Церква Божої Слави

Ми можемо бачити безліч речей: дерева, зірки, гори, океани, людей, пінгвінів, посмішку нашого найкращого друга, слонів, хмарочоси, кавові зерна, заходи сонця та тюльпани, і це лише деякі з них.

Усі ці речі створив Бог. Він створив світ природи, і навіть закони, які ним управляють.

Але є й речі, яких ми не бачимо: за подихом вітру, за глибинами світобудови, під основами кохання. Через Христа було створено все – на небі та на землі, видиме та невидиме (Колосян 1:16).

І хоча наші смертні очі можуть бути не в змозі бачити вітер, інфрачервоне світло чи Дух Божий, ми все одно відчуваємо їхню дію. Тому що є набагато більше речей, ніж ми можемо побачити. Існує більше поза цим життям.

Друзі Павла, коринтяни, мали великі труднощі. Їх гнали та переслідували через те, що вони вірили в Ісуса — у те, що Він був довгоочікуваним Месією. Декому навіть загрожувала смерть. Але Павло закликав їх переносити такі швидкоплинні випробування з надією, яка за межами цього світу. Він писав:

“… ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме – тимчасове, а невидиме – вічне”.
2 Коринтян 4:18

Людські очі можуть бачити лише певну кількість речей. Людський розум може осягнути лише обмежену галузь знань. Але ми можемо довірити Богові все, що не можемо побачити чи зрозуміти.

Бог реальний. Можливо, сьогодні ми не зможемо побачити Його на власні фізичні очі, але ми можемо відчути Його вплив. Ісус приніс Себе в жертву, щоб ви могли жити, і на вас чекає життя з надлишком — і на землі, і на небі. Є щось більше, ніж тут і зараз.

Отже, чи звернете ви свій погляд на видиме чи невидиме? Чи довірятимете ви своїм п’яти почуттям або почнете довіряти Йому?

Уявіть, що ви садите насіння. Якщо ви хочете, щоб воно виросло у квітку, ви піклуєтеся про нього і надаєте все, що необхідно.

Тепер подумайте про людей, які з вами у лихоліття. Ті, що підтримують вас і з ким вам подобається проводити час. Такі відносини схожі на насіння, ми повинні дбати про них, щоб вони не тільки зростали, а й процвітали.

Щоразу дякую я своєму Богові, згадуючи про вас.
Филип’ян 1:3

У Біблії ми дізнаємося, що Павло започаткував церкву у Филипах. Поки він жив із церквою, люди були щедрі та добрі до нього, розповідаючи разом з ним про Євангелію. Але навіть після того, як Павло продовжив свій шлях, церква у Филипах продовжувала його підтримувати.

Коли Павла посадили до в’язниці, він написав їм листа. Він міг би написати їм про свої проблеми, але натомість він молився за своїх друзів і підбадьорював їх, щоб вони продовжували жити життям, яке славить Господа, попри труднощі та гоніння. Павло усвідомлював, на які жертви вони йшли, тому дякував і підтримував їх.

Також і ми можемо зміцнювати наші стосунки з людьми, які є важливими для нас, шляхом прояву вдячності.

Ми можемо помолитися за них, підтримати їх добрим словом або послужити їм, незважаючи на нашу зайнятість. Ми можемо, відклавши справи, уважно вислухати їх, або висловити подяку за щось, що інакше залишилося б непоміченим.

Бог дав нам бажання бути у взаєминах з людьми навколо нас. Це означає, що так само як Павло і Филипʼяни, ми маємо можливість підтримувати одне одного і разом слідувати за Господом. Для цього нам необхідно дбати про наші стосунки, і цілеспрямовано берегти їх та зберігати їх здоровими. І один із найкращих способів це зробити – зупинитися та подякувати людям, які допомагають і підтримують нас. Давайте сьогодні знайдемо час, щоб подякувати Богові за людей, котрі зробили великий внесок у наше життя, і помолимося за них.

Ісус зцілював людей, які були хворі, і годував людей, які були голодними. Через те за Ним ішли великі натовпи.

Але Він хотів, щоб вони знали, що Він був більшим, ніж те, що Він міг запропонувати…

«Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить у Мене, той ніколи не буде спраглий».
Іоана 6:35

Бог міг створити нас так, щоб ми нічого не потребували, але натомість Він зробив нас залежними від таких речей, як їжа, вода, кисень, сон, сонячне світло — і від Нього. Він створив цей світ навмисно, з певними потребами та певними обмеженнями.

Ми нужденні за замовчуванням.

Подібно до того, як їжа та вода необхідні для людського життя, повсякденні реалії вказують нам на духовні істини.…

Нам потрібен Ісус навіть більше, ніж нам необхідні життєві речі.

Ми можемо шукати задоволення у своїй роботі та стосунках, а також у грошах, славі, владі, сексі, досягненнях і пригодах. Але це все призводить до порожнечі. Все це як гонитва за вітром.

Отже, слідуймо за Ісусом не лише заради того, що Він може запропонувати, а й заради того, Ким Він є. Нумо усвідомлювати, що цей світ ніколи не наситить, але ми вже маємо доступ до справжньої їжі.

Ми можемо прийти до Нього, щоб насититися, тому що Він є хлібом життя.

Говорить до Нього Пилип: “Господи, покажи нам Отця, − і вистачить нам!” — Івана 14:8

Автор та пастор Ервін Луцер згадує одне телешоу, на якому ведучий Арт Лінклеттер мав діалог з маленьким хлопчиком, який взявся намалювати Бога. Здивований Лінклеттер зауважив: “Ти не зможеш цього зробити, тому що ніхто не знає, як виглядає Бог”. “Коли я намалюю, всі дізнаються!” – відповів хлопчик.

Нас часто цікавить: “Який Він, Бог? Чи Він справді добрий? Чи благий? Чи Він піклується про нас?” Проста відповідь на всі ці питання криється в словах, що Ісус сказав у відповідь на прохання Пилипа: “Промовляє до нього Ісус: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця?»” (Ів. 14:8-9).

Якщо жадаєте побачити Бога, погляньте на Ісуса. “Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива” (Кол.1:15). Перечитайте ще раз Євангелія від Матвія, Марка, Луки й Івана. Розважайте глибоко над тим, що Ісус робив і казав. І коли зробите це, матимете більше уявлення про те, Який є Бог.

Один мій друг якось сказав мені, що єдиний Бог, в Якого він може вірити, − Той, Якого Він побачив у Ісусі Христі. І я впевнений, що коли ви будете читати про Нього, серце ваше почне швидше битися, тому що Ісус є Бог, Якого ви шукали все життя – хоча, можливо, й не здогадувалися про це.

Господи, ми дуже схильні вважати Тебе таким, яким Ти насправді не є. Допоможи нам бачити Тебе ясніше на сторінках Святого Письма. Навчи відображати Тебе у своєму житті.

“Чим глибше нам відкривається Бог, тим ясніше бачимо самих себе”. — Ереві Луцер

Автор: Давид Роупер

Можливо, це мрія, за яку ви тримаєтесь, або обіцянка, яку вам дали. Можливо, ви чекаєте зміни людини або зміни ситуації. Можливо, ви чекаєте відповіді на молитву, сподіваєтеся прийти, радість замінить смуток або ясність і надія замінять плутанину та хаос.

Посеред болю, втрат і страждань може бути важко терпляче триматися Того, Хто обіцяє прийти заради нас.

Ісая був пророком для провідників Юди в часи національної розбещеності та духовної бідності. Він передрік, що його народ буде вигнано у вигнання, оскільки він покладався на ідолів, політичних правителів та інші миттєві речі.

Але Ісая також нагадав людям, що Бог є суверенним, Бог виведе їх із вигнання, і що одного дня Бог пошле рятівника, щоб врятувати їх назавжди.

Ісая не дожив до виконання всіх своїх пророцтв, але він зберіг надію, про яку пророкував, і його слова, звернені до народу Ізраїлю, можуть продовжувати підбадьорювати нас сьогодні…

Довіряйте Господу, навіть коли обставини не мають сенсу.
Довіряйте Господу, навіть коли ви страждаєте.
Довіряйте Господу, навіть коли ваше серце розривається.
Що б не сталося, надійтеся на Господа.

Пори року можуть змінюватися, ситуації можуть змінюватися, люди можуть залишати або зраджувати вас, але той, хто залишається постійним протягом історії, є Богом над історією. Господь незмінний і непорушний. Ніщо не може протистояти Йому чи подолати Його.

Він знає, як це – страждати, тому що Він постраждав за нас. І тому ми можемо довіряти Богові, тому що Він дотримується Своїх обіцянок — і Він пообіцяв боротися за нас, ніколи не залишати нас, відкривати для нас шлях, любити нас, захищати нас і залишатися вірним нам.

Оскільки Бог є нашим спасінням, ми можемо довіряти Йому і не боятися.

Отже, що б не сталося, обираймо довіру до Господа.

Іноді життя може бути важким. Усі ми проходимо через часи, сповнені труднощів, горя чи втрат. І навіть якщо ви ще не стикалися з цим, у вас, мабуть, були моменти, коли ви втомлювалися робити добро. Попри те, що ми хочемо жити добре і робити добро іншим, правда полягає в тому, що ми всі втомимося від цього в якийсь момент.

В Ісаї 40:31 Ісая каже, що ті, хто сподівається на Бога, знайдуть відновлену силу. Ключ до наполегливості у важкі сезони полягає не в тому, щоб просто проштовхуватися і докладати більше зусиль. Сила не в тому, щоб просто сподіватися, що наші обставини зміняться.

Боже Слово каже, що справжня сила приходить, коли ми покладаємо надію на Бога. Оскільки Бог всемогутній, тільки Він має силу змінити наші обставини. Але Бог також знає, що ми, як люди, втомлюємось і неспокійні. Ми часто покладаємо надію на тимчасові рішення, коли маємо покладатися на Бога, Який справді може нам допомогти.

Але коли ми покладаємо нашу надію лише на Бога, Святе Письмо каже нам, що ми знайдемо відновлені сили, щоб витримати життєві випробування. Ми будемо, як птахи, які ширяють у небі не своїми силами, а силами, які дає Бог.

Покладати надію на Бога означає відмовитися від власного контролю й дозволити Йому вести нас. Це означає, що ми припиняємо спроби форсувати своє майбутнє і дозволяємо Богу діяти в нашому житті в Його час. Сподіватись на Бога означає довіряти Його обіцянкам, навіть якщо ми не бачимо їх виконання протягом нашого життя.

Витратьте сьогодні трохи часу на відновлення надії на Бога. Дозвольте Йому дослідити ваше серце. Моліться, щоб ви були сповнені силою та надією, які може дати лише Бог.

Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! — Івана 4:35
В кінці літа ми ходили на прогулянку у Новий Ліс в Англії. Ми весело проводили час, збираючи в лісі ожину і милуючись тим, як граються неподалік коні. Насолоджуючись солодкими і безкоштовними ягодами, я згадала слова, які Ісус колись сказав Своїм учням: “Я вас жати послав, де ви не працювали” (Ів. 4:38).

Мені подобається великодушність Божого Царства, що відображена в цих словах. Божа ласка дозволяє нам насолоджуватися плодами чиєїсь праці. Наприклад, можемо нести любов Ісуса якійсь людині, і вона має можливість чути Благу Звістку завдяки тому, що її родина молилась за неї багато років. Мені також подобається принцип обмеженості, що криється у словах Ісуса. Адже відомо, що деякі посіяні зернятка ми не зможемо пожати – їх пожнуть інші. Таким чином, можемо заспокоїтись внутрішньо, звершуючи свою працю. Маємо розуміти, що не ми відповідальні за результат. Зрештою Божа праця не залежить від нас. Господь має всі ресурси для зрощення рясного врожаю. А наше залучення до цієї праці – лише великий привілей.

Цікаво, скільки навколо нас нив вже готових для жаття? Давайте зважати на сповнений любов’ю заклик Ісуса: “Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!” (Ів. 4:35).

Господи, дякуємо Тобі за те, що так великодушно дозволяєш нам залучатись до Своєї праці. Навчи бачити ті можливості, що Ти даєш нам для свідчення про Благу Звістку.
Ми можемо жати те, що посіяли інші.
Автор: Емі Бушер Пай

“Я недостатньо гарний.”

“Я недостатньо розумний”.

“Я недостатньо сильний”.

“Мене недостатньо”.

Щодня нас бомбардують брехнею, яка намагається переконати нас, що ми не маємо того, що потрібно, щоб слідувати за Ісусом. Щоразу, коли ми помиляємося, наша невпевненість дає про себе знати й каже нам, що ми завжди будемо слабкими й ніколи не відчуємо тієї свободи, яку, за словами Ісуса, ми можемо мати. Але Святе Письмо нагадує нам, що саме божественна сила Ісуса дає нам усе, що нам потрібно, щоб жити благочестивим життям. Завдяки Його силі, коли ми падаємо, ми все одно можемо знову піднятися.

У нашій немочі звершується сила Божа (2 Коринтян 12:9). Завдяки силі Христа ніщо не може утримати нас. Ні страх, ні занепокоєння, ні сумнів, ні поразка, ні розчарування, ні самотність, ні труднощі чи біль.

Завдяки Ісусу в нас є все необхідне для боротьби з тим, що намагається викрасти нашу законну ідентичність.

Слово Боже живе, дієве і гостріше будь-якого двосічного меча. Воно розрізняє думки й наміри нашого серця. Воно було видихнуте Богом і виправляє, вчить і підбадьорює нас. Боже Слово освітлює наші шляхи.

Боже Слово наповнене нагадуваннями про нашу справжню особистість. Це може нагадати вам, що…

Вас достатньо, тому що ви — дитя Боже. (Іоана 1:12, 1 Іоана 3:1)

Ви можете радіти стражданням, тому що Христос постраждав за вас. (1 Петра 4:12-19, Якова 1:2-4)

Вас дуже люблять, і ви можете любити інших так, як полюбили вас. (Іоана 15:9-14)

Ніщо не може відлучити вас від Божої любові. (Римлян 8:37-39)

Коли ви зрозумієте, хто ви є, тоді ви дійсно зможете все зробити силою Христа.

Отже, почнімо застосовувати життєдайну істину, яку ми знаходимо в Біблії, щоб перейти від стану жертви до перемоги. Прийміть те, ким ви є у Христі.

І наступного разу, коли виникне страшна ситуація або в голову прийде загрозлива думка, пам’ятайте, що ви можете подолати її завдяки божественній силі Ісуса, яка діє у вас і через вас. Вам не обов’язково йти по життю самостійно — і ви не були створені для цього.

Ви пам’ятаєте, коли востаннє були виснажені? Можливо, ви цілий день чи тиждень працювали над складним проєктом. Можливо, ви почувалися виснаженими після того, як допомогли іншим людям у своєму житті. Або, можливо, важкі ситуації та невдачі змусили вас задуматися про те, щоб здатися. Всі ми колись утомлюємося.

Павло, автор Послання до Галатів, знав, що люди, яким він писав, теж втомляться від своєї роботи. За часів Павла людей переслідували та завдавали їм болю, і Павло писав, щоб підбадьорити їх у роботі, яку вони виконували.

Усередині підбадьорення Павла Галатам ховається така істина:

Навіть добрі люди втомлюються робити добрі речі.

Ось чому Павло закликає всіх робити добро. Ми маємо продовжувати допомагати людям. Ми повинні продовжувати ділитися надією на Ісуса з людьми. Ми повинні продовжувати намагатися жити так, як цього хоче від нас Бог.

Бог знає, що зрештою ми втомимося. І коли ми втомлюємося і розчаровуємося, ми, мабуть, починаємо ставити собі запитання, навіщо ми взагалі все це робимо (можливо, ви вже запитували себе).

Але Галатів 6:9 закликає нас наполегливо робити добрі діла. Подібно до того, як фермер повинен старанно працювати, щоб посіяти свій урожай, і чекати кілька місяців до фактичного збору врожаю, Павло каже, що врожай буде для тих, хто не здається.

Як і християни в Галатії, ми також повинні наполегливо вести благочестиве життя і допомагати іншим. Якщо ми не здамося, Писання каже, що на нас чекає нагорода. Ми можемо отримати цю нагороду під час нашого перебування на землі чи на небі, але незалежно від того, коли ми її отримаємо, ми маємо наполегливо робити добро.

Це означає, що те, що ви робите, має значення. У тому, як ви живете та любите інших, є цінність.

Тому витратьте сьогодні деякий час на роздуми про те, що ви зробили й можете продовжувати робити для інших. Кому ви можете допомогти? З ким ви можете поділитися надією на Ісуса? Як ви можете наполегливо жити благочестивим життям?

Якщо ви втомились або зазнали поразки, візьміть на себе зобов’язання сьогодні ніколи не здаватися. Виберіть бути наполегливими у будь-який період життя, в якому ви знаходитесь, знаючи, що буде врожай для тих, хто доходить до фінішу.

Чи може бути щось гарне у горі? У горі через тяжку втрату? У плачі від глибокого і тяжкого душевного болю?

Хоча горе — необхідна частина життя, ніхто не хоче журитися. Але в другому блаженстві – низці обіцянок Ісуса про Царство Бога – Ісус сказав таке:

“Благословенні засмучені, бо Бог утішить їх”.
Матвія 5:4

Ніхто не може цінувати дощ більше, ніж той, хто жив у пустелі. Ніхто не може цінувати їжу більше, ніж той, хто справді голодував. І ніхто не може знати Бога як свого Утішителя так, як той, хто відчайдушно потребував розради.

На жаль, смерть, розкладання та розчарування є частиною цього світу. Але навіть у нашій печалі та стражданнях Бог готовий утішити нас — унікальними та осмисленими способами, на які здатний лише Він.

Святого Духа часто називають “Утішителем”, а також “Помічником”, “Порадником” або “Ходатаєм”. Але незалежно від того, як Його звуть, це завжди те, ким Він є. Навіть у нашому горі Він завжди Бог, Який думає про найкраще для нас.

Отже, як же нас втішає Бог? Він робить це через Свого Духа, через Слово і через Свій народ.

Чи є у вас очі, щоб бачити, як Він невідступно слідує за вами? Чи відкрили ви своє серце Його втішенню?

Якщо ви є послідовником Христа, який сьогодні сумує, пам’ятайте: Сам Ісус обіцяв, що ви втішитеся. Він завжди добрий, Він завжди вірний, і Він прямо тут, готовий допомогти.