“А по огні тихий лагідний голос”. — 1 Царів 19:12
Якщо ви любите спокій і тишу, то в Міннеаполісі (штат Міннесота в США) є кімната, яка вам сподобається. Вона поглинає 99,99% усіх звуків! Це всесвітньо відома безехова камера Орфілдської лабораторії, яку називають найтихішим місцем на землі. Люди, які вирішили побувати в беззвучному просторі, повинні сидіти, щоб не втратити орієнтацію через відсутність еха. Ще нікому не вдавалося провести в цій кімнаті понад сорок п’ять хвилин.
Мало хто з нас потребує саме такої тиші. І все ж таки ми живемо в галасливому і марнотному світі, тому час від часу хочемо спокою. Навіть новини та соціальні мережі створюють якийсь “фоновий шум”, що відволікає увагу. Більшість цього шуму викликає негативні емоції. Занурившись у нього, ми можемо перестати чути Божий голос.
Зустрівшись із Господом на горі Хорив, Ілля знайшов Його не в бурхливому вітрі, не в землетрусі і не в огні (1 Цар. 19:11-12). Тільки-но почувши “тихий лагідний голос”, пророк закрив обличчя і став біля входу до печери, щоб зустрітися із всемогутнім Богом (вв. 12-14).
Можливо, ваш дух прагне тиші, але ще більше він хоче почути Божий голос. Облаштуйте собі “тиху кімнату”, щоб у вашому житті завжди було чути “тихий лагідний голос” (в. 12).
Як Бог звертається до Своїх дітей? Чому так важливо регулярно спілкуватися з Ним?
Люблячий Небесний Отче, утіш моє серце і розум, щоб я був готовий до зустрічі з Тобою.
Автор: Сінді Хесс Каспер
“Але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини”. — Филип’ян 2:7
У британському реаліті-шоу “Бос під прикриттям” директорка великої корпорації з виробництва та продажу заморожених солодощів влаштувалася на роботу в один із магазинів звичайною касиркою. Одяг та макіяж зробили її невпізнанною для співробітників. Її метою було дізнатися, що насправді відбувається на місцях. Завдяки цьому вона змогла вирішити низку проблем, з якими зіткнувся магазин.
Господь Ісус також “умалив Самого Себе” (Фил. 2:7), щоб вирішити наші проблеми. Він став людиною, ходив по землі, навчав людей, а потім помер на хресті за наші гріхи (в. 8). Ця жертва показала, наскільки упокорився Христос. Він став одним із нас, і випробував усе, що ми відчуваємо.
Християни покликані мати “ті самі думки”, особливо щодо інших віруючих (в. 5). Бог допомагає нам зодягнутися в покору (в. 3) і прийняти спосіб думок нашого Спасителя (в. 5). Він спонукає нас стати слугами, які готові піклуватися про потреби інших і бажають простягати руку допомоги. Бог хоче, щоб ми смиренно любили оточуючих, адже ми так багато отримали від Нього. Будемо служити їм і зі співчуттям шукати вирішення проблем, які у них виникають.
Як ви можете з любов’ю допомагати людям у їхніх труднощах? Що для вас означає бути смиренними за прикладом Христа?
Святий Боже, дякую Тобі за жертву Христа. Будь ласка, дай мені Його спосіб мислення, щоб я смиренно служив своїм братам і сестрам.
Автор: Катара Паттон
“Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний”. — Приповістей 28:13
Наш пес Вінстон знає, що гризти взуття не можна. Тому він вигадав хитру стратегію. Ми називаємо її “грішити за дверима” . Якщо Вінстон побачить випадково залишений черевик, він із недбалим виглядом, ніби нудьгуючи, прямує до нього. Бере черевик у зуби і так само ліниво йде до дверей. Нічого особливого, дивитися нема на що. “Мамо! Вінстон поніс твій черевик за двері!”
Погодьмося: ми всі іноді думаємо, що можемо так само недбало пронести свій гріх повз Бога. Ми хочемо вірити, що Він не зверне уваги. “Не так це важливо”, – міркуємо ми. Але, подібно до Вінстона, ми всі розуміємо і знаємо, що не подобається Творцю.
Як Адам і Єва в раю, ми можемо ховатися, приховуючи ганьбу свого гріха (Бут. 3:10), або вдавати, що нічого не сталося. Але Біблія закликає нас до протилежного: бігти до Бога за милістю та прощенням. У Книзі приповістей сказано: “Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний” (Пр. 28:13).
Якщо ми є християнами, то ходити “грішити за дверима” та сподіватися, що ніхто не побачить, – не варіант. Визнаймось у своєму гріху самим собі, Богу, доброму другу – і знайдемо свободу від почуття провини та сорому (1 Ів. 1:9).
Чи не намагаєтеся ви приховувати якийсь гріх? Що заважає вам сповідати його?
Небесний Отче, дякую, що останнє слово в моєму житті не за гріхом. Допоможи мені говорити правду Тобі та людям і бути впевненим у Твоїй милості та прощенні.
Автор: Адам Хольц
“А як був він утискуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився”. — 2 Хронік 33:12
Лист від ув’язненого на ім’я Джейсон став несподіванкою для нас із дружиною. Ми займаємося вихованням цуценят, робимо з них службових собак для людей з обмеженими можливостями. Одне з таких цуценят перейшло на наступний етап навчання, і його передали ув’язненим, яких спеціально вчили дресирувати собак. У листі Джейсон шкодував про своє минуле, а потім згадав про нашого колишнього вихованця: “Снікерс – сімнадцятий собака, якого я тренував, і він найкращий. Коли я бачу, як він дивиться на мене, мені здається, що я нарешті роблю щось правильне”.
Джейсон – не єдина людина, яка шкодує про минуле. Всім нам знайомі докори сумління. А Манасія, юдейський цар, відчував їх із особливою силою. Біблія перераховує деякі з його злочинів: будівництво жертовників язичницьким богам (2 Хр. 33:3), чаклунство та принесення в жертву своїх дітей (в. 6). Він і весь свій народ повів тим же гріховним шляхом (в. 9).
“І говорив Господь до Манасії та до народу його, та не слухались вони” (в. 10). Зрештою, Бог зумів привернути його увагу. Асирійці “скували [Манасію] мідяними кайданами та й повели його до Вавилону” (в. 11). Там полонений цар благав лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився (в. 12). Бог почув його і навіть повернув на юдейський престол. Тоді Манасія став поклонятися істинному Богу (вв. 15-16).
Вас щось гнітить? Ще не пізно. Бог чує смиренні молитви покаяння.
Про що ви шкодуєте? Що ви можете зробити, щоб виправити помилки і дозволити Богові використати вас у служінні Йому?
Дякую, Отче, що Ти завжди готовий прийняти мої щирі молитви.
Автор: Тім Густавсон
“Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії”. — 2 Тимофія 1:5
“Я почуваюсь абсолютно непотрібним, – скаржився Гарольд. – Дружина померла, діти зайняті своїми сім’ями. Після обіду сиджу і розглядаю тіні на стіні”. Своїй доньці він часто казав: “Я старий, життя позаду. В мене більше немає мети. Нехай Господь забере мене”.
Але одного разу проста розмова змінила звичний перебіг думок самотнього старого. “У сусіда виникли проблеми з дітьми, ось я і почав молитися за нього, – розповідав Гарольд, – а потім якось поговорив із ним про Євангеліє. І відчув, що в мене з’явилася ціль у житті! Поки є люди, які не знають Христа, я маю розповідати їм про Спасителя”.
Це була звичайна зустріч, але Гарольд вирішив заговорити про свою віру, і життя його сусіда назавжди змінилося. У Другому посланні до Тимофія апостол Павло згадує двох жінок, яких Бог також використав, щоб змінити чиєсь життя, а саме Тимофія – молодого співробітника Павла. Лоіда, бабуся Тимофія, та Евнікія, його мати, мали “нелицемірну віру”, яка передалася молодій людині (1 Тим. 1:5). Серед повсякденних справ у звичайному домі юний Тимофій навчався вірі, яка зробила його посвяченим учнем Ісуса, а згодом і керівником церкви в Ефесі.
Скільки б років нам не було і в яких умовах ми б не знаходилися, зробімо своєю метою свідчення про Христа.
Кому ви можете розповісти про віру в Ісуса? Про які можливості для благовістя вам, можливо, варто помолитися?
Господи Ісусе, відкрий мої очі та серце, щоб бачити навколо себе людей, яким потрібно почути про Твою любов. Даруй мені можливості ділитися з ними Євангелієм.
Автор: Карен Х’юанг
“Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх”. — Псалом 106:28
У 1982 році пастор Крістіан організував молитовні зустрічі по понеділках у Церкві святого Миколая в Лейпцигу. Багато років жменька молитовників збиралася, щоб просити в Бога миру. Вони не могли залишатися байдужими, думаючи про насильство, що поширилося по землі, і деспотичний режим у Східній Німеччині. Комуністична влада пильно стежила за церквами, але на ці збори не звертали уваги, поки їхня відвідуваність не зросла до того, що люди перестали поміщатися в залі й заповнили церковне подвір’я. А 9 жовтня 1989 року вже 70 тисяч демонстрантів взяли участь у мирному протесті. Близько шістьох тисяч поліцейських були готові відреагувати на будь-яку провокацію. Але все пройшло мирно і спокійно, проте історики вважають цей день переломним. Через місяць упала Берлінська стіна. Масштабні перетворення розпочалися з простих молитовних зборів.
Коли ми звертаємося до Бога і покладаємося на Його мудрість і силу, становище починає змінюватися. Подібно до Ізраїлю, закликаючи до Господа “в недолі своїй”, ми виявляємо, що Він здатний відповісти на найскладніші запитання (Пс. 106:28). Бог “змінює бурю на тишу… і землю суху – в джерело” (вв. 29, 35) . Той, до Кого ми молимося, посилає надію серед розпачу та красу серед руїн.
Саме Бог у свій час (а не в наш) здійснює перетворення. А ми беремо участь у Його праці своїми молитвами.
Вам доводилося бачити, як Бог змінює обставини? Який зв’язок між Його справами та нашими молитвами?
Боже, я потребую Твоєї перетворюючої праці. Будь ласка, зроби те, що під силу тільки Тобі.
Автор: Уїнн Коллієр
“І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса”. — Колосян 3:17
“Кожна мить свята” – це прекрасна книга з молитвами на різні випадки життя, включаючи звичайні, такі як приготування їжі або прання. Повсякденні справи часто створюють відчуття монотонності і перетворюються на рутину. Книга нагадала мені слова письменника Гілберта Честертона: “Ви дякуєте Богові перед їжею. Це добре. Але я також дякую Богові перед малюванням, плаванням, фехтуванням, боксом, прогулянками, іграми… І ще я дякую Йому перед тим, як вмочити перо в чорнило”.
Ці слова змінюють мій погляд на повсякденність. Іноді я схильна ділити свої заняття на ті, які, на мою думку, мають духовну цінність (наприклад, молитви перед їжею), і ті, які духовної цінності не мають (наприклад, миття посуду після їжі). Павло прибирає цей поділ у Посланні до колосян. Він підбадьорює читачів такими словами: “І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса” (Кол. 3:17). Що-небудь робити в Ім’я Христа означає, з одного боку, прославляти Його, а з іншого – покладатися на допомогу Святого Духа.
“Все, що тільки робите”. Всі повсякденні справи, всі години і хвилини життя можуть бути повні сили Духа Божого, і всі можуть послужити для слави Христа.
Чи потрібно вам змінити свій погляд на повсякденні заняття? Як ви можете робити всі справи з допомогою Святого Духа?
Господи Ісусе, наповни мене Духом Твоїм, щоб прославити Тебе в усьому, що я роблю.
Автор: Ліза Самра
“Рада в серці людини – глибока вода”. — Приповістей 20:5
Коли Білл Пінкні в 1992 році вирушив у одиночне плавання навколо світу, пройшовши складним маршрутом навколо небезпечного Великого Південного мису, ним керувала висока мета. Своєю подорожжю Пінкні хотів надихнути та навчити дітей. Серед них були й учні початкової школи в Чикаго, в яку він колись ходив сам. Мандрівник прагнув своїм прикладом показати, чого можна досягти, якщо старанно вчитися і прагнути мети. Тому і свою яхту він назвав “Посвячення”. Сьогодні, запрошуючи школярів на борт, він дозволяє їм постояти за штурвалом і намагається навчити дисципліни та роботи в команді. “Це необхідні засади успішного життя”, – каже він.
Слова Пінкні узгоджуються з описом мудрості Соломоном: “Рада в серці людини – глибока вода, і розумна людина її повичерпує” (Пр. 20:5). Мудрий цар закликав читачів досліджувати свої цілі в житті. А інакше можна потрапити в біду. “Тенета людині казати «святе» нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати” (в. 25).
У Білла Пінкні були ясні цілі, що надихнули тридцять тисяч школярів по всіх Сполучених Штатах наслідувати його приклад. Він став першим чорношкірим американцем, включеним до Національної зали слави парусного спорту. “Все для дітей”, – каже він. Будемо і ми прокладати свій курс, керуючись глибокою мудрістю Божих настанов.
Яка мета вашої роботи чи служіння? Яку спадщину ви сподіваєтеся залишити після себе?
Надихни мене, Боже, вірно трудитися для Твоєї слави.
Автор: Патриція Рейбон
“Вони ревно псули всі чини свої”. — Софонії 3:7
В очах мого друга читалося те, що відчував і я, – страх! Ми, два підлітки, погано поводились і тепер стояли перед директором табору. Він, котрий добре знав наших батьків, з любов’ю, але твердо сказав, що вони будуть дуже розчаровані. Нам хотілося залізти під стіл. Ми гостро відчували свою відповідальність за те, що наробили.
Бог дав пророку Софонії звістку для жителів Юдеї, в якій також говорилось про відповідальність за гріх (Соф. 1:1, 6-7). Після опису судів, які Він здійснить над ворогами Юдеї (Соф. 2), Господь звернувся до Свого винного народу: “Горе місту тому ворохобному та занечищеному, місту насильникові!” (Соф. 3:1). Він був добрим і терплячим щодо них, а “вони ревно псули всі чини свої” (в. 7).
Бог бачив зачерствілі серця юдеїв, їхню духовну апатію, соціальну несправедливість і жадібність. Він збирався їх покарати. І не важливо, йшлося про князів, суддів чи пророків (вв. 3-4) – всі були винні перед Ним.
Апостол Павло писав юдейському народу свого часу: “збираєш собі гнів на день гніву та об’явлення справедливого суду Бога, що кожному віддасть за його вчинками” (Рим. 2:5-6). Але в нас, на відміну від них, є сила Христова, тому живімо так, щоб через нас прославився святий, люблячий Отець і щоб у майбутньому нам не було про що шкодувати.
Чому нам потрібно усвідомлювати особисту відповідальність за гріх? Чи траплялося вам зневажати Бога своїми справами?
Небесний Отче, допоможи мені робити тільки те, що добре і правильне у Твоїх очах.
Автор: Хліб Наш Насущний
“Обмий Ти мене – і я стану біліший від снігу”. — Псалом 50:9
“Помий мене!” Хоча цих слів ніхто не написав на моїй машині, вони мали повне право на ній з’явитися. З цією думкою я подався на автомийку, як і інші водії, що бажають позбавити свої машини від плям солі, якою щедро посипали дороги після недавнього снігопаду. Черга була довга, просувалася повільно. Але очікування того варте. Я отримав чисту машину, і до того ж в якості компенсації за технічну затримку мені її вимили безкоштовно!
Очиститися за чужий рахунок – саме в цьому полягає суть Євангелія! Через смерть і воскресіння Свого Сина Бог забезпечив нам прощення гріхів. Хто з нас не відчував потреби “митися”, коли нас покривали бруд і кіптява життя? Коли ми були заплямовані егоїстичними думками чи вчинками, які шкодили нам та оточуючим, позбавляючи нас миру з Богом? Псалом 50 – це крик Давида після того, як спокуса здобула перемогу в його житті. Пророк Натан вказав йому на гріх (див. 2 Сам. 12), і Давид почав благати Бога: “Очисти ісопом мене, – і буду я чистий, обмий Ти мене – і я стану біліший від снігу” (в. 9). Відчуваєте себе брудними та винними? Прийдіть до Ісуса і пам’ятайте слова: “Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої” (1 Ів. 1:9).
Що мав на увазі Давид, коли просив Бога: “Обмий Ти мене”? Що заважає вам попросити в Нього прощення та очищення через Христа?
Боже, Ти бачиш усі плями в моєму житті, бачиш, як я потребую очищення. Обмий мене, пробач і допоможи прославляти Тебе.
Автор: Артур Джексон
