Церква Божої Слави

Я проголошу Його ім’я, я проголошу ім’я Ісуса над серцями, душами людей, бо цим я звільняю мир принос, скажу Ісус. Голошу ім’я Ісу, щоб спинити страх, залежність, гріх. Є життя, свобода і надія, скажу Ісу. Душі щастя майдан, нехай звучить сім’я. Крістем ряву завадити, вича порога. Для сім’ї країни скажу святе ім’я Ім’я Ісуса над всіми тими обставинами Над поробою, над сумнівами, над страхами Ім’я Ісуса, воно сьогодні всілює Ім’я Ісуса сьогодні проганяє всякий страх Ім’я Ісуса приносить мир попри всі обставини які є в твоєму житті. Якщо Ісус – твій Господь, якщо ім’я Його в твоєму житті, то диявол, темрява, всі демони, вони тікають геть. Ім’я Ісуса на цьому місці, ім’я Ісуса в твоєму житті сильніше всього, що не від Бога, бо перед ним, перед іменем Ісуса Христа схилиться всякі коліна, На небі і на землі, перед іменем Ісуса Христа, схиляться всі царі і все, що сьогодні повстає проти тебе. Господь Ісус, ми дякуємо тобі сьогодні, як церква твоя. Я дякую тобі сьогодні, як твоя дитина. Я дякую за те, що ти прийшов на цю землю, щоби зруйнувати всі наміри диявола, пекла і всякої злої сили. Ти сьогодні приходиш на це місце. Ти сьогодні приходиш в моє життя, в життя моїх братів і систем, щоби зруйнувати всякі наміри ада, всякі наміри диявола, і щоби постановити своє царство, вічне царство. Яке починається тут на землі І яке ніколи не закінчується Бо воно є вічно І ми сьогодні проголошуємо Господь Ісус, Твоє царство на нашу землю Бо при всі ці обставини Попри цю війну, яка ще триває Ми проголошуємо Твоє царство Твій мир Свободу від цього зла І ми проголошуємо Те, що все це Що робить наш ворог Ці обстріли, ці вбивства Це зло і насильство. Вони не вкрадуть у нас віру, не вкрадуть у нас відносини з тобою. І ми побачимо мир на нашій землі. Ми побачимо зцілення і відновлення душ людей. Ми побачимо покаяння і навернення до тоби багато-багато-багато людей в нашій країні. Хай мир твій приходить зараз до всіх, хто переживає розпач, до всіх, хто переживає зараз страти. для всіх, хто зараз в тісних обставинах. Хай мир Твій, Він зміцнить наших військових, які захищають нас, людей на цій землі, від того зла, яке могло би прямо зараз відбуватися тут, в нашому місці. І, Господи, ми дякуємо за те, що Ти є Бог, за яким є останнє слово. Тому ми довіряємо Тобі і наше життя, і це служіння, і майбутнє нашої країни ми довіряємо в Твої руки. І просимо, хай воля Твоя, яка є на небі, вона здійсниться в нашому житті. Хай воля Твоя, яка є на небі, вона здійсниться в житті людей навколо нас. Хай воля Твоя, яка є на небі, вона змінює те, що сьогодні не відповідає Твоїй волі і тому, що Ти бажаєш робити в нашому житті і в житті людей навколо нас. Дякуємо Тобі за все, наш Небесний Батько. Клоняємось Тобі, вилучаємо Тебе, бо Ти є наш Бог. Ти є наш Бог. Дякуємо Тобі. В ім’я Ісуса Христа ми молилися. Амінь. Давайте ми зараз ще помолимося за наших діток. Хлопка, виходь. Сьогодні ти один, але ми помолимося за тебе. Господь Ісус, ми дякуємо тобі за наших дітей, дякуємо за Луку, просимо поблагослови його на недільній школі, благослови інших діток, яких сьогодні немає, Боже, хай твоя благодать, твій мир, твоя присутність, вона буде з нашими дітьми, і благослови, Боже, також вчителя на недільній школі, хто сьогодні буде проводити, хай також твоя благодать буде на цій людині, Боже, дякуємо тобі за все, в ім’я Ісуса Христа, амінь. Амінь. Біжі лука. Сідайте, дорога церква. Дякую вам, дорогі левіти, за ваше чудове служіння, що ви допомагаєте нам проголошувати ім’я Ісуса в нашому житті, бо це є важливо. Ми інколи багато різних речей проголошуємо для себе, для тих людей, які нас оточують. Не завжди ці речі правильні, не завжди вони нас збудовують і надихають, дуже часто навпаки вони нас десь не надихають, а визивають якісь наші сумніви, тривоги. Тому хай Бог благословить вас і мене сьогодні дійсно перебувати в цій Божій присутності, проголошувати Боже ім’я в своє життя і в ті обставини, які вас і мене оточують. Особливо в ті обставини, які сьогодні не надихають вас, вони вас не збудовують, вони десь пригнічують вас, бо це, можливо, якась хвороба, це, можливо, якісь проблеми, які не вирішуються дуже довго. Тому хай Бог сьогодні надихне і вас, і мене, дійсно, бачити, що у ньому, в його імені є відповіді. І назва сьогоднішньої проповіді, якщо можна, цей слайд на екран, «Валеріанка для праведника». «Валеріанка для праведника». Ви зрозумієте, чому така назва, трошечки далі. Хочу вас запитати, чи стикалися ви колись з заздрістю та роздратуванням? Хто стикався? Хто стикався? Всі, так? Ну, хтось частіше, хтось більш схильний заздрити чи дратуватися, хтось такий більш спокійний і, можливо, ваша ця спокуса відідує не так часто, Але, в принципі, якщо покласти руку на серце, ми всі час від часу комусь заздарили або заздаримо, і ми час від часу дратуємося, коли якісь обставини відбуваються неприємні в нашому житті, коли якась людина щось робить стосовно нас, що нам неприємно, вона нас дратує. Можливо, ми вже не один раз казали цій людині, що нам це не подобається, а людина продовжує це робити. Інколи ми самі є цією людиною, стосовно когось, хто нас оточує. А задавалися б ви таким питанням, чи є взагалі ліки від зазрасті і як перестати непокоїтися, коли, наприклад, якась людина така нормальна і в неї щось все добре, то в принципі навіть можна сказати, можна з приємністю йому позазрити. А коли людина, яка чинить якийсь, ми знаємо, вона хабарник, чи вона користується своєю владою, вона чинить якесь зло, а при цьому в неї все добре. І ми думаємо, ну як так? Чи можна якось на це питання для себе відповісти? Як ви думаєте? Як ви думаєте? Складно, так? Складно. Розкажу вам один анекдот. Приходить чоловік до свого пастора на консультацію, І бідкається. Каже, пастор, біда. Сусід купив нову автівку, в мене серце коле. Колега по роботі отримав велику премію, в мене тиск скаче. Зазріч мене живцем з’їдає. Може, дасте мені якусь таку духовну пораду або, можливо, порадити якісь ліки, які можуть від цього допомогти? Пастор посміхнувся і каже, є чудові ліки. Ось тобі моя порада. Кожен ранок щиро молись за свого сусіда. І знай, що коли Бог тебе благословить або здоров’ям, або благословить тебе грошима, то в цей самий час Бог благословить твого невіруючого сусіда новою автівкою. Цей чоловік пайорзав на своєму стільці, так дуже подумав і каже, зіткнув, каже, знаєте що, пастор, не треба мені ваші ліки. Я краще якось сам помучусь, ніж цей безбожник знову на дурняки розкошувати буде. Знаєте, насправді нас глибоко обурює, Ну, це так і є. Коли люди, які чинять якесь зло і беззаконня, вони, ну, в короткочасній перспективі, ми дивимося на них, і в них все добре. Кого це обурює? Ну, давайте будемо чесні всі. Мене це обурює. Ми не розуміємо, в нашій голові оці пазлики не складаються, і тому ми дуже часто схожі на цього чоловіка. Ми не хочемо молитися за цих людей, Ми не хочемо благословляти їх, бо, ну як так, ми думаємо, ну ця людина робить зло, а я ще буду за нею молитися, щоб в нього було все добре, щоб Бог його спас. Знаєте, саме для таких моментів, коли наше серце починає боліти через чужі успіхи, Господь залишив нам в своєму слові дуже дієвий рецепт. У Псалмі 37 Давид пропонує вам і мені реальні ліки від цього духовного вірусу. Давайте ми разом подивимося 37-й Псалом. Ми не прочитаємо повністю весь цей Псалом, але більшу частину цього Псалму я сьогодні хотів би разом з вами прочитати і трошечки над ним порозмірковувати. 37-й Псалом, і ми прочитаємо перший і другий вірш. В перекладі Гієнка, там може бути або 36, або 38 Псалом, подивіться. Я буду читати сучасну перекладу. 37 Псалом, перший-другий вірш, і у вас буде цей текст зараз на екрані. Там написано. Псалом Давида. Нехай тебе не дратують ті, що чинять зло. Повніться до когось свого сусіда сказати. Нехай тебе не дратує ті, хто чинить зло. Не заздри тим, що чинять беззаконня. Бо як трава, вони незабаром будуть скошені і зів’януть немов зелені пагани. Знаєте, перше, що я бачу, і це порада, яку дає вам і мені Давід, а я думаю, що він теж стикався з цим, якщо б він з цим не стикався, він би про це не писав у своєму псалмі, Бог його надихнув, це така коротенька проповідь Давіда, яка навіть виконувалася у храмі і співали. І перше, що я бачу, важливо для вас і для мене, нам треба звільнитися від заздрості та гнів. Вам і мені треба звільнитися від заздрості та гнів. Ви скажете, ну пастор, це нереально. Ти ж сам питав, хто з вас хоч раз заздрився, всі заздрили. Хто з нас хоч раз на когось гнівався, всі гнівалися. Як від цього звільнитися? Я вам скажу, насправді це буде час від часу в нашому житті відбуватися. Ми будемо комусь заздрити і ми будемо на когось гніватися. Але одна справа якби з цим погоджуватися і в цьому перебувати довгий, тривалий час в цьому жити, а інша справа намагатися якнайшвидше від цього звільнятися. Від зазрості, від гніву, від роздратування, від того, про що каже тут Давід. Але чи реально це? Чи можна не відчувати роздратування і чи можна позбавитися від зазрості та гніву? Знаєте, коли ми бачимо, що ті, хто чинять зло, вони процвітають, в них все добре, їх спіймали, вони кому-нужно заплатили, їх відпустили, то в серці хочеш-не хочеш, виникає спочатку роздратування, потім гнів, ти думаєш, ну як так? Ну, скільки можна? Скільки буде ще цих круп, скільки буде ще цих інвалідів-прокурорів, скільки буде ще цих ТЦКшників і інших-інших-інших людей, які чинять зло, і тим самим провокують інших людей теж чинити зло. Бо кожна людина, яка сьогодні чинить зло, вона що сіє? Вона чує зло. Людина, яка робить щось добре, вона що сіє? Вона сіє добро. Те, що людина сіє, потім і проростає в житті її особистої і в житті оточуючих. Але псалмопівець наголошує, їхній успіх цих людей, які сьогодні чинять зло і нібито в них все добре, він тимчасовий. Він каже, що вони скоро зів’януть, як трава. Ну, хто з вас на вулиці бачив траву? Всі бачили, так? Вона що? Схильна. До чого? Якщо сонце припікає, от зараз почали в парках косити траву, вона швидко, траву яку скосили, вона раз, висохла, зів’яла і все. Це вже таке сіно, воно перетворилося. Вона вже не жива. І псалмоспівець, він каже, що люди, які сьогодні чинять зло, вони схожі на цю скошену траву. Вони нібито зелені сьогодні, а завтра дивишся, вони вже зів’яли і їх нема. Якщо ви не хочете бути схожими на це, то не робіть зло. Знаєте, але чому оце розуміння, чому варто розуміти, що все це тимчасово, весь цей успіх цих людей, він тимчасовий? Тому що коли ми це розуміємо, це допомагає нам не витрачати наші емоційні сили на роздратування і гнів стосовно цих людей. Бо все, що нас дратує, це все тимчасово. Скажіть комусь своєму сусіду, те, що тебе дратує, це тимчасово. Ви скажете, пастор, ну, добре, щоб воно дуже було таке тимчасово. Але насправді, от все, що тебе сьогодні дратує, все, що лишає тебе миру, воно тимчасово. Ти будеш озиратися на це через місяць, через два, через рік, будеш думати, ну, як так? Як я міг повестися на це? Як я міг дозволити дияволу, щоб він в мене крав мир, щоб я втратив там на тиждень, на два, на місяць, на півроку, щоб я засумнювався, втратив віру, жив у хвилюваннях. І знаєте, ну це ми розуміємо після, коли вже ці обставини минають. Коли ми проходимо якісь обставини, нам здається, що це ніколи не мине. Що людина, яка сьогодні чинить гріх, вона завжди, в неї все буде добре. Що наші обставини, які нас придавили, що вони так от будуть тривати, тривати, тривати, нічого не зміниться. Але Боже слово, воно каже, що воно тимчасове. Воно схоже на цю траву. Знаєте, навіть люди, які нас сьогодні вибішують, бо чинять зло і не мають покарання, вони теж тимчасово в вашому і в моєму житті. Навіть люди, які вас сьогодні вибішують, вони теж тимчасово в вашому і в моєму житті. Мабуть, ви сидите і думаєте, що на словах це звучить непогано. А ось в житті все набагато складніше. Знаєте, насправді в житті все, так, набагато складніше. Набагато складніше не реагувати на те зло, яке відбувається навколо нас. Набагато складніше не зазрити тим людям, які сьогодні успішні, попри те, що вони в церкву взагалі не заходять і про Бога взагалі не думають, і не думають, що щось змінити в своєму житті. І щоб вас трошечки розгружити, я розкажу вам ще один анекдот. Два брати йдуть з церкви після служіння, вони розмовляють про свої справи, про ту проповідь, яку чули, вони такі натхнені, і тут повз них по вулиці пролітає такий сучасний споркар, вони озираються, бачать там за рулем місцевого такого ТЦКшника, про якого всі знають, що він хабарник, що він чинить багато зла. І один з цих братів, він такий зупиняється, він скрізь такий зжавшись з дуби, каже, ну як мене це все достало. Мене просто розбирається такий правильний гнів. Чому Господь взагалі це допускає? Як цю людину взагалі земля носить? А на що другий брат, він, як би, теж зупинився і каже, а якщо би за рулем цієї машини був на цей ТЦКшник, а сидів би ти, то що б тоді би ти сказав? Каже, ну, тоді би я б подякував Богу за його благословіння. І знаєте, на що це схоже? Ми дуже схильні знаходити правильні виправдовування для наших якихось недоліків, коли ми гніваємось, коли ми дартуємось, коли ми бажаємо іншим людям зла. Але ми не дуже хочемо ставати на місце тієї людини, яка сьогодні ще живе без Бога, яка сьогодні ще просто вона так чинить, тому що вона не знає, що їй треба робити. Нам дуже складно сказати, що я заздрю, бо ми ж віруючі. А тому називаємо це праведним гнівом або таким святим роздратуванням. Знаєте, ми переконуємо себе, що нас хвилює Божа честь. Хоча насправді нас просто мучить те, що у когось іграшки трошки краще, ніж у нас. Хто в дитинстві заздрив, коли в садочку комусь батьки купували якусь іграшку, ляльку, або якийсь танчик, або якусь машинку, якої у вас не було? Було таке, що ви заздрили? Думали, чому цій дитині батьки купили, а мені не купили? Ну ви знаєте, чому вам не купили, то що в батьків або грошей не було, або можливості не було, або цю іграшку, наприклад, цій дитині привезли звідкись за кордону, а ваші батьки не мали можливості поїхати відряджень за кордон або ту саму Москву, тому у вас просто цієї іграшки не було. І коли ми виростаємо, ми починаємо так само, як дорослі, заздрити комусь іншому, у кого іграшки краще, або є така іграшка, якої в нас немає. Знаєте, трохи далі, в цьому псалмі ми читаємо про ще деякі поради від Давида. Я думаю, що все це він переживав на власному досвіді, тому варто їх подивитися. 37-й Псалом, і ми прочитаємо з 3 по 6 вірші, і зараз вони будуть у вас на екрані. Давид пише, «Надійся на Господа і чини добро. Живи на землі та зберігай вірність. Веселися в Господі, і Він задоволніть бажання твого серця. Доручи Господу свою дорогу, покладайся на Нього, а Він буде діяти. Він виявить твою праведність, наче світло, і твою справедливість, наче полудень. Знаєте, друге, про що я бачу тут, каже вам і мені Девід, він каже, що нам потрібно не мститися, а довіряти Богу. Не мститися іншим, а довіряти Богу. Знаєте, Девід пропонує змінити фокус. Замість того, щоб засереджуватися на вчинках беззаконників, він радить, надійся на кого? На себе. На те, що тобі на цьому тижні заплатять зарплату і ти нарешті порішаєш хоча б частину своїх проблем, ті, що стосуються фінансів. Він каже, надійся на Господа. І що чи не? Що чи не? Можна, да, обидвам повернути? Надійся на Господа, чи не що? Добро. Добро. Знаєте, коли ви перекладаєте відповідальність за покарання інших людей з себе на Бога, то у вас вивільняється багато часу і сил, щоб робити щось добре. Коли ви вносите в своєму розумі, ви продумуєте, що цій людині сказати, як цій людині показати, що вона неправа, а як цій людині зробити так, щоб вона відчула, що вона робить зле, що мені погано, іншим людям погано. Поки ви все це виношуєте в своїй голові, все це продумуєте і плануєте, як цій людині показати, що вона неправа, що вона грішна. Тобто, ваш час зайнятий не тим, щоб робити для інших добро. Ваш час зайнятий судом, щоб ця людина отримала з вашої точки зору те заслужене засудження і щось для себе зрозуміло. Але знаєте, коли ми передаємо суд в руки Божі, то в нашому житті нам самим стає набагато спокійніше і у нас вивільняється багато часу, багато сил, щоби думати не про те, як людині якось помститися і зробити щось погане, а про те, як іншим людям ми можемо послужити і зробити щось добре для них. Насправді Бог не закликає нас опустити руки і нічого не робити Навпаки, Бог закликає тут через Давіда робити добро Робити добро В очікуванні того, що Бог вже сам розбереться з цією людиною І покаже, в чому вона неправа Проте ви скажете, що вже втомилися боротися за мир в своєму серці Якщо так, я розкажу вам ще одну цікаву історію Один чоловік так втомився від стресу, тривог та несправедливості світу, що вирішив знайти абсолютний спокій. Він чув, що в одному монастирі, далекому в горах, є такий суперспокійний монах, який багатьом людям вже допоміг. І він купив квиток на літак, полетів туди, приїхав в цей монастир, розпитав, де знаходиться цей монах, а він якраз в цей момент пішов молитися там в гори. Він знайшов його на цьому узлісі цієї гори, якраз під час молитви підійшов до нього і питає, «Отче, навчіть, як вам вдається зберігати такий залізобетонний спокій, коли навколо криза, несправедливість, а люди роблять казне що? Які ваші ліки?» Монах розплющив очі, тепло посміхнувся і каже, «Це дуже просто, сину мій. Коли мені стає важко, я беру залізну коробку, уявляю, що в ній лежать всі мої проблеми, закриваю її на міцний замок і ховаю глибоко в печері. Чоловік зрадів, каже, о, чудовий психологічний метод, я теж так спробую. Минає тиждень, знову чоловік прибігає до цього монаха, весь микається, око сіпається, він задихається від люті і каже, отче, нічого ваші ліки мені не допомагають. На що монах питає, ну, а ти зробив так, як я тобі казав? Ти взяв цю залізну коробку, ти заховав її в печері, і цей чоловік каже, так, я все зробив, як ви мені порадили. Взяв цю коробку, замкнув її на ключ, уявив, що я туди покрав всі свої проблеми, всі свої негради, заховав в печері, і потім шість днів сидів біля цієї печері, щоб ніхто туди не заліз, щоб ніхто цю коробку не вкрав. Монах зіткнув, похитав головою і каже, ех, сину мій, Твоя помилка в тому, що ти довірив свої проблеми коробці, а не Богу. Я, коли закриваю коробку, то віддаю ключ Богу. Знаєте, не всі, навіть супер-духовні поради, вони спрацюють в вашому житті. Чому? Тому що дуже часто ми, навіть роблячи ці поради, ми все одно залишаємо ключ у себе. Ми не віддаємо Богу насправді наші проблеми. Ми не віддаємо Богу те, що нас сьогодні дратує, те, що викликає гнів. Ми не довіряємо Богу ці обставини в нашому житті. Ми так само їх тримаємо, навіть якщо ми уявили, що ми їх поклали в цю таку залізну коробку. Справжність спокій, про який пише Давид у Псалмі 37, починається не тоді, коли ми просто ховаємо свої проблеми або намагаємося заспокоїти нерви. Він приходить тоді, коли ми повністю передаємо ключі від нашого життя нашому Творцю. Знаєте, якщо ти сьогодні в своєму житті не маєш миру, якщо я в своєму житті сьогодні не маю миру, бо якісь обставини мене вибили, якась людина мене вибила з себе, щось відбувається, ну, те, що мене не надихає, а навпаки, ну, руйнує мою віру, Це означає тільки одне, що я в цих обставинах, в цій хворобі, я не віддав ключі Богу, я їх залишив у себе. Я, можливо, про це молився, я, можливо, когось просив за це молитися, я, можливо, як цей чоловік спитав у когось навіть поради і мені дали якусь гарну пораду, і я її, можливо, навіть виконував. Але навіть роблячи це, я все одно залишився чергувати біля цієї печери. Я все одно залишився наглядачом на ці проблеми. Я все одно намагаюся все це проконтролювати і сам вирішити. Ну, давайте будемо чесними. Якщо ви за весь цей час, до сьогоднішнього дня, не змогли себе зцілити від цієї хвороби, якщо ви не змогли змінити ту людину, яка є в вашому житті, і ви не можете від неї позбутися, це може бути взагалі частина вашої родини, і ця людина завжди буде в вашому житті. Якщо ви не змогли цю людину змінити до сьогодні, то давайте будемо чесні, ви не зможете цього зробити і завтра, і післязавтра, і через рік. І поки ви намагаєтесь це робити своїми силами, поки ви тримаєте цей ключик в своїх руках, нічого не зміниться. Нічого не зміниться. Знаєте, одну просту річ я от розумію, я в ній переконуюсь кожного дня в своєму житті. Все, що я не зробив сьогодні, а відклав на завтра, скоріше за все, я це ніколи не зроблю. Скоріше за все, все, що ви відклали на завтра, не довірили Богу. Скоріше за все, ну як це не печально, але ви це не зробите. Знаєте, надія на Бога – це не просто якийсь психологічний трюк. Надія на Бога – це не просто прийти в неділю в церкву. Це дуже добре, що ви і я сьогодні в церкві, тому що коли ми в Божій присутності, а не просто дивимося онлайн, чи взагалі навіть не дивимося служіння, це коли ми приходимо сюди, чи приходимо зранку до Бога молити, і ми дійсно довіряємо Богу, самих себе, всі ті обставини, які є в нашому житті, оце є надія на Бога. Надія на Бога – це рішення, твое особисте рішення довірити фінал вашої і моєї історії, яка ще не закінчилась, довірити цей фінал в руки Божої. І ось що про це пише Давид в продовженні цього псалма. Давайте ми подивимося з 7 по 11 віршин. Він каже, будь спокійним у Господі. Скажіть до когось свого сусіда, будь спокійним у Господі. Класне побажання, якщо б так все було просто. І надійся на нього. Нехай тебе, знову, Давід повторює, нехай тебе не дратує те, що комусь щастить на його дорозі. Нехай тебе не дратує те, що сьогодні у когось при владі, хто покликаний піклуватися про людей, а він краде, він чинить зло. Нехай тебе не дратує. Так, ти не можеш, якщо ти знаєш про це, на це ніяк не відреагувати, але нехай це не стане просто тим, чим ти весь час живеш, смокчиш, весь час крутиш свої голови, нехай тебе не дратує, що комусь сьогодні щастить. Навіть людині, яка має злі намери. Дивіться, не тільки нас повинно не дратувати, коли у добрих людей все добре, це взагалі треба радіти за таких людей, як Ісус сказав, що плачете з плачущими і радітеся тими, кому радісно. Але нехай тебе не дратує, навіть коли людина має злі наміри. Стримайся від люті і не гнівайся, не гарячкуй, бо це лише провадить до зла. Адже всі, що чинять злочин, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю. Ще недовго, скажіть собі, ще недовго, Ще недовго. А недовго – це означає що? Дуже швидко. Ще недовго і не стане нечистивого. Поглянемо на його місце, а його там нема. Його там не буде. Поглянеш, а його вже немає при владі. Поглянеш, а він вже в СІЗО сидить. Не стане нечистивого. Поглянемо на його місце, а його там не буде. Лише лагідні успадкують землю і будуть насолоджуватись великим миром. І третє, що я бачу в цьому тексті Святого Письма, що нам треба зробити. Нам треба знайти радість та спокій у Господу. Радість і спокій у Господі. Я підкреслюю, що у Господі. Ви не знайдете радісті, спокій десь там, в цьому світі. Навіть ми інколи не знаходимо радісті, спокій, коли ми приходимо в церкву на служині. Чому? Тому що ми не переживаємо цієї зустрічі з Господом. Але коли ми переживаємо особисту зустріч з нашим Творцем, тоді ми знаходимо радість і спокій, попри все, що нас сьогодні оточуємо. Коли ми відмовляємось від контролю над покаранням кривдників, це допомагає нам виселитися у Господі. Тобто ми вже не радіємо тому, що ця людина отримала якесь заслужене покарання. Ми радіємо, що наше ім’я записано в книгі життя. Пам’ятаєте, коли учні повернулися після проповіді Івангелія, Ісус їх посилав на проповідь Івангелія, і вони були дуже натхненні, дуже радісні. Чому? Хто пам’ятає? Чому вони раділи? що навіть демони, навіть бєси повінуються що? В ім’я Ісуса Христа. Чи була їхня радість, можна сказати, ну, нормальна, ну, як би, правильна? Чи була вона правильна? Ну, правильно радіти, коли інші люди, там, зцілюються, звільнюються, да? Вони були в залежності, і Бог їх звільнив. А Ісус їм що сказав? Пам’ятаєте? Не радійте, тому що бєси повінуються вам. А радіти чому? що ваше ім’я записано на небесах. Знаєте, не те, що Ісус сказав, що це неважливо, погано, коли люди сілюються, звільнюються. Він сказав, це все, навіть це добре, що відбулося через ваше служіння, навіть все це добре, всі ці чудеса, які відбулися в моє ім’я, вони все одно тимчасові. І вони мають значення тільки тут, на землі. А найголовніше, що повинен вас і мене надихати і викликати в вашому житті радість, те, що ми маємо спасіння і маємо стосунки з нашим Творцем. Тому третє важливе, про що каже тут Девід, знайди радість та спокій у Господі. Знаєте, знову ж таки, це не якесь життя в вакуумі або в якійсь такій вимушеній нірвані. Ви і я, ми не зможемо жити в вакуумі. Все одно нас буде торкатися те, що відбувається в нашій країні, те, що відбувається в вашій родині, все одно у вас буде торкатися те, як ви себе почуваєте, чи ваше тіло здорове, чи ви хворієте. Ви будете все це відчувати на собі, це буде на вас впливати, на ваш настрій, на вашу віру, на те, що ви сумніваєтеся, чи ви навпаки, ви впевнені, що у вас все буде добре. Але чи легко довіряти Богу, коли ще нічого не змінилося? Коли ще нічого не змінилося в вашому житті або навколо вас? Чи легко довіряти Богу? Важко, важко. І про що це говорить? Що треба махнути рукою і сказати, та пастор, все це не працює, це не для мене. Про що це говорить? Це треба зрозуміти, що з неба просто так на вас і на мене мир не впаде. З неба просто так на вас і на мене радість не впаде. Ви не будете радіти, коли вам погано, але ви зможете радіти, якщо в цих обставинах, коли вам погано, коли ви хворі і розбиті, ви все ж таки пересилите себе і прийдете до Бога, в Його присутність, почнете молитися. Так, можливо, в один момент ви не відчуєте якогось покращення. Можливо, в один момент проблема вас не залишить, або людина, яка вас вже дістала, вона нікуди не дінеться. Але якщо ви прийдете до Бога, ви будете надіятися на Нього, як закликає Давід в цьому тексті Святого Письма, ви побачите, як ваше життя приходить вірога, як ваше життя приходить радість, як відновлюється ваша надія. Але це все буде залежати не від зовнішніх обставин і навіть не від того, як ви себе почуваєте, а від того, наскільки ви наблизились, я наблизився до Бога. Знаєте, коли ви знаєте, що остаточна справедливість за Богом, ви можете віддати йому свої проблеми, можете покластися на нього. І в результаті він потурбується про вас і виведе вашу правду як світло. Знаєте, ми всі знаємо, що для нас найкраще, що для нас є оцею правдою, але коли ми самі намагаємося цієї правди, так сказати, своїми силами досягнути, то вона від нас весь час якось утікає. Але коли ми надіємося на Бога, то вже Бог виводить нашу правду. Те, що для нас, ми розуміємо, буде добре, Він виводить це як світло, Він це вже робить в нашому житті. Знаєте, як саме приходить мир? Він не приходить, він приходить через лагідність. Коли ми смиряємось і обираємо довіру до Бога в складних обставинах. Давід каже, що лагідні що наслідують? Лагідні наслідують землю. Яку землю? Для народу Божого, для євреїв це була земля абітована. Але Давід вже жив в цій землі абітованій. Він вже жив, коли існувала, ну, Ізраїль існувала як держава, він був царем цієї держави, але він каже, що люди, які лагідні, люди, які смиренні, які надіються на Бога, вони що отримують? Вони отримують свою землю від Бога. Вони отримують те, що Бог їм пообіцяв, вам особисто пообіцяв, мені пообіцяв. Але для цього треба все ж таки зробити певні кроки, докласти певні зусилля, надіятися на Бога, який цю землю вам і мені дає. І тому Давід каже, не гарячкуй, стримайся від люті, не гнівайся. Чому? Тому що все це нам заважає наслідувати оцю Божу землю. Все це вам і мені заважає дійсно отримати те Боже благословіння, яке Бог хоче вам і мені дати. Як це реалізувати в нашому житті? Як отримати цю обіцяну землю? Тільки через віру. через живі стосунки з Богом. Я не можу це зробити за вас, ви не можете це зробити за мене, але ви сьогодні можете прийняти рішення. Я буду шукати Бога в моїх обставинах. Я буду довіряти Богові в моїй хворобі. Я буду просити Бога, попри те, що я зараз не бачу, як це вирішити, я буду все одно просити Його, щоб Він мені допоміг, і щоб Він вирішив цю проблему. Знаєте, через віру, те, що Бог викоренив зло. Через віру те, що це не буде по вашим силам. Ви побачите, як Бог наближає той мир, ту радість, яку ви сьогодні потребуєте. Знаєте, а ще Давид, він каже вам і мені, що тільки смиренні, тільки люди лагідні, які покладаються на Бога, вони наслідують ту землю, яку Бог вам і мені пообіцяв. Якщо ми в це віримо, то це знання, воно буде давати нам внутрішній спокій. Попри ті обставини, які ще не вирішилися, попри ті проблеми, які ще є в вашому житті. І на завершенні проповіді хочу вам розказати про одного молодого хлопця. Цей хлопець не якийсь вимушлений герой, а реальна людина, що зараз переживає дуже складні обставини в своєму житті. Данилу Єфімову всього 21 Із цих 21 років він вже третій рік у російській тюрмі. Він народився в Сніжному, це Донецька область на Донеччині, і це місто було окуповане ще у 2014 році. Певний час він і його родина, вони поживали під окупацією, але цей хлопець, він навчався онлайн в українській школі, тому, в принципі, ну, як би, так сказати, йому мозки не промили, Тобто він залишився таким нормально адекватним людиною. І в 1923 році він і його родина, якраз йому було 18 років, вони вирішили виїхати з окупації через Росію. На той час його старший брат, він вже жив в Туреччині, вони вирішили виїхати в Росію, потім полетіти в Туреччину і потім з Туреччини вже переїхати в Україну. І в грудні 23-го року, коли вони з родиною вже були у Волгограді, планували звідти летіти в Стамбул на перевірці, коли перевіряли паспорта, в нього був український закордонний паспорт, і ці хезбешники, хто перевіряв, вони зацікавилися ним, почали перевіряти його мобільний телефон, допитувати, і знайшли в телефоні, що він зробив декілька донатів на фонд Притули. Його за це заарештували, судили і дали, як ви думаєте, скільки років? 12 років. За декілька донатів, по-моєму, 5200 гривень він перерахував. Ну, все разом. Хто з вас хоч раз донатив на якийсь фонд, ну, там, чи комусь допомагав, якимось волонтерам, військовим? Знаєте, ми всі, якщо б ми опинилися на його місці, ми могли би отримати оці, як мінімум, 12 років. У 2024 році російський суд засудив його до ув’язнення. А зараз, на той час йому було 18 років, зараз він вже три роки перебуває у в’язниці. але попри це Данило, він багато читає, читає Біблію, цитує її на пам’яті, допомагає в тюремному храмі, прибирає, бере участь у службах, робить ікони. Знаєте, до храму він ходить разом зі священником Константином Максимовим, його росіяни теж затримали в Токмаку, на окупованій частині Запоріжжя в 23-му році. Його звинуватили, що він шпигун, що він передає координати російських ППО українським військовим. І цьому священнику дали 14 років колонії. І під час побачень з рідними ув’язненим дозволяють кілька днів пожити в гуртожитку при тюрмі. І на такому побаченні у травні батьки передали Данилові листи, які йому написали з України, там була про нього стаття на граматському, і в цій статті журналіст запропонував всіх, хто хоче підтримати, написати лист для цього Данила, і підписники, читачі, вони написали аж 250 листів, які потім передали батькам цього Данила, і частину цих листів вони при побаченні передали своєму сину. Тобто вони не стали їх надсилати, тому що, скоріше за все, їх би просто там десь знищили, навіть не передали. У відповідь Данило написав лист усім, хто його підтримав. І оцей лист я хотів би вам сьогодні зачитати. Здравствуйте всі, хто мене знає. Я дуже зворушений вашими словами, вашою тривогою і підтримкою. Дякую вам за це. Обіймаю всіх у відповідь. Насправді все добре. Це пише людина, яку засудили за декілька донатів, молодий хлопець, який вже третій рік сидить в колонії. Насправді все добре. Якщо розуміти, навіщо відбувається ця ситуація, життя стає значно легше. В Євангелії Господь каже, що багатьма скорботами нам належить увійти в Царство Небесне. І це лише тому, що людина настільки травмована гріхом, що лише через певні обставини і милість Бога може відкрити її очі на власні пороки, аби вона змогла очиститися. Бог є любов. Зрозуміте, це пише людина, яка, на мій погляд, ні за що, її кинули у в’язницю, і якщо ви загулюєте, почитаєте, які там умови, як ставиться для наших ув’язнених, ви зрозумієте, що там життя дуже-дуже нелегке. У нього прораховане кожне волосіння на голові людини, і жодне не впаде без його волі. Кого любить Господь, того карає, б’є кожного сина, якого приймає. Він допускає випробування для людини тільки з любов’ю, не для того, щоб її зламати, а щоб вона, очистившись, спаслася. Це пише молодий хлопець, 21 рік. Господь хоче навчити нас усіх жаліти одне одного, любити, підтримувати, терпіти. А те, де і як він приводить людину до цього, безумовно, влаштовано ним премудро. Тому слава Богу за все. Нам усім ця ситуація послана для того, щоб зміцнити нас духом. І цю неприємність ми переживемо. Тримайтеся все мене. Я справді дуже зворушений вашою підтримкою. Я прочитав кожен лист, якби міг, обійняв би кожного. Дякую вам за це величезне тепло і любов. Я дуже вдячний до сліз. Таке відчуття, ніби мені пишуть усі рідні. Пробачте, якщо я когось образив цим листом. Прошу ваших молитв за мене грішніх. Нехай Господь береже всіх вас. Дякую за підтримку. Все буде добре. Чому я вирішив на кінець прочитати листа цього хлопця? Тому що насправді, давайте будемо чесними, багато з нас ми не переживаємо те, що переживає цей хлопець або інші наші цивільні військові, які потрапили в полон або які вже засуджені, вони сидять в в’язниці і вони поки що не знають, коли це все закінчиться. Знаєте, навіть якщо війна закінчиться, це ще мене якийсь певний час, щоб усіх цих людей знайти і визволити з тих в’язниць, з тих катівень, з тих місць, де вони знаходяться. Про когось відомо, як про цього хлопця, і, можливо, буде простіше якось його домогтися, щоб його звільнили, а про когось взагалі невідомо, де він, що з ним. І знаєте, ці люди, вони реально знаходяться в фізично скрутних обставинах. І цей хлопець в цих обставинах, він знайшов Бога. Він знайшов, що тільки в Бозі він може мати той мир і спокій. І він підбадьорує тих людей, надихає тих людей, які сьогодні знаходяться на волі, у нас все добре, якщо не рахувати якихось наших життєвих трудностей. І ми інколи дозволяємо оцім нашим обставинам нас помістити в язницю, в таку духовну в’язницю, яка нас контролює, яка нас руйнує, яка нас заставляє гнівитися, дратуватися і в цьому всьому болоті жити. Але знаєте, що я бачу в цьому прикладі, в житті цього хлопця, що він, попри те, що він знаходиться фізично в ув’язненні, він духовно вільний. Він знайшов там мир, він знайшов там Бога і він навчився там в цих обставинах, дуже важких обставинах, довіряти Богу і радітися того, що в нього є, Що в нього є живі стосунки з Богом. Знаєте, для вас і для мене, коли ми дозволяємо, щоб наші проблеми нас вибили, дозволяємо, щоб вони нас в цю зневіру десь втоптали, для вас і для мене взагалі тут не можна знайти якихось виправлень. Чому ми в цих наших обставинах все ж таки не звертаємось до Бога? Чому ми в цих обставинах не покладаємо свою надію на Бога? Тому що в нас набагато простіше якісь обставини. І знаєте, що я хотів би на завершенні цієї проповіді зробити? Я хотів би просто такий заклик дати, щоб зараз, коли ми будемо молитися, просто прийміть рішення, шукати Бога. От в тому, що ви зараз переживаєте. Не тільки зараз на служенні, тому що це служення закінчиться, ми знову повернемось на наші роботи, в наші родини, в наші якісь обставини. знову ми будемо хвилюватися про те, що в нас там щось болить, що ще не вирішено. Але прийміть рішення, що ви кожного ранку, з яким би ви настав не прокинулись, навіть якщо ви прокинулись, ну, хворі, розбиті, що ви кожного ранку будете приходити до Бога і будете шукати в Нього оцей мир, оцей спокій, ту радість, яку тільки Він може дати. І прийміть рішення не погоджуватися з тим, щоб обставини, які б вони не були, щоб вони руйнували ваше життя. І щоб через те, що ваше життя, воно десь отруєне, зруйноване, і ви тим самим теж руйнували когось з тих, хто вас оточує. Давайте ми разом встанемо для молитви. Ми зараз звернемось до Бога. Тому що все, про що ми сьогодні читали в цьому чудовому салмі, Все, про що я сьогодні ділився, воно не спрацює в вашому моєму житті, якщо ми про це не попросимо Бога. Якщо ви і я, ми не будемо про це просити далі, коли ми підемо з цього місця. Тому давайте ми приймемо рішення, що заздрість, роздратування, гнів, їм не місце в нашому серці. Навіть якщо ви це сьогодні відчуваєте, попросіть у Бога сили, щоби це залишили. Щоби не заздрити тим, у кого сьогодні все добре, хоча ця людина, вона чинить якісь беззаконні. Прийміть рішення, щоб просити у Бога радість попри обставини, які сьогодні намагаються зруйнувати вашу бірку. Прийміть сьогодні рішення, що ви будете надіятися на Бога, навіть тоді, коли все каже, що «та, змирись, просто вже не намагайся цього змінити». приміть для себе це рішення я буду надіятися на я буду шикати в нього допомоги Давайте ми за це зараз помовимося Господь Ісус ми дякуємо тобі ми дякуємо за те що ти є той хто звільняє нас від рабства від рабства гріхам від рабства цих проблем хороб обставин які намагаються сьогодні нас віддалити від тебе. Господь, ми сьогодні приймаємо це рішення надіятися на тебе, не дозволяти гніву, не дозволяти роздратуванню, не дозволяти чомусь, що не від тебе, руйнувати наше життя. Ми сьогодні приймаємо рішення довіряти тобі, що ти любиш нас, що кожна наша волосинка, вона порахована. Дай нам, Господи, не перебувати в цих в’язницях, дай нам бути схожими на цього хлопця, який ув’язнений, але він свободний, він вільний, бо він довірив своє життя тобі. Бо він в цих обставинах проживає кожен день з тобою, попри те, що над ним знущається, попри те, що він фізично обмежений в своєму пересуванні і не має свободи, але він вільний в тобі. І, Господи, дай нам бути вільними попри всі обставини, попри все, що відбувається в нашому житті. Дай нам прийняти це рішення, довірити своє життя, довірити свої обставини Тобі. І, Господи, дай нам це робити кожен день, кожного ранку, кожен раз, коли ми стикаємось з якоюсь несправедливостю, кожен раз, коли ми боремось з цим праведним гнівом стосовно тих людей, у кого сьогодні все добре, хоча ці люди живуть без Тебе. Господи, я сьогодні приймаю рішення довірити своє життя Тобі. Я сьогодні приймаю рішення не радіти тільки від того, що в мене все добре, а радіти тому, що моє ім’я записано на небі, що я маю стосунки з Богом, який мене створив, який заради мене віддав найдорожче свого Сина Ісуса Христа. Я сьогодні приймаю це рішення довіряти Богу. Бога. Надійтеся на Тебе, мій Творець. Я сьогодні приймаю це рішення. Я прошу поблагослови мене триматися цього рішення. Поблагослови мене. Надійтеся на Тебе кожного дня. Особливо, коли мені дуже важко. Дуже важко. Дякую Тобі за все. Мій Небесний Батько. І вклоняюсь Тобі за всю Твою милість, за всю Твою доброту, за всю Твою любов, за все Твоє опікування щодо мене слава тобі ім’я ісуса христа амінь давайте церкви ще поклонимось слава тобі наш господь та поможи нам співати алілуя перед всіма тими обставинами перед всіма ворогами, попри все, що сьогодні ще не відбувається в нашому житті, згідно твоєї волі. Допоможи нам в цьому проявляти свою віру і надійтися на тебе. Просимо тебе в ім’я Ісуса Христа. Амінь. Амінь. Сідайте, будь ласка, дорога церква. Дякую вам, дорогі левіти, за те, що ви допомагаєте нам наближатися до Бога, прославляти Його, тому що Він достойний всієї слави, Він достойний, щоб ми співали Алілуя попри обставини, попри тих ворогів, які ще намагаються десь наше життя знищити або причинити нам якусь шкоду. Хотів би на завершення нагадати про ті події, які в нас будуть сьогодні, які будуть в найближчий час. Зараз по завершенню цього служіння ви і я можемо послужити Богові нашими десятинами, пожертвуванням, подякувати Богові за те благосвіння фінансове, яке Він нам дає. Також одразу по завершенні цього служіння у нас буде чайвання, чай, кава, смаколики. Це важливий час, щоб один з одним поспілкуватися. Я вас просто підбадьорюю, залишайтеся, тому що, якщо ми хочемо, щоб у нас були нові люди, то з ними треба спілкуватися. Якщо приходить нова людина, то дуже добре, якщо ви її заброшите на цечування, порозмовляєте, розпитаєте, ну, які потреби у людини, за що можливо молитися. Бо якщо людина вже приходить до церкви, це означає, що вона десь вже замислюється, що щось в своєму житті вона не може, ну, змінити сама, не може розібратися сама, вона починає шукати Бога. І багато людей, ну, зрозуміло, що вони один раз прийшли, потім на довгий час вони знову порівняють свої якісь проблеми, обставини, через якийсь довгий час знову вертається до церкви. Але, знаєте, для того, щоб людина не залишила церкву, щоб вона побачила, що там за нею хвилюється, там є хтось, хто за нею переживає, ну, буде добре, якщо ви, я, ми, коли люди нові приходять, що ми запросимо, поспілкуємося. І це якраз така можливість. Тому я вас підбадьорюю, залишайтеся, навіть якщо немає когось нового, поспілкуйтеся з кимись братів і сестер, теж спитайте, чи все в них добре, можливо, за щось молитися, просто порозмовляйте про життя. Завтра в понеділок о 19.00 молотовне служіння, ми продовжимо молитися за припинення війни, за мир для нашої країни, за спасіння для людей, ну і за інші потреби, які є у нас, як у церкви. А на тижні домашні групи теж не пропускайте, приходьте, це важливий час, щоб і поспілкуватися разом, і помолитися один за одного, і один одного підтримати. Також в нас в наступну неділю, цього слайду немає, перед пікніком, нагадаю, що ми після нашого служення їдемо в Пустоварівку, в них буде річниця церкви, Тому всі, хто хоче поїхати, хто ще не казав, то скажіть, будь ласка, щоб ми могли всіх забрати. Тобто ми одразу після нашого служення туди поїдемо і потім назад всіх повернемо, коли там вже все пройде, всі ці західи. А також вже через тиждень з 22 по 26 червня тут у нас в парку на Потапово Ми плануємо робити з понеділка по п’ятницю такий арт-технік, заходи, там будуть ігри, будуть майстер-класи, поробки, будуть там бульбашки, буде такий батут для діток, ще на тижні хочемо зробити один-два рази ляльковий театр. Тому всі, хто хоче допомогти в проведенні цих заходів, це буде по часу з 3 до 7 вечора, можливо трошки раніше і трошки пізніше, в залежності від того, як ми будемо розкладатися і потім збиратися. І всі, хто хоче допомагати, підходьте до Юлі, вона як би координує це, тому будь-яка допомога, навіть присутність, щоб спілкуватися з батьками, з дітьми, щось там десь подивитися, щоб був порядок, це все допоможе в проведенні цього арт-пікніку. Також вже через два тижні, з 29 червня по 3 липня у нас починається денний табір в Пустоварівці, тому теж прохання моліться за це, за тих діток, які там будуть, за всіх, хто буде допомагати з нашої церкви, з церкви Пустоварівки в проведенні цього табору, щоб теж Бог поблагосовив, щоб там все було добре, щоб всі ці діти, які і приходять до церкви, там багато дітей. Минулого року були діти, які просто приїхали відпочити до своїх бабусів, дідусів, чи батьки з ними разом приїхали, і вони теж приходили на цей табір, і деякі з цих діток вже потім приходили в церкву на недільну школу. Тому теж моліться за цей табір. І через Це вже майже через місяць. У нас буде також наш табір церковний на Київському морі. Це з 15 по 18 липня. Це якраз середина липня. Тому теж всіх запрошуємо. Підлітків, тоєсть 10 плюс вік. У нас буде такий чудовий час на Київському морі. Буде наметовий табір, тому теж будемо раді всіх бачити. І якщо вам потрібна молитовна підтримка, якась проста підтримка, то також можете звертатися до мене, до моєї дружини, якщо ви хотіли би, щоб ми за вас десь помилилися чи просто чомусь підтримали. На цьому наше служіння закінчується. Хай Господь поблагословить вас триматися за Нього і попри всі обставини, хай Бог допоможе вам і мені, надіятися на Нього, щоби побачити Божу милість, Божий мир в своєму серці.