Церква Божої Слави

“Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом”. — Римлян 9:3

“Люди протистояли наймогутнішим монархам і відмовлялись вклонятися перед ними”, – зауважила філософ і автор Ханна Арендт (1906–1975). “Втім небагато тих, – додала вона, – хто дійсно може протистояти натовпу і без зброї виступити проти заблудлих мас та їхнього безглуздя”. Будучи єврейкою, Арендт особисто бачила це у своїй рідній Німеччині. Страшно бути відкинутим громадою.

Апостол Павло зазнав такого знехтування. Він був навченим фарисеєм і рабином, однак після зустрічі з воскреслим Ісусом його життя докорінно змінилося. Павло направлявся в Дамаск, щоб переслідувати віруючих у Христа (Дії 9). Після свого навернення апостол був відкинутий власним народом. У своєму Другому листі до коринтян Павло розповів про біди, які йому заподіяли його співвітчизники, зокрема через них він зазнав “вдарів” і перебував “у в’язницях” (2 Кор. 6:5).

Водночас Павло не виявляв гніву чи гіркоти через таке знехтування, а бажав, щоб вони також пізнали Господа Ісуса. Він писав: “Маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом” (Рим. 9:2-3).

Бог прийняв нас до Своєї родини, і нехай Він також допоможе нам запросити до стосунків із Ним навіть наших ворогів.

Як ви реагували на виключення з громади? Чому так важко усвідомлювати власне виключення?

Люблячий Боже, допоможи мені попри біль та розчарування турбуватися про тих, хто мною знехтував, і вказувати їм на Тебе і на можливість бути у Твоєму Царстві.

Автор: Білл Краудер