Церква Божої Слави

“Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг”. — 2 Тимофія 4:7

У 2019 році в Польщі відбулися Всесвітні ігри ветеранів спорту. В них прийняла участь найстарша спортсменка Індії на ім’я Ман Каур. Їй було 103 роки. Дивовижно, що Ман Каур завоювала золото в чотирьох видах змагань (метання списа, штовхання ядра, біг на 60 і на 200 метрів). Втім найбільш вражаючим стало те, що в змаганнях із бігу вона побила власний рекорд, який встановила у 2017 році! Прабабуся показала світу, як можна гідно фінішувати.

Апостол Павло писав молодому учню Тимофію: “Час відходу мого вже настав” ( 2 Тим. 4:6). Розмірковуючи про своє життя, він впевнено казав, що гідно завершував свій шлях: “Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив” (в. 7). Його впевненість ґрунтувалась не на вражаючих досягненнях чи великому впливі (хоча все це справді було). Головне, що Павло “віру зберіг” (в. 7). Він залишився вірним Господу. В печалях та радостях він продовжував іти за Тим, Хто врятував його від загибелі. Він знав, що Ісус чекав його, тримаючи в руках “вінок праведности”, аби нагородити Свого служителя за вірність (в. 8).

Далі Павло пише, що цей вінок Господь дасть не лише йому, “але й усім, хто прихід Його полюбив” (в. 8). Наближаючись до початку нового року, пам’ятаймо, що Ісус чекає нас у вічності, аби нагородити всіх, хто Його любить. Отже, живімо так, щоб наш фініш був гідним.

Що для вас означає гідний фініш? Хто в цьому став для вас добрим прикладом?

Боже, я хочу гідно завершити свій шлях. Допоможи мені любити Тебе понад усе.

Автор: Уїнн Коллієр

“І раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані”. — Псалом 106:30

Я мирно дрімав, як раптом з підвалу пролунав різкий звук, від якого завібрували стіни. Це мій син узяв акорд на своїй електрогітарі. Дрімота одразу зникла. Через декілька секунд пролунала інша музика. Донька почала грати на піаніно гімн “О, благодать”.

Зазвичай мені подобається, як син грає на гітарі. Втім у ту мить його неочікуваний акорд налякав мене і змусив моє серце сильно битися. І майже одразу знайома мелодія гімну Джона Ньютона нагадала мені, що благодать процвітає навіть посеред хаосу. Якими б галасливими, небажаними чи дезорієнтуючими не були життєві бурі, ноти Божої благодаті звучать красиво і чисто, нагадуючи про Божу незмінну турботу.

У Біблії часто про це мовиться. У Псалмі 106:23-32 моряки протистоять сильній бурі, яка загрожує їм загибеллю. “У небезпеці душа їхня хвилюється” (в. 26). Однак вони не впали у відчай, а “в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх” (в. 28). Зрештою, ми читаємо: “І раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані” (в. 30).

Коли виникає хаос, загрожує він життю чи лише заважає спати, шквал галасу і страху може викликати бурю в душі. Але якщо ми довіримось Богу і будемо Йому молитись, то відчуємо благословіння Його присутності й турботи. Він направить нас до пристані Своєї незмінної любові.

Коли Бог через інших людей приводив вас до Своєї тихої пристані? Кому ви можете принести таке ж підбадьорення?

Небесний Отче, допоможи мені пам’ятати про необхідність кликати до Тебе, якщо здіймаються хвилі життєвих вод, і ділитися цією надією з іншими.

Автор: Адам Хольц

“І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав”. — Матвія 10:1

Молода жінка не могла заснути. Вона вже багато років страждала від фізичної вади, а завтра їй треба було опинитися в центрі уваги на церковному ярмарку, щоб зібрати пожертви на отримання вищої освіти. “Однак я не гідна цього” , – думала Шарлотта Елліотт. Ворочаючись у ліжку, вона сумнівалась як у власних здібностях, так і у своїй духовності та благочесті. Наступного дня, все ще не маючи спокою, вона взяла до рук перо і написала слова відомого нам гімну:

“Такий, як є, без діл, без слів,

Прийнявши з радістю поклик Твій,

І з вірою у кров святу

До Тебе, Господи, я йду!”

Слова, написані в 1835 році, співзвучні з тим, як Ісус запрошував до служіння Своїх учнів. Він їх кликав не тому, що вони були готові, а тому що Він уповноважив їх такими, як є. Дванадцять учнів були розмаїтою групою, до якої входили, наприклад, митник, зілот, двоє амбіційних братів (див. Мр. 10:35-37) і Юда Іскаріотський, “що й видав Його” (Мт. 10:4). Однак Ісус дав їм владу “[уздоровляти] недужих, [воскрешати] померлих, [очищати] прокажених, [виганяти] демонів” (в. 8). Він послав їх без грошей, багажу, зміни одягу та взуття, і навіть без посохів (вв. 9-10).

“Оце посилаю Я вас”, – сказав їм Ісус (в. 16), і цього було достатньо. І нам, які сьогодні кажуть Йому “так”, також достатньо Христа.

Яка сьогодні ваша ситуація або який ваш життєвий статус? Які у вас є сумніви стосовно вашої готовності послужити Богу?

Господи Ісусе, поклич мене прийти до Тебе і послужити Тобі, цілковито покладаючись на Твою благодать і силу.

Автор: Патриція Рейбон

“Бо це нам хвала, – свідчення нашого сумління, що в святості й чистоті Божій… жили ми на світі”. — 2 Коринтян 1:12

У 1524 році Мартін Лютер поділився спостереженням: “У всіх торговців є одне загальне правило, їхній головний принцип: поки я отримую прибуток і задовольняю свою жадобу, мені байдуже, що з ближнім”. Понад двісті років по тому власник крамниці Джон Вулман із міста Маунт-Холлі (штат Нью-Джерсі) вирішив, що його керівним принципом у всіх справах буде посвята Христу. Він боровся за звільнення рабів, тому відмовився купувати бавовну і барвники в компаній, які використовували примусову працю. Вулман прагнув мати чисте сумління, любити ближніх і чесно вести всі свої справи.

Апостол Павло також прагнув жити “в святості й чистоті” (2 Кор. 1:12). Коли неправдиві апостоли прийшли в Коринт і намагалися зруйнувати його апостольський авторитет, він нагадав коринтянам про своє життя. Його слова та вчинки могли витримати найбільш ретельну перевірку (в. 13). Крім того, у своєму служінні він покладався на Божу силу і благодать, а не на людську мудрість (в. 12). Отже, у всіх своїх справах Павло керувався вірою в Христа.

Ми є посланцями Ісуса Христа в цьому світі. Докладаймо зусиль, щоб Добра Звістка звучала у всіх сферах нашого життя – в родині, на роботі та в усьому іншому. Лише завдяки Божій силі та Його благодаті ми зможемо по-справжньому добре служити Богу і любити ближніх.

Як віра в Ісуса Христа відображається у ваших словах та вчинках? Чому чесність та щирість настільки важливі в стосунках християн з іншими людьми?

Дорогий Боже, допоможи мені служити іншим з таким чистим сумлінням, щоб моя любов до них була очевидною.

Автор: Марвін Уїльямс

“На початку Бог створив Небо та землю”. — Буття 1:1

Люди завжди любили слухати історії. Задовго до появи писемності знання передавались за допомогою історій. Слухаючи і читаючи казки, ми відчуваємо задоволення. Щойно прозвучать слова “Одного разу в давнину…”, як ми одразу сповнені уваги. Захоплююча розповідь не лише приносить задоволення. Якщо люди слухають разом, у них навіть серця можуть почати битися в одному ритмі! Хоча кожна людина має особливий серцевий ритм, який може змінюватись упродовж дня, нещодавні дослідження показали: якщо група людей одночасно слухає одну й ту саму історію, пульс у кожного з учасників групи може одночасно як пришвидшуватись, так і сповільнюватись!

Бог починає Свою розповідь зі слів: “На початку…” (Бут. 1:1). З тієї миті, коли Адам і Єва зробили свій перший подих (в. 27), Бог використовував цю довгу історію, щоб не лише направляти життя окремих людей, але і створити нову громаду з Його дітей. Під впливом Біблії, найбільш дивовижної і правдивої книги усіх часів, християни об’єднуються в один святий народ, призначений для особливих цілей (1 Петр. 2:9).

Нехай наші серця б’ються в одному ритмі, захоплюючись ділами Творця. І нехай Його історію почують інші люди. Звіщаймо “про славу Його між поганами, про чуда Його – між усіма народами” (Пс. 95:3), закликаючи їх стати частиною Його великої повісті.

Яка частина біблійної історії вам особливо подобається? Кому ви можете про неї розповісти?

Небесний Отче, дякую, що через Біблію показав мені Себе і зробив мене Своєю дитиною.

Автор: Кірстен Холмберг

“І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: «Господь з тобою, хоробрий муже!»” — Суддів 6:12

Мені назначили пройти медичне обстеження. Хоча останнім часом у мене не було жодних проблем зі здоров’ям, мені все одно було страшно. В пам’яті з’являлись спогади про неочікуваний діагноз, який мені якось поставили в далекому минулому. Я знала, що Бог зі мною, і мені треба просто довіритись Йому. Однак все одно боялась.

Мене засмучував страх та брак віри. Якщо Бог завжди поряд, чому я так хвилююсь? Якось вранці я згадала історію про Гедеона.

Ангел назвав його “хоробрим мужем” (Суд. 6:12) і звелів йому воювати з мідіянітянами. Втім Гедеона охопив страх. Бог обіцяв йому Свою присутність і перемогу, однак він знов і знов шукав підтверджень (вв. 16-23, 36-40).

І Господь не засудив Гедеона за його страх. Він все розумів. Ввечері перед битвою Бог ще раз запевнив Гедеона в перемозі і навіть сказав, що йому треба зробити, аби позбавитись страху (Суд. 7:10-11).

Господь розумів і мої почуття. Його нагадування додало мені сміливості. Серце сповнилось миром і розумінням, що Він поряд зі мною, яким би не був результат. Медичний огляд пройшов добре: не було виявлено жодних проблем зі здоров’ям.

У нас є Бог, Який розуміє наші страхи і запевняє нас Своїм Словом та Духом (Пс. 22:4; Ів. 14:16-17). Поклонімося Йому з подякою, як це зробив Гедеон (Суд. 7:15).

Які страхи та хвилювання ви відчуваєте? Як вам допомагає усвідомлення, що Бог поряд із вами і хоче вам допомогти?

Дорогий Боже, дякую, що не засуджуєш мої страхи, а навпаки, завжди запевняєш мене у Своїй присутності. Якщо я боюся, допоможи мені звертатися до Тебе і вчитися довіряти Тобі.

Автор: Карен Х’юанг

“Не вірували в Нього навіть брати Його”. — Івана 7:5

Різдвяне відео родини Баркерів було ідеальним. Три пастухи в широких халатах (молодші сини) сиділи навколо багаття на зеленій галявині. Раптом з вершини пагорба зійшов ангел – їхня старша сестра, яка виглядала чудово, хіба що тільки рожеві кросівки не відповідали загальній картині. Фонова музика стала більш напруженою, пастухи з подивом дивилися на небо. Стежка, що тягнулася крізь галявину, привела їх до немовляти – їхнього маленького братика, який лежав у сараї сучасного дизайну. Тепер старша сестра виконувала роль Марії.

Далі йшли “додаткові матеріали”, які не ввійшли в основний фільм. Діти скаржились: “Мені холодно!” “Я хочу в туалет!” “Пішли додому!” Мати декілька разів просила: “Дітки, зберіться!” Дійсність була далека від досконалості.

Ми схильні сприймати історію Різдва, як гарно змонтований фільм. Втім справжнє життя Ісуса було далеко не таким. Заздрісний Ірод намагався вбити Немовля (Мт. 2:13). Марія і Йосип не розуміли Його (Лк. 2:41-50). Світ ненавидів Його (Ів. 7:7). Деякий час “не вірували в Нього навіть брати Його” (в. 5). Служіння Ісуса завершилось страшною смертю. Однак Він переніс все це, аби прославити Свого Отця і врятувати нас.

Відео родини Баркерів закінчується словами Ісуса: “Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене” (Ів. 14:6). Ось дійсність, у якій ми можемо жити. Вічно.

А ви намагались уявити своє життя ідеальним? Як вам краще усвідомити свою потребу в досконалій силі Ісуса?

Небесний Отче, дякую, що послав Свого Сина, аби надати мені шлях для вічного примирення з Тобою.

Автор: Тім Густавсон

Вітаю всіх з Різдвом Христовим!

Ісус є Світлом і тому, впускаючи Його в своє життя, ми отримуємо це світло. А разом зі світлом, приходить і справжнє життя.

Всім нам потрібен мир і всім нам потрібне щастя. Але де їх шукати, коли навколо війна? Насправді, щастя можна знайти навіть в темні часи, якщо не забувати звертатися до Світла.

«Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними! Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич! Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма. Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров’ю, стане все це пожежею, за їжу огню! Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру». (Iс.9:1-5)

“Слово Моє… порожнім до Мене… не вертається, але зробить, що Я пожадав”. — Ісаї 55:11

У переддень Різдва 1968 року астронавти космічного корабля “Аполлон-8” Френк Борман, Джім Ловелл і Білл Андерс стали першими людьми, які досягли орбіти Місяця. Облетівши навколо планети десять разів, вони переслали в центр управління серію знімків Місяця й Землі. А під час прямого ефіру вони по черзі читали перший розділ книги Буття. Згодом під час святкування свого сорокаліття Борман сказав: “Нам повідомили, що в переддень Різдва в нас буде найбільша аудиторія за всю історію. Єдиним дорученням від NASA було зробити щось відповідне”. Біблійні вірші, прочитані астронавтами, навіть сьогодні сіють зерна істини в серцях людей, які слухають той історичний запис.

Бог промовляє через пророка Ісаю: “Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа” (Іс. 55:3). Господь розкриває перед нами Свій план спасіння і закликає нас залишити гріх та прийняти Його милість і прощення (вв. 6-7). Він проголошує божественний авторитет Своїх думок і шляхів, які незрівнянно вищі за наше розуміння (вв. 8-9). Водночас Бог дає нам можливість звіщати слова Святого Письма, які вказують на Ісуса Христа і допомагають Його народу духовно зростати (вв. 10-13).

Святий Дух допомагає нам ділитися Євангелієм, тоді як Бог Отець виконує все, що обіцяв, у відповідності зі Своїм досконалим задумом.

З ким ви сьогодні поділитесь Божим Словом? Хто першим поділився з вами Святим Письмом?

Всемогутній Творець і Хранитель світу, будь ласка, даруй нам можливості щодня звіщати Твою мудрість.

Автор: Сошіль Діксон

“Уста мої оповідатимуть правду Твою”. — Псалом 70:15

Кит, якого вчені назвали “Бабусею”, вочевидь розуміє, яку роль відіграє в житті “внука”. Мати китеняти нещодавно померла, а осиротіле дитинча ще недостатньо підросло, щоб вижити без захисту та турботи. На допомогу прийшла Бабуся, якій вже понад вісімдесят років. Вона навчає китеня всьому необхідному для виживання. А ще вона, замість того щоб з’їсти самій, підганяє до нього лосося, аби дитинча могло не тільки поїсти, але й пізнавати, яка риба корисна і де її знайти.

До нас також виявлена особлива пошана, і ми отримали привілей передавати майбутньому поколінню своє знання про дивовижні справи та характер Бога. Похилого віку псалмоспівець просив Бога дозволити йому розповісти про Божу силу та могутність наступному поколінню (Пс. 70:18). Він дуже хотів звіщати про Божу “правду” та “спасіння”, про які треба знати кожній людині для щасливого життя (в. 15).

Навіть якщо в нас ще немає сивини, характерної для похилого віку (в. 18), ми все одно можемо розповідати про те, як Бог виявив у нашому житті Свою любов та вірність. Отже, ми можемо сприяти духовному становленню інших людей. Наші слова можуть стати найважливішим із того, що має пізнати наш співрозмовник, аби він міг жити та процвітати в Ісусі Христі навіть посеред бід (в. 20).

Хто допоміг вам у розвитку ваших взаємин із Богом? Кому ви можете сьогодні в цьому допомогти?

Небесний Отче, дякую за мудрість, яку Ти дав мені через тих, хто йшов переді мною. Допоможи мені у Твоїй силі та любові робити те саме для інших.

Автор: Кірстен Холмберг