Церква Божої Слави

Сьогодні понад половина жителів землі проживає у містах. Чисельність городян стрімко зростає. Міста, особливо мегаполіси, приваблюють людей. Коли летиш уночі літаком і внизу простягається хаотичне море вогнів, починаєш усвідомлювати, що таке велике місто.

Місто контрастне – тут зустрінеш і багатство, і злидні. Міста мають величезні ресурси, але доступ до них відкритий не кожному. У містах виживають найсильніші, жорсткіші, що мають міцні лікті.

У книгах Біблії ми знаходимо багато різких викривальних слів, звернених до міст. Але не можна стверджувати, що місто залишено Богом. Адже були й міста – центри поклоніння Богові. Христос народився у Віфлеємі, виріс у Назареті, жив у Капернаумі, закінчив своє служіння в Єрусалимі. Місцем проживання врятованих стане також місто – Новий Єрусалим, явлений у одкровенні Іоанну.

Ніневія, столиця древньої Ассирійської імперії – яскравий приклад міста, яке заслуговує на Божий суд. Руїни Ніневії поховані під товстим шаром землі поблизу міста Мосула. Але в давнину Ніневія була столицею могутньої імперії, що диктувала умови всьому світу. Приблизно 745 року до нашої ери у цьому місті проповідував Йона. Тоді імперією правив Тіглатпаласар III.

У Біблії найбільше про Ніневію йдеться у Книзі пророка Йони. Ніневія згадана і в 10-му розділі книги Буття, де сказано, що місто було засноване Ассуром. Стародавні письменники, наприклад Страбон і Геродот, а також біблійні пророки Наум, Софонія, Йона описують місто як неприступну фортецю. Географічне розташування Ніневії було зручним. Місто мало 50 кілометрів завдовжки і приблизно 15 кілометрів завширшки. Його захищали три глибокі канали. П’ять стін 30-метрової висоти були такі широкі, що ними могли вільно пересуватися чотири колісниці в ряд.

Вражали багатство та розкіш Ніневії. Але незліченне багатство було просякнуте кров’ю та сльозами. Ассирійці безжально грабували навколишні держави. Пророк Наум порівнював Ніневію з лігвищем левів, які живляться кров’ю народів. Ніневітяни славилися жорстокістю та розбещеністю. Бог сказав про це місто: «…злочини його дійшли до Мене» (Іона 1:2).

Але чи відчував Бог до Ніневії лише почуття гніву? Чи це так? Звернемося ще раз до Книги пророка Йони.

Бог посилає в язичницьке місто Свого пророка, щоб той сповістив про суд і покарання за гріхи і закликав мешканців покаятися. Тобто Бог залишив городянам шанс на спасіння, і це прояв милосердя Божого, оскільки ніневітяни, на відміну від ізраїльтян, не були пов’язані з Богом стосунками Завіту. Текст книги відкриває нам нескінченне милосердя Боже.

«У Господа спасіння!» – вигукує пророк Йона, опинившись у критичному становищі (2:10). «…Ти Бог добрий і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий і шкодуєш про лихо», – молиться він (4:2). Тут ми читаємо про Бога, милостивого не тільки до тих, хто знає Його і служить Йому, але й до всього Свого творіння. Бог каже: «Чи мені не пошкодувати Ніневії, міста великого, в якому понад сто двадцять тисяч чоловік, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби?» (4:11).

Добробут, сила та могутність Ніневії були зовнішніми. Насправді місто було приречене. І не так важливо, чи загрожувала йому загибель від ворогів, природної катастрофи, чи на нього чекала повільна агонія. Бог не бажав загибелі Ніневії та її мешканців і прагнув урятувати їх. Тому Він послав до міста пророка, щоб той сповістив людям Його волю.

У третьому розділі йдеться про те, що Бог досяг Своєї мети. Покаяння мешканців міста було глибоким і відбулося на всіх соціальних рівнях – від царя до простолюду. Люди щиро змирилися перед Богом – навіть гордий цар, перед яким на колінах стояли володарі сусідніх народів, «вдягнувшись у веретище, і сів на попелі» (3:6). Покаяння ніневитян було повним і стосувалося всіх областей життя: «…кожен звернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх» (3:8).

«І побачив Бог їхні діла, що вони обернулися від злого шляху свого, і пожалів Бог про лихо, про яке сказав, що наведе на них, і не навів» (3:10). Ніневію було врятовано.

Безумовно, не можна проводити повну аналогію між Ніневією та сучасними містами. Усі міста різні, різні та їхні проблеми. І все-таки є властиві всім їм спільні риси. Незмінна причина, що породжує проблеми міста і суспільства, – це гріх, що тягне за собою спотворені відносини. Незмінна і любов Бога: Він любить міста і хоче їх урятувати.

Спасіння дається завдяки покаянню – зверненню до Бога, яке веде до зміни способу мислення та життя. Боже спасіння, покликане зцілити хвороби та рани міста, приходить через церкву. Багато труднощів Йони обумовлювалися тим, що він був сторонньою, недружньо налаштованою по відношенню до жителів Ніневії людиною. Сьогодні нерідкі ситуації, коли християни, подібно до Іони, здалеку, як з ілюмінатора літака, дивляться на проблеми свого міста. Вони при цьому жахаються, обурюються, обурюються… Однак час би змінити платівку і визнати, що нам, як і Іоні, необхідне так само покаяння, а за покаянням справи, які б його підтверджували. Христос сказав: «Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити жебракам, і послав Мене зціляти зламаних серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю, проповідувати літо Господнє сприятливе» (Лк 4:18–19).

Для того, щоб Божий намір щодо міст був успішно виконаний, нам як віруючим необхідно звільнитися від упереджень, які ізолюють від світу. Нам важливо вивчати історію свого міста, проводити серйозні дослідження його проблем. Ми маємо бути залучені до життя міської спільноти та зсередини впливати на ситуацію. Не можна забувати, що Бог любить місто і людей у ​​ньому, і тому служіння Церкви завжди диктується щирою любов’ю та співчуттям.

У статті використано публікацію: «Бо так полюбив Бог місто…»
Автор Павло Тупчик