“Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”. — Римлян 5:8
“Я почувала себе так, ніби в мене з-під ніг висмикнули килим, – розповідала Джолі. – Шок від того, що я дізналася, був наче фізичний удар”. Джолі виявила, що її наречений зустрічався з іншою. Її попередні стосунки закінчилися схожим чином. Отже, коли вона прийшла на заняття з вивчення Біблії і почула про Божу любов, то подумала: “Чи це не черговий обман? Якщо я повірю, що Бог мене любить, чи не доведеться знову плакати?”
Можливо, у нас, як у Джолі, були проблеми в стосунках, через які ми тепер насторожено (або навіть зі страхом) ставимося до запевнень у коханні. Можливо, чуючи про Божу любов, ми теж думаємо, чи немає тут пастки. Але пастки немає. “Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”, – каже Біблія (Рим. 5:8).
“Зрештою, я усвідомила, що Бог довів мені Свою любов, – каже Джолі, – Він помер за мене”. Моя подруга дізналася, що оскільки наша гріховність розділила нас із Богом, Він віддав Свого Сина на смерть заради нас (Рим. 5:10; 1 Ів. 2:2). Завдяки цьому наші гріхи прощені, і ми можемо з упевненістю чекати на вічне життя з Ним (Ів. 3:16).
Якщо в нас з’являються сумніви в Божій любові, то згадаймо, що Христос зробив для нас на хресті. Він вірний, і тому ми можемо сміливо покластися на Його обітниці.
Чи було вам важко повірити в Божу любов? Як істина про те, що Ісус Христос помер за вас, може змінити ваше ставлення?
Господи Ісусе, дякую Тобі за незбагненну любов, яку Ти показав, коли помер за мене. Нехай ця любов змінить мене, зцілить і направить на правильний шлях.
“Блажен муж, що… про Закон Його вдень та вночі він роздумує”. — Псалом 1:1-2
Ендрю та його сім’я вирушили на сафарі до Кенії, де мали задоволення спостерігати багате розмаїття тварин, що приходили до невеликого озерця в пустельній місцевості. Жирафи, бегемоти, звірі та птахи – всі прагнули живлячого джерела води. Дивлячись на них, Ендрю думав про Біблію, “божественний ключ”, який є не тільки джерелом мудрості і керівництва, але й освіжаючим оазисом, у якому різні люди можуть втамувати духовну спрагу.
Спостереження Ендрю співзвучне зі словами псалмоспівця, який назвав “блаженною” людину, що знаходить задоволення в Божому законі. Ті, хто роздумують над Святим Письмом, схожі на “дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно” (Пс. 1:3). Як корінь дерева проникає глибоко в землю, щоб знайти там живлячу вологу, так само і люди, які вірять у Бога і люблять Його, будуть укорінюватися в Його Слові, щоб знайти необхідні сили.
Божа мудрість допоможе нам залишатися вкоріненими в Ньому, і ми не будемо “як полова, що вітер її розвіває” (в. 4). Розмірковуючи над тим, що Бог відкрив нам у Біблії, ми отримуємо все необхідне для того, щоб приносити рясний плід.
Як Біблія служить основою для вашого життя? Що може допомогти вам роздумувати над Святим Письмом протягом дня?
Люблячий Боже, Ти відкрив мені Свою істину в Біблії. Допоможи мені цінувати її та розмірковувати над нею з вдячністю та захопленням.
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою”. — Матвія 11:28
Неспокійна душа ніколи не вдовольниться багатством та успіхом. Нещодавно померлий популярний співак міг би підтвердити цю істину. Його платівки майже сорок разів опинялися в десятці найкращих альбомів музики в стилі кантрі, і не менша кількість синглів займала перші місця в чартах. Але він також мав кілька шлюбів і сидів у в’язниці. Проте, маючи такі здобутки, одного разу він поскаржився: “У моїй душі занепокоєння, яке я не зміг перемогти ні творчістю, ні шлюбами, ні популярністю… Я й зараз його відчуваю. Напевно, воно буде зі мною аж до смерті”. На жаль, його вже немає серед нас, а ось спокій можна було знайти!
Господь Ісус закликає всіх змучених гріхом та його наслідками звернутися до Нього. “Прийдіть до Мене”, – каже Він. Коли ми приймаємо Його спасіння, Він знімає з нас тягар гріха і дає спокій (Мт. 11:28). Єдина умова – це повірити в Нього і навчитися в Нього “життя з надлишком” (Ів. 10:10). Прийнявши “ярмо” учнівства в Христа, ви “знайдете спокій душам своїм” (Мт. 11:29).
Коли ми приходимо до Христа, Він знімає з нас провину перед Богом і дає мир нашим неспокійним серцям, відкриваючи новий і не такий обтяжливий спосіб життя в Ньому. Він дає нам справжній спокій.
У чому ви почуваєтеся змученими і обтяженими? З чим ви можете порівняти спокій, який пропонує Ісус?
Господи Ісусе, допоможи моїй душі знайти мир і спокій у Тобі.
Джек знав, як направляти поїзди на потрібну колію. За дев’ять років роботи він жодного разу не схибив, коли поїзд під’їжджав до станції в Ейтенхасі в Південно-Африканській Республіці.
Між іншим, Джек – це не людина, а павіан. Ним опікувався залізничний зв’язківець Джеймс Вайд, а Джек у свою чергу допомагав Джеймсу. Вайд втратив обидві ноги через падіння між залізничними вагонами, які в ту мить рухались. Він навчив Джека допомагати йому в хатніх справах; невдовзі той вже допомагав йому і на роботі, навчившись реагувати на відповідні сигнали під час руху поїздів.
У Біблії розповідається про ще одну тварину, яка несподіваним чином допомогла людині. Це Валаамова ослиця. Валаам був язичницьким пророком і служив царю, який прагнув зашкодити Ізраїлю. Коли пророк їхав на ослиці до царя, “відкрив Господь уста ослиці”, і вона заговорила до Валаама (Чис. 22:28). Промова ослиці була одним зі способів, яким Бог відкрив “очі Валаамові” (в. 31), уберіг його від небезпеки і заборонив чинити зло Божому народу.
Залізничний павіан? Ослиця, яка розмовляє? Чому й ні? Якщо Бог може використовувати цих дивовижних тварин для добрих намірів, то Він може використати вас і мене. Звертаючись до Бога і шукаючи Його сили, ми можемо досягнути набагато більше, ніж собі уявляли.
Кого Бог використав несподіваним чином? Як зробити себе доступними для Бога?
Боже, я хочу Тобі служити! Використовуй мої руки, ноги та вуста, як Тобі потрібно! Допоможи мені жити для Тебе.
“І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила”. — Дії 9:39
В один з останніх днів життя мого батька медсестра запитала мене, чи може вона його поголити. Лагідно проводячи лезом по його обличчю, Рейчел сказала: “Чоловікам похилого віку подобається щодня виглядати охайно”. Вона бачила потребу і вирішила практичним чином виявити доброту, гідність і повагу до іншого. Її ніжна турбота нагадала мені про мою подругу Джулію, яка й досі фарбує нігті старенькій матері, бо їй важливо, аби вона “мала гарний вигляд”.
У 9-му розділі книги Дії святих апостолів розповідається про ученицю на ім’я Сарна (Тавіту), яка виявляла доброту, шиючи одяг для бідних (вв. 36, 39). Коли вона померла, в її кімнаті зібралось багато друзів, які оплакували цю добру жінку, що любила допомагати іншим.
Однак історія Сарни на цьому не завершилась. Коли апостола Петра провели до місця, де лежало її тіло, він схилив коліна і помолився. Потім він звернувся до неї за ім’ям і промовив: “Тавіто, вставай!” (в. 40). Сталося диво. Тавіта відкрила очі і встала. Коли її друзі дізнались, що вона ожила, звістка про це швидко розійшлась по місту і “багато хто в Господа ввірували” (в. 42).
Як Сарна провела наступний день свого життя? Імовірно, як і багато попередніх днів – бачила потреби людей і задовольняла їх.
Хто з ваших знайомих завжди шукає способи допомогти іншим? Як вам краще бути обізнаними про потреби інших людей?
Небесний Отче, допоможи мені щодня бачити знедолених і нужденних людей. Відкрий моє серце до вчинків, які покажуть їм Твою любов.
“Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій – у мене в серці”. — Псалом 39:9
Пропозиція здавалась привабливою. Саме таке було потрібно Пітеру. Після звільнення цей єдиний годувальник молодої родини відчайдушно молився за роботу. “Це безсумнівно Божа відповідь на твої молитви”, – казали друзі.
Однак, читаючи про потенційного працедавця, Пітер відчував неспокій. Компанія інвестувала кошти в сумнівні справи і була звинувачена в корупції. Зрештою, Пітер попри біль відмовився від пропозиції. “Я вірю, що Бог хоче, аби мої вчинки були правильними, – поділився він зі мною. – Я маю довіряти, що Він потурбується про мене”.
Вчинок Пітера нагадав мені історію, коли Давид опинився в одній печері з Саулом. Здавалося, що Давиду випала чудова нагода вбити ворога, який за ним полював, однак Давид відмовився. “Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ… Господньому помазанцеві” (1 Сам. 24:7). Давид пильно розрізняв між людським тлумаченням подій та Божим повелінням виконувати Його настанови.
Замість того, щоб шукати “знаки” в певних ситуаціях, звернімося до Бога та Його істини за мудрістю і проводом, аби нам зрозуміти суть речей. Він допоможе нам вчинити правильно.
Що допомогло вам розрізнити між власним тлумаченням подій та Божим повелінням для вас? До кого ви можете звернутись за благочестивою порадою?
Боже, даруй мені мудрість розуміти можливості, які переді мною, та віру йти за Тобою, аби мені завжди Тебе радувати.
“І щоденно… й… безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа”. — Дії 5:42
В одному інтерв’ю музикант, віруючий в Христа, пригадує, як його спонукали “менше говорити про Ісуса”. Чому? Вважалося, що музична група була б більш популярною і зібрала б більше коштів на допомогу бідним верствам населення, якби він перестав говорити, що вся його праця – про Ісуса. Однак він подумав і вирішив: “Моя ціль у музиці – поділитися моєю вірою в Христа… Я не зможу мовчати”. Отже, він сказав, “що його покликанням є розповсюдження вістки про Ісуса Христа”.
Перебуваючи в ще більш загрозливих обставинах, апостоли отримали схоже послання. Їх ув’язнили, втім ангел звільнив їх і звелів продовжувати звіщати іншим про нове життя в Христі (Дії 5:19-20). Коли релігійні лідери дізнались про звільнення апостолів і подальше проголошення Євангелія, вони їм докорили: “Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про… Ім’я [Ісуса] не навчати?” (в. 28).
Натомість апостоли відповіли: “Бога повинно слухатися більш, як людей” (в. 29). Лідери знову їх побили і “наказали їм не говорити про Ісусове Ймення” (в. 40). Однак апостоли раділи, що виявились гідними постраждати за Ім’я Ісуса, і “щоденно… й… безупинно навчали, і звіщали Євангелію” (в. 42). Господи, допоможи нам наслідувати їхній приклад!
Чи забороняли вам говорити про Господа Ісуса і якою була ваша відповідь? Яким чином ви можете розповісти про Нього іншим?
Дорогий Боже, дякую за приклад апостолів та інших відважних свідків. Будь ласка, сповни мене мужністю наслідувати їхній приклад.
“Я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває”. — Псалом 60:3
Автор і теолог Расселл Мур описав, як звернув увагу на моторошну тишу, що панувала в російському сирітському будинку, де він усиновив своїх хлопчиків. Пізніше йому пояснили, що немовлята перестали плакати, бо знали, що ніхто не відреагує на їхній плач.
Зазнавши важких часів, нам також здається, що нас ніхто не чує. І що найгірше – нам здається, що Бог також не чує наш плач і не бачить наших сліз. Однак Він і чує, і бачить! Ось чому нам потрібна мова прохання і благання, відображена в псалмах. Автори псалмів прохали про Божу допомогу і водночас скаржились перед Ним на свої обставини. Подібну мову Давид вживає в 60-му Псалмі, де він каже Творцю: “Я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь” (в. 3). Псалмоспівець Давид кличе до Бога, бо знає, що лише Він є “пристановищем” і “баштою сильною” для нього (в. 4).
Молитовне висловлення прохань і скарг у псалмах є ствердженням Божої суверенності і зверненням до Його доброти та вірності. Вони підтверджують наявність близьких стосунків із Богом. У важкі миті ми всі можемо повірити обману, що Богу байдуже до нас. Втім це не так. Він чує нас і перебуває поруч із нами.
Як вас підбадьорює усвідомлення, що Бог чує ваші відчайдушні молитви? Які прохання і скарги висловите ви Йому сьогодні?
Дорогий Ісусе, допоможи приносити до Тебе свої прохання, благання і хвалу.
“Ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води”. — Івана 4:10
Життя в родині було неспокійним, і Андреа в чотирнадцять років залишила дім. Вона знайшла роботу і оселилася з друзями. Прагнучи любові і ствердження, вона згодом переїхала до чоловіка, який запропонував їй наркотики; до алкоголю, який вона вже регулярно пила, додалося ще й споживання наркотиків. Однак стосунки та наркотичні речовини не задовольнили її прагнень. Тому Андреа продовжувала шукати. Через декілька років вона познайомилася з віруючими в Ісуса, які запропонували помолитись разом із нею. А через декілька місяців вона, зрештою, пізнала Того, Хто втамував її спрагу – Ісуса Христа.
Самарянка, яка зустрілась з Ісусом біля криниці, також змогла втамувати духовну спрагу. Вона прийшла до криниці в спекотний денний час (Ів. 4:5-7), імовірно, аби уникнути сторонніх поглядів та пліток інших жінок, які добре знали історію її стосунків з багатьма чоловіками (вв. 17-18). Ісус, звернувшись до неї і попросивши води, порушив тогочасні соціальні звичаї, оскільки Він, юдейський вчитель, не повинен був спілкуватись із самарянкою. Однак Господь хотів дарувати їй живу воду, яка мала привести її до вічного життя (в. 10). Він хотів втамувати її спрагу.
Приймаючи Ісуса своїм Спасителем, ми також п’ємо живу воду. Ми можемо поділитись цією водою з іншими, запросивши їх піти за Ісусом.
Як ви думаєте, що відчувала жінка біля криниці, коли Ісус попросив у неї води? Що для вас означає отримати Його живу воду?
Небесний Отче, Ти радо запрошуєш усіх спраглих прийти до води і пити. Втамуй мою спрагу Своєю живою водою.
