“Нехай кожен дає, як серце йому призволяє… бо Бог любить того, хто з радістю дає!” — 2 Коринтян 9:7
Бренда йшла до виходу з торгового центру, як раптом її увагу привернув рожевий колір, що виднівся за склом вітрини. Вона підійшла ближче і зупинилась, із захопленням дивлячись на “бавовняне пальто карамельного кольору”. О, Холлі б воно сподобалось! У її подруги, матері-одиначки, були фінансові труднощі. Бренда знала, що Холлі потребувала тепле пальто, однак ніколи б не дозволила собі заплатити такі гроші за цю покупку. Трохи подумавши, Бренда усміхнулась, дістала свій гаманець і замовила доставку пальто до дому Холлі. До цього дарунка вона додала анонімну листівку: “Тебе сильно люблять!” Бренда буквально підстрибувала від радості, повертаючись до своєї машини.
Пожертва за Божою спонукою викликає радість. Апостол Павло, закликаючи коринтян виявляти щедрість, казав: “Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, – не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає” (2 Кор. 9:7). Він також зауважив: “Хто сіє щедро, – той щедро й жатиме” (в. 6).
Іноді ми кладемо гроші до тарілки для пожертв. Часом ми робимо онлайн пожертви на певне служіння. А іноді Бог спонукає нас виявляти Його любов через турботу про потреби друзів. Ми даруємо пакет з продуктами, оплачуємо заправку автомобіля… або ж купуємо в подарунок рожеве пальто.
До кого ви можете сьогодні виявити Божу любов? Як прояв щедрості може сповнити вас радістю?
Люблячий Отче, Ти дав нам Свого Сина, і ми також хочемо жертвувати для інших. Допоможи нам реагувати на Твою спонуку задовольнити потреби ближнього.
“Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів”. — Псалом 102:9
Одним із наслідків пандемії Covid-19 було пришвартування круїзних кораблів і перебування пасажирів на карантині. Видання “The Wall Street Journal” опублікувало статтю, яка містила інтерв’ю з туристами. Коментуючи, як карантин надав більше можливостей для спілкування, один пасажир пожартував, що його дружина, яка має чудову пам’ять, згадала кожний його прогріх, і їй здавалось, що вона ще не все згадала!
Подібні розповіді викликають у нас посмішку, нагадують про нашу людську природу і слугують попередженням, чи не тримаємось ми за речі, які б мали відпустити. Втім, що нам допомагає виявляти добре ставлення до тих, хто нас образив? Характер нашого великого Бога, як сказано в тексті Псалма 102:8-12.
У віршах 8-10 чудово сказано: “Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими”. Молитовне читання Святого Письма і благання про Божу допомогу може спонукати нас переглянути свої наміри комусь помститись чи когось покарати. Це також може спонукати нас молитись за себе і за тих, кому нам хочеться нашкодити, відмовляючись виявляти благодать, милість і прощення.
Кому вам хотілось заподіяти шкоду у відповідь на біль, який вам завдали? До кого ви можете звернутися за молитовною підтримкою?
Бог милосердя, доброти і прощення, будь ласка, допоможи мені виявляти благодать і милість до тих, хто завдав мені болю.
Вісімдесят років у шлюбі! 31 травня 2021 року Пет і Рут, двоюрідні дідусь і бабуся мого чоловіка, відсвяткували цю визначну дату. Після випадкової зустрічі в 1941 році, коли Рут ще навчалася в коледжі, молоді люди настільки покохали одне одного, що на наступний день після випускного вони одружились. Пет і Рут вірять, що Бог їх об’єднав і вів усі ці роки.
Аналізуючи вісім десятиліть свого шлюбу, Пет і Рут погоджуються, що одним із основних аспектів їхніх міцних стосунків є готовність прощати. У здорових стосунках кожен розуміє, що всі ми постійно потребуємо прощення за біль, який завдаємо один одному: чи то через недобре слово, чи то через невиконання обіцянки або покладеного завдання.
Апостол Павло, прагнучи допомогти християнам жити в єдності, говорить про важливу роль прощення. Закликавши читачів обирати “щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння” (Кол. 3:12), Павло додає: “Прощайте… коли б мав хто на кого оскарження” (в. 13). І що найбільш важливо – всі взаємини мають бути в любові (в. 14).
Стосунки, які відображають риси, описані апостолом Павлом, є благословінням. Нехай Бог допоможе всім нам розвивати здорові стосунки, які характеризуються любов’ю і прощенням.
Як ви, простивши або отримавши прощення, відчули зцілення? Як прощення і підзвітність сприяють зміцненню стосунків?
Господи Ісусе, допоможи прощати іншим так само, як Ти простив мені.
“Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї”. — Приповістей 22:6
В телесеріалі 1960-х років “Шоу Енді Гріффіта” один чоловік каже Енді, що той повинен дати можливість своєму сину Опі самостійно вирішувати, як йому жити. Втім Енді незгоден: “Не можна дозволяти юнаку самостійно ухвалювати життєво важливі рішення. Він схопиться за першу яскраву річ з блискучими стрічками на ній. Потім він виявить там гачок, але вже буде запізно. Хибні ідеї справляють такий сильний вплив, що юнака буде важко переконати, що існує дещо краще”. Енді каже, що батькам важливо надавати взірець правильної поведінки та “тримати детей подалі від спокуси”.
Ці слова перекликаються з мудрістю, висловленою в Книзі приповістей: “Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї” (Пр. 22:6). Цей вірш є керівним принципом, хоча багато хто читає його як обітницю. Усі ми покликані прийняти особисте рішення повірити в Ісуса. Однак своєю любов’ю до Бога та Писання ми можемо допомогти закласти біблійну основу. Ми також можемо молитись, аби наші діти, зростаючи під нашою опікою, прийняли Христа своїм Спасителем і ходили Його шляхами, і не перебували “на дорозі лукавого” (в. 5).
Сильним свідоцтвом слугує й наша перемога над “яскравими речами”, здобута при допомозі Святого Духа. Дух Ісуса допомагає нам протистояти спокусі і робить наші життя гідним прикладом для наслідування.
Чому важливо пам’ятати, що текст Приповістей 22:6 не обітниця, а мудрий принцип? Кому ви можете допомогти в “навчанні”?
Дорогий Отче, допоможи навчати Твоїм цінностям дітей, яких Ти дав у моєму житті.
Мій друг Руел відвідав зустріч випускників школи, яка проходила в будинку одного з його однокласників. Особняк на побережжі біля бухти Маніли міг вмістити до двохсот людей, і Руел відчув себе незначущим.
“Я багато років служив пастором у віддалених сільських церквах, – сказав мені Руел, – і мене сповнила заздрість через матеріальне благополуччя мого однокласника. Я почав думати, наскільки б іншим було моє життя, якби я став бізнесменом, до того ж маючи відповідну ступінь”.
“Втім згодом я нагадав собі, що заздрити насправді немає чому, – з посмішкою продовжив він. – Я присвятив своє життя служінню Богу, і наслідки цього будуть вічними”. Я завжди пам’ятатиму його спокійний погляд, коли він казав ці слова.
Руел черпав свій спокій із притч Ісуса в Євангелії від Матвія 13:44-46. Він знав, що найбільшим скарбом є Боже Царство. Життя для Царства може мати різні форми. Для декого воно може означати повноцінне служіння, для інших – благочестиве життя у світському контексті. Незалежно від того, як Бог вирішує нас використати, ми можемо довіряти Йому і покладатися на Його провід, усвідомлюючи цінність нетлінного скарбу, який ми отримали. Ніщо в цьому світі не може зрівнятися з тим, що ми отримали в слідуванні за Богом (1 Петр. 1:4-5).
Наше життя в Божих руках може принести вічний плід.
Чим ви пожертвували заради слідування за Богом? Як вас надихає уривок Євангелія від Матвія 13:44-46?
Небесний Отче, нехай кожен день мого життя буде сповнений радістю через скарб, який я в Тобі знайшла.
“Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену”. — Луки 15:6
“Мене називають «володарем перснів». Цього року я вже знайшов 167 загублених перснів”. Під час прогулянки пляжем ми з дружиною Карі поспілкувалися з літнім чоловіком, який ходив з металошукачем. “Іноді на перснях викарбувані імена, – сказав він, – і мені подобається спостерігати за обличчями власників цих прикрас, коли я їх повертаю. Я публікую онлайн інформацію про знахідку і перевіряю, чи зв’яжеться хто-небудь стосовно неї”. Я сказав, що мені також подобається займатися пошуками з металошукачем, втім я нечасто це робив. На прощання чоловік сказав: “Ви ніколи не дізнаєтесь, поки не спробуєте!”
У 15-му розділі Євангелія від Луки розповідається про інший вид “пошуку і порятунку”. Ісуса критикували за турботу про людей, далеких від Бога (вв. 1-2). У відповідь Він розповів три історії: про вівцю, монету і сина, які загубились і потім знайшлись. Чоловік, “знайшовши [вівцю], кладе на рамена свої та радіє. І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: «Радійте зо мною»” (Лк. 15:5-6). Усі ці історії – про пошук загублених людей і про радість їхнього порятунку в Христі.
Ісус прийшов, “щоб знайти та спасти, що загинуло” (Лк. 19:10). Він закликає наслідувати Його приклад (див. Мт. 28:19). І нас очікує радість від того, що люди приходять до Бога. Ми ніколи не дізнаємось, поки не спробуємо.
Яку радість ви відчували, коли люди приходили до Бога? Як ви покажете іншим любов Ісуса?
Господи Ісусе, дякую, що знайшов і любиш мене! Будь ласка, направ мене до того, хто потребує Тебе сьогодні.
“Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене”. — Псалом 17:17
У нещодавньому пості блогер Бонні Грей згадала момент, коли її серце охопив сильний смуток. “У найщасливіший період мого життя… я раптом почала відчувати приступи паніки і депресії”. Грей намагалася віднайти способи, як вгамувати свій біль, втім невдовзі зрозуміла, що самостійно нездатна з цим впоратись. “Я не хотіла, аби хтось поставив під сумнів мою віру; отже, я нікому нічого не говорила і просто молилась, аби моя депресія зникла. Однак Бог хоче зцілити, а не осоромити нас чи допускати, щоб ми ховалися від свого болю”. Грей віднайшла зцілення в Божій присутності; Господь був її якорем посеред бурхливих вод, що намагались її поглинути.
Якщо нас охоплює відчай, пам’ятаймо: Бог із нами і Він підтримає нас. У Псалмі 17 Давид прославив Бога за порятунок від ворогів. Він проголосив: “[Бог] простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих” (в. 17). Навіть у миті відчаю, коли здається, що він здіймається над нами, як хвилі в океані, Бог любить нас настільки, що простягне Свою руку і допоможе нам, привівши нас у “місце розлоге”, у місце миру й безпеки (в. 20). Якщо нам здається, що ми захлинаємось у життєвих труднощах, покладаймося на Бога, на наш притулок!
Коли ви почувалися приголомшеними через випробування? Як Бог вас підтримав?
Небесний Отче, іноді мій тягар стає занадто важким, щоб його нести. Дякую, що Ти постійно простягаєш до мене Свою руку, підтримуєш мене і даєш мені мир, силу і мудрість.
“Зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного”. — Ефесян 4:2
Одного ранку я сидів у своєму кріслі. З верхнього поверху до мене спустилась моя найменша дочка і одразу стрибнула мені на коліна. Я по-батьківськи її приголубив і поцілував у голову. Вона була задоволена. Однак потім вона зморщилась і недоброзичливо подивилась на мою чашку з кавою. “Тату, – урочисто оголосила дочка, – я тебе люблю, однак мені не подобається, як ти пахнеш”.
Моя дочка промовила це з цілковитою щирістю. Вона не хотіла образити мої почуття, однак вона відчувала спонуку щось мені сказати. Інколи нам варто вчиняти так само у своїх стосунках.
У 4-му розділі Послання до ефесян апостол Павло говорить, як нам треба ставитись один до одного, особливо за потреби сказати неприємну правду. “Зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного” (в. 2). Смирення, лагідність і терпіння мають служити підґрунтям у наших взаєминах. Плекання цих рис характеру допоможе нам бути “правдомовними в любові” (в. 15) і казати лише те, “що добре на потрібне збудування” (в. 29).
Нікому не подобається чути про свої слабкості та недоліки. Втім якщо ми починаємо неприємно “пахнути”, Бог може спонукати вірних друзів сповістити нам правду з благодаттю, смиренням та лагідністю.
Коли вам хтось лагідно дорікнув? Якщо ви з любов’ю вказуєте іншим на їхні слабкості, що в цьому найважливіше?
Небесний Отче, допоможи мені зі смиренням приймати виправлення і з любов’ю, благодаттю та лагідністю надавати його іншим.
“Кохання… немов… жар огню, воно полум’я”. — Пісня над піснями 8:6
Поет, художник і друкар Вільям Блейк насолоджувався сорокап’ятирічним шлюбом зі своєю дружиною Катериною. Починаючи з дня весілля і до його смерті в 1827 році, вони завжди працювали разом. Катерина додавала кольорів до ескізів Вільяма. Їхній запал зберігався попри роки бідності та інші труднощі. Блейк продовжував малювати навіть в останні тижні свого життя, після того як погіршилось його здоров’я. Його останнім малюнком було обличчя дружини. Через чотири роки Катерина померла, тримаючи в руці один з олівців свого чоловіка.
Сильне кохання цього подружжя слугує відображенням любові, змальованій у книзі Пісня над піснями. Хоча цей опис містить натяки на шлюб, перші християни вважали, що він також вказує на незгасиму любов Ісуса до всіх Його послідовників. У Пісні сказано, що кохання “сильне… як смерть”. Це вражаюча метафора, оскільки смерть є неминучою дійсністю, яку люди мають пізнати (Пісн. 8:6). Сильне кохання, “немов… жар огню, воно полум’я” (в. 6). На відміну від звичного для нас полум’я, це полум’я не можна загасити. “Води великі не зможуть згасити кохання” (в. 7).
Хто з нас не прагне справжнього кохання? Пісня нагадує, що джерелом будь-якого прояву щирої любові є Бог. В Ісусі кожен із нас може пізнати глибоку і вічну любов, яка палає, наче полум’я.
Де ви зустрічали сильну любов? Як вас підтримує любов Ісуса?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені приймати Твою любов і виявляти її до інших.
