Церква Божої Слави

“І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його”. — Еклезіястова 12:7

Я сіла на церковну лаву позаду моєї подруги. Група поклоніння щойно почала співати пісню “Я можу лише уявити”. Здійнявши руки, я славила Бога. Солодке сопрано Луїзи, моєї подруги, гармонійно звучало з моїм голосом. Згодом вона розповіла мені про свої проблеми зі здоров’ям, і ми вирішили разом молитись за її лікування від раку.

Через декілька місяців Луїза сказала, що боїться помирати. Схилившись над її ліжком, я поклала свою голову поряд з її головою, прошепотіла молитву і тихо заспівала нашу пісню. Я можу лише уявити, як всього через декілька днів Луїза вже поклонялась Ісусу в Його безпосередній присутності.

Апостол Павло утішав читачів, які стикались зі смертю (2 Кор. 5:1). Страждання на цім боці вічності можуть викликати смуток, втім наша надія корениться в небесному житті, у вічному перебуванні з Ісусом Христом (вв. 2-4). Хоча Бог створив нас із прагненням до вічного життя з Ним (вв. 5-6), Його обітниці мають впливати на наше життя для Нього зараз (вв. 7-10).

Живучи заради Ісуса і чекаючи на Його прихід або на наш поклик повернутись додому, радіймо миру Його постійної присутності. Що ми відчуємо у мить, коли залишимо земні тіла і ввійдемо у вічність з Ісусом? Ми можемо лише уявити!

Коли ви почувалися приголомшеними через смерть або втрату близької людини? Як вас підбадьорює Божа обітниця вічного життя?

Люблячий Боже, дякую за обітницю бути зі мною на землі та у вічності.

Автор: Сошіль Діксон