Церква Божої Слави

Минулого разу ми з вами говорили про два основні етапи, як стати Божим суддею для нашого покоління. Ми також торкнулися того, що сьогодні вкладаємо в поняття судді не зовсім те значення, яке вкладає в нього Бог. Для нас суддя – це наділена владою людина, яка вирішує під час суду, хто має рацію, а хто винен і потім виносить вирок. Божий суддя не просто виносить вироки, його основна його місія – стати відповіддю на ті проблеми та потреби суспільства, в якому він живе. І хоча він теж ухвалює вироки про те, що від Бога, а що ні, метою його суду є не звинувачення. Його мета – це на підставі Божого суду дати правильні відповіді та вирішити потреби свого народу.

Говорячи про те, що ми сьогодні не зовсім розуміємо роль Божого судді в сучасному світі, хотів би разом з вами подивитися ще один образ, який наводить Христос стосовно віруючих у Нього і тієї відповідальності, яку Він покладає на нас.

«Господь же сказав: Хто вірний і розсудливий домоправитель, якого пан поставив над своїми слугами роздавати їм свого часу міру хліба? Блаженний раб той, котрого пан його, прийшовши, знайде тим, хто поступає так». (Луки 12:42-48)

У цій притчі Христос порівнює людей, які повірили в Нього з домоправителем, людиною, яка отримала від Господа привілей та відповідальність керувати в домі свого господаря. Цей термін вже набагато зрозуміліший для нас, по суті, домоправитель уособлює будь-яку позицію в суспільстві або на конкретному підприємстві, яка передбачає управління матеріальними та людськими ресурсами на користь певної людини чи навіть цілого народу. Управитель розпоряджається не своїм власним маєтком і своїми власними людьми, він розпоряджається тим, що йому довірено.

У цьому перший урок цієї притчі – те, що ми маємо сьогодні: наше життя, час, здібності та різні матеріальні блага – все це довірено нам Господом. Адже саме Він створив нас, дав нам життя і відповідно все те, чим ми в цьому житті користуємося, і все, що ми маємо на сьогодні.

Наступне, що відкриває нам Господь – недостатньо знати, що саме тобі було довірено, важливо ще правильно це вжити! Саме на стадії управління всім тим, що нам довірено, ми найчастіше не складаємо найголовніший іспит – піддаємося спокусі вживати довірене нам тільки для себе, начебто це належить лише одним нам. І це проблема не просто віруючих – це проблема всього нашого суспільства. Від цього страждають сім’ї, від цього страждає церква і, коли це відбувається на рівні правителів, від цього страждають цілі країни та народи. І що ж Господь пропонує нам? Чи має Його відповідь на це зловживання? Можливо, чи взагалі це вирішити, і чи можемо ми змінити ситуацію?

Так, у Бога є відповідь, і вона полягає в тому, щоб віруючі стали вірними управителями у всьому, що довірив нам Господь!

Адже Ісус не говорить у цій притчі, що добрий слуга – віруючий слуга. Не віруючий, а вірний! Чи не довіряє Богу, а той, кому Бог може довіряти!! Це не означає, звичайно, що віруючий не може бути водночас і вірним. Це означає, що ієрархія цінностей Бога протилежна ханжеській, але збігається з нормальною людською.

Давайте ми сьогодні не чекатимемо, коли вирішиться політична криза в нашій країні. Давайте перестанемо перекладати відповідальність на президента та опозицію. Відповідальність Господь поклав на вас та на мене. Він довірив нам бути Його управителями. Це не просто титул та привілеї – це насамперед відповідальність за те, що нам довірено і за те, як ми розпоряджаємось усім, що сьогодні довірено вам та мені!