Перша фотографія людини була зроблена Луї Дагером у 1838 році. На знімку видно порожню Паризьку вулицю влітку. Дивно те, що вулиця та тротуари мали бути заповнені екіпажами та пішоходами. Однак нікого не видно.
Людина на фотографії насправді була не одна. Люди та коні рухалися по жвавому бульвару Тампль, вид на який зображено на знімку. Вони просто не зафіксувались. Час витримки при створенні фотографії (відомої як дагеротип) становив сім хвилин. Зображеними виявилися лише нерухомі об’єкти. А єдиною нерухомою живою істотою виявилася людина на тротуарі. Вона стояла перед чистильником взуття, поставивши ногу на підставку.
Іноді нерухомість дозволяє досягти того, що неможливо під час руху та зусиль. Бог промовляє до Свого народу в Псалмі 45:11: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я”. Навіть якщо народи метушяться (в. 7) і земля трясеться (в. 3), ті, хто спокійний у надії на Бога, дізнаються, що Він – “допомога в недолях, що часто трапляються” (в. 2).
Єврейське слово, перекладене як “вгамуйтеся”, можна перекласти і так: “перестаньте метушитися”. Якщо ми заспокоїмося в Богові, замість того щоб покладатися на свої обмежені можливості, Він стане нашою охороною та силою (в. 2).
Як ви “вгамуєтеся” перед Богом сьогодні? В якій галузі вам потрібно більше довіритись Йому?
Небесний Отче, допоможи мені покладатися на Тебе і заспокоїтися, вірячи у Твою незмінну любов.
“А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас”. — Луки 6:27
Рукостискання говорило саме за себе. Березневого вечора 1963 року два баскетболісти – один чорний, інший білий – кинули виклик расовій ненависті і потиснули один одному руки. Вперше в історії штату Міссісіпі повністю біла чоловіча команда зіграла проти змішаної. Щоб взяти участь у “грі змін” із командою Університету Лойоли в Чикаго, команда штату Міссісіпі порушила судове рішення, яке забороняло їм залишати штат. А чорношкірі гравці Лойоли протягом усього сезону зазнавали образ, їх закидали попкорном та льодом, а під час поїздок вони не раз опинялися перед зачиненими дверима.
І все одно молоді люди грали. Команда Чикаго перемогла команду Міссісіпі з рахунком 61:51, а потім виграла чемпіонат Національної асоціації студентського спорту. Але, зрештою, того вечора любов перемогла ненависть. Господь Ісус навчав: “Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас” (Лк. 6:27).
Біблійне вчення змінює серця та життя. Щоб любити наших ворогів, як навчав Христос, ми повинні підкоритись Його радикальним приписам і внутрішньо змінитися. Як писав апостол Павло: “Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове” (2 Кор. 5:17). Але як це нове перемагає старе? Любов’ю! Зодягнувшись у неї, ми зможемо бачити одне в одному нашого Господа.
Що спонукає вас бачити в інших людях ворогів? Що ви можете зробити, аби протистояти ненависті Христовою любов’ю?
Люблячий Боже, допоможи мені бачити в людях не ворогів, а тих, хто цінний Тобі, і любити їх любов’ю Христа.
“Біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами”. — Євреїв 12:1
Неможливо було без сліз дивитись на оновлення статусу в соціальній мережі моєї подруги Ірини. У лютому 2022 року, лише за кілька днів після втечі з Києва, оточеної столиці України, вона опублікувала одну зі своїх старих фотографій, на якій після участі в змаганнях із бігу вона піднімає прапор своєї країни. “Усі ми в міру своїх сил та можливостей біжимо марафон під назвою життя. Давайте в ці дні пробіжимо його ще краще. З тим, що ніколи не помре в наших серцях”, – написала вона. У наступні дні я стежила за тим, як моя подруга продовжує свій забіг. Вона регулярно викладала повідомлення з проханнями про молитву і допомогу громадянам її країни, які страждають.
Слова Ірини надали в моїх очах нову глибину біблійному заклику з терпінням проходити боротьбу, “яка перед нами” (Євр. 12:1). Цей заклик слідує за описом в одинадцятому розділі “хмари свідків” – численних героїв віри, які зберегли вірність Господу, незважаючи на ризик для власного життя (Євр. 11:33-38). І хоча вони лише “здалека бачили” Божі обітниці (в. 13), їхнє життя було присвячене вічному – яке ніколи не помре.
Всі віруючі в Христа покликані жити з таким самим ставленням. Тому що шалом – мир і процвітання – Царства Божого варті того, щоб віддати заради них усе. А ще тому, що в нас є приклад Христа і Його сила, яка підтримує нас (Євр. 12:2-3).
Які ви бачили приклади сміливої віри? Як приклад Ісуса Христа дає вам надію?
Боже, мені бракує слів, коли я бачу віру та мужність Твоїх дітей у відчайдушних обставинах. Дай і мені мужності так само вірно слідувати за Тобою.
“Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми”. — Римлян 12:18
Вчений Кеннет Бейлі розповів про лідера однієї африканської держави, який зумів зайняти незвичне становище в міжнародному співтоваристві, а саме: встановив дружні стосунки як з Ізраїлем, так і з навколишніми країнами. Коли хтось запитав його, як йому вдається підтримувати цю тендітну рівновагу, він відповів: “Ми всюди намагаємося знайти друзів, але не вітаємо, якщо вони намагаються знайти нам ворогів”.
Мудро та дуже практично. Те, чого цей африканський політик досяг на міжнародному рівні, апостол Павло переконував своїх читачів досягати на особистому рівні. Докладно описуючи життя, змінене Христом, він казав: “Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми” (Рим. 12:18). А далі, розвиваючи цю тему, він навіть показав, як слід поводитися з ворогами (в. 20-21). У всьому цьому має проявлятися наша довіра Богові та Його всевладній турботі.
Жити в мирі з усіма не завжди можливо (власне, апостол Павло так і каже: “Якщо”). Але ми, віруючі в Христа, відповідальні за те, щоб дозволяти Його мудрості спрямовувати наше життя (Як. 3:17-18) і бути миротворцями в навколишньому світі (Мт. 5:9). Чи можна знайти кращий спосіб прославити Князя миру?
З ким вам важко жити в мирі? Як ви можете стати миротворцем і принести благодать у ці стосунки?
Люблячий Небесний Отче, я був Твоїм ворогом, а Ти назвав мене другом. Зроби мене миротворцем, щоб і я міг нести таку саму благодать оточуючим.
“Давид брав гусла, та й грав своєю рукою. І легшало Саулові, і ставало йому добре”. — 1 Самуїлова 16:23
У п’ятирічної Белли виявили рак. Дівчинку поклали до лікарні в штаті Північна Кароліна та, серед іншого, призначили музикотерапію. Багато людей знають, як сильно музика впливає на настрій, хоч і не розуміють, як це працює. Нещодавні клінічні дослідження підтвердили позитивний вплив музики на одужання. Тепер її прописують при онкологічних захворюваннях, а також при хворобі Паркінсона, деменції та різних травмах.
Цар Саул також отримав подібний “рецепт”, коли почав відчувати душевні муки. Його радники запропонували пошукати людину, яка вміє грати на гуслах, сподіваючись, що від музики царю стане “добре” (1 Сам. 16:16). Зрештою, було знайдено Давида, який дуже сподобався Саулу і залишився в нього на службі (в. 22). Коли на Саула нападав злий дух, Давид починав грати на гуслах, і цареві ставало краще.
Ми лише почали відкривати на науковому рівні те, що Бог знав завжди. Творець і наших тіл, і музики передбачив різні засоби турботи про наше здоров’я, доступні всім, незалежно від епохи, в яку ми живемо, або від рівня медичного обслуговування. І навіть якщо ми не маємо можливості послухати музику, ми самі можемо співати Богові серед радості чи смутку, одержуючи втіху і зцілення (Пс. 59:17; Дії 16:25).
Як Бог використав музику, щоб принести вам полегшення? Чи можете ви допомогти комусь музикою, як Давид допомагав Саулу?
Небесний Отче, дякую за музику і за те, що з її допомогою Ти заспокоюєш моє серце і розум у важкі часи.
“Утішайте тому один одного, і збудовуйте один одного, як і чините ви”. — 1 Солунян 5:11
Я називаю це “зеленим дивом” і спостерігаю за ним щовесни ось уже п’ятнадцять років. Після зими трава у нашому дворі стає бура та запорошена. Випадковому перехожому вона може здатися загиблою. Сніг у штаті Колорадо випадає лише в горах, а на рівнинах клімат спекотний і навіть посушливий. Але кожної весни в кінці травня я вмикаю полив. Вода не б’є струмком, а тече повільно, постійно зволожуючи ґрунт. Через декілька тижнів бурий та сухий газон стає зеленим та пишним.
Зелена трава нагадує мені, яку важливу роль у житті віруючого відіграє підбадьорення. Без нього наша віра і дух можуть дійти до виснаження. Проте регулярне підбадьорення здійснює з душею та розумом справжнє диво. У Першому посланні до солунян апостол Павло наголошує на цій істині. Християни в Салоніках відчували занепокоєння та страх. Павло бачив, що їхня віра потребує підтримки. Тому він закликав їх сповіщати та навчати одне одного (1 Сол. 5:11). Він знав, що без цього їхня віра зів’яне. Павло відчув це на власному досвіді, тому що ті самі солуняни свого часу були підбадьоренням для нього самого. Сьогодні Господь дає нам таку можливість – підбадьорювати і підтримувати одне одного, щоб усім разом розквітати для Божої слави.
Яке підбадьорення ви отримали нещодавно? Кого ви можете підтримати сьогодні чи протягом цього тижня?
Небесний Отче, дякую Тобі за підбадьорення, яке Ти посилаєш мені через братів і сестер. Допоможи і мені підбадьорювати інших.
“І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх”. — Повторення Закону 6:9
Переглядаючи стрічку повідомлень у соціальній мережі після повені на півдні штату Луїзіана у 2016 році, я натрапила на публікацію своєї подруги. Її будинок серйозно постраждав, попереду було багато роботи з прибирання та ремонту. Мама подруги радила їй просити допомоги в Бога. Через деякий час подруга виклала в мережу фотографії віршів із Біблії, які вона виявила на дверних коробках, коли з них зняли лиштви. Ймовірно, їх написали під час зведення будинку. Священні тексти на дерев’яних дошках принесли їй втіху.
Звичай розміщувати біблійні тексти на дверях походить від Божого повеління Ізраїлю. Господь наказав ізраїльтянам написати Його заповіді на дверних рамах, щоб їх ніколи не забувати. Крім того, вони повинні були зберегти Божі слова у своїх серцях (Повт. 6:6), навчати своїх дітей (в. 7) і використовувати спеціальні символи та інші засоби, що нагадують про закон Господа (в. 8). Божий народ повинен був зробити все можливе, щоб не забути про заповіт, укладений із Творцем.
Нам також буде корисно розміщувати уривки з Божого Слова у своїх будинках і зберігати Його істину в серцях своїх. Тоді наше життя буде надійно ґрунтуватися на вірності Господа, відкритій у Святому Письмі. А Він зможе використати ці слова, щоб послати нам утіху, коли прийде лихо чи втрата.
Коли Святе Письмо принесло вам особливу втіху? Як істини Біблії стають основою вашого життя?
Небесний Отче, дякую Тобі за Святе Письмо, яке скеровує мій шлях. Допоможи мені будувати своє життя лише на ньому.
“Господь дає слово; провісниць велика многота”. — Псалом 67:12
У 2020 році в США відзначалася столітня річниця з дня прийняття дев’ятнадцятої поправки до Конституції, яка надала жінкам право голосу. На старих фотографіях зображені учасниці маршу з плакатами, на яких були написані слова з Псалму: “Господь дає слово; провісниць велика многота” (Пс. 67:12).
У цьому Псалмі Давид говорить про Бога як про Того, Хто виводить в’язнів на свободу (в. 7) і оновлює Свій безсилий народ, виливаючи на нього благословіння (в. 10-11). У тридцяти шести віршах Давид згадує Бога сорок два рази, розповідаючи, як Він постійно перебував з Ізраїлем і рятував Своїх вибраних від несправедливості та страждань. Цю істину проголошує велика многота провісниць (в. 12).
Можна сперечатися про те, наскільки жінки, які захищали свої права, розуміли зміст слів із Біблії, що писали на плакатах. Однак, безсумнівно, самі ці слова мають неминучу цінність. Бог, “сиротам батько й вдовицям суддя” (в. 6), йде перед Своїм народом, спрямовуючи його до благословінь, оновлення та радості.
Втішимося і підбадьоримося, пам’ятаючи, що Господь завжди близький до Своїх дітей, а особливо до беззахисних і страждаючих. Як у далекому минулому, так і в наші дні Він Своїм Духом могутньо діє нам на користь.
Як Бог дбав про вас у важкі часи? Яку втіху ви знаходите в цьому?
Небесний Отче, дякую Тобі за постійну присутність у моєму житті, за керівництво та захист у часи, коли я зустрічаюсь із несправедливістю та стражданнями.
“Ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою”. — Луки 22:32
Радж навернувся до Христа в юнацькі роки, але через деякий час відійшов від віри і почав жити без Бога. Однак світське життя не принесло задоволення. Отже, Радж вирішив відновити стосунки з Христом і повернутися до церкви. Проте там одна жінка почала лаяти його за довгу відсутність. Від цього почуття сорому і провини в бідолахи стало ще сильнішим. “Невже я безнадійний?” – подумав він. А потім Радж згадав, як Христос відновив Петра (Ів. 21:15-17) після того, як той зрікся Його (Лк. 22:34, 60-61).
Апостол Петро, можливо, очікував докорів, а натомість отримав прощення і відновлення. Господь Ісус навіть не згадав про зречення, проте дав Петру можливість підтвердити свою любов і подбати про інших учнів (Ів. 21:15-17). Так виповнилися Його слова, сказані на останній вечері: “Ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою” (Лк. 22:32).
Радж попросив у Бога такого ж прощення та відновлення, і тепер він не тільки живе з Христом, а й служить Йому в церкві, підтримуючи інших віруючих. Як би далеко ми не пішли від Бога, Він завжди готовий пробачити нас і прийняти назад, а також відновити, щоб ми могли служити Йому і прославляти Його Ім’я. Ми ніколи не зможемо піти надто далеко від Бога. Його люблячі обійми завжди розкриті для нас.
Які страхи ви відчували щодо повернення до Бога? Як правда про Його прощаючий характер допомагає вам приходити до Нього?
Небесний Отче, дякую Тобі за нескінченну милість і терпіння до мене. Дякую, що я можу покластися на Твою вічну любов.
