Церква Божої Слави

“І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів”. — Луки 18:40

Кілька днів хворий кіт жалібно нявкав, сховавшись у коробці біля місця моєї роботи. Покинутий на вулиці котик залишався непоміченим для тих, хто проходив повз нього, аж поки не з’явився Джун. Двірник приніс тварину додому, де він жив з двома собаками, колишніми безпритульними.

“Я піклуюся про них, тому що вони істоти, яких ніхто не помічає, – сказав Джун. – Я бачу в них себе. Зрештою, ніхто не помічає вуличного двірника”.

Прямуючи в Єрусалим, Ісус наближався до Єрихону, де на узбіччі дороги сидів сліпий чоловік і просив милостиню. Він теж почувався непоміченим, особливо в цей день, коли проходив натовп, і всі погляди були зосереджені на Христі. Ніхто не зупинився, щоб допомогти жебраку.

Ніхто, крім Ісуса. Посеред галасливого натовпу Господь почув крик забутого чоловіка. “Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?” – запитав Христос. Сліпий жебрак у відповідь сказав: “Господи, – нехай стану видющим!” Тоді Ісус сказав: “Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!” (Лк. 18:41-42).

Чи почуваєтесь ви іноді непоміченими? Ваші благання тонуть у галасі оточуючих людей? Спаситель помічає тих, кого світ не помічає. Зверніться до Нього по допомогу! Хоч інші проходять повз, Він зупиниться.

Як усвідомлення того, що Ісус бачить вас, змінило б ваше ставлення до себе і до свого життя? Хто з оточуючих, можливо, потребує, аби їх помітили, і як ви можете “зупинитись”, щоб підбадьорити їх любов’ю Спасителя?

Дорогий Ісусе, дякую, що чуєш мене, коли я кличу до Тебе. Допоможи мені, як сліпому чоловіку, який отримав зір, іти за Тобою і славити Тебе все моє життя.

Автор: Карен Х’юанг