Церква Божої Слави

“Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене”. — Псалом 3:6

Погані спогади та докори сумління заполонили свідомість Села. Страх переповнював серце, а піт виступав на чолі. То була ніч перед його хрищенням, і він ніяк не міг зупинити натиск темних думок. Сел отримав спасіння в Ісусі і знав, що його гріхи були прощені, однак духовна битва тривала. Тоді дружина взяла його за руку і помолилася за нього. За мить на зміну страху в серце Села прийшов мир. Він встав і написав слова, якими хотів поділитися перед хрищенням, те, що не зміг зробити до цього. Написавши текст, він заснув солодким сном.

Цар Давид також знав, що таке неспокійна ніч. Тікаючи від свого сина Авесалома, який хотів захопити його трон (2 Сам. 15–17), він знав, що “десять тисяч люду… навколо [нього] отаборились” (Пс. 3:7). Давид зі стогоном говорив: “Як багато моїх ворогів” (в. 2). Попри страх та сумніви він кликав до Бога, до свого “щита” (в. 4). Однак пізніше Давид усвідомив і сказав: “Я лягаю і сплю… бо Господь підпирає мене” (в. 6).

Якщо страхи та труднощі охоплюють наш розум, а відпочинок змінюється на неспокій, ми відновлюємо надію, якщо в молитві звертаємось до Бога. Навіть якщо ми одразу не зануримось у солодкий сон, як Сел і Давид, у спокої ми ляжемо, і заснемо… і будемо жити безпечно. Бог із нами, і Він буде нашим відпочинком.

Що пригнічує ваше серце та розум? Як у молитві принести цей тягар Богу?

Дорогий Боже, дякую, що коли я з молитвою приходжу до Тебе, Ти сповнюєш моє серце надією та миром.

Автор: Том Фелтен