Церква Божої Слави

? 27.08.2023 10:05 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Наші слова та помилки – відображення долі» | Пастор Гайдаренко Ганна | 27.08.2023: https://youtu.be/KHpCbkBBi_c

“Я… буду хвалити Тебе серед збору!” — Псалом 21:23

У кінці богослужіння пастор запросив Латрис вийти на сцену. Коли їй запропонували привітати громаду, ніхто не був готовий до слів, які вона промовить. Вона переїхала з Кентуккі, де в грудні 2021 року спустошливі торнадо забрали життя сімох членів її родини. “Однак я й досі можу усміхатись, тому що зі мною Бог”, – сказала Латрис. Попри біль від випробування, її свідоцтво стало сильним підбадьоренням для тих, хто сам зазнавав труднощів.

Слова Давида в Псалмі 21 (який провіщає страждання Господа Ісуса Христа) – це слова страдника, який почувався покинутим Богом (в. 2), приниженим та осміяним іншими (вв. 7-9), і оточеним хижаками (вв. 13-14). Він почувався слабким і спустошеним (вв. 15-19), однак не безнадійним. “А Ти, Господи, не віддаляйся, – Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!” (в. 20). Ваші теперішні випробування (хоча, можливо, і не такі, як в Давида або Латрис) так само реальні. Тому 25-й вірш має велике значення для вас: “Бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!” Коли ми відчуваємо Божу допомогу, звіщаймо про Його доброту іншим (в. 23).

Яку користь приносять історії про Божу доброту? Чому важливо спілкуватися з іншими братами і сестрами в Христі?

Небесний Отче, я приніс до Тебе своє відчуття безпорадності. Сповни моє серце новою надією і допоможи прославляти Твоє Ім’я.

Автор: Артур Джексон

“А юдеї казали: «Дивись, як кохав Він його!»” — Івана 11:36

Минули роки, відтоді як мій давній друг і я бачили один одного. За той час у нього діагностували рак, і він розпочав лікування. Несподівана подорож до його штату надала мені можливість знову з ним зустрітись. Увійшовши до ресторану, я побачив його, і наші очі наповнилися слізьми. Як давно ми не сиділи ось так в одній кімнаті, і тепер загроза смерті нагадала нам про швидкоплинність життя. Наша давня дружба була наповнена пригодами, пустощами, сміхом, втратами та любов’ю. У нас було стільки любові, що в наших очах виднілися сльози, коли ми дивились один на одного.

Господь Ісус також плакав, коли стояв перед гробницею Свого доброго друга Лазаря. Цей момент описаний в Євангелії від Івана: “І сказав: «Де його ви поклали?» Говорять Йому: «Іди, Господи, та подивися!»” І далі ми читаємо слова, які розкривають глибину людськості Христа: “І закапали сльози Ісусові” (Ів. 11:34-35). То була зворушлива мить, і про це також свідчить реакція юдеїв: “Дивись, як кохав Він його!” (в. 36). Ці слова слугують більш ніж достатньою підставою, щоб зупинитись і прославити Друга, Якому відома кожна наша слабкість, бо він став подібний до нас. Ісус є Спасителем, Який любить і розуміє нас.

Коли ви востаннє думали про людськість Ісуса? Як усвідомлення того, що Ісус розуміє і поділяє ваші сльози, підбадьорює вас сьогодні?

Господи Ісусе, дякую, що Ти Той, Хто рятує, і Той, Хто поділяє мої сльози.

Автор: Джон Блейз

“Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму”. — 2 Тимофія 1:7

Ще ніхто не говорив перед смертю: “Я дуже радий, що прожив егоїстичне життя”, – сказав Паркер Палмер у своїй промові перед випускниками і закликав їх “запропонувати світу… свою чистосердечну щедрість”.

Далі він продовжив, що так жити означає усвідомлювати, “наскільки мало ви знаєте і як легко зазнати невдачі”. Для служіння світу потрібно розвивати “свідомість початківця”, тобто “розуміти своє незнання і ризикувати зазнати невдачі, знову й знову, а потім вставати і вчитися, знову й знову”.

Лише будуючи своє життя на підвалинах благодаті, ми здатні обрати життя безстрашної “чистосердечної щедрості”. Як пояснив апостол Павло своєму співробітнику на Божій ниві Тимофію, ми здатні “розгрівати” (2 Тим. 1:6) і застосовувати Божий дар, лише якщо пам’ятаємо, що нас рятує Божа благодать, і що вона закликає нас до значимого життя (в. 9). Саме Бог допомагає нам протистояти страхам і провадити життя “сили, і любови, і здорового розуму” (в. 7). Саме Божа благодать піднімає нас, якщо ми падаємо, і допомагає продовжувати подорож укорінення нашого життя в Його любові (вв. 13-14).

Чи схильні ви піддаватися страхам? Як Божа благодать і сила допомагають вам більш відважно жити для Нього?

Боже, дякую за те, що нам не треба жити в страху, остерігаючись образ або невдач. Допоможи покладатися на відвагу, яку Ти даєш через Духа Свого.

Автор: Моніка Ла Роуз

“Голос крови брата твого взиває до Мене з землі”. — Буття 4:10

В поемі “Свідки” Генрі Лонгфелло (1807–1882) описав потопаючий торгівельний корабель, що перевозив рабів. Пишучи про “скелети в ланцюгах”, Лонгфелло оплакував численні безіменні жертви. В заключній строфі говориться:

Це горе рабів,

Що дивляться з безодні,

Кличуть з невідомих могил,

І ми свідки!

Але до кого промовляють ці свідки? Чи не є марним це мовчазне свідоцтво? Однак є Свідок, Який бачить усе. Коли Каїн вбив Авеля, то вдавав, наче нічого не сталося. “Чи я сторож брата свого?” – зневажливо відповів він Богу. Однак Господь сказав: “Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки” (Бут. 4:9-11).

Ім’я Каїна стало як застереження. “…Не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив”, – попереджав апостол Іван (1 Ів. 3:12). Ім’я Авеля також продовжує звучати, але зовсім іншим способом. “Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний”, – написав автор Послання до євреїв (Євр. 11:4).

Авель ще й досі говорить! Так само говорять і кістки давно забутих рабів. Добре, якщо ми пам’ятаємо усі ці жертви і протидіємо утиску, свідком якого ми стали. Бог все бачить, і Його справедливість переможе!

Про які прояви несправедливості та утиску вам відомо? Що Бог закликає вас зробити?

Дорогий Небесний Отче, Ти – Бог, Який все бачить. Допоможи нам бачити утиск, якщо він трапляється, і покажи, як йому протидіяти.

Автор: Тім Густавсон

“І сили адові не переможуть її”. — Матвія 16:18

“Церква скінчилась?” – запитала молода мати, яка з двома маленькими дітьми прибула до молитовного дому вже майже під кінець недільного богослужіння. Натомість чоловік, який усіх вітав біля входу, сказав, що в іншій церкві неподалік проводиться два недільних богослужіння, і друге невдовзі має розпочатися. “Можливо, краще підвезти вас туди?” – запитав він. Молода мати погодилась і схоже була рада можливості відвідати іншу церкву усього за декілька кварталів. Згодом, розмірковуючи над цим випадком, чоловік сказав: “Церква скінчилась? Ні, ніколи. Божа Церква вічна”.

Церква – це не хитка споруда. Апостол Павло писав, що церква є вірною Божою родиною. Її члени – “домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу” (Еф. 2:19-22).

Ісус навіки заснував Свою Церкву. Він оголосив, що попри будь-які виклики або труднощі, яких зазнає Церква, “сили адові не переможуть її” (Мт. 16:18).

Ці обітниці надають нам можливість поглянути на помісні церкви і на всіх нас, як на частину Божої вселенської Церкви, збудованої “в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки” (Еф. 3:21).

За що ви вдячні у вашій помісній церкві? Як ви можете сприяти зростанню Божої вселенської Церкви?

Дорогий Ісусе, дякую, що я належу до Твоєї Церкви.

Автор: Патриція Рейбон

“Утішайте… один одного, і збудовуйте один одного”. — 1 Солунян 5:11

“Твої бджоли рояться!” Моя дружина зазирнула до мене в кімнату і сповістила новину, яку не хоче почути жодний бджоляр. Я вибіг на двір і побачив, як з вулика вилітав рій бджіл, направляючись до верхівки високої сосни. Все, вже ніколи не повернуться.

Я не звернув увагу на те, що у вулику може незабаром початися роїння. Крім того, дощі, які тривали понад тиждень, завадили моїм перевіркам. Ранком, коли закінчились дощі, бджоли полетіли. То була нова і здорова сім’я. “Не будь надто суворим до себе, – підбадьорливо сказав мені досвідчений бджоляр, побачивши моє розчарування. – Це може статися з кожним!”

Підбадьорення – це чудовий дар. Коли Давид був пригнічений від намагань Саула вбити його, Саулів син Йонатан підбадьорив Давида. “Не бійся, – сказав Йонатан, – бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул” (1 Сам. 23:17).

Неймовірний прояв безкорисливості від того, хто є наступником трону! Йонатан, імовірно, усвідомив, що з Давидом був Бог, тому його слова йшли зі смиренного серця.

Усі потребують підбадьорення, і Бог допоможе нам підбадьорити інших. Нам лише треба смирятись перед Ним і просити, аби Він зробив нас знаряддям прояву Його любові до інших людей.

Хто потребує вашого підбадьорення? Як ви можете смиренно їм послужити?

Дорогий Боже, Ти дарував мені вічне підбадьорення і добру надію. Допоможи мені сьогодні виявити до когось Твою любов.

Автор: Джеймс Бенкс

? 20.08.2023 10:04 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Війна на трьох фронтах» | Пастор Колтуков Олександр| 20.08.2023: https://youtu.be/RiRRk-YftPE

“І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого”. — Вихід 33:11

У книзі “Межа” д-р Річард Свінсон пише: “Нам потрібне місце, де ми можемо перевести подих. Нам потрібна свобода мислити і дозвіл на зцілення. Постійна швидкість знекровлює наші стосунки… Наші діти поранені лежать на землі, збиті нашими швидкісними добрими намірами. Хіба Бог заохочує виснаження? Хіба Він більше не провадить Свій народ до тихих вод? Хто позбавив нас широко відкритих просторів минулого, і як нам їх повернути?” Свінсон каже, що нам у житті потрібна тиха родюча “земля”, де ми можемо зустрітись з Богом і заспокоїтись у Ньому.

Вам це знайоме? Мойсей також шукав відкриті простори. Будучи вождем “твердошийого” народу (Вих. 33:5), він часто усамітнювався, аби віднайти заспокоєння і провід у Божій присутності. В “скинії заповіту” (в. 7) Господь говорив до Мойсея “лице в лице, як говорить хто до друга свого” (в. 11). Ісус також часто “відходив на місце самотнє й молився” (Лк. 5:16). І Спаситель, і Мойсей усвідомлювали важливість проводити час наодинці з Небесним Отцем.

Нам також потрібно знаходити широкі й відкриті простори в Божій присутності. Час, проведений із Богом, допоможе нам приймати кращі рішення і створювати належні межі в нашому житті, аби в нас було достатньо любові до Бога і до людей.

Шукаймо Бога на відритих просторах.

Чому вам потрібні певні межі в житті? Як виділяти у своєму розкладі час для спілкування з Богом?

Господи Ісусе, допоможи мені щодня знаходити тихі миті для спілкування з Тобою.

Автор: Адам Хольц

“Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?” — Марка 4:41

У 2013 році приблизно шістсот глядачів спостерігали, як акробат Нік Валленда ішов по канату над величезною ущелиною в 470 метрів завширшки біля Гранд-Каньйону. Валленда ступив на сталевий трос товщиною в 5 сантиметрів і подякував Ісусу за чудовий краєвид. До його голови була прикріплена відеокамера, яка знімала все, що відбувалось. Він молився і славив Ісуса, ідучи над ущелиною настільки спокійно, наче він ішов по тротуару. Відчувши пориви вітру, Нік зупинився і присів. Потім він знову підвівся, відновивши рівновагу, і подякував Богу за те, що “заспокоїв трос”. З кожним наступним кроком по канату Нік показував усім глядачам, що покладається на силу Христа. Зняте тоді відео і досі переглядають в усьому світі.

Коли сильний вітер спричинив шторм на Галілейському морі, учні у відчаї почали благати про допомогу (Мр. 4:35-38). Після того як Ісус заспокоїв бурю, учні пізнали, що Він має владу над вітрами і над усім іншим (вв. 39-41). Поступово вони вчилися покладатись на Нього. Їхній особистий досвід може допомогти іншим усвідомити близьку присутність Ісуса і Його надзвичайну силу.

Потрапляючи в життєві бурі або ідучи по канатам довіри над глибокими ущелинами страждання, ми можемо виявляти непохитну віру в силу Христа. Бог через прояв нашої віри надихне інших покладатися на Нього.

Як прояв сили Христа в житті інших людей зміцнив вашу віру? Як молитва може допомогти вам іти з непохитною вірою?

Небесний Отче, дякую, що заспокоюєш моє серце, коли я покладаюсь на Тебе в період життєвих штормів.

Автор: Сошіль Діксон