Церква Божої Слави

“Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили”. — Матвія 25:40

У родині Альба стався рідкісний випадок – у них народилися дві пари близнюків з різницею в тринадцять місяців. Як їм вдавалося поєднувати свої батьківські обов’язки з роботою? У справу втрутились їхні друзі та родичі. Бабусі та дідусі брали по парі близнюків на день, щоб батьки могли працювати та оплачувати медичне страхування. Одна компанія надала річний запас підгузків. Колеги подружжя пожертвували свої лікарняні. “Ми б не змогли це зробити без нашої громади”, – визнали вони. Було навіть таке, що одна ведуча прямо під час інтерв’ю в прямому ефірі зняла свій мікрофон і побігла за одним з їхніх неслухняних малюків, продовжуючи таким чином інвестувати в громаду!

В Євангелії від Матвія 25:31-46 Ісус розповідає притчу, підкреслюючи, що коли ми служимо іншим, то служимо Богу. Перелічивши акти служіння, включаючи надання їжі голодним, пиття спраглим, оселі для бездомних, одягу для нагих і зцілення для хворих (вв. 35-36), Ісус каже: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили” (в. 40).

Сприйняття Ісуса, як кінцевого одержувача нашої доброти, є справжньою мотивацією для служіння ближнім, родинам, церквам і світу. Коли ми жертовно інвестуємо в задоволення потреб інших, то служимо Йому. Люблячи інших, ми любимо Бога.

Як ви можете служити Ісусу у вашій громаді? Як любити Бога, люблячи інших?

Люблячий Боже, допоможи мені бачити потреби інших людей, аби я могла посприяти задоволенню цих потреб і таким чином більше Тебе любити.

Автор: Еліза Морган

“Коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе”. — Івана 12:24

Ми знаємо Леонардо да Вінчі як представника епохи Відродження. Його інтелектуальні здібності призвели до прогресу в багатьох галузях науки і мистецтва. Однак він писав про “ці нещасні наші дні” і нарікав на те, що ми помираємо, “не залишивши по собі нічого в людській пам’яті”.

“Поки я думав, що вчуся жити, – сказав Леонардо, – я вчився помирати”. Він був ближче до істини, ніж сам міг це уявити. Вчитися помирати – це шлях до життя. Після Свого славного в’їзду в Єрусалим (те, що ми зараз святкуємо як Вербну неділю; див. Івана 12:12-19), Ісус сказав: “Коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе” (в. 24). Перш за все, Він казав це про Свою смерть, але потім розширив це до всіх нас: “Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, – збереже її в вічне життя” (в. 25).

Апостол Павло писав про “поховання” з Христом через “хрищення у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з’єдналися подобою смерті Його, то з’єднаємось і подобою воскресіння” (Рим. 6:4-5).

Завдяки Своїй смерті Ісус пропонує нам нове народження, що є суттю відродження. Він проклав нам шлях до вічного життя зі Своїм Отцем.

Як ви визначаєте цінність свого життя? Як вам, можливо, потрібно змінити ці цінності?

Дорогий Небесний Отче, дякую, що в Тобі я можу віднайти сенс і мету.

Автор: Тім Густавсон

“Поводьтеся… добре, щоб… вони… побачивши добрі діла, славили Бога”. — 1 Петра 2:12

Сусідка по кріслу в літаку розповіла мені, що вона нерелігійна людина, однак іммігрувала в місто, де проживає багато християн. Коли вона згадала, що більшість її сусідів ходять до церкви, я запитав про її власний досвід. Жінка сказала, що ніколи не зможе віддячити за їхню щедрість. Коли вона привезла свого батька-інваліда до нової країни, сусіди побудували пандус до її будинку і подарували лікарняне ліжко та медикаменти. “Якщо християнство робить людей такими добрими, то християнами мають бути всі”, – сказала вона.

Господь Ісус сказав Своїм учням: “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі” (Мт. 5:16). Петро чув повеління Христа і передав його далі: “Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немовби злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога” (1 Петр. 2:12).

Наші сусіди, які не вірять в Ісуса, можуть не розуміти, у що ми віримо і чому ми в це віримо. Не переймайтеся цим, адже є ще одна річ, яку вони не можуть зрозуміти: надзвичайність нашої любові. Моя сусідка в літаку дивувалась, що її сусіди-християни продовжують піклуватися про неї, хоча вона, за її словами, “не одна з них”. Вона знає, що її люблять заради Ісуса, і дякує за це Богу. Можливо, вона ще не вірить у Нього, але вона вдячна за те, що вірять інші.

Хто з ваших знайомих потребує Ісуса? Як ви можете полюбити їх заради Нього?

Небесний Отче, нехай Твоє світло засяє через мене.

Автор: Майк Уїттмер

“Любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!” — 1 Івана 3:18

Що може змусити когось допомагати конкуренту? Власник ресторану на ім’я Адольфо у Вісконсині вирішив підтримати інших місцевих власників ресторанів, які намагались адаптуватися до вимог, пов’язаних з Covid-19. Адольфо не з чуток знав про виклики під час пандемії. Натхненний щедрістю іншого місцевого підприємця, Адольфо витратив власні кошти на придбання подарункових карток на суму понад дві тисячі доларів, щоб роздати їх своїм клієнтам для використання в інших ресторанах своєї громади. Це прояв любові не лише на словах, але й на ділі.

Спираючись на найвищий прояв любові, продемонстрований Ісусом у Його готовності віддати Своє життя за людство (1 Ів. 3:16), апостол Іван заохочував своїх читачів також зробити наступний крок і показати любов у дії. Для Івана “покласти душі за братів” (в. 16) означало проявити таку саму любов, яку виявив Ісус. Ця любов найчастіше набуває форми повсякденних, практичних дій, наприклад, ділитися матеріальними благами. Недостатньо любити словами. Любов вимагає щирих, значущих вчинків (в. 18).

Втілення любові в життя може бути важким, тому що часто вимагає пожертвувати чимось або поставити себе в невигідне становище заради іншої людини. Втім з Божим Духом і з думкою про Його щедру любов до нас ми можемо зробити наступний крок любові.

Як ви відчули любов у дії? Як зробити наступний крок для практичного вияву любові?

Дорогий Ісусе, допоможи мені наслідувати Твій приклад і зробити наступний крок, аби у своїх діях виявити справжню любов.

Автор: Ліза Самра

“Знедолену душу наситиш, – тоді-то засвітить у темряві світло твоє”. — Ісаї 58:10

Оле Кассов із Копенгагена любить їздити на велосипеді. Одного ранку, побачивши літнього чоловіка, який самотньо сидів з ходунками в парку, він загорівся простою ідеєю: чому б не запропонувати літнім людям радість і свободу велосипедної прогулянки. І ось одного сонячного дня він зупинився біля будинку для престарілих і запропонував усім охочим покататися на орендованому триколісному велосипеді. Оле дуже зрадів, коли один зі співробітників та літня жінка стали першими учасниками велопробігу “Велосипед без віку”.

Відтоді минуло вже понад 20 років. За цей період Оле здійснив 2,5 мільйони поїздок за участю близько 575 000 літніх людей. Куди він їх возив? Побачитися з другом, з’їсти морозиво або просто “відчути порив вітру на волоссі”. Учасники цих велопробігів кажуть, що вони тепер краще сплять, краще їдять і відчувають себе менш самотніми.

Такий подарунок втілює в життя прекрасні Божі слова, записані в Ісаї 58:10-11: “Знедолену душу наситиш, – тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!”

Бог також сказав: “І руїни відвічні сини твої позабудовують” (в. 12). Що Бог може зробити через нас? Будьмо завжди готові допомогти іншим так, як нам допомагає Бог.

Хто у вашому місті потребує допомоги? Чим ви можете сьогодні їм допомогти?

Дорогий Боже, покажи мені простий спосіб допомогти іншим, аби вони могли знайти в Тобі життя.

Автор: Патриція Рейбон

“Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею”. — Псалом 39:5

Жінка врятувала Руді з притулку для тварин за кілька днів до евтаназії, і пес став її компаньйоном. Десять років Руді спокійно спав біля ліжка Лінди, але потім почав стрибати поруч і лизати їй обличчя. Лінда сварила його, але щоночі Руді повторював свою поведінку. “Згодом він почав стрибати мені на коліна, щоб лизати обличчя щоразу, коли я сідала”, – сказала жінка.

Лінда почала замислюватись над тим, наскільки наполегливим був Руді, і що він завжди лизав її в одне й те саме місце на щелепі. Зрештою, вона пішла на обстеження до лікаря, який виявив мікроскопічну пухлину (рак кістки). Лікар сказав, що якби вона чекала довше, то, ймовірно, це б могло її вбити. Лінда довірилась інстинктам Руді, і була щаслива, що це зробила.

У Святому Письмі неодноразово мовиться, що довіра Богу веде до життя і радості. Псалмоспівець каже: “Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею” (Пс. 39:5). У деяких перекладах текст звучить ще виразніше: “Щасливі ті, хто покладається на Господа” (в. 5). Слово “щасливий” означає достаток і велику радість.

Якщо ми довіряємо Богу, кінцевим результатом є глибоке, справжнє щастя. Ця довіра може прийти нелегко, і результати можуть бути не такими, як ми собі уявляємо. Втім, якщо ми довіримось Богу, то будемо дуже щасливі.

Що заважає вам довіряти Богу? Як зміниться ваше життя, якщо ви почнете по-справжньому довіряти Господу?

Дорогий Боже, я хочу такого щастя, яке можеш дати тільки Ти. Але мені важко довіритись. Допоможи мені!

“Щоб Христос… замешкав у ваших серцях”. — Ефесян 3:17

Коли на заході США почалася хуртовина, моя овдовіла мати погодилась залишитися з нами, щоб перечекати бурю. Однак після хуртовини вона так і не повернулася до свого будинку. Мама переїхала до нас і жила з нами до кінця свого життя. Її присутність змінила нашу родину в багатьох позитивних аспектах. Вона була доступна щодня, щоб поділитися мудрістю і порадою з членами родини і розповісти історії своїх предків. Моя мати і мій чоловік стали найкращими друзями, поділяючи спільне почуття гумору та любов до спорту. Вона більше не була гостею, а стала постійним та важливим мешканцем, назавжди змінивши наші серця, навіть після того, як Бог покликав її додому.

Думаючи про це, я згадую текст з Євангелія від Івана про те, що Христос “перебував між нами” (Ів. 1:14). В оригіналі грецькою мовою слово “перебувати” означає “розбити намет”. В іншому перекладі, наприклад, сказано, що Він “оселився серед нас”.

Ми вірою приймаємо Ісуса як Того, Хто живе в наших серцях. Апостол Павло молився: “Для того схиляю коліна свої… щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях…” (Еф. 3:14, 16-17).

Ісус не випадковий відвідувач, а постійний мешканець усіх Його послідовників. Відкриймо широко двері своїх сердець і привітаймо Його.

Що для вас означає відкрити своє серце для Христа? Як ви можете зробити Його більш бажаним для себе?

Люблячий Ісусе, живучи в моєму серці, уподібнюй мене Собі.

Автор: Патриція Рейбон

“Бо з серця виходять лихі думки… Оце те, що людину опоганює”. — Матвія 15:19-20

“Поки триматимеш рот на замку , – сказала я собі, – ти не зробиш нічого поганого”. Ззовні я стримувала свій гнів на колегу, після того як сама ж неправильно розтлумачила її слова. Оскільки нам доводилося бачитись щодня, я вирішила обмежити спілкування і розмовляти з нею лише за необхідності (відплачуючи їй своїм мовчанням). Хіба мовчазна поведінка може бути неправильною?

Господь Ісус сказав, що гріх починається в серці (Мт. 15:18-20). Моє мовчання могло ввести в оману людей, змусивши їх думати, що все добре, але тільки не Бога. Він знав, що я приховувала серце, сповнене гніву. Я була подібна до фарисеїв, які шанували Бога устами, а серцями були далекі від Нього (в. 8). Хоча мій зовнішній вигляд не виказував моїх справжніх почуттів, всередині мене сповнювала гіркота. Радість та близькість, які я завжди відчувала в стосунках з Небесним Отцем, зникли. Саме до цього призводить плекання і приховування гріха.

З Божої милості я розповіла колезі про свої почуття і попросила вибачення. Вона милостиво мене простила, і з часом ми стали добрими друзями. Ісус каже: “Бо з серця виходять лихі думки” (в. 19). Стан нашого серця має значення, бо зло, яке там перебуває, може вилитись у наше життя. Отже, має значення як зовнішнє, так і внутрішнє.

Господь Ісус сказав, що гріх у наших серцях опоганює нас. Які “лихі думки” опоганюють ваше серце? Як стосовно цього молитись?

Люблячий Боже, будь ласка, прости мене за гріхи, які я плекала у своєму серці. Я хочу, щоб моє серце було приємним у Твоїх очах. Будь ласка, допоможи мені змінитися.

Автор: Карен Х’юанг

“І розлягався голос з-над небозводу, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні крила”. — Єзекіїля 1:25

Зазвичай ніхто не вважає метеликів гучними створіннями. Наприклад, помахи крил одного метелика-монарха практично не чутні, але в мексиканських тропічних лісах, де багато з них починають своє коротке життя, їхні колективні помахи є напрочуд гучними. Коли мільйони метеликів-монархів одночасно махають крилами, це звучить, наче бурхливий водоспад.

Схожий опис міститься у Святому Письмі. У видінні пророк Єзекіїль побачив чотири крилаті істоти. Хоча їх було менше, ніж метеликів, він каже, що звук їхніх крил був, “як шум великої води” (Єз. 1:24). Коли створіння завмерли і опустили крила, Єзекіїль почув Божий голос, який закликав його говорити до ізраїльтян Божі слова” (Єз. 2:7).

Єзекіїлю, як і іншим старозавітним пророкам, було доручено говорити правду Божому народу. Сьогодні Господь просить нас усіх ділитися істиною про Його добрі діла в нашому житті з тими, кого Він нам посилає (1 Петр. 3:15). Іноді Божий заклик ділитися Його істиною звучатиме “гучно”, як шум водоспаду, а іноді – тихо, наче шепіт. У будь-якому разі нам треба слухати, як це робив пророк Єзекіїль – з вухами, налаштованими на те, щоб почути, що Бог хоче, аби ми розказали іншим.

Хто просить вас розповісти їм істину? Яким буде ваш відгук?

Небесний Отче, дякую за Твій заклик розповідати про Тебе.

Автор: Кірстен Холмберг

“Належить Мені вся лісна звірина”. — Псалом 49:10

“Я власник чи управитель?” Це питання поставив собі генеральний директор багатомільярдної компанії, зважуючи, що краще для його родини. Стурбований спокусами, які можуть прийти з величезним багатством, він не хотів обтяжувати своїх спадкоємців цим викликом. Отже, він відмовився від права власності на свою компанію та передав 100 відсотків акцій з правом голосу в траст. Усвідомлення того, що все, чим він володіє, належить Богу, допомогло йому в прийнятті цього рішення, тим самим давши можливість родині заробляти на життя і водночас використовувати майбутні прибутки для фінансування християнського служіння.

У Псалмі 49:10 Бог говорить: “Належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір”. Будучи Творцем усього, Бог нічого не потребує від нас. “Не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх” (в. 9). Він щедро дає нам усе, що ми маємо і використовуємо, а також силу і здатність заробляти на життя. Завдяки цьому, як сказано в псалмі, Він гідний нашого щирого поклоніння.

Бог володіє всім. Однак через Свою доброту Він навіть вирішив віддати Самого Себе, вступаючи в стосунки з кожним, хто до Нього звертається. Ісус “прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Мр. 10:45). Якщо ми цінуємо Дародавця більше за дари і служимо Йому цими дарами, то отримуємо вічне благословіння.

За які Божі дари ви вдячні Йому? Як ви можете послужити Йому цими дарами?

Вірний Творець, усе створене Тобою. Допоможи мені сприймати своє життя, як дар від Тебе.

Автор: Джеймс Бенкс