Алекс Смоллі хоче, щоб усі прокидалися раніше, або хоча б трохи відволікались наприкінці дня. Навіщо? Щоб милуватися світанками та заходами сонця. За словами Смоллі, провідного британського дослідника у сфері вивчення захоплюючих погодних ефектів, ці швидкоплинні моменти – найкрасивіші і надихаючі періоди дня. Приголомшливий схід або захід сонця може покращити настрій, посилити позитивні емоції та зменшити стрес навіть більше, ніж блакитне небо чи яскраві нічні пейзажі. “Коли ви бачите щось величезне і приголомшливе, що викликає почуття благоговіння, ваші власні проблеми можуть здаватися меншими, і ви не будете так сильно непокоїтись про них”.
Його висновки стосовно ефекту від подиву перегукуються зі словами пророка Єремії: “О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю потужною силою та Своїм витягненим раменом, – нічого для Тебе нема неможливого” (Єр. 32:17).
Цар Давид також спостерігав за Божим творінням і казав: “Небо звіщає про Божу славу, а про чин Його рук розказує небозвід” (Пс. 18:2). Стосовно сонця він каже: “Вихід його з краю неба, а обіг його – аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається” (в. 7). Отже, “Господній Закон досконалий, – він зміцнює душу” (в. 8). Боже славне творіння відображає всемогутнього Творця. Чому б сьогодні не зробити паузу і в захопленні не поглянути на небеса?
З якого місця вам подобається спостерігати за сходом або заходом сонця? Коли ви дивитесь на небо, що ви відкриваєте для себе стосовно Бога?
Небесний Отче, у Твоїх славних небесах Ти показуєш мені диво Твоєї сили.
“Очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього”. — 2 Хронік 16:9
Серіал “Роккі” розповідає про молодого боксера, який долає неймовірні труднощі, щоб стати чемпіоном у важкій вазі. У фільмі “Роккі ІІІ” показано, як успішний боксер вражений власними досягненнями. Телевізійні зйомки заважають йому проводити час у спортзалі, і, як наслідок, під час чергового поєдинку його нокаутує суперник. Решта фільму – це спроба Роккі відновити свою бойову спроможність.
У духовному сенсі юдейський цар Аса втратив свою бойову перевагу. На початку свого правління він перед обличчям неймовірних труднощів завжди покладався на Бога. Коли могутні кушеяни готувалися до нападу, Аса молився: “Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опираємося, і в Ім’я Твоє ми прийшли на цю безліч” (2 Хр. 14:10). Бог відповів на його молитву. Юдея завдала поразки ворогам і розсіяла їх (вв. 11-14).
Роками пізніше Юдеї знову загрожувала небезпека. Однак цього разу самовдоволений Аса проігнорував Бога і звернувся за допомогою до царя Арама (2 Хр. 16:2-3). Здавалося, що все спрацювало. Однак Бог не був задоволений. Пророк Ханані сказав Асі, що той перестав довіряти Богу (вв. 7-8). Чому він не покладався на Бога так, як раніше?
Наш Бог незмінно надійний. Його очі “дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього” (в. 9). Якщо ми повністю покладаємось на Господа, то відчуваємо Його силу.
З віком вам стає легше чи важче довіряти Небесному Отцю? Чому, на вашу думку, так відбувається? Як Бог може зміцнити вашу віру?
Дорогий Ісусе, допоможи мені з кожним днем все більше на Тебе покладатись.
“Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця”. — Єремії 29:10
Минуло багато років відтоді, як ми покинули містечко в штаті Орегон, де зростала наша родина. Там у нас залишились чудові спогади, і нещодавній візит нагадав деякі моменти: футбольні ігри наших дівчат, наш старий дім, церковні зібрання та мексиканський ресторан наших друзів. Місто змінилося, але в ньому було достатньо знайомого, щоб викликати в нас бажання повернутися знов.
Коли ізраїльтяни вирушили у вигнання до Вавилону, вони сумували за знайомими людьми, пам’ятками та культурою. Вони забули, що були вигнані за бунт проти Бога. Отож, коли фальшиві пророки сказали вигнанцям, що вони повернуться додому через два роки (Єр. 28:2-4; 29:8-9), то знайшли сприйнятливу аудиторію.
Однак Бог засудив цих фальшивих пророків та їхні фальшиві обіцянки. “Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас” (Єр. 29:8). У Нього були плани стосовно Його народу, “щоб дати [йому] будучність та надію” (в. 11). Попри складність, важкість та незвичність обставин, Бог був поряд зі Своїм народом. Він сказав вигнанцям: “І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем” (в. 13). Бог поверне їх “до того місця, звідки [їх]… був вигнав” (в. 14), але у визначений Ним час.
Ностальгія грає з розумом злий жарт, викликаючи сум за тим, що колись було. Не пропустіть те, що Бог робить прямо зараз. Він виконає Свої обітниці.
Яких труднощів ви зазнаєте зараз? Як Бог виявляє Свою вірність?
Небесний Отче, допоможи линути до Тебе в теперішньому і не тужити за минулим.
“Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!” — Об’явлення 7:10
В основі роботи Кетрін над перекладом Біблії лежить любов до Бога та людей. Кетрін радіє, коли жінки в Індії приходять до глибшого розуміння Святого Письма, читаючи його рідною мовою. “Читаючи Біблію, вони часто починають радіти та плескати в долоні. Коли вони читають про Ісуса, то кажуть: «О, чудово!»”
Кетрін прагне, аби більше людей читали Писання своєю рідною мовою. У цьому бажанні вона керується видінням апостола Івана на острові Патмос. Через Духа Бог ввів його до небесної тронної зали, де він побачив “натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, [що] стояв перед престолом і перед Агнцем” (Об. 7:9). Усі вони славили Бога, промовляючи: “Спасіння нашому Богові” (в. 10).
Господь продовжує збільшувати велику кількість людей, які Його прославляють. Він використовує не лише працю перекладачів Біблії та тих, хто молиться за них, але і тих, хто з любов’ю простягає руку допомоги своїм ближнім, несучи їм добру звістку про Ісуса Христа. Ми можемо радіти цій радісній місії, дивуючись тому, як Бог спонукає все більше людей приєднуватись до ангельської хвали: “Слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць, – нашому Богу на вічні віки” (в. 12).
Чи бачите ви, як Бог спонукає людей прославляти і шанувати Його? Як Він може запросити вас долучитися до Його місії розповсюдження Доброї Звістки про Ісуса?
Спасителю Боже, дякую за дар Ісуса. Будь ласка, допоможи мені виявляти Твою дивовижну любов до інших.
“Яке то величне на цілій землі Твоє Ймення”. — Псалом 8:2
Дванадцятого липня 2022 року вчені очікували на перші знімки з нового космічного телескопа Джеймса Вебба. Найсучасніший телескоп може зазирнути у Всесвіт далі, ніж будь-коли зазирало людство. Раптом з’являється зображення, від якого перехоплює подих: кольоровий космічний пейзаж туманності Каріна, який ніколи раніше не бачили таким. Один астроном НАСА процитував Карла Сагана, відомого атеїста: “Десь на нас чекає щось неймовірне”.
Іноді люди можуть дивитися Богу в очі і не бачити Його. Однак псалмоспівець Давид дивився на небо і точно знав, що він бачив: “Слава Твоя понад небесами” (Пс. 8:2). Саган був правий стосовно чогось “неймовірного”, що нас очікує, однак він не усвідомив того, що осягнув Давид: “Коли бачу Твої небеса – діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, – то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї?” (вв. 4-5).
Коли ми бачимо знімки далекого космосу, то дивуємось не стільки технологіям, скільки тому, що ми є свідками Божого творіння. Ми дивуємось тому, що в безмежності творіння Бог зробив людину “володарем творива рук Своїх” (в. 7). Дійсно, “на нас чекає щось неймовірне”, і це Бог, Який чекає, щоб привести віруючих в Ісуса до Себе, коли Він знову повернеться на землю. Це найбільш захоплюючий образ з усіх існуючих!
Які думки у вас виникають, коли ви дивитесь на зображення далекого космосу? Як ви відчуваєте в них Бога?
Бог Творець, я вражений славою небес і красою Твого творіння. Дякую, що посеред такого дивовижного творіння Ти піклуєшся про мене!
“І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити, та тішитися”. — Еклезіястова 8:15
Щовесни в Японії солодко пахучий цвіт сакури заливає всю країну вишуканими блідими та яскравими рожевими барвами, тішачи почуття як мешканців, так і туристів. Короткочасність цвітіння культивує в японців гостре усвідомлення того, що треба насолоджуватись красою та ароматом, поки вони тривають. Японці називають цю свідому насолоду чимось, що швидко змінюється, “моно-но аваре”.
Людям властиво шукати і продовжувати відчуття радості. Однак дійсність того, що життя пронизане труднощами, означає: ми повинні розвивати здатність дивитися на біль і задоволення через призму віри в люблячого Бога. Ми не повинні бути надмірно песимістичними, як і не повинні створювати собі нереально “сонячний” погляд на життя.
Книга Еклезіястова пропонує нам корисну модель. Хоча цю книгу іноді вважають каталогом негативних висловлювань, той самий цар Соломон, який писав, що “марнота усе” (Екл. 1:2), також заохочував своїх читачів знаходити радість у простих життєвих речах, кажучи: “І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити, та тішитися” (Екл. 8:15).
Радість приходить, коли ми просимо Бога допомогти нам “мудрість пізнати” і навчитися бачити “усякий чин Бога” (вв. 16-17), як у прекрасні періоди життя, так і у важкі (Екл. 3:11-14; 7:13-14), знаючи, що ні те, ні інше не є постійним по цей бік небес.
У якому періоді життя ви зараз перебуваєте? Як у ньому знайти радість? Дорогий Отче, дякую, що Ти є джерелом краси та радості в моєму житті. Автор: Кірстен Холмберг
“Як живий Господь, – те, що скаже Господь, тільки те говоритиму!” — 2 Хронік 18:13
Після Паризької мирної конференції, яка завершила Першу світову війну, французький маршал Фердинанд Фош з гіркотою зауважив: “Це не мир. Це перемир’я на двадцять років”. Погляд Фоша суперечив поширеній думці, що цей жахливий конфлікт стане “війною, яка покладе край усім війнам”. Двадцять років і два місяці потому вибухнула Друга світова війна. Фош мав рацію.
Багато років назад Міхей, єдиний істинний Божий пророк в регіоні того часу, послідовно пророкував жахливі військові наслідки для Ізраїлю (2 Хр. 18:7). На противагу йому чотириста фальшивих пророків царя Ахава пророкували перемогу. Один із чиновників Ахава сказав Міхею: “Ось слова тих пророків, – одноусно звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, – і ти говоритимеш добре” (в. 12).
Міхей відповів: “Те, що скаже Господь, тільки те говоритиму” (в. 13). І він пророкував про “Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха” (в. 16). Міхей був правий. Арамеї вбили Ахава, а його військо розбіглось (вв. 33-34; 1 Цар. 22:35-36).
Ми, послідовники Ісуса, ділимося звісткою, яка суперечить загальноприйнятій думці. Ісус сказав: “До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Ів. 14:6). Багатьом не подобається це послання. Як кажуть люди, воно занадто ексклюзивне . Однак Христос приносить обнадійливу звістку, яка є всеохоплюючою . Він вітає кожного, хто до Нього звертається.
Якщо Дух спонукає вас щось сказати або зробити, як це виконати з любов’ю? Коли ваші власні припущення потребували Божого випробування?
Небесний Отче, будь ласка, даруй мені мудрість розпізнавати Твою істину.
“Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого”. — Матвія 5:37
Коли Гандальф Сірий зіткнувся з Саруманом Білим, стало зрозуміло, що останній відійшов від того, що мав би робити – допомагати захищати Середзем’я від влади злого Саурона. Більше того, Саруман вступив у союз із Сауроном! У цій сцені з фільму “Братство персня”, заснованого на класичному творі Толкіна, двоє колишніх друзів вступають в епічну битву добра проти зла. Якби ж то Саруман не збився з курсу і робив те, що було правильним!
Цар Саул також не зміг втриматись на правильному шляху. В одній з історій розповідається, що він “повиганяв [з Ізраїлю] ворожбитів та віщунів” (1 Сам. 28:3). То був правильний крок, адже Бог оголосив, що захоплення окультизмом є “гидотою” (Повт. 18:9-12). Втім, коли Бог не відповів на благання царя (через його ж попередні гріхи) стосовно того, як впоратись з величезною филистимською армією, Саул звелів: “Пошукайте мені жінку-ворожку, і я піду до неї, і запитаю її” (1 Сам. 28:7). Яка зміна курсу! Зрештою, Саул зазнав поразки, оскільки сам порушив свій же попередній наказ, який був правильним.
Через тисячоліття Ісус сказав Своїм учням: “Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого” (Мт. 5:37). Іншими словами, якщо ми зобов’язались слухатись Христа, життєво важливо дотримуватись цієї обіцянки. Отже, залишаймося в Христі, з Божою допомогою!
Що допомагає вам дотримуватись власних зобов’язань? Чому так важливо не відступати від правильного шляху?
Дорогий Ісусе, будь ласка, допоможи мені йти Твоїми шляхами.
Чого найбільше не вистачає в нашій країні сьогодні? Як це не прикро – миру. Навіть сьогоднішнє свято Воскресіння Ісуса Христа затьмарене тим, що багато родин святкують його не у себе вдома. А ще багато чоловіків, синів і дочок це свято зустрічають в окопах на нулі. Саме тому сьогоднішня Пасха в Україні має піксельні кольори. Бо саме завдяки нашим захисникам ми можемо бути в церкві і святкувати це велике свято.
Що ж такого особливого є в мирі, що коли він є, ми сприймаємо його як щось звичне, а коли його втрачаємо – то все навколо стає безрадісним і тривожним?
Війна, що поки триває в нашій країні, нагадала наскільки цінним є мир. Бо коли наші сусіди вирішили принести свій «руський мир», для багатьох людей все поділилося на «до» і після». І ось так виглядали деякі міста до приходу «руського миру» і після.
Київ, Харків, Ірпінь… Багато красивих і зелених міст перетворилися на попелища і руїни. Чому? Бо вони втратили справжній мир, а натомість до них прийшов диявольський, бісовський «руський мир».
Насправді мир – це той стан, для якого нас створив Господь. Тому жити без миру дуже важко і я би сказав – неможливо. Про це нагадує нам сьогоднішнє свято, бо саме для цього прийшов наш Господь Ісус Христос.
Чи знаєте ви, які перші слова сказав Ісус після воскресіння своїм учням? Так, ви не помилились, Він сказав: «Мир вам».
Про це ми можемо прочитати в Євангелії від Івана у 20 розділі:
«Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!» (Iван.20:19)
Але виникає логічне запитання, про який саме мир говорить нам Господь Ісус? Він каже про той мир який потрібен кожній людині і без якого ми не можемо мати справжнього миру. Це те, заради чого він пішов на хрест, заради чого пролив Свою кров і заради чого віддав життя. Що це за мир? Це мир з нашим Творцем – Небесним Батьком.
Якщо цей мир такий важливий, що Ісус віддав Своє життя, то як його ми можемо отримати? Про це Христос каже трохи далі у цьому Євангелії:
«Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Iван.20:31)
То як саме ми можемо мати Божий мир? Тільки через віру в Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя. Цей мир починається з покаяння і саме через нього ми отримуємо прощення гріхів і примирення з Небесним Батьком. Саме цей мир потрібен кожному і особливо в нашій країні. І саме без цього миру не буде по справжньому щасливого життя, навіть тоді, коли війна в нашій країні закінчиться.
Тому Ісус каже сьогодні: Мир вам! Хай цей мир буде між тобою і Богом. Між тобою і твоїми рідними. Між тобою і твоїми сусідами. І хай Господь допоможе, що цей мир прийшов також і для нашої країни.
Сто років тому пишні ліси вкривали приблизно 40 відсотків території Ефіопії, а сьогодні – лише 4 відсотки. Розчищення площ для сільськогосподарських потреб без належного захисту дерев призвело до екологічної кризи. Переважна більшість невеликих ділянок зелених насаджень, що залишилися, охороняються церквами. Протягом століть місцеві ефіопські православні церкви плекали ці оазиси посеред безплідної пустелі. Якщо ви подивитесь на аерофотознімки, то побачите зелені острівці, оточені коричневим піском. Церковні лідери наполягають, що догляд за деревами є частиною їхнього послуху Богу як управителів Його творіння.
Пророк Ісая писав до ізраїльського народу, який жив у посушливій місцевості. Він указав на задумане Богом майбутнє, в якому “звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте” (Іс. 35:1). Бог хоче зцілити не лише Свій народ, але й усю землю. “Я створю нове небо та землю нову” (Іс. 65:17). У Божому новому світі “пустиня… зацвіте, мов троянда” (Іс. 35:1).
Божа турбота про творіння, включно з людьми, спонукає нас також піклуватися про нього. Ми можемо жити в гармонії з Його планом щодо остаточного зцілення світу, піклуючись про те, що Він створив. Ми також можемо долучитися до Божої справи, аби всі види пустель зацвіли життям і красою.
Де ви бачите безплідне і страждаюче творіння? Як посприяти тому, аби пустелі зацвіли?
Господи Боже, будь ласка, покажи, як допомогти в зціленні та відновленні того, що зламано у світі.
