“І будеш радіти перед лицем Господа, Бога свого… в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім’я Його”. — Повторення Закону 16:11
Участь у масштабному заході може змінити нас несподіваним чином. Після спілкування з понад 1200 людьми під час багатоденних зібрань у Великобританії та США дослідник Деніел Юдкін та його колеги дійшли висновку, що великі фестивалі можуть змінити наші моральні орієнтири і навіть вплинути на готовність ділитися власними ресурсами з іншими. Згідно з дослідженням, 63% відвідувачів отримали на фестивалі “трансформаційний” досвід, який також надав їм відчуття більшої пов’язаності з людством і бажання виявляти більше щедрості до друзів, родини і навіть до абсолютно незнайомих людей.
Збираючись з іншими людьми для поклоніння Богу, ми отримуємо не просто соціальний “трансформаційний” досвід, як на світському фестивалі; ми єднаємось із Самим Господом. Божий народ, безсумнівно, відчував це єднання, коли в давні часи збирався в Єрусалимі на щорічні урочисті свята. Ізраїльтяни подорожували (без сучасних зручностей), аби тричі на рік бути присутніми в храмі “у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок” (Повт. 16:16). Ці зібрання були часом священних спогадів, поклоніння і хвали “перед лицем Господа” разом з родиною, слугами та приходьками (в. 11).
Отже, збираймося разом з іншими людьми для спільного поклоніння, допомагаючи один одному радіти в Бозі і покладатись на Його вірність.
Яким було ваше відчуття єднання з Богом, коли ви збирались з іншими для спільного поклоніння? Як вам допомагала присутність інших людей?
Боже, дякую, що закликаєш Свій народ до спільного поклоніння Тобі.
Автор: Кірстен Холмберг
“Оце ми як посли замість Христа… благаємо замість Христа: примиріться з Богом!” — 2 Коринтян 5:20
В епоху інтернету конкуренція стала особливо гострою. Компанії постійно розробляють нові способи приваблення клієнтів. Візьмемо, наприклад, автомобілі Subaru. Власники цих автомобілів, як відомо, особливо віддані цьому бренду; тому компанія запропонувала “палким шанувальникам” стати “послами бренду”.
На веб-сайті компанії мовиться: “Посли Subaru – це виняткова група енергійних особистостей, які готові з усією пристрастю та ентузіазмом розповідати про ці автомобілі та про майбутнє бренду”. Компанія хоче, аби машини Subaru стали частиною ідентичності людей; вона настільки цього прагне, що не може про це не говорити.
У 5-му розділі Другого послання до коринтян апостол Павло описує іншу “посольську” програму, мета якої – запросити інших слідувати за Господом Ісусом. “Відаючи страх Господній, ми людей переконуємо” (в. 11). Далі Павло додає: “Бог… поклав у нас слово примирення. Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!” (вв. 19-20).
Чимало виробників продуктів обіцяють задоволення найглибших потреб, відчуття щастя, цілісності і значимості. Втім лише одне послання, послання примирення, довірене віруючим, є дійсно доброю звісткою. І ми маємо привілей виголошувати це послання відчайдушному світу.
Що ви думаєте про ідею бути послом Ісуса? Як на практиці виконувати це покликання?
Дорогий Ісусе, дякую за запрошення бути Твоїм послом.
Автор: Адам Хольц
“Треба молитися завжди, і не занепадати духом”. — Луки 18:1
У 1917 році молода кравчиня дуже зраділа, коли її прийняли до однієї з престижних нью-йоркських шкіл моди. Втім коли Енн Кон прибула для реєстрації, директор школи сказав, що їй тут не раді: “Будемо відверті, міс Кон, ми не знали, що ви негритянка”. Рішуче відмовившись повертатися назад, вона прошепотіла молитву: “Будь ласка, дозволь мені тут залишитись”. Побачивши наполегливість Енн, директор врешті дозволив їй залишитись, однак відокремив від решти студентів, які були білими, і залишав відкритими двері в аудиторію, аби Енн “могла слухати” з коридору.
Будучи неймовірно талановитою, Енн закінчила навчання на шість місяців раніше і привабила клієнтів з вищих світських прошарків, у тому числі колишню першу леді США Жаклін Кеннеді; саме Енн розробила дизайн її весільної сукні. Насправді Енн шила сукню двічі, шукаючи Божої допомоги, після того як над її ательє стався прорив трубопроводу, який пошкодив першу сукню.
Наполегливість справляє значний вплив, особливо в молитві. Ісус розповів притчу про вдову, яка настійливо благала неправедного суддю допомогти їй. Спочатку він відмовляв їй, однак потім вирішив: “Через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її” (Лк. 18:5).
“А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч?” (в. 7). Так, Він це зробить (в. 8). Отож, наполегливо молімося і ніколи не знеохочуймося.
Що допомагає вам виявляти наполегливість у молитві? З якими проханнями ви ще й досі звертаєтесь до Бога?
Дорогий Ісусе, дякую, що відповідаєш на мої наполегливі молитви.
Автор: Патриція Рейбон
“Не соромиться Він звати братами їх”. — Євреїв 2:11
Бриджеру Волкеру було лише шість років, коли грізна собака кинулась на його молодшу сестру. Бриджер інстинктивно стрибнув перед сестрою, захищаючи її від нападу розлюченої тварини. Після того, як Бриджеру надали невідкладну медичну допомогу і наклали дев’яносто швів на обличчя, він пояснив свої дії: “Якщо комусь загрожувала смерть, я думав, що померти мав я”. На щастя, пластичні хірурги змогли відновити обличчя хлопця. Водночас його сильна братська любов, відображена в нещодавніх фотографіях, де він обіймає сестру, залишається незмінною.
В ідеалі члени родини мають наглядати за нами і піклуватись про нас. Справжні брати надають допомогу, якщо ми в біді, і перебувають поряд, якщо нам страшно або самотньо. Водночас навіть найкращі брати бувають недосконалі; дехто з них може навіть образити нас. Втім у нас є один брат, який завжди на нашому боці; це Ісус. У Посланні до євреїв сказано, що Христос у прояві смиренної любові приєднався до людської родини, ставши “[спільником] тіла та крови” і “у всьому подібний братам” (Євр. 2:14, 17). Ісус є нашим найсправжнісіньким Братом, Який радо називає нас Своїми “братами” (в. 11).
Ми називаємо Ісуса Спасителем, Другом і Царем, і це правда. Водночас Він також є нашим Братом, Який відчув усі людські страхи та спокуси, увесь відчай та смуток. Наш Брат завжди поряд із нами!
Яким є ваш досвід стосунків із людськими братами? Чи вважаєте ви Ісуса своїм справжнім Братом?
Дорогий Ісусе, мене захоплює думка, що Ти – мій Брат. Дякую за те, що любиш мене, навчаєш мене і показуєш мені Свій шлях.
Автор: Уїнн Коллієр
“Та начальник чашників не пам’ятав про Йосипа, та й забув за нього”. — Буття 40:23
Слухаючи історії в’язнів, стає зрозумілим, що, ймовірно, найскладнішим для них є ізоляція та самотність. Згідно з дослідженням, до більшості в’язнів, незалежно від часу їхнього перебування за ґратами, друзі або родичі навідуються лише два рази. Для них самотність є постійною дійсністю.
Можна лише уявити, який біль відчував Йосип, сидячи у в’язниці через несправедливе звинувачення в злочині. Втім для нього з’явився проблиск надії. Бог допоміг Йосипу правильно розтлумачити сон в’язня, який виявився слугою фараона. Йосип сказав, що його поновлять на посаді, і попросив, аби той згадав про нього перед фараоном, щоб Йосип міг здобути свободу (Бут. 40:14). Однак слуга фараона “не пам’ятав про Йосипа, та й забув за нього” (в. 23). Отже, Йосип мусив чекати ще два роки. Втім у період очікування, без жодної ознаки на зміну його обставин, Йосип ніколи не був цілковито самотнім, тому що з ним був Бог. Зрештою, слуга фараона згадав про свою обіцянку, і Йосипа звільнили, після того як він правильно розтлумачив сон фараона (Бут. 41:9-14).
Незалежно від обставин, через які ми почуваємося забутими, та почуття самотності, що закрадається в серце, ми можемо триматися за Божу обнадійливу обітницю, дану Його дітям: “Я не забуду про тебе!” (Іс. 49:15).
А ви відчували біль від забутості? Як нагадування про Божу постійну присутність надає втіху?
Небесний Отче, допоможи мені звертатись до Тебе, якщо я почуваюсь забутою, і пам’ятати, що Ти завжди зі мною.
Автор: Ліза Самра
? 13.08.2023 10:07 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Донька клятви» | Пастор Колтуков Олександр| 13.08.2023: https://youtu.be/PMicbf3rHMA
“Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких”. — 1 Коринтян 9:22
Коли в кінці 1800-х років Мері Слессор прибула до африканського поселення Калабар, вона була налаштована продовжити місіонерську працю покійного Девіда Лівінгстона. Її перше завдання полягало у викладанні в місцевій школі; водночас вона жила в місіонерській громаді. Проте в неї з’явилося бажання застосувати інший підхід у служінні. Отже, Мері зробила дещо незвичне для того регіону: оселилась серед людей, яким служила, вивчила місцеву мову, засвоїла їхній спосіб життя і споживала їхню їжу. Вона навіть взяла до себе десятки покинутих дітей. Упродовж майже сорока років Мері несла надію і Євангеліє тим, хто їх потребував.
Апостол Павло розумів, наскільки важливо по-справжньому турбуватись про потреби оточуючих. В 1 Коринтян 12:4-5 він зазначив, що “є різниця між дарами… [однак] Дух… той Самий”; “є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий”. Отже, він служив людям у задоволенні їхніх потреб. Наприклад, “для слабих, – як слабий, щоб придбати слабих” (1 Кор. 9:22).
В одній церкві нещодавно оголосили про початок служіння “усіх здібностей”, зробивши поклоніння доступним і для людей з інвалідністю. Цей підхід відображає спосіб мислення Павла, яке підкорює серця і робить можливим процвітання Євангелія в громаді.
Отже, будемо своїм життям свідчити про віру іншим, і нехай Бог допоможе нам по-новому познайомити їх з Ісусом.
До якого унікального служіння Бог вас закликав? Яким чином ви будете нести це служіння?
Дорогий Небесний Отче, будь ласка, даруй мені мудрість віднайти належний спосіб допомогти іншим.
Автор: Давид Бренон
“Бо щире Господнє слово, і кожен чин Його вірний!” — Псалом 32:4
Коли Ксав’єр був учнем початкових класів, я привозила його до школи і забирала після занять. Втім одного дня все пішло не за планом. Я спізнилась. Під’їхавши до школи, я з відчайдушною молитвою в серці побігла до його класної кімнати і побачила Ксав’єра на лавці поряд із вчителем. Він сидів, обійнявши свій ранець. “Вибач мене, будь ласка. З тобою все добре?” Ксав’єр зітхнув. “Так, все добре, однак я дуже розізлився, що ти спізнилась”. Хіба можна його в чомусь обвинуватити? Я й сама гнівалась на себе. Я любила свого сина, однак знала, що ще багато разів розчарую його. Я також знала, що одного дня він може відчути розчарування Богом. Отже, завзято вчила його, що Бог ніколи не порушує Свої обітниці.
Псалом 32 спонукає нас радісно прославляти Бога за Його вірність (вв. 1-3), “бо щире Господнє слово, і кожен чин Його вірний” (в. 4). Кажучи про створений Богом світ, як про видимий доказ Його сили і надійності (вв. 5-7), псалмоспівець закликає “цілу землю” поклонитися Богу (в. 8).
Якщо плани руйнуються або нас підводять люди, ми схильні розчаровуватись у Бозі. Однак Він надійний, і ми можемо на Нього покладатись, тому що Його задум “навіки стоятиме” (в. 11). Ми можемо славити Бога, навіть якщо щось іде не так. Люблячий Творець підтримує все і всіх. Бог вічно вірний.
Чому так складно прославляти Бога, якщо плани руйнуються, а люди розчаровують? Як Бог на прикладі створеного Ним світу підтверджує Свою незмінну надійність?
Дорогий Боже, будь ласка, нагадуй мені про Твою вірність, у той час як я з вірою іду вперед.
Автор: Сошіль Діксон
“Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками”. — Римлян 5:8
Роберт Тодд Лінкольн жив у тіні свого батька, улюбленого американського президента Авраама Лінкольна. Минуло багато років після смерті Авраама Лінкольна, однак особистість Роберта й досі асоціювалась з його батьком. Його близький друг Ніколас Мюррей Батлер писав, що Роберт часто казав: “Ніхто не хотів сприймати мене як військового міністра; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна. Ніхто не хотів сприймати мене як посла США в Англії; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна. Ніхто не хотів сприймати мене як президента компанії «Пульман»; вони хотіли бачити сина Авраама Лінкольна”.
Подібне розчарування виникає не лише в дітей знаменитостей. Нам усім знайоме відчуття, коли нас не цінують за те, ким ми є. Втім саме в Божій любові до нас розкривається глибина нашої цінності.
Апостол Павло сказав, ким ми були у своїх гріхах, і ким ми стали в Христі. “Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих” (Рим. 5:6). Бог любить нас такими, якими ми є! “Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками” (в. 8). Господь настільки нас цінує, що послав Свого Сина піти на хрест замість нас.
Хто ми? Ми – Божі улюблені діти. Хіба можна бажати більшого?
Коли ви відчували, що загубилися в тіні іншої людини? Що ви відчуваєте, коли згадуєте, що Бог піклується про вас?
Небесний Отче, дякую за Твоє прощення і за Твою любов, за те, що любиш мене таким, яким я є.
Автор: Білл Краудер
“Я буду Той Самий до старости вашої”. — Ісаї 46:4
Після невдалої операції лікар сказав Джоані, що через п’ять тижнів їй треба пройти повторну операцію. Час минав, а хвилювання тільки посилювалось. Джоана та її чоловік вже були літніми людьми, а їхня родина жила далеко. Вони мусили самостійно їхати на машині в незнайоме місто та зорієнтуватися в складній лікарняній системі; до того ж з ними мав працювати новий фахівець.
Попри складні обставини Бог потурбувався про них. Під час подорожі в них зламався навігатор, однак вони прибули вчасно, бо мали ще паперову карту. Бог дав їм мудрість. У лікарні з ними помолився християнський пастор і запропонував свою допомогу. Бог надав підтримку. А ще згодом Джоана отримала гарні новини: операція пройшла успішно.
Хоча ми не завжди відчуваємо зцілення або порятунок, Бог вірний і завжди поряд з вразливими та знедоленими людьми, молодими чи похилими. Багатьма століттями раніше, коли вавилонський полон ослабив ізраїльтян, пророк Ісая нагадав, що Бог підтримував їх від самого народження і далі буде про них турбуватись: “Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму” (Іс. 46:4).
Бог не залишить нас, особливо коли ми потребуємо Його найбільше. Господь турбується про наші потреби і нагадує, що Він щомиті поряд із нами. Він – Бог нашого життя.
Як Бог зміцнив вас у час слабкості? Як Він хоче через вас підтримати інших?
Дорогий Боже, Ти надійний і добрий. Допоможи в часи непевності покладатися на Тебе.
Автор: Дженіфер Бенсон Шульдт
