Церква Божої Слави

Як часто вам і мені доводилося чекати когось? Ви чекаєте, а людина затримується чи свідомо спізнюється. Ви вже не знаходите собі місця, постійно дивіться на годинник, намагаєтеся додзвонитися по мобільному… Знайома картина, чи не так? Дуже часто ви і я були на місці запізнілого і так само часто ми були тією людиною, яка чекала на іншу. Не дуже приємно бути запізнілим і тим більше неприємно бути людиною, яка прийшла вчасно, але змушена чекати іншого. Ще важче чекати тоді, коли зволікання може коштувати життя іншій людині, або ти можеш через запізнення свого друга не встигнути на поїзд чи маршрутку. Адже все має свою ціну та свої наслідки.

Як же робити нам, коли в житті відбуваються ситуації, де нам дуже потрібна допомога від Бога, але здається, що Він спізнюється, а може взагалі не прийде. Чи може бути таке насправді і що про це говорить писання, саме про це ми сьогодні поговоримо.

У 13 розділі першої книги царств ми можемо прочитати історію, яка дуже нагадує нам ситуацію, в якій опинилася сьогодні наша країна. Ізраїль зазнав нападу филистимлян, армія ізраїльтян розбіглася, пророк затримується, а цар Саул кидається в паніці, адже з ним залишається все менше і менше воїнів. Ситуація плачевна та виходу схоже немає. Але трохи раніше пророк Самуїл наказав цареві Саулові: «І ти піди до мене в Галгал, …чекай, доки я не прийду до тебе, і тоді вкажу тобі, що тобі робити». Але як важко чекати, коли все тільки погіршується.

Так часто очікування для нас є одним із найважчих випробувань, і саме це випробовування Саул провалив. Бог хотів почути, що Саул скаже: Бог стримає Своє слово. Жодне слово з уст Самуїла не впало на землю не сповненим, Бог сказав, що я повинен чекати, і я чекатиму».
Але гордість і зневіра шепотіли йому: «Бог не це має на увазі. Може те, що чув, неправильно». Замість того, щоб стояти на Божому Слові, ми намагаємося з’ясувати речі самостійно. Лежачи вночі в ліжку ми говоримо: «Господи, ось як я бачу, це може бути зроблено». Але чи може людина без Бога зробити щось логічне та розумне, коли Боже Слово не наставило його. Якщо ви хочете щось доводити Господу, спочатку доведіть Йому, що ви будете терпляче чекати на нього, перш ніж діяти.

«Але Самуїл сказав: Що ти зробив? Саул відповів: Я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не приходив до призначеного часу; А филистимляни зібралися в Міхмасі; тоді подумав я: “Тепер прийдуть на мене филистимляни в Ґілґал, а я ще не запитав Господа”, і тому наважився принести цілопалення. І сказав Самуїл до Саула: Погано вчинив ти, що не виконав наказу Господа, Бога твого, яке дано було тобі, бо нині зміцнив би Господь царювання твоє над Ізраїлем назавжди; але тепер не встояти царювання твого; Господь знайде Собі чоловіка за своїм серцем, і накаже йому Господь бути вождем народу Свого, тому що ти не виконав того, що було наказано тобі Господом.» (1Цар.13:11-14)

Саул чекав сім днів, але це не було святим. Він був нетерплячий, гнівався, боявся. Ми ж повинні чекати з вірою, довіряючи, що Бог піклується про нас і любить нас, що Він прийде Свого часу. Очікування настільки важливо, що я повинен показати вам деякі Писання, щоб довести це.

«І скажуть того дня: ось Він, Бог наш! на Нього ми покладали надію, і Він спас нас! Це Господь; на Нього сподівалися ми; радіємо і веселимось у спасінні Його!» (Іс.25:9)

«Бо від віку не чули, не слухали вуха, і жодне око не бачило іншого бога, крім Тебе, який стільки зробив би для тих, хто на нього сподівається.» (Іс.64:4)

Зверніть увагу на ці рядки: «… погано вчинив ти, що не виконав наказу Господа Бога твого, яке дано було тобі, бо нині зміцнив би Господь царювання твоє над Ізраїлем назавжди…»

Саул міг царювати все життя, йому потрібно було тільки виконати наказ Всевишнього. Але Саул пішов іншим шляхом…

Малий гріх призводить до гріха. Так було й у житті Саула. Не дочекавшись одного разу, він знову і знову переступав Божі накази і сумно закінчив своє життя. Але Бог не бажає, щоб ви і я повторювали історію Саула. Сьогодні, як і тоді, Він каже нам: «Дочекайся обов’язково Мене, не поспішай, і ти обов’язково побачиш диво у своїй «безвихідній» ситуації!»