Церква Божої Слави

“Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії”. — 2 Тимофія 1:5

“Я почуваюсь абсолютно непотрібним, – скаржився Гарольд. – Дружина померла, діти зайняті своїми сім’ями. Після обіду сиджу і розглядаю тіні на стіні”. Своїй доньці він часто казав: “Я старий, життя позаду. В мене більше немає мети. Нехай Господь забере мене”.

Але одного разу проста розмова змінила звичний перебіг думок самотнього старого. “У сусіда виникли проблеми з дітьми, ось я і почав молитися за нього, – розповідав Гарольд, – а потім якось поговорив із ним про Євангеліє. І відчув, що в мене з’явилася ціль у житті! Поки є люди, які не знають Христа, я маю розповідати їм про Спасителя”.

Це була звичайна зустріч, але Гарольд вирішив заговорити про свою віру, і життя його сусіда назавжди змінилося. У Другому посланні до Тимофія апостол Павло згадує двох жінок, яких Бог також використав, щоб змінити чиєсь життя, а саме Тимофія – молодого співробітника Павла. Лоіда, бабуся Тимофія, та Евнікія, його мати, мали “нелицемірну віру”, яка передалася молодій людині (1 Тим. 1:5). Серед повсякденних справ у звичайному домі юний Тимофій навчався вірі, яка зробила його посвяченим учнем Ісуса, а згодом і керівником церкви в Ефесі.

Скільки б років нам не було і в яких умовах ми б не знаходилися, зробімо своєю метою свідчення про Христа.

Кому ви можете розповісти про віру в Ісуса? Про які можливості для благовістя вам, можливо, варто помолитися?

Господи Ісусе, відкрий мої очі та серце, щоб бачити навколо себе людей, яким потрібно почути про Твою любов. Даруй мені можливості ділитися з ними Євангелієм.

Автор: Карен Х’юанг