“І не міг народ розпізнати голосу поклику радости від голосу плачу”. — Ездри 3:13
Переживши три втрати всього за чотири тижні, родина Анжели була вбита горем. Після однієї з них, раптової смерті племінника, Анжела і дві її сестри три дні провели на кухні за столом, виходячи тільки, щоб дещо купити, замовити їжу і бути присутніми на похороні. Оплакуючи смерть Мейсона, вони втішалися фотографіями УЗД, на яких було знято нове життя, що росте в молодшій із сестер.
Згодом Анжела знайшла надію та розраду в старозавітній книзі Ездри. Там розповідається, як Божий народ повернувся до Єрусалима після того, як вавилонська армія зруйнувала храм і виселила людей із їхнього улюбленого міста (див. Езд. 1). Тепер храм відновлювався і люди радісно славили Бога (Езд. 3:10-11). Але серед радісних криків було чутно і плач тих, хто пам’ятав життя до вигнання (в. 12).
Один вірш особливо втішив Анжелу: “І не міг народ розпізнати голосу поклику радости від голосу плачу народу, бо народ сильно викликував” (в. 13). Вона усвідомила, що навіть серед глибокого смутку можна знайти місце для радості.
Можливо, ви теж засмучені через смерть дорогих людей або оплакуєте інші втрати. Якщо так, то нехай ваші сумні зітхання підносяться до Бога разом із проявами радості. Він чує нас і приймає у Свої обійми.
Як ви вважаєте, чому ми можемо одночасно відчувати радість та смуток? Як ви можете сьогодні культивувати в собі радість?
Люблячий Боже, у цьому світі ми відчуваємо біль та страждання. Запали в нас радість. Ми звертаємося до Тебе за надією та миром.
Автор: Емі Бушер Пай
“Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас духа – і ви оживете”. — Єзекіїля 37:5
Четвертого листопада 1966 року в італійській Флоренції сталася руйнівна повінь, через яку відомий шедевр Джорджо Вазарі “Таємна вечеря” дванадцять годин пролежав під товстим шаром бруду. Фарби розм’якли, дерев’яна рамка набухла. Багато хто вважав, що картина відновленню не підлягає. Проте після п’ятдесяти років старанної праці фахівці з реставрації та волонтери представили світові відновлене полотно.
Коли Ізраїль був захоплений вавилонянами, народ впав у розпач. Скрізь панували смерть і руїни (див. Плач 1). Під час цього періоду потрясінь Бог привів пророка Єзекіїля в пустельну долину і показав йому видіння, в якому вся долина була наповнена сухими кістками. “Чи оживуть оці кості?” – запитав Бог. “Господи Боже, – Ти знаєш!” – відповів Єзекіїль. Тоді Бог наказав йому промовити пророцтво над кістками. “І пророкував я, як наказано. І знявся шум, коли я пророкував, і ось гуркіт, а кості зближалися, кістка до кістки своєї”, – розповідає він (в. 7). Через це видіння Бог показав, що тільки Він може відновити Ізраїль.
Коли нам здається, що все в житті знищено і не підлягає відновленню, Бог запевняє, що Він може зібрати докупи те, що було розбите. Він дарує нам друге дихання та нове життя.
Що у вашому житті зіпсовано чи зруйновано? Як ви можете довірити Богові відновлення?
Боже, багато чого в моєму житті, здається, ніколи не відновиться. Я намагався виправити все, але переконався, що можу сподіватися тільки на Тебе.
Автор: Кім’я Лодер (гість)
“Я Господом тішитись буду… радітиму Богом спасіння свого”. — Авакума 3:18
“Я знаю, що тато скоро буде вдома, тому що він надіслав мені квіти”. Так сказала мамі моя семирічна сестричка, коли тато зник безвісти на війні. Перед від’їздом він замовив квіти з доставкою додому в день її народження. Замовлення прибуло в призначений час, а про тата не було жодної звістки. Але дівчинка мала рацію. Тато справді повернувся додому. Він дивом зостався живим у жорстокому бою. У неї ще й досі зберігається ваза з-під тих квітів, як нагадування про те, що ніколи не треба втрачати надію.
Іноді в нашому гріховному, зіпсованому світі це непросто. Батьки не завжди повертаються, і дитячі бажання не завжди виконуються. Однак Бог дає нам надію. Пророк Авакум передбачив вавилонське вторгнення до Юдеї (Ав. 1:6; див. 2 Цар. 24), але при цьому наголосив, що Господь завжди добрий (Ав. 1:12-13). Пам’ятаючи про Боже милосердя до Свого народу в минулому, Авакум проголосив: “Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, – то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого” (Ав. 3:17-18).
Деякі тлумачі вважають, що ім’я Авакум означає “притискатися” або “триматися”. Будемо триматися Бога як найголовнішої надії та радості, якими б не були випробування, бо Він Сам тримає нас і ніколи не відпустить.
Як радість у Господі допомагає вам у важкі часи? Як ви можете прославити Його сьогодні?
Небесний Отче, яким би важким не був шлях, я знаю: з Тобою на мене чекає світле майбутнє. Дякую Тобі.
Автор: Джеймс Бенкс
“Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав”. — Дії 2:4
Під час обговорення книги про Святого Духа, написаної німецьким теологом Юргеном Мольтманом, якому на той час виповнилося дев’яносто чотири роки, журналіст запитав його: “Як активувати Святого Духа? Потрібно прийняти пігулку? Фармацевтичні компанії виробляють такі?” Густі брови Мольтмана піднялися вгору. Похитавши головою, він посміхнувся і відповів із сильним німецьким акцентом: “Як активувати? Ніяк! Чекайте на Святого Духа, і Він прийде”.
Мольтман вказав на хибну думку, ніби Божа справа звершується нашою силою та вмінням. Книга Дії апостолів показує, що її чинить Сам Бог. Коли з’явилася перша церква, там не було нічого схожого на людську стратегію чи вражаюче керівництво. Святий Дух прибув із шумом, “ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони” (Дії 2:2). Потім Він зруйнував усі міжнаціональні бар’єри, зібравши ворогуючих раніше людей в одну нову спільноту. Апостоли були вражені не менше за інших, дивлячись на те, що робить із ними Бог. Самі вони нічого не робили, “Дух промовляти давав” (в. 4).
Успіх нашої праці та життя церкви не визначаються нашими здібностями. Ми повністю залежимо від того, що може зробити тільки Дух Божий. Це дозволяє нам бути одночасно сміливими та спокійними. Святкуючи день П’ятидесятниці, будемо разом чекати приходу Святого Духа і діяти разом із Ним.
Чи виникає у вас спокуса покладатися на ваші власні сили та вміння? Де потрібно очікувати дію Святого Духа?
Боже, я вичерпав свої сили, думаючи, що маю все робити сам. Святий Дух, допоможи мені!
Автор: Уїнн Коллієр
? 28.05.2023 10:03 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Життя – це союз духа, душі і тіла» | Пастор Гайдаренко Ганна | 28.05.2023: https://youtu.be/6lqO3q8vGVg
“Бо хто буде погорджувати днем малих речей?” — Захарія 4:10
Ч и зможу я потрапити на Олімпіаду? – переживала за свої показники студентка коледжу, обдарована плавчиня. Тоді професор математики Кен Оно вивчив техніку плавання дівчини і побачив, як можна покращити її час на шість секунд – суттєва різниця для змагань такого рівня. Прикріпивши датчики до спини спортсменки та проаналізувавши дані, професор запропонував трохи відкоригувати рухи, які в результаті вплинули на швидкість і дозволили їй здобути перемогу.
Невеликі коригувальні дії в духовній сфері також можуть зробити істотні зміни. Пророк Захарія говорив про це пригніченим юдеям, які після вигнання під керівництвом Зоровавеля повернулися до Єрусалима та намагалися відновити Божий храм. “Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом”, – сказав Господь Зоровавелю (Зах. 4:6).
“Бо хто буде погорджувати днем малих речей?” – проголосив Захарія (в. 10). Вигнанці переживали, що збудований ними храм буде набагато скромнішим за той, що колись збудував цар Соломон. Але як молода спортсменка під керівництвом професора Оно здобула олімпійську медаль, так і стародавні юдейські будівельники дізналися, що навіть скромні зусилля при Божому сприянні можуть принести нам перемогу для Його слави. У Бога мале стає великим.
Коли великі, вражаючі дії призвели до духовного розчарування? Які невеликі зміни покращили ваше духовне життя?
Боже, вказуй мені на малі дії, які вчинять у мені великі зміни для Твоєї слави.
Автор: Патриція Рейбон
“Таж я бачу чотирьох мужів непов’язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина”. — Даниїла 3:25
Коли нобелівський лауреат Макс Планк їздив по різних містах із лекціями, його водій одного разу сказав, що міг би його замінити, оскільки багато разів слухав його лекції. Тому сподобалася ця ідея, і він запропонував у наступному місті помінятися місцями. Водій погодився і впевнено прочитав лекцію. Потім настав час запитань та відповідей. Пролунало складне питання, але водій, не розгубившись, відповів: “Бачу, ви знаєтеся на темі. Однак ваше питання настільки просте, що навіть мій водій зможе відповісти на нього”. Планк вийшов уперед і відповів! Так закінчується ця кумедна і, звичайно ж, вигадана розповідь.
Троє друзів Даниїла теж опинилися “на гарячому стільці”. Цар Навуходоносор пригрозив кинути їх у розпечену піч, якщо вони не вклоняться бовванові. “І хто той Бог, що врятує вас від моїх рук?” – сказав він (Дан. 3:15). Друзі відмовилися виконувати наказ. Тоді цар наказав розпалити піч у сім разів сильніше, ніж зазвичай, і кинути юнаків у вогонь.
Але трапилося диво. Ангел (в. 28), а можливо, Сам Ісус, приєднався до них, оберігаючи від полум’я, а цар отримав незаперечну відповідь на своє запитання (вв. 24-25). У результаті Навуходоносор прославив Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо і визнав, що “немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оцей” (вв. 28-29).
Іноді ми теж зустрічаємо труднощі. Але Ісус іде поруч. Він нестиме нас на руках.
З якими проблемами ви не в змозі впоратися? Як Ісус може допомогти вам їх вирішити?
Господи Ісусе, Ти – відповідь, коли інших відповідей немає.
Автор: Майк Уїттмер
“І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса”. — Колосян 3:17
Коли Джефу було чотирнадцять, мама взяла його з собою на концерт знаменитого співака Бі Джея Томаса. Як і багато інших музикантів того часу, Томас під час своїх турне вів розгульний спосіб життя. Але потім вони з дружиною навернулися до Ісуса Христа. Їхнє життя змінилося докорінно.
На концерті співак вийшов до захопленої публіки і заспівав кілька відомих пісень, як раптом із зали хтось крикнув: “Бі Джей! Заспівай для Ісуса!” Той без найменшої затримки відповів: “Я вже заспівав для Нього чотири пісні”.
Це було кілька десятиліть тому, але Джеф і досі пам’ятає ту мить, коли він усвідомив, що все в нашому житті має відбуватися для Христа. Навіть те, що може здаватися не пов’язаним із вірою.
Іноді ми маємо спокусу розділити свої справи на духовні й недуховні. Читати Біблію, ділитися свідченням, співати гімни – духовно. Підстригти газон, вийти на пробіжку, заспівати “нехристиянську” пісню – недуховно.
Апостол Павло в Посланні до колосян нагадує, що Слово Христа пробуває в нас, якщо ми навчаємо один одного, співаємо і дякуємо (Кол. 3:16). Але ось як він продовжує свою думку в наступному вірші: “І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса” (в. 17).
Для Нього треба робити все без винятку.
Як можна робити всі справи в ім’я Ісуса Христа? Як ви можете дозволити Богові використовувати ваші слова та справи для Його слави?
Люблячий Боже, допоможи мені підкорити Тобі все, що я роблю і кажу.
Автор: Сінді Хесс Каспер
“Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?” — Еклезіястова 2:25
Дивлячись, як натовп поступово перетікає з перону до потяга, я відчув, що на мене накочує важкість понеділка. Сонні, похмурі обличчя пасажирів, що набилися у вагон, красномовно говорили про їхнє ставлення до майбутнього робочого дня. Спроби зайняти зручніше положення вони зустрічали похмурим поглядом і несхвальним бурчанням. Знову сірі будні, знову одноманітна робота.
І тут я згадав, що лише рік тому потяги були порожні. Карантин через пандемію COVID-19 змінив перебіг життя. Ми не могли навіть піти в кафе, щоб пообідати. А деякі, важко повірити, скучили за офісом! І тепер ми повернулися до нормального життя, знову їздимо на роботу. “Повсякденність, – подумав я, – це добре. Повсякденність – це благословіння!”
Дивлячись на марноту щоденної праці, цар Соломон прийшов до схожого висновку (Екл. 2:17-23). У свій час така праця здавалася йому нескінченною, безглуздою і тією, що не приносить задоволення (в. 21). Але потім він усвідомив, що можливість їсти, пити і працювати – це благословіння від Бога (в. 24).
Якщо нас позбавити такої “рутини”, ми швидко зрозуміємо, що вона – свого роду “розкіш”. Тому дякуватимемо Творцеві, що можемо їсти, пити і знаходити задоволення в усіх справах. Все це – Його дар (Екл. 3:13).
За які прості благословіння ви сьогодні вдячні Богові? Що ви можете зробити для тих, хто не вміє радіти повсякденним благословінням?
Боже, дякую Тобі за мої “звичайні” будні, хоч би якими нудними вони не здавались. Допоможи мені бути вдячним за всі твої благословіння.
Автор: Леслі Ко
“Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!” — Ефесян 5:14
Це схоже на сон, але без пробудження. Людям, які страждають на розлад, який іноді називають “дереалізація” або “деперсоналізація”, часто здається, що все навколо не справжнє. Втім подібне почуття може виникнути і в здорових людей, особливо при сильному стресі. А в деяких воно з’являється, коли все складається вдало. Наче розум не може повірити, що такі добрі події відбуваються насправді.
Біблія повідомляє про подібні випадки в середовищі Божого народу, коли людям було важко сприймати Його силу і порятунок як реальність, а не сон. Наприклад, у книзі Дії апостолів розповідається, як ангел звільнив Петра з в’язниці, де він чекав страти (Дії 12:2, 4). При цьому апостол думав, що бачить сон (вв. 9-10). І лише коли ангел вивів його за ворота, Петро нарешті прийшов до тями і зрозумів, що все відбувається насправді (в. 11).
У добрі й погані часи нам буває важко повірити чи усвідомити, що Бог справді робить у нашому житті Свою працю. Але ми можемо бути впевнені, що сила Його воскресіння якось стане незаперечною і напрочуд реальною. Боже світло пробудить нас від смертельного сну до нового життя з Ним (Еф. 5:14).
Чому вам іноді буває важко побачити у своєму житті Божу силу та любов? Як ви можете відчути Його любов явно?
Боже, дякую, що у світлі та темні часи, незалежно від мого відчуття, Ти створюєш нове життя і даруєш надію.
Автор: Моніка Ла Роуз
