“Серце радісне добре лікує”. — Приповістей 17:22
Протягом трьох років по буднях після обіду Коллін вбирається в різні костюми чи маски, щоб зустріти своїх дітей, які виходять зі шкільного автобуса. Це радує всіх, хто знаходиться в автобусі, включаючи водія. “Просто дивно, скільки вона приносить радості дітям, – ділиться він. – Та й мені дуже подобається”. А що вже казати про дітей самої Коллін!
Все почалося з того, що молода жінка почала брати хлопців на виховання. Знаючи, як їм важко розлучатися з батьками та ходити до нової школи, вона вирішила зустрічати дітей у смішних костюмах. Через три дні вона хотіла було закінчити “виставу”, але діти почали вмовляти її робити так і далі. Тож Коллін продовжила. На купівлю нових костюмів пішло чимало часу та грошей, але, як пише журналістка Мередіт Терхаар, “результат – дитяче щастя – коштував того”.
Один короткий вірш із книги мудрих і часом дотепних порад, які цар Соломон залишив своєму синові, підсумовує результати вигадки цієї мами: “Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості” (Пр. 17:22). Приносячи радість своїм дітям (біологічним, усиновленим і прийомним), Коллін намагалася позбавити їх “пригнобленого духу”.
Джерелом повноцінної та тривалої радості є Бог, Який діє в нас Святим Духом (Лк. 10:21; Гал. 5:22). Він дає нам здатність сяяти Божим світлом і нести людям радість, надію та силу для подолання випробувань.
Згадайте про випадок, коли хтось подарував вам радість. Яким був результат?
Небесний Отче, дякую Тобі за небесну радість. Допоможи мені розповсюджувати її на оточуючих.
Автор: Елісон Кіеда
“Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. — 2 Коринтян 12:9
Грейнджер Маккой – художник, який вивчає птахів та створює їх скульптури. У своїх творах він прагне передати грацію, крихкість та силу цих дивовижних істот. Одна з його робіт має назву “Відновлення”. На ній представлено лише одне праве крило качки шилохвіст, витягнуте у вертикальному положенні. Нижче, на табличці, опис: “Змах – момент найбільшої слабкості птаха, але й момент, коли він набуває сили для подальшого польоту”. І потім Грейнджер цитує вірш із Біблії: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі” (2 Кор. 12:9).
Апостол Павло написав ці слова до церкви в Коринті. Переживаючи складні часи, він благав Бога прибрати те, що він назвав “колючкою в тілі” (в. 7). Це могло бути фізичне нездужання чи духовне протистояння. Подібно до Ісуса в Гетсиманському саду (Лк. 22:39-44), Павло тричі просив Бога позбавити його страждань. Але Господь сказав, що вони необхідні для того, щоб у ньому жила сила благодаті. Апостол засвоїв важливий урок: “Коли бо я слабий, тоді я сильний” (2 Кор. 12:10).
О, ці колючки, які нагадують нам про нашу неміч! Як нам хочеться їх позбутися! Але, подібно до птаха, що збирається з силами для подальшого польоту, ми теж знаходимо Божу силу для подолання всього того, з чим стикаємося. Його сила стає нашою.
Де ви сьогодні почуваєтеся слабкими? Як ви можете в цій “немочі” здобути Божу силу?
Небесний Отче, даруй мені силу Твою, щоб пройти все, що чекає на мене попереду.
Автор: Еліза Морган
“І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався?»” — Буття 4:6
Він усе робив добре. Була лише одна проблема. Всі про неї знали, але він був дуже добрим працівником, тому на його гнівливість заплющували очі. Ніхто йому по-справжньому не суперечив. З цієї причини за роки його роботи постраждало чимало людей. І в результаті його кар’єра, яка могла стати визначною, завершилася раніше часу. Але ж він був віруючим! Якби тільки я свого часу наважився йому докорити!
У книзі Буття Бог залишив ідеальний приклад того, що означає з любов’ю протистояти гріху. “Приніс Каїн Богові жертву від плоду землі” (Бут. 4:3). Але Бог дав зрозуміти, що цей дар Йому не подобається. Каїн сильно розгнівався (в. 5) або, як сказано в інших перекладах, сильно засмутився. Тоді Бог вказав синові Адама на його гріх і закликав шукати те, що добре і правильне. На жаль, Каїн проігнорував докір і скоїв перше на землі вбивство (в. 8).
Ми не можемо змусити інших людей відмовитись від гріха. Проте ми можемо протистояти їм у дусі лагідності, можемо з любов’ю говорити їм істину, щоб усім разом стати більше схожими на “Нього, а Він – Голова, Христос” (Еф. 4:15). Оскільки Бог дав нам здатність чути, будемо сприймати слова істини від інших.
Чому нам важливо докоряти одне одному? Як ви приймаєте неприємні, але такі потрібні докори?
Небесний Отче, даруй мені сміливість, щоб я міг із любов’ю докоряти іншим, а також із вдячністю приймати неприємну правду про себе.
Автор: Том Фелтен
“В Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені… на хвалу Його слави”. — Ефесян 1:11-12
“Християнство – це не для мене. Воно нудне. А я люблю пригоди. Яке без них життя!” – сказала мені молода жінка. Сумно, що вона нічого не знала про радість і хвилювання, які відчуває людина, що йде за Христом. Це дійсно пригода, рівних якій немає. Я з натхненням розповіла їй про Спасителя і про те, як у Ньому ми знаходимо справжнє життя.
Звичайних слів недостатньо, щоб описати чудо пізнання Божого Сина та життя з Ним. У Посланні до ефесян апостол Павло в коротких, але сильних словах говорить про сутність християнства. Бог прямо з небес дає нам безліч духовних благословінь (Еф. 1:3), серед яких святість і бездоганність у Його очах (в. 4), а також усиновлення в сім’ю Царя небес (в. 5). Він щедро обдаровує нас прощенням і благодаттю (в. 7-8 ), пізнанням таємниці Його волі (в. 9) та новим життям “на хвалу Його слави” (в. 12). В нас оселяється Святий Дух, Який керує і наділяє Своєю силою (в. 13). Нарешті, Бог гарантує нам блаженну вічність у Своїй присутності (в. 14).
Коли Ісус Христос входить у наше життя, ми виявляємо, що пізнавати Його і йти за Ним – це найбільша пригода. Шукаймо Його сьогодні і кожного дня.
Як би ви описали життя з Христом? Кому ви можете про це розповісти?
Господи Ісусе, дякую, що Ти любиш мене і завжди йдеш поруч. Ти дарував мені більше, ніж можна уявити. Я люблю перебувати в спілкуванні з Тобою і розповідати про Тебе іншим.
Автор: Енн Сітас
“Я розкажу, що Він учинив для моєї душі”. — Псалом 65:16
Час свідчень – це частина наших церковних богослужінь, коли люди розповідають, як Бог діє в їхньому житті.
Моя тітка – сестра Ленгфорд, як її називали в церкві, – була відома тим, що наповнювала свої свідчення хвалою Богові. Особливо це стосувалося історії її навернення. Подяка Спасителю могла складати більше половини всього, що вона говорила. Її серце переповнювало бажання прославити Господа, Який за Своєю милістю змінив її життя.
Схожим чином наповнене хвалою і свідчення автора Псалма 65, який розповідає про те, що Бог зробив для Свого народу. “Ідіть і погляньте на Божі діла”, – закликає він (в. 5). Божі діла містили чудове спасіння (в. 6), збереження (в. 9), випробування і виховання, в результаті яких ізраїльський народ прийшов до Обіцяної землі (в. 10-12). Незважаючи на те, що в нас багато спільного з іншими віруючими, є й те, що є унікальним у нашій особистій подорожі віри. А у вас у житті були моменти, коли Бог виявляв Себе особливо яскраво? Цими моментами варто поділитися з тими, кому потрібно дізнатися, як Бог діє в житті віруючих людей. “Ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі” (в. 16).
Як ви можете краще розповісти людям про прояви Божої доброти у вашому житті? Як свідчення інших допомогли вам довіритися Йому?
Небесний Отче, я втішаюся багатьма проявами Твоєї доброти. Допоможи мені розповідати про них оточуючим.
Автор: Артур Джексон
“Бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха”. — Єремії 31:34
Якось грудневого ранку 1992 року я їхав дорогою на пікапі свого діда, як раптом задні колеса почало заносити. Я не бачив ожеледиці, але добре її відчув. Машину стало кидати з боку в бік: один занос, другий, третій – і ось, я опинився в повітрі, зірвавшись з п’ятиметрового насипу. Пам’ятаю, як подумав: “Це круто, ось тільки вмирати не хочеться”. За мить машина приземлилася на крутий схил і, перекидаючись, покотилася вниз. Я виліз із розбитої кабіни, на щастя, цілком неушкодженим.
Бог мене помилував. А що дідусь? Про машину, що не підлягала відновленню, він не сказав мені ні слова. Не лаяв, не висував матеріальних претензій, нічого. Тільки усміхався, радіючи, що я живий та здоровий.
Прощення дідуся нагадує мені про милість Господа, як про це говорить пророк Єремія. Незважаючи на безперечну провину ізраїльтян, Бог обіцяв відновити стосунки зі Своїм народом, кажучи: “Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха” (Єр. 31:34).
Я впевнений, що дідусь до кінця днів пам’ятав, хто розбив його пікап. Але він зробив так само, як Бог, не згадуючи про це, не дорікаючи і не вимагаючи компенсувати збитки. Подібно до Господа, дідусь вирішив поводитися так, ніби того, що я зробив, ніколи не було.
Як Боже прощення впливає на ваше сприйняття власних гріхів? Як ви можете виявляти милість до інших?
Небесний Отче, дякую Тобі за прощення. Коли почуття провини позбавить мене душевного спокою, допоможи мені згадати, що в Христі Ти не згадаєш жодного мого гріха.
Автор: Адам Хольц
“А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа”. — 2 Царів 20:2
Нещодавно овдовіла жінка була на межі розпачу. Щоб отримати необхідні для життя кошти за страховим полісом, вона мала надати інформацію про аварію, яка забрала життя її чоловіка. Поліцейський, з яким вона розмовляла, пообіцяв допомогти і дав візитну картку, але вона її загубила. Що робити? Вдова почала молитися, просячи Бога про допомогу. За кілька днів, прийшовши до церкви, вона побачила на підвіконні ту саму картку! Жінка гадки не мала, як вона там опинилася, проте знала, Хто все це влаштував. Святе Письмо каже, що Бог чує наші прохання. “Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань”, – писав апостол Петро (1 Петр. 3:12).
Біблія містить багато прикладів того, як Бог відповідав на молитви. Один із найяскравіших випадків стався з юдейським царем Єзекією. Він тяжко захворів, і пророк Ісая повідомив, що одужання не буде. Але Єзекія знав, що робити. Він почав молитися! (2 Цар. 20:2). І Господь одразу передав через Ісаю іншу звістку: “Почув Я молитву твою” (в. 5). Єзекії було даровано ще п’ятнадцять років життя.
Бог не завжди відповідає так, як нашій вдові або цареві Єзекії. Але Він запевняє нас, що коли прийдуть труднощі, ми ніколи не залишимося самі. Господь бачить нас і чує наші молитви.
Які проблеми не дають вам спокою? Як ви можете довірити їх Божому керівництву та турботі?
Небесний Отче, дякую, що Ти завжди поруч і чуєш мої молитви.
Автор: Давид Бренон
“Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю”. — Матвія 9:21
На сходовому майданчику офісної будівлі в мене раптом закрутилася голова. З’явилося відчуття, що сходи почали крутитися. Приголомшена, я схопилася за поручні. Серце прискорено билося, ноги підгиналися, а я чіплялася за перила, радіючи їх міцності. Обстеження показало, що в мене анемія. Хоча причина не була серйозною, і запаморочення незабаром пройшло, я ніколи не забуду, якою слабкою і безпорадною я відчула себе того дня.
Ось чому я захоплююся жінкою, яка торкнулась Ісуса. Всупереч ослабленому стану, вона не тільки змогла протиснутися крізь натовп, але й виявила дивовижну силу віри, наважившись наблизитися до Господа (Мт. 9:20-22). Адже в неї були дуже вагомі причини цього не робити. Згідно з Мойсеєвим законом, вона була нечиста і в разі викриття могла зіткнутися з серйозними наслідками (Лев. 15:25-27). Але думка: “Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю” штовхала її вперед. Грецьке слово, перекладене як “доторкнуся”, означає скоріше “візьмуся” або навіть “вхоплюся”. Жінка вхопилася за Ісуса. Вона вірила, що Він може її зцілити.
Серед численного натовпу Господь побачив відчайдушну віру цієї жінки. Коли ми так само чіпляємося за Нього у своїй потребі, Він приймає нас і приходить на допомогу. Розкажемо Йому все, не боячись ні відкидання, ні покарання. Він каже: “Тримайтеся за Мене”.
Що є причиною ваших страждань та страху? До чого чи до кого ви зверталися по допомогу? Як ви можете сьогодні вхопитися за Христа?
Боже, дякую за Твою любов. Мені не треба ні боятися, ні соромитися. Ти приймаєш мене, як батько дитину.
Автор: Карен Х’юанг
“А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових… і були вони побиті”. — 2 Хронік 20:22
Під час Другої світової війни на полях битв у Європі солдатам, щоб вони менше сумували за домом, прямо в розташування частин повітрям доставляли похідні фортепіано. Музичні інструменти містили лише десять відсотків від звичайної кількості металу і були оброблені спеціальним водостійким клеєм та засобом від комах. Піаніно були дешевими, але міцними і забезпечували багатогодинне дозвілля для солдатів, які збиралися навколо них і співали улюблені пісні про домівку.
Спів, особливо пісні хвали, – один із дієвих способів, за допомогою якого віруючі набувають мир та спокій всупереч негараздам. Цар Йосафат переконався, що проти Ізраїлю виступила величезна ворожа армія (2 Хр. 20). Цар закликав увесь народ до молитви та посту (вв. 3-4 ). У відповідь Бог наказав йому вивести військо назустріч ворогові і пообіцяв, що цього разу їм навіть не доведеться боротися (в. 17). Йосафат повірив Богу. Він призначив співаків, які мали йти попереду воїнів, оспівуючи хвалу Господу за обіцяну перемогу (в. 21). Коли співаки почали співати, Бог дивовижним чином розбив ворогів і врятував Свій народ (в. 22).
Перемога не завжди приходить так, як ми очікуємо. Але ми завжди можемо проголошувати перемогу Христа над гріхом і смертю, яка вже є для нас. Ми можемо бути спокійними та поклонятися Творцю навіть у місцях, де ведуться справжні бойові дії.
Як ви можете прославити Бога там, де ви знаходитеся? Як ви користуєтеся плодами перемоги, яку Господь Ісус здобув для вас?
Боже, Ти сильніший за всіх моїх ворогів! Я з вірою звеличую Твоє Ім’я.
Автор: Карен Пімпо
“Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам”. — Ісаї 42:8
Занадто пізно Том почув зловіще клацання під своїм солдатським черевиком. Інстинктивно він відскочив убік. Але смертоносний пристрій, захований у землі, не здетонував. Згодом команда саперів виявила на цьому місці сорок кілограмів вибухівки. Том носив черевики, поки вони не розвалилися. “Мої щасливі боти”, – називав він їх.
Можливо, Том робив це просто на згадку про той щасливий випадок. Але часто люди приписують звичайним предметам надприродні властивості, називають їх “щасливими” або навіть вішають на них духовний ярлик – “благословенні”. Це небезпечне заняття, що має свої наслідки.
Ізраїльтяни засвоїли цей урок на власному гіркому досвіді. Філістимська армія щойно розгромила їх у битві. І ось комусь із євреїв спало на думку взяти в бій “ковчега Господнього заповіту” (1 Сам. 4:3). Усі сприйняли цю ідею з ентузіазмом, адже ковчег був священним предметом (вв. 6-9).
Але вони помилились. Сам по собі ковчег не міг їм допомогти. Покладаючись на предмет, а не на єдиного істинного Бога, ізраїльтяни зазнали ще гіршої поразки, а ворог, до того ж, захопив і святиню (вв. 10-11).
Можна зберігати реліквії, які спонукають молитися і дякувати Богові за Його доброту. В цьому немає нічого поганого. Але давайте пам’ятати, що вони не є благословенними. Джерело благословінь – у Богові і лише в Ньому.
У чому виявляється ваша віра в Бога? Коли трапляється криза, на що ви сподіваєтесь?
Люблячий Небесний Отче, пробач, що мене іноді відвідує спокуса покладатися на щось інше, крім Тебе.
Автор: Тім Густавсон
