Церква Божої Слави

“Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корінь Давидів, переміг”. — Об’явлення 5:5 Понад шість десятиліть журналіст новин Пол Харві був знайомим голосом на американському радіо. Шість днів на тиждень він промовляв барвистим голосом: “Вам відомі новини, і вже через хвилину ви почуєте решту історії ”. Після короткої реклами він оповідав маловідому історію про (…)

“І раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані”. — Псалом 106:30 Я мирно дрімав, як раптом з підвалу пролунав різкий звук, від якого завібрували стіни. Це мій син узяв акорд на своїй електрогітарі. Дрімота одразу зникла. Через декілька секунд пролунала інша музика. Донька почала грати на піаніно гімн “О, благодать”. Зазвичай (…)

“Чого, душе моя, ти сумуєш?.. Май надію на Бога”. — Псалом 42:5 “Різдвяним ранком я чув дзвони” – це незвичайна різдвяна пісня за мотивами вірша, який Генрі Лонгфелло склав у 1863 році. Замість очікуваного свята і радості, текст пісні нагадує плач. “Сумно мені від галасу свята І серце моє туга охопила: Який же тут мир, (…)

“Вона… говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав”. — Луки 2:38 Метушливого дня перед Різдвом у відділення пошти зайшла літня жінка. Спостерігаючи за її повільною ходою, терпеливий працівник пошти привітав жінку: “Вітаю, молода леді!” Його слова прозвучали по-дружньому, втім декому, можливо, почувся в них натяк на те, що якби вона була молодшою, то було (…)

“Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься «Сьогодні»”. — Євреїв 3:13 Після чергового тижня виснажливих проблем зі здоров’ям я впала на диван. Мені не хотілося ні про що думати. Не хотілося ні з ким говорити. Я навіть не могла молитися. Зневіра та сумніви важким тягарем лежали на душі. Я ввімкнула телевізор і почала дивитися (…)

“Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”. — Об’явлення 21:4 У чотирирічного Соломона лікарі діагностували прогресуючу м’язову дистрофію Дюшена. Роком пізніше лікарі обговорили з родиною необхідність використання інвалідного візка. Однак Соломон протестував і не хотів користуватися інвалідним візком. Родина і друзі (…)

“Задовга надія – недуга для серця, а бажання, що сповнюється, – це дерево життя”. — Приповістей 13:12 Коли я переїхала до Англії, звичне для мене американське свято подяки перетворилося на просто ще один четвер у листопаді. Хоча найближчими вихідними я все ж влаштувала свято, але мені хотілося бути з родиною та друзями. Втім ці бажання (…)

Як часто вам і мені доводилося чекати когось? Ви чекаєте, а людина затримується чи свідомо спізнюється. Ви вже не знаходите собі місця, постійно дивіться на годинник, намагаєтеся додзвонитися по мобільному… Знайома картина, чи не так? Дуже часто ви і я були на місці запізнілого і так само часто ми були тією людиною, яка чекала на (…)