“Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич”. — Рут 3:9
Філ і Сенді, зворушені історіями про дітей-біженців, відкрили свої серця та дім для двох із них. Забравши дітей з аеропорту, вони в напрузі та в повній тиші їхали додому. “Чи готові вони до цього?” Між ними було багато відмінностей (культура, мова, релігія), однак Філ та Сенді повинні були стати притулком для цих чудових дітей.
Боаза також зворушила історія Рут. Він чув, як вона залишила свій народ, аби бути поруч із Ноомі, а коли Рут прийшла збирати колосся на його полі, Боаз благословив її наступними словами: “Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його” (Рут. 2:12).
Рут нагадала Боазу його благословіння, коли розбудила його однієї ночі на току. Прокинувшись від сну, Боаз запитав: “Хто ти?” Рут відповіла: “Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич” (Рут. 3:9).
Боаз прихистив Рут, одружившись на ній, і відголос їхньої історії відчувається у хвалі, яку їхній правнук Давид возніс Богу Ізраїля: “Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил” (Пс. 35:8).
Як ви себе почували, коли вас хтось прихистив? Яким чином ви можете надати притулок іншим?
Небесний Отче, в Тобі я знаходжу притулок. Використовуй мене, аби й інші могли віднайти в Тобі притулок.
Автор: Майк Уїттмер
“Признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись”. — Якова 5:16
“Привіт, По Фанг! – написала мені подруга з церкви. – Даваймо цього місяця в нашій групі будемо виконувати повеління з Послання Якова 5:16. Створімо безпечну атмосферу довіри та конфіденційності, аби ми могли ділитися своїми хвилюваннями та молитися один за одного”.
В ту мить я не знала, що відповісти. Хоча члени нашої групи були знайомі вже багато років, ми ніколи по-справжньому не відкривали один одному своє серце і свій біль. Зрештою, страшно бути вразливим.
Однак правда полягає в тому, що ми всі грішники, і ми всі страждаємо. Нам усім потрібен Ісус. Щирі розмови про дивовижну Божу благодать і довіру Христу допомагають нам і далі на Нього покладатися. З Ісусом ми можемо припинити вдавати, що в нашому житті немає жодних проблем.
Отже, я відповіла: “Так! Давай це зробимо!” Спочатку було ніяково. Втім поступово один за одним члени групи почали відкриватися. Дехто і далі зберігав мовчання, однак усі поставились до цього з розумінням. Ніхто ні на кого не тиснув. Ми завершили зустріч виконанням другої частини тексту Послання Якова 5:16: “Моліться один за одного”.
Того дня я відчула красу щирого спілкування з християнами. Завдяки спільній вірі в Христа ми можемо покладатися на Його допомогу та допомогу інших у подоланні наших слабостей і труднощів.
Як заохочувати до більш щирого спілкування у вашій церковній громаді? З ким ви можете поділитися своїм болем?
Небесний Отче, дякую, що помістив мене у Свою родину, аби я могла віднайти підтримку в процесі мого уподібнення Христу.
Автор: По Фанг Хіа
“Горе… пастирям, які пасуть самих себе! Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте”. — Єзекіїля 34:2,4
В Університеті Айови дотримуються, ймовірно, найбільш зворушливої традиції у футболі. Стадіон Кіннік розташований поряд з Дитячою лікарнею родини Стед. На верхньому поверсі лікарні є панорамні вікна, з яких відкривається чудовий вид на поле. У дні ігор хворі діти та їхні родини збираються на верхньому поверсі і спостерігають за дійством на стадіоні. Наприкінці першого тайму всі тренери, спортсмени і тисячі уболівальників повертаються обличчям до лікарні і махають дітям руками. У цю мить дитячі очі починають сяяти. Просто дивовижно бачити, як спортсмени та весь стадіон роблять паузу заради прояву турботи.
Святе Письмо закликає турбуватися про тих, хто слабкий, та піклуватися про тих, кому важко і хто хворіє. Втім дуже часто ми ігноруємо нужденних (Єз. 34:6). Пророк Єзекіїль докоряв ізраїльським лідерам за їхній егоїзм та нехтування потребами інших. “Горе Ізраїлевим пастирям”, – казав Бог через Єзекіїля. Далі Він пояснив: “Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте” (вв. 2, 4).
Як часто наші особисті пріоритети, стиль лідерства та відношення до фінансів демонструють нестачу уваги до тих, хто страждає? Натомість Бог показує нам спосіб життя, в якому сильні піклуються про слабких (вв. 11-12).
Чи бачили ви, як сильні турбувались про слабких? Або, навпаки, ігнорували їх?
Небесний Отче, навчи мене любити так, як любиш Ти.
Автор: Уїнн Коллієр
“Ісус… каже: «Пустіте дітей, щоб до Мене приходили»”. — Луки 18:16
Коли наша названа бабуся після декількох інсультів опинилася в лікарні, лікарі не знали, наскільки постраждав її мозок. Треба було почекати, поки її стан трохи покращиться, щоб потім перевірити функціонування мозку. Вона промовила всього декілька слів, які були мало зрозумілими. Втім коли 86-річна жінка, яка дванадцять років наглядала за моєю дочкою, побачила мене, вона відкрила свої пересохлі вуста і запитала: “Як Кайла?” Перші слова, які вона до мене промовила, стосувались моєї дитини, яку вона щиро та сильно любила.
Господь Ісус також любив дітей і відводив їм особливе місце, хоч учні і не дуже це схвалювали. І ось батьки привели до Нього своїх дітей, аби Він “до них доторкнувся” (Лк. 18:15). І Христос благословив цих дітей. Однак не всі раділи тому, що Він благословляв малечу. Учні сварили батьків і наказували їм не турбувати Вчителя. Натомість Він втрутився і сказав: “Пустіте дітей, щоб до Мене приходили” (в. 16). Христос поставив дітей у приклад, як треба приймати Боже Царство – з простою довірою та щирістю.
У маленьких дітей рідко бувають приховані мотиви. Вони говорять те, що бачать. Покладаймося на Бога з відкритим серцем, як дитина, тоді як Він допомагає нам відновити цю дитячу довіру.
Як наслідувати дитячу щирість у стосунках з Богом? Як ви благословляєте дітей у вашій родині та громаді?
Небесний Отче, допоможи мені по-дитячому відкрито та щиро приймати Твоє Царство.
Автор: Катара Паттон
“Слухай, Ізраїлю, постанови й закони, які я говорю сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх”. — Повторення Закону 5:1
Кілька років тому на півночі Іспанії потяг, у якому було двісті вісімнадцять пасажирів, зійшов із рейок. Загинуло 79 людей, а ще 66 потрапили до лікарні. Машиніст не зміг пояснити причини того, що сталося, натомість відеозапис із камери спостереження зміг і пояснив. Потяг рухався надто швидко і не зміг увійти в поворот. На цій ділянці було обмеження на швидкість, покликане убезпечити пасажирів. Але машиніст із тридцятирічним стажем знехтував вимогами безпеки, що призвело до загибелі багатьох людей.
У 5-му розділі книги Повторення Закону Мойсей представляє обмеження, які накладав на Ізраїль завіт із Богом. Він спонукає нове покоління сприймати Божі вказівки як дані безпосередньо йому (в. 3), а потім повторює десять заповідей (вв. 7-21). Нагадуючи дані на Синаї закони і роблячи висновки з непослуху попереднього покоління, Мойсей закликає ізраїльтян бути слухняними, смиренними та пам’ятати про Божу вірність. Господь проклав шлях для Своїх вибраних, щоб вони не зруйнували власне життя чи життя інших людей. Якщо вони нехтуватимуть Його мудрістю, то накличуть біду на свою ж голову.
Сьогодні, коли Господь веде нас по життю, зробимо все Писання своєю втіхою, керівництвом та захистом. Тоді ми зможемо залишатися на Божих рейках і повністю присвятити Йому своє життя.
Чому межі, які встановив Бог, є проявом Його любові? У яких випадках ці межі можуть бути тісними?
Боже, допоможи мені виявляти любов до Тебе через послух.
Автор: Марвін Уїльямс
? 30.07.2023 10:01 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Син утіхи. Довіряй, чи перевіряй?» | Пастор Олександр Колтуков | 30.07.2023: https://youtu.be/U4IMEvsBX7g
“Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні”. — 1 Коринтян 12:22
Мій друг працює на кораблі-шпиталі, який називається “Милосердя Африки”. Там надають безкоштовне медичне обслуговування громадянам країн, що розвиваються. Співробітники щодня допомагають сотням пацієнтів, чиї хвороби могли залишитися без належного лікування.
Періодично на борт піднімаються кореспонденти та знімають чудових лікарів, які здатні виправити заячу губу або вирівняти криву ногу. Іноді вони також беруть інтерв’ю в моряків. А ось робота Міка зазвичай залишається за кадром.
Мік – інженер. Несподівано для нього самого, йому доручили каналізаційну систему корабля. Щодня через каналізацію проходить до сорока тисяч літрів рідких відходів. Управлятися з цією токсичною речовиною – справа серйозна. Без Міка, який обслуговує труби та насоси, робота на “Милосерді Африки” зупинилася б.
Легко аплодувати тим, хто перебуває на “верхній палубі” християнського служіння, не помічаючи інших, що працюють внизу. Коринтяни звеличували тих, хто мав надприродні дари, а Павло нагадував їм, що кожен віруючий відіграє важливу роль у праці для Христа (1 Кор. 12:7-20). Будь-який дар важливий, чи це здатність зцілювати чи проста допомога людям (вв. 27-31). Більше того, чим непомітніша праця, тим більшої честі вона гідна (вв. 22-24).
Ви працюєте “на нижній палубі”? Тоді підійміть голову. Ваша праця почесна в очах Бога і необхідна всім нам.
Що відбувається, коли ви порівнюєте свої дари з іншими? Кому з “нижньої палуби” ви сьогодні можете подякувати за його працю?
Я важливий для Тебе, Господи. Дякую, що Ти бачиш мене, навіть якщо люди не помічають.
Автор: Шерідан Войсі
“Він же відходив на місце самотнє й молився”. — Луки 5:16
Грін-Бенк (штат Західна Вірджинія) – це крихітне поселення в суворих горах Аппалачі. Воно схоже на десятки інших містечок у цьому районі, за одним важливим винятком. Жоден із ста сорока двох його мешканців не має мобільного доступу до інтернету. Причина в обсерваторії, чий телескоп постійно сканує небо. Сигнали вишок Wi-Fi та стільникового зв’язку створюють перешкоди, тому в Грін-Бенк введено режим радіомовчання. Це одне з технологічно найтихіших місць у Північній Америці.
Іноді тиша – найкращий стан для руху вперед, особливо в наших стосунках із Богом. Сам Господь Ісус Христос подав нам у цьому приклад, часто віддаляючись і проводячи час на самоті, щоб поговорити з Небесним Отцем. Євангеліст Лука повідомляє: “Він же відходив на місце самотнє й молився” (Лк. 5:16). Це чудовий приклад для нас. Якщо Творець Всесвіту настільки усвідомлював Свою залежність від Отця, то наскільки більше ми потребуємо цього!
Регулярно усамітнюючись у тихому місці та зміцнюючи дух у Божій присутності, ми зможемо рухатися вперед у Його оновлюючій силі. А у вас є таке місце?
Що заважає вашому молитовному спілкуванню з Богом? Де ви можете повністю зосередитися на молитві?
Небесний Отче, іноді шум життя в грішному світі відволікає мене від Тебе і заважає проводити час із Тобою. Допоможи мені знайти місце, в якому я зможу просто радіти Твоїй присутності.
Автор: Білл Краудер
“І сказав Господь до Мойсея: «Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові»”. — Вихід 6:1
На батьківщині Давида віруючі в Христа зазнавали утисків, їхню худобу вбивали. Давид та його сім’я втратили все, що мали, і розсіялися по різних країнах. Дев’ять років Давид провів у таборі для біженців далеко від рідних. Він знав, що Бог із ним, але роки йшли. Двоє дорогих йому людей померли в розлуці, а ситуація не змінювалася. Отже, Давид занепав духом.
Багато років тому інший народ зіткнувся з жорстоким гнобленням. Бог наказав Мойсеєві вивести ізраїльтян з Єгипту. Мойсей з небажанням погодився. Але коли він звернувся до фараона, єгипетський правитель лише посилив гноблення (Вих. 5:6-9). “Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу”, – сказав він (в. 2). Народ поскаржився Мойсеєві, а той став скаржитися Богові (вв. 20-23).
Зрештою, Господь визволив ізраїльтян, і вони отримали свободу, яку хотіли, але Божою дією і в Божий час.
Роки в таборі для біженців Давид провів із користю, здобувши ступінь магістра в семінарії Нью-Делі. Тепер він пастор для свого народу – таких самих біженців, як і він, що здобули новий дім. “Мій досвід – це горно, в якому я навчився керувати як слуга”, – каже він. У своєму свідченні Давид цитує пісню Мойсея з книги Вихід: “Моя сила та пісня – Господь, і Він став на спасіння мені” (Вих. 15:2). Сьогодні Господь – це наша фортеця і спасіння.
Які запитання ви хочете поставити Богові? Як ви можете більше довіритись Його обітницям?
Небесний Отче, я завжди можу покластися на Тебе. Вибач мені за часи, коли я забував цю істину.
Автор: Тім Густавсон
“Бо спасені ви благодаттю через віру… не від діл”. — Ефесян 2:8-9
Ми прикрашали церковну будівлю для спеціального заходу, і одна з сестер дорікнула мені за мою недосвідченість. Коли вона пішла, до мене підійшла інша і сказала: “Не хвилюйтеся. Вона з тих, кому потрібна додаткова благодать”.
Я засміялася. Мені сподобався вираз “додаткова благодать”, і я почала застосовувати його щоразу, коли в мене з кимось виникав конфлікт. Минули роки, я сиділа в тій же церкві на похороні тієї самої сестри, якій була потрібна “додаткова благодать”. Пастор розповідав, як вона служила людям, часто непомітно для оточуючих, і була щедрою та турботливою. Я просила Бога пробачити мені за те, що засуджувала її та інших, несправедливо навішуючи ярлики. Адже мені самій теж потрібна була “додаткова благодать”, як і всім, хто йде за Христом.
У Посланні до ефесян апостол Павло пише, що всі ми “з природи були дітьми гніву” (Еф. 2:3). Але Господь замість гніву подарував нам спасіння, яке ми нічим не заслужили і ніколи не зможемо відпрацювати. Чому так? “Щоб ніхто не хвалився” (в. 9).
У міру того, як ми будемо день за днем підкорятися Богові на своєму життєвому шляху, Святий Дух працюватиме над зміною нашого характеру, щоб у ньому відобразились чесноти Христа. Кожному віруючому потрібна додаткова благодать. І Господь дає її нам належною мірою (2 Кор. 12:9).
Кому з ваших знайомих, на вашу думку, була потрібна “додаткова благодать”? У якій сфері життя вам самим сьогодні потрібна благодать?
Бог Отець, допоможи мені дарувати людям благодать так само щедро і просто, як подарував її мені Ти.
Автор: Сошіль Діксон
