Церква Божої Слави

“Шукайте ж найперш Царства Божого”. — Матвія 6:33

Ландо, водій джипні (вид громадського транспорту на Філіппінах), пив каву в придорожньому кіоску. Після скасування карантину через Covid-19 відновилися і щоденні поїздки по місту. “А сьогоднішня спортивна подія, – думав Ландо, – гарантує велику кількість пасажирів. Нарешті я зможу розрахуватись із боргами”.

Він уже збирався сідати за кермо, як раптом помітив на лавці неподалік двірника Роні, який виглядав стурбованим, ніби йому потрібно було поговорити. “Але кожна хвилина на рахунку, – подумав Ландо. – Я не можу затримуватись ”. Однак Ландо відчув, що Бог хоче, аби він все ж підійшов до Роні, і він зробив так.

Ісус розумів, наскільки важко не турбуватися (Мт. 6:25-27), тому сказав, що Небесний Отець знає наші потреби (в. 32). Він нагадує, щоб ми довіряли Йому і присвячували себе виконанню того, чого Господь хоче від нас (вв. 31-33). Якщо ми приймаємо Його цілі і виконуємо їх, можемо бути впевнені: “коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає”, то Він забезпечить і нас усім необхідним (в. 30).

Завдяки цій розмові двірник, зрештою, покаявся і повірив у Христа. Ландо каже, що, незважаючи на витрачений на розмову час, “того дня Бог все одно забезпечив мене достатньою кількістю пасажирів. Господь нагадав мені, що мої потреби – то Його турбота, а моє завдання – просто іти за Ним”.

Які тривоги обтяжують ваше серце? Які кроки ви можете зробити, аби віддати свої турботи Богу?

Дорогий Боже, допоможи мені не турбуватися, адже Ти обіцяв піклуватися і забезпечувати мене.

Автор: Карен Х’юанг

“Земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води”. — Буття 1:2

Сет прийняв усі ліки, які тільки міг знайти в аптечці. Він виріс у родині, сповненій розладу та безладу, і його власне життя було хаотичним. Його мати регулярно зазнавала насильства з боку батька, поки той не наклав на себе руки. Тепер і Сет хотів “покінчити” з собою. Але тут йому спало на думку: “Куди я піду, коли помру?” З Божої милості Сет не помер того дня. Згодом після вивчення Біблії з другом він прийняв Ісуса Христа як свого Спасителя. Частково Сета привело до Бога те, що він побачив красу і порядок у творінні: “Я… бачу речі, які просто прекрасні. Хтось все це створив”.

У 1-му розділі книги Буття ми читаємо, що Бог дійсно створив усе. Хоча спочатку “земля була пуста та порожня” (в. 2), Господь усе впорядкував: “відділив світло від темряви” (в. 4), помістив суходіл посеред морів (в. 10) і створив рослинний та тваринний світ “за родом своїм” (вв. 11-12, 21, 24-25) . Сет усвідомив, що Творець неба і землі (Іс. 45:18) продовжує приносити мир і порядок у життя тих, хто присвятив себе Христу.

Життя може бути хаотичним і складним. Втім віддаймо славу Богу, бо Він “не є Богом безладу, але миру” (1 Кор. 14:33). Звернімося до Нього сьогодні і попросімо, щоб Він допоміг нам віднайти красу і порядок, які може дати лише Він.

Який хаос ви відчуваєте у своєму житті? Як Бог може допомогти вам навести в ньому лад та мир?

Боже Творець, дякую за мир та порядок, який можеш дарувати лише Ти. У Тобі навіть зламані речі стають прекрасними.

Автор: Том Фелтен

“А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: «Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі»”. — Дії 23:11

Нора долучилася до мирного протесту, бо її хвилювало питання справедливості. Як і планувалося, демонстрація була мовчазною. Протестувальники в цілковитій тиші пройшли через центр міста. Однак потім під’їхали два автобуси, з яких вискочили агітатори з іншої місцевості. Незабаром спалахнув бунт. Із розбитим серцем Нора залишила демонстрацію. Здавалося, що добрі наміри протестувальників були марними.

Коли апостол Павло прийшов до Єрусалимського храму, там його побачили “азійські юдеї”, які виступали проти нього (Дії 21:27) і сприймали проповідь про Ісуса як загрозу власному способу життя. Вигукуючи неправдиві чутки про Павла, вони швидко здійняли галас (вв. 28-29). Натовп витягнув Павла з храму і почав бити його. Прибігли солдати.

Під час арешту Павло запитав у римського офіцера, чи може він звернутися до натовпу (вв. 37-38). Коли йому дозволили, він заговорив рідною мовою, здивувавши їх і привернувши їхню увагу (в. 40). Ось так Павло перетворив бунт на можливість поділитися своєю історією спасіння (Дії 22:2-21).

Деякі люди люблять насильство і розбрат. Однак не падайте духом. Вони не переможуть. Бог шукає відважних віруючих, щоб поділитися Своїм світлом та миром із нашим зневіреним світом. Те, що здається кризою, може бути вашою можливістю показати комусь Божу любов.

Чи потрапляли ви в кризову ситуацію, з якої не могли знайти вихід? Як, на вашу думку, Святий Дух може допомогти вам віднайти мудрість, що вам робити в такий момент?

Небесний Отче, моє серце болить за наш зламаний світ. Допоможи мені усвідомити, що присутність Твого Духа набагато сильніша за будь-яку атаку з боку грішного світу.

Автор: Тім Густавсон

“Долини покрилися збіжжям, – гукають вони та співають!” — Псалом 64:14

Я часто ласкаво жартую зі своєю свекрухою стосовно її здатності розмовляти зі своїми собаками. Вона з любов’ю та розумінням реагує на їхній гавкіт. Можливо, тепер вона і власники собак у всьому світі також будуть прислухатися до сміху своїх чотирилапих друзів, бо вчені виявили, що багато тварин, включаючи собак, корів, лисиць, тюленів і папуг, мають “вокальні ігрові сигнали”, відомі як сміх. Ідентифікація цих супроводжуючих звуків допомагає відрізнити ігрову поведінку тварини від того, що для людей може виглядати як бійка.

Те, що тварини виражають сміх та радість, дає нам чудовий проблиск того, як інше творіння може по-своєму прославляти Бога. Коли цар Давид дивився на навколишній світ, йому здавалося, що “радістю підперезались узгір’я”, “а долини… гукають… та співають” (Пс. 64:13-14). Псалмоспівець усвідомлював, що Бог піклується про землю і збагачує її, даруючи красу та все необхідне.

Навіть якщо наше довкілля не “співає” в буквальному сенсі, воно все одно свідчить про Божу активну роботу у світі й закликає нас прославити Його своїми голосами. Отже, сповнюймось благоговінням перед Його чудесами і співаймо Йому радісні пісні (в. 9). Не сумнівайтесь. Бог почує і зрозуміє ці пісні.

Як довкілля заохочує вас прославляти Бога? У чому ще ви бачили Його діла?

Боже, дякую за Твою постійну працю у світі.

Автор: Кірстен Холмберг

“Дам Я Тебе заповітом народові… щоб очі відкрити незрячим”. — Ісаї 42:6-7

Женев’єва була “очима” для своїх трьох дітей, які з’явилися на світ із вродженою катарактою. Щоразу, коли вони прямували до свого села в Республіці Бенін на заході Африки, вона прив’язувала немовля до своєї спини, а двох старших тримала за руки, і завжди остерігалася небезпеки. У культурі, де сліпота вважалася наслідком чаклунства, Женев’єва була у відчаї і благала Бога про допомогу.

Одного разу чоловік з села розповів їй про “Кораблі милосердя” – медичне служіння, яке проводить важливі операції, наслідуючи в цьому приклад Ісуса Христа, Який дарував бідним надію та зцілення. Не будучи впевненою, чи зможуть лікарі допомогти, вона все одно до них звернулася. Коли діти прокинулись після операцій, вони могли бачити!

У Біблії часто згадується про те, як Бог ішов назустріч тим, хто був оповитий темрявою, і ніс їм Своє світло. Пророк Ісая проголосив, що Бог буде “за Світло поганам” (Іс. 42:6), щоб “очі відкрити незрячим” (в. 7), відновивши не лише фізичний зір, але і духовне бачення. Бог також обіцяв “міцно тримати за руки” Свій народ (в. 6). Він повернув зір незрячим і приніс світло тим, хто перебував у темряві.

Якщо ви відчуваєте, що вас охопила темрява, тримайтесь за надію, приймаючи обітниці люблячого Отця і просячи Його світла.

Як Бог фізично або духовно відкрив ваші очі? Як Він може зцілити вас від сліпоти?

Небесний Отче, Ти не хочеш, аби хтось жив у темряві. Вияви Свою любов до тих, хто чимось засліплений, щоб вони прозріли.

Автор: Емі Бушер Пай

“Тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла”. — Римлян 13:12

Я була дуже схвильована, коли вперше одягнула свої нові окуляри, однак вже через декілька годин мені захотілося їх викинути. Мої очі сльозились, а в голові відчувалася пульсація. Вуха боліли від незручної оправи. Наступного дня я стогнала, коли згадувала, що мушу їх носити. Мені доводилось щодня по декілька разів вирішувати, чи користуватися окулярами, аби мій організм до них пристосувався. Цей процес тривав декілька тижнів, однак після цього я вже майже не помічала, що їх носила.

Одягання чогось нового вимагає пристосування, але з часом ми звикаємо і почуваємося краще. Ми навіть можемо побачити те, чого раніше не бачили. У Посланні до римлян апостол Павло наставляв послідовників Христа: “Зодягнімось у зброю світла” (Рим. 13:12). Вони вже повірили в Ісуса, однак схоже впали в “дрімоту” і самозаспокоїлись. Натомість їм треба було “пробудитись” і почати діяти, поводитись гідно і відкинути будь-який гріх (вв. 11-12). Павло заохочував їх зодягнутися в Ісуса та уподібнюватись Йому в думках та вчинках (в. 14).

Ми не починаємо за одну ніч відображати люблячі, ніжні, добрі, сповнені благодаті та вірності шляхи Ісуса. Це тривалий процес щоденного вибору “зодягатися у зброю світла”, навіть якщо ми не хочемо, бо це незручно. Однак з часом Бог змінює нас на краще.

Як виглядає “одягання” в Ісуса? Як уподібнення Христу з часом стає комфортнішим?

Господи Ісусе, дякую, що Ти кожного дня мене змінюєш.

Автор: Карен Пімпо

“Добром праведних місто радіє”. — Приповістей 11:10

У 2022 році Франція та Аргентина зустрілися у фіналі Чемпіонату світу з футболу. Це був неймовірний поєдинок. На останніх секундах додаткового часу рахунок був нічийним – 3:3, і футбольні команди були змушені пробивати післяматчеві пенальті. Після того, як Аргентина забила переможний гол, країна вибухнула святкуванням. Понад мільйон аргентинців заповнили центр Буенос-Айреса. У соціальних мережах з’явилися кадри з дронів, які показували цю бурхливу сцену. В одному з репортажів BBC описано, як місто здригнулося від “вибуху радості”.

Радість – це завжди чудовий дар. У Книзі приповістей описано, як місто може відчувати ще глибшу і тривалішу радість: “Добром праведних місто радіє” (Пр. 11:10). Коли ті, хто справді живе за Божим задумом для людства, починають впливати на суспільство, це є доброю новиною, бо це означає, що Божа справедливість набирає сили. Жадібність зменшується. Бідні знаходять підтримку. Пригноблені захищені. Коли процвітає правильний Божий спосіб життя, тоді в місті панує радість і “благословення” (в. 11).

Якщо ми дійсно йдемо Божими шляхами, то результат стане доброю новиною для всіх. Те, як ми живемо, зробить суспільство навколо нас кращим і ціліснішим. Бог запрошує нас долучитися до Його праці по зціленню світу. Він запрошує нас приносити радість у місто.

Де ви бачите потребу в радості у вашому місті? Як ви можете принести туди Божу радість?

Дорогий Боже, допоможи мені приєднатися до Тебе, щоб нести радість іншим.

Автор: Уїнн Коллієр

“Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!” — Псалом 106:1

Згідно з дослідженням, люди, які свідомо вдячні за те, що в них є, мають кращий сон, меншу кількість симптомів хвороб і більше відчуття щастя. Це вражаючі переваги. Психологи навіть пропонують вести “щоденник вдячності” для покращення нашого самопочуття, щотижня записуючи п’ять речей, за які ми вдячні.

Святе Письмо здавна заохочує людей до прояву вдячності. Біблія закликає нас: усе, від їжі та шлюбу (1 Тим. 4:3-5) до краси творіння (Пс. 103), сприймати за дари і дякувати за них Дарувальнику. Псалом 106 перераховує п’ять речей, за які Ізраїль може бути особливо вдячний: порятунок з пустелі (вв. 4-9), звільнення з полону (вв. 10-16), зцілення від хвороб (вв. 18-22), безпека на морі (вв. 23-32) і процвітання в безплідній землі (вв. 33-42). “Нехай же подяку складуть Господеві”, – повторюється в псалмі, бо все це ознаки Божої милості (вв. 8, 15, 21, 31) .

А ви маєте під рукою блокнот? Чому б не записати п’ять добрих речей, за які ви зараз вдячні? Це може бути їжа, якою ви щойно насолодились, ваш шлюб або Божий порятунок у вашому житті на сьогоднішній день. Подякуйте за спів птахів за вікном, за аромат із кухні, за зручність вашого крісла, за шепіт близьких людей. Все це дар і ознака Божої милості.

Чому, на вашу думку, Святе Письмо так часто закликає нас бути вдячними? За які п’ять добрих речей ви сьогодні вдячні?

Небесний Отче, я вдячний за кожну добру річ, яку Ти приніс у моє життя. Але найбільше я вдячний за Тебе.

Автор: Шерідан Войсі

“Зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом”. — Ефесян 4:24

Наша блакитна ялина скидала шишки та голки. Спеціаліст по хворобах дерев подивився на неї і пояснив, у чому проблема: “Це просто ялина”. Я сподівалася на краще пояснення або на ліки. Але лісничий знизав плечима і повторив: “Це просто ялина”. За своєю природою дерево скидає хвою, і це не може змінитись.

На щастя, наше духовне життя не обмежується незмінними діями або ставленнями. Апостол Павло наголошував на цій визвольній істині новонаверненим в Ефесі. Язичники були “запаморочені розумом”, закриті до Бога. Вони були твердосерді, чинили “всяку нечисть”, прагнули лише насолод і були жадібними (Еф. 4:18-19).

Втім, оскільки віруючі пізнали Ісуса, апостол закликав “відкинути… старого чоловіка, який зотліває” (в. 22). Павло сказав, що наша стара природа “зотліває в звабливих пожадливостях”. Тому він заохочує “відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди” (вв. 22-24).

Далі він перерахував способи жити по-новому. Не обманювати. Не піддаватися гніву. Не проклинати. Не красти. “Краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному” (в. 28). Наша нова природа в Христі дозволяє нам жити відповідно до нашого покликання.

Що означає “зодягнутися в нового чоловіка”? Як прагнути іти шляхом Спасителя?

Дорогий Ісусе, обнови мою природу. Я прагну бути схожим на Тебе.

Автор: Патриція Рейбон

“І вічність поклав їм у серце”. — Еклезіястова 3:11

Моніка вагалася. У неї були друзі, які вірили в Ісуса, і вона поважала те, як вони справлялися з життєвими труднощами. Вона навіть трохи заздрила їм. Однак Моніка вважала, що не зможе жити так, як вони, бо думала, що віра в Христа полягає в дотриманні правил. Зрештою, однокурсниця допомогла їй зрозуміти, що Бог не хоче зіпсувати їй життя, навпаки – Він бажає для неї найкращого, незважаючи на її злети й падіння. Усвідомивши це, Моніка була готова довіритись Ісусу, як своєму Спасителю, і прийняла чудову істину про Божу любов до неї.

Подібні думки висловлює цар Соломон у книзі Еклезіястова. Він визнавав, що в цьому світі є свої прикрощі і “для всього свій час” (Екл. 3:1). “Час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати” (в. 4). Втім є дещо більше. Бог “вічність поклав [людям] у серце” (в. 11). Вічність означає життя в Його присутності.

Довірившись Ісусу Христу, Моніка отримала життя, і “подостатком” отримала (Ів. 10:10). Водночас вона отримала значно більше! Завдяки вірі “вічність” у її серці (Екл. 3:11) стала обітницею майбутнього без будь-яких життєвих страждань (Іс. 65:17), майбутнього в славній Божій присутності.

Як ви відчули повноту життя, яку пропонує Ісус? За що ви вдячні в житті з Ним?

Дорогий Ісусе, Соломон був правий. Життя мінливе. Дякую, що робиш це життя цінним і вартим зусиль. А ще дякую за вічні радощі, що чекають попереду.

Автор: Давид Бренон