“Блаженніше давати, ніж брати”. — Дії 20:35 Коли маленький син проходив черговий етап лікування, пов’язаного з м’язовою дистрофією, Кері захотілось відволіктися від проблем своєї родини і зробити щось корисне для когось іншого. Тому вона зібрала взуття свого сина, яке стало для нього замалим, однак було в хорошому стані, і пожертвувала на служіння. Її пожертва спонукала (…)
“Коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав”. — Луки 24:30 Після напруженої роботи в лікарні моя подруга поспішала додому, міркуючи, що приготувати на вечерю до того, як її чоловік також повернеться з роботи. У неділю вона приготувала курку, а в понеділок подала на стіл те, що залишилося (…)
“Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив”. — Єремії 1:5 Здається, що “вподобайки” – ті маленькі сердечка чи пальці вгору на Facebook – завжди були з нами. Але виявляється, що цей віртуальний символ схвалення з’явився лише у 2009 році. Дизайнер “вподобайок” Джастін (…)
“Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя”. — Псалом 41:2 Ми з друзями збиралися виконати один із пунктів нашого списку бажань – похід до Великого Каньйону. Однак вже на початку нашого походу ми замислились: чи нам вистачить води, запаси якої, зрештою, швидко вичерпались; а до краю каньйону (…)
“Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас”. — 1 Івана 1:9 Моя перша короткострокова місіонерська поїздка була в джунглі Амазонки в Бразилії, де я допомагала будувати церкву на березі річки. Одного дня ми відвідали будинок у цій місцевості, де був фільтр для води. Коли господар налив каламутну колодязну воду у верхню (…)
Вже завтра наше недільне служіння буде в новому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Володимира Покотило, 7/2, вхід з тильної сторони. Будемо раді всіх вас бачити!
“Що нас спас і покликав святим покликом, – не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті”. — 2 Тимофія 1:9 В дитинстві моя донька любила гратися швейцарським сиром під час обіду. Вона клала жовтий квадратик собі на обличчя і казала: “Поглянь, мамо”, а її блискучі зелені очі визирали з двох дірочок у (…)