“Любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!” — 1 Івана 3:18
Що може змусити когось допомагати конкуренту? Власник ресторану на ім’я Адольфо у Вісконсині вирішив підтримати інших місцевих власників ресторанів, які намагались адаптуватися до вимог, пов’язаних з Covid-19. Адольфо не з чуток знав про виклики під час пандемії. Натхненний щедрістю іншого місцевого підприємця, Адольфо витратив власні кошти на придбання подарункових карток на суму понад дві тисячі доларів, щоб роздати їх своїм клієнтам для використання в інших ресторанах своєї громади. Це прояв любові не лише на словах, але й на ділі.
Спираючись на найвищий прояв любові, продемонстрований Ісусом у Його готовності віддати Своє життя за людство (1 Ів. 3:16), апостол Іван заохочував своїх читачів також зробити наступний крок і показати любов у дії. Для Івана “покласти душі за братів” (в. 16) означало проявити таку саму любов, яку виявив Ісус. Ця любов найчастіше набуває форми повсякденних, практичних дій, наприклад, ділитися матеріальними благами. Недостатньо любити словами. Любов вимагає щирих, значущих вчинків (в. 18).
Втілення любові в життя може бути важким, тому що часто вимагає пожертвувати чимось або поставити себе в невигідне становище заради іншої людини. Втім з Божим Духом і з думкою про Його щедру любов до нас ми можемо зробити наступний крок любові.
Як ви відчули любов у дії? Як зробити наступний крок для практичного вияву любові?
Дорогий Ісусе, допоможи мені наслідувати Твій приклад і зробити наступний крок, аби у своїх діях виявити справжню любов.
Автор: Ліза Самра
“Знедолену душу наситиш, – тоді-то засвітить у темряві світло твоє”. — Ісаї 58:10
Оле Кассов із Копенгагена любить їздити на велосипеді. Одного ранку, побачивши літнього чоловіка, який самотньо сидів з ходунками в парку, він загорівся простою ідеєю: чому б не запропонувати літнім людям радість і свободу велосипедної прогулянки. І ось одного сонячного дня він зупинився біля будинку для престарілих і запропонував усім охочим покататися на орендованому триколісному велосипеді. Оле дуже зрадів, коли один зі співробітників та літня жінка стали першими учасниками велопробігу “Велосипед без віку”.
Відтоді минуло вже понад 20 років. За цей період Оле здійснив 2,5 мільйони поїздок за участю близько 575 000 літніх людей. Куди він їх возив? Побачитися з другом, з’їсти морозиво або просто “відчути порив вітру на волоссі”. Учасники цих велопробігів кажуть, що вони тепер краще сплять, краще їдять і відчувають себе менш самотніми.
Такий подарунок втілює в життя прекрасні Божі слова, записані в Ісаї 58:10-11: “Знедолену душу наситиш, – тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!”
Бог також сказав: “І руїни відвічні сини твої позабудовують” (в. 12). Що Бог може зробити через нас? Будьмо завжди готові допомогти іншим так, як нам допомагає Бог.
Хто у вашому місті потребує допомоги? Чим ви можете сьогодні їм допомогти?
Дорогий Боже, покажи мені простий спосіб допомогти іншим, аби вони могли знайти в Тобі життя.
Автор: Патриція Рейбон
“Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею”. — Псалом 39:5
Жінка врятувала Руді з притулку для тварин за кілька днів до евтаназії, і пес став її компаньйоном. Десять років Руді спокійно спав біля ліжка Лінди, але потім почав стрибати поруч і лизати їй обличчя. Лінда сварила його, але щоночі Руді повторював свою поведінку. “Згодом він почав стрибати мені на коліна, щоб лизати обличчя щоразу, коли я сідала”, – сказала жінка.
Лінда почала замислюватись над тим, наскільки наполегливим був Руді, і що він завжди лизав її в одне й те саме місце на щелепі. Зрештою, вона пішла на обстеження до лікаря, який виявив мікроскопічну пухлину (рак кістки). Лікар сказав, що якби вона чекала довше, то, ймовірно, це б могло її вбити. Лінда довірилась інстинктам Руді, і була щаслива, що це зробила.
У Святому Письмі неодноразово мовиться, що довіра Богу веде до життя і радості. Псалмоспівець каже: “Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею” (Пс. 39:5). У деяких перекладах текст звучить ще виразніше: “Щасливі ті, хто покладається на Господа” (в. 5). Слово “щасливий” означає достаток і велику радість.
Якщо ми довіряємо Богу, кінцевим результатом є глибоке, справжнє щастя. Ця довіра може прийти нелегко, і результати можуть бути не такими, як ми собі уявляємо. Втім, якщо ми довіримось Богу, то будемо дуже щасливі.
Що заважає вам довіряти Богу? Як зміниться ваше життя, якщо ви почнете по-справжньому довіряти Господу?
Дорогий Боже, я хочу такого щастя, яке можеш дати тільки Ти. Але мені важко довіритись. Допоможи мені!
“Щоб Христос… замешкав у ваших серцях”. — Ефесян 3:17
Коли на заході США почалася хуртовина, моя овдовіла мати погодилась залишитися з нами, щоб перечекати бурю. Однак після хуртовини вона так і не повернулася до свого будинку. Мама переїхала до нас і жила з нами до кінця свого життя. Її присутність змінила нашу родину в багатьох позитивних аспектах. Вона була доступна щодня, щоб поділитися мудрістю і порадою з членами родини і розповісти історії своїх предків. Моя мати і мій чоловік стали найкращими друзями, поділяючи спільне почуття гумору та любов до спорту. Вона більше не була гостею, а стала постійним та важливим мешканцем, назавжди змінивши наші серця, навіть після того, як Бог покликав її додому.
Думаючи про це, я згадую текст з Євангелія від Івана про те, що Христос “перебував між нами” (Ів. 1:14). В оригіналі грецькою мовою слово “перебувати” означає “розбити намет”. В іншому перекладі, наприклад, сказано, що Він “оселився серед нас”.
Ми вірою приймаємо Ісуса як Того, Хто живе в наших серцях. Апостол Павло молився: “Для того схиляю коліна свої… щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях…” (Еф. 3:14, 16-17).
Ісус не випадковий відвідувач, а постійний мешканець усіх Його послідовників. Відкриймо широко двері своїх сердець і привітаймо Його.
Що для вас означає відкрити своє серце для Христа? Як ви можете зробити Його більш бажаним для себе?
Люблячий Ісусе, живучи в моєму серці, уподібнюй мене Собі.
Автор: Патриція Рейбон
“Бо з серця виходять лихі думки… Оце те, що людину опоганює”. — Матвія 15:19-20
“Поки триматимеш рот на замку , – сказала я собі, – ти не зробиш нічого поганого”. Ззовні я стримувала свій гнів на колегу, після того як сама ж неправильно розтлумачила її слова. Оскільки нам доводилося бачитись щодня, я вирішила обмежити спілкування і розмовляти з нею лише за необхідності (відплачуючи їй своїм мовчанням). Хіба мовчазна поведінка може бути неправильною?
Господь Ісус сказав, що гріх починається в серці (Мт. 15:18-20). Моє мовчання могло ввести в оману людей, змусивши їх думати, що все добре, але тільки не Бога. Він знав, що я приховувала серце, сповнене гніву. Я була подібна до фарисеїв, які шанували Бога устами, а серцями були далекі від Нього (в. 8). Хоча мій зовнішній вигляд не виказував моїх справжніх почуттів, всередині мене сповнювала гіркота. Радість та близькість, які я завжди відчувала в стосунках з Небесним Отцем, зникли. Саме до цього призводить плекання і приховування гріха.
З Божої милості я розповіла колезі про свої почуття і попросила вибачення. Вона милостиво мене простила, і з часом ми стали добрими друзями. Ісус каже: “Бо з серця виходять лихі думки” (в. 19). Стан нашого серця має значення, бо зло, яке там перебуває, може вилитись у наше життя. Отже, має значення як зовнішнє, так і внутрішнє.
Господь Ісус сказав, що гріх у наших серцях опоганює нас. Які “лихі думки” опоганюють ваше серце? Як стосовно цього молитись?
Люблячий Боже, будь ласка, прости мене за гріхи, які я плекала у своєму серці. Я хочу, щоб моє серце було приємним у Твоїх очах. Будь ласка, допоможи мені змінитися.
Автор: Карен Х’юанг
“І розлягався голос з-над небозводу, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні крила”. — Єзекіїля 1:25
Зазвичай ніхто не вважає метеликів гучними створіннями. Наприклад, помахи крил одного метелика-монарха практично не чутні, але в мексиканських тропічних лісах, де багато з них починають своє коротке життя, їхні колективні помахи є напрочуд гучними. Коли мільйони метеликів-монархів одночасно махають крилами, це звучить, наче бурхливий водоспад.
Схожий опис міститься у Святому Письмі. У видінні пророк Єзекіїль побачив чотири крилаті істоти. Хоча їх було менше, ніж метеликів, він каже, що звук їхніх крил був, “як шум великої води” (Єз. 1:24). Коли створіння завмерли і опустили крила, Єзекіїль почув Божий голос, який закликав його говорити до ізраїльтян Божі слова” (Єз. 2:7).
Єзекіїлю, як і іншим старозавітним пророкам, було доручено говорити правду Божому народу. Сьогодні Господь просить нас усіх ділитися істиною про Його добрі діла в нашому житті з тими, кого Він нам посилає (1 Петр. 3:15). Іноді Божий заклик ділитися Його істиною звучатиме “гучно”, як шум водоспаду, а іноді – тихо, наче шепіт. У будь-якому разі нам треба слухати, як це робив пророк Єзекіїль – з вухами, налаштованими на те, щоб почути, що Бог хоче, аби ми розказали іншим.
Хто просить вас розповісти їм істину? Яким буде ваш відгук?
Небесний Отче, дякую за Твій заклик розповідати про Тебе.
Автор: Кірстен Холмберг
“Належить Мені вся лісна звірина”. — Псалом 49:10
“Я власник чи управитель?” Це питання поставив собі генеральний директор багатомільярдної компанії, зважуючи, що краще для його родини. Стурбований спокусами, які можуть прийти з величезним багатством, він не хотів обтяжувати своїх спадкоємців цим викликом. Отже, він відмовився від права власності на свою компанію та передав 100 відсотків акцій з правом голосу в траст. Усвідомлення того, що все, чим він володіє, належить Богу, допомогло йому в прийнятті цього рішення, тим самим давши можливість родині заробляти на життя і водночас використовувати майбутні прибутки для фінансування християнського служіння.
У Псалмі 49:10 Бог говорить: “Належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір”. Будучи Творцем усього, Бог нічого не потребує від нас. “Не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх” (в. 9). Він щедро дає нам усе, що ми маємо і використовуємо, а також силу і здатність заробляти на життя. Завдяки цьому, як сказано в псалмі, Він гідний нашого щирого поклоніння.
Бог володіє всім. Однак через Свою доброту Він навіть вирішив віддати Самого Себе, вступаючи в стосунки з кожним, хто до Нього звертається. Ісус “прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Мр. 10:45). Якщо ми цінуємо Дародавця більше за дари і служимо Йому цими дарами, то отримуємо вічне благословіння.
За які Божі дари ви вдячні Йому? Як ви можете послужити Йому цими дарами?
Вірний Творець, усе створене Тобою. Допоможи мені сприймати своє життя, як дар від Тебе.
Автор: Джеймс Бенкс
“І будьте для мене святі, бо святий Я, Господь” —Левит 20:26
На занятті по вивченню Біблії ми розбирали книгу Левит. “Я пропустив більшу частину, – зізнався я. – Не розумію, навіщо мені читати про цю проказу”.
Тоді мій друг Дейв сказав: “Я знаю людину, яка увірувала завдяки цьому тексту”. Я здивовано подивився на нього. Тоді Дейв розповів, що його друг лікар був атеїстом. Але він вирішив, що перш ніж відкидати Біблію, її варто спочатку прочитати. Розділ у книзі Левит, присвячений шкірним захворюванням, захопив його. Там містилися дивовижні подробиці про заразні та незаразні хвороби (Лев. 13:1-46), а також про те, як їх лікувати (Лев. 14:8-9). Він знав, що на той час рівень медицини був низький. Але ж у книзі Левит усе було правильно! “Не може бути, щоб Мойсей це знав”, – подумав він. Звідки він тоді отримав інформацію? Невже від Бога? Зрештою, він увірував у Христа.
Якщо деякі місця в Біблії здаються вам нудними, ви не самотні. Але все, що в ній написано, там не просто так. Бог дав цю книгу ізраїльтянам, щоб вони знали, як жити з Ним та для Нього. Дізнаючись більше про стосунки між Богом та Його народом, ми дізнаємося більше про Бога.
“Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності”, – писав апостол Павло (2 Тим. 3:16). Отже, читаймо його від початку до кінця. У тому числі і книгу Левит.
Які частини Біблії видаються вам нудними чи неактуальними? Як навчитися бачити їхню цінність?
Небесний Отче, навчи мене цінувати Біблію. Нехай кожна її частина навчає мене Твоєї істини.
Автор: Тім Густавсон
“Зараз батько хлоп’яти зі слізьми закричав і сказав: «Вірую, Господи, – поможи недовірству моєму!»” — Марка 9:24
“Де моя віра? Навіть у глибині душі немає нічого, крім порожнечі і темряви… Боже, якщо ти є, будь ласка, пробач мені”.
Ви можете здивуватись, дізнавшись, хто автор цих слів. Мати Тереза. Улюблена і відома як невтомна помічниця бідних у Калькутті, вона тихо вела відчайдушну війну за свою віру впродовж п’яти десятиліть. Після її смерті в 1997 році про цю війну стало відомо, коли фрагменти її щоденника були опубліковані в книзі “Прийди та будь моїм світлом”.
Що ми робимо з нашими сумнівами або з відчуттям відсутності Бога? Ці моменти можуть дошкуляти одним віруючим більше, ніж іншим. Втім багато вірних християн можуть у певний момент свого життя переживати миті таких сумнівів.
Я вдячний, що Біблія містить чудовий приклад парадоксальної молитви, у якій висловлюється як віра, так і її відсутність. У 9-му розділі Євангелія від Марка розповідається, як Ісус зустрічається з батьком, чий син з дитинства зазнавав демонічних мук (в. 21). Коли Ісус сказав, що людина повинна мати віру (“тому, хто вірує, все можливе”, в. 23), чоловік відповів: “Вірую, Господи, – поможи недовірству моєму” (в. 24).
Це чесне і щире благання закликає тих, хто намагається впоратись із сумнівами, віддати їх Богу, вірячи, що Він може зміцнити нашу віру та міцно тримати нас, поки ми проходимо через найглибші і найтемніші долини.
Коли ви намагались впоратись із сумнівами у своїй духовній подорожі? Які духовні ресурси допомогли вам не втратити віру?
Дорогий Отче, я іноді сумніваюсь. Будь ласка, допоможи мені постійно відчувати Твою присутність.
Автор: Адам Хольц
“І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів”. — Луки 18:40
Кілька днів хворий кіт жалібно нявкав, сховавшись у коробці біля місця моєї роботи. Покинутий на вулиці котик залишався непоміченим для тих, хто проходив повз нього, аж поки не з’явився Джун. Двірник приніс тварину додому, де він жив з двома собаками, колишніми безпритульними.
“Я піклуюся про них, тому що вони істоти, яких ніхто не помічає, – сказав Джун. – Я бачу в них себе. Зрештою, ніхто не помічає вуличного двірника”.
Прямуючи в Єрусалим, Ісус наближався до Єрихону, де на узбіччі дороги сидів сліпий чоловік і просив милостиню. Він теж почувався непоміченим, особливо в цей день, коли проходив натовп, і всі погляди були зосереджені на Христі. Ніхто не зупинився, щоб допомогти жебраку.
Ніхто, крім Ісуса. Посеред галасливого натовпу Господь почув крик забутого чоловіка. “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?” – запитав Христос. Сліпий жебрак у відповідь сказав: “Господи, – нехай стану видющим!” Тоді Ісус сказав: “Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!” (Лк. 18:41-42).
Чи почуваєтесь ви іноді непоміченими? Ваші благання тонуть у галасі оточуючих людей? Спаситель помічає тих, кого світ не помічає. Зверніться до Нього по допомогу! Хоч інші проходять повз, Він зупиниться.
Як усвідомлення того, що Ісус бачить вас, змінило б ваше ставлення до себе і до свого життя? Хто з оточуючих, можливо, потребує, аби їх помітили, і як ви можете “зупинитись”, щоб підбадьорити їх любов’ю Спасителя?
Дорогий Ісусе, дякую, що чуєш мене, коли я кличу до Тебе. Допоможи мені, як сліпому чоловіку, який отримав зір, іти за Тобою і славити Тебе все моє життя.
Автор: Карен Х’юанг
