і ми можемо розчаровуватися, думаємо, ось такий служитель, а він вчинив такий гріх, він впав, він в чомусь був невірний. Але Господь Ісус Христос, чому Він найкращий приклад? Тому що Він ніколи не зраджує, ніколи не підводить і завжди на Нього можна орієнтуватися. Також ми говорили, що нам важливо в своєму житті слідувати не за бажаннями свого тіла, не за бажаннями своєї плоті, не за своїм я, а слідувати за Духом, за Божим Духом, який Він вклав в нас. Але є ще одна риса, про яку я хочу сьогодні поговорити, і я, забігаючи наперед, одразу скажу, що без цієї риси, якщо її не буде в вашому житті, і ви, і я, ми не зможемо потрапити на небеса. Як ви думаєте, що це за риса? Риса характеру, яку вам і мені треба мати. І без цієї риси ми не зможемо потрапити на небеса. Є варіанти? Яка риса дуже важлива? Бог хоче, щоб вона була у вас, Бог хоче, щоб вона була в мене, і всі ми хочемо, щоб вона була в тих людях, які нас оточують. Є варіанти? Чисте серце, але це не зовсім риса, це наш стан, наш стан стосунки з Богом. Що-що? Віра, ну це теж не зовсім риса, це саме риса, яка присутня характеру людини, любов, любов, потрібно, не буду сперечатися. Що? Вірність, вірність, ви прямо в десяточку, в яблучку попали. Це та риса, якою потребуєте ви і я сьогодні. Це та риса, яку Господь очікує від вас і від мене сьогодні. І ось що про це каже наш Господь в своєму слові. Це книга «Об’явлення», другий розділ, 10-й вірш. Я буду читати в сучасному перекладі, і у вас буде зараз цей вірш на екрані. Не бійся, що будеш страждати. Це говорить Господь Ісус Христос до церкви. Ось диявол кидатиме декого з вас до в’язниці, щоб ви були випробовані. І матимете утиски протягом десяти днів. І отут увага. Це продовження або закінчення цього вірша. Будь вірний аж до смерті, і я дам тобі вінець життя. Про що говорить наш Господь Ісус Христос в цьому невеличкому тексті, який ми прочитали? Чи каже він, будь вірним, поки тобі це зручно, так? Або будь вірний, поки тобі це приносить якусь користь, так? Це він каже. А можливо, він каже, що будь вірним один рік після твого грешні. Про це він каже, так, в цьому вірші? Ні. Про що ж говорить наш Господь в цьому вірші? Ісус закликає нас зберігати вірність, що? Аж до смерті. Тобто в усі дні нашого життя. От скільки Господь вам і мені дасть прожити на цій землі, Ісус каже, будь вірний завжди. Не по настрою, не тому, що сьогодні вночі не було обстрілів, не тому, що мир наступив або навпаки ще не наступив. Будь вірний завжди, незалежно від обставин. І Господь, навіть в цьому вірші, Він каже, що особливо це потрібно вам і мені, коли обставини, вони зовсім для нас не добрі. Бо Він каже до цієї церкви, що буде до них від вас? Вас це буде добре. Вас ці будуть вітати на вулиці, казати, як здорово, що ти покався і пішов в церкву. Він каже, у вас диявол що буде робити? Кидати у в’язницю. Тобто ця церква вже на той момент, коли Іван писав їй листа, вона вже стикалася з гоніннями. І віруючи цієї церкви за те, що вони вірили в Ісуса Христа, і вони від цього не відмовлялися, вони сповідували свою віру, що вони отримували? Нагороди, так? Медалі отримували, грамоти почетні від римлян або від інших людей, які разом з ними жили. Ні, їх кидали до в’язниць. Знаєте, Ісус порівнює дар вічного життя, який Він обіцяє дати віруючим за вірність, з венцем. На Малоному тижні ми разом з дітьми в таборі робили отакі от корони. Ну, я не буду її одягати, бо трошки зачіс по собі зріпсую, поки буду одягати. Але для чого цей образ? Чому Ісус сказав вам і мені, будь вірний до смерті, і я дам тобі цей вінець? Чому? Що він означає? Що він означає? Що він говорить для вас і для мене? Ісус говорить, що найголовніша нагорода, яку ми можемо отримати, вона буде не тут на землі Вона буде не у вигляді якихось матеріальних благ, не тому, що ми завжди будемо здорові і себе будемо гарно почувати Не тому, що у нас все буде добре в стосунках Він каже, що найголовніша нагорода, яку ви і я отримаємо за свою вірність, це буде вінець вічного життя, який він нам дасть коли ми перейдемо, переступимо цей поріг смерті. І знаєте, Ісус часто в Біблії різні образи, аналогії проводить. Для чого? Щоб ми, як люди, зрозуміли, що те, що ціниться тут на землі, всі ці корони, всіх імператорів, всіх сьогоднішніх царів, в яких там сотні, можливо, тисячі діамантів, смарагдів і інших коштовностей, всі ці корони, вони залишаться тут на землі. І єдина корона, яка варта того, щоби до неї прагнути, яка варта того, щоби ми докладали свої зусилля, це вінець вічного життя. Це єдина корона, до якої ми повинні прагнути. Знаєте, чи завжди легко бути вірним Богом? От просто згадайте якісь ситуації нещодавні в своєму житті. Чи завжди легко бути вірним Богом? Я вам скажу, що дуже нелегко. Інколи в самих таких простих, казалось би, банальних речах нам дуже важко залишатися вірним Богом. В моєму житті було дуже багато ситуацій, і мені не дуже приємно про них згадувати, де я проявив невірність. І знаєте, після цього я ніколи не радів. Після цього мій настрій не піднімався з-за того, що я пішов на якийсь компроміс або когось згадував. Я вам розкажу тільки одну історію. Вона була давно, тому мені її не так важко згадувати. Ми всі училися в школах, в училищах, в якихось інститутах, коледжах. І ми всі стикалися в стосунках, коли ми там навчалися, ну, різні спокуси, десь там списати, десь там прогуляти. І знаєте, одна така ситуація трапилася зі мною, коли я навчався тут в 38-му училищі, у нас на сім’ї Сосніник, зараз не пам’ятаю, як називається ця вулиця, переіменували її. І я вже був на третьому курсі, вже навчання доходило до кінця, і я вже на той момент десь приблизно рік ходив в церкву. І, знаєте, трапилось те, що дуже часто трапляється в школах, в училищах, в інститутах. От група вирішила прогуляти пари. Тобто у нас були пари до обіду, і після обіду була, зазвичай, одна-дві пари. І якраз після обіду повинна була бути пара по хімії, яку проводив завуч нашого училища. І всі домовились, що вони після обіду не вертаються, не приходять на цю пару, а я і не погодився, і нічого не сказав. Думаю, ну, я не збирався прогуляти, думаю, вернуся після обіду, я тут недалеко жив, на Якуба Колоса, пішки туди назад, хвилин 20 до училища. І знаєте, я повернувся, я побачив, що нікого з моєї групи нема, і я простояв десь 10-15 хвилин під дверима аудіторії, і я чув, що там знаходяться вчителі, хтось, все ж таки, з нашої групи прийшов, але я так і не зайшов в аудиторію. Чому? Тому що я боявся, і те, що трапилося потім пізніше з тим хлопцем, який все ж таки прийшов, я боявся, що мене будуть за це скувати, що почнеться булінг. І знаєте, ми не любимо, коли всі проти тебе виступають. І знаєте, хоча я повернувся, хоча я не збирався прогулювати цю пару, але я так і не зайшов, і потім пішов додому. І знаєте, яку нагороду ми всі як групу отримали? Як ви думаєте? Завуч викладав хімію. Нас цю групу лишили стипендії за ці місяці. Знаєте, коли ми не отримуємо нагороду від Бога, ми отримуємо трошечки інші нагороди, тільки вони не дуже приємні. Як ви гадаєте, після цієї ситуації я свідчив про Бога моїм одногрупникам? Мені було взагалі легко говорити, що я віруючий, коли я так вчинив? Ні, я їм не свідчив. Я не свідчив. Тільки вже коли навчання закінчувалося, після навчання з деякими, з ким я мав більш дружні стосунки, то я розповідав про Бога. Але за того, що я підйшов на компроміс, за того, що я проявив невірність, це що? Мені ніяк не допомогло. Ніяк не допомогло. Але є ще дуже важливий аспект у вірності. Про нього нам говорить Ісус в Івангелії від Луки. Давайте разом подивимося. Івангелія від Луки, 16 розділ, 10 вірш. Ви всі його дуже багато разів чули, але в контексті сьогоднішньої проповіді він дуже важливий, тому я не міг його не згадати. Там написано, вірний у найменшому, у великому вірний. Несправедливий або невірний в інших перекладах у найменшому, у великому несправедливий або невірний. Про що говорить Ісус в цьому тексті Святого Писання? Про що він говорить? Він говорить, що треба бути вірними тільки коли це стосується якихось великих глобальних речей твого життя. Так? Так? І Ісус говорить, що треба бути вірними йому тільки коли це питання життя і смерті, так? Про це говорить Ісус? Він каже, будь вірний в чому? Найменшими. Те, що ви для себе вважаєте сьогодні, найменшими. Найменше це що? Це оцінка, так? Я, наприклад, дивлюсь на піаніна і дивлюсь на педаль під піаніном. Що для мене найменше, як ви думаєте? Підаль, бо вона реально по розмірам менша. Тобто ми весь час в своєму житті оцінюємо, оце важливо, оце неважливо. Оце маленьке, оце велике. І ми як обираємо пріоритети, в чому ми скоріше будемо вірними і більше будемо докладати зусиль. Там, де більше зарплата, більше якийсь зиск, чи там, де менше, чи там, де нам навіть спасибі не скажуть, ми будемо більше докладати зусиль, там, де ми отримаємо більше нагородок. нагороди. Ну, думаємо, що отримаєш. А Ісус каже, що будь вірним у найменшому. Чому? Тому що якщо ти в цьому не можеш бути вірним, коли в твоє життя прийде якесь велике випробування, тобі треба буде докласти сто разів, десять разів більше зусиль, ти думаєш, що ти зможеш бути вірним, але насправді ти цей екзамен, цей іспит не здасиш. Знаєте, наша вірність, це не одноразовий і героїчний вчинок. Це серія щоденних рішень робити добрі справи і виконувати те, що Господь вам і мені відкрив. Тому перша важлива думка на сьогодні, вона така. Валюта вічності вірність у малому. Валюта вічності, те, що цінується вічності. Знаєте, вічності цінується не долари, не євро, Не франки або фунти з термінгів, хоча вони тут на землі досить такі, вважаються свободно вільно конвенційними валютами. Куди б ти не поїхав, ти зможеш їх обміняти. І якщо в тебе є гарна сума якоїсь з цих валют, ти зможеш якийсь час, навіть не маючи роботи, не маючи на перший момент житла або якогось прихисту, ти зможеш за ці гроші прожити. Але у вічності цінується що? Вірність. У вічності цінується вірність в маленьких речах, в маленьких твоїх виборах. Коли ти кожну ранку прокидаєшся, ти робиш вибір, незалежно від настрою. Я буду молитися. Я буду шукати відповіді для себе в Божому Слові. Я буду спитати у Бога, що Він хоче, щоб я робив в цьому дні. Я нещодавно запитував, а на групі якраз запитував, чи є у вас плани на сьогоднішній день або на завтрашній. Всі сказали, так є. Але знаєте, вірність Богу вона в чому полягає? Що навіть якщо в тебе і в мене є плани на сьогоднішній день, ми заподумали, що ми прийдемо в церкву, після церкви ми прийдемо додому, проведемо час з сім’єю, хтось планує кудись поїхати, когось провідати, щось інше поробити. Але, знаєте, вірність Богу полягає в тому, коли ми, маючи ці плани, ми кажемо, Господь, а що ти хочеш, щоб я робив в цьому дні? Як ти хочеш, щоб, можливо, я ці плани трошечки підкоригував? І, знаєте, справжньою вашою і моєю вірністю буде тоді, коли, якщо Бог вам проговорить і скаже, от зроби оце, а це в ваші плани не входить. І вірність буде в тому, коли ви скажете, добрий Господь, я відкладаю свої плани і роблю те, що ти від мене очікуєш. Знаєте, наша вірність Богові вимірюється не тим, як ми починаємо шлях, а тим, що ми робимо із за дня в день, і тим, яким буде наш фініш. Оцим вимірюється наша вірність. Яку і від кого ми корону отримуємо? Чи ми отримуємо вінець від Бога, чи ми разом з диялом отримуємо вінець смерті у пеклі? Знаєте, вірність не побачиш без прав. Так само, як не можна побачити без прав совість або милосердя. Апостол Петро, коли він говорить про хрещення, він каже, що ми повинні показати своє сумління в чому? В своєму завіті з Богом через хрещення. Тобто повинна бути якась видима дія. І так само Петро каже, що ваше сумління, воно повинно проявитися в добрих справах, в добрих ділах, бо сумління, його не можна пощупати. Я не бачу Толіка сумління, не бачу Юлі сумління, Андрія, Наталі, люди, ну, взагалі не бачу вашого сумління, але це не означає, що його немає. Ви не бачите мого сумнів’я. Як його можна побачити? Через те, що я роблю. Через те, що я обираю. І так само вірність її неможливо побачити до тих пір, поки ми щось не обираємо і не починаємо робити в своєму житті. Є всім відомі прислів’я, які говорять про вірність. Я декілька згадаю. У важку годину ти знаєш вірну людину. Вірність справі міра честі. Вірний друг любить до смерті, не тільки коли все йому подобається, йому зручно. У малому невірний, у великому невірний. Ми навіть читали, звідки це прислів’я має корені. Про що говорять ці прислів’я? Вони говорять, що наша вірність повинна стати видимою у нашому ставленні до ближнього і того, що ми робимо. Ваша і моя вірність повинна стати видимою. Чи можливо побачити вірність? Так, вірність можна побачити, коли ми даємо обіцянку Богові або іншій людині. І потім що? Кажемо, Боже, я забув. Такий був заклопотаний, такий був заклопотаний, що я забув. Так? Ні, коли ми даємо обіцянку Богові іншій людині, Біблія каже, навіть злому. І ми цю обіцянку що? Виконуємо. Ось що про це каже Боже Слово. Це перше послання Івана, апостол Іван пише, 4 розділ, 20 вірш. Якщо хтось каже, я люблю Бога, але ненавидіть свого брата, то й неправдомовиться. Адже хто не любить свого брата, якого бачить, то як може він любити Бога, якого не бачить? Дозвольте мені трошечки перефразувати цей вірш і замінити слово любов на слово вірність. Якщо хтось каже, я вірний Богові, але не вірний своєму братові, той неправдомовець. Адже хто не вірний своєму братові, якого бачить, як може бути вірним Богові, якого не бачить? Бачите, цю закономірність? Вірність, вона завжди повинна бути видимою. Іван каже, що наша вірність до Богу, наша любов до Бога повинна в чому проявлятися? В нашій вірністі і любові до свого ближнього. Інакше ти ніяк вірність не пощупаєш. Інакше ти ніяк любов не побачиш. Любов теж така штука, що її, поки вона не проявиться в нашому ставленні, в наших словах, в наших ділах, її теж не видно. Ви теж звернули на це увагу. Іван пише, хто скаже, я люблю Бога? Насправді сказати можна все, що заводить. Правда ж, я можу вам зараз пообіцяти всім, що ви будете мільйонерами. Ти скажеш, пастор, а де ти ці мільйони візьмеш на нас, да? Ну, обіцянка цяцянка, як то каже, дурний ві радість, да? Тобто ми можемо пообіцяти іншій людині, якщо ми навіть, ну, тим паче думаємо щось від цієї людини, якусь отримати користь, ми можемо пообіцяти все, що завгодить. Інколи ми так і Богові обіцяємо, такі обіцяємо, а потім, коли Бог приходить, ну, каже, давай, Саша, виконуй свою обіцянку. Ой, Боже, ти бачиш, в мене такі обставини, в мене зараз проблеми в родині, зі здоров’ям так не дуже, грошей не вистачає, треба більше працювати. І в нас з’являється куча-куча таких причин, щоби нашу обіцянку не виконували. Тому наступна дуже важлива думка на сьогодні така. Наша вірність повинна стати видимою. Повніться до свого сусіда, скажіть, твоя вірність повинна стати видимою. Знаєте, я вам скажу по секрету, тільки нікому не розповідайте. Ви вмієте таємниці тримати, правда? Ну, ми любимо таємниці. Я вам скажу, якщо твоєї вірності не видно, скоріше за все, її просто немає. Тільки нікому не розповідати. Якщо твоєї вірності не видно, її просто немає. Її просто немає. Чи ми любимо Бога, чи любимо свою дружину або чоловіка, чи маємо любов до своїх дітей, чи любимо свого сусіда або товариша по роботі. Як це можна побачити? Тільки через вашу і мою вірність. Чи проявляємо цю вірність в роботі, в себе в родині, в церкві, в служині, а в тому, що ми робимо для Бога. Чи ми проявляємо цю вірність? Якщо її видно в наших справах, тоді так вона є. Якщо її не видно, таємниця за сімома зимками, її просто немає. У чому проявляється наша вірність Богу? Перше, коли Бог стає на перше місце в нашому житті. Що це означає? Це коли ми наші амбіції, наші плани, наші цілі, наші цінності, Ми їх підкоряємо Богові. Ми перевіряємо все, що для нас сьогодні важливо, те, в що ми вкладаємо свій час, свої гроші, свої зустріля, свої дари і таланти. Якщо ми це перевіряємо і розуміємо, що Господь нас не просив це робити, скоріше за все, в цьому немає ніякої вірності Богові. Це вірність нашим амбіціям, це вірність тому, що ми хочемо більше грошей заробити, це вірність тому, що ми хочемо сподобатися якійсь людині, яка для нас важлива. Але це зовсім не про вірність Бога. Друге, через що проявляється наша вірність? Через виконання Його заповідей. Пам’ятаєте, коли Ісуса спитали, яка заповідь найважливіша? Знаєте, є 10 заповідей, і сказати, яка з них найважливіша, ну, важко. Ну, правильно сказати, перша заповідь. А от далі, і з’явилася одна людина, яка правильно відповіла. Пам’ятаєте, Ісус навіть похвалив цю людину. І які дві заповіді Він сказав, що вам і мені треба виконувати? І ближнього свого, як самого себе. В цьому і є вірність Богу. Коли ми любимо Бога, і нашу любов до Бога, ми виявляємо в тому, що ми любимо свого ближнього. Бо без любові до Бога, я вам чесно скажу, Ми не зможемо любити свого ближнього. Ми зможемо тільки, коли в нас гарний настрій, ми себе добре почуваємо. Коли ми встали не з тієї ноги, коли вночі обстрілювали, ми не виспалися, коли щось трапилося погано в нашому житті, я вам чесно скажу, ми будемо любити тільки самих себе. А нашому ближньому залишиться тільки те, що там, можливо, у нас якийсь був. Трошечки надто. І ще в чому ми можемо проявляти вірність до Бога? Через постійність повсякденні. Через те, що ми робимо кожного дня. Коли ми кожного дня молимося, коли ми кожного дня чесно працюємо, коли ми кожного дня служимо Богом. В Псалмі 119, в 9-му вірші, там написано цікавий принцип. І там продовжені, він просто, псалмопевець, він його розкриває для всіх віручих. Він каже, як юнаку зберегти чистою свою дорогу життя? Лише дотриманням Твого Слова. Як вам і мені зберегти чистою дорогу свого життя? Тільки коли ми дотримуємося Божого Слова. А як ми будемо знати, чого нам потрібно дотримуватись, як ви думаєте, якщо ми Боже Слово не читаємо, якщо нас немає в церкві, в неділю ми не слухаємо проповідь, якщо ми не приходимо на домашню групу, якщо ми не маємо особистих стосунків з Богом, чи ми зможемо зберігати чистою свою дорогу, як ви думаєте? Ні. Далі, в 10-11 вірші, це вже для нас всіх, якщо ви подумали, що ви вже не дуже такі юні серцем, ви трошечки старше або трошечки молодше, тут цей мотивець каже, усім своїм серцем шукаю тебе, не дай мені ухилитися від твоїх заповідей. Я бережу твоє слово у своєму серці, щоби мені не грішити проти тебе. Знаєте, що допоможе вам і мені бути вірними Богом? берегти Боже Слово у своєму серці, щоб нам не грішити проти Бога. У мене немає, у вас, я вас розчарую, немає тої сили, щоб взагалі не грішити. Тільки коли ви покладаєте своє надійне Бога, тільки коли ви зберігаєте Боже Слово в своє серце, для того, щоб воно там зберігалося, його треба спочатку туди що? Попласти. Воно само собою там не з’явиться. Якщо ви цілий день слухали новини, хто там повинен бути прем’єр-міністром, або міністром оборони, хто прав, хто винуват, то чесно вам скажу, Боже, Слово не з’явиться в вашому серці. Ви будете думати про що завгодно, але не про те, що Бог очікує від вас. І знаєте, ми завжди любимо якісь такі історії, приклади вірності, приклади віри. І я сьогодні, коли готувався на цю проповідь, Я знайшов одну таку історію, яка особисто мене надихнула, особливо в контексті того, що ми зараз влітку робимо табори для дітей, ми проводили цей тиждень такий в парку на Потапова арт-вечірку для дітей, для дорослих. Тобто ми служили, ми робили щось для них гарне. І я сьогодні хотів би розказати історію однеї людини. Це майже наш учасник, він буквально нещодавно перейшов в вічність. Це історія сера Ніколаса Вінтона. Людини, що врятували від смерті 669 дітей. Знаєте, батьки Ніколаса Вінтона були німецькими євреями, які на початку ХХ століття, після Другої світової війни, вони емігрували з Німеччини до Англії. Там вони змінили прізвище на таке більш англійське. І також вони увірували в Бога, вони прийняли хрещення, вони стали християнами. І вони свого сина, цього Вінтона, вони теж ростили як християнина, він теж прийняв хрещення в англіканської церкві. І цей англієць 50 років ні слова нікому не розповідав про те, як у 1939 році він вивіз закупований німцями Чехословаччини, приречений на смерть 669 дітей. Про його подвиг стало відомо випадково в 1988 році. Його дружина щось шукала на горищі, і вона знайшла записну книжку, де були фотокарки цих дітей, записи родин, які їх приймали в Англії, і інші відомості. Ніхто не знав би про цю дивовижну рятувальну операцію, якщо б дружина випадково не знайшла цей записничок Він навіть своїй дружині про це не розповів Ішов 1938 рік Ніколас працював біржовим маклером в Лондоні Він планував відпуск у Швейцарі, жимову відпуску, тобто любив покататися на лижах І раптом йому подзвонив його давній шкільний товариш Мартін Блейк, який працював в Празі в Британському комітеті у справах біженців з Чехословаччини. Блейк попросив Вінтона скасувати відпуску і приїхати в Празу. Є, мовляв, дуже важлива справа, але вже сказав, можеш не брати. У Празі дійсно виявилося недолиж. Приїхавши туди, Вінтон побачив величезні табори біженців. На той момент Гітлер вже окупував Судецьку область і всі євреї, які проживали на той час в Судецькій області, вони цікали в сусідню Чехословаччину, на іншу територію Чехословаччини, яка ще на той момент була не окупована. Потім пізніше відбулася кришталева ніч, коли в Німеччині були розгромлені всі єврейські магазини, синагоги, навчальні заклади, будинки. І євреї з Німеччини, з Австрії, з сусідніх країн, де фашисти прийшли до влади, вони теж тікали до Чехословаччини, де вони вважали, що ще більш-менш можна якось вижити. Знаєте, він практично на одинці створив програму з вивезення дітей з Чехословаччини. У готельному номері в Празі він там влаштував щось на завізовок магазину. До нього приходили батьки, які були готові залишити своїх дітей, тобто буквально в смисі слова, залишити, віддати їх Вінтону, щоб він організував їхній переїзд, тільки діти могли цим скористатися, щоб він організував їхній переїзд до Англії. Ніколас записував імена дітей, збирав їхні фотографії, вибудовував в голові способи вивезення дітей. До його номеру стояли величезні черги. Не дивно, що нацисти почали за ним стежити. Знаєте, для того, щоб якось вирішити цю проблему з нацистами, він давав габарит, щоб ви розуміли. Відкупався, по суті, від цих фашистських чиновників, щоб вони його не чіпали, щоб була можливість врятувати цих дітей. Йому вдалося зареєструвати близько 900 дітей, яких потрібно було терміново вивозити з Чехословаччини. На початку 1939 року він, залишивши замість себе двох друзів, повернувся в Лондон. Там він і ще кілька добровольців, в тому числі його мама. Це до того, наскільки важливо, щоб ці люди, які нас оточують, щоб вони нас підтримували. Вони організували комітет, який назвали Британським комітетом у справах біженців з Чехословаччини. Щоб ви розуміли, вони не мали ніякого офіційного статусу. Держава не допомагала їм, від слова, зовсім. Він давав об’яви в газетах, шукав прийомні сім’ї, він шукав спонсорів, шукав людей, які могли або грошима, або своїми домівками прийняти цих дітей. Він там взявся за пошуки оцих прийомних сімей та грошей, яких було потрібно дуже багато. 14 березня 1939 року перший поїзд з дітьми покинув правду. Ніколас Вінтон і його табориши організували 8 таких потягів, на яких вивозили дітей. Потяги йшли до Лондона, де Вінтон і прийомні сім’ї зустрічали цих дітей, І потім ці діти розселялися по цих домівках, щоб ви розуміли, більшість сімей, яких приймали, це було віруючі люди, християни. Вони приймали часто дуже небагаті, дуже бідні, але вони в своєму серці вирішили, що вони щось зроблять, хоча б для одної дитини. Так врятувалося 669 дітей. Близько 250 дітей, остання група була вже в вагонах, коли 1 вересня 1939 року Гітлер напав на Польщу. Кордони були закриті і доля цих дітей невідома. Скоріше за все, більшість цих дітей загинули у концтаборах. Щоб ви розуміли, на кінець війни майже всі діти, яких врятував Вінтон, вони стали повними сиротами, бо за час війни їхні батьки загинули в Констаборах, в Освенціні, Бергенбельзені, Тезерштадті. Знаєте, про те багато років ніхто не згадував про те, що зробив Вінтон. Про нього згадали через 50 років, після того, як дружина Вінтона випадково виявила в 1988 році його записну книжку з адресами англійських сімей, які взяли врятованих дітей. За всіма адресами були надіслані листи, і близько 80 врятованих дітей були таким чином знайдені. Про це дізналося ток-шоу BBC That’s Life, і вони запросили Вінтона в якості глядача в студію, де несподівано для нього ведуча розповіла його історію. Після чого попросила встати в студії тих людей, які завдячують Вінтону своїм порятунком, І в невеличкій студії стало більше 20 людей. Це ті діти, яких Вінстон врятував перед початком Другої світової війни. Саме тоді про таємницю Ніколаса Вінтона довідався увесь світ, а самого героя прозвали британським Шидлером. Чули, такий був теж людина, яка рятувала євреїв. Фільм є, список Шидлера, книга є, список Шидлера. Його назвали за те, що він зробив для цих дітей британським Шидлером. На сьогодні налічується більше 6 тисяч нащадків тих дітей, яких врятував Вінтер. Знаєте, це є живе свідчення, що одна відмова від поїздки на лижний курорт може змінити життя багатьох людей. Знаєте, коли Бог просить вас і мене від чогось відмовитися, я думаю, ну Боже, я так давно цього хотів, я так давно планував цю відпустку, я так давно відкладав гроші, щоб це купити. Ми думали, ну Боже, ну як так, ну це ж несправедливо. Знаєте, ця людина відмовилася від свого відпочинку, від цього курорту і завдяки цьому врятувалися 669 дітей. Чи отримав він там якусь нагороду за те, що він зробив для цих дітей? До певного часу ніякої нагороди він не отримав. Але насправді вже через 50 років він отримав нагороду. В 2002 році королева Єлизавета ІІ посвятили його улицей. А в 2014 році, у віці 105 років, він був нагороджений Вищою нагородою Чехії орденом Білого Лева. Він там помер у віці 106 років ранком 1 липня 2015 року. Це майже наші часи. Бог йому дав дожити до тієї нагороди, яку він готував йому тут на землі, щоб побачити всіх тих врятованих дітей, їхніх нащадків. І найголовніше, я вірю, найголовніше нагороди його чекало на небеса, коли віцішло шести років, його зустрів Ісус, сказав, син мій, увійди в радість, господина, кого? Неймовірну історію Вінтона розповідає також художній фільм «Одне життя» з Антоні Гоптінсом, головний ролик, він був дятий в 2023 році. Назва походить з вислову в Талмуді, в книзі єврейських законів. Хто врятує одне життя, врятує увесь світ. Знаєте, можливо, ви сидите тут і думаєте, я не можу нереально врятувати 670 людей. Ось вам задача мінімум, щоб ви були вірними малому. Хто врятує одне життя, врятує увесь світ. Хто вірний в тому, щоби служити сьогодні Богові, в чомусь маленькому, той зможе в свій час, і тому Бог в свій час довірить щось велике. Хто зможе відмовитися від маленького відпочинку, від маленької якоїсь користі, від своїх амбіцій, від своєї правоти, той свій час зможе пожати, як ця людина, сервінтон, пожати спасіння багатьох людей. Чи можливо, що ви і я стали такою людиною, як він? Так. Бо все, що він зробив, це проявив вірність Богу. Він міг сказати, хто я такий? Я просто біржовий матер. У мене немає ніяких зв’язків у владі. Я не маю грошей. Що я можу зробити? Що я можу запропонувати цим дітям? Але знаєте, коли його запитували, чому він так вчинив, чому він став рятувати цих дітей, не маючи ніяких зв’язків, не маючи, ну, насправді, не будучи ніяким комітетом у справах біженців, то це була просто його вигадка, щоб якось представляти і позиціонувати себе в пресах, ну, і мати якийсь, як би, можна сказати, напівочиційний статус. Він сказав, просто цього ніхто не робить. Просто цього ніхто не робить. Я вирішив, якщо не я, цього ніхто не буде робити. Знаєте, сьогодні просто хтось не робить, тому що він думає, що це за маленьке або за велике. Але Господь каже тобі, Господь каже мені, будь вірний, будь вірний у цьому маленькому і я довірю тобі більше. Будь вірний мені кожного ранку, коли ти прокидаєшся, незалежно від настрою, починай мене шукати. Особливо, коли в тебе немає настрою, тоді ще більше починай шукати Бога. Настрій сам по собі не виправиться, не вирівняється, якщо ти не знайдеш для себе відповіді, натхнення, сили у Христі. Але якщо ти вибереш шукати Бога, молитися, наповнити своє серце Його Словом, шукати Його планів, Господь поблагословить тебе і дасть тобі бути вірним Йому. Давайте ми разом станемо для молитви. Ми на завершення помолимось. Попросимо Бога, щоб Господь допоміг нам. Допоміг нам бути вірними Йому. Ісус в цьому першому вірші, який ми читали, сказав, будь вірний до смерті. І я дам що? Вінець життя. Будь вірний в тих обставинах, які ти сьогодні проходиш І Бог дасть тобі вінець життя Будь вірним маленькому в тому, що Бог тобі довірив В твоїй родині, на роботі, в служині церкви Будь вірний Богові і Бог дасть тобі вінець життя Господь Ісус, ми дякуємо тобі Дякуємо тобі за це послання яке ти залишив через апостол Івана, церкві своїй. Ти сказав, будь вірний. Будь вірний попри обставини, попри все те, що сьогодні намагається зруйнувати твоє життя і вкрасить твою віру. І ми сьогодні приходимо до тебе, як до того, хто є джерелом віри, як до того, хто проявив вірність, був вірний до смерті і смерті хресної. Заради мене, заради кожного, хто є на цьому служінні, заради кожної людини, хто дивиться нас зараз онлайн, або буде дивитися цього запису. Заради кожної людини, яка ще сьогодні навіть не шукає тебе. Ти кажеш, будь вірний мені. Господи, допоможи нам бути вірним тобі в маленьких речах, в нашій посвяті, в нашому особистому хоженні перед тобою. Щоб кожен день, кожен наш день, незалежно від нашого настрійу, незалежно від нашого самопочуття, дай нам починати Його з тобою. Дай нам починати з Твого Слова, з того, що ми шукаємо Тебе в молитві, в тому, щоб питати, Господь, ось я, що Ти хочеш, щоб я робив в цьому дні? Боже, поблагосили нас, бачити себе відповіддю, як побачив цей вінтон, відповіддю для тих людей, хто сьогодні преречений, преречений дияволом, або преречений якимось обставинами, або сам себе прирік на якесь таке жалке існування. Господи, дай нам сказати, якщо не я, то хто? Якщо я не проявлю свою вірність цьому брату, сестрі, чоловіку, дружині, дітям, сусіду, то хто проявить цю вірність? Якщо я кажу, що я люблю тебе, Бога, а не люблю свого ближнього, то в чому моя вірність? І, Господи, я сьогодні прошу, допоможи нам являти Твою вірність кожного дня нашого життя і аж до смерті. До смерті. Ми благословляємо Тебе, вклоняємось Тоби. І дякуємо, Господи, за Твою вірність, за те, що Ти є вірним, і в цьому є найкращий приклад. В цьому є те натхнення, якому потребуємо Твоя вірність своєму Слову, Твоя вірність Твоїм обіцянкам і Твоя вірність в усьому, що Ти робиш для нас, як наш Творець. Клоняємось Тебе, наш Небесний Батько, і ми молились до Тебе в ім’я Сина Твого, Ісуса Христа. Амінь. Ісус, ми ще раз просимо, хай наша любов, хай наша вірність до Тебе, вона стане видимою. Хай вона буде видимою через наше ставлення до Тебе, до всього, що Ти сьогодні очікуєш від нас, в нашій посвяті, в наших стосунках з Тобою. І хай вона стане видимою через наше служіння своїм ближним. Хай ця любов, ця вірність, вона проявиться в наших повсякденних справах І в тому, що ми можемо зробити, в тому, чому ми можемо допомогти Людям, які поруч з нами, особливо тим, які ще сьогодні не знають Тебе Благословляємо Тебе, впоняємося Тобі, наш Господь Ісус Христос Амінь, амінь Присядьте, будь ласка, буквально ще на хвилинку На завершення хочу нагадати про ці події, які у нас будуть сьогодні Найближчим часом Зараз після служіння ви можете проявити свою вірність вашим пожертвами в цьому матеріальному служінні. Це теж важлива частина і служіння церкви, і вашого мого служіння. Тому хай Бог благословить нас в цьому. Також по завершенню служіння у нас буде чаювання, чай, кава, сік, смаколики. Теж не тікайте, це важливий час, щоб поспілкуватися, проявити вірність в тому, щоб бути добрими, щирими один до одного. В понеділок о 19.00 ми збираємось тут на молитву, ми продовжуємо молитися за попереднє війни, за мир для нашої країни, це теж прояв нашої вірності, постійність молитви. На тижні домашні групи не пропускайте, хай Бог власовить вас через це теж, переживати Божу турботу і Божу вірність в своєму житті. І в наступну неділю, як завжди, у нас о 10.00, тут буде служіння, це буде початок нового місяця, це буде молотовне служіння, тому теж давайте готувати свої серця до молитви, до хліболомлення, щоб в цьому служити Богові. Також нагадую, що у нас є нові сторіночки в Інстаграмі, в Тік-Токі, якщо ви користуватись цими соцмережами, підписуйтесь, залишайте свої коментарі, лайки, і це можливість свідчити теж вашому оточенню про Бога. І нагадую, що якщо вам потрібна якась молотовна підтримка, консультація, теж можете звертатися до мене або до моєї дружини. На цьому наше служення закінчується, і хай Бог благословить вас, мене, бути вірними Йому сьогодні і усі дні нашого життя. Амінь.