“І вони перебували… в спільноті братерській”. — Дії 2:42
На півдні Багамських островів розташований невеликий клаптик землі під назвою Раггед-Айленд. У 19-му столітті тут активно видобували сіль, але через занепад цієї галузі багато людей емігрували на сусідні острови. У 2016 році на острові проживало менше вісімдесяти осіб. І хоча серед них були представники трьох релігійних конфесій, люди щотижня збиралися разом в одному місці для поклоніння і спілкування. З такою малою кількістю мешканців відчуття спільноти для них було особливо важливим.
Віруючі ранньої церкви також відчували гостру потребу і бажання спільноти. Вони були схвильовані своєю новознайденою вірою, яка стала можливою завдяки смерті та воскресінню Ісуса Христа. Однак Він більше не був фізично присутнім із ними, тому вони розуміли, що потребують один одного. Християни присвятили себе навчанню в апостолів, спілкуванню та спільному причастю (Дії 2:42). Вони збиралися по домівках на богослужіння та спільну трапезу, і дбали про потреби інших. “Люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу” (Дії 4:32). Сповнені Духом Святим, вони постійно прославляли Бога і в молитві приносили Йому свої потреби.
Спільнота необхідна для нашого зростання та підтримки. Не намагайтесь пройти цей шлях наодинці. Бог буде розвивати це почуття спільноти, якщо ви будете ділитися своїми труднощами та радощами з іншими і разом наближатися до Нього.
Як ви можете взяти на себе зобов’язання проводити час з іншими віруючими? Де і коли ви будете це робити?
Боже, я потребую Тебе та інших віруючих, аби мати змогу жити повноцінним життям для Тебе.
Автор: Енн Сітас
“Багатий та вбогий стрічаються, – Господь їх обох створив”. — Приповістей 22:2
Під час відпустки ми з дружиною щоранку їздили на велосипедах. Один маршрут пролягав через багатий район, будинки в якому коштували мільйони доларів. Ми бачили різних людей: мешканців, які вигулювали своїх собак, велосипедистів та численних робітників, які будували нові будинки або доглядали за ландшафтом. Там була суміш людей з усіх верств суспільства, і це нагадало мені про справжню реальність. Насправді між нами не було жодної різниці. Багаті чи бідні. Заможні спеціалісти чи робітничий клас. Відомі чи невідомі. Ми всі на тій вулиці того ранку були однакові. “Багатий та вбогий стрічаються, – Господь їх обох створив” (Пр. 22:2). Незважаючи на відмінності, ми всі створені за Божим образом (Бут. 1:27).
Втім є ще дещо. Рівність перед Богом також означає, що незалежно від нашого економічного, соціального або етнічного становища, ми всі народжуємося грішниками: “Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (Рим. 3:23). Ми всі непокірні та однаково винні перед Ним, і потребуємо Ісуса Христа.
Ми часто ділимо людей на групи з різних причин. Втім насправді всі ми є частиною людського роду. І хоча ми всі є грішниками, які потребують Спасителя, завдяки Божій благодаті можемо отримати виправдання, примирення з Богом (в. 24).
Як усвідомлення того, що ми всі рівні перед Богом, допомагає вам краще любити інших? Як Ісус задовольнив вашу найбільшу потребу?
Дорогий Боже, дякую за Ісуса, Якого Ти послав на землю, щоб Він прожив досконале життя і добровільно віддав Себе в жертву за мої гріхи.
Автор: Давид Бренон
“Таж я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя…” — Псалом 130:2
Я поклав телефон на місце, втомившись від численних фотографій, ідей та сповіщень, які транслював маленький екран. Потім я взяв його й увімкнув знову. Навіщо?
У книзі “Мілководдя” Ніколас Карр описує, як інтернет сформував наші стосунки з тишею: “Здається, що мережа руйнує мою здатність до концентрації та спокійного споглядання. Незалежно від того, в мережі я чи ні, мій мозок очікує, що інформація буде сприйматися так, як її поширює мережа: у швидко рухомому потоці частинок. Колись я був аквалангістом у морі слів. Тепер я ковзаю по поверхні, як хлопець на водному мотоциклі”.
Життя на ментальному водному мотоциклі звучить нездорово. Але як нам почати сповільнюватись, глибоко занурюватись у тихі духовні води?
У Псалмі 130 Давид пише: “Я втихомирював і заспокоював душу свою, як дитя, від перс мами своєї відлучене” (в. 2). Слова Давида нагадують мені, що я маю відповідальність. Зміна звичок починається з мого вибору бути спокійним, навіть якщо мені доведеться робити цей вибір знову і знову. Втім поступово ми починаємо відчувати Божу доброту, яка задовольняє нас. Ми, як маленькі діти, відпочиваємо в задоволенні, пам’ятаючи, що лише Бог пропонує справжню надію (в. 3), душевне задоволення, якого не може дарувати жоден додаток у смартфоні і жодна соціальна мережа.
Як технології впливають на вашу здатність спокійно відпочивати в Бозі? Чи сприяє ваш телефон вашому задоволенню? Чому так або ні?
Небесний Отче, світ переповнений відволікаючими факторами, які не задовольняють мою душу. Допоможи мені довіритись Тобі. Наповни мене справжнім задоволенням.
Автор: Адам Хольц
“Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний”. — Луки 14:13-14
У 2016 році Ванда Денч відправила своєму онуку повідомлення із запрошенням на обід у День подяки. Однак онук змінив номер телефона, і повідомлення отримав зовсім сторонній чоловік на ім’я Джамаль. У той день Джамаль був вільний, тому він передзвонив відправниці, представився і запитав, чи запрошення залишається в силі. Ванда відповіла: “Звісно, приходьте”. Джамаль прийшов, і з того часу це стало для нього щорічною традицією. Помилково надіслане запрошення перетворилося на благословіння.
Доброта Ванди, яка запросила на обід незнайомця, нагадала мені про слова Христа в Євангелії від Луки. Під час обіду в домі фарисейського начальника (Лк. 14:1) Ісус помітив, як гості намагалися зайняти найкращі місця (в. 7), і сказав господареві, що якщо той запрошуватиме лише тих, хто може покликати його у відповідь, це позбавить його благословіння. Краще запрошувати незаможних, і тоді Бог щедро винагородить його (в. 14).
Для Ванди запрошення Джамаля приєднатися до сімейного обіду обернулося несподіваним благословінням у вигляді міцної дружби – великої втіхи після смерті чоловіка. Якщо ми простягаємо руку допомоги іншим не з корисливих міркувань, а керуючись Божою любов’ю, то отримаємо набагато більше.
Чи був у вашому житті випадок, коли несподіване запрошення принесло вам благословіння? У чому воно полягало?
Небесний Отче, допоможи мені бути благословінням для інших. Направ моє серце.
Автор: Ліза Самра
“Ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя”. — Филипʼян 2:15-16
Перше, що я помітив у місті, це гральні заклади. Потім кіоски з продажу конопель, магазини “для дорослих” і величезні рекламні щити адвокатів, які роблять гроші на людських помилках. Хоч я і раніше бував у багатьох сумнівних містах, це, здавалося, перевершило всі інші.
Однак наступного ранку мій настрій покращився. Причиною цього стала розмова з водієм таксі. “Я щодня прошу Бога послати мені людей, яким Він хоче допомогти, – сказав він. – Ігромани, повії, люди з неповних сімей зі сльозами розповідають мені про свої проблеми. Я зупиняю машину, слухаю, молюся за них. Це моє служіння”.
Розповівши про те, як Спаситель прийшов у наш занепалий світ (Фил. 2:5-8), апостол Павло закликав віруючих виконувати Божу волю (в. 13) і додержувати “слово життя”, тобто Євангеліє (в. 16). У цьому випадку вони будуть “бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду”, сяючи в ньому, “як світла в світі” (в. 15). Подібно до мого нового знайомого таксиста, ми покликані нести світло Христа в навколишню темряву.
“Щоб змінити світ, християнин має бути вірним, – сказав історик Крістофер Доусон, – тому що в цьому «закладено всю суть Божественного життя»”. Отже, просімо Бога дати нам силу бути Йому вірними, сяючи Христовим світлом у найтемніших місцях світу.
Як ви сьогодні можете зосередитись на Христі, а не на злі навколишнього світу? Як ви можете сяяти Його світлом серед людей?
Господи Ісусе, дякую, що Ти є Світлом для світу і вивів мене з темряви.
Автор: Шерідан Войсі
“Ти… дорогий в Моїх очах”. — Ісаї 43:4
Батько Мінга був суворою людиною і не любив сина. Коли хлопчик хворів і його доводилося вести до лікаря, батько нарікав, що від нього лише клопіт. А одного разу він підслухав сварку батьків і дізнався, що батько хотів, щоб мати зробила аборт. Довгі роки бідолаха страждав через те, що був небажаною дитиною. І коли Мінг виріс і став віруючим, йому було важко сприймати Бога як Отця, хоча він і знав Його як Господа та Спасителя.
Якщо ми також не зазнали любові своїх земних батьків, це може вплинути на наше сприйняття Бога. “А якщо я Йому не потрібен? Чи дбатиме Він про мене?” Ці та подібні питання здатні серйозно затьмарити життя. Але якщо земні батьки бувають суворими та відстороненими, то Небесний Отець зовсім інший. Він схиляється до нас і каже: “Я тебе покохав” (Іс. 43:4).
У 43-му розділі Книги пророка Ісаї Бог постає як наш Творець і Отець. Якщо ви сумніваєтеся в тому, що Він хоче бачити вас у Своїй сім’ї, то прочитайте наступні слова: “Поприводь ти синів моїх здалека, а дочки мої від окраїн землі” (в. 6). Якщо ви ставите питання, наскільки ви Йому потрібні, то ось що про це говорить Він Сам: “Ти став дорогий в Моїх очах, шанований став” (в. 4).
Бог любить нас настільки, що віддав Свого Сина в жертву за наші гріхи, щоб ми могли вічно бути з Ним (Ів. 3:16). Ми можемо бути повністю впевнені в Його любові.
Наскільки вам легко сприймати Бога як Отця? Як ви нагадуєте собі, що ви дорогі в Його очах?
Небесний Отче, я хочу щодня радіти з того, що я дороге і шановане Твоє дитя.
Автор: Жасмін Гох (гість)
“Серце радісне добре лікує”. — Приповістей 17:22
Протягом трьох років по буднях після обіду Коллін вбирається в різні костюми чи маски, щоб зустріти своїх дітей, які виходять зі шкільного автобуса. Це радує всіх, хто знаходиться в автобусі, включаючи водія. “Просто дивно, скільки вона приносить радості дітям, – ділиться він. – Та й мені дуже подобається”. А що вже казати про дітей самої Коллін!
Все почалося з того, що молода жінка почала брати хлопців на виховання. Знаючи, як їм важко розлучатися з батьками та ходити до нової школи, вона вирішила зустрічати дітей у смішних костюмах. Через три дні вона хотіла було закінчити “виставу”, але діти почали вмовляти її робити так і далі. Тож Коллін продовжила. На купівлю нових костюмів пішло чимало часу та грошей, але, як пише журналістка Мередіт Терхаар, “результат – дитяче щастя – коштував того”.
Один короткий вірш із книги мудрих і часом дотепних порад, які цар Соломон залишив своєму синові, підсумовує результати вигадки цієї мами: “Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості” (Пр. 17:22). Приносячи радість своїм дітям (біологічним, усиновленим і прийомним), Коллін намагалася позбавити їх “пригнобленого духу”.
Джерелом повноцінної та тривалої радості є Бог, Який діє в нас Святим Духом (Лк. 10:21; Гал. 5:22). Він дає нам здатність сяяти Божим світлом і нести людям радість, надію та силу для подолання випробувань.
Згадайте про випадок, коли хтось подарував вам радість. Яким був результат?
Небесний Отче, дякую Тобі за небесну радість. Допоможи мені розповсюджувати її на оточуючих.
Автор: Елісон Кіеда
“Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. — 2 Коринтян 12:9
Грейнджер Маккой – художник, який вивчає птахів та створює їх скульптури. У своїх творах він прагне передати грацію, крихкість та силу цих дивовижних істот. Одна з його робіт має назву “Відновлення”. На ній представлено лише одне праве крило качки шилохвіст, витягнуте у вертикальному положенні. Нижче, на табличці, опис: “Змах – момент найбільшої слабкості птаха, але й момент, коли він набуває сили для подальшого польоту”. І потім Грейнджер цитує вірш із Біблії: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі” (2 Кор. 12:9).
Апостол Павло написав ці слова до церкви в Коринті. Переживаючи складні часи, він благав Бога прибрати те, що він назвав “колючкою в тілі” (в. 7). Це могло бути фізичне нездужання чи духовне протистояння. Подібно до Ісуса в Гетсиманському саду (Лк. 22:39-44), Павло тричі просив Бога позбавити його страждань. Але Господь сказав, що вони необхідні для того, щоб у ньому жила сила благодаті. Апостол засвоїв важливий урок: “Коли бо я слабий, тоді я сильний” (2 Кор. 12:10).
О, ці колючки, які нагадують нам про нашу неміч! Як нам хочеться їх позбутися! Але, подібно до птаха, що збирається з силами для подальшого польоту, ми теж знаходимо Божу силу для подолання всього того, з чим стикаємося. Його сила стає нашою.
Де ви сьогодні почуваєтеся слабкими? Як ви можете в цій “немочі” здобути Божу силу?
Небесний Отче, даруй мені силу Твою, щоб пройти все, що чекає на мене попереду.
Автор: Еліза Морган
“І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався?»” — Буття 4:6
Він усе робив добре. Була лише одна проблема. Всі про неї знали, але він був дуже добрим працівником, тому на його гнівливість заплющували очі. Ніхто йому по-справжньому не суперечив. З цієї причини за роки його роботи постраждало чимало людей. І в результаті його кар’єра, яка могла стати визначною, завершилася раніше часу. Але ж він був віруючим! Якби тільки я свого часу наважився йому докорити!
У книзі Буття Бог залишив ідеальний приклад того, що означає з любов’ю протистояти гріху. “Приніс Каїн Богові жертву від плоду землі” (Бут. 4:3). Але Бог дав зрозуміти, що цей дар Йому не подобається. Каїн сильно розгнівався (в. 5) або, як сказано в інших перекладах, сильно засмутився. Тоді Бог вказав синові Адама на його гріх і закликав шукати те, що добре і правильне. На жаль, Каїн проігнорував докір і скоїв перше на землі вбивство (в. 8).
Ми не можемо змусити інших людей відмовитись від гріха. Проте ми можемо протистояти їм у дусі лагідності, можемо з любов’ю говорити їм істину, щоб усім разом стати більше схожими на “Нього, а Він – Голова, Христос” (Еф. 4:15). Оскільки Бог дав нам здатність чути, будемо сприймати слова істини від інших.
Чому нам важливо докоряти одне одному? Як ви приймаєте неприємні, але такі потрібні докори?
Небесний Отче, даруй мені сміливість, щоб я міг із любов’ю докоряти іншим, а також із вдячністю приймати неприємну правду про себе.
Автор: Том Фелтен
“В Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені… на хвалу Його слави”. — Ефесян 1:11-12
“Християнство – це не для мене. Воно нудне. А я люблю пригоди. Яке без них життя!” – сказала мені молода жінка. Сумно, що вона нічого не знала про радість і хвилювання, які відчуває людина, що йде за Христом. Це дійсно пригода, рівних якій немає. Я з натхненням розповіла їй про Спасителя і про те, як у Ньому ми знаходимо справжнє життя.
Звичайних слів недостатньо, щоб описати чудо пізнання Божого Сина та життя з Ним. У Посланні до ефесян апостол Павло в коротких, але сильних словах говорить про сутність християнства. Бог прямо з небес дає нам безліч духовних благословінь (Еф. 1:3), серед яких святість і бездоганність у Його очах (в. 4), а також усиновлення в сім’ю Царя небес (в. 5). Він щедро обдаровує нас прощенням і благодаттю (в. 7-8 ), пізнанням таємниці Його волі (в. 9) та новим життям “на хвалу Його слави” (в. 12). В нас оселяється Святий Дух, Який керує і наділяє Своєю силою (в. 13). Нарешті, Бог гарантує нам блаженну вічність у Своїй присутності (в. 14).
Коли Ісус Христос входить у наше життя, ми виявляємо, що пізнавати Його і йти за Ним – це найбільша пригода. Шукаймо Його сьогодні і кожного дня.
Як би ви описали життя з Христом? Кому ви можете про це розповісти?
Господи Ісусе, дякую, що Ти любиш мене і завжди йдеш поруч. Ти дарував мені більше, ніж можна уявити. Я люблю перебувати в спілкуванні з Тобою і розповідати про Тебе іншим.
Автор: Енн Сітас
