Церква Божої Слави

Як часто вам і мені доводилося чекати когось? Ви чекаєте, а людина затримується чи свідомо спізнюється. Ви вже не знаходите собі місця, постійно дивіться на годинник, намагаєтеся додзвонитися по мобільному… Знайома картина, чи не так? Дуже часто ви і я були на місці запізнілого і так само часто ми були тією людиною, яка чекала на (…)

Сардіс виник у 1150 році до Р. X. і був великим та багатим містом та столицею Лідійського царства. Сардіс був казково багатий. Через нижнє місто протікала річка Пактол, колись дуже багата на золото, звідки й витікала більша частина багатства міста. Він був відомий мистецтвом та ремеслом, і був першим центром карбування золотих та срібних монет. (…)

Фіатира – невелике мусульманське місто, що торгувало багряницею, тобто вовною, пофарбованою в багряний, яскраво-червоний, пурпуровий колір. Пурпур був у давнину дуже дорогою фарбою багряного кольору, що добувалась з так званого «пурпурового равлика». З Фіатири походила Лідія, торгівля багряницею (Дії 16,14). У місті Фіатір були знамениті мідеплавильні печі.

«І напиши до ангела Пергамської церкви: Так говорить Той, Хто має меча гострого з обох боків…»(Одкр. 2:12). У Посланні до Євреїв написано:«Бо Слово Боже живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча, воно проходить аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку, і розпізнає думки й наміри серця»(4:12). Цей двосічний меч є Словом (…)

«І Ангелу Смирнської церкви напиши: так говорить Перший і Останній, Який був мертвий, і ось живий: Знаю твої діла, і скорботу, і злидні (втім ти багатий)…» (Об’явл. 2:8-9). Кожній із церков, Господь представляється особливо. Він “був мертвий, і ось живий”. У цьому виразі покладено всі події смерті і воскресіння Христа.

«Але маю проти тебе те, що ти залишив перше кохання твоє. Тож згадай, звідки ти спав, і покайся, і роби колишні справи; а якщо не так, скоро прийду до тебе і зрушу світильник твій з місця його, якщо не покаєшся». (Об’явл. 2:4-5). Ісус починає судити церкви з того, що перераховує їхні добрі діла, які славили (…)

Тому, відклавши всяку нечистоту і решту злості, в лагідності прийміть слово, що насаджується, яке може врятувати ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами тільки, що обманюють самих себе. Бо, хто слухає слова і виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси обличчя в дзеркалі. Він глянув на себе, відійшов і зараз же (…)

«Се, стою біля дверей і стукаю: якщо хтось почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною». (Об’явл. 3:20) Ці слова записані в останній книзі Біблії. Вони розкривають одну з основних і дуже важливих істин Святого Письма: Бог хоче, щоб людина, почувши Його голос, відчинила двері (…)

Коли Бог зачиняє одні двері, він відчиняє інші; але ми часто не помічаємо її, дивлячись поглядом у зачинені двері. «І Ангелові Філадельфійської церкви напиши: так говорить Святий, Істинний, що має ключ Давидів, що відчиняє – і ніхто не зачинить, зачиняє – і ніхто не відчинить: знаю твої діла; ось, Я відчинив перед тобою двері, і (…)

«У перший же день тижня Марія Магдалина приходить до труни рано, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від труни. Отже, біжить і приходить до Симона Петра та до іншого учня, якого любив Ісус, і каже їм: віднесли Господа з гробу, і не знаємо, де поклали Його. Негайно вийшов Петро та інший учень, (…)