Я чув дзвони
Олексій • 1 рік назад
“Чого, душе моя, ти сумуєш?.. Май надію на Бога”. — Псалом 42:5
“Різдвяним ранком я чув дзвони” – це незвичайна різдвяна пісня за мотивами вірша, який Генрі Лонгфелло склав у 1863 році. Замість очікуваного свята і радості, текст пісні нагадує плач.
“Сумно мені від галасу свята
І серце моє туга охопила:
Який же тут мир, коли ненависть всюди?
Серед болю та зла як я святкувати буду?”
Однак потім плач змінюється надією, бо
“Не вмер Господь, не заснув, не сховався,
Зодягнувшись у тіло, Він на землю спустився;
В людині засяяло світло спасіння,
Повіки дано нам благовоління”.
Тема надії, яка народжується з плачу, помітна в багатьох біблійних псалмах плачу. Одним із них є Псалом 42. Він починається з того, що псалмоспівець скаржиться на погрози ворогів (в. 1), а Бог наче забув його (в. 2). Однак потім автор припиняє скаржитись і звертає свій погляд на Бога, Якого не до кінця розуміє, але Якому довіряє: “Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!” (в. 5).
У житті багато причин для плачу. Вони з’являються регулярно. Втім якщо ми з усім цим прийдемо до Бога надії, наш плач зміниться на пісню хвали, навіть якщо ми співатимемо крізь сльози.
Що вас зараз непокоїть? Ґрунтуючись на біблійному свідоцтві, як Бог може надати вам надію в цей період життя?
Отче, я кличу до Тебе, бо страждаю під тягарями життя. Нагадуй мені, що моя допомога йде згори, від Творця неба і землі.
Автор: Білл Краудер
