Церква Божої Слави

Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви! — 1 Солунян 5:11
На робочому місці слова підбадьорення мають неабияке значення. Те, як співробітники спілкуються один з одним, впливає на рівень задоволення клієнтів, прибутки компанії і робочу атмосферу. Дослідження показують, що в найбільш успішних робочих колективах люди кажуть в шість разів більше схвальних слів, ніж слів осуду чи сарказму. І навпаки, в найменш успішних колективах на кожне позитивне слово приходиться три негативних коментарі.

Апостол Павло на власному досвіді пізнав важливість слів у побудуванні стосунків і досягненні результатів у служінні. До зустрічі з Христом на шляху в Дамаск він словами й ділами тероризував послідовників Ісуса. Але на той час, як апостол писав Послання до солунян, він, завдяки великій Божій роботі в його серці, став людиною великого підбадьорення і спонукав читачів втішати один одного. Апостол Павло демонстрував, як потрібно підтримувати інших, відображаючи Дух Христа.

При цьому апостол нагадував своїм читачам, Хто є Джерелом всякої втіхи. Довіра Тому, Хто так полюбив, що вмер за нас, – це чудова причина втішати інших, пробачати, надихати і з любов’ю виправляти (1 Сол. 5:10-11).

Апостол Павло показує нам, що взаємне підбадьорення – це один із способів духовної допомоги і відображення терпіння й благості Бога.

Отче Небесний, допоможи нам являти один одному ту милість та ласкавість, якими Ти благословляєш нас щодня.
Як чудово виявляти в інших найкращі якості!
Автор: Мартін де Гаан

Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. — Матвія 11:29
Моєму другу та його дружині вже за дев’яносто. Проживши в шлюбі 66 років, вони написали історію своєї сім’ї для дітей, онуків і правнуків. Останній розділ, що має назву “Лист від мами й тата”, містить важливі життєві уроки. Один із них навіть змусив мене зупинитись і дослідити власне життя: “Якщо ви побачите, що ваше християнське життя виснажує вас, висмоктуючи всю вашу енергію, то знайте, що ви практикуєте релігію, а не насолоджуєтеся близькими стосунками з Ісусом Христом. Справжнє ходіння з Господом не відбирає сили, а сповняє енергією й оживляє життя” (Мт. 11:28-29).

Юджин Петерсон у своїй книзі “Послання” так перефразовує слова Ісуса: “Ти втомився? Ти знесилений? Ти вже змучився через свою релігію? Тоді давай йти разом і працювати разом. Пізнай ненав’язливі ритми благодаті”.

Коли я думаю, що служіння Богу – це цілковито моя справа, то починаю працювати на Ісуса, замість того щоб іти разом із Ним. У цьому є велика різниця. Якщо я не йду з Христом, мій дух втомлюється, стає слабким. Люди починають дратувати. Забуваєш, що вони створені за Божою подобою. Все здається неправильним.

Якщо я відчуваю, що практикую релігію, а не насолоджуюсь стосунками з Ісусом, значить, настав час зняти з себе тягар, покласти його на Христа і йти з Ним в “ненав’язливому ритмі благодаті”.

Господи Ісусе, приходжу до Тебе сьогодні, щоб замість шаленої праці йти стежиною Твоєї благодаті.
Ісус Христос бажає разом із нами пройти наш шлях.
Автор: Давид Маккасланд

Ваша праця не марнотна у Господі! — 1 Коринтян 15:58
На третьому році важкої боротьби з депресією через фізичні обмеження і постійний біль, я зізналася своїй подрузі: “Моє тіло просто розпадається на частини. Таке відчуття, наче від мене взагалі ніякої користі ані Богу, ані людям”.

Подруга поклала свою долоню на мою, а потім сказала: “Хіба немає жодної користі від того, що я вітаю тебе з посмішкою або просто слухаю тебе? Хіба це цілковита марнота, що я молюсь за тебе і кажу добрі слова?”

Я завертілась у своєму кріслі, а потім відповіла: “Звісно, ні”.

“Чому ж ти тоді кажеш собі таку неправду? – насупилась вона. – Ти дуже багато робиш для мене та інших людей”.

Я подякувала Богу за важливе нагадування, що будь-яке наше діло для Нього не є марним.

Апостол Павло запевняє, що наші тіла, незважаючи на свою тлінність і слабкість, одного дня “у силі встануть” (1 Кор. 15:43). Бог дав обітницю нашого воскресіння з Христом, тому можемо з довірою робити для Нього навіть найдрібнішу справу, знаючи, що це приносить користь для Його Царства (1 Кор. 15:58).

Навіть маючи серйозні фізичні обмеження, проста посмішка, слово підбадьорення, молитва або демонстрація віри – все це може послужити тілу Христа, в якому всі різноманітні члени взаємозалежать. Якщо служимо Господу, Він не цурається навіть крихітним нашим приношенням.

Ісусе, дякую Тобі за те, що високо цінуєш нас і використовуєш для духовного збудування інших.
Роби, що можеш, а все інше віддай Богу.
Автор: Сошіль Діксон

Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте. — Псалом 46:7
Спів впливає на роботу мозку! Дослідження доводять, що коли ми співаємо, наше тіло виділяє гормони, що знижують занепокоєння й стрес. Інше дослідження вказує, що коли співає група людей, їхні серця починають битися в унісон.

У своєму листі апостол Павло спонукає церкву розмовляти один з одним псалмами, гімнами та духовними піснями (Еф. 5:19). А взагалі фраза “співайте Богу” зустрічається в Біблії понад 50 разів.

У Другій Книзі Хронік розповідається про те, як Божий народ ішов на ворога зі співом, демонструючи цим свою довіру Богу… Ворог прийшов на землю юдейську. Стривожений цар Йосафат зібрав увесь народ, щоб помолитись разом палкою молитвою. Вони не їли, не пили, а тільки молились: “Ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!” (2 Хр. 20:12). Наступного дня народ вирушив назустріч ворогу. Їх вели у бій не відчайдушні воїни, а звичайний хор. Вони вірили Божій обітниці, що переможуть ворога навіть без бою (2 Хр. 20:17).

Коли ж народ продовжував іти на своїх ворогів, ті почали битися між собою! На той момент, як юдеї дістались місця битви, битва вже скінчилась. Бог врятував Свій народ.

Господь спонукає нас хватили Його співом, тому що на це є багато причин. Йдемо ми у бій чи залишаємося у спокої, хваління Бога співом дає силу змінити наші думки, серця й життя. P

Боже, славимо Тебе за Твою вічну любов і вірність! Ти захищаєш нас і скеровуєш наш шлях, тому ввіряємо Тобі своє життя.
Гармонічні стосунки з Богом народжують пісню хвали.
Автор: Емі Петерсон

Спокусливо думати, що ми сильні, ми здатні, і “у нас все під контролем”. Але насправді ми безсилі самі по собі. Ми відчайдушно потребуємо Бога — кожної миті кожного дня.

Нас би не було, якби Він не створив нас. Ми не жили б, якби Він не підтримував нас. Ми б не процвітали, якби Він не направляв, не захищав і не наділяв нас силою.

Автор 1 Хронік знав, як важливо покладатися на Бога. Він сказав:

“Шукайте Господа і Його силу, завжди шукайте Його присутності!”
1 Хронік 16:11

У світі, який постійно зосереджений на собі, дуже важливо визнати нашу потребу залежати від Бога. Нам потрібна Його сила, нам потрібна Його могутність, а простіше кажучи — ми просто потребуємо Його!

Якщо ви відчуваєте впевненість у власній самодостатності, запитайте себе: Хто створив цей світ? Хто створив моє тіло, мій розум і мою душу? Мої очі, мої ноги, мої легені? Хто має силу рятувати чи руйнувати? Хто тримає ключі до життя?

Подібно до того, як нам постійно потрібне повітря, нам потрібна сила і присутність Бога, щоб підтримувати кожен наш крок.

Тож як ми можемо постійно шукати Його сили та присутності? Залишаючись на зв’язку з Ним: розмовляючи з Ним протягом дня, ставлячи Його пріоритетом посеред щільного графіка, смиренно прохаючи про Його силу.

Бог ніколи не відкине серце, яке щиро шукає Його.

Тож приходьте до Нього зі своєю слабкістю, і Він дасть вам силу. Приходьте до Нього зі своїми питаннями, потребами та бажаннями, і Він дасть вам Себе. І це найкраще, що може бути.

Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх. — Псалом 118:36
Доктор Чарльз Еліот – багаторічний президент Гарвардського університету – був переконаний, що звичайна людина, якщо щоденно протягом кількох хвилин читатиме найкращі книги світової літератури, може здобути суттєву освіту. У 1910 році він завершив 50 томів так званої “Гарвардської Класики”, що містила вибірки з книг різних сфер – історії, науки, філософії та образотворчого мистецтва. Кожний набір книг мав спеціальний допоміжний матеріал під назвою “15 хвилин щодня” – тобто потрібно було читати кожного дня по 8-10 сторінок протягом року.

Уявіть, якби ми щодня читали протягом п’ятнадцяти хвилин Боже Слово! Ми могли б тоді сказати разом із псалмістом: “Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи. Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене! (Пс. 118:36-37).

П’ятнадцять хвилин щодня – це дев’яносто одна година за рік. Але скільки б часу ми не вирішили витрачати на читання Біблії, секрет успіху – це регулярність. Ключовим моментом є постійність, а не кількість прочитаного. Якщо Дух Святий навчатиме нас, Слово Боже прокладе шлях від нашого мозку до нашого серця – а потім до наших рук і ніг. І ми побачимо реальні зміни в нашому житті.

“Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, − і я буду держатись її до кінця!” (Пс. 118:33).

До Тебе лину, Господи, щоб Ти сьогодні навчав мене з Твого Слова. Бажаю чути Твій голос, пізнавати Тебе й наближатися до Тебе.
Біблія – єдина Книга, Автор якої завжди присутній з читачем.
Автор: Давид Маккасланд

Бог створив наші серця та наш мозок — наші емоції та наш інтелект — щоб вони працювали разом.

Наприклад, коли ми когось любимо, ми змушені пізнати його на глибшому рівні. І коли ми відкриваємо їхні пристрасті, їхній душевний біль і те, що змушує їх діяти, ми часто відчуваємо ще глибший вид любові.

Коли апостол Павло писав до вірян у Филипах (місто в Греції), він дав їм такий наказ:

«Ось молитва моя за вас: Щоб любов ваша все більше зростала разом із знанням і розумінням. Молюся я, щоб ви повсякчас були спроможні розрізняти важливе від нікчемного, і завжди могли вибрати найкраще, й залишатися чистими і бездоганними до Дня приходу Христового».
Филип’ян 1:9-10

Ніхто не хоче витрачати свій час, свою енергію чи своє єдине дорогоцінне життя. Але коли ми розуміємо, що важливо — знати й любити Бога, знати й любити людей, — ми можемо вирішити витратити своє життя на найважливіше.

Тож чого Павло хотів від филип’ян?

Павло прагнув, щоб їхня любов була очевидною, а їхнє знання продовжувало зростати; щоб культивувати життя в любові, а розуміння продовжувало процвітати.

Біблія вчить, що знання про Бога є правдивим розумінням (Приказки 9:10) і що найважливіша заповідь — любити Бога і людей (Матвія 22:37-40). І ми отримуємо уявлення про характер Бога, вивчаючи Його Слово, навчаючись у Його творінь і живучи з любов’ю.

Коли ми любимо Бога нашим серцем і розумом, покладаємось на знання та віру та приймаємо істину та благодать, ми можемо відчути повніше уявлення про прекрасний план Бога.

Ми можемо сіяти світло у світ, що стає дедалі темнішим. Ми можемо додати бачення, ясності та сенсу будь-яким колам, які відвідуємо. Ми можемо бути відомі тим, що любимо нашого Творця та людей навколо нас. Ми можемо жити вшановуючи Бога до того дня, коли зустрінемося з нашим Спасителем віч-на-віч.

Його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока. — Повторення Закону 32:10
“Бог схожий на віко”, − сказала моя подруга Райлі, а я лише заблимала очима. Що вона має на увазі? “Розкажи про це докладніше”, – попросила я. Ми вивчали разом цікаві біблійні метафори. Наприклад, Бог порівнює Себе з породіллею (Іс. 42:14) або пасічником (Іс. 7:18). Але те, що сказала Райлі – що Бог схожий на віко – було для мене чимось новим і незрозумілим. Вона, однак, вказала мені на Книгу Повторення Закону 32:10, де Мойсей славить Бога за те, що Господь вів Свій народ і захищав його “як зіницю оту свого ока”.

“Що оточує і зберігає наші зіниці? – запитала мене Райлі. – Звісно, віка!” Тому Бога можна порівняти з віками, що автоматично захищають наші ніжні очні яблука. Віка постійно пильнують наші очі. Бережуть їх від різних небезпек. Коли ми моргаємо, це очищає їх від бруду і пилу. А ще віка зволожують очні яблука, зберігають їх здоровими. Нарешті, коли вони закриваються, це дозволяє нам спати, відпочивати.

Коли я розважала над цією метафорою, то не змогла втриматись від слів подяки Господу за велику кількість тих порівнянь, що допомагають нам розуміти Його любов до нас. Отже, закриваючи очі вночі або відкриваючи їх вранці, давайте згадувати Бога та хвалити Його за щиру турботу й ніжне піклування. P

Дякуємо Тобі, Боже, за ті дивовижні метафори, через які Ти допомагаєш нам краще розуміти Тебе. Дякуємо за те, що оберігаєш нас немов ту зіницю ока.
Закриваючи очі, не забувайте дякувати Богу за Його захист.
Автор: Емі Петерсон

Почнемо з розвінчання міфу: ніде в Писанні Бог не обіцяє нам досконалого життя, вільного від бід. Насправді, багато разів у Біблії послідовники Христа виявлялися переслідуваними, зазнавали нападів або стикалися з різними неприємностями.

У своєму посланні до віруючих першого століття Яків повідомляє їм про різні випробування, які вони мають пройти в житті:

“Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його”.
Якова 1:12

Коли ми розглядаємо випробування як спосіб стати більш схожими на Ісуса, тоді ми будемо благословенні ними.

Можливо, ви згадаєте важкий період життя. Озираючись назад, ви, можливо, помітите, як Бог очистив вас через це. Бог часто працює за лаштунками, поглиблюючи наш характер та розширюючи наші здібності, навіть коли ми цього не бачимо.

Можливо, ви зараз переживаєте один із таких важких періодів. Прийміть цей уривок близько до серця! Ви можете вистояти, знаючи, що на небесах нам обіцяна нагорода. Хоча нагороди з цього боку неба не обіцяні, погляд у бік нашого кінцевого пункту призначення з Ісусом дає нам надію витримати випробування у теперішньому.

Якщо ви переживаєте важкий період життя, проведіть деякий час у роздумах про Божі обітниці. Він обіцяє ніколи не кидати і не залишати вас, але йти разом із вами через випробування. І наприкінці випробування ви будете більше схожі на Христа.

Знайдіть хвилинку, щоб подякувати Богові за Його вірність і любов у вашому житті.

Звідки взялася ідея семиденного тижня? Протягом усієї історії різні народи експериментували, змінюючи кількість днів у тижні, але найстійкішим зразком праці та відпочинку для людини є той, що створив Господь. 

Коли Бог уперше створив світ, Він завершив усе, що хотів, за шість днів. Він міг би перейти до наступного проєкту у своєму списку справ, але натомість Бог навмисно відпочиває і насолоджується Своїм творінням. Це стандартний режим роботи та відпочинку, створений для нас спочатку. 

Те, як ми творимо і виробляємо, відображає те, що ми створені за Його образом та подобою. Подібно до Бога, ми створюємо речі та даємо їм імена. Ми працюємо, а потім відпочиваємо. Коли ми навмисно припиняємо працювати, щоб насолодитися благословенням просто бути у стосунках з Богом, одне з одним та Його творінням, ми також відбиваємо Його образ. 

Коли Бог відпочиває, це не вказує на лінощі чи втому від роботи. З самого початку Бог моделює ритм роботи, за яким ідуть відпочинок і роздуми. Замість того, щоб робити паузу через утому або коли ми нарешті закінчуємо наш довгий список проєктів, Бог просить нас планувати час для відпочинку щотижня. 

Коли потрібно зрозуміти, що час зробити перерву, вибирайте ритми нашого Творця, а не рутину, спричинену втомою. Він має намір благословити вас.