“Бо Ти при мені”. — Псалом 22:4
О сьомій вечора Хюей Лян доїдав у себе на кухні залишки рису та рибних тефтелів. Сім’я Чуа в сусідній квартирі теж вечеряла. Їхній веселий сміх і жвава розмова були добре чутні в тиші квартири Хюей Ляна, де він жив сам після смерті дружини. Він упокорився зі своєю самотністю. З роками гострий біль втрати притупився, і він навчився його терпіти. Але сьогодні вигляд напівпорожньої миски та пари паличок для їжі пронизав його до глибини душі.
Перш ніж вирушити спати, він прочитав свій улюблений Псалом 22. Найважливіші йому слова в цьому Псалмі були й найкоротшими: “Бо Ти при мені” (в. 4). Хюей Лян знаходив особливу втіху не в практичній турботі пастуха про овечок, а в його незмінній присутності та увазі до всіх подробиць їхнього життя (вв. 2-5). Від цього в серце приходив мир.
Розуміння того, що хтось знаходиться поруч, приносить велику втіху самотнім людям. Бог обіцяє Своїм дітям, що завжди любитиме їх (Пс. 102:17) і ніколи не залишить (Євр. 13:5). Коли ми відчуємо себе самотніми та забутими, чи то ввечері на кухні, чи в автобусі по дорозі з роботи, чи навіть у переповненому магазині, пригадаймо, що добрий Пастир із любов’ю дивиться на нас. Ми завжди можемо впевнено сказати: “Ти при мені”.
Коли ви зазвичай почуваєтеся самотніми? Що говорить про самотність Псалом 22?
Люблячий Боже, дякую, що Ти завжди зі мною.
Автор: Карен Х’юанг
“Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!” — Матвія 6:21
Наприкінці XVIII століття один юнак виявив таємниче заглиблення на острові Оук у Новій Шотландії (провінція Канади). Вирішивши, що тут закопані скарби піратів, можливо, самого капітана Кіда, він разом із друзями почав копати. Скарбів вони не знайшли, але чутка про це уже зажила власним життям. Протягом століть багато людей продовжували копати в цьому місці, витрачаючи багато сил і коштів. Сьогодні глибина ями становить понад тридцять метрів.
Такі нав’язливі ідеї свідчать про порожнечу в людському серці. Біблія розповідає про людину, чия поведінка теж свідчить про подібну порожнечу. Ця людина – Гехазі, слуга пророка Єлисея. Якось Єлисей відмовився від щедрих подарунків сирійського воєначальника, якого Бог зцілив від прокази. І тоді Гехазі придумав небилицю, щоб випросити частину подарунків собі (2 Цар. 5:22). Потім, повернувшись додому, він сказав неправду пророку (в. 25). Але Єлисей усе знав. “Чи моє серце не ходило з тобою, коли обернувся той муж зо свого воза назустріч тобі?” – сказав він Гехазі (в. 26). Ошуканець отримав те, що хотів, але втратив набагато більше (в. 27).
Ісус навчав не ганятися за багатствами світу, а натомість збирати “скарби на небі” (Мт. 6:20).
Остерігаймося своїх бажань. Слідування за Христом – ось єдиний спосіб заповнити порожнечу в серці.
Чого вам найбільше хочеться? Які пошуки та захоплення не змогли заповнити порожнечу у вашому серці?
Боже, я віддаю свої бажання Тобі. Допоможи мені шукати скарби, які є цінними для Тебе.
Автор: Тім Густавсон
“І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа!” — Вихід 14:31
У серпні 2021 року, коли на узбережжя Луїзіани налетів ураган Іда, сталося те, що здавалося неможливим. Сила вітру виявилася настільки величезною, що течія могутньої річки Міссісіпі повернула у зворотному напрямку. У новинах це назвали “зворотною течією”: вода кілька годин текла вгору.
За оцінками експертів, за свій життєвий цикл буревій вивільняє енергію, еквівалентну десяти тисячам ядерних бомб! Така неймовірна міць, здатна змінювати течію річок, допомагає мені зрозуміти реакцію ізраїльтян на більш значущу “зворотну течію”, описану в книзі Вихід.
Рятуючись від поневолювачів, котрі пригнічували їх багато років, ізраїльтяни підійшли до берега Червоного моря. Перед ними був широкий водний простір, а позаду – озброєна єгипетська армія. У цій безвихідній ситуації Бог зробив те, що здавалося неможливим. “Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода. І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря” (Вих. 14:21-22). Побачивши такий неймовірний вияв Божої сили, народ став боятися Господа (в. 31).
Благоговійний страх – природний відгук людини, яка стала свідком Божої могутності. Але Ізраїль не лише убоявся, а й повірив Господу (в. 31).
Дивлячись на Божу силу у творінні, будемо і ми благоговіти перед Творцем і вірити Йому.
Які прояви Божої сили у творінні вам доводилося спостерігати? Наскільки це зміцнило вашу віру?
Творець неба і землі, допоможи мені, дивлячись на дивовижні прояви Твоєї сили, більше довіряти Тобі.
Автор: Ліза Самра
“Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове”. — Римлян 10:17
Пастор Боб зазнав травми, через яку серйозно постраждав його голос. Від цього він впав у депресію, яка тривала п’ятнадцять років. На що годиться пастор, який не може говорити? Він шукав відповіді на це питання, виливаючи свою тугу та розгубленість перед Богом. “Я знайшов лише один вихід: звернутися до Слова Божого”, – згадує він. Пастор Боб почав старанно вивчати Біблію, і що більше він це робив, то сильнішала його любов до Бога. “Я вирішив поринути в Писання і ввібрати його в себе, наскільки це можливо. Адже віра походить від слухання, а слухання – від Слова Божого”, – каже він.
Ці слова, “віра – від слухання”, записані в Посланні апостола Павла до римлян. Павло хотів, щоб усі його співвітчизники-юдеї увірували в Христа і врятувалися (Рим. 10:9). Але як їм повірити? Є лише один спосіб: слухати звістку про Спасителя, що міститься в Божому Слові (в. 17).
Пастор Боб залишається вірним своєму рішенню. Щодня він слухає серцем те, що Біблія розповідає йому про Христа. Він може говорити не більше години на день, відчуваючи при цьому сильний біль. Але він продовжує знаходити мир і задоволення в Бозі через занурення у Святе Письмо. Будемо і ми вірити, що Христос відкриє нам Себе в наших труднощах. Він зміцнить нашу віру, якщо ми будемо уважні до Його Слова, хоча б які не випали нам випробування.
Як занурення у Святе Письмо зміцнило вашу віру? Чому ми можемо бути задоволеними, навіть якщо в житті виникають труднощі?
Люблячий Боже, Ти даруєш мені надію всупереч болю та невизначеності. Зроби мене таким, яким Ти хочеш мене бачити.
Автор: Емі Бушер Пай
“Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!” — Псалом 132:1
Десять команд, кожна із трьох осіб, приготувалися до незвичайного забігу. Один учасник у кожній команді стояв посередині. Його ноги прив’язали в ділянці кісточок і колін до ніг тих, що були поруч. Пролунав свисток, і учасники попрямували до фінішу. Більшість відразу повалилася на землю, безуспішно намагаючись підвестися. Декілька команд вирішили не йти, а стрибати. Дехто здався. Але одна команда спочатку розробила план дій, хоч і стартувала пізніше, а потім постійно узгоджувала свої рухи. Кілька разів учасники спотикалися, але продовжували наполегливо рухатися вперед і в результаті прийшли першими. Їхня готовність узгоджувати кожен крок допомогла їм перетнути фінішну межу та здобути перемогу.
Життя в громаді віруючих іноді може приносити розчарування. Намагаючись взаємодіяти з людьми, які дотримуються інших поглядів, ми часто “тупцюємо на місці”.
Апостол Петро переконує нас досягати єдності за допомогою молитви, взаємного прийняття та служіння. Він закликає читачів мати “щиру любов один до одного” (1 Пет. 4:8), бути гостинними без нарікання і служити один одному “кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті” (в. 10). Просячи в Бога допомоги в нашій співпраці один із одним, ми зможемо пройти свій шлях і показати світові, як жити в християнській єдності.
Згадайте випадок, коли вам було важко працювати з тим, хто відрізнявся від вас. Як Бог допоміг вам?
Всемогутній Боже, допоможи мені взаємодіяти з моїми братами і сестрами в спільній праці та навчатися любити, як любиш Ти.
Автор: Сошіль Діксон
“Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх”. — Якова 1:27
Влітку після другого курсу коледжу несподівано помер мій однокурсник. Я бачила його за кілька днів до смерті, і виглядав він чудово. Ми були молоді і, як нам здавалося, у розквіті сил. Вступивши в студентське братство, ми вже встигли потоваришувати, і раптом смерть…
Але найбільше ця сумна подія запам’яталася мені проявом якості, яку Яків називає словом “побожністю” (Як. 1:27). Друзі-студенти поставилися до сестри померлого немов рідні брати. Вони прийшли до неї на весілля, потім, через роки, з’їхалися, щоб привітати з народженням малюка. Один із них навіть подарував їй мобільний телефон і запропонував дзвонити будь-коли, як їй захочеться.
Справжня побожність, згідно з Яковом, означає “зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх” (в. 27). Хоча сестра нашого друга не була сиротою в буквальному значенні слова, проте вона втратила брата. Нові “брати” заповнили порожнечу, що утворилася.
І це те, що можемо зробити всі ми, які бажають бути “виконавцями слова” (в. 22). У це виконання серед іншого входить і допомога нужденним (Як. 2:14-17). Віра в Господа спонукає нас піклуватися про беззахисних, а також із Божою допомогою зберігати себе від негативного впливу світу. Це саме та побожність, яку бажає Небесний Отець.
У кому з ваших знайомих ви бачили “чисту й непорочну побожність”? У чому може проявлятися щирість вашої віри?
Небесний Отче, розплющ мої очі, щоб бачити тих, кому я можу допомогти. Направ мене до таких людей.
Автор: Катара Паттон
“Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній”. — Галатам 5:1
Я виросла в штаті Техас, де багато церков, членами яких є афроамериканці. Щороку 19 червня вони влаштовують святкові ходи та пікніки. Але лише в дев’ятнадцять років я дізналася про походження цього свята. Його почали відзначати в 1865 році, коли поневолені жителі Техасу дізналися, що президент Лінкольн подарував їм свободу, підписавши Прокламацію про звільнення рабів два з половиною роки тому! Вони продовжували жити в рабстві, бо не знали про свою свободу.
Можна бути вільним, але жити як раб. У Посланні до галатів апостол Павло писав про інший вид рабства – життя під гнітом релігійних правил. В одному з ключових віршів цієї книги він каже: “Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства” (Гал. 5:1). Християни отримали свободу від обрядових обмежень, які стосуються, наприклад, того, що можна їсти або з ким спілкуватися. Проте багато хто з них, як і раніше, жили немов у рабстві.
На жаль, таке може відбуватися і з нами. Але реальність така, що в ту хвилину, коли ми навернулися до Христа, Він звільнив нас від життя в страху перед численними вимогами закону. Оголошено свободу! Житимемо в Його силі!
А вам доводилося потрапляти в пастку релігійних правил? Як ви усвідомили свою свободу в Христі?
Господи Ісусе, дякую, що звільнив мене від тягаря закону.
Автор: Ліза Самра
“Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі”. — Ефесян 3:14-15
Гараж у будинку моїх батьків зберігає багато спогадів. Наприклад, у суботу тато викочував машину у двір, щоб ми всередині могли зайнятися своїми справами. Моїм головним проєктом був ремонт випадково знайденого гоночного карта. Ми поставили йому нові колеса та приробили пластикове лобове скло. Потім тато стояв на перехресті, стежачи за рухом, а я азартно ганяв дорогою вздовж двору. Озираючись назад, я розумію, що в тому гаражі відбувалося щось більше, ніж ремонт старого карту. Там формувався характер хлопчика, і батько доклав багато зусиль, щоб прищепити біблійне уявлення про Бога.
Люди були створені за Божим образом та подобою (Бут. 1:27-28). Виховання дитини батьками також бере початок у Бозі, тому що Він – Батько, від якого “має ймення кожен рід на небі й на землі” (Еф. 3:14-15). Батьки наслідують Творця всього живого, створюючи у світі нове життя і піклуючись про дітей. Вони виявляють якості, джерело яких не в них самих, а в Небесному Отці. Він – зразок, на якому ми ґрунтуємо свою модель батьківства.
Мій тато не був ідеальним. Як і будь-який батько, у своєму поводженні зі мною він не завжди наслідував Божий приклад. Але часто йому це вдавалося, і тоді я отримував уявлення про те, як нас зберігає та спрямовує Бог. Прямо там, на бетонній гаражній підлозі, ремонтуючи старий карт.
Які якості Божої природи відображають добрі батьки? Як ви можете виявити ці якості перед оточуючими?
Отче, допоможи мені виховувати своїх дітей, відображаючи перед ними Твої прекрасні риси.
Автор: Шерідан Войсі
? 18.06.2023 10:03 На каналі Церкви Божої Слави розпочалася #трансляція «Божі ліки для тебе» | Пастор Гайдаренко Ганна | 18.06.2023: https://youtu.be/YRKpVlpxUxg
“Ось Я дав в твої уста слова Мої!” — Єремії 1:9
Найвидатнішими ораторами в історії часто ставали ті, які за допомогою своїх виступів намагалися робити позитивні зміни. Один із таких людей – Фредерік Дуглас, чиї промови про свободу та скасування рабства сприяли наближенню кінця цього сумного явища в Сполучених Штатах. А що було б, якби він вирішив мовчати? Всі ми можемо використовувати свій голос, щоб надихати та підтримувати інших, але страх публічних виступів може стати серйозною перешкодою. Якщо такий страх почне нас долати, звернімося до Бога, джерела небесної мудрості та підбадьорення.
Коли Бог закликав Єремію бути пророком для народів, той відразу почав відмовлятися: “О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак” (Єр. 1:6). Але Господь не дозволив страху Єремії стати на шляху його покликання бути Божим голосом для свого покоління. Закликавши пророка довіритися Йому і говорити все, що Він накаже (в. 7), Творець забезпечив його всім необхідним. “Ось Я дав в твої уста слова Мої”, – сказав Він (в. 9).
Якщо ми просимо Господа показати нам, як Він хоче нас використати, Він спорядить нас для виконання Його волі. З Божою допомогою ми зможемо сміливо піднімати голос, щоб позитивно впливати на оточуючих.
Чи було вам страшно звертатися до людей? Як ви можете покластися на Божу силу та мудрість у цьому питанні?
Небесний Отче, допоможи мені використовувати силу слів, щоб впливати на оточуючих для їхньої користі.
Автор: Кім’я Лодер (гість)
