Церква Божої Слави

“І раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані”. — Псалом 106:30

Я мирно дрімав, як раптом з підвалу пролунав різкий звук, від якого завібрували стіни. Це мій син узяв акорд на своїй електрогітарі. Дрімота одразу зникла. Через декілька секунд пролунала інша музика. Донька почала грати на піаніно гімн “О, благодать”.

Зазвичай мені подобається, як син грає на гітарі. Втім у ту мить його неочікуваний акорд налякав мене і змусив моє серце сильно битися. І майже одразу знайома мелодія гімну Джона Ньютона нагадала мені, що благодать процвітає навіть посеред хаосу. Якими б галасливими, небажаними чи дезорієнтуючими не були життєві бурі, ноти Божої благодаті звучать красиво і чисто, нагадуючи про Божу незмінну турботу.

У Біблії часто про це мовиться. У Псалмі 106:23-32 моряки протистоять сильній бурі, яка загрожує їм загибеллю. “У небезпеці душа їхня хвилюється” (в. 26). Однак вони не впали у відчай, а “в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх” (в. 28). Зрештою, ми читаємо: “І раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані” (в. 30).

Коли виникає хаос, загрожує він життю чи лише заважає спати, шквал галасу і страху може викликати бурю в душі. Але якщо ми довіримось Богу і будемо Йому молитись, то відчуємо благословіння Його присутності й турботи. Він направить нас до пристані Своєї незмінної любові.

Коли Бог через інших людей приводив вас до Своєї тихої пристані? Кому ви можете принести таке ж підбадьорення?

Небесний Отче, допоможи мені пам’ятати про необхідність кликати до Тебе, якщо здіймаються хвилі життєвих вод, і ділитися цією надією з іншими.

Автор: Адам Хольц