Церква Божої Слави

“Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!” — Псалом 119:2

“Християнська свідомість починається з болісного усвідомлення, що те, що ми вважали істиною, насправді виявилось обманом”, – написав Юджин Петерсон у своїх глибоких роздумах над Псалмом 119. Цей псалом є першою піснею з “пісень прочан” (Пс. 119–133), які паломники співали на шляху до Єрусалима. Як зазначив Петерсон у книзі “Тривала покірність в одному напрямку” , ці псалми також змальовують духовну подорож до Бога.

Ця подорож може початися лише з глибокого усвідомлення власної потреби в чомусь іншому. Петерсон каже: “Людина має відчути цілковиту відразу до нинішнього стану речей, аби знайти мотивацію піти християнським шляхом… [Людина] має насититись грішним світом, перед тим як відчути апетит до світу благодаті”.

Гріховність та відчай, які ми бачимо в навколишньому світі, можуть легко знеохотити, і наша культура часто виявляє бездушну зневагу до шкоди, заподіяної іншим людям. У Псалмі 119 відверто сказано: “Я – за мир, та коли говорю, то вони – за війну!” (в. 7).

Водночас усвідомлення, що наш біль може пробудити нас до нового початку, надає зцілення і свободу. Це можливо лише завдяки Спасителю, Який може допомогти нам залишити згубний обман і попровадити нас до шляхів миру та цілісності (Пс. 120:2). Отже, розпочинаючи цей новий рік, шукаймо Бога і Його шляхів!

Як ви призвичаїлись до згубних шляхів? Як Євангеліє закликає вас до шляхів миру?

Люблячий Боже, допоможи мені прагнути до Твоїх шляхів миру і сприяти їхньому розповсюдженню в силі Твого Духа.

Автор: Моніка Ла Роуз

“Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом”. — Римлян 9:3

“Люди протистояли наймогутнішим монархам і відмовлялись вклонятися перед ними”, – зауважила філософ і автор Ханна Арендт (1906–1975). “Втім небагато тих, – додала вона, – хто дійсно може протистояти натовпу і без зброї виступити проти заблудлих мас та їхнього безглуздя”. Будучи єврейкою, Арендт особисто бачила це у своїй рідній Німеччині. Страшно бути відкинутим громадою.

Апостол Павло зазнав такого знехтування. Він був навченим фарисеєм і рабином, однак після зустрічі з воскреслим Ісусом його життя докорінно змінилося. Павло направлявся в Дамаск, щоб переслідувати віруючих у Христа (Дії 9). Після свого навернення апостол був відкинутий власним народом. У своєму Другому листі до коринтян Павло розповів про біди, які йому заподіяли його співвітчизники, зокрема через них він зазнав “вдарів” і перебував “у в’язницях” (2 Кор. 6:5).

Водночас Павло не виявляв гніву чи гіркоти через таке знехтування, а бажав, щоб вони також пізнали Господа Ісуса. Він писав: “Маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом” (Рим. 9:2-3).

Бог прийняв нас до Своєї родини, і нехай Він також допоможе нам запросити до стосунків із Ним навіть наших ворогів.

Як ви реагували на виключення з громади? Чому так важко усвідомлювати власне виключення?

Люблячий Боже, допоможи мені попри біль та розчарування турбуватися про тих, хто мною знехтував, і вказувати їм на Тебе і на можливість бути у Твоєму Царстві.

Автор: Білл Краудер

“Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корінь Давидів, переміг”. — Об’явлення 5:5

Понад шість десятиліть журналіст новин Пол Харві був знайомим голосом на американському радіо. Шість днів на тиждень він промовляв барвистим голосом: “Вам відомі новини, і вже через хвилину ви почуєте решту історії ”. Після короткої реклами він оповідав маловідому історію про дуже відому особистість. До самого кінця тримаючи в таїні ім’я людини або іншу важливу складову, він захоплював слухачів своєю виразною паузою і слоганом: “І тепер ви знаєте… решту історії”.

Апостол Іван побачив видіння минулого і майбутнього, яке розкривається з подібною обіцянкою. Водночас його історія починається з сумної ноти. Його охопили невпинні ридання, коли він побачив, що жодне створіння на небі чи на землі не могло пояснити, куди рухається історія (Об. 4:1; 5:1-4). Однак потім він почув голос, який дав надію на “Лева, що з племени Юдиного” (в. 5). Коли ж Іван звів свій погляд, то побачив не переможного лева, а заколеного Агнця (вв. 5-6). Незвичне видовище доповнилось хвилями поклоніння навколо Божого престолу. До поклоніння двадцяти чотирьох старців трьома хорами долучилася незліченна кількість ангелів, а потім усе небо й уся земля (вв. 8-14).

Хто б міг уявити, що розп’ятий Спаситель стане надією для всього світу, славою Бога і фіналом нашої історії.

Для позбавлення від яких страхів та печалей вам потрібна надія в Ісусі? Як розмірковування над образами переможного Лева і жертовного Агнця допомагає вам у поклонінні Ісусу?

Всемогутній Боже, Ти гідний усієї сили, слави і любові.

Автор: Мартін де Гаан

“Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів”. — Даниїла 6:23

Повіривши в Ісуса, Тахер та його дружина Донья знали, що могли зазнати гоніння у своїй країні. І дійсно, одного дня Тахера з пов’язкою на очах та в наручниках ув’язнили і звинуватили у відступництві. Ще перед судовим засіданням він і Донья вирішили, що не зрікатимуться Ісуса.

Те, що сталося під час оголошення вироку, вразило Тахера. Суддя сказав: “Не знаю чому, однак я хочу витягти вас із пащі лева та кита”. Тахер “розумів, що то діяв Бог”; інакше він не міг пояснити посилання судді на два уривки з Біблії (див. Йона 2; Дан. 6). Тахера звільнили з в’язниці, і родина згодом переїхала до безпечного місця.

Дивовижне звільнення Тахера нагадує історію Даниїла. Він був талановитим керівником, і його мали підвищити, що сповнило його колег заздрістю (Дан. 6:4-6). Змовившись проти Даниїла, вони намовили царя Дарія видати указ, який забороняв людям молитись комусь іншому, крім царя. Цей указ Даниїл проігнорував, і цар Дарій мусив кинути його до левів (в. 17). Однак Бог “урятував Даниїла” від смерті (в. 28), так само як Він через дивовижне рішення судді врятував Тахера.

Багато християн і нині страждають за віру, а інколи їх навіть убивають. Зазнавши переслідування, ми можемо поглибити свою віру, розуміючи, що в Бога є шляхи порятунку, про які ми навіть не уявляємо. Знайте, якими б не були битви, Він із вами.

Яким є ваш відгук на історію про порятунок Тахера і Доньї? Як покладатися на Божу всемогутність?

Боже, допоможи мені довіряти Тобі, якщо перешкоди здаються нездоланними.

Автор: Емі Бушер Пай

“Не бійся, бо Я тебе викупив”. — Ісаї 43:1

Для ілюстрації під час проповіді я підійшов до чудової картини, яку художниця створила на церковній сцені, і провів темну лінію посередині художнього полотна. У церковної громади від здивування перехопило подих. Водночас художниця просто стояла і спостерігала, як я спотворив те, що вона створила. Потім, обравши новий пензель, вона з любов’ю перетворила зіпсовану картину на ексклюзивний витвір мистецтва.

Відновлення картини нагадує мені про Божу працю, яку Він може здійснити в нашому житті, коли ми його руйнуємо. Пророк Ісая докорив ізраїльтянам за їхню духовну сліпоту та глухоту (Іс. 42:18-19) і водночас проголосив надію на Божий порятунок та викуплення: “Не бійся, бо Я тебе викупив” (Іс. 43:1). Те саме Він може зробити і для нас. Навіть якщо ми згрішили, Бог нас прощає і відновлює, якщо ми каємось у гріхах і звертаємось до Нього (вв. 5-7; див. 1 Ів. 1:9). Ми не можемо створити красу з безладу, а Господь Ісус може. Добра звістка Євангелії полягає в тому, що Він викупив нас Своєю Кров’ю. Книга Об’явлення стверджує, що в кінці Христос витре наші сльози і все обновить (Об. 21:4-5).

У нас обмежений погляд на нашу історію. Однак Бог, Який знає нас по імені (Іс. 43:1), зробить наші життя ще більш прекрасними, ніж ми могли собі уявити. Якщо ви вже викуплені через віру в Ісуса, тоді ваша історія, як картина, має славне завершення.

Якого безладу ви наробили? Що Бог надав для вашого відновлення і викуплення?

Дорогий Ісусе, дякую, що ніколи мене не залишаєш. Я покладаюся на Тебе і прошу, будь ласка, віднови те, що я зруйнував.

Автор: Гленн Пакіам

“Коли-бо хто… зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували… то радо терпіли б ви те”. — 2 Коринтян 11:4

Гомін у кімнаті поступово перетворився на цілковиту тишу, коли лідер книжкового клуба почав стисло викладати зміст роману, який група мала обговорювати. Моя подруга Джоана уважно слухала, втім ніяк не могла зрозуміти сюжет історії. Нарешті вона усвідомила, що прочитала не фантастику, яку прочитали інші, а зовсім іншу книгу зі схожою назвою. Хоча їй сподобалась “неправильна” книга, вона не могла приєднатись до обговорення “правильної” книги.

Апостол Павло не хотів, щоб коринтські віруючі повірили в “неправильного” Ісуса. Він казав, що до церкви ввійшли лжевчителі, які проповідували іншого “Ісуса”, і віруючі прийняли цей обман (2 Кор. 11:3-4).

Павло засудив єресь цих фальшивих вчителів. Він ще у своєму першому листі до коринтської церкви оповів істину про біблійного Ісуса. Цей Ісус був Месією, Який “умер ради наших гріхів… третього дня… воскрес… і… з’явився… Дванадцятьом”, а потім і самому Павлу (1 Кор. 15:3-8). Цей Ісус прийшов на землю через народження від діви на ім’я Марія і був названий Еммануїлом (з нами Бог) на підтвердження Своєї Божественної природи (Мт. 1:20-23).

Ви знаєте такого Ісуса? Розуміння і прийняття біблійної істини про Нього підтверджує, що ми йдемо духовним шляхом, який веде в небеса.

Звідки ви знаєте, що ви вірите в істину про Ісуса? Що вам треба дослідити, аби переконатись, що ви дійсно розумієте, що Біблія говорить про Ісуса?

Дорогий Боже, допоможи мені перебувати у світлі Твоєї істини.

Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт

“В цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив”. — Римлян 8:37

Коли мій чоловік був тренером баскетбольної команди нашого сина, він нагороджував гравців святковою вечіркою в кінці року і відмічав їхні досягнення протягом сезону. Один із наймолодших гравців, Дастін, підійшов до мене під час вечірки і запитав: “Хіба ми не програли сьогодні?”

“Так, програли, – відповіла я. – Однак ми пишаємось вами, бо доклали максимум зусиль”.

“Я знаю, – сказав він. – Однак ми програли, так?”

Я кивнула.

“Тоді чому я почуваюся переможцем?” – запитав Дастін.

Посміхаючись, я відповіла: “Бо ти переможець”.

Дастін думав, що через програш у грі він був невдахою, хоч і доклав максимум зусиль. Наша битва, як віруючих в Ісуса, не обмежується спортивним полем. Втім часто ми схильні сприймати тяжкий період у житті за відображення нашої гідності.

Апостол Павло підтвердив зв’язок між теперішніми стражданнями і нашою майбутньою славою, як Божих дітей. Віддавши Себе за нас, Господь Ісус і далі продовжує допомагати нам у битві з гріхом та робити нас подібними до Себе (Рим. 8:31-32). Хоча ми всі зазнаємо труднощів і гонінь, Божа непохитна любов допоможе нам усе витримати (вв. 33-34).

Будучи Божими дітьми, ми все одно іноді дозволяємо труднощам визначати нашу гідність. Втім нам гарантована остаточна перемога. Попри перепони в житті, ми все одно будемо переможцями (вв. 35-39).

Коли впевненість у Божій любові допомогла вам виявити наполегливість? Як Бог підтвердив вашу цінність, як Його улюблених дітей, навіть після значної невдачі?

Небесний Отче, дякую, що попри труднощі допомагаєш мені виголошувати переможну хвалу.

Автор: Сошіль Діксон

“Він спитав: «Хто Ти, Пане?»” — Дії 9:5

У шістнадцять років Луї Родрігес вже потрапляв до в’язниці за продаж наркотиків. Тепер, арештований за спробу вбивства, він знову опинився в ув’язненні та очікував на пожиттєвий строк. Втім саме там до нього проговорив Бог. Перебуваючи за ґратами, молодий Луї згадав своє дитинство і як мати постійно водила його до церкви. І тепер він відчув Божий поклик. Зрештою, Луї покаявся в гріхах і прийшов до Ісуса.

У книзі Дії Апостолів ми знайомимося з ревним юдеєм на ім’я Савл, якого згодом прозвали Павлом. Він жорстоко переслідував християн і жив цими вбивствами (Дії 9:1). Він також був присутнім під час страти Степана (Дії 7:58). Попри провину Савла, Бог буквально промовив до нього. По дорозі в Дамаск Савл осліп від світла, з якого до нього звернувся Ісус: “Чому ти Мене переслідуєш?” (Дії 9:4). Савл запитав: “Хто Ти, Пане?” (в. 5). І то був початок його нового життя. Він прийшов до Ісуса.

Луї Родрігес певний час відбував покарання, однак згодом він отримав умовно-дострокове звільнення. Відтоді він почав служити Богу, присвятивши своє життя служінню у в’язницях Сполучених Штатів і Центральної Америки.

Бог спеціалізується на відновленні найгірших із нас. Він промовляє до наших сердець та життів, сповнених провини. Можливо, настав час і вам покаятись у гріхах і прийти до Ісуса.

Яку провину ви відчуваєте або відчували? Як Бог кличе або кликав вас до Себе?

Господи Ісусе, я віддалився від Тебе, однак я серцем відчуваю Твій поклик. Прости мої гріхи.

Автор: Кеннет Петерсен (гість)

“Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею”. — Буття 1:28

Нещодавно я виявив дивовижну знахідку. Ідучи стежкою до скупчення дерев неподалік від мого будинку, я знайшов прихований ігровий майданчик: драбина, зроблена з палиць, яка вела до оглядового майданчика; гойдалки, зроблені з котушок старих канатів, що висіли на гілках. Там навіть був підвісний міст, розташований між гілками. Хтось перетворив стару деревину і старі канати на творчу пригоду!

Швейцарський фізик Пол Турньє вважав, що ми створені для пригод, бо ми створені за Божим образом (Бут. 1:26-27). Бог створив всесвіт (вв. 1-25), ризикнув створити людей, які можуть обирати між добром і злом (Бут. 3:5-6), і закликав нас: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею” (Бут. 1:28). І ми також маємо спонуку вигадувати, ризикувати і створювати щось нове, плідно управляючи землею. Якими б не були ці пригоди, великими чи малими, вони найкращі, якщо приносять користь іншим. Я переконаний, що творці цього ігрового майданчика отримали б задоволення, якби люди знайшли це місце і насолоджувались ним.

Створення нової музики, дослідження нових форм євангелізму або відновлення шлюбних стосунків, які охололи – усі пригоди спонукають серце битися швидше. До якого нового завдання чи проєкту ви зараз відчуваєте спонуку? Можливо, це Бог веде вас до нової пригоди.

Де ще у Святому Письмі ви помічаєте Божий заповзятливий характер? Як Його пригоди надихають вас на власні пригоди?

Боже, направ мене в нову пригоду через любов до Тебе та інших!

Автор: Шерідан Войсі