«Місія в темряві — народити покоління світла» — недільна проповідь від 11 жовтня 2026 року

Проходьте, дітки, сідаєте, дорога церква, дуже дякую вам, дорогі левіти, за ваше служення, слава Богу, за цю можливість сьогодні бути в Церкві Божій, в Домі Божому, слава Богу за кожного з вас. І давайте ми перед тим, як звернемось до Божого Слова, перевіримо наші мобільні телефони, щоб вони у вас були на беззвучному режимі або у режимі польоту, щоб усі гучні звуки, голосові повідомлення були вимкнені, щоб ми могли зараз бути зосередженими на тому, що Бог хоче вам і мені говорити. І назва сьогоднішньої проповіді – «Місія в темряві народити покоління світла». Місія в темряві народити покоління світла. Одразу скажу, що я тільки почну зараз тут на цьому служенні проповідь, я не буду все переповідати те, що я готував, бо у нас буде тут сьогодні коротке служення, а продовження і більше вже я поділюся у Пустовариці, тому ті, хто не планував і не зможе поїхати, то подивіться, там вони теж роблять запис на Фейсбуці, то є і онлайн-трансляція, і потім вона залишається на сторіночці їхньої церкви в Пустовариці, ви можете там забити або Гайдаренко Леонід, або Гайдаренко Анна, і ви тоді зможете побачити цю трансляцію. Але сразу скажу такий анонс або спойлер, що основна тема або основне місце, яке я сьогодні взяв для цієї проповіді, воно зазвичай читається на Різдво. Це декілька віршів з книги пророка Ісаї. І ви, можливо, мене запитаєте, пастор, а чому ти взяв це проросло саме сьогодні, коли в багатьох церквах, церкви святкують свято подяки. І я вам трошечки пізніше поясню, чому саме це місце. І хотів би разом з вами зараз ці вірші, перші два вірші прочитати. Це ми прочитаємо саме останній вірш восьмого розділу і потім перший вірш дев’ятого розділу. І у вас зараз буде цей текст сучасного перекладу на екрані. Ось що говорить Господь через Ісаїв. «Проте не завжди буде морок для того, хто приглобнений». Скажіть своєму сусіду, не завжди буде морок. Скажіть, скажіть. не завжди буде морок в твоєму житті. Навіть якщо ти сьогодні, ну, і фізично відчуваєш морок, коли на цьому тижні знову почалися такі масовані обстріли, ну, точніше, минулу неділю, в нас тут світло вже зникало, ну, і на цьому тижні було багато бликавочів і були проблеми зі світлом. Але не завжди буде морок для того, хто пригломлений. Як у минулому, він, Бог, відкинув країну з-за волона і землю нефталима, так у майбутньому прославить приморську дорогу, що на другому боці Йордану, галилею язичницьких народів. І перший вірш. Народ, який ходить у темряві, побачить великі сяйва. Над тими, котрі живуть у країні смертної тіні, засяє світу. Про кого говорить Господь в цьому пророці? Про кого говорить? Як ви думаєте? Про кого він говорить? Ну, хтось каже, ну, це про Ізраїль, так? Ну, тут і географічні назви, згадується, Ізраїля, Галілея язичницька, земля Нефталимова заволомлена. Так, насправді, це пророцтво, воно про Ізраїль, і воно, ми знаємо, виконувалось в Ісусі Христі. Але я також хочу сказати, що це пророце також і про нас. В Біблії кожне пророцтво, воно має як історичний сенс, так само воно працює. Працює на протязі всіх віків, всіх століть. І воно виконується в житті кожної людини, яка вірить в Боже Слово. Знаєте, що я бачу в цьому тексті Святого Письма? Що як тоді, коли Ізраїль переживав окупацію. Ізраїль реально перебував і в духовній темряві, і в фізичній темряві, тому що вони себе відчували не дуже добре. Можливо, тоді не було таких масовних обстрілів, ракетних, шахидів, але, знаєте, бути під владою імперії, тогочасної Римської імперії, відчувати це приглобнення, відчувати, що ти не можеш вільно висловлювати свої думки, не можеш інколи навіть поклонятися Богу, це теж таке собі життя. Тобто ти себе не відчуваєш вільно, ти себе не відчуваєш добре. Те ж саме ми сьогодні відчуваємо. Ох, хто себе відчував безпораднім, коли на цьому тижні, от знову почалися вимкнені світла, ми до цього, як би так сказати, не готувалися, розраховували, що якось воно буде краще, ніж минулої зими, а тут ще зима навіть не наступила, тільки осінь, а вже світла немає, ти сидиш цілий день без світла, холодильник не працює, в кого там електроплита не працює, вся техніка не працює, ти вже підгадуєш, щоб зарядити в час на павербанки, щоб хоча б телефон працював. Транспорт, коли вони тільки розбили Трипільську ТЕЦ, Київську ТЕЦ, транспорт Києві перші дні не працював. В мене Юля їхала з центру, то є застряла, не могла виїхати з Галицької площі, площі Перемоги минуло. Тому що трамвай не ходить, тролейбуси не ходять, метро не ходить, маршрутки, ви розумієте, забиті, і слава Богу, вона там частину проїхала маршруту на цьому електросамокаті, потім я виїхав і забрав. Але це реалії, раз обстріляли, світла немає, в нас багато всього зав’язано, на електриці багато всього працює, і ти себе відчуваєш безпорадній, бо ти не працюєш на ТЕЦ, ти не президент, ні якийсь там представник переговорної групи, щоб домовитися, щоб хоча б обстрілів не було, і ти відчуваєш, що ти якби десь там з боку, але все це тебе накриває, зачіпає і вибиває. І знаєте, це саме те, що відчував народ ізраїльський. Вони не були при владі, в них не було можливості вплинути на імператора Нейрона чи ще когось, хто був в часи Христа. Тобто вони себе відчували десь такими безпорадніми. Але Бог, Він прийшов у цю темряву. Бог прийшов у цю галілеязичницю. Якщо ви відкрите інтернет і подивитесь на карту територіальної Ізраїлі, то внизу, якщо так рухатися з півночі на південь, внизу знаходилась Іуде, ну, це там, де коліна була Іуди і Вініаміна, які залишилися з Богом, поклонялися Богу. У посередині була Самарія, це Ізраїль, це 11 колін, які відійшли від Бога. І з самого верху, на півночі, якраз і знаходилась оця Галілея. І знаєте, це щось схоже, як у нас Схід України. Тому що будь-яке війна, будь-який напад на Ізраїль, він починався майже завжди з півночі. Тобто вавілоняні з півночі нападали на Ізраїль, асирійці нападали з півночі на Ізраїль. І багато-багато римлянів з півночі нападали. І тому Галілея, вона, по суті, була як сучасний Донбас. Вона була зруйнована, вона була вся заселена, ну, там просто була сумішу цих язичницьких народів, і вона нібито територіальна була частиною Ізраїля, а по факту, то є там, ну, ізраїльцям було, ну, якийсь там мізір. І вони, ну, із-за того, що там була ця така гримуча смісь язичництва, то там, ну, до Бога було дуже далеко. Знаєте, тому я бачу в цьому тексті, що ми сьогодні буквально є оцим народом, який живе в Темряві. У Темряві духовні, бо, давайте будемо чесними, наш народ, хоча номінально називається християнським, але даже по неділях в церкву не ходить. Тому що немає часу, депресія, ці обстили, не на часі. І коли було все добре, теж мало хто ходив в церкву. І фізично у нас так само, ми переживаємо фізичну відсутність світла, фізично відчуваємо цю темряву, і це впливає на нас. Знаєте, але, як я вже казав, цей текст говорить про прихід Христа. І для чого він прийшов, і яка була його місія? Знаєте, Ісус не випадково розпочав служення якраз у цьому найтемнішому регіоні Ізраїля, у цій Галилеї язичності. Знаєте, щоб перемогти темряву, світло де засвічують? Ну, не на вулиці, да? Світло нам потрібно тут в приміщенні, там, де є, ну, якщо вимкнути світло, буде темно, да? Тому світло завжди засвідчує там, де є в ньому потреба. Тому Ісус, Він прийшов саме туди, де найбільше була в ньому потреба. Знаєте, як я вже казав, коли відбулися ці останні обстріли, зупинилося метро, зупинилися трамваї, зупинилися тролейбуси, світлофори не працювали, я коли ввечері їхав вже біля 9-ї забирати Юлю, Тобто, люди йдуть по цим темним вулицям, де немає ліхтарів, з телефонами посвідчують. Тобто, реально нічого не видно на вулиці. Тобто, темрява, просто темрява. І знаєте, що робити в таких обставинах? Що робити в таких обставинах? В таких обставинах Бог, Він посилає вас і мене, щоб ми так само, як Христос, ми прийшли і щоб ми стали підтримкою для тих людей, які нас оточують. Знаєте, яка була стратегія Христа? Христос, він прийшов туди, де була найбільша потреба у світлі. Про що це говорить? Навіщо він, хоча він народився, ми знаємо, в Віфліємі, але потім його батьки повернулися і жили до самого початку служення Христа, вони жили в цій Галілеї. Для чого він там жив, для чого він там розпочинав служення? Щоб показати, що Бог не цурається тих місць, які цураються люди навколо нас. Бог не цурається цієтемрів, Бог не цурається поколінь, які всі вважають безнадійними. Знаєте, сьогодні багато хто говорить, і ми якраз їхали в машині, розмовляли, що в нас після Другої світової війни був провал на два покоління без отцівства, і сьогодні ми це пожинаємо. А зараз що відбувається? Так само гинуть чоловіки, батьки, ті, які повинні були стати батьками, і в нас знову буде цей самий виклик, знову буде проблема відсутності батьків. І Бог хоче, щоб церква стала відповіддю, щоб ви і я прийняли відповідальність і за своїх фізичних дітей, і за тих дітей, які нас оточують, щоб ми стали для них відповіддю. Знаєте, яка сьогодні статистика темрявів в нашій країні? Тобто, де сьогодні ця галілеязичниця? Дослідження ментального здоров’я показують, що близько 44% українських дітей та підлітків мають виражені проблеми з психологічним станом. 44%. Тобто, майже половина дітей в нашій країні, а я думаю, що більше, це офіційне таке статистичне дослідження, Вони мають психологічні проблеми Із-за чого? Тому що війна, стреси, обстріли Якщо на нас, на дорослих, це все впливає Давайте будемо чесними Коли вибухає поруч, ви здригайтесь Це просто фізична навіть реакція Ми не можемо не реагувати То на дітей це впливає ще більше І хто для них повинен бути підтримкою? Хто для них повинен бути опорою? Хто повинен їх заспокоювати, приносити мир? Це ви і я. Це Божі діти, Божа церква. Знаєте, ще трошечки вам статистики. Опитування свідчать, що лише 35% молодих людей в Україні зазначають, що ніколи не відчували надмірної тривоги або панічних атак. Тобто, якщо 35% кажуть, що в них все більш-менш нормально, то 65% дітей, вони себе не відчувають нормально. Вони відчувають ці стреси, панічні атаки, вони відчувають цю невпевненість в житті, в своєму майбутньому. І понад 10% підлітків зіштовхувалися кризовими психологічними станами через тривалі бойові дії та обстріли. Тобто, в них були димки про суїцид, якісь такі нездорові, 10% – це дуже багато. Кожна десята дитина думає не про те, щоб жити, а про те, щоб якось своє життя закінчити. Сучасні підліки, те, що ми бачимо, ми думаємо, вони всі сидять в гаджетах, всі сидять в соцмережах. Насправді, це те, де вони ховаються від того, що їх оточує. Якщо би не було потреби, ну, діти коли ховаються? Маленькі, коли їм страшно, так? Ми коли ховаємось в коридор, виходимо, якщо вдома, або хтось в бомбосховище спускається, чи кудись навіть в метро, якщо поруч ховаць. Коли ми туди йдемо? Не тому, що нам подобається в метро жити, чи в коридорі спати, тому що нам страшно. Нам страшно. І це ж відбувається в житті дітей. Яку ж відповідь приготував Господь? Чи є взагалі у Бога якась особлива стратегія? Насправді так. Ось що ми читаємо трохи далі в цьому пророцтві. Це книга пророка Ісаїм, 9 розділ, 5 вірш. Це от то, що я вам казав. Це якраз вірш, який ви чуєте майже кожного різдва. Божа відповідь на це. Тому що дитя народилося нам, нам дано сина, влада на його плечах і дадуть йому ім’я. Дивовижний, порадник, сильний Бог, Отець Вічності, Владика Миру. Знаєте, насправді те, що Бог хоче зробити через вас і через мене Він хоче, щоб ми так само посприяли тому, щоб діти, підлітки, молодь Щоб вони стали цим новонародженим дитям Щоб вони народилися згори Для того, щоб цей світ змінився Що Бог зробив? Він поміняв владу в Римській імперії, правда? Замість одного поганого імператора поставив якогось гарного, такого богобоязливого, так? Це зробив. А можливо, Бог підняв таке сильне повстання в Ізраїлі, і вони, як це було за часів раніших, за часів Макавеїв чи інших часів, вони взяли і повстали проти гримської влади, скинули їхнє правління і знову здобули незалежність. Так, це Бог зробив, благословив якесь їхнє повстання, підняв якогось. Ні, Бог сприяв тому, щоб народилося маленьке дитя, щоб воно виросло у цих злиднях, всій цій темряві, і щоб це дитя, вже коли Ісус був дорослим, розпочав служіння, підняв учнів і змінив покоління своє і через своїх учнів наступне покоління. Це те, що Бог хоче зробити через вас і через мене. Знаєте, я вірю, що це є бачення сьогодні для нашої церкви і взагалі для церкви в Україні. Ну і не тільки в Україні, і навіть я вірю, що для цього світу. Тому що, якщо ми не приймемо це бачення, нас знову і знову усі ці обстріли, усі ці блекаути, вони нас будуть вибивати. Бо коли ти не маєш якогось вищого сенсу в своєму житті, не маєш вищої цілі, оці маленькі всі негаразди, а вони тимчасові, цього не буде в вічності. З цим ми стикаємось тільки тут, на цій грішній землі. І з цим ми стикаємось більше в нашій країні, тому що в нашій країні йде війна. В інших країнах там інші виклики, в інших країнах там інша темрява. Подивіться, що в Франції відбувається. Туди приїхали ці всі іммігранти з Сирії, з Ірану, Іраку, з Афганістану. Вони переїхали там, де в них було темрява, і вони думали, що вони переїдуть кудись, де більш таки заможне, краще життя, але вони свою темряву перевезли туди. І сьогодні там криза в освіті, взагалі в великих містах, де вони компактно жмуть, тому що вони не змінилися. Там вже друге, третє покоління цих емігрантів. Але їхня темрява, яка їм не подобалась там в їхній країні, оце безбожжя, насильство, оце, так сказати, мусульманство, яке не сприймає ніякої іншої думки, крім своєї правильної. Вони це все привезли В Францію, в Німеччину І ці країни сьогодні Вони стикаються з цими викликами Тому що якщо цих людей Цих дітей, цих мігрантів Їх не привезти до Христа Нічого доброго в їхньому житті І в тих країнах, де вони поселилися, не буде Так само і в нашій країні Ну, це на жаль Якщо ми не повпливаємо На наше покоління На наших дітей, на підлітків, на молодь У нас теж не буде, на жаль, майбутнього. Ну, доброго майбутнього. Якесь буде. Майбутнє завжди є. Але воно може бути або кращим, або щось може змінитися, або воно буде таким, як я. Знаєте, Бог дав моїй дружині, я надіюсь, що ми зможемо це реалізувати, таку ідею, щоб запустити в соцмережах таку, ну, як би, серію постів. Ну, суть така. Приведи дитину на недільну школу або до церкви і зміни свою країну. Звільни свою країну від корупції, звільни свою країну від насильства. В чому суть? Люди, які навколо нас. Ми в церкві більш-менш розуміємо, що ми молимося за своїх дітей і маленьких, і вже якщо у вас діти вже такі, зі своїми власними дітьми, ми молимося, щоб вони прийшли до Бога, тому що ми розуміємо, що це добре. А люди навколо нас, Вони думають, що якось воно само собою. Чомусь їхніх дітей в школі навчать невіруючі вчителя. Чому вони їх навчать? Максимум, тільки добре, якщо своєму предмету, який вони викладають. Чомусь їхні оточення навчать. Нічому їх гарному, хорошому оточенню не навчать. Звідки взялися оці всі беззаконні в нашій країні? Оце корупція, насильство, кумовство. Звідки взявся наш президент, прем’єр-міністри, депутати? Вони що, з космосу до нас прилетіли? Це ваші і мої сусіди. Може, не ваші, буквально сусіди, чиїсь сусіди. Це чиїсь були діти, батьків, які самі не ходили до церкви і не навчили своїх дітей жити по Божим заповінням. І сьогодні ці діти вже дорослі, вони при владі в нашій країні. І вони це все культивують, тому що у нас яка культура? Воно нічого не помінялося. Що упало, то пропало. Що погано лежить, непогано, щоб воно лежало в моїй кишені. Все, що, все добро народне, це стосується вже там, де ти працюєш. Все добро моє, можна все там красти, піліти, закатувати в асфальт і за ці откати жити. Тобто, звідки це взялось? Це нам не Америка, це, як би так сказати, не наші вороги росіяни, це забезбожжя і затемріве, яке є в нашій країні, в житті наших людей. І яка відповідь? Бо дитя народилося нам. Даний нам син. Бог хоче, щоб ми сприяли народженню дітей Божих. Дітей, які будуть жити по Божому заповіді. І дітей, які будуть мати принципи, стійкі принципи, незалежні від обставин. І знаєте, це виклик для вас і для мене. Ми живемо, так, всі на цій землі, всі скажуть, пастор, ну мені треба працювати, мені треба якось в цих обставинах свою сім’ю забезпечити, якось зараз виживати. Я вам скажу, це все треба, але це все тимчасово. Тимчасово. Все це залишиться на цій землі. Воно не піде в вічність. Єдине, що піде у вічність і те, що впливає на те, як ми живемо зараз, добре чи погано, це інші люди. Або вони спасаються і міняються, і через це міняються обставини і взагалі те, як ми живемо, або нічого не міняється. І ми так само продовжуємо жити в темряві, в блекаутах, з владою, яка нам самим не подобається, але яка не прилетіла до нас з космосу. Тому Бог закликає вас і мене побачити навколо себе оцих дітей. Почніть рівнувати і за своїх дорослих дітей, якщо в них навіть вже свої діти чи у вас онуки, і за тих дітей, яких ще ви можете буквально фізично сказати, пішли зі мною в церкву. Бо є певний вік, поки ми можемо взяти дитину за руку і привезти. А є вже час, коли ми можемо тільки, так сказати, молитися і казати, ну, ти бачиш, як в твоєму житті відбувається. Це тому, що ти живеш без Бога. Це тому, що ти не ходиш до церкви. Це тому, що в тебе немає таких стійких принципів. І якщо ми будемо це робити, ми будемо за це молитися, ми будемо ревнувати, я вам кажу з певністю. Ми побачимо спасіння, по-перше, ну, те, що ми хочемо для наших дітей, онуків і так далі, да, і ми побачимо, як через їхнє спасіння, через те, що їхні принципи міняються, їхнє життя міняється, міняється обставини в нашій країні. Ніяк інакше, ніяк інакше. Що треба робити? Треба продовжувати те, що ми робимо, і робити ще більше. Робити оці артвічірки, які ми робимо, для взагалі людей, які не ходять до церкви, не мають ніякого стосунку, щоб у них з’явилося розуміння, що церква – це не щось таке зашорене, щось таке незрозуміле, куди страшно прийти. щоб вони могли розуміти, що вони прийдуть в церкву, і там побачать з ними лиця. А я ж тебе бачив, а я ж сьогодні, я виходив зараз в магазин перед служінням, і хлопець пішов, воду набирав, і він був у нас на вечірці. І він мене побачив, пізнав, привітався, посміхнувся. І це про що говорить? Що я вже для нього не чужа людина, він мене вже знає. Якщо колись він приїде до нашої церкви, там на підліткове наше служіння, чи ще кудись, він не прийде там, де він нікого не знає. Він прийде туди, де вже є знайомі для нього лиця, де вже є люди, яким він до них якось розташований. Розумієте? І нам це треба робити. Нам це треба розвивати. І наше підліткове служіння, і молодіжне служіння, і дитяче служіння, і більше, більше, більше, більше. Ось скільки ми можемо робити, за це ревнувати. Що ви можете робити? Ви можете в цьому допомагати, якщо ви бачите, ви можете допомогти на наступну артвічірку, на годину запрошувати. Ви можете допомагати на підлітковому служенні, спитати, може, не на постійній основі, щось підготувати, якусь цікаву поробку, щось придбати, якусь гру, підтримувати в молитві. Багато-багато чого. А найголовніше, ви це повинні робити в своїй родині. в своїй родині. Коли бликають, то є, коли вимикається світло, це класний час, щоб з дитиною, навіть дорослою, помолитися, через це Бог дає ми. Щоб зробити літургію, зажгли свічки, прочитали якесь місце з Біблії, яке для вас було підбадьорення, а потім спитали у своєї дитини, маленької, дорослої, а от що для тебе є підбадьоренням, що ти очікуєш від Бога? І знаєте, якщо ми будемо це робити. Якщо ми не будемо, як би, прогинатися по цій обставині, по цю темряву, я просто вам кажу з упевністю, ви побачите, побачите, як ваше життя міняється. Ви побачите, як ті діти, на кого ви маєте якийсь вплив, і ваші рідні, і навіть нерідні, як вони міняються. І ви побачите, як змінюється наша країна. Я вам це кажу з упевністю. Тому що те, що зробив Ісус, те, що він народився в цій темряві. Він жив в цій темряві. І він почав служення в цій темряві. Ми завдяки йому сьогодні тут, в Церкві Божій. Завдяки сьогодні по всьому світу багато церков. Завдяки сьогодні багато країн вони, ну, живуть набагато краще, ніж вони могли жити, і набагато краще, ніж ми сьогодні живемо. Чому? Тому що свій час туди, в ці країни, хтось прийшов і він проповідував про Христа, про Божа світла. Він приніс надії. І я хотів би вас закликати, щоб ми зараз стали для молитви. І ми помолилися. Помолилися, щоб ми були відповіді, щоб ми стали оцим Божим світлом в цей час для нашої країни, для того покоління підлітків, дітей, молоді, ну і дорослих, які живуть поруч з нами. Які так само стикаються з цією темрявою і так само в своєму житті переживають цю безнадію, вони не бачать, для чого їм жити, як вони взагалі можуть щось змінити. І Бог закликає вас і мене побачити, що ми є відповіддю. Ми є тими людьми, хто покликаний служити, щоб народжувалися нові діти в Боже царство. Давайте ми схилимо нашу голову і ми помолимось. Господь Ісус, ми дякуємо Тобі. Ми дякуємо Тобі за те, що народ, який жив у темряві, він побачив світло велике. За те, що Ти, як маленька дитина, Ти народився на цю землю, щоб світло воно зісягло там, де була найбільша потреба, найбільша безнадія, там, де була найбільша зневіра. Ти прийшов в цю галерею язичницьку для того, щоб там почалися пробудження. Ти, Боже, покликав там перших учнів, які змінили всю історію, всю історію нашої землі. І, Господи, ми сьогодні приймаємо цей виклик, цей заклик від Тебе – стати людьми, які посприяють, щоб народжувалися ці духовні діти, щоб наші власні діти, наші власні онуки, щоб вони прийшли до Тебе, щоб вони пізнали Тебе як свого Господа і Спасителя. І щоби ті діти, яких ми ще, може, особисто не знаємо, це не діти навіть наших друзів або знайомих, це просто діти тут з вулиці, які поруч з нами живуть, щоб вони також побачили, що в тобі є світло, що ти є Бог миру, який приносить мир посеред всіх цих обставин, що ти є той порадник, який можеш дати найкращі і найцінніші поради, яких ми потребуємо. Що ти є Бог, який зацікавлений в їхньому житті. І, Господи, допоможи нам самим бути такими людьми, які зацікавлені в житті людей, які поруч з нами. Господи, допоможи нам через цю артвічірку, яка буде наступну суботу послужити дітям, підліткам, молоді, батькам, які приходили, які прийдуть цю суботу. Боже, хай вони через все зрозуміють, що ти як Бог не забув про них, Що ти, як Бог, піклуйся про них, і ти хочеш для них найкращого. Ти хочеш, щоб вони мали в своєму житті мир від тебе. Щоб вони мали в своєму житті спокій від тебе. Щоб вони мали в своєму житті розуміння, для чого вони взагалі живуть. Тут, на цій землі, в цій країні. І, Господи, дай нам самим мати в Тобі цей сенс, мати в Тобі цю ціль, щоб робити все можливе, все, що від нас залежить, щоб люди навколо нас спасалися. Щоб народ, який живе в цій темряві, щоб він побачив світло велике, яким є Ти, наш Господь Ісус. І, Господи, дай нам самим знаходитися світло в Тобі через Твоє Слово, через молитву, через переживання за тих людей, яких Ти помістив в наше життя. І, Господи, я вірю, що Ти допоможеш нам, допоможеш нам вплинути на це покоління, покоління, яке живе сьогодні в депресії, в страху, яке ховається в цих гаджетах, в цих якихось деструктивних спільнотах, інтернет-спільнотах і в реальних якихось стосунках, які не збудовують їх. Господи, дай нам, як церкві, стати Божа цим прихиском. Дай нам бути, як церкви, цією доброю, люблючою родиною, щоб будь-яка людина від маленької дитини і до людини вже у віці, по якомусь похилому віці, щоб кожен, хто переступає поріг нашої церкви, він відчував любов. Він відчував, Господи, що Його приймають, що про Нього переживають. Господи, допоможи нам бути такими людьми. І найбільше я прошу, Боже, допоможи нам бути такими людьми в наших родинах. Незалежно, наші діти вже дорослі, чи вони ще маленькі. Господи, дай нам молитися за них. Дай нам, Господи, рівнувати, щоб вони прийшли до церкви, щоб вони мали живі стосунки з Тобою і щоб вони мали в своєму житті цю надію, цей мир, який тільки Ти можеш дати. І ми молились про це, наш Небесний Батько, в ім’я Сина Твого, Ісуса Христа, і за все, Господи, ми Тобі дякуємо. Амінь. Присядьте буквально ще на пару хвилин. Я хочу просто на завершенні цього служіння нагадати пару новин, пару таких об’яв зробити. Тобто я не буду всі об’явити. У нас все, в принципі, як звичайно. Хочу просто нагадати, що по завершенні цього служіння ви можете принесе свої десятини пожертви. Чаївання смоколоків не буде. Завтра, як завжди, буде молотовна. І найголовніше, що в наступну суботу, як ми вже об’являли, і ми молимося за це, готуємось, у нас буде тут твічірка в паркі на Потапово на годину. Тому всі, хто хоче допомогти, ви можете десь на півпершої сюди підходити. І там вже додатково, хто там буде в чому допомагати, ще ми з Юлією повідомимо, і, можливо, ще скажемо про якусь зустріч. Тому моліться, будь ласка, це є то, що ми як церква робимо, і я вірю, що ми повинні і далі робити, бо це якраз реально через що ми впливаємо на дітей, на батьків, на тих людей, які нас оточують. Це реально, де ми можемо посіяти свою любов, де реально ми можемо сказати, що ми, як церква, переживаємо, ми не просто живемо своїм життям, нам добре і все. Ми з Богом, Бог нас підтримує, і це добре. А як живуть інші люди, то що вони в депресії, то що вони в страхах, то що вони не мають миру і взагалі не розуміють, що їм робити, нам все рівно. Тому моліться за це, і я вірю, що Бог благословить, Благословити, щоб ми, моліться особливо, я бачу в цій програмі, щоб Бог допомагав далі будувати стосунки з батьками, з дітьми, бо проблема в чому, до нас навіть приходили підлітки, але потім батьки, із-за того, що вони не приходили, у них немає стосунків, є якісь страхи, вони своїх дітей не відпускають. Тому, щоб дитина прийшла до церкви, треба, щоб її батьки прийшли до церкви. Треба, щоб її батьки. Тому моліться за це, щоб батьки приходили, щоб дорослі люди бачили, що і їм потрібен Бог, і нашим дітям потрібен Бог. І зараз, також, коли служіння закінчиться, ми одразу збираємось, їдемо по ставарку, всі, хто планував, хто не веде машину, хто з кимось їде, підійдіть до мене, я вам скажу, з ким ви їдете, на чий машині, і ми тоді вже виходимо і будемо вирушати. Тобто ми їдемо туди на служіння, я одразу хочу вас попросити, ви зможете моє прохання виконати? Ну, воно не складне. А після служіння там, у Саварівці, коли ви будете спілкуватися, ну, обов’язково, це просто моє прохання як пастора, хоча б з двома людьми поспілкуйтеся і спитайте, яка в них потреба, і помоліться за них. Коротенько, коротенько. І по можливості, я хотів би вас просить підбадьорити, там багато достатньо дітей приходить, ну я не знаю, як буде в цей раз, але якщо будуть діти, теж підійдіть до когось, познайомтеся і спитайте, за що ви можете помолитися. І коротенько помоліться просто за цю дитину. Щоб ми, ну практично, те, про що я сьогодні говорю, щоб ми це реалізовували. І те ж саме робіть в своїй родині. От сьогодні спитайте свого сина, дочку, дорослу, маленьку, «За що ти сьогодні переживаєш? Можна я за це помолюсь?» І помоліться. Зробіть це. І я вірю, що Бог, Він допоможе, щоб ваше життя, життя вашої родини, ваших дітей, ваше оточення, воно змінилося. Тому на цьому наше служіння тут зараз закінчується, але ми збираємось і ми їдемо, всі, хто планував, їдемо також на свята в Пустоварівську. Тому будьте благословенні.