“А скільки ж людина вартніша за тую овечку!” — Матвія 12:12
Одного дня учениця шостого класу помітила, як її однокласник різав свою руку маленьким лезом. Намагаючись правильно вчинити, вона вихопила з його рук лезо і викинула до сміття. Однак її не похвалили, а на десять днів відсторонили від навчання. Чому? Їй до рук на короткий час потрапило лезо, яке заборонялося приносити до школи. Коли ученицю запитали, чи повторила б вона свій вчинок, та відповіла: “Навіть якби в мене виникли проблеми… я б все одно знову це зробила”. Дівчинка намагалася вчинити добро і сама зазнала проблем (згодом це покарання відмінили). Так само й Ісус через Своє добро зазнав проблем від релігійних лідерів.
Фарисеї сприйняли зцілення Ісусом чоловіка з сухою рукою за порушення їхніх правил. У відповідь Христос сказав, що Божому народу дозволено турбуватись про тварин навіть в суботу, якщо ті потрапили в скруту. “А скільки ж людина вартніша за тую овечку” (Мт. 12:12). Будучи Господом, Ісус Сам визначав, що можна, а що не можна робити в цей день (вв. 6-8). Тому Він зцілив руку чоловіка (вв. 13-14), хоч і знав, що це обурить релігійних лідерів.
Іноді християни, допомагаючи іншим людям, зазнають “проблем”, тобто чинять те, що прославляє Бога, втім не задовольняє окремих людей. Однак, діючи згідно з Божою волею, ми наслідуємо Ісуса і показуємо, що люди важливіші за правила та звичаї.
Як ви можете виявити доброту до інших людей? Чому важливо бути готовими зазнати “проблем” заради Бога?
Дорогий Ісусе, будь ласка, оберігай мене від звичаїв, які заважають виявляти любов до інших людей.
Автор: Марвін Уїльямс
“Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного”. — Галатів 3:28
Бізнес-аналітик Френсіс Еванс дослідив роботу 125 страхових агентів, аби зрозуміти їхню формулу успіху. На диво, рівень компетенції не відігравав ключову роль. Натомість Еванс виявив, що клієнти були схильні купувати страховку в агентів, які дотримуються таких самих політичних поглядів, мають таку саму освіту і навіть однакового зросту з ними. Вчені називають це явище гомофілією, тобто тяжінням до людей, які на нас схожі.
Гомофілія виявляється і в інших життєвих сферах, наприклад, у нашій схильності брати шлюб і дружити з тими, хто подібний до нас. Водночас, якщо ми віддаємо перевагу лише людям “нашого виду”, в суспільстві може виникати поділ на расові, політичні та економічні касти.
У першому столітті юдеї спілкувались лише з юдеями, греки – з греками, а багаті та бідні взагалі ніколи не перетинались. Однак у Посланні до римлян 16:1-16 апостол Павло описує церкву в Римі, членами якої серед інших є Прискилла й Акила (юдеї), Епенет (грек), Фіва (“благодійниця для багатьох”) та Філолог (поширене ім’я для рабів). Що ж зібрало разом таких різних людей? Їх зібрав Ісус, у Якому “нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного” (Гал. 3:28).
Цілком природно бажати жити, працювати і ходити до церкви з людьми, подібними до нас. Однак Ісус спонукає нас вийти за межі цього. У розпорошеному світі Він об’єднує нас в одну родину.
Як спілкуватися з людьми, несхожими на нас? Що ви можете зробити на цьому тижні для подолання етнічних або економічних бар’єрів?
Господи Ісусе, славлю Тебе за те, що Ти працюєш над об’єднанням нашого розділеного світу.
Автор: Шерідан Войсі
“Я… визволю вас від їхньої роботи”. — Вихід 6:6
“Ви, як Мойсей, вивели нас з-під рабства!” – вигукнула Джаміла. Працюючи на підприємстві з виготовлення цегли в Пакистані, вона та її родина страждали через величезний борг перед роботодавцем. На сплату відсотків йшла велика частина заробітної плати. Втім, отримавши пожертву від неприбуткової організації, що дало їм можливість оплатити весь борг, вони відчули неймовірне полегшення. Дякуючи представнику організації за свою свободу, Джаміла, віруюча в Ісуса, згадала біблійний приклад, як Бог через Мойсея звільнив ізраїльтян від рабства.
Єгиптяни сотні років утискали ізраїльтян, змушуючи їх працювати в нелюдських умовах. А ті звертались до Бога, благаючи про допомогу (Вих. 2:23). Втім утиск лише посилювався, бо новий фараон наказав їм не тільки виготовляти цеглу, але і збирати солому для неї (Вих. 5:6-8). Ізраїльтяни продовжували благати про порятунок від утиску, і Господь знову підтвердив Свою обітницю бути їхнім Богом (Вих. 6:7). Вони більше не будуть рабами, бо Він врятує їх “витягненим раменом” (в. 6).
І Бог через Мойсея вивів ізраїльтян з Єгипту (див. Вих. 14). Бог і тепер продовжує рятувати. Він рятує нас руками Свого Сина Ісуса, розп’ятого на хресті. Ми звільняємось від ще більшого рабства – рабства гріха, який колись нас контролював. Ми більше не раби, ми вільні!
Як Бог приніс вам свободу? Як ви можете підтримати тих, хто чимось поневолений?
Дорогий Боже, дякую, що послав Свого Сина дарувати мені свободу від гріха.
Автор: Емі Бушер Пай
? 06.08.2023 10:03 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Молитва за Україну» | 6.08.2023: https://youtu.be/o5_okVP3n44
“Марія ж обрала найкращу частку”. — Луки 10:42
У 2009 році команда дослідників зі Стенфордського університету провела експеримент з понад 200 студентами. Дослідження включало постійну зміну завдань та виконання вправ для пам’яті. Цікаво, що студенти, які вважали себе здатними виконувати одночасно багато задач, гірше впорались із завданнями, ніж ті, хто звик зосереджуватись на виконанні однієї задачі за один раз. Багатозадачність ускладнювала здатність зосередитись та фільтрувати зайву інформацію. Якщо ми на щось відволікаємось, нам важко сконцентрувати увагу.
Коли Ісус відвідав Марію та Марту, Марта “великою послугою клопоталась” (Лк. 10:40). Її сестра Марія натомість вирішила послухати вчення Ісуса, отримуючи мудрість та мир, які ніколи не віднімуться від неї (вв. 39-42). Коли Марта попросила Ісуса заохотити Марію допомогти їй, Він сказав: “Турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне” (вв. 41-42).
Господь прагне нашої уваги. Втім нас, як і Марту, часто відволікають різні задачі та проблеми. Ми нехтуємо Божою присутністю, хоча Він єдиний, Хто може дати мудрість і надію, яких ми потребуємо. Якщо спільний час із Ним у молитві та роздумах над Святим Письмом стає нашим пріоритетом, Він дає нам провід і силу для вирішення наших проблем.
Що відвертає вашу увагу від Бога? Як зосередженість на Бозі приносить мудрість?
Дорогий Отче, іноді я намагаюсь хапатися за все одразу. Будь ласка, допоможи мені позбавитись усього, що відволікає від Тебе, і стати ближчою до Тебе.
Автор: Кім’я Лодер (гість)
“Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич”. — Рут 3:9
Філ і Сенді, зворушені історіями про дітей-біженців, відкрили свої серця та дім для двох із них. Забравши дітей з аеропорту, вони в напрузі та в повній тиші їхали додому. “Чи готові вони до цього?” Між ними було багато відмінностей (культура, мова, релігія), однак Філ та Сенді повинні були стати притулком для цих чудових дітей.
Боаза також зворушила історія Рут. Він чув, як вона залишила свій народ, аби бути поруч із Ноомі, а коли Рут прийшла збирати колосся на його полі, Боаз благословив її наступними словами: “Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його” (Рут. 2:12).
Рут нагадала Боазу його благословіння, коли розбудила його однієї ночі на току. Прокинувшись від сну, Боаз запитав: “Хто ти?” Рут відповіла: “Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич” (Рут. 3:9).
Боаз прихистив Рут, одружившись на ній, і відголос їхньої історії відчувається у хвалі, яку їхній правнук Давид возніс Богу Ізраїля: “Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил” (Пс. 35:8).
Як ви себе почували, коли вас хтось прихистив? Яким чином ви можете надати притулок іншим?
Небесний Отче, в Тобі я знаходжу притулок. Використовуй мене, аби й інші могли віднайти в Тобі притулок.
Автор: Майк Уїттмер
“Признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись”. — Якова 5:16
“Привіт, По Фанг! – написала мені подруга з церкви. – Даваймо цього місяця в нашій групі будемо виконувати повеління з Послання Якова 5:16. Створімо безпечну атмосферу довіри та конфіденційності, аби ми могли ділитися своїми хвилюваннями та молитися один за одного”.
В ту мить я не знала, що відповісти. Хоча члени нашої групи були знайомі вже багато років, ми ніколи по-справжньому не відкривали один одному своє серце і свій біль. Зрештою, страшно бути вразливим.
Однак правда полягає в тому, що ми всі грішники, і ми всі страждаємо. Нам усім потрібен Ісус. Щирі розмови про дивовижну Божу благодать і довіру Христу допомагають нам і далі на Нього покладатися. З Ісусом ми можемо припинити вдавати, що в нашому житті немає жодних проблем.
Отже, я відповіла: “Так! Давай це зробимо!” Спочатку було ніяково. Втім поступово один за одним члени групи почали відкриватися. Дехто і далі зберігав мовчання, однак усі поставились до цього з розумінням. Ніхто ні на кого не тиснув. Ми завершили зустріч виконанням другої частини тексту Послання Якова 5:16: “Моліться один за одного”.
Того дня я відчула красу щирого спілкування з християнами. Завдяки спільній вірі в Христа ми можемо покладатися на Його допомогу та допомогу інших у подоланні наших слабостей і труднощів.
Як заохочувати до більш щирого спілкування у вашій церковній громаді? З ким ви можете поділитися своїм болем?
Небесний Отче, дякую, що помістив мене у Свою родину, аби я могла віднайти підтримку в процесі мого уподібнення Христу.
Автор: По Фанг Хіа
“Горе… пастирям, які пасуть самих себе! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте”. — Єзекіїля 34:2,4
В Університеті Айови дотримуються, ймовірно, найбільш зворушливої традиції у футболі. Стадіон Кіннік розташований поряд з Дитячою лікарнею родини Стед. На верхньому поверсі лікарні є панорамні вікна, з яких відкривається чудовий вид на поле. У дні ігор хворі діти та їхні родини збираються на верхньому поверсі і спостерігають за дійством на стадіоні. Наприкінці першого тайму всі тренери, спортсмени і тисячі уболівальників повертаються обличчям до лікарні і махають дітям руками. У цю мить дитячі очі починають сяяти. Просто дивовижно бачити, як спортсмени та весь стадіон роблять паузу заради прояву турботи.
Святе Письмо закликає турбуватися про тих, хто слабкий, та піклуватися про тих, кому важко і хто хворіє. Втім дуже часто ми ігноруємо нужденних (Єз. 34:6). Пророк Єзекіїль докоряв ізраїльським лідерам за їхній егоїзм та нехтування потребами інших. “Горе Ізраїлевим пастирям”, – казав Бог через Єзекіїля. Далі Він пояснив: “Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте” (вв. 2, 4).
Як часто наші особисті пріоритети, стиль лідерства та відношення до фінансів демонструють нестачу уваги до тих, хто страждає? Натомість Бог показує нам спосіб життя, в якому сильні піклуються про слабких (вв. 11-12).
Чи бачили ви, як сильні турбувались про слабких? Або, навпаки, ігнорували їх?
Небесний Отче, навчи мене любити так, як любиш Ти.
Автор: Уїнн Коллієр
“Ісус… каже: «Пустіте дітей, щоб до Мене приходили»”. — Луки 18:16
Коли наша названа бабуся після декількох інсультів опинилася в лікарні, лікарі не знали, наскільки постраждав її мозок. Треба було почекати, поки її стан трохи покращиться, щоб потім перевірити функціонування мозку. Вона промовила всього декілька слів, які були мало зрозумілими. Втім коли 86-річна жінка, яка дванадцять років наглядала за моєю дочкою, побачила мене, вона відкрила свої пересохлі вуста і запитала: “Як Кайла?” Перші слова, які вона до мене промовила, стосувались моєї дитини, яку вона щиро та сильно любила.
Господь Ісус також любив дітей і відводив їм особливе місце, хоч учні і не дуже це схвалювали. І ось батьки привели до Нього своїх дітей, аби Він “до них доторкнувся” (Лк. 18:15). І Христос благословив цих дітей. Однак не всі раділи тому, що Він благословляв малечу. Учні сварили батьків і наказували їм не турбувати Вчителя. Натомість Він втрутився і сказав: “Пустіте дітей, щоб до Мене приходили” (в. 16). Христос поставив дітей у приклад, як треба приймати Боже Царство – з простою довірою та щирістю.
У маленьких дітей рідко бувають приховані мотиви. Вони говорять те, що бачать. Покладаймося на Бога з відкритим серцем, як дитина, тоді як Він допомагає нам відновити цю дитячу довіру.
Як наслідувати дитячу щирість у стосунках з Богом? Як ви благословляєте дітей у вашій родині та громаді?
Небесний Отче, допоможи мені по-дитячому відкрито та щиро приймати Твоє Царство.
Автор: Катара Паттон
“Слухай, Ізраїлю, постанови й закони, які я говорю сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх”. — Повторення Закону 5:1
Кілька років тому на півночі Іспанії потяг, у якому було двісті вісімнадцять пасажирів, зійшов із рейок. Загинуло 79 людей, а ще 66 потрапили до лікарні. Машиніст не зміг пояснити причини того, що сталося, натомість відеозапис із камери спостереження зміг і пояснив. Потяг рухався надто швидко і не зміг увійти в поворот. На цій ділянці було обмеження на швидкість, покликане убезпечити пасажирів. Але машиніст із тридцятирічним стажем знехтував вимогами безпеки, що призвело до загибелі багатьох людей.
У 5-му розділі книги Повторення Закону Мойсей представляє обмеження, які накладав на Ізраїль завіт із Богом. Він спонукає нове покоління сприймати Божі вказівки як дані безпосередньо йому (в. 3), а потім повторює десять заповідей (вв. 7-21). Нагадуючи дані на Синаї закони і роблячи висновки з непослуху попереднього покоління, Мойсей закликає ізраїльтян бути слухняними, смиренними та пам’ятати про Божу вірність. Господь проклав шлях для Своїх вибраних, щоб вони не зруйнували власне життя чи життя інших людей. Якщо вони нехтуватимуть Його мудрістю, то накличуть біду на свою ж голову.
Сьогодні, коли Господь веде нас по життю, зробимо все Писання своєю втіхою, керівництвом та захистом. Тоді ми зможемо залишатися на Божих рейках і повністю присвятити Йому своє життя.
Чому межі, які встановив Бог, є проявом Його любові? У яких випадках ці межі можуть бути тісними?
Боже, допоможи мені виявляти любов до Тебе через послух.
Автор: Марвін Уїльямс
