“Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної”. — Филип’ян 2:8
Мене часто забавляють неофіційні святкові дні. У США тільки в одному лютому є День липких булочок, День тих, хто ковтає мечі, навіть День печива для собак! Сьогоднішній день названий Днем смирення. Смирення – загально визнана чеснота, варта того, аби це святкувати. Втім так було не завжди.
У стародавньому світі смирення вважалось слабкістю, а не чеснотою; світ цінував славу . Вихваляння власними досягненнями було очікуваним; люди намагались піднімати свій статус і ніколи не понижувати його. Смирення означало підлегле становище, наприклад, слуги перед господарем. Втім усе це змінилось після смерті Ісуса Христа. Той, Хто був у “Божій подобі”, залишив Свій Божественний статус, аби прийняти “вигляд раба”, та “упокорив Себе”, щоб померти за інших (Фил. 2:6-8). Вартий похвали вчинок змусив переоцінити значення смирення. Завдяки тому, що зробив Христос, до кінця першого століття вже навіть світські письменники називали смирення чеснотою.
Кожного разу, коли когось вихваляють за смирення, опосередковано звучить проповідь Євангелія. Без Ісуса смирення не було б “добрим”, а День смирення – взагалі немислимим. Христос відмовився від Свого статусу заради нас, виявляючи через усю історію смиренну природу Бога.
Яким би був світ, якби смирення і досі вважалось слабкістю? У контексті яких стосунків ви можете виявити смирення Ісуса?
Господи Ісусе, я славлю Тебе за Твоє смирення. Бажаю виявляти таке ж смирення перед Тобою!
“Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя”. — Приповістей 4:23
У 1938 році угорський математик Абрахам Вальд переїхав до Сполучених Штатів. Там під час Другої світової війни він застосував свої навички у військових цілях. Військове командування намагалось віднайти способи, як захистити авіатехніку від ворожих обстрілів, і звернулось до Вальда та його колег. Намагаючись визначити місця найбільшого пошкодження літаків, науковці почали досліджувати техніку, яка поверталась на базу. Однак Вальд зрозумів, що пошкодження в літаках, які повертались, показували лише ті місця, удари по яким не були критичними. Він збагнув, що місце, яке потребувало найбільшого додаткового захисту, можна було знайти в літаках, які були збиті. Водночас ці літаки, уражені у двигун, впали і їх не можна було дослідити.
Соломон каже про необхідність берегти найуразливіше місце – наше серце. Він закликає сина “серце своє стерегти”, бо з нього походить все інше (Пр. 4:23). Божі настанови направляють нас у житті, віддаляючи від поганих рішень і зосереджуючи на важливому.
Якщо ми захистимо серце, дослухаючись до Божих настанов, то зможемо “усунути свою ногу від зла” і залишитись непохитними в подорожі з Богом (в. 27). Ми щодня заходимо на територію ворога, однак з Божою мудрістю в серці ми здатні зосереджуватися на нашій місії, аби нам жити заради Божої слави.
У чому ваше серце найбільш вразливе зараз? Як Божа мудрість може захистити вас?
Боже, будь ласка, захисти моє серце від будь-яких загроз. Ти мій притулок.
Друзі. Запрошуємо вас взяти участь у Загальнонаціональному посту та молитві за Україну! 24 лютого виповниться рівно рік, як Російська Федерація розпочала повномасштабну війну проти нашої країни.
У Божому Слові написано: “І впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!” (2 Літопис 7,14).
Наша країна потребує Божої милості та Його відповіді ???
“Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь”. — Марка 7:8
Готуючи їжу, молода жінка розрізала навпіл шматок м’яса і поклала його у велику каструлю. Коли її чоловік запитав, навіщо вона це робить, жінка відповіла: “Бо так робить моя мати”.
Водночас питання чоловіка викликало в неї цікавість, і вона запитала в матері значення традиції. Вона була вражена, коли дізналась, що мати розрізала м’ясо, аби воно вмістилось в її маленьку каструлю. Оскільки в дочки було багато великих каструль, у розрізанні м’яса не було необхідності.
Багато традицій починаються з потреби щось зробити, втім надалі їх дотримуються лише тому, що “ми так звикли робити”. Цілком природно триматися людських традицій; так само чинили і фарисеї (Мр. 7:1-2). Їх дратувало, якщо хтось порушував хоча б одне з їхніх релігійних правил.
Господь Ісус сказав фарисеям: “Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь” (в. 8). Він показав, що традиції ніколи не повинні заміняти біблійну мудрість. Щире бажання іти за Богом (вв. 6-7) пов’язане зі ставленням серця, а не з дотриманням зовнішньої обрядовості.
Добре, якщо ми постійно оцінюємо традиції, те, за що ми тримаємось серцем і що виконуємо з релігійним завзяттям. Те, що Бог нам відкрив і що по-справжньому є потрібним, завжди повинно бути вищим від традицій.
Яких традицій дотримуєтесь особисто ви? Наскільки вони узгоджуються зі сказаним у Святому Письмі?
Небесний Отче, допоможи мені виконувати Твої повеління і відмовлятись від усіх традицій, які суперечать Писанню.
“І впокоряться люди Мої… то Я вислухаю з небес”. — 2 Хронік 7:14
Орукун – це маленьке містечко на півночі Австралії. Аборигени, які населяють його, походять з семи кланів. Хоч євангельська звістка досягла Орукуну ще століття тому, в громаді іноді й досі практикувався звичай: “око за око”. У 2015 році в стосунках між кланами зросла напруга, і коли сталося вбивство, принцип помсти вимагав, аби з родини вбивці також хтось помер.
Втім на початку 2016 року сталося дещо дивовижне. Мешканці Орукуну почали в молитві шукати Бога. Далі почалися каяття, масові хрещення, і місто охопило відродження. Люди стрибали від радості прямо на вулицях, а родина вбитого чоловіка простила клан вбивці. Невдовзі до церкви щонеділі приходило вже близько 1000 чоловік, тоді як кількість населення міста складає всього 1300!
Подібні відродження описані в Біблії: за часів Єзекії народ із радістю повернувся до Бога (2 Хр. 30), а в день П’ятидесятниці тисячі людей каялись (Дії 2:38-47). Хоча відродження – це виключно Божа праця, проте історія показує, що відродженню завжди передує молитва. Бог сказав Соломону: “І впокоряться люди Мої… і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зі злих своїх доріг, то Я… прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край” (2 Хр. 7:14).
Мешканці Орукуну на власному досвіді переконались, що відродження несе радість і примирення. Отче, принеси відродження і нам.
Хоча не існує “формули” відродження, що, на вашу думку, сприяє його появі? Як відгукнутись на Божий поклик, аби посприяти відродженню?
Дорогий Небесний Отче, будь ласка, принеси відродження нашій землі. Почни з мене.
“Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом”. — Ефесян 6:18
Під час конференції, на якій я була одним із викладачів, Темі подарувала мені листівку з власноруч написаною молитвою. Вона пояснила, що прочитала біографії всіх викладачів конференції, написала особливі молитви на кожній з листівок, помолилась і подарувала їх нам. Я була вражена подробицями її особистого послання до мене і подякувала Богу за підбадьорення від Темі. Я помолилась за неї також. Коли я відчула біль та втому під час конференції, я дістала листівку і, перечитавши послання Темі, усвідомила, що Бог відновив мій дух.
Апостол Павло визнавав життєствердний вплив молитви за інших. Він закликав віруючих підготуватись до битви “проти піднебесних духів злоби” (Еф. 6:12). Він заохочував до постійних і конкретних молитов, наголошуючи на важливості заступницької молитви. Павло просив, аби за нього також відважно молились: “Щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зі сміливістю провіщати таємницю Євангелії, для якої посол я в кайданах” (вв. 19-20).
Якщо ми молимось один за одного, Святий Дух утішає нас і зміцнює нашу завзятість. Він підтверджує, що ми потребуємо Його і один одного. Він запевняє, що чує кожну молитву – мовчазну, промовлену або написану на молитовній листівці, – і відповідає згідно зі Своєю досконалою волею.
Як Бог допоміг вам через заступницькі молитви інших? Кого ви можете сьогодні підбадьорити, подарувавши молитовну листівку?
Дорогий Боже, будь ласка, допомагай мені приходити до Тебе зі впевненими молитвами за себе та інших.
“І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша – немов поплямована… одіж”. — Ісаї 64:6
Нещодавно ми з дружиною прибирали дім перед приходом гостей. Я помітив темні плями на білому кухонному кахлі на підлозі; щоб його очистити, мені треба було стати на коліна.
Невдовзі мене вразило усвідомлення: чим довше я чистив підлогу, тим більше помічав інші плями. Кожна видалена пляма лише робила помітнішими інші плями. Підлога на кухні раптом стала здаватись неймовірно брудною. З кожним кроком я розумів: “Наскільки б завзято я не працював, я ніколи ідеально не вичищу підлогу”.
Дещо подібне Святе Письмо говорить про наші безуспішні зусилля самостійно впоратися з гріхом. Спостерігаючи за відчаєм Божого народу в намаганні відчути Його спасіння (Іс. 64:5), пророк Ісая написав: “І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша – немов поплямована… одіж” (в. 6).
Однак Ісая знав, що завдяки Божій доброті надія є завжди. Отже, він молився: “О Господи, Ти – наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар” (в. 8). Пророк Ісая знав, що лише Бог може по-справжньому нас очистити, допоки найбільші плями не стануть “білі, мов сніг” (Іс. 1:18).
Ми нездатні вичистити наші душі від плям гріха. На щастя, ми можемо отримати спасіння в Тому, Чия жертва повністю нас очищає (1 Ів. 1:7).
Чому так важко прийняти Боже прощення? Чому, на вашу думку, ви схильні вдаватися до спроб самостійно впоратися з гріхом?
Небесний Отче, допоможи мені покладатися на Твоє прощення, а не намагатися заробити те, що Ти вже подарував.
“І життя було в Нім, а життя було Світлом людей”. — Івана 1:4
Щоб відтворити в пейзажах красу віддзеркаленого світла, художник Арманд Кабрера дотримується важливого принципу: “Віддзеркалене світло ніколи не буде яскравішим за його джерело”. За його спостереженнями, живописці-початківці схильні перенасичувати віддзеркалене світло. Він каже: “Віддзеркалене світло належить до тіні; воно має підтримувати освітлені частини вашого живопису, а не конкурувати з ними”.
Схожа думка записана в Біблії стосовно Ісуса Христа, “Світла людей” (Ів. 1:4). Іван Хреститель “прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього” (в. 7). Автор Євангелія каже про Івана Хрестителя наступне: “Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло” (в. 8).
Ми, як Іван, обрані Богом відображати світло Христа для тих, хто живе в тіні невіруючого світу. Це наша роль, бо, як кимось було зазначено: “невіруючі нездатні витримати всю повноту яскравої слави Його світла”.
Кабрера вчить своїх учнів: “Джерелом світла стає все, на що безпосередньо падає світло”. Так само з Ісусом, “Світлом правдивим… [Яке] просвічує кожну людину” (в. 9), ми сяємо, як свідки Його світла. І нехай світ буде вражений Його славою, яка сяє через нас.
Як ви відображаєте світло Христа? Які темні сфери світу ви можете осяяти Його світлом?
Осявай мене, чудове Боже Світло. Будь ласка, допоможи осявати Твоїм світлом темні сфери невіруючого світу.
“Не будеш з більшістю, щоб чинити зло”. — Вихід 23:2
“Один чоловік мертвий. Життя іншого під загрозою”, – похмуро промовляє суддя в класичному фільмі 1957 року “Дванадцять розгніваних чоловіків” . Докази провини молодого чоловіка здаються переконливими. Втім під час обговорення один із дванадцяти присяжних, а саме номер вісім, заявляє, що підозрюваний – “невинний”. Дебати загострюються, і присяжного висміюють, оскільки він вказує на розбіжності у свідченнях. Емоційний запал зростає, і стають очевидними вбивчі схильності та упередженість членів лави присяжних. Зрештою, присяжні один за одним змінюють свої голоси, погодившись, що підсудний – “невинний”.
Коли Бог давав настанови Ізраїлю, то закликав його виявляти чесну відважність: “Не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшості, щоб перегнути правду” (Вих. 23:2). Цікаво, що суд не повинен “потурати вбогому в його позові” (вв. 3, 6). Бог, праведний Суддя, бажає, аби ми були чесними в усіх своїх справах.
У фільмі “Дванадцять розгніваних чоловіків” другий присяжний, проголосувавши “невинний”, сказав щодо першого: “Нелегко самому виступати проти глузування інших”. Втім саме цього вимагає Бог. Присяжний номер вісім побачив справжній доказ і людськість на суді. З допомогою Святого Духа ми також можемо відстоювати Божу істину і захищати беззахисних.
Що спокушає вас іти за натовпом? У чому Бог закликає вас відстоювати істину і справедливість?
Небесний Отче, допоможи нам виявляти Твою любов до світу, коли ми відстоюємо Твою істину.
