Церква Божої Слави

Слова Павла в 2 Коринтян 12:10 є парадоксом. Ми не часто думаємо про труднощі в житті як про ознаку сили чи радості. Наша культура часто вшановує фізично й розумово сильних людей, і легко піднести успішних і талановитих.

Але Павло каже, що Бог діє по-різному серед тих, хто йде за Ним. Замість того, щоб шукати тих, хто від природи талановитий і сильний, Бог любить використовувати тих, хто слабкий і скромний.

Наш природний успіх і таланти можуть стати на заваді Божій роботі в нашому житті, але коли ми слабкі й безпорадні, ми повинні покладатися лише на Божу силу.

Ось чому Павло каже, що він насолоджується труднощами, переслідуваннями та труднощами, тому що саме в такі моменти Бог може бути його силою та радістю. Бог формує характер у часи труднощів.

Павло не був природним обдарованим оратором чи письменником, і все ж Бог працював могутньо в його слабкості, щоб створити потужні промови та листи, які є частиною Святого Письма. Божа сила діяла через слабкість Павла, щоб досягти того, що Павло не міг зробити сам.

Ця перспектива змінює наше життя. Саме в моменти тривоги, слабкості чи труднощів Бог бажає бути нашою силою. Саме в часи переслідувань і труднощів Бог виконує частину Своєї найглибшої роботи в нашому житті. Якщо ми перебуваємо в стосунках з Ним і залежимо від Його сили, тоді Він буде з нами у часи слабкості. Він обіцяє бути нашою силою в труднощах.

Наше налаштування за замовчуванням – егоїзм.

Не вірите? Спробуйте провести день з малюком.

Малюки хочуть те, чого хочуть, і хочуть вони це зараз. Малюки будуть боротися (а іноді й кусатися), щоб зберегти панування над своїми цінними речами. Малюків мало турбують розклади, плани чи ідеально білі стіни.

Хороша новина про малюків — і про людей загалом — у тому, що вони здатні перетворюватися на самовідданих людей, коли дорослішають. Але якщо малюків не переорієнтувати з любовʼю і не навчити їх зважати на інших, цей егоїзм так і залишиться.

Отже, якщо ми від народження егоїстичні люди, як нам навчити наш розум не переходити до егоїзму за замовчуванням?

Біблія заохочує нас моделювати своє життя за прикладом Ісуса…

«Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!…»
Филип’ян 2:3-5

Ісус не використовував Свою владу для особистої вигоди — сили, задоволення, контролю чи комфорту — але прийняв природу слуги.

Ісус витрачав Свій час, інвестуючи в інших.
Ісус зосередив Свою увагу на допомозі іншим.
Ісус віддав Своє власне життя за інших.

Якщо ви починаєте почуватися самозакоханим, самопоблажливим або навіть трохи самоправедним, спробуйте попросити Бога про допомогу.

Попросіть Його допомогти вам бачити людей так, як Він.
Попросіть Його використовувати будь-які отримані знання для любові Його і служіння іншим.
Попросіть Його дати вам можливість вести інших до Нього.
‬‬
Боже Слово, Святий Дух і стосунки з іншими вірянами очищають наші серця. І з Божою допомогою ми можемо змінити нашу схильність до егоїстичного життя на життя безкорисливе.

Майже кожна успішна компанія чи група в історії мала дещо спільне: вони всі мали єднальну місію.

Місія має вирішальне значення не тільки для узгодження цілей, але й для об’єднання великої групи людей заради однієї мети.

Як християни, ми всі маємо одну місію. Ми об’єднані в слідуванні за Христом. Ми спасенні Його кров’ю (Римлян 5:9), і всі ми покликані навчати учнів в Його ім’я (Матвія 28:19).

І все ж, навіть серед християн існує так багато поділів і роз’єднаності.

Частково це відбувається через брак ясності та відданості місії, яка визначена у Святому Письмі. І що ще гірше, ми є грішними людьми, а гріх природно спричиняє поділ у нашому житті та стосунках.

Але псалмоспівець у Псалмі 133:1 роздумує про те, як добре, коли Божий народ живе разом у єдності. Є щось потужне, що відбувається між християнами, коли ми об’єднані.

Єдність не означає, що ми забуваємо про наші відмінності, бо не було б потреби об’єднуватися, якби ми всі були однакові. Ні, єдність — це поєднання наших відмінностей і прагнення разом зробити багато для Ісуса.

Разом ми можемо зробити набагато більше для Божого Царства, ніж поодинці. Але для цього ми повинні прагнути єдності. Життя краще, коли ми працюємо разом.

Подумайте про людей у вашому житті, які, можливо, відрізняються від вас. Які кроки ви можете зробити сьогодні, щоб побудувати більше почуття єдності з тими, хто вас оточує? Подумайте про те, як ви можете прославити Ісуса у своєму житті через стосунки та спільноти, в яких ви перебуваєте.

Надіслано з любовʼю

Що для вас означає єдність? У хаотичному і розділеному світі іноді слово «єдність» може звучати як щось недоречне, щось, що просто не може працювати в розбитому світі, в якому ми живемо. Поділ не є чимось новим. Насправді, це був виклик на самому початку церковної історії, і апостол Павло вирішував його впритул.

В 1 Коринтян 1 ми бачимо, що Павло отримав доповіді про те, що віряни в Коринті сегментували себе на основі того, хто поділяв з ними Євангеліє. Вони казали: «Я Павлів», «Я Аполлосів», «Я Христів». Замість того, щоб бути поєднаними як одне тіло Христове, вони ділилися на менші групи та фракції.

Павла це дуже схвилювало. У 1 Коринтян 1:13 він ставить їм прості питання: «Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви христились?»
Павло не хотів, щоб віряни в Коринті загубилися в порівняннях і розділеннях. Він хотів, щоб вони єдналися під Христом: один Цар, одне Євангеліє.

Павло повернув їх до єдиного, що має значення: спасіння лише від Христа. Без Христа немає єдності. Але під Христом ми можемо бути згуртовані так, як світ ніколи не бачив ані розумів.

У світі боротьби і поділу Тіло Христове показує силу Євангелія. Ми поєднані, зосереджені на Христі і лише на Христі.
Надіслано з любовʼю 

Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, про що ви думаєте? Чи усвідомлювали, що ваші думки мають силу? Чи замислювалися над тим, як з часом ви стаєте тим, про що думаєте?

Пишучи з римської в’язниці до віруючих у грецькому місті Филипах, апостол Павло не з чуток знав, як важливо боротися з важкими речами істинними думками. Він регулярно стикався з опозицією, слабкістю, труднощами та переслідуваннями.

Але Павло також знав, що послідовники Ісуса були покликані до іншого способу мислення…

“На закінчення, брати і сестри мої, скажу вам таке: думайте лише про те, що правдиве, благородне, справедливе, чисте, приємне, почесне, відмінне, й гідне похвали!”
Филип’ян 4:8

Навіть у зламаному світі Бог створив добро, і Він уповноважив нас помічати і хвалити Його за це.

Апостол Яків також нагадує нам, що кожен добрий і досконалий дар походить від Бога, а Ісус говорить нам, що Він є шлях, істина і життя. Отже, коли ми зосереджуємося на тому, що є добрим і сповненим правди, наші думки спрямовуються до Бога – дарувальника добра і автора всього істинного.

Зосередження на тому, що є добрим, може виглядати як роздуми про жертву Ісуса, яку Він приніс за вас. Це може означати, що ви згадуєте час, коли ви відчували, як Бог захищав, забезпечував або готував вас. Або це може виглядати як подяка Богові за обітниці, які Він дотримав, і за любов, яку Він проявив до вас.

Дотримуватися порад Павла – це не означає практикувати позитивне мислення, це означає зосереджувати наші думки на Богові, щоб розвивати розум Христа в нашому повсякденному житті.

Тому сьогодні подумайте про те, про що ви думаєте. Шукайте ритм вдячності та поклоніння. Дякуйте Богові за можливість пролити світло на темний світ. І шукайте те, що є добрим, чистим і правдивим, куди б ви не пішли.

Ви коли-небудь ходили в темряві? Можливо, у вашому домі зникла електрика під час грози або ви застрягли на дорозі через проблему з машиною. Ходити в темряві може бути страшно і небезпечно.

Мати світло трохи краще, чи не так?

Те саме стосується наших духовних подорожей.

Як ми знаходимо це світло серед темряви, насправді досить просто: Псалом 119 каже, що Боже Слово є світильником для наших ніг і світлом для нашої стежки, іншими словами, сама Біблія є світлом! Це наш путівник. Це допомагає нам приймати рішення йти за Христом і не ходити в темряві. Подібно до того, як Він є світлом світу, ми покликані бути Його відображенням у світі. Коли ми навмисно вибираємо ходити в Його світлі, ми приймаємо істину, праведність і любов.

Ходити у світлі означає відмовитися від своїх старих шляхів, шукати Божого керівництва та дозволити Його Духу формувати наші думки, дії та ставлення.

Коли ми ходимо у світлі, відбувається прекрасна трансформація: ми знаходимо спілкування одне з одним. Це світло Христа не лише освітлює наші індивідуальні шляхи, але й створює зв’язок єдності між віруючими. Саме так ми відкриваємо радість спільної віри, підбадьорення та відповідальності. Саме через цей зв’язок ми нагадуємо, що ми не самотні на нашому шляху.

Сьогодні подумайте про свою ходу з Христом. Чи ви свідомо обираєте ходити в Його світлі? Ви ростете в спільноті? І чи ви повністю приймаєте очисну силу крові Ісуса, дозволяючи Його благодаті очистити ваше життя?

Розмірковуючи, подумайте про те, як ви можете стати ближчими до Бога, відчувши багате життя, яке Він обіцяв, і стати маяком Його світла у світі, який так відчайдушно потребує цього.

“Отож, уважайте, щоб поводитися обережно… використовуючи час”. — Ефесян 5:15-16
Чотирнадцятого березня 2019 року ракета НАСА вивела на орбіту астронавтку Крістіну Кох на шляху до Міжнародної космічної станції. Кох не поверталася на Землю 328 днів, що стало рекордом – найдовшим безперервним космічним польотом для жінки. Щодня, перебуваючи на висоті приблизно 254 милі над Землею, екран відстежував час астронавтки з п’ятихвилинним інтервалом. У неї було безліч щоденних завдань, і година за годиною червона лінія на екрані постійно показувала, чи Кох випереджає графік чи відстає від нього. Не можна було гаяти ані хвилини.

Звичайно, апостол Павло не рекомендував нічого настільки нав’язливого, як червона лінія, що керує нашим життям, однак він заохочував нас мудро використовувати наш дорогоцінний і водночас обмежений ресурс часу. “Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, – дні-бо лукаві” (Еф. 5:15-16). Божа мудрість навчає нас наповнювати наші дні добрими намірами і турботою, використовуючи їх для практики послуху Богу, для прояву любові до ближнього та для участі у відкупній праці Ісуса у світі. На жаль, люди можуть ігнорувати настанови мудрості і замість цього використовувати свій час нерозумно.

Справа не в тому, щоб скрупульозно відстежувати використання власного часу, а в тому, щоб просто слідувати за Богом у послуху та довірі. Він допоможе нам отримати максимальну користь від наших днів.

Що для вас означає час? Як вам найкраще використати його сьогодні?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені якнайкраще використовувати свій час.
Автор: Уїнн Коллієр

“Того дня буде парость Господня красою та славою”. — Ісаї 4:2
Зорана земля містила в собі таємницю, щось приховане. Готуючись до п’ятдесятої річниці весілля, Лі Вілсон виділив вісімдесят акрів землі, аби зробити, можливо, найвеличніший квітковий подарунок, який коли-небудь бачила його дружина. Він таємно посадив незліченну кількість соняшникового насіння, з якого згодом виросло 1,2 мільйон и золотистих рослин – улюблених квітів його дружини. Коли соняшники підняли свої жовті корони, Рене була шокована і приголомшена неймовірним проявом любові Лі.

Промовляючи до юдейського народу через пророка Ісаю, Бог розкрив таємницю. Хоча юдеї не могли бачити цього зараз, але після Божого обіцяного суду над ними за їхню невірність Йому (Іс. 3:1–4:1), настане новий, золотий день: “Того дня буде парость Господня красою та славою, плід же земний – величністю та пишнотою для врятованих із Ізраїля” (Іс. 4:2). Так, народ переживе спустошення і вигнання до Вавилона, однак потім з’явиться прекрасна “парость”, новий пагін із землі – останок Божого народу, відокремлений (“святий”, в. 3) та очищений (в. 4), яким Бог з любов’ю керуватиме і про який піклуватиметься (вв. 5-6).

Наші дні можуть здаватися темними, а виконання Божих обітниць прихованим. Але коли ми вірою тримаємося за Бога, одного дня всі Його “цінні та великі обітниці” здійсняться (2 Петр. 1:4). Попереду нас чекає прекрасний новий день!

Чому Божі обітниці іноді здаються прихованими? Як ви можете прийняти їх вірою сьогодні?
Люблячий Боже, дякую за красу Твоїх вірних обітниць.
Автор: Том Фелтен

Зламаність. Ми бачимо її довкола себе. Ми відчуваємо її на собі: у наших стосунках, у наших снах, у наших тілах. Але понад дві тисячі років тому сталося дещо, що й досі має силу зцілити цю зламаність.

1 Петро 2:24 каже: «Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися».

Ісус Христос, безгрішний Син Божий, взяв на Себе тягар наших гріхів. Він поніс їх на хрест, віддавши Своє життя не за Свої провини, а за наші. У цьому суть Євангелія. Своєю жертвою Він запропонував нам шлях з темряви до Його світла – життя, перетвореного Його благодаттю.

Завдяки Христовій жертві ми отримали глибоке зцілення нашого духу; нове життя прийшло замість гріхів і темряви, які відділяють нас від Бога. Через Його рани нам пропонується прощення і нові стосунки з Богом, зцілені й цілісні.

Розуміння Його жертви перетворює нас. Ми більше не можемо жити в темряві. Зламаність може оточувати нас, але вона більше не всередині нас. Його праведність омиває нас. Його зцілення проливається через нас. Все наше життя перемінюється у відповідь на глибоку любов і жертву, яку показав нам Ісус, і на зцілення, яке Він єдиний може дати.

Запрошуємо вас наступної неділі 20 жовтня на Свято Подяки, яке ми будемо святкувати з церквою в Пустоварівці.

Ми збираємось як звичайно о 10:00 і після прославлення та молитви їдемо на служіння у Пустоварівці.

Будемо раді вас бачити і розділити радість свята Кущів разом з вами!