Церква Божої Слави

“Ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога”. — Ефесян 2:19
“Вам тут не місце”. Ці слова розбили серце восьмирічної дівчинки, а завданий біль залишився з нею назавжди. Її родина емігрувала з табору біженців в охопленій війною країні до іншої країни, і в її імміграційній картці було написано: “Іноземка” . Вона відчувала, що їй тут не місце.

У дорослому віці, хоча вона і повірила в Ісуса, однак все ще відчувала себе відчуженою. Її не покидала думка, що вона небажаний гість у новій країні. Читаючи Біблію, жінка відкрила для себе обітниці, записані в 2-му розділі Послання до ефесян. У 12-му вірші вона побачила те старе, тривожне слово: “Чужі”. “Ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі”. Однак, продовжуючи читати, вона побачила, як жертва Христа змінила її статус. Жінка дійшла до 19-го вірша, в якому говорилось: “Ви вже не чужі й не приходьки”. Вона стала “співгорожанкою” Божого народу. Усвідомлення того, що вона стала громадянкою Небес, викликало в неї величезну радість. Вона більше ніколи не буде чужинкою. Її прийняв Бог.

Через наші гріхи ми відчужені від Бога. Але ми не повинні залишатися такими. Ісус приніс мир усім, і “далеким” у тому числі (в. 17), зробивши всіх, хто Йому довіряє, співгромадянами Свого вічного Царства, об’єднаним у Тіло Христове.

В якому сенсі ви почуваєтеся відчуженими? Що для вас означає усвідомлення того, що Бог покликав усіх Своїх дітей до єдності в Ньому?
Дорогий Небесний Отче, дякую за можливість спілкуватися з Тобою та з іншими людьми, які люблять Тебе і довіряють Тобі.
Автор: Давид Бренон