“І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй”. — Амоса 7:15
У штаті Мічиган росте чотирнадцять мільярдів дерев, більшість з яких є цілком звичайними. Отож, там щорічно проводиться “Полювання на велике дерево” – конкурс на визначення найстаріших і найбільших дерев, які можна вважати живою пам’яткою. Конкурс піднімає звичайні дерева на інший рівень: у будь-якому лісі може бути “лауреат”, який просто чекає, аби його помітили.
На відміну від більшості людей, Бог завжди помічає звичайне. Йому не байдуже до тих, кого не помічають інші. Під час правління Єровоама Бог послав до Ізраїлю простого чоловіка на ім’я Амос, який почав закликати народ відвернутися від зла і прагнути справедливості. Однак його змушували замовкнути. “Ясновидче, іди, утікай собі до Юдиного краю… і там пророкуй”, – з презирством казали люди (Ам. 7:12). Амос же відповів: “Я не пророк, і не син я пророків, – я пастух та оброблювач диких фіґовниць. І взяв мене Господь від отари, і промовив до мене Господь: Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві” (вв. 14-15).
Бог знав і помітив Амоса, коли той був звичайним пастухом, який доглядав за стадами та деревами. Через сотні років Господь Ісус помітив і покликав Нафанаїла (Ів. 1:48) і Закхея (Лк. 19:4-5) біля фіґових дерев. Незалежно від того, наскільки маловідомими ми себе відчуваємо, Бог нас бачить, любить і використовує для Своїх цілей.
Чому іноді важко повірити, що Бог бачить вас як особистість? Як Його знання про вас сповіщає вам про Його любов?
Дорогий Боже, дякую, що любиш мене, хоч я і почуваюсь непримітною.
Автор: Карен Пімпо
“Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передавав Тому, Хто судить справедливо”. — 1 Петра 2:23
Джордж працював на будівництві під спекотним літнім сонцем, коли раптом один із сусідів зайшов на подвір’я, де він працював. Чоловік, явно розлючений, почав лаятись та критикувати все, що стосувалося проєкту і того, як він виконувався. Джордж отримував словесні удари, але залишав їх без відповіді, поки розлючений сусід не перестав кричати. Тоді Джордж м’яко відповів: “Імовірно, у вас сьогодні важкий день, чи не так?” Раптом вираз обличчя чоловіка пом’якшав, він опустив голову і сказав: “Мені шкода, що я так з вами розмовляв”. Доброта Джорджа розрядила гнів сусіда.
Бувають моменти, коли нам хочеться завдати удару у відповідь. Відплатити образою за образу. Натомість Джордж показав приклад доброти, яка найбільш досконало виявилась у жертві Христа, Який поніс на Собі наслідки наших гріхів: “Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передавав Тому, Хто судить справедливо” (1 Петр. 2:23).
У кожного з нас будуть моменти, коли нас неправильно зрозуміють, неправильно представлять чи нападуть на нас. Можливо, нам захочеться відповісти тим же, однак серце Господа Ісуса закликає нас бути добрими, прагнути миру і проявляти розуміння. Сьогодні, даючи нам можливість, Бог може використати нас, аби благословити того, хто переживає важкий день.
Чому так легко помститися іншим за їхні недобрі слова? Натомість як ви можете виявляти доброту до тих, хто ставиться до вас недоброзичливо?
Небесний Отче, будь ласка, допоможи мені знайти в Тобі силу, благодать та мудрість, щоб відображати характер Ісуса Христа.
Автор: Білл Краудер
“Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських”. — Ефесян 6:11
Щороку ми з дружиною проїжджаємо сотні миль на велосипедах, крутячи педалі стежками Західного Мічигану. Для зручності в нас є деякі аксесуари, які ми прикріпили до велосипедів. У Сью є передній ліхтар, задній ліхтар, одометр і велосипедний замок. На моєму велосипеді є тримач для пляшки з водою. Насправді, ми могли б успішно їздити нашим маршрутом щодня і намотувати всі ці милі без додаткових аксесуарів. Вони корисні, але не обов’язкові.
У Посланні до ефесян апостол Павло пише про ще один набір “аксесуарів”, однак він є обов’язковим. Ми повинні “зодягнутися” в ці речі, аби нам бути успішними в слідуванні за Ісусом. Наше життя – не легка прогулянка. Ми перебуваємо в битві, у якій нам треба виступати “проти хитрощів диявольських” (Еф. 6:11), тому нам слід бути добре підготовленими.
Без мудрості Писання ми можемо припускатися помилок. Без Ісуса, Який допомагає нам жити Його “правдою”, ми піддамося брехні (в. 14). Без Євангелія ми не будемо мати “миру” (в. 15). Без “віри”, яка нас захищає, ми піддамося сумнівам (в. 16). Наше “спасіння” і Святий Дух зміцнюють нас, аби ми добре жили для Бога (в. 17). Це наша броня.
Важливо, аби ми, подорожуючи дорогами життя, були захищені від його реальних небезпек. Це можливо лише тоді, коли Христос озброює нас для подолання викликів на цьому шляху.
Що для вас означає “зодягнутися” в Божу зброю? У яких ситуаціях, з якими ви стикаєтесь, вам найбільше потрібна Божа броня?
Дорогий Небесний Отче, дякую, що нагадуєш мені в Писанні, яким чином я можу протистояти нападкам сатани.
Автор: Давид Бренон
“Хто буде погорджувати днем малих речей?” — Захарія 4:10
Під час весільної церемонії наш сором’язливий друг Дейв стояв у кутку, стискаючи загорнутий у тканину довгий предмет. Коли настала його черга презентувати свій подарунок, він простягнув його нам. Ми з Еваном розгорнули пакунок і побачили вирізаний вручну шматок дерева з ідеальними концентричними колами всередині і з вигравіруваним на ньому текстом: “Деякі Божі чудеса є маленькими”. Ця дошка висить у нашому домі протягом сорока п’яти років і нагадує нам знову і знову, що Бог діє навіть у дрібницях. В оплаті рахунків. У забезпеченні їжею. У зціленні від застуди. Все це складає вражаючий список Божого забезпечення.
Через пророка Захарію Зоровавель, правитель Юдеї, отримав подібне послання від Бога стосовно відбудови Єрусалима та храму. Після повернення з вавилонського полону почався період повільного прогресу, і через це ізраїльтяни зневірились. “Хто буде погорджувати днем малих речей?” – проголосив Бог (Зах. 4:10). Він здійснює Свої бажання через нас, а іноді і всупереч нам. “Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом” (в. 6).
Якщо нам прикро, що ми не бачимо значної Божої роботи в нас і навколо нас, пам’ятаймо, що деякі з Його чудес можуть бути “маленькими”. Він використовує малі речі для виконання Своїх великих цілей.
Де ви бачили “маленькі” Божі чудеса у своєму житті? Як Він використовував маленькі речі, аби задовольнити ваші потреби та потреби інших?
Дорогий Боже, дякую за Твої “маленькі” чудеса в моєму житті. Допоможи мені помічати всі Твої діла!
Автор: Еліза Морган
“Серце своє стережи, бо з нього походить життя”. — Приповістей 4:23
Людське серце – дивовижний орган. Ця насосна станція розміром з кулак важить від 300 до 450 грамів. Щодня серце б’ється близько 100 000 разів і перекачує сім з половиною тисяч літрів крові через сто тисяч кілометрів кровоносних судин нашого тіла! З огляду на таку стратегічну роль і велике навантаження, зрозуміло, чому здоров’я серця має вирішальне значення для благополуччя всього організму. Медицина заохочує нас до здорових звичок, оскільки стан нашого серця і якість нашого здоров’я тісно пов’язані між собою.
У той час як медична наука авторитетно говорить про наше фізичне серце, Бог із ще більшим авторитетом говорить про “духовне серце”. Він звертається до розумового, емоційного і морального “центру” нашого єства. Оскільки серце є центральним процесором життя, його потрібно берегти: “Серце своє стережи, бо з нього походить життя” (Пр. 4:23). Оберігання серця допоможе нам у нашій мові (в. 24), змусить нас бути розбірливими очима (в. 25) і вибирати найкращі шляхи для наших ніг (в. 27). Незалежно від віку чи етапу життя, якщо ми бережемо своє серце, наше життя зберігається, наші стосунки захищаються, а Господь прославляється. J
Що ваш спосіб життя та звички говорять про стан вашого серця? Якщо ви ще не просили Бога змінити ваше серце, що вам заважає зробити це сьогодні?
Дорогий Боже, досліди мене і пізнай моє серце. Створи в мені серце чисте. Дай мені сховати Твою правду у своєму серці, аби я не грішив перед Тобою.
Автор: Артур Джексон
“За наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити”. — Галатів 1:4
Кілька друзів вирушили на човні по Ла-Маншу, сподіваючись, що прогноз штормової погоди зміниться. Але вітер піднявся, хвилі стали неспокійними. Це загрожувало безпеці їхнього судна, тому вони звернулися по рації за допомогою до Королівського національного рятувального інституту. Через декілька напружених хвилин вони побачили вдалині своїх рятувальників і з полегшенням зрозуміли, що незабаром будуть у безпеці. Як потім із вдячністю сказав мій друг: “Незалежно від того, ігнорують люди правила поведінки на морі чи ні, рятувальники все одно прийдуть на допомогу”.
Коли він розповідав цю історію, я подумала про те, як Ісус очолює Божу пошуково-рятувальну місію. Він прийшов на землю, щоб стати Людиною і жити посеред нас. Своєю смертю та воскресінням Він дав нам план порятунку, тоді як гріх і непослух відокремили нас від Бога. Цю істину підкреслює апостол Павло: “[Ісус] за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити” (Гал. 1:4). Павло нагадав галатам про дар нового життя, який вони отримали через смерть Христа, щоб вони день у день прославляли Бога.
Ісус, наш Спаситель, добровільно помер, щоб врятувати нас від загибелі. Завдяки цьому ми маємо життя в Божому Царстві, і в подяку за це ми можемо ділитися рятівною новиною з іншими людьми в нашій громаді.
Як ви висловлюєте свою вдячність за дарований порятунок? З ким ви можете поділитися доброю звісткою?
Дорогий Ісусе, Ти даруєш життя і спасіння. Будь ласка, допоможи мені приймати Твою любов і виявляти її до інших.
Автор: Емі Бушер Пай
“Нерозумний же гнівається та сміливий”. — Приповістей 14:16
Ліндісфарн, також відомий як Святий острів, – це припливний острів у Англії, що з’єднаний з материком вузькою дорогою. Двічі на день море накриває дамбу. Знаки попереджають відвідувачів про небезпеку перетину під час припливу. Проте туристи регулярно ігнорують попередження і часто опиняються на дахах затоплених автомобілів або пливуть до рятувальних будиночків. Приплив передбачуваний, як і схід сонця. Попередження є скрізь, їх неможливо не помітити. Проте, як сказав один письменник, Ліндісфарн – це “місце, де безрозсудні намагаються випередити приплив”.
У Книзі приповістей говориться, наскільки небезпечно бути безрозсудними та необережними (Пр. 14:16). Безрозсудна людина мало зважає на мудрість чи мудру пораду і не проявляє уважності чи старанної турботи про інших (вв. 7-8). Однак мудрість допомагає нам слухати і розмірковувати, аби ми не були захоплені поспішними емоціями чи половинчастими ідеями (в. 6). Мудрість вчить нас ставити правильні запитання і враховувати наслідки наших дій. У той час як безрозсудний іде вперед, не зважаючи на стосунки або наслідки, “мудрий зважає на кроки свої” (в. 15).
Хоч іноді нам потрібно діяти рішуче і швидко, ми можемо протистояти нерозсудливості. Якщо ми приймаємо та практикуємо Божу мудрість, Він дасть нам потрібне керівництво, коли ми цього потребуємо.
Чи були ви свідком безрозсудного життя? Як можна уникнути такого способу життя?
Дорогий Боже, ми живемо в нерозважливому світі. Будь ласка, допоможи мені бути мудрим і жити розважливо.
Автор: Уїнн Коллієр
“Так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени”. — Римлян 12:5
Більшість із трьохсот мешканців містечка Віттьєра, штат Аляска, живуть в одному багатоквартирному комплексі, і саме тому Віттьєр називають “містом під одним дахом”. Емі, колишня мешканка, розповідає: “Мені не доводилося навіть виходити за межі будинку. Продуктовий магазин, нотаріус, школа і пошта знаходилися на першому поверсі. Спустився на ліфті – і ти вже там!”
“Через те, що життя там було надзвичайно комфортним, я вважала, що мені більше ніхто не потрібний, – ділиться Емі. – Але мешканці міста такі привітні. Вони піклуються один про одного. І я зрозуміла, що я потрібна їм, а вони – мені”.
Нам також іноді хочеться уникати спілкування з іншими людьми. Натомість у Святому Письмі сказано, що християни повинні мати здоровий баланс усамітнення та спілкування з іншими віруючими. Апостол Павло порівнює церкву з людським тілом. Подібно до того, як кожен орган тіла виконує певну функцію, так і кожен віруючий має свою роль (Рим. 12:4). Як окрема частина тіла не може існувати автономно, так і віруючий не може жити життям віри в ізоляції (в. 5). Лише в громаді ми використовуємо наші дари (вв. 6-8; 1 Петр. 4:10) і зростаємо, уподібнюючись до Ісуса (Рим. 12:9-21).
Ми потребуємо один одного; наша спільність – у Христі (в. 5). Дбаючи один про одного, ми можемо розвивати глибші стосунки з Богом і показувати іншим Його любов.
Як громада в Ісусі Христі допомогла вам у вашому ходінні з Богом? Як підбадьорювали вас інші віруючі?
Дорогий Боже, дякую за моїх братів та сестер.
Автор: Карен Х’юанг
“Ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога”. — Ефесян 2:19
“Вам тут не місце”. Ці слова розбили серце восьмирічної дівчинки, а завданий біль залишився з нею назавжди. Її родина емігрувала з табору біженців в охопленій війною країні до іншої країни, і в її імміграційній картці було написано: “Іноземка” . Вона відчувала, що їй тут не місце.
У дорослому віці, хоча вона і повірила в Ісуса, однак все ще відчувала себе відчуженою. Її не покидала думка, що вона небажаний гість у новій країні. Читаючи Біблію, жінка відкрила для себе обітниці, записані в 2-му розділі Послання до ефесян. У 12-му вірші вона побачила те старе, тривожне слово: “Чужі”. “Ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі”. Однак, продовжуючи читати, вона побачила, як жертва Христа змінила її статус. Жінка дійшла до 19-го вірша, в якому говорилось: “Ви вже не чужі й не приходьки”. Вона стала “співгорожанкою” Божого народу. Усвідомлення того, що вона стала громадянкою Небес, викликало в неї величезну радість. Вона більше ніколи не буде чужинкою. Її прийняв Бог.
Через наші гріхи ми відчужені від Бога. Але ми не повинні залишатися такими. Ісус приніс мир усім, і “далеким” у тому числі (в. 17), зробивши всіх, хто Йому довіряє, співгромадянами Свого вічного Царства, об’єднаним у Тіло Христове.
В якому сенсі ви почуваєтеся відчуженими? Що для вас означає усвідомлення того, що Бог покликав усіх Своїх дітей до єдності в Ньому?
Дорогий Небесний Отче, дякую за можливість спілкуватися з Тобою та з іншими людьми, які люблять Тебе і довіряють Тобі.
Автор: Давид Бренон
“Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені”. — Івана 16:33
У соціальній мережі “Facebook” з’явилась фотографія моєї п’ятирічної доньки, яка тріумфально перемогла у веселій змагальній грі “Жолоби і сходи”. Ми також часто грали в цю настільну гру, коли були дітьми. Гра, яку придумали в древній Індії, допомагає людям навчитися рахувати і дарує гострі відчуття від можливості піднятися по сходах та перемогти, швидше за інших діставшись до позначки 100. Але будьте обережні! Якщо ви приземлитесь на позначці 98, то скотитесь далеко вниз по жолобу, відтерміновуючи або навіть унеможливлюючи перемогу.
Хіба це не схоже на життя? Господь Ісус з любов’ю підготував нас до злетів та падінь у нашому житті. Він попередив: “Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!” (Ів. 16:33). Ми не повинні боятися випробувань. Чому? Тому що Христос переміг світ! Немає нічого більшого за Його силу. Отож, ми можемо зустріти все, що трапляється на нашому шляху, з проявом “потужної сили Його”, яку Він нам дав (Еф. 1:19).
Як і в грі “Жолоби і сходи”, життя іноді підносить нам сходи, якими ми щасливо піднімаємося вгору, а іноді падаємо зі слизької гори. Однак ми не повинні грати в гру життя без надії. У нас є сила Ісуса, яка допоможе нам все це подолати.
У подоланні яких викликів ви потребуєте допомоги? Як вас може підбадьорити зосередженість на силі Ісуса в подоланні життєвих випробувань та труднощів?
Дорогий Ісусе, дякую за нагадування, що Ти переміг світ! Допоможи мені покладатися на Твою силу, аби впоратись зі злетами та падіннями в житті.
Автор: Катара Паттон
