“Прости нам усяку провину, та добре прийми”. — Осії 14:3
Слово “РОЗБИТИЙ”, яке гордовито виднілося на номерних знаках Греді, цілком відповідало його життю. Будучи азартним гравцем, перелюбником та обманщиком, він став розбитим, банкрутом і далеким від Бога. Втім усе змінилося одного вечора, коли в готельному номері він відчув поклик Божого Духа. Греді сказав своїй дружині: “Мені здається, що я врятований!” Того вечора він сповідав свої гріхи і прийшов до Господа Ісуса за прощенням. Наступні тридцять років чоловік, який не думав, що доживе до сорока років, жив і служив Богу, ставши віруючим в Ісуса Христа. Змінилися і його номерні знаки – з “РОЗБИТОГО” на “РОЗКАЯНОГО”.
Каяття. Саме це і зробив Греді, і до цього Бог закликав Ізраїль у Книзі пророка Осії 14:2-3: “Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого… Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте: «Прости нам усяку провину, та добре прийми»”. Великі чи маленькі, декілька чи багато, наші гріхи розділяють нас із Богом. Цю прогалину може закрити залишення гріха і повернення до Бога та отримання прощення, яке Він милостиво надав через смерть Ісуса Христа. Ким би ви не були, ваше прощення лише на відстані молитви.
Які гріхи розділяють вас із Богом? Чи готові ви визнати свою потребу в Ньому і прийняти прощення, яке Він надав через Свого Сина Ісуса Христа?
Небесний Отче, досліди моє серце, чи є в мені щось таке, що може посприяти моєму падінню і віддалити мене від Тебе. Очисти мене, прости і використовуй Собі на славу.
“Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”. — Об’явлення 21:4
У чотирирічного Соломона лікарі діагностували прогресуючу м’язову дистрофію Дюшена. Роком пізніше лікарі обговорили з родиною необхідність використання інвалідного візка. Однак Соломон протестував і не хотів користуватися інвалідним візком. Родина і друзі молилися за нього і зібрали кошти, аби придбати професійно навчену службову собаку, яка б допомагала Соломону якнайдовше перебувати без інвалідного візка. “Хвости для життя”, організація, яка тренувала мою службову собаку Келлі, зараз готує Ваффлса для допомоги Соломону.
Соломон, зрештою, погодився на лікування. Він часто прославляє Бога, втім іноді йому стає важче. В один з таких важких днів Соломон обійняв свою маму і сказав: “Я радий, що на небі немає хвороби Дюшена”.
Дегенеративні процеси впливають на всіх людей на цім боці вічності. Втім у нас, як у Соломона, є вічна надія, яка підтримує нас у важкі дні. Бог дає нам обітницю “неба нового й нової землі” (Об. 21:1). Наш Творець і Життєдавець “житиме” серед нас, створюючи Свою оселю з нами (в. 3). Він “кожну сльозу… зітре” з наших очей. “І не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде” (в. 4). Якщо чекання здається “надто важким” або “надто довгим”, ми можемо відчути мир, тому що Божа обітниця обов’язково здійсниться.
Як усвідомлення Божої обітниці щодо нового неба і нової землі надає вам утіху? Як ви можете підбадьорити свого друга вічною надією на Божі обітниці?
Люблячий Боже, дякую, що зміцнюєш мою рішучість певністю вічної надії.
“Задовга надія – недуга для серця, а бажання, що сповнюється, – це дерево життя”. — Приповістей 13:12
Коли я переїхала до Англії, звичне для мене американське свято подяки перетворилося на просто ще один четвер у листопаді. Хоча найближчими вихідними я все ж влаштувала свято, але мені хотілося бути з родиною та друзями. Втім ці бажання не були чимось унікальним для мене. Ми всі прагнемо бути з дорогими нам людьми на особливі події та свята. І навіть якщо ми щось святкуємо, нам все одно може когось не вистачати, або ми можемо молитись за примирення в родині.
У цей період мені допомогли молитви і розмірковування над біблійною мудрістю, у тому числі над однією з приповістей царя Соломона: “Задовга надія – недуга для серця, а бажання, що сповнюється, – це дерево життя” (Пр. 13:12). У цій приповісті, через яку Соломон висловлював свою мудрість, він вказав на ефект “задовгої надії”. Затримка чогось дуже бажаного може привести до гніву та болю. Якщо ж бажання здійснюється, воно подібне до дерева життя, яке дозволяє нам почуватися оновленими.
Деякі з наших бажань та сподівань можуть здійснитись та справдитись дещо згодом, а деякі лише у вічності. Яким би не було наше бажання, ми можемо довірити його Богу, знаючи, що Він нас любить. І одного дня ми возз’єднаємось з дорогими нам людьми в спільному святкуванні та в спільній подяці Господу (див. Об. 19:6-9).
Коли ви відчували знемогу через нездійснення бажання? Як Бог допоміг вам у час потреби?
Боже, Ти здійснюєш мої найглибші бажання. Я віддаю Тобі свої бажання і сподівання, і прошу Тебе втілити їх у Твоїй мудрості та любові.
У 2010 році Ласзло Ханієц зробив свою першу покупку за біткоїни (електронна валюта, яка тоді коштувала менше одного пенні за один біткоїн), сплативши 10 000 біткоїнів за дві піци (25 доларів). У 2021 році вартість цих біткоїнів сягнула б понад 500 мільйонів доларів. Ще до того, як цінність біткоїнів злетіла вверх, Ханієц продовжував сплачувати за піцу електронною валютою, витративши 100 000 біткоїнів. Якби він їх зберіг, то став би мільярдером, і журнал Forbes вніс би його до переліку “найбагатших людей у світі”. Якби він тільки знав.
Безумовно, Ханієц не знав. Жоден із нас не знав би. Як би ми не намагались осягнути й контролювати майбутнє, у книзі Еклезіястова чітко сказано: “Не знає людина, що буде” (Екл. 10:14). Дехто з нас вдається до самообману, вважаючи, що ми володіємо якимось особливим знанням про життя іншої людини чи про майбутнє. Втім у книзі Еклезіястова звучить питання: “Що буде по ньому, хто скаже йому?” (в. 14). Ніхто.
Писання протиставляє між собою мудру й безглузду людину, і одна з багатьох відмінностей між ними полягає в смиренні стосовно майбутнього (Пр. 27:1). Мудра людина, приймаючи рішення, визнає, що тільки Бог знає, що її чекає попереду. Безглузда людина, навпаки, вважає, що володіє якимось надприродним знанням. Отже, довіряймо своє майбутнє лише Тому, Кому воно по-справжньому відоме.
У чому ви бачите спокусу намагатись контролювати майбутнє? Як вам далі більше довіряти Богу?
Дорогий Боже, допоможи мені просто довіритись Тобі.
Червневого вечора 2021 року над селищем пронісся смерч, зруйнувавши родинний амбар. То була болісна втрата, оскільки він перебував у власності родини ще з кінця 1800-х років. Коли Джон і Барбара наступного ранку їхали до церкви, вони побачили руйнування і почали думати, чим можна допомогти. Отже, вони зупинились і дізнались, що родині потрібна допомога в розчищенні завалів. Джон і Барбара швидко розвернули машину у зворотному напрямку і поїхали додому. Змінивши вдома одяг, вони повернулися назад, аби цілий день провести з родиною, допомагаючи в розчищенні завалів, утворених внаслідок сильного вітру. Послуживши родині, вони показали віру в дії.
Апостол Яків сказав, що “віра без діл – мертва” (Як. 2:26). Він наводить приклад Авраама, який у покірності пішов за Богом, не знаючи, куди йде (в. 23; див. Буття 12:1-4; 15:6; Євр. 11:8). Яків також згадує Рахав, яка показала свою віру в Бога Ізраїлю, сховавши розвідників, які прийшли оглянути місто Єрихон (Як. 2:25; див. Єг. 2; 6:17).
“Коли хто говорить, що має віру, але діл не має” (Як. 2:14), від цього немає жодної користі. Метью Генрі сказав: “Віра – це коріння, добрі діла – це плоди, і нам треба знати, що ми маємо і те, і інше”. Бог не потребує наших добрих діл, однак наша віра підтверджується нашими ділами.
Чому, на вашу думку, важливо робити добрі справи? Що ви можете зробити через свою любов до Бога?
Дорогий Боже, допоможи мені служити Тобі через свою віру в Тебе і через любов до Тебе.
“Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це”. — Івана 2:22
Починати читання фантастичного роману з останнього розділу – погана ідея для тих, хто любить поступове розкриття гарної історії. Втім деякі люди отримують більше задоволення від читання книги, якщо знають її кінець.
У книзі “Читаючи з кінця” автор Річард Хейс показує, наскільки важливим є цей метод для розуміння Біблії. Ілюструючи, як слова та події Святого Письма провіщають, вторять та проливають світло одне на одного, професор Хейс пояснює, чому важливо читати Біблію з початку та з кінця.
Хейс нагадує читачам, що лише після воскресіння Ісуса учні зрозуміли Його твердження про відбудування зруйнованого храму за три дні. Апостол Іван каже: “А Він говорив про храм тіла Свого” (Ів. 2:21). Лише тоді учні зрозуміли значення святкування Пасхи, яке не розуміли раніше (див. Мт. 26:17-29). Лише в ретроспективі вони могли осягнути всю повноту значення ревності стародавнього царя до Божого дому, про яку казав Ісус (Пс. 68:10; Ів. 2:16-17). Лише перечитавши Писання у світлі істинного Божого храму (Самого Ісуса), учні могли зрозуміти, як релігія Ізраїлю та Месія проливали світло одне на одного.
Лише завдяки читанню Писання з кінця і з початку ми можемо побачити в Ісусі все, що кожен із нас завжди потребував і прагнув.
Що вас хвилює стосовно вашого майбутнього? Розмірковуючи над своїм життям, як ви вчитеся осягати Божу історію, яку можна найкраще зрозуміти, якщо читати її в контексті вічності?
Небесний Отче, дякую, що дозволив мені достатньо довго прожити, щоб побачити Твою здатність показувати і виявляти диво Твоєї присутності багатьма способами, про які я навіть не здогадувався.
“Завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас”. — 1 Петра 3:15
У 1941 році при Оксфордському Університеті в Англії був заснований “Клуб Сократа”. Його створили з метою заохочення до дискусій між віруючими в Ісуса та атеїстами чи агностиками.
Релігійні дебати у світському університеті не є чимось незвичним, втім цікавим є те, що упродовж п’ятнадцяти років у цьому клубі головував відомий християнський теолог Клайв Льюїс. Готовий піддати випробуванню свої погляди, Льюїс вважав, що віра в Христа здатна витримати ретельну перевірку. Він знав, що існує надійний та розумний доказ для віри в Ісуса.
Льюїс виконував пораду Петра, яку він дав віруючим, розпорошеним через гоніння: “Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зі страхом” (1 Петр. 3:15). Апостол Петро каже про два важливих аспекти: у нас є належні підстави для надії в Христі, і ми повинні говорити про ці підстави “із лагідністю та зі страхом”.
Віра в Христа – це не релігійний ескапізм чи прийняття бажаного за дійсне. Наша віра ґрунтується на історичних фактах, включаючи воскресіння Ісуса і доказі творіння, яке свідчить про свого Творця. Покладаючись на Божу мудрість та силу Духа, будьмо готові викласти свої підстави для нашої віри у великого Бога.
Як ви можете розповісти про свою віру? Який доказ воскресіння Ісуса робить його історично підтвердженим, хоч воно і є справжнім дивом?
Всемогутній Боже, дякую, що дав мені надійний доказ на підтримку моєї віри в Тебе. Автор: Білл Краудер
“Господи, – випробував Ти мене та й пізнав”. — Псалом 138:1
Здається, що моя мати може відчути біду за милю. Одного разу після важкого дня в школі я намагалася приховати свій поганий настрій, сподіваючись, що ніхто нічого не помітить. Однак мати запитала: “Що сталося?” Потім вона додала: “Перед тим, як сказати, що нічого не сталося, згадай, що я твоя мати. Я тебе народила і знаю тебе краще, ніж ти сама себе знаєш”. Моя мати постійно нагадувала мені, що її глибока обізнаність про мене допомагає їй бути зі мною в миті, коли я потребую її найбільше.
Ми, віруючі в Господа Ісуса, відчуваємо турботу Бога, Який знає нас досконало. Псалмоспівець Давид прославив Творця за уважність до життя Його дітей, сказавши: “Господи, – випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека” (Пс. 138:1-2). Оскільки Бог досконало знає нас, знає кожну нашу думку, бажання та дію, немає жодного місця, де б ми перебували за межами Його великої любові і турботи (вв. 7-12). Давид написав: “Спочину я на кінці моря, – то рука Твоя й там попровадить мене” (вв. 9-10). У яких би життєвих обставинах ми не перебували, якщо ми покличемо до Бога в молитві, Він дасть нам Свою любов, мудрість та провід, яких ми потребуємо.
Коли вам здавалося, що ніхто по-справжньому не розуміє ваші почуття? Як у такі часи вам допомагало усвідомлення Божої присутності?
Люблячий Боже, часто я почуваюся невірно сприйнятою та самотньою. Дякую, що нагадуєш мені про Свою присутність у моєму житті. Я знаю, що Ти бачиш мене, чуєш мене і любиш мене, навіть якщо здається, що ніхто не бачить, не чує і не любить.
“Отож, у в’язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього”. — Дії 12:5
“Ти будеш у моїх думках та молитвах”. Якщо ви чули ці слова, у вас, імовірно, виникало питання в щирості цієї людини. Однак ви б ніколи не сумнівались, якби ці слова вам сказала Една Девіс. У маленькому містечку кожен знав про жовтий блокнот “міс Едни”, у якому кожний рядок на кожній сторінці був заповнений різними іменами. Щоранку похилого віку жінка вголос молилась Богу за всіх, хто записаний у її блокноті. Не кожний в її переліку отримував такі відповіді на молитви, які б хотів отримати, втім дехто з цих людей свідчив на її похороні, як відчував у своєму житті Божу дію, і приписував це щирим молитвам міс Едни.
Під час ув’язнення Петра Бог показав, якою може бути сила молитви. Після того, як апостола схопили воїни Ірода і кинули до в’язниці (Дії 12:4), майбутнє Петра здавалося похмурим. Однак “Церква ревно молилася Богові за нього” (в. 5). Апостол Петро був у думках та молитвах віруючих. І Бог вчинив справжнє диво! Ангел з’явився Петру у в’язниці, звільнив його від кайданів та безпечно провів через ворота в’язниці (вв. 7-10).
Так, люди можуть казати про перебування когось у “їхніх думках та молитвах”, однак не мати це на увазі в буквальному значенні. Втім наш Отець знає наші думки, слухає наші молитви і діє заради нас згідно зі Своєю досконалою волею.
Коли востаннє ви дізнались про те, що хтось згадав про вас і щиро помолився за вас? За кого ви можете сьогодні помолитись?
Господи Ісусе, дякую, що можу принести до Тебе кожну свою турботу і що Ти вислухаєш мене. Амінь.
