“Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь”. — Филип’ян 3:13-14
Під час пробіжки в лісі я спробував скоротити шлях і побіг незнайомою стежкою. Розмірковуючи, чи раптом не заблукав, я запитав у бігуна, що біг іншою дорогою, чи я на правильному шляху.
“Так”, – відповів він впевнено. Однак, побачивши мій розгублений погляд, швидко додав: “Не хвилюйтесь, я вже спробував усі хибні шляхи! Нічого страшного, це також частина пробіжки”.
Який чудовий опис духовної подорожі! Скільки разів я віддалявся від Бога, піддаючись спокусі і відволікаючись на другорядне? Однак Бог щоразу прощав мене і допомагав іти далі, знаючи, що я спіткнуся знов. Богу відома наша схильність сходити на хибну дорогу. Однак Він завжди готовий простити, якщо ми визнаємо свої гріхи і дозволяємо Його Духу змінити нас.
Апостол Павло також знав, що все це є частиною подорожі віри. Цілком усвідомлюючи власне гріховне минуле і теперішні недоліки, він все одно мав прагнути до уподібнення Христу (Фил. 3:12). “Та тільки, – додав він, – забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети” (вв. 13-14). Спотикання є частиною нашої подорожі з Богом; саме через наші помилки Він вдосконалює нас. Його благодать допомагає нам, прощеним дітям, виявляти наполегливість.
Які помилки ви можете сьогодні сповідати перед Богом? Як Його запевнення в прощенні допомагає вам наполегливо рухатись вперед у подорожі віри?
Боже, дякую за Твою милість. Допоможи мені провадити таке життя, яке Тобі до вподоби, знаючи, що Твій Дух працює над моїм уподібненням Твоєму Сину.
“Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу?” — Еклезіястова 4:8
У сучасному світі все більше людей почувають себе самотніми. Починаючи з 1990 року, кількість американців, у яких немає друзів, зросла в чотири рази. У деяких європейських країнах відсоток тих, хто почувається самотнім, зріс до 20, а в Японії літні люди вдавались навіть до вчинення злочинів, аби мати товаришів хоча б у в’язниці.
Для подолання епідемії самотності підприємці винайшли “рішення” – оренда друга. “Орендований” на годину друг зустрінеться з вами в кафе для спілкування або супроводжуватиме вас на вечірку. В одного з таких “друзів” запитали, хто здебільшого замовляє таку послугу. “Самотні професіонали від 30 до 40 років, які багато працюють і не мають часу для дружніх стосунків”, – відповів той.
У 4-му розділі книги Еклезіяста описана людина, яка зовсім самотня, без “сина чи брата”. І “немає кінця” її невтомній праці, втім досягнутий успіх не приносить задоволення (в. 8). “Та для кого дбаю?” – питає вона. Набагато краще інвестувати в стосунки, які полегшать робоче навантаження і дадуть підтримку під час труднощів (вв. 9-12). Бо, зрештою, успіх без дружби – то “марнота” (в. 8).
Еклезіяст каже, що “нитка потрійна не скоро пірветься” (в. 12). Втім не швидко вона і плететься. Оскільки справжніх друзів не орендуєш, будемо інвестувати час у розвиток дружніх стосунків, у яких Бог є третьою ниткою, яка міцно тримає нас разом.
Як ви інвестуєте час у ваші дружні стосунки і докладаєте зусилля для їхнього розвитку? Кого ви можете запросити до кола своїх друзів?
Небесний Отче, допоможи мені бути добрим і вірним другом для інших.
“Я… спроваджу на них все добро, яке провіщав Я про них”. — Єремії 32:42
Сара втратила матір, коли їй було всього чотирнадцять років. Невдовзі вона та її брати і сестри втратили ще й дім, і стали безхатченками. Роками пізніше Сара хотіла забезпечити своїх майбутніх дітей спадком, який би передавався з покоління в покоління. Вона важко працювала, аби придбати будинок і забезпечити родину постійним житлом, домом, якого в неї ніколи не було.
Інвестування в будинок для майбутніх поколінь є проявом віри стосовно майбутнього, якого ще не видно. Бог звелів пророку Єремії купити землю якраз перед жорстокою облогою Єрусалима вавилонянами (Єр. 32:6-12). Божі настанови були незрозумілими для пророка, враховуючи, що невдовзі все майно народу буде конфісковано.
Однак Бог дав Єремії обітницю: “Як спровадив був Я все велике це зло на народ цей, так спроваджу на них все добро, яке провіщав Я про них” (в. 42). Пророча інвестиція в майно була фізичною ознакою Божої вірності в майбутньому поверненні ізраїльтян на батьківщину. Навіть попри жахливий напад Бог обіцяв Своєму народу, що мир повернеться, майно і будинки знову продаватимуться і купуватимуться (вв. 43-44).
Ми можемо покладатися на Божу вірність та “інвестувати” у віру. Хоча ми, можливо, не бачимо вирішення кожної ситуації, проте впевнені, що одного дня Бог все владнає.
Розмірковуй та молись
Через що ви забуваєте про Божу вірність? Якою може бути ваша “інвестиція” в контексті обіцяного Ним відновлення?
Дорогий Боже, допоможи мені сьогодні інвестувати в майбутнє, якого я ще не бачу.
Коли наша громада збудувала першу церковну будівлю, люди на голих стінах та бетонній підлозі писали слова подяки, перш ніж був завершений інтер’єр будівлі. Якщо прибрати від стін гіпсокартонні плити, то ви побачите там ці написи. Ми залишили там біблійні вірші і молитви подяки, наприклад: “Ти дуже добрий!” Ми залишили їх, як свідоцтва для майбутніх поколінь, що попри всі труднощі Бог був добрим і турбувався про нас.
Нам треба пам’ятати про те, що Бог зробив для нас, і говорити про це іншим. Пророк Ісая надав приклад, написавши: “Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь” (Іс. 63:7). Згодом пророк згадує про вияв Божого співчуття до Його народу впродовж історії, навіть кажучи, що “в усякому утиску їхньому тісно було і Йому” (в. 9). Однак, читаючи розділ далі, ви помітите, що Ізраїль знову зазнав труднощів, і пророк благає Бога втрутитись.
Спогади про Божу доброту в минулому допомагають у важкий період життя. Труднощі з’являються і зникають, а Божий вірний характер залишається незмінним. Звернувшись до Бога зі вдячністю за все, що Він зробив, ми знову усвідомимо, що Він гідний нашої хвали.
Яку доброту Бог виявив до вас у минулому? Як хвала Йому за цю доброту допомагає вам проходити період труднощів?
Небесний Отче, Ти пануєш над усім творінням. Я славлю Тебе, бо Твоя доброта незмінна, і Ти завжди зі мною.
? 16.04.2023 10:01 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Майже як Йона» | Пастор Олександр Колтуков | 16.04.2023: https://youtu.be/kAub1u8kyW0
“Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”. — Івана 15:13
Усього за декілька днів до Пасхального тижня, коли християни в усьому світі згадують жертву Ісуса і святкують Його воскресіння, на південному заході Франції терорист увірвався до супермаркету, відкрив вогонь і вбив двох людей. Після переговорів терорист звільнив усіх заручників, крім однієї жінки, використовуючи її як прикриття для себе. Усвідомлюючи всю небезпеку, офіцер поліції Арно Бельтрам зробив немислиме. Він добровільно обміняв заручницю на себе. Злочинець відпустив жінку, однак під час сутички Бельтрама було поранено, і він згодом помер.
Служитель, який знав офіцера поліції, приписував його героїзм вірі в Ісуса, вказуючи на слова в Євангелії від Івана 15:13: “Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”. Ці слова Христос промовив до учнів після їхньої останньої спільної трапези. Він закликав Своїх друзів: “Щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив” (в. 12). Найбільшим проявом любові є пожертва власним життям заради іншого (в. 13). Саме це Ісус зробив, пішовши на хрест заради нашого спасіння від гріха. Так міг зробити лише Він.
Можливо, нам ніколи не доведеться наслідувати героїзм Арно Бельтрама. Однак, перебуваючи в Божій любові, ми можемо служити іншим, жертвуючи своїми планами і бажаннями заради свідоцтва про Його велику любов.
Як ви реагуєте на історії, подібні до історії Арно Бельтрама? Як можна сьогодні комусь жертовно послужити?
Дорогий Ісусе, Ти помер, щоб дарувати мені вічне життя. Допоможи жити зі вдячністю за цей дар і ділитися ним з тими, кого Ти посилаєш на моєму шляху.
“А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив”. — Ефесян 4:32
У дитинстві в нас із сестрою часто виникали конфлікти, втім один момент я пам’ятаю ще й досі. Після чергової порції образливих слів, які ми прокричали одна одній, моя сестра промовила те, що на ту мить здавалось непростимим. Спостерігаючи за посиленням ворожнечі між нами, бабуся нагадала про наш обов’язок любити одна одну. “Бог дав кожній із вас єдину сестру в житті. І ви повинні виявляти трохи поблажливості одна до одної”, – казала вона. Коли ми попросили Бога сповнити нас любов’ю і розумінням, Він допоміг нам усвідомити, як ми образили одна одну, і простити.
Дуже легко триматися за гіркоту та гнів, однак Бог бажає для нас миру, який може прийти лише тоді, коли ми попросимо Його допомогти нам позбавитись почуття обурення (Еф. 4:31). Замість того щоб приховувати ці почуття, погляньмо на Христовий приклад прощення, джерелом якого є любов і благодать, бажання бути ласкавими і милостивими, “прощаючи один одному, як і Бог через Христа [нам] простив” (в. 32). Якщо нам складно простити, згадаймо про благодать, яку Він до нас щодня виявляє. Скільки б разів ми не падали, Його милосердя ніколи не закінчиться (Плач 3:22). Бог може допомогти позбавитись гіркоти в серцях, аби нам жити в надії та приймати Його любов.
Коли хтось вас образив? Чого ви навчились через той випадок?
Небесний Отче, дякую за людей, яких Ти привів у моє життя. Допоможи мені виявляти любов і прощення.
“Нехай зробить мені, як добре в очах Його”. — 2 Самуїлова 15:26
Крістіні Россетті, поетесі та письменниці, ніщо в житті не давалося легко. Вона страждала від депресії та різних хвороб усе своє життя і тричі пережила розрив стосунків. Зрештою, вона померла від раку.
Давид увійшов у національну свідомість Ізраїлю як переможний воїн. Водночас він усе своє життя зазнавав труднощів. Наприкінці правління Давида проти нього виступив його син; до його бунту долучився довірений радник Давида і більша частина жителів країни (2 Сам. 15:1-12). Отже, Давид узяв священиків Евіятара і Садока та священний ковчег Божий, і втік з Єрусалима (вв. 14, 24).
Однак після того, як Евіятар приніс цілопалення Богу, Давид сказав священику: “Поверни Божого ковчега до міста. Якщо знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його” (в. 25). Попри невизначеність Давид промовив: “А якщо [Бог] скаже так: Не бажаю тебе… нехай зробить мені, як добре в очах Його” (в. 26). Він знав, що може довіряти Богу.
Крістіна Россетті також довіряла Богу, і її життя закінчилось в надії. Дорога дійсно може постійно іти під гору, однак вона веде до Небесного Отця, Який очікує нас зі щирими обіймами.
У чому вам здавалось, що життєва дорога йшла під гору? Як покладатися на Божий провід у дорозі, якою ви йдете?
Дорогий Боже, життя іноді здається дуже важким. Однак я вірю, що Ти робиш все правильно і для мене, і для інших. Допоможи мені жити у Твоїй надії, очікуючи на день, коли я буду з Тобою.
“Співайте Господеві, святії Його, й славте пам’ять святині Його”. — Псалом 29:5
Багато років тому я піклувалась про свою матір, поки вона перебувала в хоспісі. Я вдячна Богу за ті чотири місяці, коли Він дозволив мені їй послужити, і я просила Його допомогти мені пройти шлях скорботи. Мені часто було складно славити Бога, у той час як я відчувала емоційне замішання. Коли ж моя мати зробила свій останній вдих, мене охопили сильні ридання, і я прошепотіла: “Алілуя”. Довгий час я відчувала себе винною за славослів’я Бога в ту спустошливу мить, поки роками пізніше я не поглянула уважно на Псалом 29.
У “Пісні освячення дому” Давид прославляв Бога за Його вірність і милість (вв. 2-4). Він закликав інших: “Співайте Господеві” (в. 5). Потім Давид поглянув, як Бог тісно переплітає труднощі і надію (в. 6). Він визнав, що є часи горя і радості, часи відчуття безпеки і збентеженості (вв. 7-8). Його благання про допомогу пронизані впевненістю в Бозі (вв. 8-11). Відлуння цієї хвали чується в миті плачу і веселощів, горя і радості (в. 12). Зрештою, Давид говорить про свою нескінченну відданість Богу (в. 13).
Ми, як Давид, можемо співати: “Господи, Боже мій, – повік славити буду Тебе!” (в. 13). Бог у будь-якому нашому стані може допомогти нам висловити свою довіру Йому і попровадити нас до поклоніння Йому з радісними вигуками та сльозами хвали.
Як Бог допоміг вам довіряти Йому навіть попри ваше емоційне замішання? Як славити Його під час труднощів?
Дорогий Боже, будь ласка, допоможи мені довіряти Тобі і славити Тебе, у той час як я намагаюсь впоратись зі своїми емоціями.
Мені подзвонили з незнайомого номера. Подібні дзвінки я часто спрямовую до голосових повідомлень, однак цього разу відповів. Незнайомий чоловік ввічливо запитав, чи є в мене вільна хвилина і чи може він поділитись зі мною коротким біблійним уривком. Він процитував текст із Об’явлення 21:3-5, у якому сказано, що “Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”. Чоловік розповів про те, що Господь Ісус є нашою впевненістю і надією. Я відповів, що вже пізнав Ісуса як свого особистого Спасителя. Тоді він запропонував помолитись зі мною і в молитві просив Бога підтримати мене та сповнити силою.
Той дзвінок нагадав мені про інший випадок у Писанні, коли Бог вночі покликав отрока Самуїла (1 Сам. 3:4-10). Самуїл тричі чув голос, думаючи, що то був старий священик Ілій. Зрештою, Самуїл за допомогою Ілія усвідомив, що його кликав Бог, і відповів: “Говори, Господи, бо раб Твій слухає” (в. 10). Подібним чином Бог може звертатись і до нас, як вдень, так і вночі. Нам треба більше часу проводити в Його присутності і слухати Його голос.
На подібний “дзвінок” можна подивитись і з іншого боку. А якщо ми є посланцями Божих слів до когось іншого? Так, можливо, ми не знаємо, як допомогти іншим. Втім, слідуючи за Божим проводом, ми можемо подзвонити другу і запитати: “Ти не проти, якщо я помолюсь з тобою?”
Хто вас нещодавно підбадьорив? Кого ви можете підбадьорити своїм дзвінком?
Дорогий Боже, спонукай мене думати про тих, кого я можу підбадьорити Твоїм Словом.
